Перекид хвороби

0 Comments

Коли і чим закінчиться пандемія коронавірусу: чотири сценарії

Масова вакцинація від Covid-19 набирає обертів, тому дедалі актуальнішим стає питання – а що далі? Чи скоро відкриють кордони і наскільки цьому завадить поява нових варіантів коронавірусу? Чи далеко до колективного імунітету і чи зможе світ взагалі повернутися до нормального життя раніше, ніж вчені знайдуть ефективні ліки проти коронавірусу?

ВВС розповідає про основні можливі сценарії виходу з пандемії та який з них, на думку вчених, найбільш імовірний.

В кінці липня в журналі Lancet вийшла стаття, автори якої – тридцять провідних європейських вчених-медиків – розмірковують про те, в якому напрямку може розвиватися пандемія Covid-19 у найближчі місяці й роки. Авторів статті насамперед цікавить, чи закінчиться пандемія хоча б впродовж трьох-п’яти років?

Це, на думку європейських експертів, залежатиме від трьох основних чинників:

  • наскільки швидко вдасться провести вакцинацію – як в окремих країнах (різного рівня добробуту), так і в масштабах всієї планети;
  • як саме вірус мутуватиме – простіше кажучи, наскільки небезпечними виявляться нові (які поки що не з’явилися) варіанти;
  • наскільки чітко усі ми – як щеплені, так і нещеплені – будемо виконувати рекомендації влади й дотримуватись необхідних обмежувальних заходів.

Наразі, відзначають автори, стан справ виглядає не надто оптимістично.

Автор фото, AFP via Getty Images

За словами дослідників, люди по всьому світу все менше готові дотримуватись антиковідних обмежень

Обидві дози вакцини отримав лише кожен четвертий дорослий мешканець планети – і справа не лише в недоступності препаратів, але й в недовірі до них.

Особливо заразний штам Дельта потрапив вже практично в усі країни й потроху витісняє звідти своїх менш небезпечних побратимів, а що найнеприємніше – нерідко інфікує вже перехворілих або повністю щеплених від Covid-19. При цьому люди по всьому світу все менше готові дотримуватись антиковідних обмежень, кажуть автори статті.

Не дивно, що кількість нових випадків в таких умовах продовжує стрімко зростати. Статистика показує, що світ перебуває на піку третьої хвилі пандемії: з середини липня кількість підтверджених діагнозів збільшилась у півтора з гаком рази (з 350 до 655 тисяч щодня).

Автор фото, Getty Images

Перебіг пандемії, з-поміж іншого, залежатиме від того, чи знайдуть ліки проти хвороби та її затяжної форми – “довгого ковіду”

Стисло описавши можливі варіанти закінчення пандемії, автори статті не можуть упевнено сказати, чи становитиме Covid-19 серйозну загрозу для здоров’я у довгостроковій перспективі.

З одного боку, вони визнають, що повністю позбутися вірусу навряд чи вдасться: навіть якщо усі до одного ковідні хворі одужають, інфекція далі гулятиме серед тварин – і може мутувати там несподіваним чином.

З іншого, дуже багато залежить від того, як швидко знайдуть ефективні ліки – не лише проти самої хвороби, а й для боротьби з затяжною формою інфекції, більш відомою як “довгий ковід”.

Чотири варіанти

Докладніше можливі сценарії розвитку пандемії описані в статті, опублікованій в кінці липня в журналі Американської медичної спільноти JAMA.

Масштабна кампанія з вакцинації (а в США вона набирає обертів доволі швидко) дає надію на відносно швидке повернення до нормального життя, пишуть автори.

“Однак на шляху до неї є чимало перешкод: вкрай нерівномірна доступність вакцин, вперте небажання вакцинуватись, нові варіанти вірусу та глобальні хвилі смертоносної інфекції”, – додають вони.

Автор фото, Science Photo Library

Вірус віспи вдалося повністю викорінити в кінці 1970-х років

Автори роботи описали чотири можливі сценарії “потенційних розв’язок епідемії Covid-19”.

Сценарій перший – повне викорінення (eradication). Він передбачає, що медикам вдасться остаточно знешкодити Covid-19, як це майже півстоліття тому зробили з вірусом натуральної віспи.

Втім, повторити цей успіх можна лише за однієї умови. Імунітет (як після щеплення, так і після перенесеної хвороби) має бути міцним і тривалим, щоб він захищав від повторного зараження й водночас запобігав подальшому поширенню інфекції.

У випадку з Covid-19 на це надії мало – а з огляду на мутації вірусу, повне позбавлення від нього “може виявитись надто амбітним планом навіть для уявного експерименту, не кажучи вже про стратегію охорони здоров’я”.

“Більш реалістичним завданням на короткострокову перспективу” автори називають усунення інфекції (elimination), тобто тимчасове зниження кількості хворих у конкретній країні до нуля шляхом масової вакцинації та суворої системи обмежувальних заходів – по суті, повного закриття кордонів та ізоляції від зовнішнього світу.

Найвідоміший подібний приклад на сьогодні – ситуація з вірусом кору. Завдяки масовій вакцинації у дитячому віці в наші дні спалахи цієї хвороби трапляються рідко, і їх вдається порівняно швидко взяти під контроль.

У випадку з коронавірусом цього змогли на певний час досягти вже кілька країн: Австралія, В’єтнам, Китай, Нова Зеландія та Сингапур. Як пишуть автори роботи, такий варіант найбільш вірогідний для ситуації, якщо епідемію доведеться тримати під контролем, періодично поновлюючи щеплення.

Автор фото, Getty Images

Найгірші справи з вакцинацією в бідних країнах, і поки їх не вдасться прищепити, вірус й надалі ширитиметься планетою

Третій сценарій – життя з вірусом (cohabitation) – розроблені вакцини (а радше їхні майбутні модифікації) й надалі захищатимуть лише від тяжкого перебігу Covid-19 та летальних наслідків. В таких умовах там, де вакцинованих багато, вірус більше не становитиме смертельної небезпеки, і фактично Covid-19 перетвориться на сезонну застуду.

Звичайно, іноді хворітимуть й щеплені – внаслідок зниження імунітету, природного рівня антитіл чи нових мутацій вірусу. Однак більша частина населення буде достатньо захищена, щоб масштабних спалахів можна було уникнути.

І, нарешті, четвертий сценарій – масштабний спалах (conflagration). Цей варіант найбільш вірогідний, якщо значна частина населення планети не вакцинується – через проблеми з доступністю вакцини, медичні протипоказання, низький імунітет чи просто через особисте небажання. У такому випадку вірус продовжить стрімко поширюватись і мутувати.

Грип, застуда і . ковід?

Третій варіант експерти вважають найбільш вірогідним у довгостроковій перспективі. Зараз же, поки вакцинованих не так багато, пандемія найімовірніше розвиватиметься за останнім сценарієм.

“У масштабах планети вакцинованих поки що дуже мало, – пояснює ВВС провідний автор статті в JAMA, професор Браунівського університету Елі Адаші. – А це означає, що вірус може спокійно гуляти планетою і мутувати скільки завгодно”.

Автор фото, Reuters

Більшість зареєстрованих вакцин з високою ефективністю захищають від тяжкого перебігу хвороби – але не завжди від зараження

У можливість повного викорінення інфекції також не вірить професор Норвічської медичної школи при Університеті східної Англії Пол Гантер, який не брав участі в дослідженні. Він пояснює, що згадана в обох роботах натуральна віспа – це вірус, який залишає після себе стійкий – його ще називають стерилізуючий імунітет.

