Показники відтворення КРС

0 Comments

Зміст:

✅Типи відтворення населення

У самому спрощеному вигляді можна говорити про два типи відтворення населення.

Перший тип відтворення населення – демографічна криза

Для першого типу відтворення населення (синоніми: демографічна “зима”, сучасний чи раціональний тип відтворення) характерні:

  • невисокі показники народжуваності;
  • смертності;
  • і відповідно природного приросту.

Він отримав поширення в першу чергу в економічно розвинених країнах, де весь час зростає частка літніх і старих людей; це вже саме по собі знижує показник народжуваності і збільшує показник смертності.

Зниження народжуваності в промислово розвинених країнах пов’язують, як правило, з поширенням міського способу життя, при якому діти для батьків виявляються “тягарем”.

У промисловому виробництві, сфері послуг потрібні висококваліфіковані кадри. Наслідком цього є необхідність у тривалому навчанні, триваючої до 21-23 років. Сильний вплив на рішення народити другу або третю дитину надає висока залученість жінки в процес праці, її бажання зробити кар’єру, бути фінансово незалежною.

Але й серед країн першого типу відтворення населення можна виділити три підгрупи.

  • По-перше, це країни із середньорічним природним приростом населення в 0,5-1 % (або 5-10 чоловік на 1000 жителів, або 5-10 ‰). У таких країнах, прикладами яких можуть служити США, Канада, Австралія, забезпечується досить значний приріст населення. Для цього необхідно, щоб приблизно половина всіх сімей мала двох дітей, а половина- трьох. Дві дитини з часом “заміщають” батьків, а третя не тільки покриває спад від хвороб, нещасних випадків та ін і “компенсує” відсутність потомства у бездітних, але і забезпечує достатній загальний приріст;
  • По-друге, це країни з “нульовим ” чи близьким до нього природним приростом. Такий приріст (наприклад, в Італії, Великобританії, Польщі) вже не забезпечує розширеного відтворення населення, яке зазвичай стабілізується на досягнутому рівні;
  • По-третє, це країни з негативним природним приростом, тобто такі, де смертність перевищує народжуваність. У результаті число їх жителів не тільки не зростає, але навіть знижується. Демографи називають це явище депопуляцією (або демографічною кризою).

Депопуляція- зменшення населення країни, району внаслідок звуженого відтворення, що приводить до його абсолютного убутку.

Найбільш характерна вона для Європи, де вже півтора десятка країн (Білорусь, Україна, Угорщина, Болгарія, ФРН тощо) мають негативний природний приріст. Останнім часом до числа таких країн увійшла і Україна.

Перехід від характерної для старої України багатодітної родини до малодітної здійснився в нашій країні ще в період існування Радянського Союзу. Але в 90- х рр. насамперед з виникненням глибокої соціально-економічної кризи почався справжній “обвал” показників природного приросту населення.

У 90-і рр. в результаті різкого зниження народжуваності і збільшення смертності населення України повинно було зменшитися на кілька мільйонів чоловік. І тільки завдяки масовому припливу мігрантів з інших країн СНД і країн Балтії, який більш ніж на 1 /3 компенсував цей спад, скорочення чисельності населення виявилося не настільки великим.

Показник же народжуваності в України (менше 9 осіб на 1000 жителів) і в кінці 90- х рр. залишається одним з найнижчих у світі.

Отже, в цілому для економічно розвинених країн світу (середній показник їх природного приросту 0,4 ‰) характерний так званий “раціональний” або “сучасний” тип відтворення населення, в основному відповідний міському способу і високому рівню життя їх населення. Але це не виключає того, що цілий ряд країн Європи переживає демографічну кризу, яка негативно позначається або може позначитися на їх розвитку.

Другий тип відтворення населення – демографічний вибух

Для другого типу відтворення населення (синоніми: демографічна “зима”) типові високі і дуже високі показники народжуваності та природного приросту і відносно низькі показники смертності. Він характерний насамперед для країн, що розвиваються.

Перший тип відтворення населення називається архетипом.

