Орлики в народній медицині

0 Comments

Орлики-оксамитки

В Середньовіччі в Європі було модно облаштовувати аптечні сади. Зазвичай, цим займались аптекарі, монастирі, заможні люди. Наприклад, такий сад був закладений в Кременці у 1754 році в Єзуїтському колегіумі. «Зелена планета Земної» теж має в різних частинах України свої сади-плантації, де ростуть майбутні ліки. Ваші, дорогі наші читачі, сади, городи, клумби це теж аптеки. І ми разом вчимося бути здібними фармацевтами. Сьогодні занесемо до списку лікарських ще одну рослину з вашого саду.

Думаю, більшість з вас не розглядали орлики як лікарську рослину. Ростуть собі й ростуть, самі сіються, гарно, щедро і довго квітнуть! Звичайні садові квіти. Але ж це і лікарські квіти також!

В Україні росте три види орликів: орлики чорнуваті (Aquilеgia nigricans), трансильванські (Aquilеgia transsilvanica) та звичайні (Aquilegia vulgaris). Перші два занесено до Червоної книги України. Ці види зустрічаються в Україні лише в Карпатах.Третій вид в природі поширений в Криму, зрідка зустрічається в лісовій зоні та в лісостеповій на правобережній Україні. Але переважно росте під опікою людини. Має кілька підвидів і багато сортів. Далі поговоримо саме про нього.

Орлики звичайні, або водозбір, належать до родини Жовтецеві, представники якої отруйні, як от аконіт, горицвіт, анемони. Всі частини, орликів, включно з насінням, містять глікозид триглохінін. При розкладанні з нього утворюється синильна кислота (ціанистий водень) — відбувається це при пошкодженні рослини. Токсини орликів діють і на серце, викликають серцеву слабкість, гастроентерит при вживанні більше 20 г трави. Але точно міра токсичності не відома. Описано, що висмоктування 12 квіток спричинило нетривалий ціаноз, сонливість. При висушуванні чи нагріванні токсини розкладаються. Але про отруйність свіжої рослини пам’ятайте і розкажіть дітям.

Рослина багаторічна, має потужне кореневище; заввишки до метра. Листки трійчасті. Назві «водозбір» рослина завдячує саме листкам: вода на них збирається в круглі великі краплі, а не розтікається.

Цвітуть орлики з травня по червень. Квіти мають особливу форму, сплутати їх з іншими неможливо; приємно пахнуть, але гіркі. Можуть бути сині, рожеві (бузкові) чи білі; культурні сорти — різних кольорів.

В народній медицині використовують всі частини, крім стебла. Листки збирають перед цвітінням, квіти в травні, або всю рослину під час цвітіння, зрізуючи на висоті 8-10 см від ґрунту. Сушать під наметами або на горищі.

Орлики містять алкалоїди, тритерпеноїдні сапоніни, флавоноїди (кверцетин, апігенін), ціаногенні глікозиди; фенольну кислоту. Звичайно, є в них органічні кислоти, жирні кислоти, амінокислоти, цукри, вітамін С. Синій колір зумовлений антоціанідом дельфінідіном.

Орлики використовували в народній медицині Європи в Середньовіччі та пізніше, десь до XVIIIстоліття. Потім їхня популярність підупала. В офіційній медицині лікувальні властивості не визнають, до того ж, рослина отруйна, тому її не використовують і мало досліджують.

Рослина здавна була відома як засіб від гарячки при інфекційних хворобах, риніту, бронхо-легеневого кровохаркання, збільшених лімфатичних вузлів на шиї; жовтяниці та захворювань жовчного міхура; болю в роті та горлі.

Щоб позбутися вошей відваром з насіння мили голову або ж клали на голову подрібнене і замочене в оливковій олії насіння — відомо, що ці засоби були популярні в Іспанії. В Іспанії також була традиція вживати вранці невеликі порції кореня протягом кількох днів від каменів у сечовивідних шляхах.

Примочки з відвару кореня використовували також місцево для лікування екземи, виразок, загоєння ран. Дійсно, і корені, і листя мають антисептичні властивості, тому очищують шкіру від інфекцій. Щоб врятувати шкіру від запальних та гнійних проблем використовуйте зовні сік або відвар (1 ст. л. листя на 1 склянку окропу).