А імунний захист від нового коронавірусу, згідно з останніми даними, знижується приблизно вдвічі вже за шість-дев’ять місяців.

Крім того, зареєстровані на цей момент вакцини з різним ступенем ефективності запобігають важкому перебігу Covid-19, але не обов’язково захищають від зараження: відомо багато випадків, коли хворіють повністю щеплені люди.

Хвороба перебігає відносно легко чи взагалі безсимптомно, але при цьому вони цілком можуть передавати вірус, інфікуючи інших.

Саме тому колективний імунітет, на який на початку пандемії так сподівалися більшість науковців (а слідом за ними й політиків), у підсумку виявляється недосяжним.

“Якщо немає стерилізуючого захисту, вірус продовжує розповсюджуватись, ви не зможете захистити тих, у кого імунітету немає, – пояснює професор Гантер. – Вони все одно заразяться, так чи інакше, тому колективний імунітет тут неможливий”.

“Тобто викорінити вірус у нас не вийде. Загнати його у якісь географічні рамки теж малоймовірно, – продовжує Пол Гантер. – Що ж до масштабного спалаху, цей варіант не варто сприймати так, ніби у певний момент вірус неодмінно жахливо мутує й вирішить всіх нас знищити. Це, на мою думку, дуже малоймовірно – я б сказав, практично неможливо”.

“Найімовірніше вірус стане сезонним, і ми будемо періодично заражатися ним упродовж усього життя. До такого висновку дійшли вже практично всі провідні вірусологи світу”, – резюмує він.

Наввипередки з вірусом

Ще в січні журнал Nature провів опитування вчених – імунологів, вірусологів й інфекціоністів з усього світу, зібравши загалом понад сотню експертних думок.

Майже 90% опитаних дотримуються тієї ж думки, що й професор Гантер: повністю знищити коронавірус Sars-Cov-2 (eradication) не вдасться, і він продовжить періодично заражати людей по всьому світу. При цьому діти, що перехворіли в ранньому віці, отримають міцніший імунітет, ніж дорослі, а разом і частковий захист від майбутніх мутацій вірусу.

Автор фото, AFP via Getty Images

Можливо, по переду своєрідні “перегони озброєнь” – між вакцинами й новими мутаціями вірусу

У те, що впоратись з епідемією Covid-19 вдасться хоча б в окремих регіонах (elimination), вірять менш ніж 40% опитаних експертів.

“Все, що є в нашому розпорядженні, – це вакцини та обмежувальні заходи, і кожен сам для себе вирішує, наскільки суворо їх варто дотримуватись”, – каже провідний автор статті у JAMA, професор Елі Адаші.

А оскільки імунний захист доволі швидко слабшає, найімовірніше, щеплення доведеться періодично оновлювати.

“А якщо з’являться нові варіанти, від яких наявні вакцини захищатимуть значно гірше? Тоді можуть початися своєрідні перегони озброєнь [між вірусом і розробниками вакцин], – продовжує професор Адаші. – Нові препарати наздоганятимуть постійно мутуючий вірус. І чи є у нас шанс виграти у цих перегонах, поки що незрозуміло”.

Втім, додає експерт, окрім вже описаних чотирьох варіантів, існує й п’ятий сценарій – найоптимістичніший. Він передбачає, що в найближчому майбутньому медикам вдасться розробити ефективний противірусний препарат чи знайти інший варіант лікування Covid-19.

Такі напрацювання є, зазначає професор Адаші. Уряд США вже підписав контракт на закупівлю двох перспективних противірусних препаратів. Зараз обидва проходять останній етап клінічних випробувань і ще не отримали усталеної назви (в документах вони позначені, як AZD7442 і MK4482), але в теорії можуть значно вплинути на перебіг пандемії.

Звичайно ж, обом препаратам ще потрібно довести свою ефективність й отримати схвалення влади. Однак професор Адаші каже, що покладає основні надії саме на розробку ліків від Covid-19.

“У досяжній перспективі з цієї ситуації нас може вивести лише антивірусний препарат”, – переконаний він.

Автор фото, Getty Images

Чи зможемо ми подорожувати так легко, як раніше? Вчені відповіді не дають

Виконавчий директор ВООЗ з надзвичайних ситуацій у сфері охорони здоров’я Майк Раян каже, що і сам хотів би знати, коли закінчиться пандемія. Але лікар завжди повинен говорити пацієнтам правду, а правда полягає в тому, що відповіді на це запитання поки не знає ніхто.

“Що я знаю точно – це те, що вона закінчиться швидше, якщо кожен з нас щось для цього робитиме, – переконаний він. – Якщо ми дамо вакцинам більше шансів для застосування в усьому світі. Якщо ми думатимемо про те, як захиститися самим і захистити інших. Якщо наші лікарні зможуть краще допомагати хворим”.

“Гадаю, якщо виконати всі ці умови, ми зможемо покласти край пандемії значно раніше. Мені б дуже хотілося сказати, що до кінця цього року, але на це я навіть не розраховую, – зізнається експерт. – Є шанс, що ми зможемо взяти хворобу під контроль наступного року – якщо нам дуже пощастить”.

Хочете отримувати головні новини в месенджер? Підписуйтеся на наш Telegram або Viber!

Також на цю тему

COVID-19

COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад, маски для обличчя, миття рук, соціальне дистанціювання, ізоляція інфікованих осіб). Діагностика проводиться шляхом аналізу на антигени або ПЛР (полімеразна ланцюгова реакція) виділень верхніх або нижніх дихальних шляхів. Лікування полягає у призначенні підтримуючої терапії, противірусних препаратів або кортикостероїдів.

COVID-19 вперше був зареєстрований наприкінці 2019 року в м. Ухань, Китай, і широко поширився по всьому світу. Він викликаний вірусом SARS-CoV-2 — коронавірусом, відкритим у 2019 році. Інфекція SARS-CoV-2 викликає захворювання різного ступеня тяжкості, від безсимптомного до гострої дихальної недостатності та смерті. Факторами ризику тяжкого захворювання є літній вік, ослаблений імунітет, супутні захворювання (наприклад, діабет, хронічна хвороба нирок) і вагітність. Вакцини Вакцина проти COVID-19 Вакцини проти COVID-19 забезпечують захист від COVID-19 — захворювання, викликаного вірусом SARS-CoV-2. Вакцинація є найбільш ефективною стратегією профілактики тяжкого захворювання і смерті. прочитати більше продемонстрували певну ефективність у запобіганні передачі та велику ефективність у запобіганні розвитку тяжких форм захворювання і смертності.

Передача COVID-19

Вірус SARS-CoV-2 поширюється через тісний контакт між людьми, головним чином, через респіраторні краплі, які виділяються, коли інфікована людина кашляє, чхає, співає, займається фізичними вправами або розмовляє. Поширення відбувається через крупні респіраторні краплі, які можуть переміщуватися на короткі відстані та осідати безпосередньо на поверхні слизової оболонки, або через дрібні респіраторні аерозольні часточки, які можуть триматися в повітрі протягом декількох годин і переміщуватися на великі відстані (> 2 метрів), перш ніж їх вдихнуть. Поширення вірусу також може відбуватися через контакт з поверхнями, забрудненими (зараженими) виділеннями з дихальних шляхів, якщо людина торкається забрудненої поверхні, а потім торкається слизової оболонки обличчя (очей, носа, рота).

