Лувр

музей мистецтва та археології в Парижі, Франція / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Лувр?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

Музе́й Лу́вр (фр. Musée du Louvre) — один з найбільших музеїв світу, розташований на правому березі Сени в першому окрузі Парижа. Музей було відкрито 1793 року під назвою Центральний музей мистецтв Республіки.

label Tourisme et Handicap d

Лувр демонструє понад 300 000 експонатів від найдавніших часів до XIX століття на виставковій площі 72 735 м².

У 2018 році кількість відвідувачів Лувру перевищила 10 млн осіб, що є рекордом [8] .

Сучасний Лувр — результат послідовних будівельних проектів, що здійснювалися протягом 800 років. Музей розміщено в палаці, що розташований на місці фортеці кінця XII століття, яка була побудована за часів правління Філіппа II. У XV столітті французький король Карл V зробив фортецю своєю резиденцією і заснував в ній бібліотеку. За часів правління короля Франциска I архітектор П’єр Леско зніс фортецю і на її місці звів палац у стилі ренесанс. Свою нинішню квадратну форму Лувр отримав у період правління Людовика XIV. У 1682 році Людовик XIV переніс свою резиденцію у Версальський палац, і Лувр перетворився в місце зберігання королівської колекції, зокрема, з 1692 року колекції античної скульптури. Під час Французької революції Національна Асамблея постановила, що Лувр має використовуватися як музей, демонструючи культурне надбання країни. Перший музей був відкритий у палаці в 1793 році.

З 2008 року експонати музею розділені на 9 колекцій: Стародавній Схід, Стародавній Єгипет, Стародавня Греція, Етрурія та Рим, Мистецтво ісламу, Скульптури, Предмети мистецтва, Образотворче мистецтво, Графічне мистецтво.

Історія

Початкова історія Лувру

Вважають, що колись на цьому місті був військовий табір франків, що намагались захопити стародавнє галло-римське місто Лютеція. Перша письмова згадка про Лувр віднайдена в письмовому джерелі за 1204 рік, де сповіщається про Вежу-донжон. Вежу побудували ще за короля Філіппа ІІ Августа у 1190 році. У 1317 році сюди перевезли королівську скарбницю. Стару вежу Лувра зруйнували за наказом короля Франциска І у 1528 році. Франциск першим почав широко колекціонувати твори мистецтва і запрошувати на службу у Францію митців з Італії і Нідерландів. Мистецькі збірки тоді розмістили не в Луврі, а в замку Фонтенбло, улюбленій резиденції монарха. Майстерні Фонтенбло були справжньою академією по вихованню майстрів і створенню творів мистецтва доби Відродження і маньєризму. Шедеври школи Фонтенбло пізніше розійшлися світом від Нью-Йорка до Москви як визначні твори 16 століття.

Створення королівської резиденції в Луврі розпочали у 1546 році (архітектор П’єр Леско). Квадратний двір палацу створили архітектори Жак Лемерсьє, а наприкінці 17 століття добудував Луї Лево. Лувр ставав конгломератом різностильових споруд від доби відродження до класицизму (східна Колонада Лувру, архітектор Клод Перро). Будівельні роботи припинилися за короля Луї XIV, що переніс королівську резиденцію в улюблений Версаль. Приміщення палацу використовували як майстерні і житло художників, крамнички ремісників, облаштували друкарню тощо. Порожніх приміщень було стільки, що в Луврі розмістилася Королівська Академія живопису і скульптури.

З 1725 року сюди перевели щорічні виставки художників. Від назви Квадратний салон палацу Лувр походить і назва виставок Паризький салон, що здобули світову славу.

Проте палац Лувр почав занепадати. У 1750 році його навіть запропонували зруйнувати. Пожвавлення прийшло несподівано в роки французької революції 1789—1793 рр., що врятувало колишній королівський палац від руйнацій.

Французька революція

Під час Французької революції Лувр був перетворений на публічний музей. У травні 1791 року Національна асамблея заявила, що Лувр буде «місцем, в якому будуть зібрані пам’ятки науки і мистецтва». 10 серпня 1792 року Людовик XVI був ув’язнений, і королівська колекція Лувру стала національним надбанням. Через побоювання можливих випадків вандалізму або крадіжок 19 серпня 1792 року Національна асамблея оголосила невідкладну підготовку до відкриття музею. У жовтні комітет почав збирати колекцію для показу заради «збереження національної пам’яті».

