Який патрон кращий за одномуфтовий або двомуфтовий

0 Comments

§ 22. Загальна будова та види боєприпасів до стрілецької зброї. Маркування боєприпасів. Спорядження магазина патронами і порядок зарядження автомата. Заходи безпеки при поводженні зі зброєю і боєприпасами

Доведіть прикладами, що зброя та боєприпаси до стрілецької зброї — фактори підвищеної небезпеки.

Загальна будова боєприпасів до стрілецької зброї. Елементи бойового патрона. Набій (унітарний набій (патрон) (іл. 22.1) — боєприпаси стрілецької зброї та малокаліберних гармат (до 76 мм), що заряджається в один (лат. unitas — єдність) прийом.

Унітарним патроном може бути артилерійський постріл або набій, у якому є снаряд (куля, картеч або заряд дробу), заряд пороху, запальний елемент (капсуль-запальник).

Іл. 22.1. Схема унітарного патрона: 1 — куля; 2 — гільза; 3 — заряд пороху; 4 — денце із закраїною; 5 — запальний елемент (капсуль) й іноді додаткові елементи, з’єднані в одне ціле за допомогою гільзи

Іл. 22.2. Гільза

Іл. 22.3. Бойовий патрон: 1 — куля; 2 — гільза; 3 — пороховий заряд; 4 — капсуль; 5 — дульце; 6 — проточка; 7 — ковадло; 8 — затравочний отвір; 9 — ударний склад

Патрон (іл. 22.2) (від нім. Hulse — «оболонка») — тонкостінна закрита з одного кінця трубка (стакан), призначена для розміщення метального заряду і засобів займання (ініціації), що слугує оболонкою унітарного збройового патрона або артилерійського пострілу для вогнепальної зброї і що сполучає в одне ціле конструктивні частини патрона: снаряд (кулю, дробовий заряд, артилерійський снаряд тощо), пороховий заряд і капсуль-запальник. Найважливіші якості збройової гільзи — герметичність, стійкість до корозії, міцність і легкість вилучення її з патронника після пострілу.

Бойові патрони 5,45 мм. Бойовий патрон складається з кулі, гільзи, порохового заряду і капсуля (іл. 22.3). Маса — 10,2 г (7,62 мм — 16,2 г).

Звичайна куля (маса — 3,4 г) призначена для ураження живої сили супротивника (іл. 22.4). Складається зі сталевої оболонки, покритої лаком, та сталевої серцевини. Поміж оболонкою і серцевиною — свинцевий прошарок. Трасуюча куля, крім ураження живої сили супротивника, дає змогу корегувати ведення вогню та позначення цілей світловим слідом.

Пороховий заряд під час горіння утворює великий тиск газів, які штовхають кулю. Він складається з нітрогліцеринового (піроксилінового) пороху (вага — 1,45 г).

Капсуль призначений для запалення порохового заряду. Складається з ковпачка, ударного складу та фольгового кружечка.

Іл. 22.4. Куля: а — звичайна зі сталевим осердям; б — трасуюча; 1 — оболонка; 2 — свинцева сорочка; 3 — сталева серцевина; 4 — свинцева серцевина; 5 — стаканчик трасера; 6 — трасуюча суміш

Іл. 22.5. Тара пакування патронів 5,45 мм: 9 пачок по 30 шт. —усього 270 штук

Патрони 5,45 мм упаковані в дерев’яні ящики. У кожному з них містяться дві цинкові герметично зачинені коробки. У кожній містяться картонні коробки (іл. 22.5) по 30 патронів у кожній. Усього в цинковій коробці містяться 1080 патронів, у ящику — 2160 патронів.

Основні характеристики патронів. Існує велика кількість типового поділу боєприпасів до стрілецької зброї. їх розрізняють за калібром, будовою кулі, наявністю закраїни гільзи, призначенням та видом зброї, що використовується.

Єдине, що залишається загальним для всіх патронів — це унітарність та центральне запалювання (розташування капсуля на донці гільзи по повздовжній осі патрона).

За типом патрони поділяють на: бойові, мисливські, холості, газові, травматичні та інші.

Призначення — це передбачуване використання патрона. Воно значною мірою залежить від типу кулі, якою він споряджений. Основний сенс розрізнень за призначенням — це заперешкодне (ураження живої сили, що захищена) або зупиняюча дія (гальмування кулі в цілі чи повне передавання імпульсу). Зупиняюча дія передбачає збільшений травматичний ефект.

Іл. 22.6. 7,62 пістолетний патрон зразка 1930 р.

Іл. 22.7. 9 мм пістолетний патрон

Іл. 22.8. 5,45 мм патрон зразка 1974 р.

7.62 пістолетний патрон зразка 1930 р. (іл. 22.6). Початкова швидкість куди — 430 м/с; енергія кулі — 508 Дж.