Вірус SARS-CoV-2 легко поширюється між людьми. Ризик передачі безпосередньо пов’язаний із кількістю вірусу, яким людина інфікувалася. Загалом, чим ближче та довше взаємодія з інфікованою людиною, тим вищий ризик поширення вірусу. І пацієнти без симптомів, і пацієнти з симптомами можуть передавати вірус, що ускладнює контроль його поширення. Людина, в якої є симптоми, найбільш заразна протягом декількох днів до та після появи симптомів, коли вірусне навантаження у виділеннях з дихальних шляхів є найбільшим.

На цей ризик можуть впливати такі фактори, як відстань від інфікованої особи, кількість заражених людей у приміщенні, тривалість часу, проведеного з інфікованими людьми, розмір повітряного простору, активність, що генерує аерозоль (наприклад, спів, крики або фізичні вправи), вентиляція у приміщенні, а також напрямок і швидкість потоку повітря.

Генетичні варіанти вірусу SARS-CoV-2 з’являються в міру його еволюції. Варіанти з потенціалом до більш високої трансмісивності, розвитку більш тяжкого захворювання або зниженої відповіді на доступні методи лікування та/або вакцини відстежуються як варіанти, що викликають занепокоєння, і зазвичай позначаються відповідною літерою грецького алфавіту, призначеною ВООЗ, або номером лінії Pango. Генетична мутація, яка наділена перевагою пристосовуваності, а саме підвищеною трансмісивністю, може швидко замінити раніше циркулюючі варіанти. Прогресування домінуючих варіантів у США та більшій частині світу включає Альфа, Бета, Дельта та Омікрон. Варіант Омікрон переважає в усьому світі з березня 2022 року, причому новіші та більш трансмісивні субваріанти Омікрон (наприклад, BA.4 і BA.5) замінюють оригінальний Омікрон (B.1.1.529). Див. також CDC: відстежування даних про COVID.

Ситуації з високим ризиком передачі включають установи спільного проживання (наприклад, будинки для людей похилого віку або інші заклади тривалого догляду, школи-інтернати, в’язниці, судна), а також багатолюдні, погано вентильовані середовища, такі як богослужіння в приміщенні, спортзали, бари, нічні клуби, ресторани в приміщенні та м’ясоконсервні підприємства. В таких ситуаціях відмічається висока щільність населення, у якій важко дотримуватися дистанції та запобіжних заходів щодо вентиляції. Мешканці будинків престарілих також мають високий ризик розвитку тяжкого захворювання через вік та основні захворювання. Великі події або приватні збори в приміщенні, такі як зустрічі чи весілля, також пов’язані з високими показниками передачі. Ці так звані події або ситуації супер-розповсюдження, ймовірно, спричинені комбінацією біологічних, екологічних і поведінкових факторів.

Соціальні детермінанти здоров’я (умови в місцях, де люди народжуються, живуть, навчаються, працюють і граються) впливають на широкий спектр ризиків і наслідків для здоров’я, таких як зараження інфекцією SARS-CoV-2, тяжка форма COVID-19 і смерть, а також доступ до аналізів, вакцинації та лікування (див. CDC: ризик інфікування, госпіталізації та смерті від COVID-19 за расовою/етнічною приналежністю). У США випадки захворювання, госпіталізації та показники смертності від COVID-19 є вищими в деяких расових та етнічних групах меншин, у тому числі серед чорношкірих, іспанців або латиноамериканців, американських індіанців та корінних мешканців Аляски.

Заходи карантину та ізоляції застосовуються з метою обмеження місцевого, регіонального та глобального поширення цього спалаху. (Див. також CDC: Карантин та ізоляція.)

Симптоми та ознаки COVID-19

Тяжкість і сукупність симптомів різняться в людей із COVID-19. У деяких людей мало, або взагалі немає симптомів, а деякі хворіють тяжко і помирають. Симптоми можуть включати

Період інкубації (тобто час від зараження до появи симптомів) коливається від 2 до 14 днів, при цьому для варіанту Омікрон медіана часу становить лише 2–4 дні (1 Довідкові матеріали щодо симптомів та ознак COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ). Багато інфікованих людей не мають симптомів або мають легку форму захворювання. Ймовірність цього змінюється залежно від варіанту SARS-CoV-2 і присутнього в людини ризику розвитку тяжкого захворювання, включаючи статус імунізації проти COVID.

Тяжке захворювання характеризується задишкою, гіпоксією та значним ураженням легень за даними візуалізаційних обстежень. Цей стан може прогресувати до дихальної недостатності, що вимагає штучної вентиляції легень Огляд дихальної недостатності Гостра дихальна недостатність — це небезпечне для життя порушення оксигенації, виділення діоксиду вуглецю або і те, й інше. Респіраторна недостатність може виникнути внаслідок порушення газообміну. прочитати більше , а також до шоку, поліорганної недостатності та смерті.

Фактори ризику розвитку тяжкого захворювання

Ризик розвитку серйозного захворювання і смерті у випадках COVID-19 зростає у людей віком старше 65 років, у людей, які курять або раніше курили, а також у людей з іншими серйозними захворюваннями, такими як

Ускладнення

Зникнення симптомів

У більшості пацієнтів симптоми зникають приблизно через тиждень. Однак у деяких пацієнтів захворювання починається з легких симптомів, потім через тиждень клінічний стан погіршуються, прогресуючи до тяжкої форми захворювання, включаючи ГРДС Гостра гіпоксемічна дихальна недостатність (AHRF, ARDS) Гостра гіпоксемічна дихальна недостатність визначається як важка гіпоксемія (PaO2 (Див. також Огляд механічної вентиляції.) Заповнення повітряного простору гострою гіпоксемічною дихальною недостатністю. прочитати більше . Тривала хвороба більш поширена у пацієнтів із тяжкою формою захворювання, але навіть пацієнти з легким перебігом захворювання можуть мати стійкі симптоми, включаючи задишку, кашель і нездужання, які тривають тижнями або навіть місяцями. Результати ПЛР тестів на вірус у пацієнтів можуть залишатися позитивними протягом щонайменше 3 місяців, незалежно від симптомів. Однак, навіть пацієнти із затяжними симптомами, як правило, не вважаються заразними, оскільки після 10 днів захворювання посів вірусу з верхніх дихальних шляхів пацієнтів рідко є успішним.

COVID-19 також може бути пов’язаний із довгостроковими наслідками гострого захворювання (4 Довідкові матеріали щодо симптомів та ознак COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ), а симптоми можуть зберігатися протягом місяців. На це вказують багато назв, зокрема довготривалий COVID, довготривалий COVID-19 та синдром або стан після гострого COVID-19, і за оцінками, це стосується від 25 до 50 % всіх пацієнтів у деяких опитуваннях, проведених у США. Часто реєструється втома, слабкість, біль, біль у м’язах, задишка та когнітивна дисфункція. Фактори ризику виникнення довгострокових наслідків можуть включати більш тяжку картину захворювання, похилий вік, жіночу стать і раніше існуюче захворювання легень. Нещодавно було встановлено міжнародне визначення випадку, щоб допомогти в діагностиці та подальшому вивченні цього захворювання (5 Довідкові матеріали щодо симптомів та ознак COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ).

Довідкові матеріали щодо симптомів та ознак

1. Jansen L, Tegomoh B, Lange K, et al: Investigation of a SARS-CoV-2 B.1.1.529 (Omicron) variant cluster – Nebraska, November-December 2021 MMWR Morb Mortal Wkly Rep 70(5152):1782-2784, 2021. doi: 10.15585/mmwr.mm705152e3

2. Miller AD, Yousaf AR, Bornstein E, et al: Multisystem inflammatory syndrome in children (MIS-C) during SARS-CoV-2 Delta and Omicron variant circulation – United States, July 2021-January 2022 Clin Infect Dis Jun 10;ciac471, 2022. doi: 10.1093/cid/ciac471

3. Morris SB, Schwartz NG, Patel P, et al: Case series of multisystem inflammatory syndrome in adults associated with SARS-CoV-2 infection — United Kingdom and United States, March–August 2020. MMWR 69:1450–1456, 2020. doi: 10.15585/mmwr.mm6940e1

4. Nalbandian A, Sehgal K, Gupta A, et al: Post-acute COVID-19 syndrome. Nat Med 27(4):601-615, 2021. doi: 10.1038/s41591-021-01283-z. Epub 2021 Mar 22. PMID: 33753937.

