Скільки приголосних звуків у слові вночі

0 Comments

1. Усе про голосні й приголосні звуки

Графіка (від грец. grapho — пишу) — це розділ мовознавства, що вивчає cукупність умовних знаків (букв та символів) для передачі звуків на письмі.

Орфоепія (від грец. orthos — правильний, epos — мова, мовлення) — це розділ мовознавства, що вивчає правила літературної вимови .

Орфографія (від грец. orthos — правильний, grapho — пишу) — це розділ мовознавства, що вивчає правила написання слів.

Звук — найменша одиниця мови та мовлення . Один звук не дає нам потрібної інформації, та коли об’єднати їх, матимемо слово з певним значенням.

В українській мові 38 звуків . Вони поділяються на дві групи: голосні й приголосні .
Голосні звуки утворюємо лише за допомогою голосу. Усього є 6 голосних: [а], [о], [у], [е], [и], [і].

Розрізняємо наголошені й ненаголошені голосні . Якщо на голосний звук при вимові падає наголос, то він наголошений. Якщо наголос не падає, то звук ненаголошений.

Щоб дізнатися, як правильно наголошувати слова, потрібно користуватись словниками: орфоепічним, орфографічним, тлумачним.

Голосні звуки є складотворчими: скільки у слові голосних , стільки й складів.

У слові «кориця» два ненаголошені голосні: [о], [а]. Наголошений один звук: [ и ]. Слово має три склади: ко-ри-ця.

Приголосні звуки утворюємо за допомогою голосу і шуму або тільки шуму. Усього є 32 приголосні звуки: [б], [в], [г], [ґ], [д], [д’], [ж], [дж], [з], [з’], [дз], [дз’], [й], [к], [л], [л’], [м], [н], [н’], [п], [р], [р’], [с], [с’], [т], [т’], [ф], [х], [ц], [ц’], [ч], [ш].

Слід розрізняти звуки [дж], [дз], [дз’], які на письмі передаємо буквосполученням дж , дз , і збіг приголосних [д] і [ж ], [д] і [з] на межі префікса і кореня.

Порівняй: 1. Пі дж ак [п’і дж ак], по дз вонити [по дз вонити]; 2. Від ж ити [в’ід ж ити], під з емний [п’ід з емний].

У першому випадку [дж], [дз] є частиною кореня, у другому — [д] є частиною префікса, а [ж] і [з]— частиною кореня.

Звук мови — це звук, що не взаємодіє з іншими звуками у процесі мовлення, так би мовити, «чистий» звук.

Звук мовлення контактує з іншими звуками, впливає на них або зазнає впливу інших звуків: уподібнюється до сусіднього звука, стає нечітким у ненаголошеній позиції, інколи навіть зникає.

У слові «село» ненаголошений звук [ е ] вимовляємо з наближенням до [ и ] — [ се и ло ]. У слові «футбол» глухий звук [ т ] під впливом дзвінкого [ б ] наблизився у вимові до парного [ д ], тому чуємо [ фудбол ].

Отже, саме від місця звуку в слові залежить його вимова. У такій ситуації можемо говорити про звуки мовлення . Варіантів поєднання звуків дуже багато, тому звуків мовлення більше, ніж звуків мови .

Букви і звуки

В українському алфавіті 33 букви, розташовані в уставленому порядку.

Важливо запам’ятати! Звуки ми чуємо та вимовляємо, букви читаємо та пишемо.

Звукова система української мови нараховує 38 звуків: 6 голосних і 32 приголосних.

Голосні та приголосні звуки української мови

Голосні звуки утворюються за допомогою голосу. Повітря вільно проходить через рот, не зустрічаючи перешкод.

Приголосні звуки утворюються за допомогою голосу та шуму. Повітря проходить через (зуби, губи, язик) зустрічаючи перешкоди.

Голосних звуків 6:

Голосних звуків шість: [і], [и], [е], [у], [о], [а]

В українській мові 32 приголосних звуки:

Приголосні звуки: [б], [п], [д], [д’], [т], [т’], [ґ], [к], [ф], [ж], [з], [з’], [ш], [с], [с’],

Звукове значення букв «Я» «Ю» «Є» «Ї»

Букви Я, Ю, Є починають один звук [а] [у] [е] і м’якість попереднього приголосного: рядок [р’адок],

любий [л’убий], синє [син’е]. Тут ми пишемо я, ю, є, а НЕ а, у, е, щоб позначати на письмі м’якість

приголосних [р’], [л’], [н’], бо інакше ми прочитали б радок, лубий, сине.

Знак (‘) позначає м’якість, а знаком (’) позначають пом’якшення попереднього приголосного.

