Гірчиця та редиска

0 Comments

Алергія на гірчицю

Гірчиця – це приправа, приготована із насіння гірчиці. Насіння цієї рослини широко застосовується у багатьох видах приправ і соусів та інших харчових продуктах, але часто може бути прихованим алергеном, що спричиняє серйозні алергічні реакції. Насіння гірчиці, що використовуються у виробництві харчових продуктів, належить до виду Brassicaceae (Cruciferae) та підвидів Brassica nigra та Brassica junce. Насіння Brassica nigra застосовувалися у фармацевтичній промисловості для виготовлення гірчичників. Усі види капусти та рапсу належать до тієї ж родини, так само, як і ріпа, редиска, хрін, бруква, водяний крес та ще один вид салату-латуку – Eruca sativa .

Насіння гірчиці може додаватися до консервованих корнішонів та маленької білої цибулі. Різноманітні гострі соуси, приправи до салату та майонези також часто містять гірчицю. Гірчицю використовують і як інгредієнт багатьох готових страв: крекерів, закусок, спеціальних видів борошна для піци, оладок, сухих сумішей для супів. Гірчиця міститься навіть у дитячому харчуванні. Вона є складовою хот-догів (навіть без гірчиці), хоча б через те, що продавці тримають їх у руках. В ресторанах швидкого харчування не можна уникнути ризику присутності гірчиці у готових продуктах.

Подальша інформація викладена у такій послідовності:

Симптоми

Симптоми алергії на гірчицю такі ж, як і симптоми будь-якої харчової алергії у разі активації харчових алергенів: анафілактичний шок, у т.ч. викликаний фізичними навантаженнями, серйозні раптові соматичні реакції (кропив’янка, ангіоневротичний набряк, астма), риніт, атопічний дерматит у дітей, біль у животі та діарея, контактний дерматит у людей, що готують салати, контактна кропив’янка у робітників харчових заводів.

Частота згадування анафілактичного шоку в клінічних звітах вказує на серйозність алергії на гірчицю. Досі не відомо жодного смертельного випадку. У пацієнтів, незалежно від їх статі, чутливість до пилку часто супроводжується харчовими алергіями. Пацієнтам, що страждають на риніт, варто зробити аналіз на чутливість до пилку рослин родини Brassicaceae (пилок гірчиці чи рапсу).

Яка кількість є надмірною?

Щоденне вживання гірчичної приправи складає близько 1340 мг. У дослідженнях з використанням контрольованої оральної подвійної перевірки „всліпу”, заснованої на ефекті плацебо, було виявлено, що з-поміж 28 дітей та 2 дорослих двоє пацієнтів мали реакцію на 40-440 мг, а шестеро – на 1340 мг гірчиці. Реактивні дози алергенів гірчиці можуть бути дуже низькими, оскільки приправи містять близько 33% зерен, а частка білка в приправі складає близько 6%.

Подібні продукти ( перехресні реакції )

Про перехресні реакції повідомляють нечасто. Здавна відомо, що застосування гірчичників викликає алергію на гірчицю, підтверджуючи реальність появи чутливості до харчових протеїнів у разі контакту зі шкірою. Описуються також поодинокі випадки перехресної алергії на цвітну капусту, броколі, капустяний салат, кочанну капусту, а також на бразильські горіхи, які пов’язані подібними алергенами. Виявлено поширену перехресну реактивність між гірчицею та головним алергеном насіння рапсу. Насіння рапсу нещодавно було введено у закуски. Так, у США дедалі частіше застосовують рапсове борошно у вегетаріанських бургерах, і скоро його почнуть використовувати у Європі. Про це варто пам’ятати, оскільки цей факт може змінити ситуацію. Відомо два випадки, коли у пацієнтів із чутливістю до ізоцианатів траплялася алергія на гірчицю, тим самим підтверджуючи ймовірність перехресної реакції між ізоцианатами та насінням гірчиці, але ця гіпотеза ще потребую підтвердження.

Хто, коли, як довго та як часто хворіє ?