7.62 мм пістолетний патрон (7,62 х 25 мм) до пістолета ТТ був прийнятий на озброєння у 1930 р. як копія патрона 7,63 х 25 мм до пістолета «Маузер» зразка 1896 р. До кінця 50-х рр. XX ст. їх випуск було практично припинено.

9 мм пістолетний патрон (9 х 18 мм ПМ) (іл. 22.7). Початкова швидкість куди Пст — 315 м/с; енергія кулі — 303 Дж.

Патрон до пістолетів Макарова (ПМ) і Стечкіна (АПС) прийнятий на озброєння у 1951 році.

5,45 мм патрон зразка 1974 р. (5,45 х 39 мм) (іл. 22.8). Початкова швидкість кулі — 890 м/с; енергія кулі — 1347 Дж.

Патрон виготовляли як автоматний з малим імпульсом для збільшення стійкості зброї під час стрільби та збільшення боєзапасу, що переносять, у 1,5 разу порівняно з патроном зразка 1943 р. Прийнятий на озброєння в 1974 р. одночасно з АК-74.

Патрон має сталеву лаковану гільзу та гострокінцеву кулю зі сталевим сердечником у свинцевій оболонці. Куля в подовженій головній частині має 4-міліметрову порожнину, потрібну для перерозподілу ваги, що впливає на стійкість польоту і зумовило чимало легенд про кулі «із зміщеним центром ваги». Кулю 7Н10 (маса 3,6 г) виготовляють з 1992 р., вона має збільшений за рахунок порожнини термостійкий сердечник та збільшене бронепробивання. Виготовляють патрони зі спеціальними кулями: трасуючою — Т (7ТЗ), бронебійною — Б (7Н22) та зі зменшеною швидкістю для безшумової стрільби — УС (7У1), а також холостий патрон з порожньою пластиковою кулею (7×3).

Іл. 22.9. 7,62 мм патрон зразка 1943 р.

Іл. 22.10. 7,62 мм гвинтівковий патрон

Іл. 22.11. 9 мм патрон «Терен-ЗФ»

7.62 мм патрон зразка 1943 р. (7,62 х 39 мм) (іл. 22.9). Початкова швидкість кулі — 715 м/с; енергія кулі — 2019 Дж.

Патрони виготовляють зі спеціальними кулями: трасуючі — Т-45, бронебійно-запалювальні — БЗ, запалювальні — 3, бронебійні — Б (7Н23) і зі зменшеною швидкістю для безшумової стрільби — УС, а також холості патрони.

7.62 мм гвинтівковий патрон (7,62 х 54 мм) (іл. 22.10). Початкова швидкість кулі ЛПС — 830 м/с; енергія кулі — 3306 Дж. Прийнятий на озброєння у 1891 р. під назвою «трьохлінійний гвинтівковий патрон».

9 мм патрон «Терен-ЗФ» (споряджений еластичною кулею) застосовується для стрільби з пістолета калібру 9 мм, призначеного для патронів з еластичною кулею.

Патрон «Терен-ЗФ» для пістолетів нелетальної ударно-травматичної дії застосовують як засіб активної дії на порушника без завдання йому тяжких тілесних ушкоджень.

Калібр — у військовій справі — це вимір діаметра ствола вогнепальної або іншої зброї. Є одним зі способів стандартизації зброї та набоїв. Для нарізної зброї може визначатись як за відстанню між протилежними полями нарізів, так і між нарізами. Також для снарядів, мін, бомб, може дорівнювати діаметру найбільшого перетину.

Калібри боєприпасів до стрілецької зброї За калібром стрілецьку зброю поділяють на зброю:

• малого калібру — стрілецька зброя калібру до 6,35 мм (пістолет Марголіна, гвинтівки СМ-2, ТОЗ-8/12, автомат АК-74);

• нормального калібру — стрілецька зброя калібру понад 6,35 до 9 мм (пістолети ТТ, ПМ, снайперська гвинтівка СВД, автомати АК, АКМ, гвинтівка Мосіна);

• великого калібру — стрілецька зброя калібру понад 9 до 14,5 мм (в окремих випадках калібр стрілецької зброї може перевищувати 14,5 мм).

Види та маркування боєприпасів до стрілецької зброї.

Іл. 22.13. Види боєприпасів 5,45 до автомата Калашнікова

Іл. 22.12. 5,45-міліметровий патрон зі звичайною кулею (5,45 пс) призначений для ураження живих цілей, розташованих відкрито або за перешкодами, зі сталевим сердечником; куля не пофарбована; маса кулі — 3,4 г; маса сердечника — 1,43 г; початкова швидкість — 880-900 м/с

Іл. 22.13. 5,45-міліметровий патрон з кулею підвищеної потужності (5,45 ПП) зі сталевим термозміцненим сердечником. Забезпечує підвищене пробивання засобів індивідуального бронезахисту. Куля не пофарбована, фіолетовий лак герметизатора. Маса патрона — 10,8 г; маса кулі — 3,62-3,74 г; маса сердечника — 1,72-1,80 г; початкова швидкість кулі — 880-900 м/с

