Як називається романс із Рахманінова

0 Comments

Література українського романтизму – Нова українська література

Романтизм віддзеркалює розчарування людини в щоденних проявах життя й розбудовує сферу фантазії та мрії. Звідси походить специфічна для романтизму проблема «роздвоєності» світу. Герой романтичного твору прагне втекти від

буденності до намріяного світу повноцінного життя.

Романтизм зародився наприкінці XVIII століття в Англії та Німеччині. Німецькі вчені й літератори помітно вплинули на слов’янський романтизм. Нові ідеї набули значного поширення в Україні завдяки освітній діяльності Харківського університету, у якому викладало чимало німецьких професорів. Засвоюючи європейський досвід, український романтизм доволі швидко набув виразних національних рис.

Індивідуалізм — одна з ключових ознак романтизму. Романтичний герой завжди виділяється із загальної маси людей. Іноді він наділений незвичайними фізичними або духовними якостями, частіше це мрійник, здатний до глибоких і сильних переживань. Він не приймає приземленого повсякдення, а отже, завжди конфліктує з ним. Звідси випливає бажання відгородитися, утекти від одноманітності щоденного існування. Нерідко герой обирає для себе втечу, усамітнення, самозаглиблення. У літературі романтизму набувають поширення образи самотніх «утікачів» — мандрівників і подорожніх, для яких мандри (як у прямому, так і в переносному значенні) стають основним способом існування.

Романтизм — літературний напрям, у світоглядній основі якого лежить розбіжність між дійсністю і мрією. Він віддзеркалює розчарування людини в щоденних проявах життя й розбудовує сферу фантазії та мрії.

1. Коли виник романтизм? У яких країнах він зародився?

2. У якому місті розпочав свій розвиток український романтизм? Чому?

3. Що є головною рисою романтичного мистецтва?

4. Як романтичний герой ставиться до дійсності?

5. У чому полягає індивідуалізм романтичного героя?

Виявляємо творчі здібності

Узявши до уваги те, що ви дізналися про героя літератури романтизму, напишіть есе на тему «Кілька годин із життя романтичного героя».

РОМАНТИЗМ І НАЦІОНАЛЬНЕ ЖИТТЯ

У романтизмі особливої цінності набуває людська особистість. Розкриваються її багатогранність і глибина, не лише світлі, а й темні особистісні прояви. Кожен сприймається як неповторна індивідуальність, а отже, утрата навіть однієї людини збіднює все людство.

Цей «індивідуалізм» романтики переносили на життя народів: зникнення навіть маленького етносу загрожує людству непоправною втратою. У межах романтизму складається усвідомлення особливої цінності кожного народу та його атрибутів (мови, звичаїв, традицій). Як за людиною закріплюється право на індивідуальність, так і кожен народ визнається унікальною спільнотою зі своїм особливим національним характером, риси якого яскраво представлені в мові, фольклорі, літературі. З огляду на це стає зрозумілим, чому романтики виявляли особливу увагу до усної народної творчості. Вони вивчали фольклор не лише як мистецтво. Усна словесність осмислювалась як джерело духовного життя народу, його «індивідуальності». Не випадково саме в період романтизму активізувалося збирання й вивчення фольклорних творів: з’явилися збірники народних пісень Миколи Цертелєва, Михайла Максимовича, Платона Лукашевича, Зоріана Доленги-Ходаковського. Найбільший вплив на розвиток романтичної поезії справив збірник Максимовича «Українські народні пісні» (1834).

1. Чому романтики підносили неповторність кожного народу?

2. Як романтики ставились до мови й фольклору?

3. Назвіть відомих збирачів народних пісень.

4. Скориставшись мережею Інтернет або довідковою літературою, підготуйте повідомлення про діяльність Михайла Максимовича зі збирання й вивчення фольклорних творів. Виступіть із цим повідомленням перед однокласниками.

Титульна сторінка збірника українських народних пісень М. Максимовича (1834)

ТЕМАТИКА Й ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ РОМАНТИЗМУ

У пошуках ідеалу романтики зверталися до подій та образів минулого. Їх цікавили кризові періоди з війнами, повстаннями, національно-визвольними рухами. Винятковий інтерес становила козацька історія — час, коли найповніше виявився волелюбний дух народу, коли умовності відходили на другий план і людина могла розкрити свої найкращі риси, наближаючись до ідеалу повноцінного життя. Ось чому історична тема стала в українському романтизмі панівною, а національна історія сприймалася як важливе джерело натхнення. Відповідно посилився інтерес до пам’яток козацької доби, зокрема до козацьких літописів та «Історії русів». Одночасно з історичною романтики засвоювали психологічно- особистісну тему. Її розкриття було спрямоване на всебічне пізнання людської індивідуальності. Звільняючись від тенет повсякденності, романтичний герой звертався до внутрішнього світу, розглядав його як окрему реальність, де панують фантазія і мрія.