У різних країнах існують різні традиції споживання гірчиці. Дані щодо поширеності алергії на гірчицю надають переважно французькі вчені. Тому можна стверджувати про відносну поширеність алергії на гірчицю у Франції, адже ця країна є її найбільшим виробником і споживачем. Спостерігаються такі регіональні відмінності: від 0,8% до 1% у східній частині Франції, 3% – у Центральній Франції, 8,9% – у Південній Франції та 1,5% – в Іспанії. Випадки алергії досить часто трапляються як в Іспанії, так і в Індії.

Діагностика

Тепер у діагностичних процедурах застосовуються голкові тести на насіння гірчиці або навіть приправу, що дає ті ж самі результати. Наявність алергічних антитіл можна легко дослідити у зразках крові. Проте, як і для багатьох інших продуктів, існує вагома різниця між частотою реакцій, які виявляються шкірними тестами чи у зразках крові, та справжньою харчовою алергією. Лише 23% осіб, що мали реакції на гірчицю під час діагностичних тестів, здатні реагувати на споживання гірчиці. Клінічну реакцію не може передбачити ні розмір шкірного тесту, ні рівень алергічних антитіл. Крім того, якщо тести є не остаточними, у клінічних умовах можна провести стандартизовану оральну перевірку. У разі, коли існує серйозна підозра щодо харчової алергії, а тестування усіх поширених харчових продуктів не дало позитивного результату, варто провести діагностику алергії на гірчицю (та інші спеції). Такі дослідження будуть корисними й у випадках анафілактичного шоку невідомого походження. Перевірка на губах не дасть результатів, оскільки гірчиця має дратівний, специфічний вплив на губи. Варто враховувати альтернативний діагноз непереносимості сульфітів, оскільки їх часто додають до гірчичної приправи.

Уникнення

Обов’язковим є дотримання дієти: рекомендується посилена обережність, оскільки важливий алерген стійко опирається засвоєнню у шлунку, а гірчиця досить часто є прихованим алергеном у багатьох продуктах харчової промисловості, а також через те що гірчиця має низький поріг реактивності (рекомендацій щодо уникнення гірчиці можна отримати на сайті www.cicbaa.com).

Відповідно до директиви ЄС, виданої у листопаді 2003 року, починаючи з 2004 році впроваджено обов’язкове маркування гірчиці та продуктів її переробки, що є важливим, оскільки споживання гірчиці у країнах Європою продовжує зростати. Пацієнтам варто уважно дивитися на етикетки.

Чорна гірчиця (Brassica nigra) пов’язана із Brassica juncea , що відома як Індійська гірчиця, листяна гірчиця та зелена гірчиця і класифікується як Brassica rugosa та Sinapis juncea. Також її називають східною гірчицею.

На Заході найбільш поширеною є Індійська коричнева гірчиця ( родючий гібрид Br. nigra та Br. campestris ) з Індії та Центральної Азії.

Жовта або біла гірчиця, Brassica hirta, раніше була класифікована як Brassica alba та Sinapis alba.

Іще одним членом родини гірчичних є східна гірчиця (китайська гірчиця) або Гулявник східний (Sisymbrium orientale).

Гірчиця та продукти її переробки входять до списку Третього додатку до Директиви ЄС щодо маркування харчових продуктів.

Більше інформації

  • Огляд клінічних досліджень
  • Біохімічні дані щодо :
    • B. nigra 2S albumin
    • Bra j 1
    • Sin a 1

    Тема 1. Класифікація овочевих рослин

    вивчити різноманіття овочевих культур за ботанічними ознаками, продуктовими органами, тривалістю життя та комплексом агробіологічних ознак.

    Матеріальне забезпечення:

    свіжі зразки видів, муляжі, консервовані зразки, рисунки, слайди, стенди.

    Завдання 1.

    Вивчити різноманіття овочевих культур за належністю до ботанічного класу.

    За даними Департаменту сільського господарства США за всю історію людство з 300 тис. видів вищих рослин навчилося вирощувати або використовувати 10 тис. видів, у т.ч. 1,5 тисячі як овочеві. В Україні лише деякі любителі вміють вирощувати не більше 150 видів, а фермери – 40-50 видів. Водночас сучасною тенденцією овочівництва є розширення овочевого різноманіття, в основному, за рахунок зеленних та ароматично-смакових культур.

