Як називається космічне тіло із хвостом

0 Comments

ПРИРОДОЗНАВСТВО конспекти уроків 4 клас до підручника Т. В. Гладюк – розробки уроків – 2015 рік

Тема. Сонце — зоря, центральне тіло Сонячної системи.

Мета. Розширити в учнів уявленнями про Сонце як зорю та центральне тіло Сонячної системи; розвивати спостережливість, мислення, уміння аналізувати, порівнювати, й робити висновки; виховувати допитливість, бажання пізнавати природу.

Обладнання: таблиці, ілюстративний матеріал, презентація.

I. Організація класу до уроку.

II. Хвилинка спостережень.

III. Перевірка домашнього завдання.

1. Тестова перевірка знань.

2. Фронтальна бесіда.

— Що називають космічним тілом?

— Продовжте перелік космічних тіл: Сонце. .

— Які тіла входять до складу Сонячної системи?

— Чим подібні і чим відрізняються Сонце і планета Земля?

3. Перевірка виконаних завдань у робочому зошиті.

IV. Актуалізація опорних знань, повідомлення теми уроку.

1. Порівняно з планетами невелике за розмірами небесне тіло Сонячної системи неправильної форми. (Астероїд)

2. Небесне тіло, яке нагадує «хвостату зорю». (Комета)

3. Земля як велике космічне тіло Сонячної системи. (Планета)

4. Центральне тіло Сонячної системи. (Сонце)

5. Тверді уламки небесних тіл, які впали на земну поверхню. (Метеорити)

— Тема нашого уроку — «Сонце — зоря, центральне тіло Сонячної системи».

V. Вивчення нового матеріалу.

І. Розповідь з елементами бесіди з метою розширення уявлення про Сонце як зорю.

— Вам уже відомо, що Сонце — центральне тіло Сонячної системи. Це одна з яскравих зір, яку ви бачите на небі. Учені вважають, що Сонце існує близько 5 мільярдів років і, за їх підрахунками, ще багато мільярдів років буде існувати. Маса Сонця в 750 разів перевищує масу усіх небесних тіл, які обертаються навколо нього. Сонце притягує й утримує біля себе планети та малі небесні тіла і не дає їм відлетіти в космічний простір. Ось чому Сонне — центр Сонячної системи.

Поміркуйте! Чому вдень на небі не видно інших зір, окрім Сонця?

— Сонце — найближча до Землі зоря. Воно розташоване в 275 тисяч разів ближче до Землі, ніж будь-яка інша зоря. Відстань між Сонцем і Землею дорівнює 150 мільйонів кілометрів. Удень воно затьмарює світло інших зір, тому їх ми не бачимо.

Розгляньте зображення Сонця та Землі і порівняйте їх розміри (мал. 8 підручника, на таблиці, слайді). Розміри Сонця надзвичайно великі. Порівняно із Землею його діаметр у 109 разів більший, а маса — у 330 тисяч разів.

Сонце — це холодне тіло чи розжарене? Якої воно форми?

— Ви вже знаєте, що Сонце, як усі зорі, — це розжарене кулясте тіло. Воно складається з розжарених газів, тому й кажуть, що Сонце — розжарена газова куля. На його поверхні температура становить близько 6000 градусів, а вглибині Сонця зростає і досягає понад 15 мільйонів градусів.

Це цікаво знати. Розгляньте уважно зображення Сонця (мал. 8 підручника, на таблиці, слайді). На поверхні Сонця є сонячні плями. Учені вважають, шо це більш холодні ділянки, ніж сусідні, тому вони мають темніший колір.

Як і всі небесні тіла. Сонце рухається в космічному просторі. Окрім цього, воно обертається навколо своєї осі.

2. Розповідь з елементами бесіди з метою розширення уявлення про значення Сонця для життя на Землі.

— Сонце як розжарене тіло виділяє величезну кількість світла і тепла, які поширюються від нього на всі боки. І тільки незначна частка сонячної енергії потрапляє на Землю. Проте цієї енергії достатньо для того, щоб Сонце освітлювало й зігрівало нашу планету. Саме завдяки цьому на Землі існує життя.

Розгляньте ілюстрації (мал. 9 у підручнику або на таблиці, слайді). Яке значення Сонця для життя на Землі?

