Хвороби колосу пшениці

0 Comments

Актуальні рекомендації. Фузаріоз колосу.

Хвороби здавна вважали проявом зла. Погодьтеся, це виглядає як невдалий жарт, коли все було добре, аж раптом листки почорніли або колос побілів. Вся праця нанівець. Такі відносини з невидимим ворогом тривали тисячоліттями і стали приводом для великої кількості забобонів, але ще тоді люди помічали певні закономірності, наприклад, вони відмічали, що той, хто впроваджує сівозміну є більш везучим господарем і йому або сам Бог допомагає або він продав душу дияволові. Все залежало від того, заздрили йому чи ні.

Коли ж людство накопичило більше знань і розібралося, що хвороби мають цілком матеріальну причину, яка лежить в основі кругообігу вуглецю.

Тепер нам відомо, що фузаріоз колосу викликають гриби Fusarium avenaceum, F. culmorum, F. graminearum, F. poae, F. langsethiae. Часто до цієї компанії включають ще й Microdochium nivale та M. majus, які ще називають Fusarium nivale та F. majus, але ми їх наразі не будемо брати до уваги, оскільки вони є збудниками снігової плісняви і до фузаріозу колоса не причетні. Варто додати, що зазначені збудники уражують не лише зернові колосові, а й інші культури, тому необхідно підходити до вирішення проблеми комплексно.

Ось так виглядають симптоми фузаріозу колоса озимої пшениці

Слід зазначити, що не всі види збудників дають такі яскраві симптоми, часто вони відсутні, або малопомітні. Але, тим не менше, мікотоксини виробляються всіма видами.

В умовах України рідко трапляються умови, коли від фузаріозу колосу ми втрачаємо значну частину урожаю в кількісному виразі. Частіше це кілька щуплих колосків на квадратному метрі і то не повністю. Лише за умови вологої та теплої погоди під час цвітіння озимої пшениці фузаріоз колоса може розвинутися настільки, що кількісні втрати будуть дуже значними. Але не все так однозначно, адже результатом життєдіяльності грибів роду Fusarium є цілий набір мікотоксинів, які можуть настільки погіршити якість зерна, що воно згодиться хіба що в якості біопалива. Тому ми щороку ризикуємо втратити не певний відсоток врожаю, як у випадку з ураженням листовими хворобами, а весь урожай, що робить фузаріоз колоса однією з найшкодочинніших хвороб.

Проблему посилює те, що ми ніяк не можемо передбачити появу фузаріозу, адже коли стають видимими візуальні ознаки його розвитку, то вже не можна нічим зарадити. Звісно, можна моніторити погодні умови, але цвітіння зернових триває не довго, і якщо ми вирішили вносити фунгіцид лиш тоді, коли складуться погодні умови, то може статися так, що дощ пройде в середині цвітіння, відбудеться ураження, але поки поле підсохне (дощі ж можуть затягнутися на кілька днів), поки ми обробимо всі поля, то пройде кілька днів і ураження відбудеться все одно. Можливо менш інтенсивне, але цього буде достатньо, щоб з третього класу зерно перейшло в п’ятий-шостий… і це ще в кращому випадку.

То ж ми визначили, що є причиною, а також важливість боротьби з фузаріозом колоса.

То ж чим його побороти? І як краще підійти до вирішення цієї проблеми?

Серед усього спектру доступних на ринку України діючих речовин, лиш азоли здатні контролювати фузаріоз колосу, але не всі, лиш епоксіконазол, протіоконазол, метконазол та тебуконазол… інші азоли не мають вираженої ефективності проти збудників фузаріозу колоса. Інші групи діючих речовин не ефективні або ефективність не значна.

Але з будь-яких діючих речовин необхідно створити ефективний продукт. Найлегший спосіб розчинити діючі речовини у воді… але не всі вони розчинні, тому фунгіциди зазвичай мають складніші формуляції. Основою дешевих фунгіцидів є вода. На її основі робляться різні суспензії, в кращому випадку, суспо-емульсії.

Але вода має значний поверхневий натяг, тому додають емульгатор. Це якось працює з листовими хворобами, але не з фузаріозом колосу. Збудники цієї хвороби уражують квітку, яка захищена колосковими лусками, тому поклавши діючі речовини на них, хворобу проконтролювати практично не можливо. Необхідно проникнути в середину квітки, а на таке здатні лиш продукти з найефективнішими формуляціями, які не містять води, натомість основою слугує комплекс органічних розчинників, які роблять продукт ефективним.