    Овочеві рослини відрізняються від інших сільськогосподарських культур морфологічною будовою, вимогами до умов вирощування, тривалістю життя, інтенсивністю росту й розвитку, а також органами, які використовують в їжу. Для зручності овочеві культури ділять на групи. Класифікація сприяє більш глибокому вивченню їхніх біологічних особливостей і технології вирощування.

    Існує декілька класифікацій овочевих культур: за ботанічними ознаками, за тривалістю життя рослин, за відношенням до тепла, світла, вологи, і за господарськими, технічними і товарознавчими ознаками.

    Усе різноманіття овочевих рослин (окрім грибів) умовно поділяють на дві великі групи – одно- та дводольні. Однодольні характеризуються такими особливими ознаками – зародок і відповідно й сходи мають одну сім’ядолю, листки з паралельним жилкуванням і не розділені на черешок і пластинку, а первинний корінець після сходів швидко відмирає з наступним утворенням мичкуватої кореневої системи. За кількістю видів їх значно менше, ніж дводольних, але їхня роль в світовому овочівництві дуже важлива. Сюди відносяться такі традиційні для нас рослини як цибуля, часник та кукурудза цукрова. У світі знайдено і вивчено 80 родин, 2600 – родів і 6000 видів однодольних рослин. З цього різноманіття використовуються людиною 202 роди з 16 ботанічних родин, в тому числі як овочеві – 63. Для українських городників відомими є лише 6 родів (табл. 1.1).

    Таблиця № 1.1. Світові ресурси основних однодольних овочевих рослин

    Ботанічна родинаЧисельність природного різноманіттяЧисельність різноманіття в культуріНайбільш поширені овочеві рослини в культурі
    родіввидівродівз них овочеві
    у світів Україні
    Злакові6501000098111Кукурудза цукрова, тростина цукрова, сорго цукрове, бамбук
    Амарилісові?30600111Цибуля та часник
    Спаржеві (Холодкові)25550111Холодок (спаржа)
    Осокові120400721Земляний мигдаль (чуфа)
    Півникові701500531Шафран, гладіолус їстівний
    Імбирні457001390Імбир, алпінія, кардамон, феомерія, куркума
    * – Примітка. За сучасною ботанічною класифікацією Angiosperm Phylogeny Group (APG III, 2009)

    Дводольні рослини дали людству значно більше різноманіття овочевих культур. Це історично старша група рослин з якої походять однодольні. Займає значно ширший ареал. У дводольних рослин зародок має дві сім’ядолі. Листки з перистим або пальчастим жилкуванням. Листок здебільшого поділений на черешок та пластинку. Характеризуються великим різноманіттям форм та забарвлення квіток. Різноманіття дводольних рослин нараховує 350 родин. В овочівництві світу використувують понад 300 родів з 64 ботанічних родин.

    Завдання 2.

    Визначити належність овочевих культур до ботанічної родини.

    Основою знань про овочеві культури є ботанічна класифікація на основі морфологічних ознак різних органів: насіння, квіток, листків, стебел і кореневої системи. Ботанічна класифікація дає відомості про родини і вид, до якої належить та чи інша рослина.

    За ботанічною класифікацією овочеві культури, які відомі в Україні, належать до 20 родин (табл. 1.2). Ботанічна класифікація визначає місце кожної культури серед різноманітності інших видів.