Відкриття

Музей відкрився 10 серпня 1793 року в першу річницю повалення монархії. Публіці надавався вільний доступ три дні на тиждень. Колекція нараховувала 537 картин і 184 витвори мистецтва. Три чверті з них були отримані з королівської колекції, решту конфіскували в аристократів-емігрантів та у французької церкви. Для збільшення і упорядкування колекції Французька Республіка виділяла 100 000 ліврів на рік. У 1794 році французька революційна армія під проводом Наполеона Бонапарта почала забирати твори мистецтва з різних країн Європи як військові трофеї. Музей поповнився такими шедеврами як Лаокоон та його сини і Аполлон Бельведерський, низкою картин італійських майстрів з палаців Італії, картинами нідерландських майстрів доби Відродження, маньєризму і бароко.

На початковому етапі робота музею була погано організована, художники жили у приміщеннях музею, картини без етикеток і пояснень висіли «одна поруч з іншою від підлоги до стелі». Саме приміщення було закрито у травні 1796 року через поганий технічний стан. Музей знову відкрили 14 липня 1801 року, колекції були розташовані в хронологічному порядку, з новим освітленням.

Наполеон I

За часів Наполеона I розпочалось будівництво північного крила палацу, колекція зростала внаслідок успішних військових компаній і грабунків, завдяки яким музей Лувр поповнився іспанськими, австрійськими, голландськими та італійськими творами мистецтва. Після єгипетської кампанії 1798—1801 Наполеон призначив першим директором музею Домініка Вівана Денона. Як данина пошани в 1803 році музей перейменували в «Музей Наполеона». Після поразки французів під Ватерлоо колишні власники творів мистецтва прагнули їх повернути, проте адміністратори Лувру не бажали виконувати ці вимоги і сховали багато робіт у приватних колекціях. У відповідь іноземні держави послали емісарів до Лондона за допомогою, після чого багато робіт були повернуті, навіть ті, які пройшли реставрацію в Луврі.

Реставрація Бурбонів та Друга імперія

У часи реставрації Бурбонів (1814-1830), Людовік XVIII та Карл X збільшили колекцію на 135 робіт на загальну суму 720 000 франків. Це було менше, ніж сума, виділена на реставрацію Версалю. Після створення Другої республіки в 1848 році, новий уряд виділив два мільйони франків на ремонтні роботи і остаточного завершення Галереї Аполлона, Салону Каре та Великої галереї. 2 грудня 1851 року президент Луї-Наполеон Бонапарт здійснив державний переворот і проголосив Другу імперію. У цей період (1852–1870) французька економіка зростала; музей додав 20 000 нових експонатів до своєї колекції, Павільйон Флори і Велика Галерея були реконструйовані під керівництвом архітекторів Луї Вісконта і Эктор-Мартіна Лефюеля.

Третя республіка та світові війни

У часи Третьої французької республіки Лувр придбав нові експонати, в основному, завдяки пожертвуванням та подарункам. «Товариство друзів Лувру» пожертвувало картину П’єта з Вільнев лез Авіньйон . У 1863 році на острові Самотракі була виявила скульптура Ніки Самофракійської. Ця скульптура, хоча і сильно пошкоджена, була виставлена в Луврі з 1884 року. Музей збільшив свою експозицію на 7000 робіт після придбання колекцій Джамп’єтро Кампани, Дюрана, Генрі Солта і Бернардіно Дроветті.

Збільшення експонатів Лувру сповільнилося після Першої світової війни. У цей період не було придбано якихось значних робіт; виняток становить картина художника Жоржа Дюменіля де Латура Святий Хома і пожертвування 4000 гравюр, 3000 малюнків і 500 ілюстрованих книг бароном Едмондом де Ротшильдом. На початку Другої світової війни музей вивіз більшу частину експонатів та сховав найціннішу його частину за винятком тих робіт, які були дуже важкі і не мали великої цінності. На початку 1945 року, після звільнення Франції, твори мистецтва почали повертатися в Лувр.