Корінь, насіння і листя мають також в’яжучу, сечогінну, потогінну дію, раніше їх включали до складу кровоочисних сумішей в разі фурункулів.

В Україні орликами теж лікувались — добре знаю це на прикладі моїх бабусі і мами, які називали їх оксамитками. Моя баба Настя надавала перевагу квітам темно-синіх кольорів. Казала, що вони дуже потрібні жінкам і чоловікам, щоб у них були дітородні органи в порядку: у жінок місячні нормальні, а у чоловіків — сила чоловіча. Це ж сповідувала і моя мама Марія. Наші відомі фітотерапевти також радять вживати ліки з орликів в разі альгоменореї (болючих, важких місячних) та в разі імпотенції. В. В. Кархут наводить дві суміші від альгоменореї.

Ліки від болісних місячних

ВАРІАНТ 1. 4 ст. л. суміші листя і квіток орликів, листя кропиви малої, квіток нагідок, трави череди, трави фіалки триколірної, трави вероніки, трави хвоща польового, листя горіха волоського (1,5 : 1 : 1 : 1,5 : 2 : 1 : 1 : 1) настоювати 12 год. в 1 л води, кип’ятити 5 хв., пити по пів склянки 4-5 разів на день упродовж 6 тижнів.

ВАРІАНТ 2. 4 ст. л. сумі­ші листків і квіток орликів, трави череди, листя волоського горіха, листя смородини, листя суниць лісових, квіток глухої кропиви білої, квіток деревію, трави фіалки триколірної, коренів лопуха (1 : 1 : 0,5 :1 : 1: 0,5 : 1 : 1 : 2 : 1,5) кип’ятити в 1 л води 10 хв., настоювати 1 год., вживати щогодини по 1 ст. л. 5-6 разів на день.

Нам, дітям, мама чи бабуся давали орлики лише для лікування ротової порожнини та хворого горла у вигляді полоскання. Лише іноді, коли підвищувалася температура, додавали до малини, калини, щоб з потом хвороба вийшла швидше. І дійсно, за день ми одужували.

Також ще від своїх баби і мами знаю, що ця рослина лікує найвідповідальніші органи, які постачають людині достатню кількість червоних і білих клітин крові: печінку і селезінку. Орлики давали, щоб не було застоїв, «щоб не були лінивими» печінка та її жовчні шляхи, жовчний міхур.

Коли приходив до нас чоловік з великим животом (водянкою), брали свіже або висушене листя і квіти орликів і давали хворому пити настій, щоб вода вийшла. Дивилась я на те і думала: «Нічого собі, який живіт, мабуть відро води випив». Але проходив тиждень-два, і в чоловіка пропадав живіт. Чудо, та й годі!

Коли вже я сама займалась фітотерапією, поїхала на Волинь, де познайомилась з однією знахаркою. Побачила у її городі оксамитки різних кольорів. На моє запитання, чому їх так багато, Одарка відповіла, що ними вона лікує ангіну, навіть гнійну, за один день або й за один раз таким настоєм:

Настій орликів для полоскання від ангіни

1 ст. л. трави заварити 2 склянками окропу, полоскати горло гарячим настоєм — як тільки можна терпіти, щоб не опектись. Достатньо 1-2 полоскань.

А всі інші застосування рослини на Волині такі ж, як і у нас на Чернігівщині. Ось два варіанти приготування настоїв.

Настій орликів

1 ч. л. сировини (квітів і листя) залити склянкою окропу, настояти 30 хв., вживати по 1 ст. л. 3 рази на день за 20-30 хв. до їди.

Чай із орликів для чоловічого здоров’я і сили

1 ст. л. на 0,5 л окропу, настояти 10 хв.; пити вранці та ввечері по 250 мл ковтками.

Навіть вживали сік свіжої рослини: по 10 крапель рано та ввечері.

Попереду ще мінімум місяць з квітучими орликами — хочеться порадити, щоб ви випробували їхню силу, але ще більше хочу побажати, щоб ви не мали потреби ними лікуватись! Проте, про всяк випадок заготуйте мішечок цих ліків, тим більше, що за ними не треба далеко ходити.

