Зеленський погрожує знову розігнати Раду. Як це можна зробити

Він заявив, що може розігнати парламент, якщо монобільшість не схвалить закон, який передбачає розпуск Конституційного суду.

У перші дні на посаді Володимир Зеленський вже розпускав Раду. Тоді це рішення стало тріумфом президента і дало йому змогу отримати у парламенті власну більшість.

Фракція “Слуга народу” зараз фактично не послухала президента. Його проєкт у парламенті ухвалювати поки що не планують, голосів не вистачає.

У Раді у вівторок тільки зачитали заяву групи депутатів від різних фракцій із закликом до суддів КС, які голосували проти електронного декларування, піти у відставку.

У “Слузі народу” такий сценарій вважають оптимальним. Проте самі судді поки що на нього не погоджуються.

Чи має президент зараз підстави та право ініціювати проведення дочасних виборів Ради? І як розпускали парламенти попередники Зеленського – Віктор Ющенко та Петро Порошенко?

Розпуск за нерозпуск

У понеділок, 2 листопада, Володимир Зеленський заявив про можливий розпуск Ради, якщо депутати з його партії “Слуга народу” не проголосують за президентський законопроєкт про скасування рішення Конституційного суду та розпуск його складу.

Скандал із частковим скасуванням електронного декларування тягнеться вже тиждень. Президент хоче радикального рішення і покарання КС, але навіть частина депутатів його фракції називає це неконституційним.

Парламент не має конституційного права розпускати Конституційний суд.

Ця стаття містить контент, наданий Google YouTube. Ми питаємо про ваш дозвіл перед завантаженням, тому що сайт може використовувати файли cookie та інші технології. Ви можете ознайомитися з політикою щодо файлів cookie Google YouTube i політикою конфіденційності, перш ніж надати дозвіл. Щоб переглянути цей контент, виберіть “Прийняти та продовжити”.

Прийняти та продовжити

Кінець YouTube допису, 1

Проте Володимир Зеленський наполягає на своєму проєкті. Спочатку він агітував депутатів та навіть надіслав спеціальне звернення у партійному чаті. Він закликав фракцію не ділитись на групи впливів і підтримати президента.

А потім пригрозив розгоном в ефірі ток-шоу “Свобода слова”.

Розпуск парламенту зараз навряд чи приніс би президенту багато політичних бонусів, адже нинішні рейтинги та результати місцевих виборів для його команди невтішні.

Свої позиції посилили б “Європейська солідарність” Петра Порошенка та ОПЗЖ Віктора Медведчука, який минулого тижня вже закликав Зеленського розпустити парламент.

Як розпустити Раду

Нинішня редакція Конституції передбачає для президента три підстави достроково припинити повноваження Верховної Ради.

Перша – якщо протягом одного місяця у Верховній Раді не сформують коаліцію.

Саме цю підставу використав Володимир Зеленський, коли у травні 2019 року розпускав Раду.

Формально коаліція фракцій на той момент не існувала всього тиждень, адже “Народний фронт” заявив про вихід напередодні інавгурації. Проте президент вважав, що фактично коаліції не існувало вже кілька років.

У законі про регламент парламенту чітко не прописані алгоритми створення та розпаду коаліцій, тому спірне питання доручили Конституційному суду.

КС визнав указ президента конституційним, хоча опозиція тоді з цим не погоджувалась.

Автор фото, УНІАН

Зараз у парламенті існує фракція з правами коаліції. Конституція чітко каже, що фракція з власною більшістю голосів має таке право.

Проте в Конституції не вказано, як розпадається така коаліція. За півтора року парламент так і не прописав у регламенті процедури створення та розпаду коаліцій.

Хоча експерти з конституційного права припускають, що зміна чисельності фракції “Слуги народу” до менше 226 голосів може стати моментом розпаду “монобільшості”. Й тільки тоді президент отримає право розпустити парламент з посиланням на відсутність коаліції.

Але це може стати предметом суперечок та подання до КС.

Друга – протягом 60 днів після відставки Кабміну Рада не сформує новий.

Для такої підстави сам прем’єр-міністр має піти у відставку, або ж його має звільнити Верховна Рада.

Після цього вмикається лічильник 60 днів, й на 61 день президент отримає право розпустити парламент.

Третя – протягом 30 днів однієї чергової сесії пленарні засідання парламенту не можуть розпочатися.

Для цієї підстави робота парламенту протягом місяця має бути заблокованою.

А спікер чи його заступник протягом тридцяти днів поспіль не відкривати засідання.

В історії були випадки, коли президент Віктор Ющенко міркував про застосування такої норми, але попри параліч роботи ВР, спікер на кілька хвилин відкривав засідання і обнуляв облік 30 днів.

Як це було раніше

Найшвидшим і найдієвішим шляхом розпуску парламенту є відсутність коаліції протягом 30 днів.

Такий механізм застосував сам Зеленський у 2019 році, а також Петро Порошенко у 2014 році.

Після перемоги Порошенка на президентських виборах фракції УДАР та “Свобода” вийшли з коаліції і запустили відлік 30 днів. Після завершення якого президент видав указ та запустив перевибори.

