Чому золото стало світовою валютою

0 Comments

Еволюція світової валютної системи

Ключові поняття Світова валютна система; система “золотого стандарту”; Паризька валютна система; Генуезька валютна система; Бреттон-Вудська валютна систем; Ямайська валютна система; Європейська валютна система; фіксований та плаваючий валютний курс.

Конкретною формою організації валютних відносин є світова валютна система (СВС). Вона являє собою сукупність способів, інструментів та органів (інститутів), за допомогою яких здійснюються грошові розрахунки в рамках світового господарства. СВС включає в себе: національні резервні та наднаціональні (колективні) валютні одиниці, систему пристосування окремих валют однієї до одної (валютні курси), валютні ринки, міждержавні регіональні та наддержавні органи, що займаються регулюванням валютно-фінансових зв’язків і відносин.

Еволюція світової валютної системи визначається розвитком та потребами як національної так і світової економіки, змінами, що відбуваються у світовому господарстві, періодичним виникненням валютних криз. Валютна криза являє собою вибух валютних суперечностей, порушення функціонування СВС, що виявляється у невідповідності структурних принципів організації світового валютного механізму щодо нових умов виробництва, світової торгівлі. Валютні кризи супроводжуються порушенням стабільності валютних курсів, перерозподілом золотовалютних резервів, валютними обмеженнями, погіршенням міжнародної валютної ліквідності.

Розвиток світової валютної системи пройшов ряд етапів, кожний з яких займав відносно тривалий історичний період. Різниця між тією чи іншою світовою валютною системою полягала насамперед у тому, який актив вважався резервним, за допомогою якого досягалася рівновага платіжного балансу (у різні періоди це були золото, долар, який обертався в золото за фіксованим курсом, інша валюта, яка виконувала роль міжнародного платіжного засобу) [22, с. 27-36; 26, с. 42-101; 41, с. 68-77; 58, с. 171-218; 67, с. 220-271].

Золотий та золотодевізний стандарт

Перша світова валютна система – Паризька валютна система. Вона була юридично оформлена міжнародною угодою на конференції в Парижі в 1867 р., яка визнавала золото єдиною формою світових грошей. Основою валютної системи виступав золотомонетний (золотий) стандарт. Відповідно до золотого вмісту валют установлювались і їхні золоті паритети (співвідношення грошових одиниць різних країн за їхнім золотим вмістом). Тобто за системою “золотого стандарту” всі національні валюти мали фіксований золотий вміст. Наприклад, один англійський фунт стерлінгів з 1821 р. мав золотий вміст, який дорівнював 7,322385 г золота, одна німецька марка – 0,385422 г золота (з 1873 р.). Валютний курс визначався відношенням золотого вмісту валют. У нашому випадку – 1 : 20,3.

Золотомонетний стандарт базувався на безпосередньому зв’язку із золотом. За цією системою:

■ валюти вільно конвертувалися в золото;

■ зливки золота мали можливість вільно обмінюватися на монети;

■ золото вільно експортувалося, імпортувалося та продавалося на міжнародних ринках, тобто ринки золота та валютні ринки були взаємозалежними;

■ усі країни підтримували жорстке співвідношення між своїми запасами золота та кількістю грошей в обігу.

Режим вільно плаваючих валютних курсів діяв у межах золотих точок (золоті точки еквівалентні паритету національної валюти з додаванням чи відніманням транспортних та страхових витрат, спричинених матеріальним трансфертом золота). Органи валютного контролю проводили політику регулювання, завдяки якій можна було забезпечити стабільність валюти та рівновагу платіжного балансу.

Міжнародні розрахунки золотомонетного стандарту здійснювалися в основному використанням перевідних векселів, які виписувалися в національній валюті, переважно в англійській. Золото використовувалося лише для оплати пасивного сальдо платіжного балансу країни. Вже наприкінці XIX ст. частка золота в грошовій масі суттєво зменшилась і поступово розмінні кредитні гроші витіснили золото з обігу. На початку Першої світової війни золотомонетний стандарт розпався, оскільки перестав відповідати масштабам господарчих зв’язків, які зросли, та умовам регулювання ринкової економіки.

