Що означає Пенетратори

0 Comments

Що таке Український ПЕН?

“ПЕН” (“PEN”) – це абревіатура, утворена від англійських слів “poets”, “playwrights”, “essayists” та “novelists” – “поети”, “драматурги”, “есеїсти” та “романісти”. Англійською слово “pen” означає “ручка”.

2. З якою метою був створений ПЕН?

Міжнародний ПЕН-клуб (International PEN Club) був заснований 1921 року в Лондоні за ініціативи письменників Джона Ґолсуорсі та Кетрін Емі Доусон-Скотт. Ґолсуорсі став першим президентом організації, а серед її перших членів були Герберт Веллс, Бернард Шоу та Джозеф Конрад.

ПЕН став однією з перших міжнародних правозахисних організацій, а також першим міжнародним об’єднанням письменників. Головні цінності ПЕН закріплені в його Хартії, яка була ратифікована 1948 року. ПЕН виступає проти будь-яких форм дискримінації та обмеження свободи слова, сприяє порозумінню між народами і захищає культурну спадщину людства.

У ХХІ столітті ПЕН-центри перестали використовувати у своїй назві слово “клуб”, яка вказувала на закритість організації. Саме тому сьогодні правильно говорити Міжнародний ПЕН (PEN International) та Український ПЕН (PEN Ukraine).

3. Якою є структура ПЕН у світі?

На сьогодні у світі існує 146 національних центрів ПЕН. Головний офіс Міжнародного ПЕН, який координує і консультує інші центри, розташований у Лондоні. Найбільшим ПЕН-центром у світі є Американський – до нього входить 7200 членів.

Пріоритети в діяльності національних центрів ПЕН може визначати культурна та політична ситуація в певній країні.

Щоосені Міжнародний ПЕН організовує в одній із країн світу ПЕН-Конгрес, на якому збираються керівники та члени інших національних ПЕН-центрів, щоби переобрати міжнародне керівництво та ухвалити правозахисні резолюції ПЕН. 2017 року Міжнародний ПЕН-Конгрес уперше відбувся в Україні (Львів), 2018-го – в Індії (Пуна).

4. З якого часу ПЕН існує в Україні?

Український ПЕН був заснований 1989 року і прийнятий до Міжнародного ПЕН 1990-го. Першим президентом Українського ПЕН був Микола Вінграновський (1989-1993), потому ПЕН в Україні очолював Євген Сверстюк (1993-2010). 2010-го, з обрання президентом правозахисника, публіциста Мирослава Мариновича, Український ПЕН починає провадити системну літературну та правозахисну діяльність в Україні та за кордоном. 2014-го президентом Українського ПЕН було обрано Миколу Рябчука, а у грудні 2018 року – Андрія Куркова.

5. Хто може стати членом Українського ПЕН?

Із часу заснування ПЕН, коли до його складу входили лише письменники, коло потенційних членів організації розширилося. Головні критерії для вступу в ПЕН – поділяти цінності організації, перелічені в її Хартії, та мати бажання сприяти розвитку літератури і захищати свободу слова в Україні та світі. Тож до Українського ПЕН сьогодні входять не лише письменники, а й правозахисники, перекладачі, журналісти, науковці-гуманітарії, видавці та культурні менеджери – усього 140 членів.

6. Як вступити до Українського ПЕН?

За Статутом Українського ПЕН, рішення про вступ нових членів приймає Виконавча Рада, яка запрошує потенційних членів приєднатися до організації. Після запрошення Виконавчої Ради кожен новий член має подати на її розгляд дві рекомендації від інших дійсних членів Українського ПЕН.

Про своє бажання вступити в ПЕН можна повідомити за адресою [email protected], надіславши також на неї свою біо- та бібліографію.

7. У чому полягає діяльність Українського ПЕН?

Діяльність Українського ПЕН спрямована насамперед на захист свободи слова та прав авторів, сприяння розвитку літератури та міжнародному культурному співробітництву. ПЕН в Україні організовує правозахисні акції, ініціює написання відкритих листів та звернень, пов’язаних із порушенням прав та свобод авторів. Окрім того, Український ПЕН має свої премії – Премію імені Юрія Шевельова за найкращу українську книжку есеїстики та Премію імені Василя Стуса за особливий внесок в українську культуру та стійкість громадянської позиції. Також ПЕН заснував Харківську літературну резиденцію, Дискусійний ПЕН-клуб та організовує в Україні щорічну зустріч Центрально-Східноєвропейських ПЕН-центрів.

8. Чи Український ПЕН видає і перекладає книжки?

Ні, Український ПЕН не займається виданням чи перекладом книжок. Поза тим ПЕН підтримує перекладацьку діяльність і організовує окремі перекладацькі проекти. Зокрема, 2018 року спільно з фондом “Відродження” Український ПЕН оголосив програму міні-ґрантів PEN Ukraine Translation Fund Grants, у рамках якої був підтриманий переклад книжки оповідань Олега Сенцова англійською, німецькою та польською мовами. Також ПЕН не видає власні книжки, але надає гриф “Бібліотека Українського ПЕН” виданням, які вийшли за його організаційної чи кураторської підтримки.

9. Хто фінансує Український ПЕН?

Український ПЕН є неприбутковою організацією, яка існує за рахунок внесків своїх членів та підтримки окремих донорів і ґрантодавців.

10. Чим Український ПЕН відрізняється від інших професійних літературних об’єднань?

Головним критерієм для вступу в ПЕН є не кількість виданих книжок і навіть не рекомендації колег, а заява, в якій майбутній член організації обіцяє дотримуватися принципів, перелічених у Хартії ПЕН. Вступаючи в ПЕН, його члени зобов’язуються робити все можливе для того, щоби розвивати літературу та протистояти будь-яким формам утисків свободи слова та вираження поглядів в Україні та світі. Головним питанням у ПЕН є “Що я можу зробити для інших?”, а не що “ПЕН може зробити для мене?” Тому, на відміну від інших професійних організацій, в основі ПЕН насамперед – спільні цінності.

Словник української мови

1. У міфології стародавнього Риму – бог-покровитель родини, іноді батьківщини. Горить І день і ніч перед пенатом Святий огонь (Тарас Шевченко, II, 1953, 267) ; [Панса:] Для мене ти не зять, а син єдиний, тобі я передам своїх пенатів, коли умру (Леся Українка, II, 1951, 458) .

2. тільки мн. , перен. Рідний дім. Я подамся у свої пенати (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 142) .
♦ Вертатися (вернутися, повертатися, повернутися) до своїх (рідних) пенатів — повертатися додому. Вернувшись до своїх пенатів, На цвинтар Ленський поспішив І над сусідом, що утратив, Біля надгробку потужив (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 61) .