— Сонце є природним джерелом світла й тепла на Землі. Сонячна енергія потрібна для проростання насіння, росту й розвитку рослин, цвітіння й достигання плодів. Використовуючи енергію світла, рослини з вуглекислого газу і води утворюють органічні речовини і виділяють у повітря кисень, який потрібний для дихання майже усім живим організмам.

Сонячна енергія потрібна й для життя тваринам. Завдяки їй більшість тварин активно рухається в пошуках їжі, будує житло, розмножується й доглядає своє потомство. Взимку, коли холодно, деякі тварини впадають у сплячку або стають менш рухомими (комахи, змії, жаби, ящірки, деякі риби). їх життя залежить від температури навколишнього середовища. Серед тварин є такі, які переважно ведуть активний спосіб життя вдень (зозуля, білка, лось). А є такі, які активні в сутінках або вночі (сова, їжак). Вам відомо, що, споживаючи рослинну їжу, тварини й люди отримують разом з органічними речовинами сонячну енергію.

Сонце є джерелом здоров’я і радості для людини. На сонці в організмі людини утворюються деякі важливі речовини (наприклад, у шкірі — вітамін Д). Приймаючи «сонячні ванни», людина загартовує свій організм. Проте надмірне перебування під прямими сонячними променями є шкідливим для людини. Як ви вважаєте, чому? (Надмірне перебування під прямими сонячними променями спричиняє виникнення сонячних опіків, сонячного удару.)

Сонце є головним чинником усіх природних процесів на Землі. Завдяки Сонцю відбувається кругообіг води в природі, утворюються хмари, випадають опади, виникає вітер.

3. Музична фізкультхвилинка.

VI. Закріплення знань, умінь і навичок.

1. Робота в зошитах з друкованою основою (колективно). Завдання 1, 3.

2. Робота в парах.

— Поміркуйте! Що відбудеться на Землі, якщо згасне Сонце?

3. Робота в групах.

— Обговоріть! Як ви розумієте зміст прислів’я «Сонце гріє, сонце сяє — вся природа воскресає»?

4. Індивідуальна робота з картками для самостійної роботи.

VII. Підсумок уроку.

— Продовжте речення: Сонце — це. .

— Чим Сонце подібне до планет? Чим відрізняється?

— Чому Сонце видається нам із Землі невеликим тілом?

— Доведіть важливе значення Сонця для життя на Землі.

VIII. Домашнє завдання.

— Прочитайте §4. Дайте відповіді на запитання після параграфа. Виконайте 2 і 4 (за бажанням) завдання в зошиті.

Тема. Малі тіла Сонячної системи

Малі тіла Сонячної системи. По різних орбітах навколо Сонця, окрім карликових планет, обертається ще чимало дрібних об’єктів, що не є супутниками. Вони названі малими тілами Сонячної системи. До цього типу космічних тіл належать об’єкти поясу Койпера, астероїди, комети, метеороїди (або метеоритні тіла), космічний пил і газ.

Астероїди. Перший астероїд (від грец. asteroid — зореподібний) відкрив італійський астроном Дж. Піацці. У січні 1801 р. він побачив слабку зорю, яка наступного вечора трохи перемістилася. Їй дали назву Церера (рис. 1.1). За нею почали уважно спостерігати: вона виявилася невеликою, навіть меншою за Місяць. Яке ж було здивування астрономів, коли за кілька років недалеко від Церери виявили ще одну малу планету — її назвали Палладою. Ці обидва космічні об’єкти, що оберталися навколо Сонця на відстані 2,8 а. о., назвали малими планетами. Потім були відкриті Юнона і Веста. З-поміж усіх відкритих на той час малих планет діаметр Церери виявився найбільшим (близько 960 км), тож згодом її віднесли до класу планет-карликів.

На вересень 2017 р. було зареєстровано близько 1 млн астероїдів (рис. 1.2). Найменші з них мають діаметр лише кілька десятків метрів. У телескопи диски цих тіл розрізнити неможливо — вони мають вигляд світлих точок. Сумарна маса всіх астероїдів не перевищує 0,1 маси Місяця.

Найяскравішим астероїдом є Веста. Це єдиний астероїд, який ясної ночі можна спостерігати з Землі неозброєним оком завдяки яскравості його поверхні і розміру, який становить 576 км у поперечнику, та тому, що він може наближатися до Землі на відстань лише 177 млн км.

