Коли роздають антидор

Слава Ісусу Христу! Сьогодні вперше був на Св.Літургії у храмі Різдва Христового у Тернополі. Після Причастя хлопець із вівтарної дружини роздавав частички. Я — греко-католик, у нашій Церкві такої традиції нема. Що то за частички і для чого їх роздають вірним? Дякую. Мар’ян.

Слава навіки! Ще з апостольських часів у християн була традиція приступати до Святого Причастя на кожній Літургії. Однак згодом таку практику християни суттєво переосмислили. Для нас стало важливою не лише кількісна, але й якісна участь у Святих Таїнствах. Тому з часом увагу віруючих більше зосереджували на внутрішній і зовнішній підготовці до Причастя. (Між іншим, це ще одна принципова різниця між католиками і православними). Все більше наголошувалось на тому, що не всяке Причастя може бути корисним і безпечним для людини.

«Тому то, хто їстиме хліб цей чи питиме чашу Господню негідно, буде винний супроти тіла та крови Господньої! Нехай же людина випробовує себе, і так нехай хліб їсть і з чаші хай п’є. Бо хто їсть і п’є негідно, не розважаючи про тіло, той суд собі їсть і п’є! Через це поміж вами багато недужих та хворих, і багато-хто заснули (повмирали). Бо коли б ми самі судили себе, то засуджені ми не були б». (1 Кор.11:28)

Багато християн з благословення своїх духівників не причащаються на кожній Літургії, а в конкретно визначені дні року. Скажімо, я рекомендую людині обов’язкову сповідь та причастя упродовж кожного багатоденного посту, в день своїх іменин та після важкого гріха. Періоди між Таїнствами слід розглядати не як відпочинок від Бога, а як активну підготовку до Святої Євхаристії та безпосередньої зустрічі з Христом.

Варто зауважити, що Церква не покидає своїх дітей напризволяще. Той, хто через певні обставини немає змоги за богослужінням прийняти Найсвятіші Тіло та Кров Господа нашого Ісуса Христа, отримує іншу духовну втіху – антидор. Грецьке слово антидор походить від слів анти – άντί — замість і дорон – δωρον дар, тобто буквальний переклад на українську мову цього слова означає «те, що дається замість дару». Це є залишки тих просфор, з яких священик на Проскомії заготовлює Св.Дари та виймає часточки за наших живих та померлих родичів. З давніх-давен християни з величезною побожністю та благоговінням ставились не лише до Святого Агнця – тієї частини просфори, якою після освячення причащаються християни, але й до найменшої дрібки освяченого хліба.

Цікаві відомості про антидор, як не дивно, поміщено в україномовній версії вікіпедії :

17 травня 1591 року царгородський патріарх Єремія прислав грамоту київському, згодом уніатському митрополиту Михайлу Рогозі, в якій писав: «Доходять до нас вістки, ніби у вас по закінченні св. Літургії не роздається Антидор і вірні не цілують святих ікон. Від цього часу нехай надалі буде у вас, як і у нас, і нехай вірні приймають Антидор, а прийнявши, нехай цілують святі ікони».

Із скарги М. Д. Горленкової, дружини судді генерального від 31 грудня 1758 року видно, що існував у нас звичай, що по антидор йшли перше чоловіки, а вже потім жінки: «…держась обикновенія малоросійського, что мужи передом жен ідут за антидором…» (Лазаревський: «Опис. Старої Малоросії». том III; ст. 139).

Тіпікон – книга церковного уставу, вказує роздавати антидор, як на повній, так і на літургії Ранішосвячених Дарів, одразу після заамвонної молитви, під час співу 33-го псалма. При цьому наголошується, що причасники за літургією споживають антидор відразу після причастя.

Сумний факт, що Свята Просфора і нині не роздається в багатьох греко-католицьких церквах, свідчить про непошану її духовенства до величезної святині та відсутності пастирської любові до власної пастви. Єдиним поясненням тут може бути хіба те, що католицьке духовенство дотримується приписів «Кормчої» книги і не дає антидору невірним чи людям, які перебувають
під церковною забороною.

ПОЯСНЕННЯ ЛІТУРГІЇ

Місіонерський відділ Мукачівської єпархії Української Православної Церкви на честь Блаженнішого Митрополита Володимира презентує Вашій увазі листівку – Пояснення Божественної Літургії.