Він панує в ранніх етапах розвитку суспільства, що живе в умовах присвоєння економіки. Для цього типу відтворення характерні високий рівень народжуваності та смертності з незначним приростом населення. Необхідно зазначити, що вже на цій стадії розвитку людського суспільства є механізми соціального контролю над процесом народження людей у вигляді різних табу, що забороняли сексуальні контакти в певні періоди, довічне вдівство і т.п.

Подібні механізми, що впливають на репродуктивну поведінку поряд з високою дитячою смертністю, обмежували зростання чисельності населення, у відповідності з природними можливостями території, здатними забезпечити життєдіяльність людей, які мешкають на ній.

Виникнення і розвиток сільського господарства, економіки та форм суспільного життя в значній мірі змінили тип відтворення населення. Різко збільшилася народжуваність і знизилася смертність. Це відповідало потребам суспільства в зростанні чисельності населення.

Такий тип відтворення населення називається традиційним. Для нього характерні ранній вік вступу в шлюб і висока народжуваність (загальний коефіцієнт народжуваності досягав 50 і більше на 1000 осіб). Смертність при традиційному типі відтворення складалася з двох компонентів: смертності у відносно сприятливі періоди в результаті природних причин і катастрофічної смертності, що виникає в періоди голоду, стихійних лих, війн, епідемій. Величина середньої тривалості життя коливалася від 20 до 30 років і рідко перевищувала 35 років.

Сучасний, або раціональний, тип відтворення з’являється у зв’язку з новим поворотом в історичному розвитку суспільства – переходом аграрної економіки в індустріальну. Для даного типу відтворення характерні низька народжуваність, низька смертність, невисокі темпи приросту населення при низькій дитячій смертності, значне збільшення середньої тривалості життя.

В даний час у світі спостерігається присутність всіх типів відтворення населення.

Для економічно розвинених, багатих країн характерний раціональний тип відтворення населення, в той час як країни, що розвиваються в основному дотримуються традиційного типу відтворення. На нашій планеті до теперішнього часу збереглися популяції людей з домінуванням архетипу відтворення населення.

Так, в країнах, що розвиваються спостерігаються високі цифри природного приросту, в поєднанні з високими цифрами малюкової смертності та тривалості життя, що не перевищує в середньому 60 років. Тоді як у розвинених країнах природний приріст незначний, дитяча смертність в 7-8 разів нижче, ніж в країнах, що розвиваються, а середній термін тривалості життя досягає в середньому 71 рік.

Таким чином, демографічна ситуація на різних територіях складається під впливом цілої низки історичних явищ, що визначаються демографічною, і зокрема репродуктивною поведінкою населення.

Найбільш істотними факторами, що впливають на рівень народжуваності, є:

  • Середній рівень освіченості населення та забезпеченості . Коефіцієнт народжуваності в розвинених країнах, як правило, нижче, ніж в країнах, що розвиваються, при тому що показники забезпеченості та освіченості досить високі;
  • Роль дітей як трудової сили в родині . У країнах, що розвиваються, де діти активно залучаються до трудової діяльністі всієї родини (особливо в сільській місцевості), коефіцієнт народжуваності, як правило, високий і має тенденцію до зростання;
  • Висока вартість виховання та освіти дітей . Низький коефіцієнт народжуваності спостерігається в економічно розвинених країнах і в тих державах, де існує обов’язкова освіта, а дитяча праця заборонена законодавством. У цих країнах виховання дітей вимагає великих витрат, оскільки вони не можуть працювати до досягнення ними дорослого віку;
  • Урбанізація . У міського населення рівень народжуваності істотно нижче, ніж у сільського. Це обумовлено впливом вищеописаних процесів на репродуктивну поведінку населення;
  • Середній вік вступу в шлюб. Коефіцієнт народжуваності істотно знижується внаслідок обмеження віку вступу в шлюб 25 роками. Це скорочує тривалість фертильного періоду (15-44 роки) майже на десять років і майже наполовину – першу фазу фертильного періоду, коли більшість жінок народжують дітей;
  • Доступність протизаплідних засобів. При широкої доступності цих засобів коефіцієнт народжуваності знижується;
  • Культурні та релігійні традиції . Методи контрацепції та планування сім’ї можуть вступати в протиріччя з національними традиціями і релігійними переконаннями, які забороняють аборти і застосування протизаплідних засобів.

