Що за наркотик бензодіазепін

0 Comments

Бензодіазепін

Бензодіазепіни це спеціальні хімічні сполуки (сполуки бензольного кільця з діазепіновим кільцем), які розвивають психотропну дію на організм. Вони використовуються в медицині як анксіолітичні, розслаблюючі центральні м’язи, заспокійливі (седативні) та сприяючі сну (снодійні) препарати. Протисудомний ефект деяких бензодіазепінів також пояснює їх застосування як протиепілептичні препарати.

Що таке бензодіазепіни?

Всі бензодіазпіни отримані з однієї основної хімічної структури. Це двоциклічна кільцева система, що складається з бензолу та діазепінового кільця. Бензольне кільце – найпростіший представник бензоїнових, ароматичних вуглеводнів з емпіричною формулою: C6H6.

Діазепінове кільце зливається з цим (з’єднане конденсацією). Діазепінове кільце – семичленне ненасичене кільце з 2 атомами азоту. Основними препаратами, що застосовуються, є діазепінові кільця з атомами азоту в 1-му та 4-му положенні в кільці – так звані бензо-1,4-діазпіни. Ще одне шестичленне кільце з’єднане у 5-му положенні діаспонського кільця, але не шляхом сплавлення.

Різні місця зв’язування в зоні бензольного кільця, на діазепіновому кільці та додатковому шестичленному кільці призводять до різних діючих інгредієнтів, деякі з яких мають різний вплив.

Фармакологічний ефект

Бензодіазепіни надають активізуючу дію на рецептор A гамма-аміномасляної кислоти (GABA) через зв’язування і, таким чином, посилюють дію нейромедіатора GABA. Рецептори GABA-A знаходяться у всьому мозку та спинному мозку. Зв’язування збільшує ймовірність відкриття рецептора GABA-A, що призводить до посилення припливу хлориду в нервову клітину. Це гіперполяризує мембрану нейрона, що призводить до зниження рівня збудливості.

Рецептор GABA-A складається з 6 субодиниць, класичні бензодіазепіни демонструють спорідненість до 4 з цих субодиниць (альфа1, альфа2, альфа3 та альфа5). Вплив на рецептор можливий лише за наявності нейромедіатора GABA – вони є аллостеричними модуляторами, а не агоністами у вужчому розумінні. Ефект сильніший на ті синапси, які містять мало ГАМК. Є ефект, що залежить від діяльності. Це означає, що слабкі реакції передавача посилюються непропорційно. Це також може спричинити специфічну дію бензодіазепінів.

Бензодіазепіни працюють в організмі людини:

  • Полегшення тривоги (анксіолітичний)
  • Спазмолітичний (протисудомний)
  • М’язова релаксація (м’язова релаксація)
  • Заспокійливий (заспокійливий)
  • Сон-стимулюючий (гіпнотичний)
  • Amnestic (розрив пам’яті під час дії)
  • Полегшення настрою (увага: якщо у вас є основна депресивна хвороба, вона також може посилитися)
  • Частково ейфорична (залежна від дози та залежить від інтервалу прийому)

Максимальний ефект не збільшується високими дозами бензодіазепінів. Однак необхідну дозу ГАМК знижують, щоб викликати максимальний ефект. Таким чином, крива дози та ефекту гамма-аміномасляної кислоти зміщена вліво.

Медичне застосування та використання

Через досяжних ефектів бензодіазепіни в основному застосовуються в екстреній медицині та в психіатрії. Однак можливі сфери застосування чітко обмежені високим потенціалом залежності та сильними респіраторно-депресивними побічними ефектами.

При регулярному застосуванні протягом приблизно 8 тижнів і більше симптоми відміни виникають при відміні препарату. Тому рекомендується не застосовувати бензодіазепіни довше 4 тижнів (за умови, що показання суворі та дозування мінімальна).

Виняток становлять протиепілептичні бензодіазепіни, які часто доводиться приймати все життя. Діючі речовини діазепам і лоразепам особливо підходять в якості засобів першого вибору для лікування гострих епілептичних припадків.

У психіатрії бензодіазепіни в основному застосовуються при лікуванні тривоги і неспокою. Їх також часто використовують як гостре ліки при панічних атаках.

Бензодіазепіни також займають міцне місце в лікуванні симптомів відміни алкоголю. Бензодіазепіни можуть також застосовуватися при короткочасній терапії утрудненого засинання та засинання. Однак, через потенціал залежності, все більше перевагу надають інші групи речовин (наприклад, антигістамінні засоби).

У екстреній медицині бензодіазепіни також застосовуються для індукції наркозу та як частини больової терапії (знеболюючу седацію). При селективних втручаннях перед операцією часто проводять премедикацію бензодіазепіном, таким як мідазолам, щоб зняти пацієнта від напруги та можливого страху перед операцією.