Друга світова валютна система юридично оформлена в 1922 р. міждержавною умовою Генуезької міжнародної економічної конференції. В її основу було покладено золотодевізний (золотовалютний) стандарт, що базувався на золоті та провідних валютах, які конвертувалися в золото. До характерних рис функціонування Генуезької валютної системи належали такі:

■ основою системи виступали золото та девізи (іноземні валюти). На золотодевізному стандарті базувалися грошові системи 30 країн. За міжнародні платіжно-резервні засоби почали використовуватися національні кредитні гроші. Але в міжвоєнний період статус резервної валюти не був офіційно закріплений за жодною валютою;

■ золоті паритети були збережені. Конверсія валют у золото почала здійснюватися не лише безпосередньо, а й опосередковано, через іноземні валюти;

■ валютні курси вільно коливалися;

■ валютне регулювання здійснювалось у формі міжнародних конференцій, нарад.

Відносна валютна стабілізація в світі спостерігалася з 1922 по 1928 р., але вона була підірвана світовою економічною кризою 1929- 1933 рр. Внаслідок кризи зазнав краху золотодевізний стандарт. Курс низки валют знизився на 50-84 %, зросло накопичення приватними особами золота, припинилися зовнішні платежі, утворилася маса “гарячих” грошей, що стихійно переміщалася від однієї країни до іншої в пошуках одержання спекулятивного надприбутку.

Це призвело до валютної війни, в якій використовувалася валютна інтервенція, валютний демпінг, валютні обмеження, валютні блоки.

У 1937 р. світову валютну систему потрясла нова економічна криза, відбулася масова девальвація валют. Напередодні Другої світової війни не залишилося жодної стабільної валюти.

Золотий стандарт. Навіщо його використовували і чому відмінили

Історично так склалося, що золото є загальновизнаним стандартом вартості. У минулому — спершу в прямому сенсі (карбування монет із золота), потім — в опосередкованому, як прив’язка номіналу національної валюти до деякої міри цього дорогоцінного металу

  • Що таке золотий стандарт?
  • Історія золотого стандарту
  • Чому відмовилися від золотого стандарту?
  • Різновиди золотого стандарту
  • Чому саме золото?
  • Чому не варто чекати повернення до золотого стандарту?
  • Бонус: ВВП США в золоті

Що таке золотий стандарт?

Золотий стандарт — така грошова система (на сьогоднішній день застаріла), в якій за одиницю розрахунків береться деяка стандартизована кількість золота, а використовувані грошові знаки відображають цю кількість і можуть вільно на неї обмінюватися.

Золотий стандарт з кінця XVIII ст. означав, що держава (або, скажімо, особисто король) гарантує, що кожна випущена грошова одиниця може на першу вимогу бути обміняна на відповідну кількість золота — і навпаки.

Аналогічно в законах було прописано, що і комерційні банки зобов’язані за запитом клієнта обмінювати долари, фунти або будь-яку іншу готівку на певну кількість золота встановленої проби. Якщо ж розрахунок проводився між державами, які використовують золотий стандарт, то угодами встановлювався фіксований обмінний курс їх валют на основі відносини кожної з цих валют до певної маси золота.

Історія золотого стандарту

Вперше система золотого стандарту була встановлена в кінці XVIII в. у Великобританії. За базу золотого стандарту приймалася 1 тройська унція золота, рівна 31,1 г. Пізніше широке поширення золотий стандарт отримав в кінці XIX століття, коли сформувалося більш-менш сучасне уявлення про індустріальну економіку.

У Німеччині золотий стандарт був введений в 1871-1873 рр., в США — в 1873 р., у Франції — в 1878 р., в Російській імперії — в 1895-1897 рр., в Японії — в 1897 р. У цей час британський фунт стерлінгів фактично є головною резервною валютою в світі. У 1925 р. Великобританія прийняла новий золотий стандарт на основі довоєнного паритету фунта стерлінгів і золота. З цього моменту резерви центробанків не обмежувалися золотом, вони також включали конвертовану в золото валюту (наприклад, долар США).

Світова економічна криза 1929-1933 рр. призвела до того, що всі розвинені країни світу задумалися про відмову від золотого стандарту. Спершу відбувся розпад міжнародної валютної системи на ряд блоків: доларовий, фунта стерлінга, французького франка і т. д. У кожного блоку були свої стандарти прив’язки валюти до золота і свої системи обміну золотом і його обліку.

У 1944 р. у Бреттон-Вудсі (США) на міжнародній конференції було прийнято рішення про введення замість золотого стандарту т. зв. золотовалютного стандарту, який дозволяв проводити м’якшу монетарну політику. Згідно золотовалютного стандарту долар по надійності прирівнювався до золота за курсом 1 унція до $35. І держави могли тримати резерви не в золоті, а вже в доларі. Робити взаєморозрахунки не в золоті, а в доларі.