Поряд зі зміною показників народжуваності в даний час спостерігається певне зниження рівня смертності. Головними причинами цього є: поліпшення харчування більшості груп населення, скорочення епідемій та інфекційних захворювань, удосконалення медичного обслуговування, формування здорового способу життя.

Аналіз показників, що характеризують демографічну ситуацію в України, і порівняння з такими в різних країнах світу наочно демонструє вплив політичної, економічної та культурно-релігійної ситуації в тій чи іншій країні на процес відтворення населення.

При порівнянні різних регіонів України з’ясовується, що в промислово розвинених областях країни відзначається незначний рівень народжуваності, порівнянний з країнами Європи, помірний рівень малюкової смертності та негативний показник природного приросту. На територіях, де збереглися риси архетипу (республіка Дагестан), як і раніше високий рівень народжуваності, і в порівнянні з іншими областями країни високий рівень природного приросту населення.

Території, не залучені в процес промислового розвитку, характеризуються як традиційними рисами відтворення (висока народжуваність, що дозволяє зберігати позитивні значення природного приросту), так і впливом складного економічного становища (зростаюча смертність і висока дитяча смертність).

Очевидно, що в часи політичної та економічної нестабільності в країнах, незважаючи на тип відтворення населення, спостерігається зниження народжуваності та зростання смертності, тобто процес депопуляції населення.

Так, наприклад, з 1991-го по 1995-й рр. з 22 країн Європи (не враховувалися країни СНД) в 9 (колишні країни соціалістичного табору), що зазнають в той період значні економічні та політичні труднощі, спостерігався процес зменшення чисельності населення.

Система показників ефективності відтворення та використання основного капіталу підприємства

використовують ряд показників, які можна поділити на два блоки: загальні (узагальнюючі) і часткові (окремі, індивідуальні).

Загальні показники залежать від багатьох техніко- організаційних та економічних факторів і виражають кінцевий результат використання основних фондів.

I. Показники ефективності використання основних фондів:

1. Одним з основних загальних показників, який найпоширеніший у практиці, є фондовіддача (Фв):

де ВП – обсяг виготовленої продукції у звітному періоді, грн.

Показник фондовіддачі відображає ту кількість продукції, яка виробляється однією гривнею вартості основних виробничих фондів, він показує загальну віддачу від використання кожної гривні, витраченої на основні виробничі фонди.

2. Оберненим до фондовіддачі показником є фондомісткість (Фм), яка визначається відношенням середньорічної вартості основних фондів до обсягу виготовленої продукції:

Цей показник дає можливість визначити вартість основних фондів на одну гривню виробленої продукції і характеризує забезпеченість підприємства основними фондами. За нормальних умов фондовіддача повинна мати тенденцію до збільшення, а фондомісткість – до зменшення.

3. Показником, що характеризує озброєність одного працівника основними виробничими фондами, є показник фондоозброєності праці (Фоз), який визначають шляхом ділення середньорічної вартості основних фондів на середньооблікову чисельність персоналу:

де Ч – середньооблікова чисельність персоналу, чол.

4. Показником ефективності використання основних фондів є рентабельність (прибутковість) (Роф) основних фондів. Цей показник визначається за формулою:

де ЧП – чистий прибуток за звітний період, грн.;

ВП – валовий прибуток підприємства, грн.

Показник рентабельності основних фондів можна визначити за валовим та чистим прибутком. У першому випадку рентабельність характеризує ефективність використання основних фондів у виробничій діяльності підприємства, у другому – в звичайній та надзвичайній діяльності підприємства в цілому.

II. Показники використання активної частини основних фондів:

1. Коефіцієнт екстенсивного завантаження устаткування характеризує рівень його завантаження у часі й визначається співвідношенням часу фактичної роботи устаткування за рік до часу його ймовірної експлуатації:

де Кекс – коефіцієнт екстенсивного завантаження;

Тф – час фактичної роботи устаткування (дійсний фонд), год.;

Ти – час ймовірної експлуатації устаткування (номінальний фонд), год./рік.