У складі фунгіциду Осіріс ® Стар води немає, натомість використовуються якісні органічні розчинники та прилипачі, які перетворюють діючі речовини в високоефективний продукт.

Сценарії боротьби із хворобами колосу озимої пшениці

Хвороби озимої пшениці підстерігають рослини упродовж усієї вегетації. У попередніх частинах статті Сергія Хаблака, доктора біологічних наук, вже йшлося про хвороби насіння, під час проростання та фази до появи колоса. Остання частина присвячена позакореневим способам та заходам боротьби зі збудниками хвороб культури.

Із хвороб колоса при вирощуванні пшениці найчастіше зустрічаються фузаріоз, септоріоз, альтернаріоз, сажкові хвороби. Найбільша частка з перелічених мікозів належить фузаріозу (39,3%) та септоріозу (34,3%). Безпосередньо проти твердої та летючої сажок застосовують протруювання насіння (тебуконазол, карбоксин та інші). Для контролю інших хвороб колоса орієнтуються на найнебезпечнішу з них — фузаріоз. Обмежений набір фунгіцидів і вузьке «вікно застосування» не дозволяє надійно контролювати це захворювання виключно хімічними засобами. Наразі відсутні фунгіциди, які контролюють фузаріоз колосу з ефективністю, яка була б на рівні контролю іржі або борошнистої роси.

У захисті рослин прийнятим за стандарт поріг ефективності фунгіциду вважається від 85%. Якщо препарат показує ефективність нижче 85%, то даний продукт є неефективним. Таким чином, використання наявних фунгіцидів профілактично по колосу при початку цвітіння (викидання пильників) від фузаріозу колосу є малоефективним заходом, але поки що інших дієвих засобів захисту від цієї хвороби не створено. Контролювати фузаріозну кореневу гниль можна протруюванням насіння та агротехнічними заходами (сівозміна, обробіток ґрунту).

Від фузаріозу колосу застосовують фунгіциди триазоли (протіоконазол, тебуконазол і метконазол) і їх комбінації один з одним і зі спіроксаміном профілактично у фазі початку цвітіння (поява перших видимих пиляків) (рис. 4), а за необхідності — повторно у фазі молочної стиглості зерна (ВВСН 70-79) (рис. 5). Ефективність від фузаріозу колосу у протіоконазолу — 48%, тебуконазолу — 40% і метконазолу — 32%. Фунгіциди з тебуконазолом є золотим стандартом від фузаріозу колосу. Ця діюча речовина перевершує за ефективністю епоксиконазол і комбінацію тіофанат-метилу й епоксиконазолу. В Японії активно використовують від цього захворювання тіофанат-метил. В європейських країнах комбінація тебуконазолу з протіоконазолом має максимальну ефективність проти фузаріозу колоса.

Оптимальним терміном обробки пшениці вважаються 2-4 дні перед цвітінням або перші 2 дні з моменту цвітіння. Цвітіння одного колоса триває 3-6 днів, а всього поля 6-8 днів. Для ячменю, який цвіте, коли колос ще перебуває всередині обгортки, найкращим періодом обробки вважається відразу після появи колоса. Найбільш виправдана тактика захисту — профілактика. Якщо зернові були посіяні по зернових, кукурудзі або стерньових попередниках, ймовірність розвитку фузаріозу колоса практично гарантована.

Якщо передбачається контроль не тільки фузаріозу колоса, а й інших хвороб колосу (септоріоз) і листового апарату (гельмінтоспоріоз, іржа, борошниста роса), то доцільно використовувати багатокомпонентні препарати, що містять триазоли (протіоконазол, тебуконазол) у комбінації з д.р. інших хімічних класів зі спіроксаміном (аміни) або з д.р. групи бензимідазолів (карбендазим). Стробілурини по колосу не бажано застосовувати через ускладнений відтік пожнивних речовин в колос, через що зерно погано наливається.