Лікарські рослини і способи їх застосування в народі

Для міжнародних латинських назв рослин, що полегшують їх ідентифікацію, надані транскрипція та наголос.

З метою зробити книгу якомога доступнішою для широкого загалу в додатках розміщені деякі довідкові відомості з ботанічних термінів, що застосовуються при описі рослин. Народна медицина і народні лікувальні засоби завжди привертали увагу лікарів і дослідників. Деякі з таких засобів після випробування їх в клініках знайшли застосування в сучасній медицині. До таких засобів відноситься, наприклад, широко застосовувався в народній медицині горицвіт, введений у свій час в медичну практику З. П. Боткіним. В даний час можна було б перерахувати великий ряд рослин, які увійшли в офіційну медицину. Однак ще більше рослинних народних засобів залишилося невизначеними.

Застосування рослинних засобів у народній медицині освячено багатовіковим народним досвідом, і оволодіння цим досвідом могло б бути вельми корисним. Однак народні лікувальні засоби зазвичай зосереджувалися в руках знахарів, які, оберігаючи своє знахарська ремесло, зберігали їх у таємниці. Тому і в колишні часи і тепер збирачі народних лікувальних засобів завжди відчували труднощі, отримуючи відомості про них — випадкові і неточні.

Рослини в народній медицині. Рослини-цілителі. Реферат

В глибоку давнину люди помітили, що в багатьох рослинах прихована цілюща сила і почали використовувати їх для лікування найрізноманітніших хвороб. Багато дикорослих рослин, які застосовувались в народній медицині, полегшували страждання хворих, сприяли їх вилікуванню. Так поступово почала розвиватись народна медицина.

Колись існувало багато повір’їв, зв’язаних з лікарськими рослинами. Наприклад, люди вірили, що тільки казкові красуні – дівчата, які ходять по горах, знають про лікувальну силу кожної рослини і передають “секрети” лікування лише ворожбитам. Якщо секрет стане загальновідомим, рослина втратить свою цілющу силу.

Народне прислів’я каже: Купити можна все, не можна купити здоров’я. Здоров’я – найдорожче, людина завжди дбала про своє здоров’я, тому з давніх-давен користувалися народною медициною.

Лікарські рослини у нас називають зіллям. В Прикарпатті є до 350 видів. Вміння користуватися зіллям передалось від ваших бабусь, а від них – до мам.

Лікарська сировина наготовлялась у визначений “сильний” час, коли рослина цвіте. Здавна вважалося, що найкращий час збирання звіробою, полину, любистку, лопуха, м’яти, деревію, материнки та деяких інших трав – в ніч під свято Івана Купала або рано-вранці. Трави, зібрані в цю ніч, мають лікувальну силу.

Зілля збирають влітку. Бруньки збирають ранньою весною, коли вони повністю набубнявіють, тобто коли в рослині почнеться сокорух. Кору збирають також весною, з настанням сокоруху, до розпускання листків.

Лише в кінці літа, на початку осені копають коріння, бо саме в цей час воно набирає найбільшої сили. Коріння треба мити проточною, холодною водою. Його сушать на вільному повітрі або на горищах, ні в якому разі – на сонці.

Барвінок хрещатий. В цієї квітки п’ять пелюсток. В народі говорять: перша пелюстка – то краса, друга – ніжність, третя – незабутність, четверта – злагода, п’ята – вірність.

У народній медицині трава барвінку здавна застосовується при дизентерії, туберкульозі легенів, кровотечах. Відваром трави користуються для полоскання горла.

Первоцвіт цвіте ранньою весною жовтим кольором. Можна його зустріти в нашому лісі на полянах, у дубових лісах. Коли я кашляю, бабуся дає мені пити чай з первоцвіту.

Звіробій. Це ліки, як кажуть у народі, від дев’яноста дев’яти хвороб. Спиртові настої вживають для збудження апетиту, при захворюванні шлунку. Розведену водою настойку використовують для полоскання горла. Застосовують звіробій проти ангіни, ревматизму, грипу, запалення печінки і нирок, головного болю.

Материнка. Застосовують, як потогінний і відхаркувальний засіб, що поліпшує діяльність кишково-шлункового тракту. Настій материнки, який додають у ванну чудово діє проти головного болю, золотухи, рахіту, різних запалень шкіри.