Іл. 22.14. 5,45-мілімітровий патрони з бронебійними кулями (5,45 БП, 5,45 БС). Забезпечують підвищене пробивання засобів індивідуального бронезахисту. Патрон з бронебійною кулею БП. Носик кулі чорного кольору, лак-герметизатор червоного кольору. Прийнятий на озброєння у 1998. Маса кулі — 3,68 г; маса сердечника — 1,75 м

5,45-міліметровий патрон з бронебійною кулею БС. Куля не має спеціального фарбування. Маса кулі — 4,15 р.; маса сердечника (вольфрам-кадмієвий сплав) — 2,1 г; початкова швидкість кулі — 840 м/с.

Іл. 22.15. 5,45-міліметровий патрон з трасуючою кулею (5,45 Т). Трасер цієї кулі на дальності до 800 м залишає яскравий слід, що світиться червоним кольором. Влучаючи в легкозаймисті предмети, куля здатна запалити їх. Носик кулі забарвлений в зелений колір. Маса патрона — 10,3 г; маса кулі — 3,23 г; початкова швидкість — 883 м/с

Іл. 22.16. 5,45-міліметровий патрон з бронебійно-трасуючою кулею (5,45 БТ). Забезпечує підвищене пробивання засобів індивідуального бронезахисту

Іл. 22.17. 5,45-мілімітровий патрон з кулею зі зменшеною швидкістю (5,45 УС). Застосовується із приладом для беззвучної і безполуменевої стрільби ПБС-4

Іл. 22.18. 5,45-мілімітровий патрон із кулею, що має знижену рикошетну здатність (5,45 ПРЗ). Знижується ймовірність рикошету шляхом рівномірної деформації кулі внаслідок удару об тверду перешкоду. 5,45 ПРЗ — патрон з кулею зі зниженою рикошетною здібністю (розроблений для спецслужб і правоохоронних органів). Розроблений у 2002—2003 р. Куля оболонкова зі свинцевим сердечником

5,45-міліметровий набій з кулею ЗШ зі зменшеною швидкістю. Патрон призначений для безшумної автоматичної стрільби з автомата, обладнаного штатним глушником ПБС (пристосування для безшумної стрільби). Вершинка кулі забарвлена чорно-зеленим кольором. Маса патрона — 12,25 г; кулі — 5,15 г; початкова швидкість кулі — 303 м/с.

Іл. 22.19. 5,45-міліметровий патрон холостий. Використовують для імітації стрільби з автоматів АК- 74 під час навчання, а також для здійснення салютів. Маса патрона — 6,6 г; порожнистої пластмасової кулі — 0,22-0,26 г; заряд швидко згораючого пороху масою 0,24 г

Іл. 22.20. 5,45-міліметровий патрон навчальний (5,45 УЧ). Використовується для навчання прийомам заряджання автоматів калібру 5,45 мм та спорядження магазинів

Навчальний патрон з інертним спорядженням, вирізняється наявністю чотирьох поздовжніх виштамповок на гільзі і подвійного кільцевого обтиску кулі в дульці гільзи.

Інші набої. 5,45 — патрон для підводної стрільби. 5,45 — модернізований холостий патрон. 5,45 — зразковий патрон, призначений для порівняльної перевірки балістичних характеристик патронів, що зберігаються на складах. Відповідає штатному патрону, але виготовлений з підвищеною точністю. Носик кулі пофарбований у білий колір.

Патрон з посиленим зарядом (ПЗ) — куля цілком чорного кольору. Патрон високого тиску (ВТ) — куля цілком жовтого кольору. Використовують у технологічних цілях під час виробництва зброї.

5,45 SP / HP — патрон з напівоболонковою/експансивною кулею. Порівняно зі звичайними 5,45-міліметровими ці типи куль мають більшу забійну силу і в них відсутній рикошет, але мають меншу пробивну здібність. Застосовують переважно для полювання. Офіційно заборонені для використання у військових цілях.

Спорядження магазина патронами і порядок зарядження автомата. Для заряджання автомата необхідно приєднати до автомата споряджений магазин (якщо він не був приєднаним) (іл. 22.21)

Іл. 22.21. Під’єднання магазина до автомата

Іл. 22.22. Спорядження магазина патронами

Для безпомилкового приєднання магазина виконайте такі дії:

– піднесіть магазин подавачем угору до автомата так, щоб великий палець був на передній частині спускової скоби (тоді магазин розміститься під вікном ствольної коробки).

– введіть верхню передню частину магазина у вікно ствольної коробки і поверніть його на себе до клацання;

– зніміть автомат із «запобіжника» (переведіть перевідник униз і встановіть на необхідний вид вогню);

– відведіть за рукоятку затворну раму назад до упору і відпустіть не супроводжуючи;

– встановіть автомат на «запобіжник» (переведіть перевідник у крайнє верхнє положення), якщо вогонь відкривати не потрібно або не подано команди «Вогонь».

