Як цвіте бірючина звичайна

0 Comments

Зміст:

Вибираємо “український самшит”: найкращі види та сорти бірючини

Бірючина, яку можна зустріти у будь-якому українському місті, – яскрава представниця сімейства Маслінових. Найбільш відомою та популярною в наших краях є бірючина звичайна, хоча всього видів цієї рослини близько півсотні. Сортів, зрозуміло, ще більше. І саме різновиди українського самшиту стануть темою нашої сьогоднішньої розмови.

Бірючина звичайна

  • Під якими назвами зустрічається: Ауреум, Жовтолистна, Ligustrum vulgare
  • Особливості виду: найморозостійкіший з усіх існуючих

Ауреум або Бірючина звичайна – це той самий чагарник, який ми всі дружно в народі називаємо “вовчими ягодами”. Кущики цієї рослини можна зустріти не тільки і не стільки в ландшафтному дизайні приватних присадибних об’єктів та парків, скільки на вулицях міст, у скверах мегаполісу та на клумбах поблизу житлових багатоповерхівок. Цей чагарник відноситься до листопадного типу і здатний досягти висоти п’яти метрів. Втім, найчастіше бірючина звичайна набагато нижче: максимум — до двох метрів заввишки, оскільки міські садівники піддають її тотальній обрізці, щоб створити невисокі живоплоти або певну подобу зелених бордюрів, що обрамляють тротуарні та велосипедні доріжки.

Зацвітає бірючина звичайна приблизно у середині другого літнього місяця. Забарвлення квіток – біле. Дрібні квітки зібрані в суцвіття, які мають вигляд волоті. Довжина волоті може досягати 18 сантиметрів. Після цвітіння на листопадному чагарнику формуються кістянки, забарвлені в синювато-чорний колір. Але є ці ягоди категорично заборонено, тому що для людини вони отруйні.

Бірючина звичайна користується такою популярністю в нашій країні, бо має завидну морозостійкість: їй не страшні українські морози, отже, вона з легкістю переносить зимовий період.

ТОП-6 популярних сортів бірючини звичайної

Сортів українського самшиту більш ніж достатньо. Але навіть із цієї різноманітності можна виділити ті, які полюбилися жителям середньої смуги особливо.

  • Aureum. Цей чагарник виростає до півтора метра у висоту. Його відмінною особливістю є золотиста облямівка на зовнішній стороні листової пластини. Зимостійкість – його головний плюс. Однак цей сорт буде краще розвиватися і розгалужуватися, якщо ви оберете для нього максимально сонячну локацію.
  • Glaucum. Цей сортовий чагарник відноситься до низькорослого типу. Максимальна висота рослини – метр, не більше. Відрізнити цей сорт можна за наявності білої облямівки на листовій пластині, а також по легкому нальоту сизого, який присутній на поверхні листя. До речі, листя сорту має більш витягнуту та довгасту форму, ніж у побратимів.
  • Viсаri. Даний сорт відноситься до напіввічнозеленого типу. Листочки цієї бірючини забарвлені у жовто-зелений колір, вони досить широкі порівняно з листям інших сортів. Максимальна висота куща – 100 см.
  • Pyramidale.Якщо ви шукаєте чагарник з пірамідальною кроною для створення ландшафтної композиції, зверніть увагу на цей сорт бірючини звичайної.
  • Pendulum. Цей сорт відноситься до середньорослого типу. Його відмінною особливістю є “плакучість”: пагони чагарника, подібно вербі, не дивляться вгору, а навпаки – спадають до землі.
  • Glaucum. Цей сорт серед усіх перерахованих є найбільш декоративним. Його можна дізнатися з сизуватим забарвленням листових пластин. На кожному листочку є біла облямівка.

Усі перелічені вище сорти – рослини не примхливі. Вони активно розвиваються без втручання садівника. Не потребують зимового укриття та якихось особливих агротехнічних робіт. Щоправда, якщо ви хочете, щоб сортовий листопадний чагарник виглядав органічно та привабливо у ландшафтному дизайні вашої дачі, обов’язково обрізайте його.

