Скільки діє Біцилін 5

0 Comments

Біцилін 5 – інструкція, застосування, аналоги препарату

Біцилін 5 – препарат проявляє бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу мукопептидів клітинної оболонки мікроорганізмів. Активний відносно грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcusspp. (крім тих, які продукують пеніциліназу),Streptococcusspp. (у т.ч.Streptococcus pneumoniae),Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis; грамнегативних: Neisseria gonorrhoae, Neisseria meningitidis, Аctinomyces israelii, а також Treponemaspp., анаеробних, що утворюють спори. До дії препарату стійкі більшість грамнегативних бактерій, мікобактерії, гриби, віруси, найпростіші.

Застосування Біциліну 5

Лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, у випадках, коли необхідне тривале підтримання постійної концентрації лікарського засобу в крові.

Застосування Біциліну-5 особливо показано для цілорічної профілактики рецидивів ревматизму у дорослих і дітей.

Біцилін 5 – склад і форма випуску препарату

Діюча речовина: 1 флакон містить: біцилін-5, порошок 1500000 ОД (суміш бензатину бензилпеніциліну стерильного (біцилін-1) – 1200000 ОД, бензилпеніциліну новокаїнової солі стерильної – 300000 ОД).

Лікарська форма – порошок для суспензії для ін’єкцій.

Біцилін 5: як приймати препарат

Перед введенням необхідно зібрати у пацієнта анамнез переносимості препарату та місцевого анестетика!

Біцилін-5 вводити тільки внутрішньом’язово!Внутрішньовенне введення препарату заборонено!

Дітям віком від 3 до 8 років Біцилін®-5вводити одноразово у дозі 600000 ОД 1 раз у 3 тижні.

Дітям віком від 8 років – у дозі 1200000 ОД 1 раз у 4 тижні.

Дорослим вводити одноразово у дозі 1500000 ОД 1 раз у 4 тижні.

Частіше робити ін’єкції Біциліну®-5протипоказано. Зазвичай тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання та становить від 3 до 12 місяців.

Правила приготування і введення суспензії. Суспензію Біциліну-5 готувати асептично, безпосередньо перед застосуванням. У флакон з препаратом під тиском вводити 9 мл стерильної води для ін’єкцій або 0,9 % розчину натрію хлориду або 0,25-0,5 % розчину новокаїну. Вміст флакона перемішувати до утворення гомогенної суспензії. Суспензію вводити глибоко внутрішньом’язово у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза (2 ін`єкції робити у різні сідниці).

Перед введенням суспензії Біциліну-5 необхідно переконатися, що голка не потрапила у кровоносну судину. Якщо з’являється кров, голку необхідно витягнути і ін’єкцію провести в інше місце.

Діти. Препарат призначати дітям віком від 3 років. При введенні Біциліну-5 дітям протипоказане приготування суспензії Біциліну-5 із застосуванням розчину новокаїну.

Біцилін 5 – протипоказання, побічні ефекти

Протипоказання.

Гіперчутливість до β-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів), новокаїну;

Бронхіальна астма, кропив’янка, сінна гарячка та тяжкі алергічні реакції.

Побічні реакції.

  • З боку імунної системи:шкірний висип, свербіж, набряк, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема, гарячка, артралгія, кропив’янка, контактний дерматит, анафілактичні або анафілактоїдні реакції, включаючи бронхіальну астму; тромбоцитопенічна пурпура, симптоми з боку шлунково-кишкового тракту, ангіоневротичний набряк Квінке, анафілактичний шок, що може мати летальний наслідок у разі несвоєчасного та неякісного надання медичної допомоги; сироваткова хвороба, можливі реакції у місці введення.
  • З боку органів дихання: бронхоспазм, ларингоспазм.
  • З боку центральної і периферичної нервової системи: запаморочення, шум у вухах, головний біль.
  • З боку травного тракту:нудота, блювання, стоматит, глосит, забарвлення язика в чорний колір, діарея, псевдомембранозний коліт, гепатит, застій жовчі.
  • З боку сечостатевої системи: інтерстиціальний нефрит.
  • З боку серцево-судинної системи: порушення насосної функції міокарда, коливання артеріального тиску, тахікардія.