2. Коефіцієнт інтенсивного завантаження устаткування характеризує рівень завантаження устаткування за продуктивністю та визначається відношенням фактичної продуктивності устаткування, що використовується на підприємстві, до його нормативної продуктивності, тобто технічно-обгрунтованої, прогресивної:

де Кінт – коефіцієнт інтенсивного завантаження;

Оф – фактичний випуск продукції устаткуванням за одиницю часу у натуральному виразі, шт.;

Он – технічно обґрунтований випуск продукції за одиницю часу (цей показник визначається на основі паспортних даних устаткування), шт.;

Тф.пр – фактично витрачений час на виготовлення одиниці продукції, нормо – год.;

Тн.пр – технічно обгрунтована норма часу на одиницю продукції) нормо-год.

3. Коефіцієнт інтегрального використання відображає рівень використання устаткування як у часі, так і щодо продуктивності й визначається як добуток коефіцієнтів екстенсивного та інтенсивного завантаження:

III. Показники відтворення основних фондів:

1. Коефіцієнт вибуття (Квиб) – характеризує інтенсивність вибуття основних фондів та визначається за формулою:

де ОФвив – вартість виведених протягом року фондів;

ОФпоч.р – вартість фондів на початку року.

2. Ступінь оновлення основних фондів вимірюють за допомогою коефіцієнта оновлення, який відображає частку введених в дію у даному періоді основних фондів:

де ОФвв – вартість введених протягом року фондів;

ОФкр – вартість основних фондів на кінець періоду.

Позитивною в діяльності підприємства є ситуація, коли вартість введених у дію основних фондів перевищує вартість основних фондів, що вибули з експлуатації.

3. Для цього розраховується коефіцієнт приросту основних фондів:

Успішне функціонування основних фондів та виробничих потужностей залежить від того, як саме реалізуються екстенсивні та інтенсивні фактори кращого їх використання.

Екстенсивне поліпшення використання основних фондів і виробничих потужностей означає: по-перше, збільшення часу функціонування основного устаткування і, по-друге, підвищення частки діючого устаткування в складі всього устаткування, наявного на підприємстві.

Основними напрямами збільшення часу функціонування устаткування є: скорочення та ліквідація внутрішньозмінних простоїв шляхом підвищення рівня організації виробництва (повне і своєчасне забезпечення робочих місць інструментами, матеріалами, напівфабрикатами, деталями); підвищення якості ремонтного обслуговування устаткування; скорочення цілодобових простоїв устаткування, підвищення коефіцієнта змінності його роботи.

Важливим напрямом підвищення ефективності використання основних фондів є зменшення кількості недіючого устаткування, виведення з експлуатації зайвого та швидке залучення у виробництво невстановленого устаткування.

Набагато ширші можливості має інтенсивне поліпшення використання основних фондів та виробничих потужностей, яке передбачає підвищення ступеня завантаження устаткування за одиницю часу. Підвищення інтенсивного завантаження устаткування може бути досягнуто шляхом модернізації діючого устаткування, машин та механізмів, встановлення оптимального режиму їхньої роботи.

Досить значними резервами кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів і виробничих потужностей є удосконалення структури основних виробничих фондів. Оскільки збільшення випуску продукції досягається тільки в провідних основних цехах, то важливо підвищувати їхню частку в загальному обсязі основних фондів. Збільшення основних фондів допоміжного виробництва веде до зростання фондомісткості продукції, оскільки безпосередньо обсяги продукції воно не збільшує, але й без пропорційно розвинутого допоміжного виробництва основні цехи з повною віддачею не можуть функціонувати. Тому необхідно встановлювати оптимальну виробничу структуру підприємства – важливий напрямок кращого використання основних фондів.

Резервом кращого екстенсивного та інтенсивного використання основних фондів та виробничих потужностей – є швидке освоєння проектних потужностей, введення в дію нових технологічних ліній, агрегатів, устаткування. Практика свідчить, що середній фактичний період освоєння виробничих потужностей становить п’ять-шість і більше років. Разом з тим технічно й економічно обґрунтовані розрахунки підтверджують реальну можливість досягнення проектних показників за один-два роки, залежно від галузі та виду підприємства.