Після Другої світової війни США як найсильніша країна мали можливість диктувати свої умови і нав’язати свої правила гри. Коли долар зайняв нове положення, всі взаєморозрахунки США почали проводити в доларі. Америка могла займати в борг у доларах на зовнішніх ринках. Всі товари США продавали за кордоном за долар, за долар ж купували імпортні товари.

15 серпня 1971 року президент США Річард Ніксон оголосив про “тимчасове” припинення конвертованості долара в золото. Причина — невідповідність реальної купівельної спроможності долара щодо декларованого золотого паритету, тривалі періоди дефіциту платіжного і, зокрема, торгового балансів США.

Остаточно припинення розміну американського долара на золото було зафіксовано в грудні 1976 року під час Ямайської конференції МВФ. З цього моменту золотий паритет утратив свій реальний економічний зміст. На зміну золотовалютному стандарту прийшла ера системи плаваючих валютних курсів.

Чому відмовилися від золотого стандарту?

Золотий стандарт був хороший тим, що забезпечував стабільність. Громадяни країн не з’ясовували з ранку, який сьогодні курс валюти: вони точно знали, що за свій долар отримають 1/35 частину тройської унції золота, тобто трохи менше одного грама дорогоцінного металу (1 тройська унція = 31,1 г).

Така економіка — фінансова система якої прив’язана до золота — більш стабільна, менш схильна до інфляції, оскільки при золотому стандарті уряд не може на свій розсуд “друкувати” гроші, не забезпечені золотом. Однак це та сама стабільність, яка — ворог розвитку. Справа в тому, що дефіцит платіжних засобів викликає спад у виробництві через кризу ліквідності (тобто її нестачу). А нестача ця виникатиме постійно: практика показала, що якщо нацвалюта дорівнює золоту, то люди починають її просто накопичувати. У кращому випадку — в банку, в гіршому — під матрацом.

Але щоб економіка розвивалася, гроші повинні обертатися. Економісти і глави центральних банків в якийсь момент прийшли до висновку, що для розвитку економіки в грошовій системі повинна постійно бути присутня невелика (і керована) інфляція. Рівно така, яка б стимулювала не запасати гроші, а інвестувати їх, тим самим стимулюючи бізнес. Але для цього потрібно відмовитися від золотого стандарту.

Щось подібне відбувалося в США в період Великої депресії, яку держава намагалася подолати, накачуючи економіку грошима. Навесні 1933 року адміністрація Рузвельта зробила ряд радикальних заходів, спрямованих на свідоме зниження золотого вмісту долара. Спершу 6 березня президент оголосив про початок “банківських канікул” і фактичне припинення золотого стандарту. Далі пішла заборона на ходіння в США золотих монет і золотих сертифікатів, націоналізація запасів золота і срібла. У 1934 р. був прийнятий закон про золотий резерв, за яким долар прив’язувався ні до фіксованої ціни на золото, а на розсуд президента, в рамках фіксованого діапазону цін на золото, що знаходився в межах 50-60% колишнього золотого долара.

Однак тільки остаточне і повсюдне скасування прив’язки валюти до золота дозволило проводити відносно довільну грошову емісію. І тут виявилося, що інфляція — штука не така вже й керована. Через надлишок паперових грошей в економіці тройська унція золота за період з 1967 р. по 2011 р. піднялася в ціні з $35 до $1900. Тобто за 44 роки подорожчала більш ніж в 50 разів — це і є реальна інфляція з точки зору золотого стандарту.

Сьогодні, на відміну від 1930-х, центробанки країн тому і можуть вільно поводитися з фіатними грошима, що вони не прив’язані до золотого стандарту, як тоді. США, ЄС, Японія та інші розвинуті держави в умовах коронакризи вливають в свої економіки трильйони грошових одиниць. Раніше такі ін’єкції були неможливі.