Аналоги Біциліну 5

Джерело: Державний реєстр лікарських засобів України. Інструкція публікується зі скороченнями винятково для ознайомлення. Перед застосуванням проконсультуйтеся з лікарем і уважно ознайомтеся з інструкцією. Самолікування може бути шкідливим для вашого здоров’я.

Бициллин ® -5 (Bicillin-5) ATC-классификация

фармакодинамика. Препарат оказывает бактерицидное действие путем ингибирования синтеза мукопептидов клеточной оболочки микроорганизмов. Активен относительно грамположительных микроорганизмов: Staphylococcus spp. (кроме продуцирующих пенициллиназу), Streptococcus spp. (в том числе Streptococcus pneumoniae ), Corynebacterium diphtheriae, Bacillus anthracis ; грамотрицательных: Neisseria gonorrhoae, Neisseria meningitidis, Аctinomyces israelii , а также Treponema spp. , анаэробных спорообразующих.
К действию препарата устойчивы большинство грамотрицательных бактерий, микобактерии, грибы, вирусы, простейшие.
Фармакокинетика. Препарат оказывает пролонгированное действие. При в/м введении образуется депо препарата в мышечной ткани. Высокий уровень концентрации препарата образуется уже в первые часы после инъекции, терапевтическая концентрация бензилпенициллина сохраняется в крови на протяжении 28 дней и более у подавляющего большинства больных (детей и взрослых). Из организма выделяется преимущественно почками, незначительное количество препарата — с мокротой, потом, слюной, слезной жидкостью, проникает в грудное молоко.

Показания Бициллин -5

лечение инфекций, вызванных чувствительными к бензилпенициллину микроорганизмами, при необходимости продолжительного поддержания постоянной концентрации лекарственного средства в крови.
Применение Бициллина-5 особенно показано для круглогодичной профилактики рецидивов ревматизма у взрослых и детей.

Применение Бициллин -5

перед введением необходимо собрать у пациента анамнез переносимости препарата и местного анестетика!
Бициллин-5 вводят только в/м! В/в введение препарата запрещено!
Детям в возрасте 3–8 лет Бициллин-5 вводят однократно в дозе 600 тыс. ЕД 1 раз в 3 нед.
Детям в возрасте старше 8 лет — в дозе 1,2 млн ЕД 1 раз в 4 нед.
Взрослым вводят однократно в дозе 1,5 млн ЕД 1 раз в 4 нед.
Более часто делать инъекции Бициллина-5 противопоказано. Обычно длительность лечения зависит от тяжести заболевания и составляет 3–12 мес.
Правила приготовления и введения суспензии. Суспензию Бициллина-5 готовят асептически, непосредственно перед применением: во флакон с препаратом под давлением вводят 9 мл стерильной воды для инъекций или 0,9% р-ра натрия хлорида, или 0,25–0,5% р-ра прокаина. Содержимое флакона перемешивают до образования гомогенной суспензии. Суспензию вводят глубоко в верхний наружный квадрант ягодицы (2 инъекции делают в разные ягодицы).
Перед введением суспензии Бицилина-5 необходимо убедиться, что игла не попала в кровеносный сосуд. Если появляется кровь, иглу необходимо извлечь и инъекцию провести в другое место.

Противопоказания

повышенная чувствительность к β-лактамным антибиотикам (пенициллинам, цефалоспоринам, карбапенемам), прокаину; БА, крапивница, сенная лихорадка и тяжелые аллергические реакции.