Типи відтворення населення та Чисельність населення України

Країни світу відрізняються співвідношенням різних вікових груп населення. Із чим це пов’язано, які зміни спостерігалися у різні періоди розвитку суспільства, вивчає наука демографія. У статті показано основні закономірності та способи зображення демографічних процесів.

Що таке відтворення населення?

Під відтворенням розуміють постійну зміну поколінь у результаті народження нових громадян та смертності у будь-якому віці.

Народжуваність чи коефіцієнт народжуваності – це кількість народжень за рік на 1 тис. людина. Враховується показник фертильності, який показує середню кількість дітей, народжених жінкою протягом усього життя.

Смертність чи коефіцієнт смертності визначається ставленням кількості померлих до всього населення.

Різниця між цими величинами називається природним приростом.

Для демонстрації зростання або втрат населення використовуються абсолютні цифри кількості громадян різного віку та статі, які потрібні при побудові особливого графіка – віково-статевої піраміди.

Для стабільного поповнення населення необхідно підтримувати достатній рівень народжуваності та скорочення кількості смертей.

Країни світу відрізняються співвідношенням різних вікових груп населення. Із чим це пов’язано, які зміни спостерігалися у різні періоди розвитку суспільства, вивчає наука демографія. У статті показано основні закономірності та способи зображення демографічних процесів.

Типи відтворення населення

Вчені виділяють такі типи відтворення населення:

  • архаїчний;
  • патріархальний (традиційний);
  • сучасний (раціональний).

Сьогодні архаїчний тип зберігся в окремих африканських племен. Він характеризується високими рівнями народжуваності та смертності, тому природний приріст вкрай низький.

Опис типів відтворення населення

У високорозвинених індустріальних країнах спостерігається сучасний чи перший тип відтворення населення, у якому народжуваність і смертність низькі. Число дітей зменшується, зростає кількість літніх людей, тривалість життя 70-75 років. При фертильності нижче 2,1 природний приріст знижується нижче 0, населення поступово скорочується. Процес називається демографічною кризою, а загальна ситуація – депопуляцією.

Традиційний чи другий тип відтворення населення спостерігався більшості країн до середини XIX-першої третини ХХ століття. Переважна більшість сільського господарства вимагало багато працівників, що призвело до високої народжуваності. У врожайні роки фіксувалася низька смертність, під час епідемій, природних катастроф, воєнних конфліктів показник різко зростав. У середньому кілька років фіксувався незначний приріст населення. Тривалість життя рідко перевищувала 40-45 років.

У XX-XXI століттях з розвитком медицини смертність зменшилася, але народжуваність залишилася колишньою із середньою фертильністю 4,5-5, у деяких країнах 6-7. У результаті частка дітей швидко збільшилася, як і кількість населення. Такий процес називається демографічним вибухом. На віково-статевій піраміді видно дуже широке підґрунтя, тобто велика кількість дітей.

Вам може сподобатись: Злакові рослини (злаки) або тонконогі – приклади сімейства з фото і назвами, ознаки, склад і види

Батьки Д. І. Менделєєва мали 17 дітей, з них 8 не дожили до року, одна дочка померла в 14 років.

Інші способи зображення демографічних процесів

Демографічні дані містяться в таблиці з географії для певних країн або для світової спільноти загалом.

РікЧисельність населення, млн. чол.Приріст чи спад(-)/рік, тис. чол.Народжуваність, кількість на 1 тис. чол.Смертність, у 1 тис. чол.природ. прирістСередня продовжить. життя, років
1970130,6Немає даних14,68,75,968,9
1980138,880015,911,04,967,7
1990147,733313,411,22,269,4
2000145,2-9588,715,3-6,665,4
2010142,9-23912,514,2-1,770,0
2014143,73013,313,10,271,0

Факти про населення України

43 549 609Чисельність населення
20 032 416Чисельність чоловічого населення(46.0%)
23 517 193Чисельність жіночого населення(54.0%)
455 674Народжено цього року
910Народжено сьогодні
645 714Померло цього року
1 290Померло сьогодні
36 319Мігрувало цього року
73Мігрувало сьогодні
-153 721Зростання чисельності населення цього року
-307Зростання чисельності населення сьогодні

Населення України у 2021 році

У 2021 році чисельність населення України зменшиться на -159 080 осіб та наприкінці року становитиме 43 544 250 осіб. Природний приріст населення буде негативним і становитиме 196665 осіб. За весь рік народиться приблизно 471 559 дітей та помре 668 224 особи. Якщо рівень зовнішньої міграції залишиться на рівні минулого року, то через міграційні причини чисельність населення зміниться на 37 585 осіб. Тобто, сумарна кількість людей, які в’їжджають до країни з метою довгострокового перебування (іммігрантів), буде більшою за кількість людей, які залишають країну (емігрантів).