Бірючина ряболиста

  • Під якими назвами зустрічається: L.variegatа, Китайська бірючина
  • Особливості виду: листя, що має на кінчиках характерне загострення

Бірючину ряболисту неспроста називають китайською. Справа в тому, що цей вид українського самшиту справді належить до китайського типу чагарників сімейства Маслінових. Родзинка різновиду — досить велике листя, основне тло якого пофарбоване в насичений зелений колір. Але при цьому на кожній листовій пластині (на її лицьовій стороні) присутні чіткі золотисті поля.

Зацвітає бирючина ряболиста тільки з приходом осені. Квіток на кущі досить багато, тому з початком періоду цвітіння рівень естетики рослини лише підвищується. Коли цвітіння закінчується, дома суцвіть з’являються дрібні плоди, всередині яких є дуже багато насіння.

Бірючина ряболиста – представник флори, який не стане надмірно вередувати, вимагаючи до себе максимум уваги. Однак вибираючи його для вирощування на дачі, врахуйте: цей різновид не є таким же морозостійким, як попередній. Тому або відмовтеся від ряболистої красуні, або добре дбайте про неї, не забуваючи вкривати на зиму.

Бірючина блискуча

  • Під якими назвами трапляється: L.luсidum
  • Особливості виду: представлений або великим чагарником, або мініатюрним деревцем

Бірючина блискуча – це безумовна східна красуня. Максимального поширення ця представниця флори набула у себе на батьківщинах, яких у неї дві, — у Піднебесній та Країні сонця, що сходить. Китайці та японці чудово знають цей різновид бірючини і із задоволенням використовують її в ландшафтному дизайні міських просторів та приватних володінь.

Родзинка різновиду – велике листя, що має красиву глянсову поверхню. Цвіте блискуча бірючина не так рясно, як попередні види. Однак квітки цього чагарника теж зібрані в волоті (нехай і не такі щільні, як у “сестриць”). Довжина кожної волоті може змінюватись від 15 см до 18 см. Приємно те, що цвіте бірючина блискуча досить довго. Але якщо в регіоні вирощування панує не м’який клімат, фахівці радять садівникам вкривати східну красуню напередодні морозів або різкого зниження температури — і не знімати укриття аж до стабілізації погодних умов.

ТОП-2 популярних сорти бірючини блискучої

Найвідомішим сортом цього різновиду українського самшиту є “Квіхоу”. Його відмінні риси – це, по-перше, щільна шкіряста листова пластина, а по-друге, висота, яка перевищує 200 см. На молоденьких гілочках сорту є дрібне ніжне опушення. Аналогічне опушення присутнє і на листовій пластині, але не на лицьовій, а на виворітній її стороні.

Ще один часто зустрічається сорт – “Вікарій”. Це дивовижний чагарник, який має не зелене, і навіть не золотисто-зелене листя. Листя даної сортової рослини пофарбовано в яскраво-жовтий колір. Примітним є той факт, що з приходом осінніх морозів листова пластина бронзовіє, і чагарник стає схожим на скульптуру, майстерно вилиту з блискучого металу.

Бирючина японська

  • Під якими назвами трапляється: L.jароnicum
  • Особливості виду: вид візуально дуже схожий на попередній, проте має підвищену тіньовитривалість

У бірючини японської добре розвинена крона. Дерево виростає до чотирьох метрів заввишки, якщо, звичайно, його не обрізати. Від побратимів за сімейством японський різновид відрізняється підвищеною примхою. Вона потребує регулярного поливу, в ході якого важливо правильно зволожити грунт, не заливши його. Крім того, як уже було зазначено вище, японський різновид із задоволенням зростає в тіні: наявність тіні не заважає рослині розвиватися.

Найбільш популярним серед усіх існуючих сортів бірючини японської вважається Rotundifolium. Серед побратимів його виділяє округле листя, що має максимально декоративний вигляд, а також порівняно невелика висота – буквально до півтора метра.