Як зменшити витрати у захисті озимої пшениці від шкідників, — погляд експерта

За раннього розвитку навесні хвороб і високого інфекційного фону внесення фунгіцидів у першу фунгіцидну обробку Т1 в період «кінець кущення — початок виходу в трубку» (27-32) зазвичай поєднують із застосуванням гербіцидів, інсектицидів або регуляторів росту. Цільовими хворобами у цей час є борошниста роса, септоріоз листя, піренофороз (жовта плямистість).

За відсутності навесні шкідників (злакової мухи, злакової попелиці, цикадки) і хвороб (борошниста роса), пропускаючи внесення інсектицидів і фунгіцидів у період Т1 «кінець кущення — початок виходу в трубку» (27-32), їх можна внести разом з другою фунгіцидною обробкою в Т2 — «поява та ріст прапорцевого листка» (ВВСН 37-49) у разі перевищення ЕПШ злакової попелиці, пшеничного трипса, п’явиці, клопа шкідливої черепашки, хлібного звичайного пильщика. Застосування фунгіцидів по прапорцевому листку — традиційний час проведення другої фунгіцидної обробки Т2. Цільові хвороби — септоріоз листя, піренофороз (жовта плямистість) і бура іржа.

З третьою фунгіцидною обробкою Т3, оптимальним часом проведення якої вважається початоксередина цвітіння (ВВСН 60-65), від септоріозу листя і колоса, піренофорозу (жовта плямистість), бурої і стеблової іржі, фузаріозу колоса, вторинної інфекції (альтернаріоз, оливкова пліснява тощо), як правило, внесення інсектицидів не доцільне.

Захист посівів від шкідників проти личинок і дорослих клопів шкідливих черепашок, личинок пшеничного трипса, злакової попелиці, хлібних жуків, хлібної жужелиці часто переносять з Т3 на період Т4 формування зернівки, тобто молочної стиглості зерна (ДК 70-79), за появи в посівах 15-20% личинок клопів третього віку. Високу ефективність під час масового заселення посівів клопами, хлібними жуками мають крайові обробки посівів.

Таким чином, найоптимальніша схема захисту на озимій пшениці така: Т1 (гербіцид), Т2 (фунгіцид + інсектицид), Т4 (інсектицид — крайова обробка).

У Лісостепу, Поліссі у разі дощового літа може застосовуватися програма захисту від бур’янів, шкідників і хвороб за одним із 2 сценаріїв:

1) Т1 (гербіцид + ретардант), Т2 (фунгіцид + інсектицид), Т3 (фунгіцид), Т4 (інсектицид);

2) Т1 (гербіцид + ретардант), Т2 (фунгіцид), Т3 (фунгіцид), Т4 (інсектицид).

У Степу через меншу кількість опадів, низьку урожайність і рентабельність система захисту може бути такою: Т1 (гербіцид), Т2 (фунгіцид), Т4 (інсектицид).

Можливий вибір періоду проведення інсектицидних, фунгіцидних обробок з урахуванням ЕПШ, погодних умов (дощового або сухого літа), інфекційного фону і попередника при польових оглядах кожного поля у періодах Т0, Т1, Т2, Т4 й обробці від листових хвороб і шкідників за настання порогу шкодочинності в одній із фаз Т0, Т1, Т2, Т4, а в Т3 профілактично від фузаріозу колосу — в разі виявлення фузаріозної кореневої гнилі та снігової плісняви в Т0.

Зазвичай другу основну фунгіцидну обробку Т2 «поява та ріст прапорцевого листка» (ВВСН 37-49) поєднують з листовим підживленням мікроелементами (сульфат магнію) й азотом в амідній формі (карбамід) (табл. 1). При стресових умовах може спостерігатися фітотоксичність у вигляді плям на листках через те, що карбамід може виступати як своєрідна поверхнево-активна речовина (ПАР), яка підсилює ефект фунгіциду. Як правило, фунгіциди у своєму складі й так містять ПАР. Особливо часто спостерігається фітотоксичність у вигляді плям на листках при стресових умовах (знижені температури) за використання бакових сумішей (гербіцид + фунгіцид + ретардант + мікродобриво) у першу фунгіцидну обробку в Т1 (ВВСН 31-32).