Динаміка зміни чисельності населення України у 2021 році

Нижче представлені коефіцієнти зміни чисельності населення України, розраховані нами для 2021 року:

  • Народжуваність: в середньому 1 292 дитини на день (53.83 за годину)
  • Смертність: в середньому 1 831 осіб на день (76.28 за годину)
  • Міграційний приріст населення: в середньому 103 особи на день (4.29 за годину)

Швидкість зменшення населення України в 2021 році буде 436 осіб на день.

Населення України 2020

Згідно з нашою оцінкою, на кінець 2020 року населення України становило 43 703 330 осіб. За 2020 рік населення України зменшилося приблизно на 159 661 особу. Враховуючи, що населення України на початку року оцінювалося у 43 862 991 особу, річний приріст склав -0.36 %.

Ось основні демографічні показники України за 2020 рік:

  • Народжених: 473 282 людей
  • Померлих: 670 665 осіб
  • Природний приріст населення: -197383 чоловік
  • Міграційний приріст населення: 37 722 особи
  • Чоловіків: 20079908 осіб (за оцінкою на 31 грудня 2020 року)
  • Жінок: 23 623 422 особи (за оцінкою на 31 грудня 2020 року)

Приріст населення 1952 – 2021

YearПриріст населення
19521.41
19531.45
19541.44
19551.41
19561.36
19571.32
19581.29
19591.27
19601.26
19611.27
19621.27
19631.24
19641.18
19651.1
19660.99
19670.88
19680.79
19690.74
19700.73
19710.73
19720.73
19730.73
19740.7
19750.65
19760.6
19770.54
19780.5
19790.47
19800.45
19810.43
19820.41
19830.39
19840.37
19850.35
19860.32
19870.29
19880.25
19890.2
19900.12
19910.04
1992-0.05
1993-0.14
1994-0.26
1995-0.4
1996-0.56
1997-0.71
1998-0.83
1999-0.9
2000-0.92
2001-0.91
2002-0.88
2003-0.85
2004-0.8
2005-0.73
2006-0.65
2007-0.56
2008-0.48
2009-0.43
2010-0.4
2011-0.38
2012-0.37
2013-0.37
2014-0.38
2015-0.4
2016-0.44
2017-0.48
2018-0.52
2019-0.56
2020-0.58
2021-0.36

Щільність населення України

За даними Департаменту Статистики Організації Об’єднаних Націй, загальна площа України становить 576 320 квадратних кілометрів.

Під загальною площею мається на увазі площа суші та площа всіх водних поверхонь держави у межах міжнародних кордонів. Щільність населення вважається як відношення загальної чисельності населення, що проживає на цій території, до загальної площі цієї території. Згідно з нашими розрахунками на початок 2021 року населення України становило приблизно 43 703 330 осіб.

Таким чином, густота населення України дорівнює 75.8 особи на квадратний кілометр.

Релігія в Україні

РелігіяКількість послідовниківВідсоток від загальної
кількості населення
Християнство36 538 38083.9%
Нерелігійні та атеїсти6 445 38814.8%
Іслам522 5991.2%
Юдаїзм43 5500.1%

Джерело: Pew Research Center. The Global Religious Landscape .

Вам може сподобатись: Безпечний пральний порошок: як правильно вибрати

Кількість послідовників (19.12.2021 – Countrymeters.info ).