Бірючина овальнолиста

  • Під якими назвами трапляється: Каліфорнійська, L.оvalifоlium
  • Особливості виду: вічнозелене мініатюрне дерево

Унікальне дерево, яке цілий рік залишається зеленим, – це овальнолиста бірючина. Висота рослини не перевищує 100 см. Деревце досить компактне, але виглядає при цьому дуже привабливо хоч у живоплоті, хоч в одиночній посадці. Цікаво те, що овальнолистий різновид бірючини не має регулярного циклу цвітіння. Заради квіток це деревце ніхто не висаджує. А ось заради декоративного листя – це інша справа. По краю листова пластина забарвлена ​​в золотисто-зелений відтінок, а внутрішня її частина заштрихована світло-зеленим кольором.

Мінус бірючини овальнолистої в тому, що від її суцвіть виходить не дуже приємний запах. Комусь він здається нейтральним, а хтось не може поруч із ним перебувати. До того ж для вирощування в середній смузі цей вид українського самшиту не дуже підходить, оскільки має вкрай низькі показники морозостійкості. Якщо ви все ж наважитеся “завести” собі такого вихованця, обов’язково вкривайте його перед приходом холодів.

ТОП-3 популярних сорти бірючини овальнолистої

Втім, незважаючи на дивний аромат, овальнолистий різновид українського самшиту високо цінується у ландшафтному дизайні. Нижче ми перерахували трійцю найбільш затребуваних у садівництві сортів.

  1. “Варієгатум”. Листова пластина даного сорту по краєчку пофарбована в кремово-жовтий відтінок. Сорт відноситься до вічнозеленого типу. Максимальна висота чагарника (за умови вирощування у сприятливому середовищі) перевалює за два метри.
  2. “Аргентум”. Цікавий сорт, листя якого по краєчку пофарбовано в тілесний і кремовий кольори, які в залежності від інтенсивності освітлення можуть трохи змінюватись. Сорт відноситься до чагарників середньорослого типу.
  3. “Ауреум”. Цей сорт найчастіше перетворюють на живопліт. Втім, не рідше за бірючину сорту “Ауреум” висаджують у пластикові контейнери, щоб прикрасити ганок, патіо або альтанку. Відмінна риса сорту — золотиста серцевина листя та її світло-зелена центральна частина.

Інші види та сорти “українського самшиту”

Перерахувати всі півсотні видів та ще більшу кількість сортів бірючини в рамках однієї статті неможливо. Та й який у цьому сенс. Однак згадати ще про кілька видів та сортових різновидів ми все-таки зобов’язані.

  • Бірючина золотиста. Це один з сортів японської бірючини, який дуже швидко росте і розвивається. Загалом швидке зростання — це особливість українського самшиту загалом. Але сорт “Золотистий” дійсно розвиває свої пагони швидше за інших. Завдяки такій швидкості зростання цей сорт часто використовується для створення живих скульптур. Квіточки бірючини золотаві пофарбовані в кремово-білий відтінок. Листя, як і у багатьох інших видів та сортів бірючини, має два домінуючі кольори — зелений та золотистий. Форма листя – овальна. Текстура – гладка.Бірючина Йбота
  • Бірючина Йбота. Нехай вас не бентежить така незвичайна назва сорту. Натомість він є вічнозеленим. Щоправда, щоб його листя і крона загалом завжди виглядали естетично, бирючині йбота потрібно багато сонячного світла. Зацвітає рослина приблизно у середині липня. Плоди на кущі (такі ж, як у решти різновидів, — кістянки) з’являються на початку осіннього сезону. Для цього різновиду чагарника дуже важливо, щоб грунт був придатним. На аби якій землі він рости не стане. До того ж різновид Йбота не терпить різкого зниження температури, тому може загинути, якщо українською зимою ви залишите рослину без належного укриття.
  • Бірючина єзька. Цей чагарник, точно навпаки, добре переносить українські зими і не боїться рости в тіні більш розлогих і високих мешканців саду. Або, наприклад, у тіні, яку кидає на чагарник будинок чи паркан. Візуально єзький різновид не надто відрізняється від звичайного вигляду. Хіба що листя у першої трохи світліше і трохи яскравіше.
  • Бірючина щільна.Це напіввічнозелений чагарник, який досить мізерно цвіте, зате довгий час служить бекграундом для саду, квітника або будь-яких інших рослинно-ландшафтних композицій. До морозів щільна бірючина досить терпляча, але вкрити її на зиму все-таки варто хоча б на будь-який пожежник.