Рис. 1.1. Церера

Рис. 1.2. Астероїд-433 «Ерос» має вигляд велетенського сідла завдовжки 33 км. Космічний апарат NEAR, здійснивши у 2001 р. посадку на поверхню астероїда в улоговині поблизу центра, виявив, що його сіра поверхня вкрита шаром реголіту і схожа на поверхню Місяця

Для допитливих

Орбіти двох відомих численних груп астероїдів — Греки й Троянці — унікальні тим, що розташовані у вершинах рівнобічних трикутників, сторони яких дорівнюють відстані від Юпітера до Сонця. Період обертання цих астероїдів навколо Сонця збігається з періодом обертання Юпітера.

Виявленим астероїдам дають порядковий номер і назву, яку пропонує автор відкриття (так, за номером 1790 зареєстрований астероїд Україна). Часто нові космічні тіла називають на честь країн, міст та відомих осіб. Українські астрономи також уславили нашу країну та видатних співвітчизників: навколо Сонця обертаються астероїди Київ, Полтава, Кобзар, Каменяр, Сковорода, Довженко, Нарбут та ін.

Відомості про деякі астероїди

N

Назва

Діаметр (км)

Маса (• 10 15 кг)

Період обертання (год)

Орбіт, період (роки)

Спектр. клас

Велика піввісь орбіти (a.o.)

Ексцентриситет орбіти

570 х 525 х 482

Чому між Марсом і Юпітером розташована не одна велика планета, а безліч малих тіл? Для пояснення цієї загадки німецький астроном Г. Ольберс (1758-1840) висунув гіпотезу, що між Марсом і Юпітером колись існувала планета Фаетон, яка чомусь вибухнула. Причиною катастрофи могла бути зустріч планети з іншим космічним тілом. На користь теорії вибуху планети свідчило те, що більшість астероїдів мають вигляд уламків неправильної форми. Сучасні дослідження розподілу орбіт малих планет показують, що, швидше за все, між Марсом і Юпітером великої планети ніколи не було, а пояс астероїдів — це залишки тієї речовини, з якої 4,5 млрд років тому утворилися планети Сонячної системи (рис. 1.3).

За орбітою Нептуна розташоване кільце маленьких планетоподібних тіл (так званий пояс Койпера), які через гравітаційні збурення можуть змінювати параметри своєї орбіти (рис. 1.4). Зіткнення з іншою планетою або супутником спричинить руйнування цих тіл і утворення окремих фрагментів, які будуть обертатися по самостійних орбітах. Якщо врахувати, що ймовірність зустрічі уламків зростає зі збільшенням їхньої кількості, то пояс астероїдів може бути своєрідною машиною для подрібнення космічних тіл на менші фрагменти.

Рис. 1.3. Головний пояс астероїдів

Рис. 1.4. За орбітою Нептуна розташоване кільце маленьких планетоподібних тіл — так званий пояс Койпера

Про те, що малі планети продовжують ділитися, свідчить відкриття так званих сімейств, або груп, астероїдів. У 1918 р. японський астроном К. Гіраяма звернув увагу на деякі групи астероїдів, що мають схожі параметри орбіт. Такі групи астероїдів назвали сімействами Гіраями — вони могли утворитися після зіткнення більш крупних тіл. Астероїди рухаються навколо Сонця в той самий бік, що й планети, і мають, як правило, еліптичні орбіти.

Комети отримали свою назву від грец. cometos — хвостата, або волохата (зоря). Це відносно невеликі небесні тіла, що мають туманний вигляд і обертаються навколо Сонця по подовжених еліптичних орбітах. Саме тому їх можна побачити лише у стислі періоди зближення із Сонцем.

Рис. 1.5. Комета Галлея

Комети є залишками космічної речовини, з якої утворилися планети. За традицією кометі дають назву на честь тих астрономів, які перші побачили її на небі (рис. 1.5, 1.6, 1.7). На честь українських астрономів названі комети Герасименко, Неуйміна, Скоритченка, Черних, Чурюмова, Шайна. За оцінками вчених, на далеких «околицях» Сонячної системи в хмарі Оорта сконцентровано близько 10 12 -10 13 комет, які обертаються навколо Сонця на відстанях 3-160 тис. а. о.

Гіпотетична хмара Оорта (рис. 1.8) — сферична хмара крижаних об’єктів (аж до 1 трлн), яка є джерелом довгоперіодичних комет. Передбачувана відстань до зовнішніх меж хмари Оорта від Сонця становить від 50 тис. а. о. (приблизно 1 св. рік) до 100 тис. а. о. (1,87 св. років). Вважається, що об’єкти, які складають хмару, сформувалися біля Сонця і були розсіяні далеко в космос гравітаційними ефектами планет-гігантів на ранньому етапі розвитку Сонячної системи.