Подорожник. А в народі називають “бабака”. Росте, як бур’ян вздовж шляхів, біля жител. Листок подорожника очищає рани, прискорює їх загоєння. Якщо прикласти листок бабки до рани, то на другий день перестає боліти.

Деревій відомий як кровоспинний знезаражувальний засіб. Лікують ним і виразкову хворобу шлунка, гастрити.

Волошка синя, як літнє небо, є постійним супутником жита. В народній медицині цю рослину використовують при запаленні нирок, застудних захворюваннях, кашлю, болях у шлунку, при гарячці.

Чистотілом користуються з давніх-давен. Рослина затримує ріст деяких злоякісних пухлин. Зменшує і заспокоює болі, загоює рани, виводить бородавки та мозолі.

З історії відомо, що в Древньому Римі жив письменник і вчений Пліній Старший. У нього є оповідання, про те як ластівка-мати лікувала своїх діток, які втратили зір, чистотілом. З тих пір чистотіл має ще назву “трава ластівки”.

Кропива має сечогінні, послаблю вальні, антисептичні, протизапальні, знеболювальні, кровоочисні, кровоспинні та ранозагоювальні властивості. Відвар кропиви застосовують при хворобі печінки та жовчних шляхів, дезинтерії, простудних захворюваннях.

Шипшина має багато вітамінів. З неї роблять препарати, сиропи, що лікують запалення печінки і жовчного міхура. Настій із самої шкірочки плодів шипшини вживають при запаленні сечового міхура, каменях і піску в нирках.

Гарні квіти Троянди. З пелюсток трояндових квітів роблять ліки. Її ліки стимулюють роботу серця, зміцнюють нервову систему, сприяють одужанню хворих бронхіальною астмою. А роблять ці ліки так: пелюстки перемішують з цукром та укладають у скляний посуд, ставлять на місяць у темне прохолодне місце.

Рум’янок. Її використовують при лікуванні дітей. Коли немовля купають, то в воду додають ромашку.

Та не всяка рослина є лікувальною. У природі зустрічаються дуже багато отруйних рослин, від яких можна загинути. Це вовчі ягоди, жовтець, вороняче око, блекота. Їх треба знати і остерігатися.

Дуже багато корисних рослин від недбалого поводження з ними людини у нас зовсім зникли або знаходяться на межі знищення. Вони занесені до Червоної книги. Вона в Україні видана 1976 року.

Дика лісова красуня – ожина

Якщо вам доведеться побувати в лісі і натрапити на ожиновий кущ, крім ягід, якими, звичайно, кожен любить поласувати, нарвіть і насушіть листя ожини. Викопайте також невеличкий корінець так, щоб не пошкодити кущик. Листя має в’яжучі, потогінні, кровоспинні і протизапальні властивості, поліпшує перистальтику кишок, а корені діють сечогінне і протизапальне.

Тихо в диких заростях ожини. Тільки раптом зашарудить опалим листям на землі якийсь лісовий звірок. І птахам, і маленьким звірятам затишно й безпечно біля куща ожини. Адже він добряче поколе того, хто напрямки сунеться на його гілки. Дістанеться й ведмедю, який любить поласувати лісовими ягодами. Певно тому й зберігає свої цілющі властивості ожиновий кущик, бо такий недоторканий.

На присадибний ділянках почали саджати ожину з кінця ХІХ століття, але промислових плантацій немає й досі, хоча з плодів ожини готують настойки, вина, кондитерські вироби.

В науковій медицині ожину сизу зовсім не знають. Зате народ застосовує її дуже широко.

Стиглі плоди вживають при простудах. Це гарний потогінний засіб, свіжі ягоди насичують організм вітамінами, а недостиглі збуджують діяльність органів травлення, діють як в’яжучий засіб при діареї.

Народний досвід зберігає багато відомостей про застосування ожини при різних хворобах. Настій з листя лікує людей, хворих на розлад нервової системи і серце, примочки цього настою допомагають загоїти рани.

Кому доведеться покуштувати ожиновий мед, який бджоли збирають на кущі з білих квіток, той довго пам’ятатиме чарівний смак цієї прозорої і світлої рідини. Ожиновий мед має високі лікувальні властивості, він сприяє швидкому одужанню при простуді, тамує кашель.