І насамкінець ще один різновид — бірючина найгостріша. Ще років десять тому у нашій країні про неї навіть ніхто не чув. А сьогодні цей вид українського самшиту зустрічається майже повсюдно. Декоративна багаторічна рослина досягає висоти трьох метрів, проте обрізка дозволяє садівникові коригувати ці показники. Суцвіття найгострішого “українського самшиту” формою нагадують циліндр. При цьому вони значно коротші, ніж у побратимів. Рослина має середню зимостійкість. Однак вирощувати його в регіонах із затяжним морозним періодом все ж таки не рекомендується.

Бирючина: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 09 лютого 2019 Перша редакція: 09 листопада 2015 🕒 12 хвилин 👀 39924 рази 💬 3 коментарі

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за бирючиною
  • Чагарник бирючина – опис
  • Посадка бирючини
    • Коли саджати бирючину
    • Як посадити бирючину
    • Як виростити бирючину
    • Обрізування бирючини
    • Бирючина восени
    • Шкідники і хвороби бирючини
    • Як розмножити бирючину
    • Вирощування бирючини з насіння
    • Розмноження бирючини живцями
    • Розмноження бирючини відсадками
    • Бирючина звичайна (Ligustrum vulgare)
    • Бирючина блискуча (Ligustrum lucidum)
    • Бирючина японська (Ligustrum japonicum)
    • Бирючина овальнолиста (Ligustrum ovalifolium)
    • Бирючина Ібота (Ligustrum ibota)
    • Бирючина ієзська (Ligustrum yezoense)
    • Бирючина найгостріша (Ligustrum acutissumum)
    • Бирючина щільна (Ligustrum compactum)
    • Бирючина Квіхоу (Ligustrum quihoui)
    • Коментарі

    Рослина бирючина (лат. Ligustrum) – рід вічнозелених, напіввічнозелених і листопадних чагарників і невеликих дерев родини Маслинові, що налічує близько 50 видів, поширених у природі Європи, Азії, Австралії та Північної Африки. Найрізноманітніше представлена бирючина у флорі Китаю, Японії, Гімалаїв і Тайваню. Латинська назва рослини – похідна від дієслова «ligare», що в перекладі означає «зв’язувати», і пояснює в’яжучі властивості кори бирючини.

    Чагарник бирючина – близький родич бузку, схожість листя і кори цих двох рослин впадає в очі, проте розмірами бирючина поступається, та й цвітіння її далеко не таке привабливе, як у бузку. Бирючина належить до тих рослин, які в недоглянутому вигляді абсолютно не привертають увагу, але варто взяти в руки ножиці і надати кущеві форми, як він перетворюється найдивовижнішим чином.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за бирючиною

    • Посадка: навесні, до початку сокоруху, або у вересні-жовтні.
    • Цвітіння: у першій половині літа впродовж 3-3,5 тижнів, однак багато видів вирощуються як декоративно-листяні.
    • Освітлення: яскраве сонячне світло або притінок.
    • Ґрунт: живильний, помірно вологий, добре дренований, із незначною кількістю вапна, нейтральний або слабколужний. Не підходять рослині глинисті, сухі й кислі ґрунти.
    • Полив: тільки в посуху, але рясний. За сезон знадобиться 4-5 поливань при витраті 30-40 л води на 1 рослину.
    • Підживлення: навесні органічними добривами.
    • Обрізування: напровесні – у санітарних цілях, у травні та серпні – для формування крони.
    • Розмноження: насінням, відсадками, живцями, кореневими пагонами та паростю.
    • Шкідники: попелиця, павутинні кліщі, щитівки, трипси, борошнисті червці.
    • Хвороби: при вирощуванні в кислому ґрунті – борошниста роса та плямистості листя.