Таблиця 1. Максимальна концентрація водного розчину карбаміду для позакореневого (листкового) внесення (за A. Grzeskowiak, 2003)

Найбільш поширеними є 3 основні класи фунгіцидів: стробілурини, карбоксаміди і триазоли. Триазоли, імідазоли є системними д.р. з лікувальною активністю, які пригнічують синтез ергостеролу, а стробілурини, карбоксаміди пригнічують мітохондріальне дихання і вважаються як частково системними, так і контактними препаратами (трансламінарні або локально-системними).

Фунгіциди, які використовуються на озимій пшениці, загалом належать до 13 хімічних класів з різними механізмами дії на патоген: аміни, бензофенони, бензимідазоли, тіофанати, карбоксаміди, квіназоли, мідьвмісні, піридиніл-етил-бензаміди, стробілурини, імідазоли, триазоли, хлоронітрили, феніл-ацетаміди (табл. 2, 3).

Таблиця 2. Класифікація фунгіцидів, що використовуються на зернових культурах, за хімічним складом та механізмом дії

Таблиця 3. Комбінація діючих речовин фунгіцидів, що використовуються на зернових культурах

За мобільністю у рослині триазоли можна розташувати від найбільш до найменш розчинних у такому порядку: флутріафол, ципроконазол, тетраконазол, тріадименол, епоксиконазол, тебуконазол, пропіконазол, флусіазол, гексаконазол, дифеноконазол. Флутріафол є найбільш мобільним триазолом. Він швидше, ніж решта, проникає всередину рослини, поширюється по рослині та проявляє лікувальну і захисну дію проти збудників хвороб.

Стробілурини і карбоксаміди зазвичай застосовують профілактично в Т1 або в Т2 від листкових хвороб. Триазоли застосовують в Т2, як правило, лікувально за досягнення ЕПШ листкових хвороб. За відсутності хвороб внесення триазолів зазвичай не ефективне.

Стрес від низьких температур в озимої пшениці: як його пом’якшити?

У складі багатьох комбінованих фунгіцидів в основному поєднуються діючі речовини профілактичної та лікувальної дії з різними механізмами впливу на патоген: стробілурини з триазолами, карбоксаміди з триазолами, триазоли з бензимідазолами. Це дає змогу розширити спектр активності фунгіцидів і можливість більш гнучко розподіляти час обробки.

Закупівлю фунгіцидів наперед для нового сезону бажано проводити для комбінованих діючих речовин (стробілурини з триазолами, карбоксаміди з триазолом), які можна застосовувати універсально для обробки перед зараженням і по самому зараженню. Придбання триазолів заздалегідь для економії і профілактичного використання є не ефективним заходом, за винятком їх застосування по колосу в період цвітіння від фузаріозу колоса.

В табл. 4 наведена ефективність дії діючих речовин фунгіцидів на хвороби озимої пшениці. Із даних таблиці видно, що найвищий рівень ефективності мають комбіновані контактно-системні препарати з різними механізмами дії на патоген: карбоксаміди з триазолами, стробілурини з триазолами. Комбіновані контактно-системні препарати мають кращу ефективність і ширший спектр дії проти хвороб.

Важливо підкреслити, що карбендазим, який досі широко використовують в Україні, має низький ефект проти основних хвороб пшениці. З 2020 року фунгіциди, що містять прохлораз, більше не доступні для обробок ячменю в Німеччині. До того цей активний інгредієнт для ячменю був схвалений, наприклад, проти ринхоспоріозу, карликової іржі, сітчастої плямистості та борошнистої роси для раннього використання до початку цвітіння. Пропіконазол заборонений в Німеччині з 2019 року, а у фенпропіморфа реєстрація закінчилася навесні 2019 року. Тебуконазол та епоксиконазол перебувають у списку на вибування.

Таблиця 4. Рейтинг фунгіцидів проти основних хвороб пшениці (дані АHDB, Agriculture and Horticulture Development Board)*

(1) Фузаріоз викликаний збудниками Fusarium culmorium або Fusarium gramineum. Ефективність дії проти видів Microdochium може відрізнятися.

(2) Різні продукти можуть містити різні інгредієнти та бути представленими у вигляді різних препаративних форм, що може впливати на рівень контролю.

(3) Основні продукти можуть мати значну різницю між захисною та лікувальними діями. Дані наведено з точки зору захисту від хвороби.