Ризики та побічні ефекти

Бензодіазепіни мають різну ступінь пригнічення дихання, зволожуючи дихальний центр у витягнутому спинному мозку. Хоча депресія дихання виникає залежно від дози, інтоксикація, що загрожує життю, лише бензодіазепінами є рідкістю. Особливо у випадку змішаної інтоксикації разом із алкоголем чи іншими ефективними для ЦНС препаратами (наприклад, опіатами) значно підвищується ризик летальної зупинки дихання.

Взаємодія між бензодіазепінами та алкоголем називається перехресною толерантністю через аналогічну дію на рецептор GABA-A. Підвищення дози, яке часто практикується у відповідь на підвищену толерантність, призводить до посилення побічних ефектів.

Потенціал адикції бензодіазепінів очевидний у важкій фізичній залежності, яка виникає навіть у терапевтичних дозах. Тому не дивно, що бензодіазепіни мають найвищі показники зловживання у світі. Тоді під лікарськими засобами виникають розлади функції пам’яті, розлади поведінки, уповільнення психомоторного руху та парадоксальні ефекти (збільшення тривожності та / або порушення сну).

Протипоказаннями до прийому бензодіазепінів є:

  • Міастенія гравіс (розлад передачі нервово-м’язового імпульсу)
  • Атаксія (порушення координації рухів)
  • Кутово-закривна глаукома (глаукома)
  • Існуючі захворювання наркоманії (також у минулому)
  • Алергія на діючу речовину
  • Синдром апное сну (падіння дихання під час сну)

Бензодіазепіни

Похідні бензодіазепіну (ATC N 05 CD) — це препарати з седативною, снодійною, протисудомною та міорелаксуючою дією. Вони є препаратами першої лінії при лікуванні гострих отруєнь із психомоторним збудженням, судомами та при лікуванні гострих абстинентних синдромів. З цією метою в першу чергу використовується діазепам в/в – препарат з тривалою дією (t 0,5 = 20–100 год) і низьким потенціалом звикання. Бензодіазепіни із коротким часом напіввиведення (мідазолам, медазепам) мають високий потенціал узалежнення. Побічна дія бензодіазепінів, яку використовують в злочинних цілях, є антероградна амнезія (в основному флунітразепам — т. зв. таблетка для зґвалтування).

Снодійні препарати та транквілізатори з групи імідазопіридинів — залеплон, зопіклон, золпідем — є наближеними до бензодіазепінів, за механізмом дії і побічними ефектами, передозування лікуєтся так само. Новою проблемою є т. зв. отруєння новими бензодіазепінами (ang. designer benzodiazepines ), які включають клоназолам, флубромазолам і меклоназепам. У Польщі вони незаконні. Вони демонструють набагато сильнішу дію порівняно з традиційними бензодіазепінами і небезпечні навіть у дуже малих дозах.

Бензодіазепіни характеризуються високим терапевтичним індексом, а це означає, що різниця між терапевтичною дозою та токсичною дозою дуже велика. Описані випадки про отруєння діазепамом у дозах до 2000 мг, які вилікувалися без ускладнень. До найбільш небезпечних побічних ефектів можна віднести пригнічення дихального центру, яке виникає вкрай рідко і зазвичай при отруєннях у суміші з іншими нейродепресантами та/або етанолом. Деякі випадки смертельних отруєнь стосуються переважно людей похилого віку.

Симптоми отруєння: загальмованість, невиразна мова, невпевнена хода, порушення рівноваги, сонливість, кома, зниження рефлексів, міоз. Особливо важкий перебіг отруєння у людей похилого віку — порушення свідомості і кома можуть тривати до 4 діб, до того ж брадикардія і гіпотензія виникають частіше, ніж у молодих людей.

1) якісний тест на наявність бензодіазепінів у сечі

2) інші допоміжні дослідження — включаючи, концентрацію електролітів у сироватці, газометрію артеріальної крові.

1. Детоксикація: промивання шлунку та/або прийом активованого вугілля протягом 1 год після прийому дози, що загрожує життю, особливо у літніх людей. У разі порушення свідомості його не слід застосовувати через ризик аспірації.

2. Антидот: флумазеніл в/в. 0,5-2,0 mg. Після такої дози людина без свідомості, отруєна бензодіазепінами, зазвичай приходить до тями принаймні на кілька десятків хвилин. Якщо введення флумазенілу було ефективним, при тяжкому отруєнні може знадобитися повторне введення дози, а при тяжких випадках отруєння у літніх людей — безперервна інфузія в/в. 0,5 мг/год. Не слід застосовувати флумазеніл у пацієнтів хворих на епілепсію, які довготривало отримували лікування похідними бензодіазепіну (ризик судом), ані у випадку підозри комбінованого отруєння похідними бензодіазепіну і трициклічними або чотирициклічними антидепресантами.

3. Методи пришвидшеної елімінації: відсутні.

4. Симптоматичне лікування: слід підтримувати базові функції організму і коригувати виникаючі симптоми.