Через незначний вміст вуглеводів ожину рекомендують вживати хворому на діабет.

Калина – символ

Калина – це улюблена рослина наших предків з-перед віків, залишалася вона такою улюбленою і в наші дні. Можливо, що в доісторичні часи калина була священною, чарівною. У наші часи калина прибрала численну символіку, зокрема в Україні.

Калину здавна вирощують у садах, парках, лісопарках. Це харчова, лікарська, медоносна та декоративна рослина. Плоди калини споживають після перших приморозків, коли вони втрачають гіркуватий присмак. З них на Україні здавна готують варення, повидло, компоти, киселі, мармелад, а також пастилу, начинку для цукерок, муси, екстракти, приправи до м’ясних страв, чайно-кавовий сурогат. Добрі і смачні з калини і традиційні українські вареники та пиріжки. Калина – пізньовесняний медонос та фарбувальна рослина.

З її деревини виготовляють музичні інструменти.

В народній медицині використовують кору калини і плоди. Їх застосовують при шлункових хворобах, при простудах, при хворобах внутрішніх органів. Ягоди містять вітамін С і застосовуються у вітамінних наборах (чаях), а також посилюють скорочення серця, підвищують діурез тощо.

Рослина досить декоративна, особливо під час цвітіння та достигання плодів. Особливо ціниться декоративна форма калини – бульденеж з великими, махровими, повними сніжно-білими, кулястими суцвіттями.

Дуб в житті нашого народу

Стародавні слов’яни, наші предки, молилися деревам, а особливо дуплявим, поклонялись березам, липам, дубам. Під захистом предковічних лісів слов’яни виконували свої таємничі обряди. Крім того, вони мали священні дерева на полях, дорогах і поміж селами. Найсвятішим вважався старий дуб; ніяка жертва не була принесена без того, щоб не оздобити її гіллям священного дуба. Найважливіші обряди виконувалися під дубами. Вінки, як оздоба – це теж залишок звичаїв давнини. Вінки плели з тих дерев, які присвячувалися божествам. Звідси пішов звичай увінчувати дубовими вінками відомих, заслужених людей. Так пише в своїй книзі “Звичаї нашого народу” Олекса Воропай.

Під могутніми дубами збирались на відпочинок і на свої козацькі ради – запорозькі козаки.

Калина і верба на Україні найбільш опоетизовані, оспівані рослини. Але і про дуба є дуже багато пісень, легенд, переказів, приказок, загадок, прислів’їв, коломийок.

В народній медицині кора дуба успішно застосовується для лікування багатьох хвороб. Наші предки давно підмітили в’яжучі і кровоспинні властивості дубової кори. Відвар її вживається для полоскання ротової порожнини при хворобах зубів, ангінах, запаленнях слизової оболонки.

Також відваром кори роблять примочки, промивання при деяких шкірних захворюваннях та хірургічних втручаннях. В народній медицині відвар з кори застосовується при лікуванні фурункулів, чиряків на шиї. Для цього рушник змочують відваром і обв’язують шию.

Крім того відваром з кори лікують обморожені та попечені місця; п’ють при кровохарканні.

Сушені жолуді, очищені від лушпиння і потовчені на порошок, вживають при захворюванні сечового міхура і при поносах. З вилущених і піджарених жолудів готують шлункову каву, якою лікують рахіт, анемію тощо. Вона корисна також нервовохворим.

Проте, вживати жолуді потрібно обережно, оскільки вони у великій кількості отруйні.

Збирають кору тільки з молодих пагонів і з тонких стовбурів. Найкраще це робити ранньою весною під час сокоруху. Сушити кору потрібно під накриттям.

Жолуді збирають у жовтні.

Рослини в народній медицині

Лікарські рослини. В народній медицині вони здавна успішно використовуються для лікування багатьох хвороб. Людей, які знаються на цілющих травах, дуже поважали в Україні, адже вони повертали людям найдорожчий скарб – здоров’я.

Ще в часи Київської Русі особливої популярності зажив серед простого народу рукописний трактат лікування травами, що його уклала онука Володимира Мономаха Євпраксія. Використавши багатий народний досвід, вона узагальнила найдоцільніші рецепти, що ними послуговувалися люди.