Для спорядження магазина патронами (іл. 22.22) потрібно взяти магазин у ліву руку горловиною вгору і випуклою стороною від себе, а у праву руку — патрони кулями до мізинця так, щоб дно гільзи було трохи вище рівня великого і вказівного пальців. Утримуючи магазин з невеликим нахилом донизу, вкладати патрони по одному на подавай (попередній патрон), дном гільзи до задньої стінки магазина, та натисканням великого пальця лівої руки заводити їх під загини бокових стінок і просувати до задньої стінки магазина.

Заходи безпечного поводження зі зброєю і боєприпасами

1. Отримавши зброю, перевірте, чи не заряджена вона.

2. Не спрямовуйте ствол убік людей, не цільтеся в колегу й не допускайте, щоб цілилися у вас.

3. Будь-яку зброю вважайте зарядженою, доки власноруч не перевірите і не розрядите її.

4. Розрядили зброю — поводьтеся з нею, як із зарядженою.

5. Звівши курок (при відведенні затвора назад), ствол зброї спрямовуйте тільки в напрямку цілі або вгору під кутом 45-60° у безпечному напрямку (не слід спрямовувати ствол зброї убік поверхонь, які можуть спровокувати рикошет, наприклад бетонна підлога, стеля, стіни тощо).

6. У всіх випадках не накладайте палець на спусковий гачок, доки не буде необхідності у відкритті вогню.

Вимоги правил безпеки під час проведення стрільб у стрілецькому тирі. До навчальних стрільб у стрілецькому тирі допускаються учні, які пройшли інструктаж з вимог безпеки під час стрільб та склали заліки, результати яких зафіксовано в журналі, знають матеріальну частину зброї та можуть нею користуватися.

Під час навчальних стрільб у тирі потрібно дотримувати певних правил поведінки та вимог безпеки. Без дозволу керівника учням заборонено:

а) заходити до приміщення тиру;

б) брати до рук зброю;

в) виносити боєприпаси та зброю з приміщення тиру;

г) заряджати та розряджати зброю;

ґ) проводити підготовку до стрільби (прицілюватися);

д) проводити стрільбу;

е) спрямовувати зброю в сторону від мішеней, наводити її на людей.

1. Дайте визначення: набій до стрілецької зброї.

2. У чому суть вимог безпеки перед початком навчальних стрільб у стрілецькому тирі?

3. За яких умов і з якою метою видаляють патрон з магазина?

4. Чому заборонено заряджати зброю бойовими та холостими набоями до команди «Вогонь!» керівника стрільби?

5. З якою метою для стрілецької зброї сконструйовано таку кількість різних типів набоїв? Наведіть приклади?

6. За яким параметром набої до стрілецької зброї різних марок і різних країн можуть бути взаємопридатними до стрільби. Обґрунтуйте і наведіть приклади.

§ 11. Бойові порядки та їх використання під час руху (продовження)

Атака — це стрімкий і безупинний рух підрозділів у бойовому порядку в поєднанні з вогнем найвищого напруження усіх вогневих засобів з метою знищення противника й оволодіння визначеним рубежем (об’єктом). Атака в пішому порядку може відбуватися одночасно (іл. 11.1) або послідовно (іл. 11.2). Під час одночасної атаки весь особовий склад відділення наступає в одну лінію. Послідовну атаку застосовують, коли механізований підрозділ діє у дві лінії.

Іл. 11.1. Бойовий порядок «Одночасна атака у складі бойових груп»

Іл. 11.2. Бойовий порядок «Послідовна атака»

Тактичні схеми НАТО

Пояснення до іл. 11.1 та іл. 11.2 подано в табл. 11.1.

Пояснення умовних позначень до іл. 11.1 та іл. 11.2

Бойовий порядок відділення в складі бойових груп за способом «Прорив з прикриттям». Цей бойовий порядок пересування використовують в умовах, коли контакт з противником неминучий. Він характеризується найвищим рівнем безпеки серед усіх способів пересування в бою.

Відділення (група) використовує техніку «Прорив з прикриттям» для скритого маневру. Відділення (група) розділяється чітко на дві групи. Передова група займає позицію, що забезпечує найкраще стеження за місцевістю перед фронтом і має забезпечувати прикриття. Група, що була в тилу (позаду передової групи), виривається вперед зі зміщенням ліворуч або праворуч відносно позиції прикриття. Вона вибирає шлях, який забезпечує найбільший ступінь прихованості й не закриває фронт вогню позиції прикриття та не виходить за межі досяжності вогню позиції прикриття. Щойно група успішно перетнула місцевість до вказаного їй рубежу, вона зайняла позицію, що забезпечує найкраще стеження за місцевістю перед нею і сама тепер стає групою прикриття. Тепер черга здійснювати перебіжку переходить до групи, що була на попередній позиції.