Побочные эффекты

со стороны иммунной системы : кожные высыпания, зуд, отек, эксфолиативный дерматит, мультиформная экссудативная эритема, лихорадка, артралгия, крапивница, контактный дерматит, анафилактические или анафилактоидные реакции, включая БА; тромбоцитопеническая пурпура, симптомы со стороны ЖКТ, ангионевротический отек Квинке, анафилактический шок, который может иметь летальный исход в случае несвоевременного и некачественного оказания медицинской помощи; сывороточная болезнь, возможны реакции в месте введения.
Со стороны органов дыхания : бронхоспазм, ларингоспазм.
Со стороны центральной и периферической нервной системы : головокружение, шум в ушах, головная боль.
Со стороны пищеварительного тракта : тошнота, рвота, стоматит, глоссит, окрашивание языка в черный цвет, диарея, псевдомембранозный колит, гепатит, застой желчи.
Со стороны мочеполовой системы : интерстициальный нефрит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы : нарушение насосной функции миокарда, колебания АД, тахикардия.
Со стороны крови и лимфатической системы : положительные результаты теста Кумбса, гемолитическая анемия, лейкопения, нейтропения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, эозинофилия.
Местные реакции : возможна болезненность в месте введения.
Другие : у ослабленных больных, новорожденных, лиц пожилого возраста при длительном лечении может возникнуть суперинфекция, вызванная устойчивой к препарату микрофлорой (дрожжеподобные грибы, грамотрицательные микроорганизмы). У пациентов, которые проходят курс лечения по поводу сифилиса, может также возникать реакция Яриша — Герксгеймера вторично к бактериолизу, для которой характерны следующие симптомы: повышение температуры тела, озноб, миалгия, головная боль, обострение кожных симптомов, тахикардия, вазодилатация с изменением АД.
Реакция может быть опасной при сифилитическом поражении органов сердечно-сосудистой системы или состояниях, при которых существует серьезный риск повышенного локального повреждения, например, атрофия зрительного нерва.

Особые указания

необходимо выяснять, не отмечались ли реакции на препараты группы (β-лактамные и/или прокаин) при их предыдущем применении. Пациентам, склонным к аллергическим реакциям, лекарственное средство назначать с осторожностью. При появлении признаков аллергических реакций Бицилин-5 следует отменить и назначить соответствующую терапию.
С целью предотвращения возникновения побочных реакций следует проводить только в/м введение препарата.
У больных с известной гиперчувствительностью к цефалоспоринам следует учитывать возможность перекрестной аллергии.
Тяжелые и иногда летальные случаи гиперчувствительности (анафилактические реакции) наблюдались у больных, находящихся на пенициллиновой терапии. Такие реакции возникают чаще у пациентов с известными тяжелыми аллергическими реакциями в анамнезе.
Для лечения симптомов анафилактической реакции могут быть необходимы: немедленное введение эпинефрина, стероидов (в/в) и неотложная терапия дыхательной недостаточности.
С особой осторожностью следует применять препарат у пациентов с сенной лихорадкой, крапивницей и другими аллергическими заболеваниями.
Нейтропения была широко распространена у больных, получавших высокие дозы β-лактамов, и у пациентов, получавших лечение в течение 10 дней и более. Мониторинг уровня лейкоцитов рекомендуется проводить в течение длительного времени при лечении высокими дозами.
Препарат не рекомендуется применять для лечения больных с острым лимфолейкозом или инфекционным мононуклеозом в связи с повышенным риском эритематозных высыпаний на коже. Следует иметь в виду, что у больных сахарным диабетом может быть снижено всасывание действующего вещества из в/м депо.
При тяжелых расстройствах функции почек высокие дозы пенициллина вследствие нейротоксического действия могут повлечь церебральные нарушения, судороги, кому.
Следует соблюдать осторожность при применении препарата у пациентов с тяжелой кардиопатией, гиповолемией, эпилепсией, нарушением функции почек или печени. Печеночный, почечный и гематологический статус должны контролироваться в ходе длительной терапии с применением высоки доз.
Длительное применение препарата может привести к развитию колонизации устойчивых микроорганизмов или дрожжей. Возможно возникновение суперинфекции, что требует тщательного наблюдения за состоянием таких пациентов.
При возникновении тяжелой диареи, характерной для псевдомембранозного колита (в большинстве случаев вызванного Clostridium difficile ), рекомендуется остановить применение препарата и принять соответствующие меры. Применение лекарственных средств, угнетающих перистальтику, противопоказано. При лечении венерических заболеваний с подозрением на сифилис перед началом терапии и в течение 4 мес после ее завершения необходимо провести серологическое исследование.
Для подавления или облегчения реакции Яриша — Герксгеймера при первом применении препарата рекомендуется вводить 50 мг преднизолона или его эквивалент.
У больных сифилисом с поражением сердечно-сосудистой системы, кровеносных сосудов и мозговых оболочек реакции Яриша — Герксгеймера можно избежать путем применения преднизолона по 50 мг/сут или эквивалентного стероида в течение 1–2 нед. Свежеприготовленные р-ры для инъекций или инфузий необходимо использовать немедленно. Даже при хранении в холодильнике водные р-ры натриевой соли бензилпенициллина распадаются с образованием продуктов распада и метаболитов.
Следует избегать контакта кожи с пенициллинами, поскольку может возникнуть сенсибилизация.
Период беременности и кормления грудью. Данные о применении лекарственного средства Бициллин-5 отсутствуют.
Дети. Препарат назначают детям в возрасте от 3 лет. При введении Бициллина-5 детям в возрасте до 18 лет противопоказано приготовление суспензии Бициллина-5 с применением р-ра прокаина.
Способность влиять на скорость реакции при управлении транспортными средствами и работе с другими механизмами. На данный момент сообщений нет, однако следует учитывать возможность возникновения побочных реакций со стороны центральной нервной и сердечно-сосудистой системы.