(4) Значний ризик резистентності. Завжди використовуйте SDHI фунгіциди в суміші з принаймні одним фунгіцидом з іншого класу, який має ефективність проти цільового збудника.

*Ця оцінка базується на даних лише за один рік.

Рівні ефективності: 5 — найвищий, 1 — найнижчий, (пусто) — недостатньо даних.

Як приклад, у табл. 5 наведена одна із систем захисту озимої пшениці від бур’янів, хвороб і шкідників для Степу у сівозмінах: озимий ріпак — озима пшениця — соняшник; горох — озима пшениця — соняшник; кукурудза — озима пшениця — соняшник). І для контролю від падалиці класичного соняшнику використовують бакову суміш гербіцидів Гренадер Максі 0,025 + Унісулам 0,05.

Таблиця 5. Система захисту озимої пшениці від бур’янів, хвороб і шкідників для Степу з урожайністю до 3-4 т/га

Наостанок — ще декілька інформативних таблиць.

Фунгіциди на пшеницю: діючі речовини, фази внесення, хвороби до колосіння

Перша частина статті доктора біологічних наук Сергія Хаблака про захист озимої пшениці від хвороб була присвячена протруйникам. Друга — систематизації фунгіцидів та їх застосуванню в фази до розвитку колоса.

Вибір фунгіциду базується на відомостях про джерела первинної і вторинної інфекції, часу зараження і швидкості наростання інфекції. При обґрунтуванні вибору фунгіциду слід ретельно проаналізувати видовий склад збудників захворювань і зупинитися на препараті, який пригнічує патоген, що викликає найбільші втрати врожаю. Фунгіцид захисно-лікувальної дії з широким спектром і тривалим захисним ефектом кращий для першої обробки, оскільки такий фунгіцид дозволить згладити післядії помилок у виборі терміну першої обробки і дасть час для аналізу фітосанітарної обстановки.

Хвороби озимої пшениці можна умовно розділити на три групи:

  1. хвороби кореневої системи (кореневі гнилі);
  2. хвороби листя і стебел (септоріоз, бура і жовта іржа, піренофороз, борошниста роса);
  3. хвороби колоса (летюча сажка, фузаріоз колоса, септоріоз).

Хворобою озимої пшениці, які можна виявити в посівах ранньої весни при випріванні після танення снігу і тривалого перебування під глибоким сніговім покривом за температури ґрунту від +2 до + 4 °С, є снігова пліснява. Іржа, борошниста роса, септоріоз, плямистості, фузаріоз колоса — для цих хвороб характерними фазами розвитку є вихід в трубку, поява прапорцевого листка і до середини фази цвітіння. Зараз серед плямистостей листя пшениці септоріоз займає одне із перших місць за шкідливістю та поширенням і є одним із найбільш прогресуючих захворювань культури в Європі та світі. Одним із точних методів визначення захворювання листя є тримання їх у вологій камері (у чашках Петрі на зволоженому фільтрувальному папері) з подальшим визначенням під мікроскопом мікроструктур гриба.

Фунгіциди на озимій пшениці рекомендують застосовувати в такі періоди:

Т0 — кущіння (ВВСН 20-29),

Т1 — початок виходу в трубку (ВВСН 31-32),

Т2 — поява та ріст прапорцевого листа (ВВСН 37-49),

Т3 — початок-середина цвітіння (ВВСН 60-65),

Т4 — молочна стиглість зерна (ВВСН 70-79) (рис. ).

Залежно від фунгіцидної програми захисту від хвороб можливі такі схеми застосування фунгіцидів на озимій пшениці:

1-разове внесення — прапорцевий листок (Т2),

2-разове — прапорцевий листок (Т2)+цвітіння (Т3),

3-разове — початок виходу в трубку (Т1)+ прапорцевий листок (стробілурин) (Т2)+цвітіння (Т3),

4-разове — початок виходу в трубку (Т1)+ прапорцевий листок (стробілурин) (Т2)+цвітіння (Т3)+ молочна стиглість зерна (Т4) (див. рис.).

Таким чином, перша основна інсектицидна обробка проводиться або в Т1, або в Т2. Додаткові обробки застосовують в осінній період або навесні в Т0 залежно від рівня розвитку хвороб, або Т3 у фазу початку цвітіння для захисту від фузаріозу колоса та Т4 у період молочної стиглості зерна.