ПОЯСНЕННЯ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ

В наш світ, у якому так багато зла і несправедливості, дві тисячі років тому Бог явився у людському образі. Він воплотився, щоб врятувати нас від зла, від самотності, від смерті. Коли після Його хресної смерті, Його учні збиралися разом, Він, Воскреснувши з мертвих, приходив до них. Він і є з нами, особливо можна відчути це, коли ми збираємося разом на Літургію: «Бо, де двоє чи троє зібрані в ім’я Моє, там Я серед них» (Мф.18.20)

«Во воспоминаніє Господа і Бога…»

Божественна Літургія (грец. «спільне діло») – це головне з спільних богослужінь, під час якого здійснюється головне Таїнство Церкви – Таїнство Причастя або Євхаристія (грец. «Подяка»), бо, беручи участь в цьому Таїнстві, християни приносять подяку Богові за спасіння та прожите життя, за всі радощі і скорботи.

Першу Літургію звершив Господь наш Ісус Христос в Сіонській світлиці і кожна Літургія є таємничим продовженням цієї події. Віруючі збираються в храм для того, щоб разом «єдиними устами і єдиним серцем» прославити Бога і причаститися Святих Христових Таїн.

У Літургії можна виділити три частини:

• Проскомидія (грец. пροσκομιδή – «принесення», «підношення»), під час якої приготовлюється вино і хліб (просфори) для Євхаристії і поминаються душі християн живих і померших, за яких священик виймає частинки з просфор. Проте, поминаються тільки православні християни, не відлучені від Церковного спілкування смертними гріхами.
• Просфора своїм походженням уходить у давні часи. У перші століття християнства віруючі самі приносили з собою хліб, вино, єлей (тобто оливкову олію), віск для свічок – все, що потрібно для здійснення Богослужіння. Це приношення (на грецькій «просфора»), або пожертвування, приймали диякони; імена тих хто приносили вносили в особливий список, який з молитвою проголошували під час освячення Дарів. З цих добровільних приношень (просфор) відділялася частина хліба і вина для преложення в Тіло і Кров Христову. З воску виготовлялися свічки, а інші приношення, над якими також виголошувалися молитви, роздавали віруючим. З часом просфорою стали називати тільки хліб, який вживається для здійснення Літургії. Згодом стали замість звичайного хліба спеціально випікати просфори в церкві. Наприкінці Літургії причасникам разом з теплотою роздають антидор – маленькі частини просфори, з якої на Проскомидії був вийнятий Святий Агнець. Грецьке слово «антидор» походить від слів «анти» – замість і «дирон» – дар, тобто точний переклад цього слова – «замість дару». Просфору або частинку просфори можна отримати після Літургії які роздаються в храмах.

Проскомидія звершується священнослужителями у Вівтарі, в храмі зазвичай в цей час читається особливе молитовне послідування – Часи.

• Богослужбові Часи – це спеціальний чин молитов, який читається в храмі в визначений час. Це досить короткий чин, читання і слухання якого не займає більше п’ятнадцяти, двадцяти хвилин. Під час читання Часів Третього і Шостого ми покликані згадувати про суд над Христом у Пилата, знущання і побиття Спасителя, про те, як Спаситель був введений на Голгофу, як Він був розп’ятий, і темрява стала по цілій землі (Лк. 23.44).

Перед початком Літургії священик звершує кадіння Вівтаря, церковнослужителів і тих хто молиться в храмі. Вірники відповідають поклоном. Кадильний дим – символізує Святого Духа. Він наповнює храм Божою благодаттю, і освячуючи віруючих.

Літургія оглашенних

• На цій частині Літургії можуть бути присутніми оглашенні, тобто ті люди, які готуються до прийняття Святого Хрещення і отримують настановлення у християнській вірі.

Літургія починається виголошенням священика, прославляючого Святу Трійцю: «Благословенно царство Отца і Сина і Святаго Духа, нині і присно і во віки віков». Славослів’я – вища форма молитви, в якій людина ніби забуває самого себе і спрямовує всі сили своєї душі до хваління, прославлення Творця.

Почувши виголошене священиком початкове благословення, церковне зібрання приєднується до прославлення Царства Божого співом «Амінь», що означає «Істинно так».