    Таблиця № 1.2. Ботанічна класифікація овочевих рослин

    Ботанічна назва родини (українською мовою)Ботанічна назва родини (латинською мовою)Плід, характерний для родиниВид
    АйстровіAsteraceaeСім’янкаАртишок, естрагон, кануфер, кульбаба лікарська, ромашка овочева, салат посівний, скорцонера, топінамбур, цикорій звичайний, цикорій салатний, цефалофора ароматна
    АмарантовіAmaranthaceaeКоробочкаАмарант гібридний
    БерезковіConvolvulaceaeНасіннєва коробочка з 4-ма насінинамиБатат
    БобовіFabaceaeБібБіб овочевий, вігна овочева, горох, доліхос лобія, квасоля звичайна, квасоля багатоквіткова, квасоля лімська, соя овочева, тетрагонолобус, тригонела
    ГарбузовіCucurbitaceaeНесправжня ягода (гарбузина)Ангурія, бенінказа воскова, гарбуз волоський, гарбуз мускатний, гарбуз звичайний, гарбуз фіголистковий, диня, ехіноцист, кабачок, кавун столовий, крукнек, люфа гострогранна, лагенарія (або тиква), момордіка харантська, мелотрія шорстка, огірок посівний, тладіанта, трихозант
    Глухокро-пивні, або губоцвітіLamiaceaeГорішокВасильки справжні, гісоп лікарський, змієголовник молдавський, котовник лимонний, лофант ганусовий, майоран садовий, монарда, меліса лікарська, м’ята перцева, стахіс, перила василькова, чабер садовий
    ГречковіPolygonaceaeТригранний горішокРевінь чорноморський, щавель кислий
    ЖовтецевіRanunculaceaeСкладна листянкаНігела посівна
    КапустяніBrassicaceaeСтручокБруква, гірчиця салатна, капуста білоголова, капуста броколі, капуста брюссельська, капуста кольрабі, капуста листкова, капуста китайська, капуста пекінська, капуста цвітна, капуста червоноголова, крес-салат, катран приморський, редиска, редька, ріпа, рукола, хрін
    ЛободовіChenopodiaceaeГорішок або супліддя (клубочки)Буряк столовий, лобода жминда, лобода садова, мангольд, шпинат городній
    МальвовіMalvaceaeБагато-сім’янкаБамія, мальва
    ОсоковіCyperaceaeгорішокЧуфа
    ПасльоновіSolanaceaeСоковита ягодаБаклажан їстівний, картопля, перець однорічний, помідор, фізаліс овочевий, фізаліс суничний
    ПортулаковіPortulacaceaeКоробочкаПортулак городній
    РутовіRutaceaeКоробочка з 4-5 насінняРута запашна
    СелеровіApiaceaeДвосім’янкаГанус, кмин звичайний, коріандр посівний, кріп запашний, любисток лікарський, морква посівна, пастернак посівний, петрушка, селера, фенхель звичайний, фенхель овочевий
    СпаржевіAsparagaceaeЧервона ягодаСпаржа лікарська
    Тонконогові або ЗлаковіPoaceaeЗернівкаКукурудза цукрова
    Амарилісові (підродина Цибулеві)Amaryllidaceae (за класифікацією APG III (2009)Коробочка з 3-а гніздамиЦибуля афлатунська, цибуля батун, цибуля багатоярусна, цибуля запашна, цибуля порей, цибуля ріпчаста, цибуля слизун, цибуля шалот, цибуля шніт, цибуля черемша, часник озимий, часник ярий
    ШорстколистіBoraginaceaeГорішокБораго

    Завдання 3.

    Розглянути і описати зовнішні ознаки продуктових органів овочевих культур.

    Наведена ботанічна класифікація дуже незручна для маркетолога та кулінара. Наприклад, до родини Селерові належать морква і кріп, які відрізняються між собою продуктовими органами споживання (морква –коренеплід, кріп – листки, стебла та насіння) та технологіями вирощування. Аналогічно рослини з родини Пасльонові – тут і бульби (картопля) і ягоди (помідор, перець, баклажан). З іншої сторони, деякі овочеві культури мають одинакові продуктові органи, але відносяться до різних ботанічних родин. Чудовим прикладом є коренеплідні рослини редька, морква і столовий буряк: продуктові органи та технологія вирощування дуже подібні, а ботанічні родини різні – Капустяні, Селерові та Лободові. Тому, для зручностей маркетингу, переробки та використання всі овочі поділяють на групи залежно від особливостей продуктивних органів, які використовують в їжу (табл. 1.3).