Розподіл населення за віковими групами

Згідно з нашими розрахунками, станом на початок 2021 року населення України мало такий розподіл за віком:

– відсоток людей молодших 15 років
– відсоток людей віком від 15 до 65 років
– відсоток людей старше 64 років

В абсолютних цифрах:

  • 6 003 963 особи молодше 15 років (чоловіків: 3 085 455 / жінок: 2 918 508)
  • 30 942 832 особи старше 14 та молодші 65 років (чоловіків: 14 797 948 / жінок: 16 144 884)
  • 6756535 чоловік старше 64 років (чоловіків: 2221877 / жінок: 4534220)

Як бачимо, вікова піраміда України має регресивний чи спадний тип. Такий тип піраміди зазвичай зустрічається у високо розвинених країн. У таких країнах зазвичай є досить високий рівень охорони здоров’я, як і рівень освіти громадян. Внаслідок відносно низької смертності та народжуваності населення має високу очікувану тривалість життя. Всі ці фактори, поряд з множиною інших, призводять до старіння населення (підвищують середній вік населення).

Джерело: Дані цієї секції засновані на останніх публікаціях Департаменту Статистики ООН у галузі демографічної та соціальної статистики .

Коефіцієнт демографічного навантаження

Коефіцієнт демографічного навантаження показує навантаження на суспільство та економіку з боку населення, яке не відноситься до працездатного населення (залежна частина населення). Під населенням, які не належать до працездатного населення, розуміють сумарне населення молодше 15 років і населення старше 64 років. Вік населення працездатного віку (продуктивна частина населення), відповідно, між 15 та 65 роками.

Коефіцієнт демографічного навантаження безпосередньо відбиває фінансові витрати на соціальну політику державі. Наприклад, зі збільшенням даного коефіцієнта, мають бути збільшені витрати на будівництво освітніх установ, соціальний захист, охорону здоров’я, виплати пенсій тощо.

Загальний коефіцієнт навантаження

Загальний коефіцієнт демографічного навантаження розраховується як ставлення залежної частини населення до працездатної чи продуктивної частини населення.

Для України Коефіцієнт загального демографічного навантаження дорівнює 41.2%.

Значення 41.2 % – відносно низьке. Воно показує, що чисельність працездатного населення більш ніж удвічі перевищує чисельність населення непрацездатного віку. Таке ставлення створює відносно низьке соціальне навантаження суспільству.

Коефіцієнт потенційного заміщення

Коефіцієнт потенційного заміщення (коефіцієнт дитячого навантаження) розраховується як відношення чисельності населення нижче за працездатний вік до чисельності працездатного населення.

Коефіцієнт потенційного заміщення для України дорівнює 19.4%.

Коефіцієнт пенсійного навантаження

Коефіцієнт пенсійного навантаження розраховується як відношення чисельності населення вище за працездатний вік до чисельності працездатного населення.

Коефіцієнт пенсійного навантаження в Україні становить 21.8%.

Джерело: Дані цієї секції засновані на останніх публікаціях Департаменту Статистики ООН у галузі демографічної та соціальної статистики .

Очікувана тривалість життя

Очікувана тривалість життя це один із найважливіших демографічних показників. Він показує середню кількість років майбутнього життя людини. Тобто кількість років, яку теоретично може прожити людина, за умови, що поточні показники народжуваності та смертності залишатимуться незмінними протягом усього життя людини. Як правило, під “очікуваною тривалістю життя” розуміють очікувану тривалість життя при народженні, тобто у віці 0 років.

Середня очікувана тривалість життя при народженні (для обох статей) в Україні становить 68,6 років (року).
Це нижче за середню очікувану тривалість життя у світі, яка знаходиться на рівні близько 71 року (за даними відділу народонаселення Департаменту ООН з економічних та соціальних питань).

Середня очікувана тривалість життя чоловіків при народженні – 62.8 років (року).
Середня очікувана тривалість життя жінок при народженні – 74.8 років (року).

Грамотність населення

За нашими підрахунками в Україні близько 37 610 346 осіб старше 15 років можуть читати та писати якоюсь мовою. Це становить 99.76% від загальної кількості дорослого населення. Під дорослим населенням у разі маються на увазі всі люди старше 15 років. Відповідно, близько 88 583 особи все ще залишаються безграмотними.

Рівень грамотності серед чоловічого дорослого населення становить 99.79% (16 984 594 особи).
35 231 людина – безграмотні.
Рівень грамотності серед жіночого дорослого населення становить 99.74% (20 625 752 особи).
53 352 особи – безграмотні.