У 20 столітті у дворах палацу майже вперше відбулись масштабні археологічні розкопки і проведені роботи по створенню підземних споруд і допоміжних приміщень музею. Археологічні знахідки збагатили і без того багаті збірки музею. Тоді і з’явилась модернова скляна піраміда (за проектом американського архітектора Йо Мінг Пея), фонтани і садок скульптур Арістіда Майоля. У дворі Лувра реставрували регулярний сад бароко за давніми планами. У Луврі зберігається одна з найбільших колекцій картин, скульптур і інших зразків європейського та французького мистецтва на європейському континенті. В його колекції є такі відомі твори, як Джоконда (Мона Ліза), Венера Мілоська, Ніка Самофракійська, картини Рембрандта, Тіціана і Леонардо да Вінчі, Франса Галса “Циганка”. У 1989 р. в центрі палацу була додана скляна піраміда, створена китайсько-американським архітектором Й. М. Пейєм. Лувр складається з трьох основних галерей — Сюллі, Рішельє і Денон.

21 століття

Лувр містить понад 380 000 експонатів, з яких лише 35 000 виставлені у восьми залах загальною площею більш ніж 60 000 м². Лувр демонструє скульптуру, твори мистецтва, картини, малюнки та археологічні знахідки. Це найбільш відвідуваний музей у світі, в середньому 15 000 відвідувачів в день, 65 відсотків з яких складають туристи. Лувр став об’єктом підвищеної уваги завдяки книзі американського письменника Дена Брауна «Код да Ві́нчі» і знятому в 2006 році однойменному фільмі на основі цієї книги. Музей заробив 2,5 млн доларів США, надавши право на знімання фільму в своїх галереях.

Колекціонери і картини

Лувр надзвичайно збагатився за рахунок малих і великих приватних збірок.

• Колекція кардиналаМазаріні дала «Портрет Кастільйоне» Рафаеля, «Венеру дель Пардо» Тиціана, «Антіопу» Корреджо.
• Колекція Ябаха дала картини Веронезе, Тінторетто, Тиціана («Юнак з рукавичкою», «Дама перед дзеркалом»), «Смерть Богоматері» Караваджо і «Сільський концерт» Джорджоне.
• Придбання збірки (не кардинала), а герцога Рішельє дало 13 картин Ніколя Пуссена.
• Наполеонівські грабежі мистецьких зібрань в Італії неможливо назвати колекціонуванням. У 1815 році з примусовим припиненням його влади налічили 5 223 тільки картин, які було слід вивезти з Лувру і повернути законним володарям. А були ще меблі, скульптури, гобелени тощо. Повернуто було далеко не все, а вельможні переможці Наполеона зі Священного союзу зголосилися, що Париж таки мистецький центр, вони сюди приїдуть, завдяки чому багато чужих творів мистецтва так і залишили в Луврі.
• Тільки на початку 19 століття дирекція Лувру купує картини Шардена і полотно Яна Вермера з Дельфту. А директор Жанрон, сам другорядний художник, настояв на придбанні картин Жеріко. Адміністрація музею починає купувати картини представників інших мистецьких течій, що дуже не схожі на офіційно підтриманий класицизм, академізм тощо. Серед придбаних робіт — «Свобода, що веде народ» Делакруа, представника романтизму.
• Подарунком Лувру була колекція лікаря Ла Каза, що дала музею Франса Галса («Циганка»), картину Хосе де Рібера «Кульгавчик» і полотно Рембрандта «Вірсавія».
• Тимчасове директорство в Луврі архітектора Удіно та скульптора Далу привело в колекцію музею полотно Пітера Брейгеля Старшого «Каліки», «Автопортрет» Дюрера, триптих Рогіра ван дер Вейдена.
• Скандальна «Олімпія» (художник Едуар Мане) придбана в Лувр лише у 1907 році. Потім настав час французьких імпресіоністів, комерційно розкручене мистецтво котрих перетнуло мільйонні кордони на мистецьких аукціонах.