5. Soriano JB, Murthy S, Marshall JC, et al: A clinical case definition of post-COVID-19 condition by a Delphi consensus. Lancet Infect Dis 22(4):e102-e107, 2022. doi: 10.1016/S1473-3099(21)00703-9. Epub 2021 Dec 21 PMID: 34951953; PMCID: PMC8691845.

Діагностика COVID-19

Полімеразна ланцюгова реакція із зворотною транскрипцією (ЗТ-ПЛР) у реальному часі або інший тест ампліфікації нуклеїнових кислот (АМК) для зразків виділень з верхніх та нижніх дихальних шляхів

Аналіз на антиген для зразків виділень з верхніх дихальних шляхів

Наступні категорії людей повинні пройти аналіз на COVID-19:

Люди, які були в тісному контакті з інфікованим COVID-19, але не мають симптомів, слід здати аналіз принаймні через 5 днів після останнього контакту. До отримання негативних результатів тесту рекомендується носити маску.

Люди, яких просять здати аналіз через вимоги до шкільних, робочих, медичних або державних установ або через інші сценарії, такі як заходи в приміщенні

Людей, які брали участь у заходах, що підвищили їх ризик зараження COVID-19, наприклад, відвідування великих соціальних зібрань або перебування в багатолюдних приміщеннях без правильного та послідовного носіння масок, також можуть попросити пройти аналіз.

Діагностичні аналізи на COVID-19 доступні в лабораторіях і громадських центрах тестування, а також можуть проводитися вдома. Існує два основних типи діагностичних тестів на COVID-19: полімеразна ланцюгова реакція із зворотною транскрипцією в реальному часі (ПЛР-РЧ) (або інший тест ампліфікації нуклеїнових кислот [NAAT]) і аналізи на антигени. При виборі діагностичного аналізу та його інтерпретації слід враховувати ймовірність того, що людина хворіє на COVID-19, виходячи з поширеності SARS-CoV-2 у популяції та наявності симптомів, ознак COVID-19 або тісного контакту з особами з підтвердженим COVID-19.

ПЛР-РЧ має найвищу аналітичну чутливість і специфічність і є золотим стандартом діагностики COVID-19. Інші платформи NAAT, як правило, дещо менш чутливі, ніж ПЛР-РЧ з еквівалентною специфічністю (див. CDC: тести ампліфікації нуклеїнових кислот). Проте позитивні ПЛР-тести на віруси не завжди вказують на активну інфекцію. Вони можуть виявляти нежиттєздатні фрагменти вірусної нуклеїнової кислоти та залишатися позитивними протягом щонайменше 3 місяців після первинної діагностики незалежно від наявності симптомів.

Аналіз на антигени у місці надання медичної допомоги та вдома може дати швидкі результати (див. CDC: рекомендації щодо проведення аналізів на антиген SARS-CoV-2 для медичних працівників, які обстежують окремих осіб у громаді). Це може бути важливим заходом для виявлення безсимптомних випадків і переривання передачі SARS-CoV-2. Аналізи на виявлення антигену у місці проведення лікування або вдома є менш чутливими, ніж АМК, особливо на початку інфекції, коли вірусне навантаження може бути нижчим. Чутливість цих аналізів порівняно з ПЛР-тестами залежить від виробника та тривалості інфікування та коливається від 40 до 90 % (1–4 Довідкові матеріали щодо діагностики COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ). Тому може знадобитися підтвердити деякі результати аналізів на антиген (наприклад, негативний результат у людини з симптомами) за допомогою ЗТ-ПЛР або іншого тесту АМК. Для підвищення ймовірності виявлення інфекції у багатьох наборах з аналізом на виявлення антигену також рекомендується послідовно повторювати аналіз через декілька днів. Деякі аналізи можуть не виявляти варіант Омікрон або інші нові варіанти (див. FDA: мутації вірусу SARS-CoV-2: вплив на аналізи на COVID-19). Аналізи на антиген менш імовірно залишаться позитивними після розрішення інфекції, оскільки вони виявляють лише більш високі вірусні навантаження. Однак на інфекційність можуть впливати інші фактори, окрім вірусного навантаження, тому результати аналізу на антиген не обов’язково корелюють з інфекційністю.

Прийнятними для діагностичного аналізу на COVID-19 є зразки з носоглотки, ротоглотки, середньої носової раковини, ніздрів та слини. Див. інструкції лабораторії щодо взяття зразків або інструкції в листку-вкладиші до набору для аналізу, оскільки не всі платформи та лабораторії для аналізу можуть проводити аналізи всіх типів зразків. Їх може відбирати лікар або сам пацієнт, за винятком зразків із носоглотки, які мають бути зібрані лише належним чином навченим і сертифікованим лікарем.

Для зразків із носоглотки та ротоглотки використовуйте лише щіточки з синтетичними волокнами із пластиковим або дротовим стрижнем. Не використовуйте щіточки з кальцію альгінату або щіточки із дерев’яними стрижнями, оскільки вони можуть містити речовини, що інактивують деякі віруси та інгібують ПЛР-аналіз. Щіточки слід негайно помістити в стерильну пробірку для транспортування, яка містить 2-3 мл середовища для транспортування вірусів, середовища для транспортування Еймса або стерильного фізіологічного розчину, якщо тільки не проводиться аналіз зразка безпосередньо, наприклад, аналіз у місці проведення лікування. Підтримуйте належний контроль інфекцій під час забору зразків.

З міркувань біологічної безпеки місцеві установи та лабораторії не повинні намагатися виділити вірус у культурі клітин.

Про позитивні результати аналізів, проведених у лабораторії або медичному закладі, повідомляється місцевим та державним органам охорони здоров’я. Деякі місцеві відділи охорони здоров’я також мають механізми повідомлення позитивних результатів аналізів, проведених вдома.

Серологічні аналізи, які також називаються аналізами на антитіла, не слід використовувати для діагностики гострого захворювання COVID-19, оскільки антитіла найчастіше виявляються лише через 1-3 тижні після появи симптомів. В наявності є аналізи на антитіла, мішенню яких є антиген нуклеокапсиду, шипоподібний антиген і рецептор-зв’язуючий домен шипоподібного антигену SARS-CoV-2. Аналізи, які виявляють антитіла до білка нуклеокапсиду, рекомендуються для оцінки наявності попередньої інфекції у вакцинованих осіб, оскільки цей антиген не входить до складу вакцини. Доступні кількісні та напівкількісні аналізи на антитіла, але наразі немає їх прийнятної кореляції з імунітетом, тому для визначення імунної відповіді на вакцинацію чи інфекцію тестування не рекомендується.

Обстеження пацієнтів із симптомами

Стандартні лабораторні результати для пацієнтів із більш тяжким захворюванням включають лімфопенію, а також менш специфічні показники підвищених рівнів амінотрансамінази (АЛТ, АСТ), підвищених рівнів лактатдегідрогенази (ЛДГ), D-димеру, феритину та підвищених маркерів запалення, таких як C-реактивний білок.