    Чагарник бирючина – опис

    Бирючина – чагарник заввишки близько 2 м і завширшки до 1 м або невеликі дерева з розлогою кроною, що виростають не вище 6 м. Листя бирючини, цілокрає, подовжено-яйцеподібне, шкірясте, темно-зелене згори, світліше зі споду, розташоване на гілках супротивно. Невеликі запашні, білі, майже сидячі квітки, зібрані в пухкі верхівкові волотисті суцвіття завдовжки від 6 до 18 см, цвітуть протягом трьох місяців, починаючи із червня або липня. Плоди бирючини – ягодоподібні дрібні округлі кістянки темно-синього або чорного кольору з кількістю насінин від однієї до чотирьох. Зростає бирючина дуже швидко. Найбільш зимостійким видом рослини є бирючина звичайна – її зазвичай і вирощують в умовах середньої смуги. Саме посадка і догляд за бирючиною звичайною, а також розмноження звичайної бирючини і є предметом цієї статті. У ландшафтному дизайні здебільшого вирощується живопліт із бирючини, хоча вона чудово виглядає і в невеликих групах, і як сольна рослина. Останнім часом набуває популярності бонсаї бирючини.

    Посадка бирючини

    Коли саджати бирючину

    Бирючина – мешканець підліску, тому вона тіньовитривала, а ще вона газо- і посухостійка, а також невибаглива до вибору ґрунту. Погано росте бирючина тільки на кислих, сухих піщаних ґрунтах. Однак піку своєї декоративності рослина досягає у сприятливих умовах, тому найкраще саджати її на відкритому місці, відступивши від будівель не менше 70-100 см, у помірно вологий, поживний, добре дренований ґрунт нейтральної, а ще краще слабколужної реакції. Оптимальний склад ґрунту – дерен, перегній і пісок у співвідношенні 3:2:1. Пересаджувати бирючину можна в будь-який час вегетаційного періоду, проте краще робити це навесні, до того, як прокинуться бруньки, хоча багато хто вважає, що саджати бирючину у вересні-жовтні надійніше.

    Як посадити бирючину

    Перед посадкою бирючини скопайте ділянку на глибину багнета лопати, викопайте яму розміром 65х65 і глибиною, яка буде на 30 см більша розміру кореневої системи бирючини, залийте яму водою і почекайте, поки вона вбереться. Покладіть в яму шар щебеню завтовшки 10-20 см, потім насипте пагорбок із ґрунтосуміші, склад якої було описано у попередньому розділі, заздалегідь підмішавши у неї 130 г нітроамофоски, поставте на горбок саджанець бирючини, розправте його коріння і заповніть яму такою самою ґрунтосумішшю, але вже без добрива. Протягом місяця стежте за тим, аби ґрунт навколо саджанця не пересихав. Після цього замульчуйте ділянку навколо бирючини шаром торфу завтовшки 5-8 см.

    Посадка бирючини для живоплоту здійснюється у траншею завширшки 50 см і завглибшки 60 см, саджанці розміщуються в ній на відстані 30-40 см один від одного за тим самим принципом, що і при одиночній посадці. Після того, як ви заповните траншею землею і ущільните її, полийте саджанці під корінь.

    Догляд за бирючиною

    Як виростити бирючину

    Догляд за бирючиною полягає в періодичному поливі рослини, розпушуванні ґрунту, прополюванні та обрізуванні куща. Полегшить вам долю мульчування пристовбурного кола, тільки робити це потрібно не напровесні, а тоді, коли земля вже достатньо прогріється. Поливати кущі бирючини потрібно лише в посуху, а в умовах помірного літа їм достатньо буде природних опадів. Принцип зволоження бирючини полягає в тому, що полив повинен бути рідкісний, але рясний, оскільки ґрунт потрібно змочити на глибину півметра. В середньому за вегетаційний період вам належить полити бирючину три або чотири рази, а кількість води, яку необхідно вилити під кожен кущ за один раз, становить від 30 до 40 літрів.

    Підживлювати бирючину найкраще до настання літа органікою, внісши під кожен кущ по відру перегною або компосту. Рослини із живоплоту підживлюють, розсипавши вздовж них органіку, розподіливши зверху по ній гранули суперфосфату із розрахунку 10 г на метр, а потім неглибоко заклавши це все у верхній шар ґрунту із подальшим поливанням.