Відділи музею Лувр

Лувр має не тільки картинну галерею, яку репрезентують широко відомі картини майстрів Італії, Франції, Німеччини, Іспанії, Голландії та Фландрії 17 століття. Це різнобічна колекція витворів мистецтва і за матеріалами, і за техніками, і за стилями. Лувр входить в десятку найбільших музеїв Європи і світу разом з Метрополітен-музеєм, музейним комплексом в Берліні, Ермітажем, Музеєм Прадо в Мадриді, Британським музеєм (що не має картинної галереї), Національною галереєю в Лондоні (декілька музеїв, де експонують живопис, театральне мистецтво тощо).

З 2008 експонати музею Лувр розбиті на 8 наступних колекцій:

• Стародавній Схід
• Стародавній Єгипет.
• Стародавня Греція, Етрурія, Стародавній Рим.
• Мистецтвоісламу (від мусульманської Іспанії до Індії тощо).
• Скульптури
• Декоративно-ужиткове мистецтво (скло, порцеляна французька і закордонна, східні килими і сюжетні гобелени, вишивки, кераміка)
• Образотворче мистецтво
• Графічне мистецтво

Адміністрація

Лувр є власністю французького уряду; проте з кінця 1990-х він став більш незалежним. З 2003 року музею дозволили самостійно створювати фонди для реалізації власних проектів. У 2006 році державне фінансування музею скоротилося з 75 відсотків загального бюджету до 62 відсотків. У 2008 році французький уряд виділив лише $180 мільйонів з загального річного бюджету музею $350 млн. Решта коштів надійшла з приватних пожертвувань та продажу квитків.

Персонал Лувру становить більше 2000 працівників на чолі з директором Анрі Луаретом, який звітує перед французьким міністерством культури та комунікації. Під керівництвом Луарета, який змінив П’єра Розенберга у 2001 році, політика Лувру зазнала змін, дозволивши музею надавати і позичати більше експонатів, ніж раніше. У 2006 році музей надав 1300 одиниць предметів мистецтва, що дозволило йому позичити більше експонатів з інших музеїв. З 2006 по 2009 Лувр надав свої роботи для Музею високого мистецтва в Атланті, штат Джорджія, і отримав за це 6,9 млн дол. США, які були використані на ремонт приміщення музею. Майбутнє відкриття філіалу музею в столиці Об’єднаних Арабських Еміратів Абу-Дабі збільшить додаткові надходження для Лувру. Луарете більш незалежний в прийняті рішень, за його керівництва більш ніж 90 відсотків загальної площі музею тепер доступні для демонстрації експонатів кожен день, проти 74 відсотків у 2001 році. Він ввів безкоштовний вхід в п’ятницю увечері, подовжив роботу музею, фонд придбання творів мистецтва збільшився з $4,5 млн в 2004 до $36 млн в 2007.

Полеміка

Лувр причетний до суперечки з приводу культурних цінностей, захоплених під час Другої світової війни нацистами і при Наполеоні I. Після нацистської окупації, більш ніж 60 000 предметів мистецтва повернулись до Франції. Близько 2000 об’єктів, право власності яких не було точно встановлено, і на які претендували ізраїльтяни, залишились у французьких музеях, включаючи Лувр. У 1997 році прем’єр-міністр Ален Жюппе ініціював створення комісії на чолі з Жаном Маттеолі для розслідування цієї справи. Відповідно до заяви уряду, Лувр продовжує утримувати 678 одиниць спірних предметів мистецтва. Під час військових кампаній Наполеона, багато предметів античності були виявлені під час археологічних розкопок, зокрема в Єгипті і на Близькому Сході, і вивезені до Франції. Адміністрація Лувру висловилася на користь подальшого утримання цих пам’яток, незважаючи на прохання країн, в яких вони були знайдені, повернути їх. Музей бере участь в арбітражних засіданнях, які проводить комітет ЮНЕСКО зі сприяння повернення культурних цінностей країнам їхнього походження.