Пацієнтів із задишкою або іншими турбуючими симптомами слід направляти на особисте медичне обстеження, включаючи вимірювання насичення крові киснем, і спостерігати за ознаками клінічного погіршення.

Результати візуалізаційних обстежень органів грудної клітки можуть бути нормальними при легкому захворюванні та підвищуватись зі збільшенням тяжкості захворювання. Типові результати відповідають вірусній пневмонії та включають помутніння за типом «матового скла» та ущільнення на рентгенограмі грудної клітки або КТ грудної клітки. Візуалізаційні обстеження органів грудної клітки не рекомендується використовувати як звичайний інструмент скринінгу при COVID-19.

Довідкові матеріали щодо діагностики

1. Drain PK: Rapid diagnostic testing for SARS-CoV-2. N Engl J Med 386(3):264-272, 2022. doi: 10.1056/NEJMcp2117115

2. Ford L, Lee C, Pray IW, et al: Epidemiologic characteristics associated with severe acute respiratory syndrome coronavirus 2 (SARS-CoV-2) antigen-based test results, real-time reverse transcription polymerase chain reaction (rRT-PCR) cycle threshold values, subgenomic RNA, and viral culture results from university testing. Clin Infect Dis 73(6):e1348-e1355, 2021. doi: 10.1093/cid/ciab303

3. Wu S, Archuleta S, Lim SM, et al: Serial antigen rapid testing in staff of a large acute hospital. Lancet Infect Dis 22(1):14-15, 2022. doi: 10.1016/S1473-3099(21)00723-4

4. Dinnes J, Sharma P, Berhane S: Rapid, point-of-care antigen tests for diagnosis of SARS-CoV-2 infection. Cochrane Database Sys Rev July 22, 2022. doi: 10.1002/14651858.CD013705.pub3/full

Лікування COVID-19

Іноді при легкому або помірному захворюванні з високим ризиком розвитку серйозного захворювання: нірматрелвір у поєднанні з ритонавіром, ремдесивір (короткий курс), молнупіравір

При важкому захворюванні: ремдесивір; дексаметазон; імуномодулятори

Визначення ступенів тяжкості захворювання за NIH:

Легке захворювання: Пацієнти з будь-якими ознаками та симптомами COVID-19 (наприклад, гарячка, кашель, біль у горлі, нездужання, головний біль, біль у м’язах), але без забруднення дихання, задишки, гіпоксемії або відхилень від норми результатів візуалізуючого дослідження органів грудної клітки

Помірне захворювання: Пацієнти з ознаками захворювання нижніх дихальних шляхів за результатами клінічної оцінки або візуалізаційного обстеження, а також сатурацією кисню (SpO2) ≥ 94 % у кімнатному повітрі на рівні моря

Тяжке захворювання: Пацієнти з частотою дихання > 30 за хвилину, показником SpO2 3 %), співвідношенням парціального тиску кисню в артеріальній крові до фракції кисню, що вдихається, (PaO2/FiO2) 50 % легень

Критичне захворювання: Пацієнти з дихальною недостатністю, септичним шоком та/або поліорганною дисфункцією

При прийнятті рішень щодо лікування враховується ефективність конкретних противірусних препаратів та моноклональних антитіл проти варіантів, що циркулюють у межах певної місцевості (див. Open Data Portal: база даних щодо терапевтичної активності in vitro проти варіантів SARS-CoV-2). Варіанти лікування перераховані в порядку пріоритетності на основі наявних у даний час даних та циркулюючих варіантів SARS-CoV-2. Вибір лікування повинен ґрунтуватися на наявності препарату, інфраструктурі для застосування препарату та характерних для пацієнта факторах, які включають тривалість симптомів, потенційну взаємодію між лікарськими препаратами та порушення функції печінки та нирок. Дані щодо комбінованого лікування доступними на даний час методами лікування відсутні; тому слід вводити лише 1 препарат.

Ліміти постачання та обмеження введення препарату можуть вимагати від лікарів визначити пріоритетних пацієнтів, які, ймовірно, отримають найбільшу користь (наприклад, запобігання госпіталізації та смерті). До них належать пацієнти, які є інфікованими, а не ті, які контактували з вірусом і не вакциновані, не повністю вакциновані або вакциновані, але, ймовірно, не виробили адекватну імунну відповідь внаслідок імунодефіцитних станів.

Раннє лікування пацієнтів із COVID-19 від легкого до помірного ступеня тяжкості, які мають високий ризик прогресування до тяжкого захворювання

Ці методи лікування призначені для запобігання прогресування захворювання до тяжкої форми у пацієнтів із високим ризиком. Вони призначаються протягом декількох днів від дебюту COVID-19 легкого або середнього ступеня тяжкості пацієнтам, які лікуються амбулаторно (або госпіталізовані з інших причин, ніж COVID-19). Варіанти лікування (крім ремдесивіру) не вивчалися у пацієнтів, госпіталізованих із приводу COVID-19.

Нірматрелвір ― пероральний противірусний препарат, що застосовується в комбінації з ритонавіром, отримав дозвіл на застосування в надзвичайних ситуаціях (Emergency Use Authorization, EUA) від Управляння з санітарного нагляду за якістю харчових продуктів та медикаментів США (Food and Drug Administration, FDA) для лікування COVID-19 від легкого до помірного ступеня тяжкості у дорослих та підлітків (≥ 12 років вагою ≥ 40 кілограмів), які мають позитивні результати прямого аналізу на вірус SARS-CoV-2 та високий ризик прогресування COVID-19 до тяжкої форми. Застосування комбінації нірматрелвір/ритонавір слід починати якомога швидше після діагностики COVID-19 та протягом 5 днів після появи симптомів. Доза становить дві таблетки нірматрелвіру по 150 мг та одна таблетка ритонавіру 100 мг перорально двічі на добу протягом 5 днів. Це медикаментозне лікування не дозволяється для застосування довше 5 днів поспіль. (Див. також Інформаційний листок щодо EUA від FDA.)

Нірматрелвір є інгібітором протеази, який розщеплює білок SARS-CoV-2, і, таким чином, пригнічує реплікацію вірусу. Ритонавір є сильним інгібітором цитохрому P450 (CYP) 3A4 і діє як підсилювач — він уповільнює метаболізм нірматрелвіру, змушуючи його залишатися в організмі протягом більш тривалого часу у вищих концентраціях.

Комбінація нірматрелвір/ритонавір вивчалася у рандомізованому, контрольованому клінічному дослідженні за участю 2246 негоспіталізованих дорослих пацієнтів із симптомами віком ≥ 18 років із попередньо визначеним фактором ризику прогресування до важкої форми захворювання або віком ≥ 60 років, незалежно від попередньо встановлених хронічних захворювань. Жоден з пацієнтів не отримав вакцини проти COVID-19, раніше не був інфікований COVID-19 і мав лабораторно підтверджений діагноз інфекції SARS-CoV-2. Комбінація нірматрелвір/ритонавір , яку призначали протягом ≤ 5 днів після дебюту симптомів, призводила до зменшення частки людей із госпіталізацією, пов’язаною з COVID-19, або смерті з будь-якої причини до дня 28 на 88 % порівняно з плацебо (0,8 проти 6,3 %) (1 Довідкові матеріали щодо лікування COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ).

Застосування комбінації нірматрелвір/ритонавір у людей з неконтрольованою або недіагностованою інфекцією ВІЛ-1 може призвести до резистентності ВІЛ-1 до лікарських засобів. Комбінація нірматрелвір/ритонавір може викликати ураження печінки, тому слід проявляти обережність у пацієнтів із вже наявним захворюванням печінки, відхиленнями від норми показників ферментів печінки або гепатитом. Препарат не рекомендується застосовувати у пацієнтів із тяжким ураженням печінки.