Оптимальна температура для фунгіцидів зазвичай становить від 12 до 20 °С. Деякими контактними препаратами можна працювати від 5 °С, а системними — тільки понад 10-12 °С. За низької температури менше 10 °С застосовують обробку фунгіцидами з д.р. карбендазим із класу бензимідазоли (мінімальна температура застосування від 5 °С). За середньодобової температури понад 10 °С рекомендується застосовувати фунгіциди з системною дією. Залежно від хвороби та її ступеня розвитку використовують лікувальні препарати, що містять триазоли 1 імідазоли: протіоконазол, пропіконазол, епоксиконазол, метконазол, прохлораз та їх комбінації.

Захворювання кореневими гнилями проявляються під час осінньої вегетації, поширюються в період весняного кущення і прогресують до молочно-воскової стиглості. У різних регіонах України трапляються їхні різні види. Так, в Степу найбільш поширеними є звичайна (гельмінтоспоріозна), фузаріозна, осередково офіобольозна, церкоспорельозна, в Лісостепу і Поліссі, крім вищезгаданих, змішані фузаріозно-гельмінтоспоріозна та фузаріозно-церкоспорельозна кореневі гнилі. Ареал офіобольозної кореневої гнилі поступово розширюється, проявляється у вигляді осередкового або розсіяного розвитку білоколосості та щуплозерності здебільшого в Лісостепу та Поліссі, подекуди в Степу.

Першу фунгіцидну обробку рекомендується проводити за повної появи третього листка пшениці в Т1. Зазвичай ця фаза збігається з фазою другого міжвузля культури (ВВСН 31-32). Як правило, агрохімічні компанії обробку в фазу виходу в трубку радять проводити для контролю кореневих і прикореневих гнилей різної етіології, снігової плісняви, борошнистої роси, початкових проявів септоріозу. На низькому рівні більшістю фунгіцидів по листку контролюються снігова пліснява, сітчаста плямистість, фузаріоз колосу, альтернаріоз. Зокрема, за наявності кореневих гнилей та дощової погоди рекомендують використовувати препарати, що містять прохлораз (імідазоли). Проте ніякий фунгіцид при обробці по вегетації не захищає та не лікує від кореневих гнилей (фузаріозу, ризоктоніозу, офіобольозу, гельмінтоспоріозу) через те, що жодна діюча речовина, яка зареєстрована на колосових як фунгіцид, не пересувається рослиною згори донизу (від місця нанесення до коріння). Деякі з видів прикореневих гнилей (церкоспорельоз), що проявляються на першому-другому міжвузлі, можна контролювати фунгіцидами по вегетації з фази виходу в трубку, деякі прикореневі гнилі не контролюються взагалі (гібелліноз), а певні кореневі гнилі знищуються обробкою насіння (фузаріозна, гельмінтоспоріозна, пітіозна). Ризоктоніозна, офіобольозна кореневі гнилі обробкою насіння не контролюються взагалі. Визначити без лабораторного аналізу види гнилей прямо у полі не можливо. Гнилі на пшениці можна розділити на кореневі (фузаріозна, гельмінтоспоріозна, пітіозна) та прикореневі (ризоктоніозна, офіобольозна, фузаріозна, гельмінтоспоріозна, гібеллінозна, церкоспорельозна).

Таким чином, кореневі та прикореневі гнилі (окрім церкоспорельозу) фунгіцидними обробками по вегетації рослин не контролюються.

Важливо згадати фізико-хімічні властивості молекули діючої речовини у фунгіцидах. Саме ці властивості визначають те, як розподілятиметься по рослині той чи інший фунгіцид. Існує кілька найважливіших показників, що визначають поведінку д.р. (його поглинання та транспортування по рослині), в першу чергу це коефіцієнт розподілу (LogP). Він описує ліпофільність молекули фунгіциду, її здатність розчиняються в ліпофільних (не водних) розчинах, що дозволяє їй проникати крізь біологічні мембрани рослини, але обмежує подальший транспорт усередині рослини. Низьке значення цього коефіцієнта свідчить про гідрофільність молекули, і відповідно більш вільне пересування всередині рослини, але і про певні проблеми при проникненні в саме рослину через воскову кутикулу. Іншим не менш важливим показником, що характеризує просування молекули фунгіциду всередині рослини, є константа дисоціації кислоти (рКа). Значення рКа для молекули визначає рН, при якому вона є нейтральною. За більш високих значень рН будуть заряджатися кислотні групи, тоді як за більш низьких значень рН будуть заряджатися основні групи. Кількість і розподіл зарядів на молекулі впливає на її розчинність у воді. Чим нижчий цей показник, тим сильніші кислотні властивості й тим вища розчинність. На рис., представленому нижче, ці показники представлені у вигляді певної графічної моделі, розробленої на початку 1990-х років, і названої на ім’я її творця модель Бромілова.