Букви, Я, Ю, Є позначають по два звуки [йа], [йу], [йе]:

  • На початку слова: яма [йама], юшка [йушка], єдиний [йединий];
  • Після голосового: маяк [майак], знають [знайут], моє [мойе];
  • Після апострофа або знака м’якшення: сузір’я [сузірйа], вюнкий [вйункий], ательє [ателйе]

Буква «Ї» завжди позначає два звуки [йі]: їжа [йіжа], проїзд [пройізд], короїд [коройід]

Дзвінкі та глухі приголосні

Окремі дзвінкі й глухі приголосні звуки становлять пари:

Дзвінкі: [б], [д], [д’], [з], [з’], [дз], [дз’], [ж], [дж], [г], [ґ].

Не мають пар дзвінкі звуки: [в], [м], [н], [н’], [л],

Не має пари глухий звук: [ф]

Тверді та м’які приголосні – це різні звуки, для позначення яких на письмі використовують ті самі літери: [лин] лин – [л’ін’] лінь.

Напівпом’якшені звуки — це відтінки твердих звуків: [в’інок] вінок — [вини е кнути] виникнути.

Прочитай слова, правильно вимовляючи дзвінкі приголосні в кінці слів

та перед глухими в середині слів.

Тверді та м’які приголосні

Тверді та м’які приголосні — це різні звуки, для позначення яких на письмі використовують ті самі літери: [лин] лин — [л’ін’] лінь.

Напівпом’якшені звуки — це відтінки твердих звуків: [в’інок] вінок — [вини е кнути] виникнути.

22 твердих звуків: [б] [в] [г] [ґ] [д] [ж] [з] [дж] [дз] [к] [л] [м] [н] [п] [р] [с] [т] [ф] [х] [ц] [ч] [ш]

Звук [й] завжди м’який

Пом’якшується перед ь, і та я, ю, є, що позначають один звук.

Особливості співвідношення окремих букв і звуків

Букво сполучення «дж», «дз»
Позначають один звук [дж], [дз] у словах: джерело, ходжу, дзвін, кукурудза та інші.
Буква «Щ»
Завжди позначає два звуки [шч]: щука [шчу’ка], чищу [чи’шчу], кущ [кушч]
Буква «Ь»
Звука не позначає, указує на м’якість попереднього приголосного: день [ден’], льодовик [л’одовик]
Буква «ґ»
Уживається в окремих словах, наприклад: аґрус, ґава, ґанок, ґедзь, ґрунт, дзиґа тощо

Апостроф та правила вживання

Апостроф не є буквою та не позначає звука.

Апостроф – умовна позначка, яка вказує на роздільну вимову твердих приголосних [б], [п], [в], [м], [ф], [р] та я, ю, є, ї, що позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі]: м’ясо, любов’ю, солов’їний.

Звуковий аналіз слова вночі

Звуковий аналіз слова вночі в українській мові:

1 * – букви.
2 * – звуки, транскрипція слова вночі.
3 * – звукова схема (звукова модель) слова вночі – дошкільнятам, 1 – 4 клас

4 * – правила фонетичного, звуко-буквеного розбору слова вночі (знаходяться нижче на сторінці).

Повний фонетичний, звуко-буквений розбір слова вночі дивись далі!

Повний фонетичний звуковий аналіз, звуко-буквений розбір слова вночі:

  1. 1. Вночі
  2. 2. По складам: вно-чі ́ (2 склади; наголос на 2-му складі).
  3. 3. [ вноч ’ і ́ ]

в [ в ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, твердий непарний (правило E )

н [ н ] – приголосний, дзвінкий непарний, сонорний, твердий парний (правило E )

ч [ ч ’ ] – приголосний, глухий парний, пом’якшений непарний (правило F )

Для фонетического анализа (звуко-буквенного разбора) слов русского языка, пожалуйста, перейдите по ссылке:
ФОНЕТИЧЕСКИЙ звуко-буквенный разбор слов русского языка

Правила звукового фонетичного аналізу, звуко-буквеного розбору слова в українській мові:

Голосні звуки:

  • На початку слова
  • У середині та в кінці слова після голосного звука
  • Після апострофа
  • Після м’якого знака

Приголосні звуки:

  • [й]завжди м’який;
  • [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’], [р’] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них йдуть Ь, І, Я, Ю, Є.
  • Уподібнення за м’якістю:
    • тверді передньоязикові [д’], [т’], [з’], [с’], [ц’], [л’], [н’], [дз’] «Де ти з‘їси ці лини», дз пом’якшуються перед м’яким приголосним цієї ж групи.
    • cвистячі [з, ц, с, дз] перед напівм’якими губними [б’, п’, в’, м’, ф’] (“мавпа Буф”) мають подвійну вимову, тобто можуть вимовлятися і твердо, і м’яко: [зв’ір] і [з’в’ір], [см’іх] і [с’м’іх], [св’іт] і [с’в’іт], [цв’ах] і [ц’в’ах], [цв’іт] і [ц’в’іт], [св’ато] і [с’в’ато], [дзв’iн] і [дз’в’iн].
    • [д], [т], [з], [с], [ц], [л], [н], [дз], [р] «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» – якщо після них НЕ йдуть Ь, І, Я, Ю, Є
    • Всі приголосні, окрім «Де ти з‘їси ці лини, дз, р» та [й], тобто [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них
      НЕ йдуть І, Я, Ю, Є
    • [б], [в], [г], [ґ], [ж], [дж], [к], [м], [п], [ф], [х], [ч], [ш] – якщо після них йдуть І, Я, Ю, Є.
    • ці сполучення позначають один звук [дж], [дз]якщо вони належать до кореня слова. ( * у програмі належність до кореня слова не перевіряеться)
    • завжди позначає два звуки [шч]
    • м’який знак не є звуком, він позначає м’якість попереднього приголосного
    • Свистячі приголосні перед шиплячими вимовляються як парні їм шиплячі.
      Cвистячий + шиплячий → шиплячий + шиплячий:
      • с + ш — [ш:]: винісши – [вин’іш:и]
      • з + ж — [ж:]: зжати –[ж:ати]
      • з + ш у середині слова — [жш]: безшумний [бежшумний]
      • з + ш на початку слова — [жш] → [ш:]: зшити [ш:ити]
      • з + ч у середині слова — [жч]: безчинство – [бежчинство]
      • з + ч на початку слова — [шч]: зчепити [шчеипити]
      • з + дж — [ждж]: з джерела [жджерела]
      • ш + с’ — [с’:]: милуєшся [милуйес:а]
      • ж + с’ — [з’с’]: поріжся [пор’із’с’а]
      • ч + с’ — [ц’с’]: мучся [муц’с’а]
      • ш + ц’ — [с’ц’]: дошці [дос’ц’і]
      • ж + ц’ — [з’ц’]: мережці [мерез’ц’і]
      • ч + ц’ — [ц’:]: качці [кац’:і]
      • т + с — [ц]: братство – [брaцтво]
      • т’ + с’— [ц’:]: учіться – [уч’іц’:a]
      • т + ц — [ц:]: коритце [кориц:е]
      • т + ч — [ч:]: вотчина – [вoч:ина]
      • т + ш у звичайному темпі — [чш]: багатшати – [багачшати],
        т + ш у швидкому темпі — [ч:]: багатшати – [багач:ати].
      • Префікс і прийменник з перед кореневим глухим приголосним оглушується: з тобою [стобой’у], з книги [скниги]. Оглушення префікса з- перед [к], [п], [т], [ф], [х] (“кафе птах”) засвідчується орфографією: сказати, стиха, спитати, сфотографувати, схитрувати.
      • Дзвінкий [г] втрачає свою дзвінкість лише в обмеженій групі слів української мови:
        легко – [лехко],
        вогко – [вохко],
        нігті – [н’іхт’і],
        кігті – [к’іхт’і],
        дігтяр – [д’іхт’ар],
        дьогтю – [д’охт’у],
        бігцем – [б’іхцем].
        Ці слова потрібно запам’ятати.
      • Дзвінкий [з] у префіксах роз-, без- та прийменнику без здебільшого оглушується, проте можлива подвійна вимова: [безпeчно] і [беспeчно] , [розпuска] і [роспuска], [без тeбе] і [бес тeбе]. Перед [с] оглушення не відбувається: розсада, безславно. У деяких джерелах вказується, що у префіксах роз-, без- кінцевий з- оглушується при швидкому темпі мовлення: розказати – [росказати], розсипати – [роc:ипати], безпечний – [беспечний], а при повільному темпі мовлення оглушення не відбувається.

      Правила поділу слова на склади в українській мові*

        Поділ слів на склади в українській мові не довільний, а підпорядковується певним правилам:
      1. Будь-який приголосний між двома голосними належить до наступного складу: го-ди-на, жа-рі-ти, су-є-та, ту-го-ву-хий.
      2. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після голосного перед наступним приголосним (сонорним, дзвінким, глухим) відносяться до попереднього складу: бар-ви, бам-бук, бал-ті-єць.
      3. Сонорні приголосні [м], [н], [н’], [в], [л], [л’], [р], [р’], [й] після приголосного (дзвінкого і глухого) перед голосним разом із дзвінким і глухим приголосним належать до наступного складу, тобто два приголосні – дзвінкий і сонорний, глухий і сонорний – обидва належать до наступного складу: ва-бли-вий, ва-тра.
      4. Два дзвінкі або два глухі приголосні належать до наступного складу: до-ста-ви-ти, до-сти-га-ти, на-дба-ти, дру-жба.
      5. Два приголосні, перший з яких дзвінкий, а другий—глухий, належать до різних складів: вез-ти, буд-ка, важ-кий.
      6. Подвоєні і подовжені приголосні завжди відносяться до наступного складу: зна-ння, нав-ча-ння, сті-нний, не-ска-за-нний, ві-дда-ти.
      7. Три і чотири приголосні можуть розпадатися і не розпадатися, якщо кінцевим у них є шумний: кі-стка, ві-стка і кіст-ка, віст-ка; і не розпадаються, якщо кінцевим є сонорний: за-здрі-сний, на-стрій, го-стрий.
      8. Три приголосні розпадаються, якщо перший і останній у них — сонорний: акорд-ний.