    Обрізування бирючини

    Якщо ви не вмієте робити формуюче обрізування чагарників, вчитися треба на бирючині: вона витримає і приховає всі ваші огріхи та прорахунки, оскільки має властивість швидко утворювати пагони. Починають стригти бирючину практично з моменту посадки: як тільки саджанець освоїться у відкритому ґрунті і рушить у ріст, укоротіть злегка верхівки його пагонів, щоб стимулювати кущіння, а коли пагони відростуть на 10-15 см, проведіть повторне обрізування – такі маніпуляції проводять протягом двох років, поки рослина інтенсивно нарощує «матеріал» для формуючого обрізування. Коли зеленої маси буде достатньо для надання кущеві певних обрисів, можна приступати до формування крони. Останнім часом увійшла в моду японська стрижка бирючини у формі щільних подушок – карікомі.

    Живопліт із бирючини в теплих європейських країнах може досягати двометрової висоти, проте в наших умовах у зимовий час кущі такої висоти можуть обмерзнути, тому рекомендована висота бирючини у живоплоті для середньої смуги 50 см – взимку огорожа зазвичай укривається шаром снігу, що і рятує пагони від обмороження. Стрижуть живопліт у травні та серпні. Що стосується санітарного обрізування, то його роблять напровесні, видаляючи поламані за зиму, висохлі, заморожені і хворі гілки, а інші, якщо в цьому є необхідність, укорочуючи на третину.

    Бирючина восени

    У нашому кліматі вирощують переважно бирючину звичайну – морозостійкий вид, що витримує похолодання до -30 ºC, якщо вони короткочасні, а при наявності снігового покриву вона не боїться і сорокаградусних морозів. Навіть якщо кінці пагонів бирючини звичайної постраждають у зимові холоди, вона дуже легко відновлюється навесні. Бирючину звичайну на зиму не вкривають. Інші види бирючини бажано пригинати на зиму до землі, попередньо замульчувавши пристовбурні кола, фіксувати їх у такому положенні і вкривати ялиновим гіллям.

    Шкідники і хвороби бирючини

    Бирючина дуже стійка практично до всіх хвороб, проблеми у неї виникають тільки у зв’язку із підвищеною кислотністю ґрунту – тоді вона може захворіти на плямистість або борошнисту росу. Тому стежте за водневим показником ґрунту і вчасно вносьте у ґрунт розкислювач, наприклад, мелений вапняк, доломітове борошно або гашене вапно.

    Зі шкідників бирючину вражають червці, павутинний кліщ, попелиці, трипси і щитівки. Якщо ви придбаєте препарати Фітоверм або Актелік, то зумієте впоратися із будь-якими з перерахованих шкідників якщо не з першого разу, то за чотири сеанси з перервою у два тижні – напевно. Однак якщо ви стежите за здоров’ям своїх рослин і дотримуєтеся агротехнічних умов, то навала шкідників вам не загрожує.

    Розмноження бирючини

    Як розмножити бирючину

    Бирючина розмножується всілякими способами: насінням, відсадками, паростю, живцями і кореневими паростками.

    Вирощування бирючини з насіння

    Розмноження насінням процес трудомісткий, тим більше що прорісність насіння не така вже й висока – всього близько 65 %, та й починає плодоносити бирючина із шестирічного віку. Спосіб насіннєвого розмноження використовується тільки для промислового розведення бирючини, тому немає сенсу по осені збирати насіння з ваших кущів, адже існують набагато більш прості і надійні способи розмноження – вегетативні. Однак ми готові розповісти вам, як правильно виростити бирючину з насіння. Зі зрілих плодів виберіть найбільше насіння, опустіть його у посудину з водою і почекайте: з часом одні насінини спливуть, інші потонуть. Ті, що спливли, не годяться, а потонуле насіння бирючини потрібно піддати стратифікації – здійснити в жовтні підзимовий посів у відкритий ґрунт. За зиму воно пройде природну стратифікацію, але сходи бирючини з’являться тільки через рік. Якщо ж ви відкладаєте посів насіння до весни, помістіть його в ящик із піском і торфом та утримуйте при температурі, близькій до 0 ºC.