На горизонтальній осі розташовані значення коефіцієнта розподілу LogP, чим вищий цей коефіцієнт, тим менш мобільна молекула всередині рослини, і відповідно чим нижчий, тим більше мобільність і вищі системні властивості фунгіциду. Показник 3,2 умовно характеризує «водорозділ» між системністю та контактністю. Показник вище 4 визначає яскраво виражені ліпофільні властивості, а нижче 0 відповідно гідрофільні. Між 0 і 4 умовно розташовується основна кількість інсектицидів і фунгіцидів, які характеризуються як акропетальні або ксилем-мобільні. На моделі видно що, незважаючи на те, що елементи з групи триазолів розташовані у відносно невеликому діапазоні, їх рухливість, а відповідно і системність коливається від флутріафолу, який володіє хорошою системністю і лікувальними властивостями, до практично нерухомого локально системного тебуконазолу.

Як уникнути помилок при внесенні ЗЗР? Поради фахівців

За характером функції, що виконують, фунгіциди за діючою речовиною можна розділити на 4 групи: профілактичні, лікувально-профілактичні, лікувальні та викорінюючі. Лікувально-профілактичні фунгіциди ефективні в усі фази розвитку патогена. У своєму складі вони містять речовини з групи стробілуринів і триазолів, карбендазиму і триазолів. Ними працюють до появи симптомів хвороби. Лікувально-профілактичні препарати захищають рослини до 28 днів. Лікувальні фунгіциди ефективні в прихований період розвитку інфекції і при появі перших симптомів хвороби (триазоли). Захисний ефект таких фунгіцидів становить 14-20 днів. Викорінюючі фунгіциди — це лікувальні препарати, що глибоко проникають в тканини листка і швидко зупиняють розвиток захворювання (як правило, поєднують 2 препарати лікувальної дії).

Основним етапом застосування фунгіцидів є Т2 (прапорцевий листок — колосіння). Внесок в урожай верхніх трьох листків у колосових культур становить близько 75-80%. Якщо в Т2 використовуєте лікувально-профілактичний фунгіцид, то обприскування потрібно проводити при симптомах хвороби на рівні ЕПШ на третьому знизу листку. Це означає, що гриб вже увійшов в другій листок, але симптоми захворювання ще не проявилися, на прапорцевому листку почався період зараження. Якщо симптоми з’явилися на другому листку, працюйте лікувальними фунгіцидами. В разі ураження прапорцевого листка застосовуйте препарати, що викорінюють хворобу.

В табл. 1 наведені терміни проведення спостережень, фази розвитку та економічні пороги хвороб, які мають умовний характер і змінюються через постійну зміну вартості препаратів та інших затрат при вирощуванні культури. По факту в сучасних системах захисту озимої пшениці від хвороб ЕПШ не дотримуються та працюють більше профілактично або за біологічних порогів, що вказують на необхідність проведення обробок (табл. 2). Поняття ЕПШ для кореневих гнилей не застосовується через те, що рослини вилікувати від них неможливо.

ЕПШ, що розроблені 15 років тому, не можна зараз без коригування використовувати на озимій пшениці. Є необхідність перегляду цих показників, в тому числі їх коригування для кожного року і сезону.

Таблиця 1. Спостереження за хворобами на зернових культурах

Таблиця 2. Сучасні економічні пороги шкодочинності хвороб

Сергій Хаблак, агроном, доктор біологічних наук, Інститут харчової біотехнології та геноміки

Думка редакції SuperAgronom.com може не збігатися з точкою зору автора. Редакція не несе відповідальності за достовірність і тлумачення наведеної інформації і виконує роль виключно носія.