    Таблиця № 1.3. Господарча (товарознавча) класифікація овочевих культур

    ГрупаВиди
    Ароматично-смаковіВасильки справжні, ганус, гісоп лікарський, естрагон, змієголовник молдавський, кануфер, кмин звичайний, коріандр посівний, кріп запашний, котовник лимонний, катран приморський, любисток лікарський, лофант ганусовий, майоран садовий, монарда, меліса лікарська, м’ята перцева, нігела посівна, перець гіркий, перила василькова, петрушка листкова, ромашка овочева, рукола, рута запашна, селера листкова, тригонела, фенхель звичайний, хрін, цефалофора ароматна, чабер садовий
    БульбоплідніБатат, картопля, стахіс, топінамбур, чуфа
    КвітковіАртишок, капуста броколі, капуста цвітна
    КоренеплідніБруква, буряк столовий, морква посівна, пастернак посівний, петрушка коренеплідна, редиска, редька дайкон, редька зимова, редька літня, редька лобо, ріпа, селера коренеплідна, скорцонера
    ЛистковіАмарант гібридний, бораго, гірчиця листкова, капуста білоголова, капуста брюссельська, капуста листкова, капуста китайська, капуста пекінська, капуста червоноголова, крес-салат, кульбаба лікарська, лобода жминда, лобода садова, мальва, мангольд, портулак городній, салат посівний, цибуля афлатунська, цибуля батун, цибуля багатоярусна, цибуля запашна, цибуля слизун, цибуля шніт, цибуля черемша, цикорій звичайний, цикорій салатний, шпинат городній, щавель кислий
    ПагоновіСпаржа лікарська
    ПлодовіАнгурія, баклажан їстівний, бамія, бенінказа воскова, біб овочевий, вігна овочева, гарбуз волоський, гарбуз мускатний, гарбуз звичайний, гарбуз фіголистковий, горох, диня, доліхос лобія, ехіноцист, кабачок, кавун столовий, квасоля звичайна, квасоля багатоквіткова, квасоля лімська, крукнек, кукурудза цукрова, люфа гострогранна, лагенарія, момордіка харанська, мелотрія шорстка, огірок посівний, патисон, перець однорічний, помідор, соя овочева, тетрагонолобус, тладіанта, трихозант, фізаліс овочевий, фізаліс суничний
    СтеблоплідніКапуста кольрабі, фенхель овочевий
    ЧерешковіРевінь чорноморський, селера черешкова
    ЦибулинніЦибуля ріпчаста, цибуля порей, цибуля шалот, часник озимий, часник ярий

    В останні роки виділяється зовсім нова група овочевих кульутр з насіння яких одержують проростки або молоденькі рослини (“міні-грін”). Технологія одержання проростків і міні-грін запозичена з традицій китайської, корейської, японської і особливо тайської кухні, де їх одержують уже давно.

    Розвиток космонавтики також сприяв розширенню всесторонніх досліджень з конструкції космічних бортових оранжерей, в яких оптимальним є одержання проростків з насіння різноманітних рослин. Для забезпечення космонавта повноцінною їжею необхідно 10 м2 такої оранжереї. Новизною такого космічного овочівництва є те, що овочевими рослинами стали пшениця, люцерна, дрібнонасінні сорти сої та багато інших рослин. Найкращі проростки за якістю одержують з люцерни.

    Завдання 4.

    Визначити, до якої групи належать овочеві культури за тривалістю життєвого циклу.

    Організація та управління технологіями вирощування овочів були б недосконалими, якби овочівники не враховували тривалість життя рослин (табл. 1.4). За цією ознакою всі овочеві культури поділяють на монокарпічні – (одно-, дворічні) і полікарпічні – (багаторічні). Моно- і полікарпічність означають здатність рослин до певної кількості плодоношення впродовж життя. Монокарпічні рослини плодоносять лише один раз, а полікарпічні – багаторазово.

    Життєвий цикл від посіяної насінини до його достигання в однорічних (монокарпічних) рослин закінчується протягом одного вегетаційного періоду. До цієї групи належить більшість овочів. Це всі плодові, листкові та деякі капустяні (капуста цвітна, броколі, пекінська та китайська) та коренеплідні – редиска і літні сорти редьки.

    Дворічні (монокарпічні) овочеві культури на першому році життя утворюють продуктові органи – головки, коренеплоди, цибулини, стеблоплоди, бульбоплоди. Під час перезимівлі в полі, або зберігання в сховищі у бруньках проходять якісні зміни і весною рослина відростає, утворює нову розетку листків, стебло, цвіте і плодоносить. До дворічних видів належать більшість видів капуст (окрім цвітної, броколі і пекінської), морква, буряк, петрушка, пастернак, цибуля ріпчаста і цибуля порей.