    Розмноження бирючини живцями

    Для живцювання вибирають літні живці, що укорінюються на 90-100 %. Нарізають їх наприкінці цвітіння, вибираючи тільки розвинені, зрілі пагони. Довжина живців – 10-12 см. Висаджують їх у дерновий субстрат, вкритий зверху великим вимитим піском, під кутом 45 º на глибину 5 см. Оптимальна температура для вкорінення 20-25 ºC, вологість повітря повинна бути постійною. Для цього на кожен живець надягають пластикову півторалітрову пляшку з обрізаною шийкою, проробивши в її дні кілька маленьких отворів. Перші корінці мають з’явитися вже протягом двох тижнів, а за три місяці у живців розвинеться потужна коренева система. Укорінені живці дорощують протягом року, пересаджуючи за необхідності у великі посудини. Коли живці досягнуть у висоту 50-60 см, їх можна висаджувати у відкритий ґрунт.

    Розмноження бирючини відсадками

    Навесні нахиліть до землі низько зростаючу гілку бирючини, зробивши в корі відсадка на стороні, яка ляже у ґрунт, невеликий і неглибокий надріз. Прикопайте надрізану частину відсадка, а згори покладіть мох-сфагнум, який весь час повинен бути вологим – це важливо. Вершинку прикопувати не потрібно – коли вона рушить у ріст, ви зрозумієте, що процес укорінення проходить успішно. Відокремити відсадок від материнської рослини і відсадити його на постійне місце найкраще наступної весни.

    Можна розмножувати бирючину відсадками без прикопування: зробіть голкою кілька подряпин на гілці, заповніть поліетиленовий мішечок вологим ґрунтом і закріпіть його на гілці таким чином, щоб поліетилен охопив гілку в місці, де вона подряпана. Для герметичності закріпіть пакетик скотчем. Цей спосіб дозволить вам спостерігати за тим, як пакет поступово заповнюється коренями. Таким чином можна виростити кілька відсадків водночас. Коли коріння заповнить пакет, відпиляйте гілку нижче відсадка, обережно зніміть поліетилен і пересадіть відсадок із корінням на постійне місце.

    Види і сорти бирючини

    Пропонуємо вам знайомство з найпопулярнішими видами бирючини, що вирощуються в культурі.

    Бирючина звичайна (Ligustrum vulgare)

    у природних умовах росте на півдні і південному заході України, півночі Молдови, на Кавказі, на півночі Африки, в Малій Азії, а також у Південній і Середній Європі, вибираючи для зростання дубові підліски. Це тіньовитривалий листопадний гіллястий чагарник заввишки до 5 м із ланцетним або довгастим яйцеподібним шкірястим листям, згори темно-зеленим, знизу світлішим. Квітки у рослин цього виду запашні, дрібні, білі, зібрані у стоячі волоті до 6 см завдовжки. Зацвітають вони в першій половині літа і відцвітають за три тижні. Чорні ягоди бирючини звичайної зберігаються на кущах до січня. Це найбільш морозостійкий вид рослини, саме тому його найчастіше вирощують у садах і парках середньої смуги. Крім вихідного виду, у садовій культурі вирощується близько 10 декоративних форм бирючини звичайної: пірамідальна, плакуча, вічнозелена, сиза, сизо-білооблямована, золота, жовтувата, золотисто-строката, сріблясто-строката, безплідна і жовтоплідна. Найбільш популярні сорти:

    • Ауреум – напіввічнозелена бирючина заввишки не більше метра із золотистим листям. Росте дуже повільно. Не цвіте. У теплі зими частина листя не опадає до весни;
    • Вікарій – теж напіввічнозелений чагарник заввишки до 1 м із густою кроною і золотисто-жовтим, широкоовальним листям завдовжки до 6 см, яке до зими стає фіолетово-бронзовим. Квітне в середині літа маленькими запашними білими квітками. На зиму вимагає укриття;
    • Бирючина Аурео-варієгатум – неквітучий чагарник заввишки до 100 см зі строкатим золотистим листям, що утворює крону діаметром до 120 см.