Зараз сценарієм для розпуску у межах конституційних процедур може бути вихід частини депутатів з фракції “Слуга народу”, щоб її кількість стала меншою за 226 голосів.

При цьому жодна інша фракція не має приєднатись до “Слуги народу”, в такому разі з’явиться нова коаліція. Розпуск Ради стане неможливим.

Автор фото, УНІАН

Конституційний суд став небезпечним для України, так вважає президент

У 2007 році президент Віктор Ющенко намагався розігнати парламент без посилань на пряму норму Конституції. Тоді він звинувачував коаліцію Партії регіонів та соціалістів в узурпації влади.

Після кількамісячної політичної кризи сторони домовились про компроміс і знайшли конституційну процедуру розпуску Верховної Ради.

У Конституції є положення, що Верховна Рада повноважна за умови обрання 2/3 депутатів. Тому 151 депутат від фракції “Наша Україна” та БЮТ склали мандати, а з’їзди партій обнулили виборчі списки, щоб не зайшли наступні за чергою.

Але то було політичне рішення. І без згоди спікера Ради Олександра Мороза та Партії регіонів такі дочасні вибори б не відбулись.

Зараз є механізм позбавлення партією мандатів тих депутатів, які обрались за списком партії. Але для цього треба, щоб вони самі написали заяву про вихід з фракції.

Тому, за умови спротиву депутатів від “Слуги народу”, розпустити Раду за цією складною та конфліктною процедурою буде важко.

Хочете отримувати найважливіші новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

✅Поняття, ознаки та види федерації

Вивчимо поняття федерації, а також визначимо їх ознаки і види.

Поняття федерації

Федерація (від лат. Слова foederatio – союз, об’єднання) – це форма державного устрою, яка являє собою складну (союзну) державу, що включає державні утворення з певною політичною самостійністю і специфічними ознаками.

Складові федерацію державні освіти (у вигляді республік, штатів, земель) виступають в якості її суб’єктів (членів) і мають своє власне адміністративно-територіальним устроєм.

У різних країнах федеративний устрій має неоднорідну структуру і певні ознаки.

Його особливості визначаються:

1. історичними умовами формування конкретної країни;
2. своєрідністю культури;
3. національних і релігійним складом населення.

У подібних випадках відзначається асиметричність федерації, тобто присутній певна нерівність у правовому статусі її суб’єктів.

В цей час у світі є понад 30 федеративних держав, в яких проживає близько третини населення планети (США, Німеччина, Бельгія, Індія, Бразилія, Танзанія і т.д.).

Сучасні види федерацій в більшості ситуацій відрізняються від унітарних держав підвищеним рівнем національної та соціальної напруженості, що пов’язано з недосконалістю федеративного устрою і слабким розвитком політико-правових зв’язків всередині територіальних утворень.

Ознаки федерації

У теорії виділяють сукупність ознак федерації (федеративної держави), які поділяються на дві групи ознак:

До складу обов’язкових ознак федерації (федеративної держави) включають:

• добровільний характер об’єднання державних утворень в єдину державу;
• єдину територію країни, яка склалася як результат входження територій суб’єктів;
• симетричний конституційний статус окремих суб’єктів федерації і їх рівноправність;
• розмежування в компетенції між центром і регіонами;
• присутність дворівневої системи законодавства (центру і її суб’єктів);
• наявність системи самостійних органів виконавчої і законодавчої влади суб’єктів;
• існування єдиного федерального громадянства.

Факультативними ознаками федерації (тобто необов’язково властивими їй) є:

• існування власної конституції у регіонів, яка враховує їх характерні ознаки;
• наявність на регіональному рівні самостійної судової системи;
• можливість введення громадянства суб’єкта;
• асиметричний конституційний статус для членів федерації.

Державні утворення , які формують федерацію, не виступають в якості держави в повному розумінні слова. Вони не мають суверенітету, права на односторонній вихід з союзу, юридично позбавлені права на самостійну участь у міжнародних відносинах і союзах.

У разі порушення федеральної конституції або законодавства центр має право на прийняття примусових заходів щодо даного суб’єкта (інститут федерального втручання або федеральної інтервенції).

Види федерації

Залежно від ролі і значення національного (лінгвістичного) фактора при визначенні її структури виділяють наступні види федерації:

• федерації, які організовані на територіальній основі, вони становлять більшість (США, Німеччина, Австрія, Бразилія, Аргентина, Венесуела);
• федерації, які засновані на національній основі (Бельгія, Пакистан, Нігерія, частково Індія);
• федерації, які організовані на змішаній національно-територіальній основі (Росія, Швейцарія, Канада).

Залежно від видів правових актів, що засновують федеративну державу, розрізняють два основних види федерації: конституційні та договірні.

Конституційні федерації засновуються «зверху» в результаті прийняття конституції (Бразилія, США, Канада), а договірні федерації формуються “знизу” на базі угоди або договору між суб’єктами федеративних взаємин (Швейцарія, ОАЕ).