Абу-Дабі

У березні 2007 року стало відомо, що в 2012 році в Абу-Дабі буде збудований філіал музею Лувр. Згідно з 30-річною угодою, підписаною міністром культури Франції Рено Доннедье де Вабром і шейхом Заіда бен Султана Аль Нахайяна, в центрі Абу-Дабі планують побудувати музей в обмін на € 832 млн ($1,3 млрд). За проектом французького архітектора Жана Нувеля та інженерної фірми Буро Хаппольд, Лувр Абу-Дабі займатиме 24 000 м² і буде покритий дахом у формі літаючої тарілки. Франція погодилася протягом 10 років по черзі надавати від 200 до 300 предметів мистецтва; надати досвід управління; організовувати проведення 4 тимчасових виставок щороку протягом 15 років. Експонати будуть надходити з кількох музеїв, зокрема Лувру, Центру Жоржа Помпіду, Музею д’Орсе, Версалю, Музею Гіме, музею Родена, і Музею на набережній Бранлі.

Лувр Абу-Дабі був відкритий у 2017 році [9] [10] .

Реорганізації

Лувр зазнав декілька значних реорганізацій. Найбільша — створення музею д’Орсе й передача туди всіх творів з 1848 по 1914 роки. Саме в музей д’Орсе увійшли картини імпресіоністів та інших мистецьких напрямів. Твори майстрів 20-го століття збирає, вивчає та експонує Музей сучасного мистецтва імені Жоржа Помпіду. Хронологічно експозиції Лувра закінчуються 1848 роком.

Стародавній Єгипет

Відділ Стародавнього Єгипту створений 15 травня 1826 за розпорядженням Карла X.

Першим наглядачем створеного Музею Єгипту став розшифровувач давньоєгипетських ієрогліфів Жан-Франсуа Шампольйон.

Нині колекція єгипетських старожитностей поділена на 3 частини:

• Римський Єгипет, Коптський Єгипет;
• Тематична експозиція;
• Хронологічна експозиція.

50 цікавих фактів про Лувр

1. Лувр – один з найбільших і відомих музеїв світу, такий же символ Парижа, як Нотр-Дам або Ейфелева вежа.

2. Лувр є однією з найбільш відвідуваних визначних пам’яток Парижа, щорічно беручи до 10 000 000 бажають розширити свій кругозір.

3. Причина такої популярності Лувру – збори майже 380 000 неповторних шедеврів та антикваріату, які беруть свій початок від 6-го століття і до нашого часу. За багатством колекцій з ним, мабуть, ніщо не зрівняється.

4. Лувр — найбільший музей у світі, незважаючи на всі розбіжності та суперечності цього питання. Він настільки величезний, що за одне відвідування просто неможливо подивитися всі запропоновані експонати.

5. Колекція музею налічує 380 тисяч експонатів, але лише менша їх частина, всього 10% (38 000) виставлена в залах. Інші експонати зберігаються в запасниках, чекають своєї години або подорожують на тимчасові експозиції в музеях різних країн.

ГАЛЕРЕЯ АПОЛЛОНА В ЛУВРІ

6. Площа Лувру розкинулася на 160 106 квадратних метрів. Знадобиться 3 місяці, щоб обійти весь цей музей! І це якщо ви будете мало не бігти і дивитися на кожен примірник всього за 30 секунд.

7. Музей Лувр став рекордсменом по відвідуваності: 10 мільйонів туристів споглядали мистецтво в 2012 році.

8. Розташований Лувр в старовинному королівському палаці, практично, ровесника Парижа. Адже починалася історія обох з кріпосної стіни і Луврської вежі у 1190 році. Цей цікавий факт, напевно, один з найголовніших в історії Лувру.

9. Основою для колекції музею стали зібрання картин Франциска I і Людовика XIV в кількості 2500 штук.

10. У XVI ст. в Луврі, перетворивши його в «мануфактуру», влаштувалися майстри, які виготовляють, в числі іншого, предмети розкоші. Вони ховалися там від підпорядкування професійним цехам і працювали безпосередньо на короля.

11. У 1667-1673 роках будівля серйозно реконструювали, а кількість майстерень тільки збільшилася. Тут обробляли черепахові панцирі, ебенове дерево, бронзу, дзеркала і т. д.

12. У цей же період з’явилася знаменита колонада Лувру, протяжністю 170 метрів в стилі класицизм. Її архітектором був Клод Перро – брат казкаря Шарля Перро.

13. Крім роботи французьких майстрів, джерелами нових експонатів були королівські колекції, військові трофеї, археологічні розкопки і т. д.