    Бирючина блискуча (Ligustrum lucidum)

    у природі росте в Японії, Китаї і Кореї. Це невелике дерево або великий вічнозелений чагарник із видовженим яйцеподібним темно-зеленим блискучим згори листям завдовжки до 15 см і запашними квітковими волотями завдовжки до 18 см із дрібних білих квіток, які цвітуть протягом трьох місяців. Бирючина блискуча не зносить температури нижче -15 ºC, тому на зиму її бажано вкривати. Декоративні форми цього виду: золотисто-облямована, золотисто-строката, триколірна.

    Бирючина японська (Ligustrum japonicum)

    найчастіше зустрічається в природі в Японії і Південній Кореї. Вона дуже схожа на бирючину блискучу, і їх часто плутають. Ця бирючина вічнозелена, заввишки не більше 4 м із компактною кроною і невеликим шкірястим листям темно-зеленого кольору, квіткові суцвіття у неї дрібніші, ніж у бирючини блискучої, цвітуть вони не так довго, та й росте цей вид повільніше. Зате бирючина японська більш тіньовитривала і морозостійка. Існує два декоративні різновиди бирючини японської – круглолиста і строката.

    Бирючина овальнолиста (Ligustrum ovalifolium)

    не перевищує заввишки 1 м, оскільки при вирощуванні в середній смузі постійно обмерзає взимку, і навесні їй доводиться відновлюватися. Цвіте вона вкрай нерегулярно вузькими квітками з неприємним запахом. Має такі декоративні форми:

    • бирючина Ряболиста (Варієгатум) – вічнозелений чагарник, що досягає в теплих районах декількох метрів заввишки. Листя зеленого кольору із кремово-білою облямівкою;
    • бирючина Срібляста (Аргентум) – кущі середніх розмірів, на листі кремова облямівка;
    • бирючина Золотиста (ауреум) – має золотисто-жовту облямівку по краях листя. У південних районах зимує без укриття, часто використовується як контейнерна культура.

    Бирючина Ібота (Ligustrum ibota)

    – листопадний вид бирючини, що виростає в природі у Китаї, Кореї та Японії до 2 м заввишки. У нього розлога крона, подовжено-яйцеподібне блискуче темно-зелене згори листя, спід якого має сизуватий відтінок. Запашні білі суцвіття завдовжки до 7 см зацвітають влітку, проте цвітіння спостерігається не щороку. Це теплолюбний вид, погано зносить перепади температури і не терпить холодних зим, тому укриття на зиму для бирючини Ібота обов’язкове.

    Бирючина ієзська (Ligustrum yezoense)

    як і бирючина звичайна, належить до зимостійких видів рослини. Родом вона із Сахаліну. Це тіньовитривалий чагарник заввишки до 1,5 м з маленьким широким листям.

    Бирючина найгостріша (Ligustrum acutissumum)

    зі схилів гір Південного Китаю, досягає заввишки 3 м. Рясно цвіте близько двох тижнів на початку липня, плоди дозрівають приблизно в жовтні. Не зимостійка.

    Бирючина щільна (Ligustrum compactum)

    – напіввічнозелений неквітучий чагарник, у природі заввишки до 4 м, в культурі не перевищує 2 м при діаметрі крони 180 см. Листя велике, зберігається до наступної вегетації. Зимостійкість низька.

    Бирючина Квіхоу (Ligustrum quihoui)

    – напіввічнозелений чагарник родом із китайських провінцій Сичуань, Шаньсі, Юньнань досягає у висоту 2 м. У нього дрібні жорсткі листочки і великі волоті до 20 см завдовжки із дрібних квіток. Зацвітає наприкінці літа. Характерна ознака – опушення молодих пагонів і споду листя. Сорти:

    • Варієгатум – листя з облямівкою білого кольору;
    • Вікарій – бирючина із жовтуватим листям, яке від морозу набуває бронзового відтінку.