Іл. 11.3. Бойовий порядок за способом «Прорив з прикриттям»

Бойовий порядок бойових груп за способом пересування «клином» (іл. 11.4). Цей бойовий порядок утворюють, розташувавши бійців із зсувом ліворуч і праворуч від напрямного, аби утворити клиноподібну форму, яка щонайкраще підходить для атаки.

Іл. 11.4. Пересування «клином»

Визначення напрямку руху здійснюють за циферблатом годинника. Пам’ятайте, що напрямок руху, за яким вам потрібно рухатися, — це не той напрямок, у якому ви спостерігаєте за місцевістю, але напрямок (орієнтир), на який показує цифра «12» циферблата годинника!

Сектор вогню напрямного становить 120°, або ж «12.00 (дванадцята година)». Наступні два бійці ліворуч і праворуч від напрямного закривають 90-градусні сектори вогню (відповідно: «9.00 (дев’ята година)» і «3.00 (третя година»), що починаються прямо перед ними і перекривають їхній лівий і правий фланги. Цей же принцип застосовують і для замикаючих бійців бойового порядку, розташованих праворуч і ліворуч від бійців перед ними. Контроль тилу не передбачено, оскільки його мають здійснювати інші групи, які йдуть так само клином. Цей порядок полегшує контроль за пересуванням уперед солдатів у групі на полі бою. Їх важче атакувати зненацька із засідки. Найважливіше: по супротивнику, який перебуває попереду, можуть вести вогонь усі бійці бойової групи одночасно. Недоліки цього бойового порядку: він не передбачає обмін інформацією між бійцями і призводить до виснаження, якщо його застосовують упродовж тривалого часу.

Пересування на полі бою за методом «Бойовий порядок похідний у пішому строю» (іл. 11.5). Цей спосіб використовують під час наступу з висуванням із глибини (з ходу). Він характеризується мінімальним рівнем безпеки. Відділення (група) тримається разом як одне ціле для полегшення командування і управління. Відстань між членами групи складає 5 м. Якщо маршрут руху (висування) достатньо широкий для двох колон, бійці вишиковуються зигзагом, при цьому відстань між кожним бійцем зростає до 10- ти метрів як з фронту, так і з тилу. (Це також дає змогу підтримувати відстань у 5 м між колонами по обидві сторони маршруту руху — висування).

Іл. 11.5. Пересування способом «Бойовий порядок похідний у пішому строю»

Ця техніка руху дає можливість пересуватися відносно швидко. Відділення (бойова група) може розосередитися ліворуч та праворуч у разі повітряної атаки або вогню противника.

Порядок пересування «ромбом» (іл. 11.6) під час наступу в глибині оборони противника.

Іл. 11.6. Пересування «ромбом»

Ромбоподібний бойовий порядок — цікава альтернатива клинові. Якщо в бойовій групі є чотири бійці, тоді просто потрібно поставити замикаючого точно за напрямним на певній дистанції. Якщо в бойовій групі є п’ять бійців, командир бойової групи займає позицію в центрі за напрямним і попереду замикаючого. Зрозуміло, що такий бойовий порядок перешкодить використанню усієї зброї бойової групи по противнику з фронту. Однак збільшується відсоток зброї, яку ви можете застосувати по противнику перед фронтом. Виграш у разі використання ромбоподібного порядку полягає в тому, що бойова група може рухатися швидше, міняти напрям руху і займати кругову оборону. Тому цей порядок застосовують тоді, коли відділення (бойова група) діє окремо і має забезпечувати оборону самостійно. У цьому випадку відділення (бойова група), не відхиляючись від напрямку наступу і використовуючи складки місцевості, швидко виходить у фланг або тил противника і рішучою атакою знищує його. У разі послаблення опору противника за командою (сигналом) командира відділення проводить посадку в БМП (БТР), десантом на танк і продовжує наступ у вказаному напрямку.

Бойові порядки підрозділів та їх використання в ході маршу. Марш — організоване пересування підрозділів у колонах дорогами і колонними шляхами з метою виходу в призначений район або на вказаний рубіж у встановлений час у повному складі й готовності до виконання бойового завдання. За напрямком він може здійснюватися до фронту, вздовж фронту або від фронту в тил. У всіх випадках марш здійснюють приховано, як правило, вночі або за інших умов обмеженої видимості, а в бойовій обстановці та в тилу своїх військ — і вдень. Відділення може здійснювати марш в умовах передбачення зустрічі з противником і вступу з ним у бій або поза загрозою зіткнення з противником та пересуватися в колоні взводу або самостійно, а також призначатися в похідну охорону. Механізоване відділення (мвід) може пересуватися також у пішому порядку або взимку на лижах.