Рис. 1.6. Комета Гейла-Боппа

Рис. 1.7. Комета Чурюмова-Герасименко

Рис. 1.8. Модель хмари Оорта

Рис. 2.1. Слід метеора у нічному небі

Найзнаменитішою є комета Галлея. Директор Гринвіцької обсерваторії Е. Галлей уперше визначив орбіту комети, яку було видно у 1682 р. Для цього він вивчив стародавні літописи і звернув увагу на те, що одна комета з’являлася на небі з постійним періодом у 76 років. За допомогою третього закону Кеплера Галлей визначив велику піввісь її орбіти (α = 17,94 а. о.) та передбачив появу у 1758 р. Останній раз комету Галлея спостерігали у 1986 р., а наступний її приліт до Землі очікується у 2062 р.

2. Метеори та метеорити. Метеорні потоки

Метеороїди. Згідно з визначенням Міжнародної метеорної організації, метеороїди за розміром значно менші, ніж астероїди, але набагато більші за атом. Їхня назва в перекладі з грецької означає: «той, що перебуває у повітрі». Метеороїди є продуктами розпаду комет або подрібнення астероїдів унаслідок зіткнення.

Потрапивши на космічній швидкості в земну атмосферу, ці дрібні тверді частинки спалахують, лишаючи яскравий слід. Космічний пил ніколи не долітає до поверхні Землі, адже він згоряє і випаровується в атмосфері на висоті від 120 до 60-80 км. Це світлове явище, викликане іонізованим повітрям на шляху польоту метеорної частинки, називають метеором, або падаючою зорею. Сама частинка в цьому випадку називається метеорним тілом. Маси таких тіл вимірюються десятими долями грама, іноді — кількома грамами. Весь політ метеорного тіла може тривати від десятих долей секунди до кількох секунд (рис. 2.1).

Численні метеори, які спрямовуються до Землі в певну пору року, утворюють метеорні потоки, або «зоряні дощі». Найвідомішим із них є потік Персеїди, який в Україні можна спостерігати у серпні.

Метеорити можуть досягти поверхні Землі, оскільки мають більшу масу (рис. 2.2). Коли метеорне тіло з великою швидкістю летить в атмосфері, то через опір повітря воно нагрівається до температури вище 10000 °С і починає світитись, як розжарена куля, яку називають болідом (від грец. bolid. — спис). Під час польоту боліда з надзвуковою швидкістю в атмосфері виникає ударна хвиля, яка створює потужні звукові коливання, тому людина чує сильний гуркіт.

Метеорне тіло — це фрагмент астероїда, який, обертаючись навколо Сонця, зіткнувся з нашою планетою. Тобто метеорити мають астероїдне походження. Швидкість, з якою метеорит влітає в земну атмосферу, залежить від напрямку його руху відносно вектора швидкості Землі. Найбільшу швидкість входження в атмосферу (50-70 км/с) мають ті метеорні тіла, які летять назустріч руху Землі, тому що швидкості боліда та Землі додаються. Швидкість метеорного тіла під час входження в атмосферу Землі не може бути меншою за 11,2 км/с, адже навіть коли астероїдне тіло «наздоганяє» нашу планету, то через земне тяжіння його швидкість починає зростати. Нині за рахунок метеорної речовини маса Землі збільшується на 500 000 т на рік.

Метеороїд — порівняно невелике тверде тіло, що рухається в міжпланетному просторі навколо Сонця по еліптичній орбіті

Метеор — явище у верхній атмосфері, що виникає у разі влітання в неї твердих частинок — метеорних тіл

Метеорит — тверде космічне тіло, що впало на поверхню великих і малих планет

Метеорний потік — сукупність метеорів, які спостерігають під час зустрічі Землі з метеорним роєм

Метеорний рій — група метеорних тіл, що утворилися внаслідок розпаду ядра комети і рухаються навколо Сонця по однакових орбітах зі сталим періодом обертання

Рис. 2.2. Метеорит, знайдений в Антарктиці

Рис. 2.3. Аризонський кратер (США) утворився 10 тис. років тому. Його діаметр 1,2 км, глибина 200 м. Осколки метеорита знаходять на відстані 30 км від кратера

На Землі астрономи та геологи виявили більше сотні метеоритних кратерів різного діаметра, які називають астроблемами (від грец. astra blema — зоряні рани), але більшість кратерів не збереглася, адже протягом століть атмосферні процеси знищували сліди космічних катаклізмів (рис. 2.3). Велику кільцеву структуру метеоритного походження діаметром 7 км виявили в Україні в Іллінецькому районі (рис. 2.4) Вінницької області. Геологічні дослідження показують, що початкова маса метеорита перевищувала 10 11 кг.