У пацієнтів із помірним порушенням функції нирок, при якому розрахунковий кліренс креатиніну (також відомій як розрахункова швидкість клубочкової фільтрації або рШКФ) становить від 30 до 60 мл/хв, дозу зменшують до 150 мг нірматрелвіру (одна таблетка 150 мг) із 100 мг ритонавіру (одна таблетка 100 мг), причому обидві таблетки приймаються разом двічі на день протягом 5 днів. Комбінація нірматрелвір/ритонавір не рекомендована пацієнтам із тяжким порушенням функції нирок (рШКФ

Повідомлялося про повернення симптомів у деяких пацієнтів після застосування нірматрелвіру/ритонавіру , при цьому результати ПЛР і аналізів на антиген SARS-CoV-2 можуть знову стати позитивними навіть у пацієнтів, які залишаються безсимптомними. Додаткове лікування наразі не рекомендовано, але пацієнтам слід порадити пройти повторну ізоляцію у разі «рикошету» симптомів або результатів аналізів. (Див. також CDC: «рикошет» COVID-19 після лікування паксловідом).

Комбінований препарат нірматрелвіру/ритонавіру має низку серйозних відомих і можливих лікарських взаємодій. Перед початком лікування слід перевірити на предмет таких взаємодій супутні препарати. Перелік цих лікарських взаємодій див. в Інформаційному листку щодо EUA від FDA.

Ремдесивір, противірусний препарат для внутрішньовенного введення, використовується для лікування COVID-19 легкого та середнього ступеня тяжкості у дорослих і підлітків (віком ≥ 12 років і вагою ≥ 40 кілограмів), які мають позитивні результати прямого аналізу на вірус SARS-CoV-2 та високий ризик прогресування COVID-19 до тяжкої форми. Його застосування слід починати якомога швидше та протягом 7 днів після появи симптомів. Доза 3-денного курсу ремдесивіру становить 200 мг в/в у 1-й день і 100 мг в/в у 2-й і 3-й дні. Курс можна продовжити до 5 днів у пацієнтів, у яких захворювання прогресує до тяжкої форми.

Застосування ремдесивіру за цим показанням вивчалося у рандомізованому контрольованому дослідженні за участю 562 негоспіталізованих пацієнтів віком ≥ 12 років із симптомами COVID-19 та високим ризиком прогресування до тяжкого захворювання, які не отримували вакцини від COVID-19. Ремдесивір , який застосовували протягом 3 днів і призначали протягом 7 днів після появи симптомів, знизив рівень госпіталізації або смертності до 28 дня порівняно з плацебо на 87 % (0,7 проти 5,3 %) (2 Довідкові матеріали щодо лікування COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ).

Молнупіравір, пероральний противірусний препарат, є нуклеозидним аналогом, який діє шляхом внесення помилок у вірусний геном SARS-CoV-2, що пригнічує реплікацію вірусу. Він отримав дозвіл EUA від FDA для лікування COVID-19 легкого та середнього ступеня тяжкості у негоспіталізованих дорослих пацієнтів віком ≥ 18 років із позитивними результатами прямого аналізу на вірус SARS-CoV-2, які мають високий ризик прогресування до тяжкого захворювання, включно з госпіталізацією або смертю, і для яких альтернативні варіанти лікування COVID-19, дозволені FDA, недоступні або клінічно не підходять. Застосування молнупіравіру слід починати якомога швидше після діагностики COVID-19 та протягом 5 днів після появи симптомів. Молнупіравір приймають у вигляді чотирьох капсул по 200 мг перорально кожні 12 годин протягом 5 днів. Його не дозволяється застосовувати довше 5 днів поспіль. (Див. також Інформаційний листок щодо EUA від FDA для препарату молнупіравір.)

Теоретично, молнупіравір може впливати на появу нових варіантів SARS-CoV-2, однак цей ризик вважається низьким на підставі наявних даних про генотоксичність та обмеження курсу лікування до 5 днів. Молнупіравір не дозволений для застосування у пацієнтів віком Молнупіравір не рекомендується застосовувати під час вагітності, оскільки дослідження репродуктивної функції на тваринах свідчать про те, що молнупіравір може завдавати шкоди плоду при застосуванні у вагітних пацієнток. Жінкам, здатним до дітонародження, рекомендується правильно та послідовно використовувати надійний метод контрацепції під час лікування молнупіравіром та протягом 4 днів після прийому останньої дози. Чоловікам, здатним до дітонародження, які живуть статевим життям із жінками, здатними до дітонародження, рекомендується правильно та послідовно використовувати надійний метод контрацепції під час лікування молнупіравіром та протягом щонайменше 3 місяців після прийому останньої дози.

Молнупіравір вивчався у рандомізованому подвійному сліпому плацебо-контрольованому клінічному дослідженні за участю 1433 негоспіталізованих пацієнтів віком ≥ 18 років із COVID-19 від легкого до помірного ступеня тяжкості з високим ризиком прогресування COVID-19 до тяжкого ступеня та/або госпіталізації, які не отримували вакцини від COVID-19. Молнупіравір , який застосовували протягом 5 днів і призначали протягом 5 днів після появи симптомів, знизив рівень госпіталізації або смертності до 29 дня порівняно з плацебо (6,8 проти 9,7 %) (3 Довідкові матеріали щодо лікування COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ).

Бамланівімаб у поєднанні з етесевімабом, казиривімаб у поєднанні з імдевімабом, а також сотровімаб є нейтралізуючими моноклональними антитілами (мАт) проти SARS-CoV-2. FDA рекомендувало (22 квітня 2022 р.) не використовувати їх для лікування COVID-19, оскільки Омікрон став домінуючим варіантом у Сполучених Штатах Америки, а нові циркулюючі субваріанти Омікрон стійкі до їх нейтралізуючої активності (див. NIH: моноклональні антитіла проти SARS-CoV-2). Бебтеловімаб — це нейтралізуюче моноклональне антитіло проти SARS-CoV-2, яке зберегло активність проти ранніх варіантів Омікрон, але не очікується, що воно нейтралізуватиме пізніші й нині переважаючі субваріанти Омікрон BQ.1 і BQ.1.1. Тому з 30 листопада 2022 р. бебтеловімаб не дозволений для використання в США (див. FDA оголошує, що застосування бебтеловімабу наразі не дозволено в жодному регіоні США).

Лікування пацієнтів із тяжкою формою COVID-19

Рекомендовані варіанти лікування важкої інфекції включають противірусний препарат ремдесивір, кортикостероїдний препарат дексаметазон та додаткові імуномодулюючі препарати, такі як барицитиніб, тоцилізумаб та сарілумаб. Їх можна застосовувати в комбінації, і рішення щодо лікування повинні враховувати фазу захворювання пацієнта, яка часто характеризується ступенем гіпоксії та застосуванням респіраторної підтримки.

Противірусні препарати з більшою ймовірністю принесуть користь на більш ранніх етапах захворювання, коли воно є результатом активної вірусної реплікації, тоді як протизапальні та імуномодулюючі препарати краще підходять для застосування на пізніших етапах, коли запальна реакція організму-господаря та порушення регуляції імунної системи підтримують хворобливий стан. (Див. також NIH: Тактика лікування госпіталізованих дорослих пацієнтів із COVID-19.)