За легендою, коли Бог вигнав за гріх Адама і Єву з раю, то сказав: “Якщо ви такі неслухняні й розумніші за мене, самі й лікуйтеся від недуг”. І розсипав на землю насіння різних цілющих трав. І відшукують люди цілющі трави для зцілення від недуг. В народній медицині використовуються тільки в Україні понад 200 лікарських рослин, а в науковій – значно менше.

Тому в останні роки багато уваги звертають науковці, фітотерапевти, лікарі вивченню багатого тисячолітнього досвіду нашого народу, збираючи в народних знавців, цілителів відомості про лікування травами. Перевага трав над хімічними препаратами в тому, що при високій ефективності лікування вони не дають побічного негативного впливу на організм. Отож, поговоримо про лікарські рослини.

Зілля збирали таке:

  • золототисячник,
  • череду (від золотухи),
  • ведмеже вухо (від наривів),
  • ромашку (для дітей пити),
  • полин (від живота),
  • підбіл (листки круглі – від чиряків, ран),
  • подорожник, зіновать (від сухот),
  • блекота (від зубів),
  • маточник і ракові шийки (корінь – від жіночої хвороби),
  • стосильник (від апетиту),
  • трилисник-зілля (щоб у грудях не боліло),
  • материнка (від кольки й від кашлю),
  • чистець (прикладають до ран),
  • серпорів (від порізів),
  • сокирки (п’ють від живота),
  • коровки-колючки (втирають від ревматизму).

Грицики звичайні

Однорічна трав’яниста рослина з родини хрестоцвітих. Цвіте з травня по жовтень, іноді з квітами й зимує. Росте, як бур’ян на полях, біля доріг, поблизу будинків, городів, на лугах.

Народні назви: бардюжак, волокник гіркий, ворожка, воші, гапка, гнидик, горобинець, грачичка, гречка куряча, гречка псяча, злодій, зозульник, калиточник, кашка горобина, мисочки, мішечки, око горобине, сірики, сумочник, сумочних пастуший, сухатник, ташечки, трава пастуша, трясилупка тощо.

З лікувальною метою в народі використовують всю надземну частину як кровоспинний засіб, при захворюванні печінки, нирок, сечового міхура, хворобах легень.

Траву збирають під час цвітіння, сушать на відкритому повітрі, в тіні.

Конвалія. Багаторічна трав’яниста рослина з родини лілійних з повзучим кореневищем. Квіти пахучі, білі, зібрані в суцвіття китицю. Цвіте в травні.

Народні назви: ванник, гладиш, дюндюрик, кашка, конвалія маєва, конвалія, кукуричка, кукурудщзка, кукурудза вовча, купека, ладичка, ландиш, лантус, ланиш, любка, маївка, порічка дика, ранник, свічарник, шерстка, язик лісовий тощо.

В народній медицині застосовують квітки, квіткові китиці, листя з суцвіттям, а також окремо листя для лікування серця. І справді, вчені встановили, що конвалія має властивості регулювати діяльність серця. Конвалію збирають на початку цвітіння. Сушать швидко, в тіні, щоб цвіт не побурів. Слід пам’ятати, що запаси конвалії щорічно зменшуються і збирати її слід тільки там, де її багато. Конвалія має отруйні якості, худоба від неї нерідко гине.

Деревій тисячолистий

Багаторічна трав’яниста рослина з родини складноцвітих. Цвіте з червня до морозів. Рослина дуже ароматна.

Народні назви: білоголовник, гулявиця, деревій, деревень, кривавник, деревій мужицький, деревій, деревляник, деревця, зеленець, кервавник, мурашина, пупки дівочі, ранник, румер, сербо-різ, серпій, серпоріз, тисяченець.

Широко використовується в народній медицині: листки й суцвіття при відсутності апетиту, слабому травленні, кровотечах, кров’яних поносах, виразці шлунка, кровохарканні. Розім’яті свіжі листки деревію прикладають до ран. В час жнив нерідко були поранення рук серпом, тому ця рослина в народі називається кровоспирач, сер поріз.

Траву, листя і квітки збираються в період цвітіння, в червні-жовтні. Сушать в добре провітрюваному приміщенні, на горищах.