Диякон (священик) виголошує мирну ектенію (грец. εκτενὴς – «протяжне моління»), закликаючи всіх християн в мирі з Богом і ближніми звершувати молитву про спасіння душ, світу, Церкви, храму, про тих, хто молиться, про священнослужителів, церковнослужителів, про Батьківщину, владу, воїнство, про всіх віруючих, про родючість землі, про тих які подорожують, страждають, про полонених, про позбавлення від скорботи тощо.

Хор співає три антифони: «Благослови, душе моя, Господа…» (102 псалом), «Хвали, душе моя, Господа…» (145 псалом), «Во Царствії Твоєм помяни нас, Господи… » (9 головних євангельських заповідей, які Христос дав під час так званої Нагорної проповіді). Кожен антифон відділяється один від іншого малими ектеніями «Паки і паки…» (тобто «Знову і знову»). Мала ектенія представляє собою скорочення мирної ектенії.

Перший антифон закликає віруючих до внутрішнього сердечного прославлення Бога, по слову святого апостола Павла, як й заповідав християнам серцем вірувати в правду, а устами сповідувати Бога для спасіння. У другому антифоні християни призиваються сповідувати Бога не тільки устами, але і всім своїм життям.

Другий антифон закінчується співом гімну Ісусу Христу «Єдинородний Сине і Слове Божий…», в якому ми не тільки просимо Христа врятувати нас, але і розкриваємо вчення про Нього, як про Бога, Який втілився від Діви Марії для спасіння нас.

Під час співу третього антифону – Заповідей блаженств, відбувається Малий Вхід з Євангелієм, який символізує вихід Христа Спасителя на проповідь.

Свічконосець зі свічкою, йдучи перед дияконом, означає світло Новозавітної благодаті. Євангеліє, яке несе диякон, означає Христа Спасителя, священики являють образ святих апостолів. У Царських вратах диякон робить Євангелієм знак хреста і входить у Вівтар. Цим символізується, що через хресні страждання Спасителя всім віруючим відчиняється вхід в Царство Небесне. Возглас «Премудрость, прості» – це заклик до віруючих слухати премудрість Божу, стоячи благоговійно, просто.

Далі співаються тропарі свята і Трисвяте, під час яких священик у Вівтарі стає на Горньому місці, обличчям до народу. Це означає спасіння Христом Спасителем всього роду людського і сходження Його в Царство Небесне до Бога Отця.

Читання книги Апостол нагадує нам про проповідь святих апостолів. До уважного читання Апостолу віруючі готуються возгласом: «Вонмем» («Будьмо уважні!») Читання Євангелія – ​​ проповідь Самого Христа. У деяких храмах після читання Євангелія священик вимовляє проповідь, у деяких пізніше.

Після Євангелія (проповіді) виголошується сугуба ектенія за здоров’я і спасіння всіх віруючих, а також заупокійна ектенія, на якій поминаються усопші православні християни. Далі слідують ектенії за оглашенних (іноді скорочуються).

ЛІТУРГІЯ ВІРНИХ

• Після того як оглашенні залишають храм починається Літургія вірних. Це вже та частина Літургії, на якій повинні бути присутніми тільки вірні чада Церкви. На Літургії вірних відбувається власне Євхаристія і Причастя Святих Христових Таїн.

Під час співу Херувимської пісні відбувається Великий вхід зі Святими Дарами. Він означає вихід Господа на хресні страждання.

Свічконосець що йде перед Святими Дарами, знаменує вогонь молитви. Святі Дари символізують Господа, несущого Свій Хрест на Голгофу. Згідно Євангелія, в цей час сонце покрилося темрявою, земля затряслася, відкрилися гроби, сила бісівська повергнута в пекло.

Після поминання церковної ієрархії і всіх православних християн, священик ставить Святі Дари на Престол, що означає положення Господа у гроб. Закриття Царських врат – знак того, що душа Спасителя після Його розп’яття на хресті зійшла до аду, щоб вивести звідти всіх старозавітних праведників. Закриття завіси – образ каменю приваленого іудеями до гробу Господнього.

Під час благальної ектенії ми просимо у Господа земні і небесні милості.

За ектенією відкривається завіса Царських врат, що означає Воскресіння Христа Спасителя. Народ співає Символ віри, який є сповідуванням нашої християнської православної віри. В Символі віри містяться всі основні віроучительні положення (догмати) викладені в коротких, але точних словах. Символ віри зобов’язаний знати
і розуміти кожен православний християнин.