У пацієнтів, які потребують додаткового кисню, але не потребують додаткової респіраторної підтримки, варіанти лікування включають:

Противірусний препарат ремдесивір використовується для лікування дорослих і дітей віком ≥ 28 днів і вагою ≥ 3 кг, які потребують госпіталізації через COVID-19. Рекомендована доза для дорослих пацієнтів і дітей вагою ≥ 40 кг — це одноразова ударна доза 200 мг у день 1 шляхом внутрішньовенної інфузії з подальшим введенням підтримуючих доз 100 мг один раз на добу з дня 2 шляхом внутрішньовенної інфузії. Рекомендована доза для дітей віком ≥ 28 днів і вагою від 3 кг до менше 40 кг — це одноразова ударна доза 5 мг/кг у день 1 шляхом внутрішньовенної інфузії з подальшим введенням підтримуючих доз 2,5 мг/кг один раз на добу з дня 2 шляхом внутрішньовенної інфузії. Рекомендована тривалість лікування становить 5 днів, але препарат схвалено для застосування протягом до 10 днів у пацієнтів, які потребують інвазивної механічної вентиляції легень та/або екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО). Проте переваги противірусного лікування в цій групі непереконливі.

Загалом, дослідження ремдесивіру свідчать на користь його застосування на ранніх стадіях інфекції (до 7–10 днів), коли активна реплікація вірусу з більшою ймовірністю сприятиме захворюванню. Ремдесивір також можна розглядати для застосування у пацієнтів, які госпіталізовані, але не потребують додаткового кисню, хоча даних у цій вибірці недостатньо. Ремдесивір не рекомендується застосовувати у пацієнтів з рШКФ

Застосування кортикостероїдного препарату дексаметазону (у дозі 6 мг один раз на добу протягом періоду до 10 днів або до виписки з лікарні, залежно від того, що настане раніше) загалом рекомендується пацієнтам із COVID-19, які потребують додаткового кисню, але його застосування не рекомендується пацієнтам, які не потребують додаткового кисню. У дослідженні RECOVERY дексаметазон продемонстрував користь для виживання у пацієнтів, які потребували додаткового кисню або штучної вентиляції легень (7 Довідкові матеріали щодо лікування COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ). Його користь, ймовірно, буде найбільшою у пацієнтів, чиє захворювання викликане запальною реакцією на інфекцію. Якщо дексаметазон недоступний, можуть застосовуватися інші кортикостероїди (наприклад, преднізон, метилпреднізолон, гідрокортизон).

Комбінація ремдесивіру та дексаметазону зазвичай використовується у госпіталізованих пацієнтів, які потребують додаткового кисню, протягом перших 10 днів захворювання, коли реплікація вірусу та запалення в організмі хазяїна можуть робити внесок у клінічну картину.

У пацієнтів, які потребують неінвазивної вентиляції (включаючи системи подачі кисню з високою швидкістю потоку), варіанти лікування включають наступні:

Особливу увагу слід приділити додаванню ремдесивіру у пацієнтів протягом 7-10 днів від появи симптомів.

Слід розглянути додаткові імуномодулюючі препарати, особливо для пацієнтів зі швидким погіршенням стану або ознаками системного запалення.

До додаткових імуномодуляторів належать інгібітор Янус-кінази (JAK) барицитиніб (або, якщо він недоступний, то тофацитиніб) чи інгібітор ІЛ-6 тоцилізумаб (або, якщо він недоступний, то сарілумаб). Ці рекомендації ґрунтуються на аналізах підгруп у численних рандомізованих клінічних (COV-BARRIER, ACTT-2) та відкритих випробуваннях (REMAP-CAP, RECOVERY), які продемонстрували користь щодо виживання при додаванні одного з цих препаратів у пацієнтів, які потребують такого рівня підтримки дихання. Ці препарати є потужними імунодепресантами, і їх потенційну користь слід зважувати з урахуванням додаткового ризику пригнічення імунної системи у пацієнтів із підозрою на супутню серйозну бактеріальну або грибкову інфекцію, або з високим ризиком опортуністичних інфекцій, викликаних основним імуносупресивним захворюванням. Див. Рекомендації з лікування NIH стосовно імуномодуляторів для отримання додаткової інформації щодо відповідного відбору пацієнтів для цих видів терапії.

Що стосується пацієнтів, які потребують штучної вентиляції легень або екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО), дексаметазон рекомендується всім пацієнтам. Слід розглянути можливість додавання тоцилізумабу для пацієнтів протягом 24 годин після госпіталізації у відділення інтенсивної терапії (ВІТ).

Було розглянуто багато видів лікування, які наразі не рекомендуються для лікування або профілактики COVID-19:

На даний час реконвалесцентна плазма не рекомендується для лікування пацієнтів, госпіталізованих із COVID-19. Дані низки рандомізованих клінічних випробувань (8 Довідкові матеріали щодо лікування COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ) і великого реєстру, пов’язаного з програмою розширеного доступу, не показали значущої користі для цієї популяції і свідчать про потенційний зв’язок із підвищеною потребою у штучній вентиляції легень. Її можна розглядати в негоспіталізованих пацієнтів із легким або помірним захворюванням і високим ризиком прогресування до тяжкого захворювання, якщо немає інших варіантів лікування.

Неспецифічна терапія імуноглобулінами (ВВІГ) та мезенхімальними стовбуровими клітинами також не рекомендується.

Застосовувались додаткові імуномодулюючі види терапій, включаючи інтерферони, інгібітори кінази та інгібітори інтерлейкіну, але наразі недостатньо даних, щоб рекомендувати їх звичайне використання поза клінічними випробуваннями.

Інші препарати, що застосовувалися, включають азитроміцин та антиретровірусні препарати, але даних на користь використання цих препаратів поза клінічними випробуваннями недостатньо.

Багато клінічних випробувань антиретровірусної комбінації лопінавір/ритонавір для лікування ВІЛ та протималярійних препаратів хлорохіну та гідроксихлорохіну показали, що ці препарати не є ефективними. Поєднання відсутності користі та токсичності, пов’язане із застосуванням хлорохіну та гідроксихлорохіну , стали причиною рекомендації не використовувати їх для лікування COVID-19 (див. Рекомендації NIH з лікування COVID-19: хлорохін або гідроксихлорохін та/або азитроміцин).

Селективний інгібітор зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) флувоксамін вивчався в 2 рандомізованих клінічних дослідженнях за участю амбулаторних пацієнтів з COVID-19 з симптомами захворювання, які виявили сумнівну користь та потенційною тенденцією до збільшеної шкоди, тому його використання не рекомендується поза межами клінічного дослідження.

Робоча група NIH дійшла висновку, що немає достатніх доказів на користь або проти того, щоб рекомендувати застосування екстракорпоральної мембранної оксигенації (ЕКМО) у дорослих пацієнтів з COVID-19 та рефракторною гіпоксемією (див. Рекомендації NIH з лікування COVID-19: екстракорпоральна мембранна оксигенація [31 травня 2022 р.]).

Ускладнення захворювання COVID-19 слід лікувати в міру їх виникнення. Госпіталізовані пацієнти з COVID-19 можуть мати підвищений ризик розвитку тромбоемболічних явищ. Рекомендації щодо контролю цього підвищеного ризику постійно змінюються в міру появи даних (див. NIH: Заява робочої групи з розробки рекомендацій з лікування COVID-19 про антикоагуляцію у госпіталізованих пацієнтів з COVID-19). У даний час терапевтичну антикоагуляцію Антикоагулянти All patients with deep venous thrombosis (DVT) are given anticoagulants and in rare cases thrombolytics. A number of anticoagulants are effective for management of deep venous thrombosis (see. прочитати більше слід розглядати у невагітних госпіталізованих пацієнток, які потребують додаткового кисню, але не перебувають у інтенсивній терапії, якщо у них підвищений рівень D-димеру та немає серйозного ризику кровотечі. Ризик побічного явища внаслідок кровотечі перевищує потенційну користь у критично хворих пацієнтів. Для всіх інших пацієнтів необхідно розглянути можливість фармакологічної антикоагулянтної профілактики.