Рис. 2.4. Іллінецький метеоритний кратер

Контрольні запитання

  • 1. Чим метеороїд відрізняється від метеорита?
  • 2. Що з того, що ми бачимо, світиться далі від Землі — метеори чи комети?
  • 3. Поясніть, чому метеорні потоки пов’язують з певними кометами.
  • 4. В якому випадку метеорит великої маси, що з великою швидкістю досягає поверхні Землі, не буде утворювати кратер?
  • 5. На землі метеори світяться на висоті 80-120 км. А на Марсі? Обґрунтуйте свою відповідь.
  • 6. Яким чином зображення астероїдів (зореподібних об’єктів) на знімках відрізняють від зображень зір?
  • 7. В Україні знайдено метеорит з Меркурія. Поясніть, яким чином речовина з цієї планети потрапила на Землю. За якими ознаками можна зрозуміти, що це не земна речовина?

3. Фізичні характеристики малих тіл Сонячної системи. Астероїдна небезпека

Сонячний вітер складається з елементарних частинок та окремих ядер легких хімічних елементів, які летять від Сонця

Головна складова комети — її ядро. Відповідно до гіпотези відомого американського дослідника комет Ф. Л. Уіппла, кометне ядро являє собою крижану брилу, що складається із суміші замерзлої води й заморожених газів із вкрапленням тугоплавких кам’янистих та металевих частинок. У міру наближення комети до Сонця лід ядра комети починає випаровуватися. Навколо ядра утворюється протяжна газова оболонка, що світиться, — кома. Разом із ядром вони утворюють голову комети. Подальше зближення комети із Сонцем приводить до того, що її голова набуває овальної форми, потім подовжується, а з неї утворюється хвіст, що складається з пилу і газу (рис. 3.1).

Довжина хвоста комети іноді простягається на мільйони або сотні мільйонів кілометрів, причому напрямок хвоста в результаті дії сонячного вітру змінюється таким чином, що він весь час відхиляється у протилежний від Сонця бік. Здається, що хвіст до Сонця не притягується, а навпаки, відштовхується. Зазвичай хвіст комети притягується до Сонця, але для частинок із діаметром менш ніж 10 -5 м сила відштовхування стає більшою за силу притягання.

Рис. 3.1. Будова комети: 1 — голова, 2 — хвіст, 3 — ядро, 4 — кома

Ступінь ризику — це добуток ймовірності космічної катастрофи й кількості можливих людських жертв

Здійснивши кілька сотень обертів навколо Сонця, ядро комети зрештою втрачає свою масу і руйнується, але її рештки продовжують рух по орбіті та перетворюються на метеорні потоки. Коли Земля перетинає орбіту такого метеорного потоку, спостерігається «зоряний дощ». Гинуть комети також у випадку потрапляння на Сонце або зіткнення із планетою (рис. 3.2).

Астероїдна небезпека. Найбільшу увагу астрономів привертають астероїди групи Аполлона, Амура і Атона, оскільки в перигелії вони наближаються до Землі або навіть перетинають її орбіту. Наприклад, у 1932 р. астероїд 1862 Аполлон (діаметр 3 км) пролетів повз Землю на відстані 0,028 а. о. Ще ближче до Землі у 1994 р. пролетів астероїд 1994 ХМІ — від катастрофи планету відділяло лише 112 тис. км у просторі та 1 год у часі. Хоча ймовірність зустрічі Землі з окремим астероїдом досить мала, але, враховуючи значну кількість астероїдів, ступінь ризику загинути від космічної катастрофи виявивляється такою самою, як від звичайної повені або авіакатастрофи. За сучасними даними, орбіту Землі перетинають близько 2000 астероїдів із діаметром понад 1 км і кілька сотень тисяч дрібних із діаметром близько 100 м. Під час зустрічі Землі з астероїдом діаметром 1 км виділиться енергія, еквівалентна вибуху мільйонів атомних бомб. Крім того, викид пилу в атмосферу призведе до утворення суцільної хмарності, тому поверхня Землі буде отримувати менше сонячної енергії. Це може зумовити початок нового льодовикового періоду.