Відділення здійснює марш у колоні підрозділу з дистанціями між машинами 25-50 м. Під час руху відкритою місцевістю та в умовах загрози застосування противником ЗМУ і ВТЗ дистанцію між бойовими машинами збільшують до 150 м. Під час руху гірськими дорогами, в умовах обмеженої видимості, ожеледиці, дорогами, що мають круті підйоми, спуски, повороти, а також під час руху з підвищеною швидкістю дистанції між машинами зростають. Середня швидкість руху механізованого взводу на марші: на БМП — 20-25 км/год, на БТР (автомобілях) — 25-30 км/год, у пішому порядку — 4-5 км/год, на лижах — 5-7 км/год. Залежно від характеру місцевості та стану доріг під час пересування в гірських районах, лісисто-болотистою місцевістю та в інших несприятливих умовах швидкість руху може бути значно меншою. У всіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою за даних умов швидкістю.

Похідний порядок (іл. 11.7) — шикування відділення в пішому порядку для пересування в колону по одному або по двоє. Похідний порядок застосовують на марші, під час переслідування, проведення маневру; він має забезпечувати високу швидкість руху, зручне розгортання в бойовий порядок, найменшу уразливість від зброї супротивника, підтримання стійкого управління.

Іл. 11.7. Похідний порядок відділення: а — у пішому строю в колону по одному; б — у колону по два; в — на БТР у складі підрозділу; г — на БМП на марші

«Колона в пішому строю в колону по одному в шаховому порядку» (іл. 11.8). Цей бойовий порядок пересування організовано таким чином, що бійці йдуть один за одним колоною солдатів.

Іл. 11.8. Пересування бойових груп (відділення) колоною в шаховому порядку

Визначення напрямку руху здійснюють за циферблатом годинника. Отже, основний напрямок руху це — «12.00 — дванадцята година» за циферблатом, а «6.00 — шоста година» за циферблатом це — тил. Відповідно, напрямок «3.00 — третя година» завжди буде вказувати на правий фланг, а «9.00 — дев’ята година» — лівий фланг.

Типова помилка — занадто вдаватися в подробиці.

Використовуючи цей метод, пам’ятайте, що не слід говорити: «Противник — на 13.00 — тринадцять нуль нуль». Це занадто складно для сприйняття в ході бою. Використовуйте тільки цілі числа, наприклад: «Противник — на 13», «Противник — на 14».

Сектор вогню напрямного — 120° перед ним, або ж «12.00 — дванадцята година». Другий боєць відповідає за 90-градусний сектор ліворуч, або ж «9.00 — дев’ята година». Третій боєць відповідає за такий же сектор праворуч або ж «3.00 — третя година» і так далі.

Усі бійці, крім замикаючого, ділять сектори обстрілу в шаховому порядку. Замикаючий відповідає за 120-градусний сектор з тилу колони, або ж — «6.00 — шоста година». Рух колоною спрощує передача повідомлень від бійця до бійця. Полегшується пересування, зменшуються витрати сил і підвищується скритність. Розриви в колоні утворюються рідше, а коли виникають, їх неважко помітити. Недоліком колонного порядку є те, що він вразливий для засідок супротивника. Крім того, він не дає змоги вести вогонь з усіх видів зброї уперед (по фронту). Так як бійці йдуть один за одним, вести вогонь вперед без ризику вразити своїх може тільки напрямний.

Для управління колоною командиру, крім автомата і боєприпасів, потрібно мати портативну радіостанцію. А кожний абонент у мережі колони повинен чітко засвоїти, що з початком бою він зобов’язаний постійно бути на прийомі, але не виходити в ефір без потреби. Слід користуватися кодовими фразами й сигналами; також для управління колоною потрібно застосувати систему простих і зрозумілих жестових сигналів, які можна передавати по колоні руками і зброєю.

Командир відділення (групи) повинен добре вивчити маршрут руху та прокласти його по найбільш безпечних ділянках. Головне правило — при висуванні до місця проведення бою (зіткнення з противником) необхідно уникати торованих доріг через імовірність їх мінування. Визначивши найнебезпечніші ділянки ще до початку руху, слід продумати, як їх долати.

Наприклад, наблизившись до ймовірних місць засідок, можна обстріляти їх і тим самим спровокувати противника на вогонь у відповідь. Якщо є потреба руху одним і тим самим маршрутом протягом тривалого часу, то розвідані місця ймовірних засідок бажано замінувати. Щоб противник не почував себе безкарно, можна організувати засідку на його засадну групу.

Якщо супротивник постійно проводить засідки в одному й тому самому місці — він утратив пильність. Цей фактор слід використати для того, щоб потай вислати до їхнього улюбленого місця засідки своїх розвідників. Командирові групи (відділення), яка потрапила в засідку, необхідно без зволікання зв’язатися зі старшим командиром і доповісти про ситуацію, що склалася. Викликати підкріплення з резерву. Якщо місцевість сприяє, вивести групу (відділення) з-під удару. Не зупиняти рух колони. Зупинена колона — чудова мішень. Якщо вогонь на ураження ведуть по «голові» колони, то «хвіст колони» слід відвести назад. І діяти навпаки, якщо під обстріл потрапив «хвіст колони». Важливо також вчасно віддати команду особовому складу групи (відділення), розосередивши його, організувати систему вогню, яка або позбавить супротивника здатності маневрувати, або обмежить його можливості.