    Багаторічні овочеві культур в перший рік розвивають здебільшого розетку листків і закладають нові бруньки. Після перезимівлі на другий рік починають утворювати врожай продуктових органів та за необхідності – насіння. Плодоношення триває поспіль декілька років. До багаторічних полікарпіків належать ревінь, щавель, хрін, спаржа, цибуля-батун, цибуля-шніт, цибуля багатоярусна, цибуля слизун та запашна. Створивши відповідні умови росту та розвитку, овочівник може перетворити однорічні та дворічні культури в багаторічні. Зокрема, помідор і перець солодкий в умовах теплиць стають багаторічниками. Характерним багаторічним помідором є індетермінатний сорт Де Барао. З іншої сторони, морква або буряк за умов холодної весни, або дуже ранніх строках сівби часто зацвітають уже в перший рік.

    Таблиця № 1.4. Класифікація овочевих кульутр за тривалістю життя

    ГрупаВиди
    ОднорічніАмарант гібридний, ангурія, баклажан їстівний, бамія, батат, бенінказа воскова, біб овочевий, бораго, васильки справжні, вігна овочева, гарбуз волоський, гарбуз мускатний, гарбуз звичайний, гарбуз фіголистковий, гірчиця листкова, ганус, горох, диня, доліхос лобія, ехіноцист, змієголовник молдавський, кабачок, кавун столовий, капуста китайська, капуста пекінська, капуста броколі, капуста цвітна, картопля, квасоля звичайна, квасоля багатоквіткова, квасоля лімська, коріандр посівний, кріп запашний, крес-салат, крукнек, кукурудза цукрова, лобода жминда, лобода садова, люфа гострогранна, лагенарія, момордіка харантська, мелотрія шорстка, нігела посівна, огірок посівний, патисон, перець однорічний, перила василькова, помідор, портулак городній, редиска, редька літня, ромашка овочева, рукола, салат посівний, соя овочева, тетрагонолобус, тладіанта, тригонела, трихозант, фенхель звичайний, фізаліс овочевий, фізаліс суничний, цикорій салатний, цефалофора ароматна, чабер садовий, часник озимий, часник ярий, шпинат городній
    ДворічніБруква, буряк столовий, капуста білоголова, капуста брюссельська, капуста кольрабі, капуста листкова, капуста червоноголова, кмин звичайний, мальва, мангольд, морква посівна, пастернак посівний, петрушка, редька дайкон, редька зимова, редька лобо, ріпа, селера, фенхель овочевий, цибуля ріпчаста, цибуля порей, цибуля шалот, цикорій звичайний
    БагаторічніАртишок, естрагон, кануфер, котовник лимонний, кульбаба лікарська, катран приморський, любисток лікарський, лофант анісовий, майоран садовий, монарда, меліса лікарська, м’ята перцева, ревінь чорноморський, рута запашна, скорцонера, спаржа лікарська, стахіс, топінамбур, хрін, цибуля афлатунська, цибуля батун, цибуля багатоярусна, цибуля запашна, цибуля слизун, цибуля шніт, цибуля черемша, чуфа, щавель кислий

    Групування за тривалістю життя має відносний характер і залежить від умов вирощування. На період формування насінників і достигання насіння великий вплив мають фактори навколишнього середовища (тепло, світло, вологість ґрунту і повітря та забезпеченість рослин поживними речовинами).

    Залежно від умов вирощування деякі однорічні овочеві культури можна вирощувати як багаторічні. Наприклад, помідор і перець у тропіках є багаторічними рослинами, а в умовах помірного клімату – однорічними. Деякі культури дворічних рослин, як наприклад буряка столового, моркви у роки з тривалою холодною весною утворюють квітконосні стебла на першому році життя.

    Завдання 5.

    Погрупувати поширені овочеві культури за комплексом агробіологічних ознак.

    Наведена господарська класифікація дуже корисна для маркетолога, але не зовсім зручна для виробництва овочів. Недоліком є те, що до однієї групи можуть входити ботанічно дуже далекі овочеві кульутри. Наприклад, в групу плодових входить помідор, квасоля та огірок. У всіх використовується плід. Водночас, їх не можливо виростити за однією технологією.