14. Назва «Лувр» в перекладі з французької мови означає вовчий ліс. Простіше кажучи, палац закладений на місці колишніх мисливських угідь і успадкував їх назва.

15. Найпопулярніші експонати Лувру: «Портрет пані Лізи дель Джокондо» (легендарна «Мона Ліза») Леонардо да Вінчі і статуя Венери Мілоської.

КАРТИНА «МОНА ЛІЗА» В ЛУВРІ

16. Картина Леонардо да Вінчі – це головна родзинка, за якою їдуть мільйони туристів. Вона є найвідомішим твором мистецтва в Луврі, цю картину не раз крали і зазіхали на її злодійство.

17. У 1911 році «Мону Лізу» викрали і 2,5 роки дали оголошення про її продаж. Злодія спіймали, картину повернули в Лувр і посилили заходи безпеки. А мотив злочину був навіть патріотичних – повернути полотно на історичну батьківщину в Італії.

18. Будівля Лувру спочатку не замислювалося, як музей, воно було королівським палацом, розташованих на правому березі Сени в Парижі.

19. Саму першу фортецю спорудили ще у середньовічний період, а став королівським палацом вона лише в 14 столітті за часів Карла V і час від часу використовувалася королями Франції, як головна паризька резиденція.

20. У 1546 році Франциск I оновив будівлю в стилі французького ренесансу. А після того, як Людовик XIV вибрав Версаль в якості своєї резиденції в 1682 році Лувр стали використовувати в якості резиденції для художників.

21. Офіційне відкриття Лувру музею відбулося 10 серпня 1793 року.

СКЛЯНА ПІРАМІДА — ВХІД ДО ЛУВРУ

22. Знаменита скляна піраміда — своєрідний вхід в музей є сучасним прототипом піраміди Хеопса. Як-ніяк у Лувру тісний зв’язок з історією Стародавнього Єгипту і його культурою. Завдяки знахідкам, які тепер складають давньоєгипетську колекцію, з’явилася наука египтологія.

23. Це сама спірна, найбільш неоднозначна частина музею, викликає широкий суспільний резонанс аж до наших днів. Подібно до історії зі знаменитою Ейфелевою вежею, Піраміда стала символом Парижа і Франції.

24. Основна мета будівництва — модернізація палацу музею, розширення крила Рішельє і створення ще одного входу, щоб збільшити потік туристів значно зменшити черги за квитками.

25. Автор проекту, Юй Хв Пий, знаменитий американський архітектор китайського походження. Його дітищами є будівлі банку Китаю в Гонконзі, Музей ісламського мистецтва в Досі, діловий квартал Гейтуэй в Сінгапурі, Бібліотека — музей Джина Ф. Кеннеді в Бостоні.

26. Скляна піраміда – легко впізнаваний декоративний елемент і, одночасно, головний вхід в музей, встановлений у 1985-1989 роках. Він складається з 673 скляних пластин товщиною 2 сантиметри і створює оптимальне освітлення в підземному вестибюлі.

27. Піраміда складається саме з 673 скляних пластин, а не з 666 (диявольський знак), як свідчать різні теорії змови і романи Дена Брауна. Цю легенду придумали, щоб ще більше приваблювати туристів.

28. Лувр став одним з місць дії бестселера Дена Брауна «Код да Вінчі», що тільки додало музею популярності, в тому числі і піраміді, якій автор в романі надає глибокий символічний зміст.

29. Жак Жожар відомий як людина, що рятував колекцію музею від розграбування в період нацистської окупації. Він був директором Національних музеїв Франції і керував таємною операцією з вивезення експонатів за кілька днів до початку війни. Про цю подію в 2014 році був знятий документальний фільм.

30. Париж, як і багато інші міста. опинився в окупації під час Другої Світової війни, але співробітники музею сховали важливі картини в безпечних місцях, щоб зберегти якомога більше творів від німців.

31. Вийшло, що, коли нацисти прибули в Париж і зайняли місто, багато його кімнати були фактично порожні. У воєнні роки нацисти використовували його в якості комори, де зберігали багато вкрадені твори мистецтва і просто боєприпаси. Герінг регулярно відвідував його, щоб вибрати картини і повісити їх у своєму домі.