Рівень грамотності серед молоді 99.72% та 99.81% для чоловіків та жінок відповідно. Загальний рівень письменності серед молоді становить 99.76%. Поняття молоді у разі покриває населення віком від 15 до 24 років включно.

Джерело: Дані для розділу “Грамотність населення України” засновані на останніх даних, опублікованих Інститутом Статистики ЮНЕСКО (дані були взяті 13 березня 2016 року) .

Історія населення України (1951 – 2021)

Дані наведено на 1 січня відповідного року.19511955195919631967197119751979198319871991199519992003200720112015201935,000,00040,000,00045,000,00050,000,00055,000,000История населения

YearІсторія населення України
195137,558,718
195238,089,297
195338,640,230
195439,195,892
195539,747,695
195640,289,727
195740,823,196
195841,348,605
195941,872,322
196042,399,997
196142,937,726
196243,481,533
196344,022,621
196444,544,172
196545,032,677
196645,476,495
196745,875,655
196846,238,470
196946,581,939
197046,920,471
197147,263,358
197247,609,958
197347,955,826
197448,290,569
197548,605,388
197648,894,953
197749,160,969
197849,406,182
197949,636,574
198049,857,530
198150,072,001
198250,277,559
198350,473,332
198450,659,095
198550,834,925
198650,999,016
198751,149,269
198851,279,475
198951,380,710
199051,442,887
199151,462,179
199251,438,491
199351,365,574
199451,231,201
199551,024,774
199650,741,242
199750,382,258
199849,965,090
199949,515,750
200049,062,167
200148,618,060
200248,189,108
200347,779,614
200447,398,979
200547,052,789
200646,747,921
200746,485,881
200846,261,961
200946,064,054
201045,880,779
201145,705,260
201245,536,374
201345,369,711
201445,198,538
201545,015,803
201644,817,104
201744,599,779
201844,365,940
201944,118,863
202043,862,991
202143,703,330

Історія населення України

РікНаселенняПриріст населення
195137 558 718N/A%
195238 089 2971.41%
195338 640 2301.45%
195439 195 8921.44%
195539 747 6951.41%
195640 289 7271.36%
195740 823 1961.32%
195841 348 6051.29%
195941 872 3221.27%
196042 399 9971.26%
196142 937 7261.27%
196243 481 5331.27%
196344 022 6211.24%
196444 544 1721.18%
196545 032 6771.10%
196645 476 4950.99%
196745 875 6550.88%
196846 238 4700.79%
196946 581 9390.74%
197046 920 4710.73%
197147 263 3580.73%
197247 609 9580.73%
197347 955 8260.73%
197448 290 5690.70%
197548 605 3880.65%
197648 894 9530.60%
197749 160 9690.54%
197849 406 1820.50%
197949 636 5740.47%
198049 857 5300.45%
198150 072 0010.43%
198250 277 5590.41%
198350 473 3320.39%
198450 659 0950.37%
198550 834 9250.35%
198650 999 0160.32%
198751 149 2690.29%
198851 279 4750.25%
198951 380 7100.20%
199051 442 8870.12%
199151 462 1790.04%
199251 438 491-0.05%
199351 365 574-0.14%
199451 231 201-0.26%
199551 024 774-0.40%
199650 741 242-0.56%
199750 382 258-0.71%
199849 965 090-0.83%
199949 515 750-0.90%
200049 062 167-0.92%
200148 618 060-0.91%
200248 189 108-0.88%
200347 779 614-0.85%
200447 398 979-0.80%
200547 052 ​​789-0.73%
200646 747 921-0.65%
200746 485 881-0.56%
200846 261 961-0.48%
200946 064 054-0.43%
201045 880 779-0.40%
201145 705 260-0.38%
201245 536 374-0.37%
201345 369 711-0.37%
201445 198 538-0.38%
201545 015 803-0.40%
201644 817 104-0.44%
201744 599 779-0.48%
201844 365 940-0.52%
201944 118 863-0.56%
202043 862 991-0.58%
202143 703 330-0.36%

Усі дані у цій таблиці дані на 1 січня відповідного року.