Взаимодействия

при одновременном применении с бактерицидными антибиотиками (в том числе цефалоспорины, циклосерин, ванкомицин, рифампицин, аминогликозиды) отмечается синергизм действия; с бактериостатическими антибиотиками (в том числе макролиды, хлорамфеникол, линкозамиды, тетрациклин) — антагонизм.
Бициллин-5 снижает эффективность пероральных контрацептивов и этинилэстрадиола (риск развития прорывных кровотечений). Не рекомендуется сочетать с НПВП. Бензилпенициллин снижает клиренс и повышает токсичность метотрексата.
При одновременном применении с аллопуринолом повышается риск развития аллергических реакций.
Фармакокинетические взаимодействие . При одновременном применении диуретики, аллопуринол, фенилбутазон, НПВП снижают канальцевую секрецию и повышают концентрацию пенициллина.
Следует иметь в виду возможность конкурентного ингибирования процесса выведения из организма при одновременном применении бензилпенициллина с противовоспалительными и жаропонижающими лекарственными средствами (индометацин, фенилбутазон, салицилаты в высоких дозах). Ацетилсалициловая кислота, пробенецид, тиазидные диуретики, фуросемид, этакриновая кислота увеличивают T½ бензилпенициллина, повышая его концентрацию в плазме крови, в результате чего возрастает риск развития его токсического действия путем воздействия на канальцевую секрецию почек. Аллопуринол повышает риск развития аллергических реакций (кожная сыпь).
Избегать одновременного применения с хлорамфениколом, эритромицином, тетрациклином, сульфаниламидами.
При одновременном применении с метотрексатом уменьшается экскреция последнего и повышается риск его токсичности.
Пенициллины могут искажать диагностические тесты, например, определение глюкозы в моче с помощью медного купороса, прямой антиглобулиновой тест (тест Кумбса), некоторые тесты для определения сывороточных белков или белка в моче. Пенициллины также могут искажать результаты тестов, в которых используются бактерии, например, тест Гатри на фенилкетонурию, в котором используются микроорганизмы Bacillus subtilis .
Несовместимость. Не следует смешивать р-р Бициллина-5 с другими инъекционными р-рами.

Передозировка

проявляется токсическим действием на ЦНС: рефлекторное возбуждение, головная боль, тошнота, рвота, судороги, миалгия, артралгия, симптомы менингизма, кома. В таких случаях введение препарата следует прекратить.
Лечение симптоматическое, включает гемодиализ, перитонеальный диализ, особое внимание следует уделить восстановлению водно-электролитного баланса.