Застосування таких препаратів, як інгібітор ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) або блокатор рецепторів ангіотензину II (БРА), слід продовжувати, якщо це необхідно для лікування супутніх захворювань, але не слід починати в якості лікування COVID-19. Немає доказів того, що використання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП) пов’язане з гіршими результатами, і ацетамінофен або НПЗП можна використовувати під час лікування COVID-19.

Для контролю функції дихання у неінтубованого та інтубованого пацієнта з COVID-19 слід враховувати схильність до гіпоксії. Можуть бути корисними нефармакологічні допоміжні заходи, такі як часта зміна положення тіла та ходіння. Терапевтичні рішення повинні прийматися з метою найкращого лікування пацієнта, але вони також повинні враховувати ризик впливу на лікарів і найкраще використання ресурсів. Інтубація — це час, коли медичний працівник особливо ризикує піддаватися впливу інфекційних аерозолів, тому її слід виконувати з особливою обережністю.

Довідкові матеріали щодо лікування

1. Hammond J, Leister-Tebbe H, Gardner A, et al: Oral nirmatrelvir for high-risk, nonhospitalized adults with Covid-19. N Engl J Med 386(15):1397-1408, 2022. doi: 10.1056/NEJMoa2118542

2. Gottlieb RL, Vaca CE, Paredes R et al: Early remdesivir to prevent progression to severe covid-19 in outpatients. N Engl J Med 386(4):305-315, 2022. doi: 10.1056/NEJMoa2116846. Epub 2021 Dec 22. PMID: 34937145; PMCID: PMC8757570.

3. Jayk Bernal A, Gomes da Silva MM, Musungaie DB, et al: Molnupiravir for oral treatment of Covid-19 in nonhospitalized Patients. N Engl J Med 386(6):509-520, 2022. doi: 10.1056/NEJMoa2116044

4. Beigel JH, Tomashek KM, Dodd LE, et al (Бейгел Дж.Х., Томашек К.М., Додд Л.Е. та ін.): Remdesivir for the treatment of Covid-19 – final report. N Engl J Med 383(19):1813-1826, 2020. doi: 10.1056/NEJMoa2007764. Epub 2020 Oct 8. PMID: 32445440; PMCID: PMC7262788.

5. WHO Solidarity Trial Consortium: Remdesivir and three other drugs for hospitalised patients with COVID-19: final results of the WHO Solidarity randomised trial and updated meta-analyses. Lancet 399(10339):1941-1953, 2022. doi: 10.1016/S0140-6736(22)00519-0

6. Ader F, Bouscambert-Duchamp M, Hites M, et al: Remdesivir plus standard of care versus standard of care alone for the treatment of patients admitted to hospital with COVID-19 (DisCoVeRy): a phase 3, randomised, controlled, open-label trial. Lancet Infect Dis 22(2):209-221, 2022. doi: 10.1016/S1473-3099(21)00485-0

7. RECOVERY Collaborative Group, Horby P, Lim WS, Emberson JR, et al: Dexamethasone in hospitalized patients with Covid-19. N Engl J Med 384(8):693-704, 2021. doi: 10.1056/NEJMoa2021436. Epub 2020 Jul 17. PMID: 32678530; PMCID: PMC7383595.

8. Janiaud P, Axfors C, Schmitt AM, et al: Association of convalescent plasma treatment with clinical outcomes in patients with COVID-19: систематичний огляд і мета-аналіз. JAMA 325(12);1185-1195, 2021, doi: 10.1001/jama.2021.2747

9. Popp M, Stegemann M, Metzendorf MI, et al: Ivermectin for preventing and treating COVID-19. Cochrane Database Syst Rev. 7(7):CD015017, 2021. doi: 10.1002/14651858.CD015017.pub2

10, Reis G,Silva EASM, Silva DCM, et al: Effect of early treatment with ivermectin among patients with COVID-19. N Engl J Med 386:1721-1731, 2022. doi: 10.1056/NEJMoa2115869

Синдром пост-COVID-19

Результати ПЛР тестів на вірус у пацієнтів можуть залишатися позитивними протягом щонайменше 3 місяців, незалежно від симптомів. Однак, навіть пацієнти із затяжними симптомами, як правило, не вважаються заразними, оскільки вірус рідко, або взагалі не може культивуватися з верхніх дихальних шляхів пацієнтів після 10 днів захворювання.

Хоча інфікування коронавірусами може надавати певний ступінь імунітету до повторного зараження, тривалість та ефективність імунітету після перенесеного COVID-19 залишаються такими, що важко піддаються кількісній оцінці, та залежать від численних факторів, притаманних організму-хазяїну та вірусу. Після інфікування SARS-COV-2 нейтралізуючі антитіла виявляються у більшості пацієнтів, але їхні рівні більш варіабельні, ніж у людей після вакцинації. Вони, ймовірно, забезпечують захист від клінічно очевидного повторного зараження у більшості імунокомпетентних людей впродовж щонайменше 3 і до 6 місяців, але цей проміжок часу може бути коротшим, якщо з’являється новий антигенно відмінний варіант. Симптоми, пов’язані з повторнім зараженням, зазвичай подібні або слабші за симптоми початкової інфекції. Пацієнтам, які перехворіли на COVID-19, як і раніше рекомендується отримати всі відповідні вакцинації, щоби знизити ризик повторного зараження. Вони можуть зробити це після клінічного одужання від інфекції та завершення періоду ізоляції.

COVID-19 також може бути пов’язаний із довгостроковими наслідками гострого захворювання (1 Довідкові матеріали щодо синдрому пост-COVID-19 COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ), а симптоми можуть зберігатися протягом місяців. На це вказують багато назв, зокрема довготривалий COVID, довготривалий COVID-19 та синдром або стан після гострого COVID-19, і за оцінками, це стосується від 25 до 50 % всіх пацієнтів у деяких опитуваннях, проведених у США. Часто реєструється втома, слабкість, біль, біль у м’язах, задишка та когнітивна дисфункція. Фактори ризику виникнення довгострокових наслідків можуть включати більш тяжку картину захворювання, похилий вік, жіночу стать і раніше існуюче захворювання легень. Нещодавно було встановлено міжнародне визначення випадку, щоб сприяти діагностиці та подальшому вивченню цього захворювання (2 Довідкові матеріали щодо синдрому пост-COVID-19 COVID-19 — це гостре, іноді важке респіраторне захворювання, викликане новим коронавірусом SARS-CoV-2. Профілактика полягає у вакцинації та запобіжних заходах інфекційного контролю (наприклад. прочитати більше ).

Довідкові матеріали щодо синдрому пост-COVID-19

1. Nalbandian A, Sehgal K, Gupta A, et al: Post-acute COVID-19 syndrome. Nat Med 27(4):601-615, 2021. doi: 10.1038/s41591-021-01283-z. Epub 2021 Mar 22. PMID: 33753937.

2. Soriano JB, Murthy S, Marshall JC, et al: A clinical case definition of post-COVID-19 condition by a Delphi consensus. Lancet Infect Dis 22(4):e102-e107, 2022. doi: 10.1016/S1473-3099(21)00703-9. Epub 2021 Dec 21 PMID: 34951953; PMCID: PMC8691845.