Різновиди золотого стандарту

  • Золотомонетний стандарт, він же класичний, — грошова система, заснована на золотих монетах і злитках. Паперові гроші в такій системі цілком собі існують, але їх вільно можна обміняти в банку на золоті монети або золоті злитки за встановленим гарантованим паритетом — причому він фіксується на самих купюрах. Кінець цій системі поклала Перша світова війна.
  • Золотозлитковий стандарт, він же “перехідний”, — виник як відповідь держави на зростання обсягу паперових грошей в економіці. З’явилася невідповідність золотих запасів наявності паперових грошей в обігу. Тоді було вирішено, що паперові гроші можна обмінювати на золото, але тільки в злитках, мінімальна вага яких становила 12,5 кг, що (якщо в якості прикладу брати Великобританію) відповідало сумі в 1700 фунтів стерлінгів. Це дозволяло центробанкам заявляти, що паперові гроші все-таки забезпечені золотом, хоча це було вже не так.
  • Золотовалютний стандарт, він же “золотодевізний”, покладений в основу Бреттон-Вудської валютної системи, — мав на увазі, що, відповідно до міжнародних угод, Сполучені Штати Америки беруть на себе зобов’язання забезпечувати золотий вміст долара за курсом $35 за тройську унцію. Запаси золота, накопичені США на той момент, становили близько 25 тис. т. Однак право обміну доларів США на реальне золото в порівнянні з золотозлитковим стандартом було урізано ще більше. Право конверсії доларів в золото отримували тільки держави в особі центральних банків.

Чому саме золото?

Насправді у золота в монетарних системах були гідні конкуренти. Перші грошові системи також базувалися на бронзі і сріблі. Монетарний срібний стандарт існував у Центральній Європі в VIII-XIV століттях. А починаючи приблизно з XV століття, в Європі встановився біметалізм: обмін срібла на золото і назад проводився за фіксованим курсом (який, втім, часто переглядався).

У підсумку саме золото було обрано в якості стандарту, до якого прив’язувалися грошові одиниці різних країн. Причини цього:

  • висока вартість при невеликому обсязі і вазі,
  • довговічність, незмінність при зберіганні,
  • подільність і поєднуваність,
  • можливість ідентифікації і стандартизації за конкретними ознаками (колір, вага, проба),
  • запаси золота обмежені, а його видобуток коштує дорого — це захищає від інфляції.

Сьогодні деякі економісти пропонують використовувати в якості стандарту вартості платину. Історично платина майже весь час була дорожче золота, хоча зараз різниця між ними — $700 на користь жовтого металу. До згортання Бреттон-Вудського золотого стандарту протягом 1970-х середній курс золота був $35,9 за унцію, а платини — $151,6. Потім почалося сходження золота. Обидва метали перетнулися в ціні на одному рівні — $1680 — 23 грудня 2013 р. З того часу платина знижувалася в ціні.

Золото в більшій мірі є інвестиційним активом, а платина — промисловим і частково інвестиційним. Крім того, платина — більш рідкісний дорогоцінний метал, ніж золото, — в земних надрах її в 20 разів менше.

Золото зазвичай випереджає платину, коли інвестори починають сумніватися з приводу політичної та економічної стабільності, а зворотний рух відбувається в період стабілізації економіки. Їх співвідношення є хорошим індикатором настроїв інвесторів і поточного політичного та економічного становища.

Чому не варто чекати повернення до золотого стандарту?

Мало хто знає, але це повернення недавно цілком могло статися. У листопаді 2020-го тоді ще президент США Дональд Трамп спробував призначити свого колишнього радника по перехідній економіці Джуді Шелтон в Федеральну резервну систему (ФРС). Це призначення провалив Сенат США голосуванням 47 голосів проти 50. Одна з реформ, яку Шелтон збиралася провести в ФРС, було повернення нехай і обмеженого, але золотого стандарту. Також вона — прихильник фіксованих обмінних курсів.

“Мені здається, що це має бути не просто повернення до золотого стандарту, а швидше за подорож назад в майбутнє. Я вважаю, що золотий стандарт сам по собі означає монетарну дисципліну. Гроші повинні бути розрахунковою одиницею, надійним показником і надійним засобом заощадження, — заявляла Шелтон в травні 2020-го. — США потребують перезавантаження після “перекосів” з боку ФРС протягом останніх 50 років”.

Але повернення до золотого стандарту навряд чи буде, тому що центробанки, та й самі монетарні системи, вже просто не зможуть існувати в ситуації стабільних курсів. Більш того, тоді владі буде важче хвалитися економічними успіхами.

Бонус: ВВП США в золоті

Цікавий момент: на цьому графіку червона лінія — ВВП США в тройських унціях золота:

ВВП, який вимірюється в доларах, проти ВВВ, що вимірюється в золоті. Джерело: Federal Reserve Economic Data

Звичайно, збережися золотий стандарт, долар так сильно не знецінився б по відношенню до золота і ми б не спостерігали падіння ВВП США. Однак факт залишається фактом — зараз Штати набагато менше напрацьовують в перерахунку на золото, ніж при Ніксоні.

Все найважливіше за сьогодні читайте на наших сторінках в Facebook і Telegram