Нині створений Міжнародний фонд «Космічна варта», розроблена програма пошуків небезпечних астероїдів і комет та обчислення їхніх орбіт. Значний внесок у ці дослідження зробили українські астрономи Києва (В. Кручиненко, К. Чурюмов), Криму (М. Черних) і Харкова (Д. Лупішко).

Рис. 3.2. Падіння уламків комети Шумейкерів-Леві на Юпітер

Знайдіть в мережі Інтернет інформацію про комету Шумейкерів-Леві та падіння її фрагментів на Юпітер. Підготуйте стисле повідомлення.

Контрольні запитання

  • 1. Що більше: ядро комети чи її голова?
  • 2. Куди напрямлений хвіст комети відносно Сонця? Чи змінюється його положення? Поясніть.
  • 3. Із чого складається ядро комети?
  • 4. Опишіть процес утворення голови та хвоста комети.
  • 5. Намалюйте орбіту комети та саму комету на ній, що летить хвостом уперед.
  • 6. Чому на поверхнях одних астероїдів щільність кратерів велика, а на поверхнях інших менша?
  • 7. Яку небезпеку можуть становити астероїди для Землі?

✅Цікаві факти про космічні тіла

В атмосфері Венери, за отриманими даними, припускають знаходження земних бактерій.

Земля рухається навколо Сонця зі швидкістю 108 000 км на годину.

У Марса два супутники. Юпітер має 60 супутників і п’ять кілець.

Сатурн стискається на полюсах через швидке обертання.

Уран і Венера рухаються навколо Сонця в зворотному напрямку.

На Нептуні є таке явище як північне сяйво.

Зірка – це розжарене газоподібне космічне тіло, в якому відбуваються термоядерні реакції.

Холодні зірки – це коричневі карлики, що не мають достатньо енергії. Завершує список астрономічних відкриттів холодна зірка із сузір’я Волопаса CFBDSIR 1458 10ab.

Білі карлики – це космічні тіла з остиглою поверхнею, всередині яких вже не відбувається термоядерний процес, при цьому вони складаються з речовини високої щільності.

Гарячі зірки – це небесні світила, що випромінюють блакитне світло.

Температура головної зірки туманності «Жук» – 200 000 градусів.

Слід на небі, який світиться, можуть залишати комети, невеликі безформні космічні освіти залишилися від метеоритів, боліди, різні залишки штучних супутників, які входять в тверді шари атмосфери.

Астероїди іноді класифікують як маленькі планети. Насправді вони схожі на зірки малої яскравості через активне відбиття світла. Найбільшим астероїдом у всесвіті вважається Церцера із сузір’я Пса.

Таблиця на тему “Цікаві факти про космічні тіла”

Космічне тілоЦікаві фактиПоясненняПриклади
СонцеНайбільший об’єкт Сонячної системи, містить 99.86% її маси.Сонце є зіркою типу G2V.
МісяцьМає власні “місячні землетруси” викликані гравітаційним впливом Землі.Ці “місячні землетруси” можуть тривати до години.
Чорні діриНе випромінюють світло, можна виявити через вплив на навколишні об’єкти.Їх гравітація настільки сильна, що навіть світло не може вибратися.Стрілець А*.
НептунНайсильніші вітри серед планет Сонячної системи, досягають 2100 км/год.Вітри такі сильні через високий рівень внутрішньої теплової енергії.
КометиВодяний лід комет містить органічні молекули, що можуть мати значення для походження життя.Комети складаються з льоду, пилу та різних органічних сполук.Комета Галлея.
ГалактикиМілкі Вей (Чумацький шлях) містить від 100 до 400 мільярдів зірок.Галактики – це величезні системи зірок, планет, газу та пилу.Андромеда, Чумацький Шлях.

Висновок

Космічні тіла, від зірок та планет до чорних дір і галактик, є надзвичайно різноманітними та цікавими об’єктами для вивчення. Кожне з них має унікальні характеристики та властивості, які роблять космос таким захоплюючим місцем для дослідження. Від масивних сонячних мас до містичних чорних дір і бурхливих галактичних вітрів, космічні тіла продовжують вражати та надихати вчених і астрономів у всьому світі.