На першому етапі бою, коли вогонь засідки найбільш сильний, розумніше укритися й організувати розвідку цілей. З перших хвилин бою слід установити контроль над витратою боєприпасів. Кожний боєць повинен знати, що стріляти він може тільки по виявленому противнику. Як тільки вогонь почне стихати і супротивник почне відходити — саме в цей момент він є найбільш уразливим. А маючи втрати, супротивник і зовсім втрачає мобільність: з убитими й пораненими на руках далеко не підеш. Одночасно із цими діями необхідно організувати винесення убитих і поранених. Для здійснення маневру бойовою групою бажаною є постановка димової завіси. Постановники димової завіси в колоні призначаються заздалегідь і тримають димові засоби (димові гранати) готовими до застосування в руках, а не в рюкзаку. Димові гранати, як і перев’язувальні пакети, мають бути у кожного, і не одна. Мобільні групи з початком бою підходять для оточення або переслідування засідки супротивника.

Пересування на полі бою способом «Бойовий порядок похідний з прикриттям» (іл. 11.9). Відділення розділяється на дві або й більше груп. Дистанція між бійцями має сягати 5 м, і вони вишиковуються зигзагом, якщо дорога достатньо широка для двох колон. Суттєва різниця між цим способом та звичайним похідним полягає в тому, що між групами підтримують дистанцію в 20 м. Цей спосіб дає можливість відносно швидко пересуватись і зберігає всі переваги похідного порядку стосовно можливості розосередження або знищення засідки противника поблизу. Недолік — погіршення взаємодії в бойових групах.

Іл. 11.9. Пересування способом «Бойовий порядок похідний з прикриттям»

Якщо очікується напад супротивника із засідки, підрозділи можуть пересуватися вогневими групами, як правило, кутом уперед (іл. 11.10). Старший вогневої групи перебуває попереду на вістрі кута, ліворуч і праворуч від нього на відстані 5-10 м — кулеметник і гранатометник, далі — стрілець, за ним — командир відділення зі спостерігачем і друга вогнева група.

Іл. 11.10. Бойовий порядок кутом уперед

Під час пересування на техніці ділянкою, де є вірогідність потрапляння підрозділу в засідку, відстань між машинами має збільшуватися. Перед місцем, де вірогідна засідка противника, необхідно зупинитися та вислати дозор для огляду небезпечного місця. Під час нападу супротивника із засідки екіпажі бойових машин відкривають вогонь та створюють аерозольну (димову) завісу для прикриття дії особового складу, який спішується і займає вогневі позиції навколо машин та під їх прикриттям відкриває щільний вогонь по виявлених цілях противника і найбільш імовірних місцях їх розташування. Відбивши напад, підрозділ, за можливості, переходить в атаку для завершення знищення засідки противника. Командир відділення негайно доповідає командиру взводу про місце засідки і стан справ.

У випадку, коли противник відкрив вогонь з відстані кидка гранати (35 м), частина підрозділу, що перебуває в зоні ураження, без додаткової команди відкриває вогонь у напрямку засідки, застосовує димові та осколкові гранати й атакує противника. Решта підрозділу, що перебуває поза зоною ураження, відкриває вогонь у напрямку позиції засідки і прикриває атаку. Якщо супротивник відкрив вогонь з відстані, що перевищує дальність кидка гранати (понад 35 м), та частина підрозділу, яка потрапила в зону ураження, залягає, створює димову завісу та відкриває вогонь у напрямку засідки. Інша частина підрозділу атакує засідку з флангу або з тилу. Якщо весь підрозділ потрапив у засідку, то він повинен атакувати її під прикриттям димової завіси.

1. Сформуйте «бойові групи» й повправляйтесь у пересуванні в шаховому порядку під час маршу. 2. Сформуйте «бойові групи» й повправляйтесь у пересуванні на «полі бою» «ромбом», «клином». 3. Обґрунтуйте, за яких умов застосовують атаку в пішому порядку.

4. Поясніть, використовуючи відповідну схему, суть послідовної атаки механізованого відділення (мвід). 5. Поясніть, використовуючи відповідну схему, суть одночасної атаки механізованого відділення (мвід).

Как выбрать сверлильный патрон

Патрон – устройство для фиксации рабочей насадки на перфоратор, дрель, шуруповерт, винтоверт, бормашину, станок. К рабочим насадкам относятся сверла, буры, кольцевые и концевые фрезы и другая оснастка.

Переходник – устанавливается в патрон перфоратора. С помощью переходника можно использовать перфоратор с одним типом патрона для работы с оснасткой, имеющей другой тип хвостовика. Встречаются две разновидности таких переходников – c SDS-plus на SDS-max и с SDS-max на SDS-plus.