Після закінчення співу Символу віри диякон урочисто і голосно виголошує: «Станем добрі, станем со страхом, вонмем…», тобто стоячи зі страхом і благоговінням будемо уважні до того, що відбувається.

Починається подячний Євхаристичний канон – це найважливіша частина Літургії, коли хліб і вино, приготовані на Проскомидії, стають істинним Тілом і істинною Кров’ю Христовою. В цей час всі християни стають учасниками Тайної Вечері Христової.

Хор повільно і тихо співає «Тебе поєм. Тебе благословим, Тебі благодарим, Господи, і молимтися, Боже наш…» Священик з піднятими руками молиться про зіслання Святого Духа. Відбувається зішестя Святого Духа, Який освячує Святі Дари. З цього моменту на Престолі в Святих Тайнах під виглядом і образом хліба і вина цілком присутній Сам Христос Бог.

Під час співу молитви «Достойно єсть», яка прославляє Божу Матір, поминаються імена всіх живих і покійних близьких і родичів.

Ектенія прохальна «Вся святия помянувше…», супроводжується особливими проханнями. Вона духовно налаштовує кожного учасника Літургії до причастя Святих Христових Таїн і молиться про те, щоб Бог прийняв нашу жертву, дарував нам благодать Святого Духа і дозволив прийняти цей Дар неосужденно.

Після ектенії всенародно співається молитва «Отче наш». Цю молитву кожен християнин повинен не тільки знати напам’ять, а й розуміти про що йдеться в ній.

Священик у Вівтарі, підносячи Святий Агнець, виголошує «Святая святим». Це виголошення означає, що Святі Тайни призначені для тих християн, котрі прагнуть до духовної досконалості і ревнують про Богоугодження і справі преображення і спасіння своєї душі.

Причастя – є Таїнство, у якому віруючі споживають (причащаються) Самого Тіла і Крові Господа і Бога нашого Ісуса Христа на відпущення гріхів і в життя вічне. Сам Господь сказав: «Істинно, істинно кажу вам: якщо не будете споживати Плоті Сина Людського і не питимете Його Крові, то не будете мати життя в собі» (Ін.6.53). Для віруючих факт дійсності преложення хліба і вина, принесених на Літургію, в Тіло і Кров Христову безсумнівний.

• Щоб Причастя служило на освячення і спасіння душі, необхідно вести християнське життя і не мати смертних гріхів.

«Нехай же випробовує себе людина, i так нехай їсть вiд хлiба цього i п’є вiд чашi цiєї. Бо хто їсть i п’є недос­тойно, той їсть i п’є на осудження собi, не думаючи про Тiло Господнє. Через це багато з вас не­мiч­них i недужих i чимало вмирає» (1Кор. 11.28-30).

Святитель Микола Кавасіла роз’яснює: «Благодать освячує нас через Дари, якщо знайде нас здатними до освячення; якщо ж зустріне нас неприготованими, то і не принесе ніякої користі, і заподіє незліченну шкоду».

Після Причастя, вийняті з просфор на Проскомидії частки занурюються в святу Чашу зі словами: «Омий, Господи, гріхи тих, що тут поминалися, Кров’ю Твоєю Чесною, молитвами святих Твоїх» і Господь омиває Своєю Кров’ю гріхи тих, хто був пом’янутий на Проскомидії.

Священик, тримаючи в руках Святі Дари, виголошує в Царських вратах «Всегда, нині і присно, і во віки віков» і відносить Дари на Жертовник. Ми згадуємо Вознесіння Господа Ісуса Христа в Небесне Царство, Його повсякчасне перебування з віруючими на землі в Таїнствах Церкви і Його Друге славне Пришестя: «Цей Ісус, Який вознісся від вас на небо, прийде так само, як ви бачили Його, коли Він сходив на небо» (Діян. 1.11).

Наприкінці Літургії диякон (священик) виголошує подячну ектенію «Прості приїмше…»

Після відпусту Літургії, на якому поминаються Пресвята Богородиця і святі дня, всі підходять до цілування Хреста.

P.S. Особливу подяку у підготовці даної листівки виражаємо: архієп. Феодору (Мамасуєв), о. Віктору (Палош) та Максиму (Долинний)!