    Беручи до уваги недоліки наведених вище класифікацій і врахувавши біологічні та технологічні особливості, відомий російський вчений овочівник В.І. Едельштейн створив виробничу (агробіологічну) класифікацію овочевих культур, технологія вирощування яких подібна. Особливістю такого групування полягає в тому, що в одну виробничу групу можуть попадати рослини з різних ботанічних родин. Таких груп вісім, включаючи гриби (табл. 1.5.). Сюди можна додати ще й дев’яту групу – проростки, в яку входять рослини з родини Бобові – люцерна, квасоля, соя, сочевиця; Злакові – пшениця; Капустяні – капуста, редиска, крес-салат.

    Таблиця № 1.5. Агробіологічна класифікація овочевих культур

    РодинаВид
    Плодові
    БобовіБіб овочевий, горох, квасоля звичайна
    Гарбузовігарбуз волоський, гарбуз мускатний, гарбуз звичайний, диня, кабачок, кавун столовий, огірок посівний, патисон
    ПасльоновіБаклажан їстівний, перець однорічний, помідор, фізаліс овочевий, фізаліс суничний
    ТонконоговіКукурудза цукрова
    Капустяні
    КапустяніКапуста білоголова, капуста броколі, капуста брюссельська, капуста китайська, капуста кольрабі, капуста листкова, капуста пекінська, капуста цвітна, капуста червоноголова
    Коренеплідні
    КапустяніРедиска, дайкон, редька зимова, редька літня, редька лобо
    ЛободовіБуряк столовий
    СелеровіМорква посівна, пастернак посівний, петрушка, селера
    Цибулинні
    АмарилісовіЦибуля ріпчаста, цибуля порей, цибуля шалот, часник озимий, часник ярий
    Зеленні
    АйстровіСалат посівний, цикорій салатний
    ГлухокропивніВасильки справжні, чабер садовий
    КапустяніГірчиця листкова, крес-салат, рукола
    ЛободовіЛобода садова, мангольд, шпинат городній
    СелеровіКоріандр посівний, кріп запашний, фенхель звичайний
    ШорстколистіБораго
    Багаторічні
    АйстровіАртишок, естрагон
    ГлухокропивніГісоп лікарський, майоран садовий, меліса лікарська, м’ята перцева, лофант ганусовий
    ГречковіРевінь чорноморський, щавель кислий
    КапустяніКатран приморський, хрін
    СпаржевіСпаржа лікарська
    АмарилісовіЦибуля батун, цибуля багатоярусна, цибуля запашна, цибуля слизун, цибуля шніт
    Бульбоплідні
    АйстровіТопінамбур (десертні сорти)
    БерезковіБатат
    ГлухокропивніСтахіс
    ОсоковіЧуфа
    ПасльоновіКартопля

    Різні сторони діяльності людини вимагають ще й інших класифікацій овочів, які називають „екзотичними”. Однією з перших таких була класифікація овочів, яка розроблена ще стародавніми китайцями за придатністю овочів до розварювання. Великий лікар Середньовіччя Абу Алі Ібн Сіна тисячу років тому поділяв овочі за поживністю та грубістю. Так, баклажан він відносив до грубої малопоживної їжі. Для кожного сезону року та віку людини Ібн Сіна призначав відповідні для цього овочі та фрукти. Сучасний розвиток овочівництва в умовах глобалізації вимагають розроблення відповідних класифікацій за їх здатністю до тривалих перевезень, охолодження, заморожування та інших вимог.

    Контрольні завдання.

    Описати ботанічні, біологічні та господарські показники овочевих рослин за такою таблицею:

    Назва рослиниБотанічна назва родини (українською мовою)Ботанічна назва родини (латинською мовою)Назва плодуНазва продуктового органуТривалість життєвого циклуАгро-біологічна група

    Контрольні запитання для самоперевірки знань до теми 1:

    1. Які рослини належать до овочевих?
    2. Назвати представників і характерні ознаки класу однодольних овочевих культур.
    3. Які ботанічні родини належать до господарської групи плодових?
    4. Назвати овочеві культури господарської групи квіткові.
    5. Що таке монокарпічні рослини?
    6. Назвати багаторічні овочеві культури.
    7. Які овочеві культури належать до однорічних?
    8. Яка тривалість життя часнику?
    9. В яких овочевих культур ріст і розвиток проходить в один рік?
    10. Які ботанічні родини вналежать до агробіологічної групи коренеплідних?
    11. До якої агробіологічної групи належать ревінь та щавель?