Патрон-переходник – состоит из патрона и хвостовика. Обеспечивает совместимость перфоратора и буров / сверл с разными типами хвостовиков.

Ключ зажимной – предназначен для зажима ключевого патрона.

Тип патрона

Быстрозажимной (БЗП) – снабжен одно- или двухмуфтовым механизмом. Легко и быстро устанавливается (не нужен ключ), но сверла могут проворачиваться, а при интенсивной работе быстро выходит из строя.

Различают две разновидности быстрозажимного патрона:

  • одномуфтовый – затягивается одной рукой, что удобно (используется в мини-дрелях и моделях с автоматической блокировкой шпинделя);
  • двухмуфтовый – более надежно фиксирует рабочую насадку и проще в использовании, но для работы с ним понадобятся две руки.

К быстрозажимным патронам относятся и SDS, оснащенные системой зажимных шариков. Данные устройства также фиксируются без каких-либо инструментов. Используются в перфораторах.

Различают два вида патронов SDS:

  • SDS+ (SDS plus) – рассчитан на перфораторы малой и средней мощности, работает в паре с бурами, диаметр хвостовика которых составляет 10 мм;
  • SDS-max – применяется в мощных перфораторах и отбойных молотках, предназначен для буров с хвостовиком 18 мм.

Ключевой – снабжен кулачковым механизмом. Крепится посредством специального ключа. По сравнению с быстрозажимным патроном обеспечивает более надежную фиксацию и медленнее изнашивается в процессе работы. Но для замены детали понадобится больше времени, а сам ключ зачастую теряется. Ключевой патрон применяется в мощных инструментах. Такой вариант лучше всего подходит для дрелей.

Назначение

Большинство сверлильных патронов предназначено для ручных инструментов – дрелей, шуруповертов, винтовертов, перфораторов, бормашин. Многие из этих патронов относятся к быстрозажимным. Устройства для станков выгодно отличаются от остальных повышенной надежностью. Эти модели обычно оснащаются кулачковым механизмом и рассчитаны на выполнение особо точных работ.

Тип крепления

Резьбовое – предполагает накручивание патрона на инструмент. Данный тип крепления получил наибольшее распространение. В зависимости от производителя бывает дюймовая (UNF) или метрическая резьба.

Конус Морзе (конусное) – подразумевает надевание патрона с помощью насаживания. Встречается в ручных инструментах и сверлильных станках. Подобный тип крепления характерен для дрелей.

FlexiClick – позволяет устанавливать на инструмент разные рабочие насадки. В результате шуруповерт может применяться как дрель и перфоратор. Такой тип крепления присущ инструментам торговой марки Bosch.

Размер резьбы / конуса и маркировка

Данная характеристика отвечает за совместимость патрона с дрелью, шуруповертом, перфоратором, бормашиной. Размер резьбового / конусного посадочного места патрона должен совпадать с размером посадочного места на инструменте. В противном случае понадобится переходник, а иногда установить такой патрон и вовсе будет невозможно.

Размер резьбы / конуса приводится в маркировке патрона (пример):

  • 1.5-13 mm 5.8-16 UNF – дюймовая резьба;
  • 1.5-13 mm M12x1.25 – метрическая резьба;
  • 1.5-13 mm B12 – конусный тип крепления.

Размер дюймовой резьбы указывается в дюймах (3/8; 1/2; 5/8, но в маркировке приводится как 3.8; 1.2; 5.8), метрической – в миллиметрах (M8; M12; M18). Размер конусного посадочного места обозначается иначе: B10; B12; B16; B18. Другие сведения в маркировке: 16 UNF и 1.25 – значение шага резьбы; 1.5-13 mm – минимальный и максимальный диаметр зажима.

Минимальный и максимальный диаметр зажима

Этот параметр позволяет оценить совместимость патрона и рабочей насадки. Например, модель с диаметром зажима 0.8-10 мм зажимает рабочие насадки, у которых минимальный диаметр хвостовика составляет 0.8 мм, а максимальный – 10 мм. Чаще всего встречаются патроны с диаметром зажима 0.8-10 мм, 1.5-10 мм и 1.5-13 мм.

Особенности

Ударного сверления – выдерживает серьезные ударные нагрузки. Такие патроны применяют в ударных дрелях, перфораторах, шуруповертах.

Реверс – позволяет установить патрон с оснасткой на инструменты с функцией реверса.

Фиксатор зажима – исключает самораскручивание патрона в процессе работы инструментом.

Материал корпуса

Корпус патрона изготавливается из стали или ударопрочного пластика. Первый материал надежнее, второй – легче. Иногда встречаются патроны из комбинированного материала (сталь+пластик). Это позволяет облегчить конструкцию устройства без существенного снижения ее прочности.

Сверлильные патроны комплектуются зажимным ключом, переходником, шестигранным хвостовиком.