Условия хранения

в оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С.

Біцилін ® -5 (Bicillin-5) ATC-класифікація

фармакодинаміка . Препарат чинить бактерицидну дію шляхом інгібування синтезу мукопептидів клітинної оболонки мікроорганізмів. Активний щодо грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus spp . (крім тих, які продукують пеніциліназу), Streptococcus spp . (у тому числі Streptococcus pneumoniae ), Corynebacterium diphtheriae , Bacillus anthracis ; грамнегативних: Neisseria gonorrhoae , Neisseria meningitidis, Аctinomyces israelii , а також Treponema spp. , анаеробних, що утворюють спори. До дії препарату стійкі більшість грамнегативних бактерій, мікобактерії, гриби, віруси, найпростіші.
Фармакокінетика . Препарат чинить пролонговану дію. При в/м введенні утворюється депо препарату у м’язовій тканині. Високий рівень концентрації препарату утворюється вже у перші години після ін’єкції, терапевтична концентрація бензилпеніциліну зберігається у крові протягом 28 днів та більше у переважної більшості хворих (дітей та дорослих). З організму виділяється переважно нирками, незначна кількість препарату виводиться з мокротинням, потом, слиною, слізною рідиною, проникає у грудне молоко.

Показання Біцилін -5

лікування інфекцій, спричинених чутливими до препарату мікроорганізмами, у випадках, коли необхідне тривале підтримання постійної концентрації лікарського засобу в крові.
Застосування Біциліну-5 особливо показано для цілорічної профілактики рецидивів ревматизму у дорослих і дітей.

Застосування Біцилін -5

перед введенням необхідно зібрати у пацієнта анамнез переносимості препарату та місцевого анестетика!
Біцилін-5 вводити тільки в/м!
В/в введення препарату заборонено!
Дітям віком 3–8 років Біцилін-5 вводити одноразово у дозі 600 000 ОД 1 раз на 3 тиж.
Дітям віком від 8 років — у дозі 1 200 000 ОД 1 раз на 4 тиж.
Дорослим вводити одноразово у дозі 1 500 000 ОД 1 раз на 4 тиж.
Частіше робити ін’єкції Біциліну-5 протипоказано. Зазвичай тривалість лікування залежить від тяжкості захворювання та становить 3–12 міс.
Правила приготування і введення суспензії . Суспензію Біциліну-5 готувати асептично, безпосередньо перед застосуванням. У флакон з препаратом під тиском вводити 9 мл стерильної води для ін’єкцій або 0,9% р-ну натрію хлориду або 0,25–0,5% р-ну новокаїну. Вміст флакона перемішувати до утворення гомогенної суспензії. Суспензію вводити глибоко в/м у верхній зовнішній квадрант сідничного м’яза (2 ін’єкції робити у різні сідниці).
Перед введенням суспензії Біциліну-5 необхідно переконатися, що голка не потрапила у кровоносну судину. Якщо з’являється кров, голку необхідно витягнути і ін’єкцію провести в інше місце.
Діти . Препарат призначати дітям віком від 3 років. При введенні Біциліну-5 дітям протипоказане приготування суспензії Біциліну-5 із застосуванням р-ну новокаїну.

Протипоказання

гіперчутливість до β-лактамних антибіотиків (пеніцилінів, цефалоспоринів, карбапенемів), новокаїну;
БА, кропив’янка, сінна лихоманка та тяжкі алергічні реакції.