32. Ще один завойовник світу вирішив, що саме йому належить будинок і перейменував його в музей Наполеона Бонапарта. Правда, він намагався розширити колекцію Лувру, а не розтягнути її, але знову ж розширити за рахунок крадіжки в інших музеях.

33. Музей складається з чотирьох будівель. Для простоти навігації кожне з них називають «крилом» і названо на честь видатних діячів французької історії. Він складається з двох частин: старої і нової.

34. У музеї є шість основних правил, які потрібно дотримуватися під час відвідування (не їсти, не фотографувати зі спалахом, не чіпати експонати і так далі). На протязі всього маршруту ви зустрінете різні графічні символи, що інтерпретують ці шість правил.

35. Не всі будівлі палацу є музеєм, тільки два нижніх поверхи. Частина приміщень має адміністративне значення, тут же розташовується Міністерство Фінансів Франції.

36. На цокольному поверсі можна побачити фортечні укріплення Старого Лувру (середньовічна фортеця була зруйнована, а на її місці зведено сучасний палац). Ці руїни були знайдені лише в кінці XIX століття і відкриті для відвідувачів лише з середини 80-х років минулого століття.

37. Деякі музеї дозволяють початківцям художникам копіювати картини майстрів, що висять в їхніх залах. Щодня з 9:30 до 1:30 бажаючим дозволяється встановлювати мольберти і вивчати картини, працюючи над власними копіями. Такі дії спрямовані на те, щоб початківці вчилися в майстрів, хто знає, може такі шедеври Лувру буде саме їх.

ФІЛІЯ ЛУВРУ В АБУ-ДАБІ (ОАЕ)

38. Біля Лувру є дві філії (музею-супутника). Один – у французькому місті Ланс (його іноді називають Лувр II), другий – в Абу-Дабі (ОАЕ), що відкрився в 2015 році.

39. У Лансі проходять тимчасові експозиції шедеврів з головного музею, які раз у кілька років змінюються.

40. В Абу-Дабі виставляються шедеври світового мистецтва, переважно спрямовані на еклектику між сходом і заходом. У ньому міститься приблизно 300 експонатів з головного будинку і час від часу вони змінюються на нові.

41. Графічне мистецтво представлене тут дуже вибірково, з-за того, що вона більше піддається впливу зовнішніх факторів. Багато малюнки та рукописні книги виставляються кілька місяців у році, а решта зберігаються у запасниках з міркування збереження.

42. Оскільки площа Лувру дійсно величезна і там дуже багато народу, то легко можна заблукати. Тому в 2016 році придумали додаток на смартфони, яке допоможе орієнтуватися туристам. В ньому можна заздалегідь прокласти маршрут і орієнтуватися на нього під час руху по музею.

43. У галереї Аполлона зберігається таємничий діамант Сансі – світло-жовтий камінь вагою 55 карат (11 гр.), знайдений в Індії в XI столітті і з тих пір не раз викрадався і перепродавався.

44. В Лувр камінь потрапив в 1978 році був викуплений за 1 мільйон доларів у лорда Астора, чия сім’я володіла каменем 72 роки.

45. Оскільки обійти музей за один неможливо, то продаються спеціальні схеми, де позначені найцінніші експонати, які потрібно перевірити в першу чергу.

ФІЛІЯ ЛУВРУ У МІСТІ ЛАНС (ФРАНЦІЯ)

46. Офіційний сайт самого знаменитого музею в світі теж заслуговує уваги. Тут можна знайти масу цікавої інформації (правда, поки французькою, англійською та китайською мовою, російською є детальна схема розташування залів) про колекції та історію Лувру.

47. Також тут розташовано різноманіття інтерактивних і мультимедійних інструментів, які відповідають рясній і різноманітній колекції експонатів.

48. Наприклад, за допомогою функції «лупа» можна ознайомитися з найдрібнішими деталями світових шедеврів.

49. В інтерактивній стрічці можна побачити 19 найбільш значущих творів мистецтва у гарній якості.

50. Можна також «прогулятися» в деяких залах (або переходити з одного в інший) за допомогою інтерактивних фото панорам.