Побічна дія

з боку імунної системи : шкірний висип, свербіж, набряк, ексфоліативний дерматит, мультиформна ексудативна еритема, лихоманка, артралгія, кропив’янка, контактний дерматит, анафілактичні або анафілактоїдні реакції, включаючи БА; тромбоцитопенічна пурпура, симптоми з боку ШКТ, ангіоневротичний набряк (Квінке), анафілактичний шок, що може зумовлювати летальний наслідок у разі несвоєчасного та неякісного надання медичної допомоги; сироваткова хвороба, можливі реакції у місці введення.
З боку органів дихання : бронхоспазм, ларингоспазм.
З боку центральної і периферичної нервової системи : запаморочення, шум у вухах, головний біль.
З боку травного тракту : нудота, блювання, стоматит, глосит, забарвлення язика в чорний колір, діарея, псевдомембранозний коліт, гепатит, застій жовчі.
З боку сечостатевої системи : інтерстиціальний нефрит.
З боку серцево-судинної системи : порушення насосної функції міокарда, коливання АТ, тахікардія.
З боку крові та лімфатичної системи : позитивні результати тесту Кумбса, гемолітична анемія, лейкопенія, нейтропенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, еозинофілія.
Місцеві реакції : можлива болісність у місці введення.
Інші : в ослаблених хворих, новонароджених, осіб літнього віку при тривалому лікуванні може виникнути суперінфекція, спричинена стійкою до препарату мікрофлорою (дріжджоподібні гриби, грамнегативні мікроорганізми). У пацієнтів, які проходять курс лікування з приводу сифілісу, може також виникати реакція Яриша — Герксгеймера вторинно до бактеріолізу, для якої характерні наступні симптоми: підвищення температури тіла, озноб, міалгія, головний біль, загострення шкірних симптомів, тахікардія, вазодилатація зі зміною АТ.
Реакція може бути небезпечною при серцево-судинному сифілісі або станах, при яких існує серйозний ризик підвищеного локального пошкодження, наприклад атрофія зорового нерва.

Особливості застосування

необхідно з’ясувати, чи не відзначалися реакції на препарати групи (β-лактамних та/або новокаїну) при їх попередньому застосуванні. Пацієнтам, схильним до алергічних реакцій, препарат призначати з обережністю. При появі ознак алергічних реакцій Біцилін-5 слід відмінити і призначити відповідну терапію.
З метою запобігання виникненню побічних реакцій слід дотримуватися тільки в/м введення препарату.
У хворих з відомою гіперчутливістю до цефалоспоринів слід брати до уваги можливість перехресної алергії.
Тяжкі і іноді летальні випадки гіперчутливості (анафілактична реакція) відмічали у хворих, які отримували пеніцилінову терапію. Такі реакції виникають частіше у пацієнтів з відомими тяжкими алергічними реакціями в анамнезі.
Для лікування симптомів анафілактичної реакції може бути необхідним: негайне введення епінефрину, стероїдів (в/в) та невідкладна терапія дихальної недостатності.
З особливою обережністю слід застосовувати препарат у пацієнтів із сінною лихоманкою, кропив’янкою та іншими алергічними захворюваннями.
Нейтропенія була значно поширена у пацієнтів, які отримували високі дози β-лактамів, захворюваність була відзначена у пацієнтів, які отримували лікування протягом 10 днів і більше. Моніторинг рівня лейкоцитів рекомендується проводити протягом тривалого часу при лікуванні високими дозами.
Препарат не рекомендується застосовувати для лікування хворих із гострим лімфолейкозом або інфекційним мононуклеозом у зв’язку з підвищеним ризиком еритематозного висипу на шкірі. Слід мати на увазі, що у хворих на цукровий діабет може бути знижене всмоктування діючої речовини з внутрішньом’язового депо.
При тяжких розладах функції нирок високі дози пеніциліну внаслідок нейротоксичної дії можуть спричиняти церебральні порушення, судоми, кому.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні препарату у пацієнтів з тяжкою кардіопатією, гіповолемією, епілепсією, порушенням функції нирок або печінки. Печінковий, нирковий та гематологічний статус повинні контролюватися в ході тривалої терапії високими дозами.
Тривале застосування препарату може призводити до розвитку колонізації стійких мікроорганізмів або дріжджів. Можливе виникнення суперінфекції, що потребує ретельного спостереження за станом таких пацієнтів.
При виникненні тяжкої діареї, характерної для псевдомембранозного коліту (у більшості випадків спричиненого Clostridium difficile ), рекомендується припинити застосування препарату і вжити відповідних заходів. Застосування засобів, які пригнічують перистальтику, протипоказано. При лікуванні венеричних захворювань з підозрою на сифіліс перед початком терапії та протягом 4 міс після її завершення необхідно провести серологічне дослідження.
Для пригнічення або зменшення вираженості реакції Яриша — Герксгеймера при першому застосуванні препарату рекомендується вводити 50 мг преднізолону або його еквівалент.
У хворих на сифіліс у стадії, що виявляється ураженням серцево-судинної системи, кровоносних судин і мозкових оболонок, реакції Яриша — Герксгеймера можна уникнути шляхом застосування преднізолону по 50 мг/добу або еквівалентного стероїду протягом 1–2 тиж. Свіжоприготовлені р-ни для ін’єкцій або інфузій необхідно використовувати негайно. Навіть при зберіганні в холодильнику водні р-ни натрієвої солі бензилпеніциліну розпадаються з утворенням продуктів розпаду та метаболітів.
Слід уникати контакту шкіри з пеніцилінами, оскільки може виникнути сенсибілізація.
Застосування у період вагітності або годування грудьми . Дані про застосування лікарського засобу Біцилін-5 відсутні.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні транспортними засобами або іншими механізмами . На сьогодні повідомлень немає, але слід мати на увазі можливість виникнення побічних реакцій з боку центральної нервової та серцево-судинної системи.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами

при одночасному застосуванні з бактерицидними антибіотиками (в тому числі цефалоспоринами, циклосерином, ванкоміцином, рифампіцином, аміноглікозидами) відзначається синергізм дії; з бактеріостатичними антибіотиками (в тому числі макролідами, хлорамфеніколом, лінкозамідом, тетрацикліом) — ̶ антагонізм.
Біцилін-5 знижує ефективність пероральних контрацептивів та етинілестрадіолу (ризик розвитку проривних кровотеч). Не рекомендується поєднувати з НПЗП. Бензилпеніцилін знижує кліренс і підвищує токсичність метотрексату.
При одночасному застосуванні з алопуринолом підвищується ризик розвитку алергічних реакцій.
Фармакокінетична взаємодія . При одночасному застосуванні діуретики, алопуринол, фенілбутазон, НПЗП знижують канальцеву секрецію і підвищують концентрацію пеніциліну.
Слід мати на увазі можливість конкурентного інгібування процесу виведення з організму при одночасному застосуванні бензилпеніциліну з протизапальними і жарознижувальними засобами (індометацином, фенілбутазоном, саліцилатами у високих дозах). Ацетилсаліцилова кислота, пробенецид, тіазидні діуретики, фуросемід, етакринова кислота збільшують Т½ бензилпеніциліну, підвищуючи його концентрацію у плазмі крові, внаслідок чого підвищується ризик розвитку його токсичної дії шляхом впливу на канальцеву секрецію нирок. Алопуринол підвищує ризик розвитку алергічних реакцій (шкірний висип).
Уникати одночасного застосування з хлорамфеніколом, еритроміуїном, тетрацикліном, сульфаніламідами.
При одночасному застосуванні з метотрексатом знижується екскреція останнього і підвищується ризик його токсичності.
Пеніциліни можуть зумовлювати хибні результати діагностичних тестів, наприклад, визначення глюкози в сечі за допомогою мідного купоросу, прямий антиглобуліновий тест (тест Кумбса), деяких тестів для визначення сироваткових білків або білка у сечі. Пеніциліни також можуть зумовлювати хибні результати тестів, в яких використовуються бактерії, наприклад, тест Гатрі на фенілкетонурію, в якому використовуються мікроорганізми Bacillus subtilis .
Несумісність . Не слід змішувати р-н Біциліну-5 з іншими ін’єкційними р-нами.

Передозування

виявляється токсичною дією на ЦНС: рефлекторне збудження, головний біль, нудота, блювання, судоми, міалгія, артралгія, симптоми менінгізму, кома. У таких випадках введення препарату слід припинити.
Лікування — симптоматичне, включає гемодіаліз, перитонеальний діаліз, особливу увагу слід приділяти відновленню водно-електролітного балансу.