Романтичний інтерес до внутрішнього світу людини сприяв розвитку ліричних та ліро-епічних жанрів — елегії, послання, романсу, балади, поеми. Улюбленим жанром романтиків була елегія — сумна лірична поезія, герой якої нарікає на долю, самотність, нерідко звертається до світу природи. Був популярним і романс — ліричний твір із наспівною інтонацією, який виконується під музичний акомпанемент. Поширилась балада, що приваблювала поетів загостреним драматизмом. Ліро-епічна поема дозволяла масштабніше відображати життєві події й водночас глибше пізнавати людську особистість.

1. Чому романтики звертались до минулих епох?

2. Які історичні періоди їх приваблювали?

3. У яких давніх пам’ятках романтики шукали історичні відомості?

4. Які жанри допомагали романтикам осягнути внутрішній світ людини?

5. Схарактеризуйте жанри поезії, до яких найбільше звертались романтики.

6. Чи близька вам тематика літератури романтизму? Чи виникло у вас бажання почитати твори поетів-романтиків? Чому?

Пам’ятний знак на стіні будинку музею «Русалки Дністрової» у Львові

ОСЕРЕДКИ УКРАЇНСЬКОГО РОМАНТИЗМУ

У 30-х роках XIX ст. центром романтизму був Харків. Викладачі та студенти Харківського університету вивчали фольклор, цікавились історією. Чимало з них розкрили своє поетичне обдарування. У романтичному дусі писали Петро Гулак-Артемовський, Левко Боровиковський, Амвросій Метлинський, Микола Костомаров, Михайло Петренко.

Помітну роль у розвитку романтизму відіграла Ніжинська гімназія вищих наук. У ній навчалися письменники Микола Гоголь, Євген Гребінка, Віктор Забіла, Олександр Афанасьєв-Чужбинський.

У середині 40-х років зросла літературна роль київського осередку, з яким пов’язана діяльність Тараса Шевченка, Миколи Костомарова, Пантелеймона Куліша. Наприкінці 1845 року в Києві постало Кирило-Мефодіївське товариство, що сповідувало ідеї особистої й національної свободи.

У Львові семінаристи Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич та Яків Головацький організували гурток «Руська трійця». Вони виступали за використання народної мови в літературі, уклали з власних творів рукописний збірник «Син Русі». У 1837 році вони також видали написаний народною мовою альманах «Русалка Дністрова».

Західноукраїнські поети доклали чималих зусиль для утвердження культурної

єдності українського народу, розділеного державними кордонами.

1. Розкажіть про осередки українського романтизму в Харкові, Ніжині, Києві та Львові.

Порівнюємо твори різних видів мистецтва

2. Розгляньте на с. 136 фото пам’ятного знаку на стіні будинку музею «Русалки Дністрової». Розкажіть про альманах, якому присвячений музей. Чи відповідає пам’ятний знак настроям доби романтизму? Чому ви так вважаєте?

Ділимося читацьким досвідом

3. Прочитайте твори українських поетів-романтиків у віртуальній бібліотеці на електронному освітньому ресурсі interactive.ranok.com.ua. Поділіться враженнями з однокласниками.

Успішна спроба перенести романтизм на український ґрунт належить Петрові Гулаку-Артемовському (1790—1865), професору Харківського університету. Його «Пан Твардовський» і «Рибалка» стали першими романтичними баладами в українській літературі. Ініціативу П. Гулака-Артемовського підтримали обдаровані студенти.

Левко Боровиковський (1806—1889) народився на Полтавщині, навчався в Харківському університеті. Ще в студентські часи почав записувати народні пісні. Здійснював вільні переклади європейських поетів-романтиків. У власній творчості Боровиковський виступав переважно в жанрі балади. Його перу належить балада «Маруся» — переробка поезії німецького романтика Готфріда Бюргера. Боровиковський створив баладу «Чарівниця», одну з перших літературних варіацій на мотив народної пісні «Ой не ходи, Грицю».

Микола Костомаров (1817—1885) цікавився українською історією та фольклором, звідти брав теми для своїх поезій. Художньо опрацьовував ліричні мотиви туги, самотності, сирітства, нерозділеного кохання. У ліриці Костомарова помітне місце посідає тема творчого натхнення. У вірші «Соловейко» пісня солов’я порівнюється з проникливістю поета, який за допомогою натхненного слова сягає сердечних глибин.

Амвросій Метлинський (1814—1870) походив із Полтавщини. Після закінчення Харківського університету був викладачем. Оспівував козацьку героїку, звертався до теми історичної пам’яті. Більшість його поезій написані в жанрі історико-героїчної балади. Вони перейняті песимізмом, сповнені згадками про колишню козацьку славу, втрачену нащадками. Назви його творів досить промовисті: «Кладовище», «Козак та буря», «Гетьман», «Козачая смерть», «Смерть бандуриста».

Обдарованим харківським поетом був Михайло Петренко (1817—1862). Найбільше визнання йому приніс вірш «Небо» («Дивлюся на небо та й думку гадаю»), на основі якого виникла народна пісня. Образ неба осмислюється автором як символ намріяного світу краси й гармонії. Ліричний герой, нарікаючи на свою «безкрилість», прагне вирватися з обіймів сірої буденності. У його емоційному пориві виражена мрія натхненної особистості хоча б на мить досягти бажаного ідеалу.

Поет із Чернігівщини Віктор Забіла (1808—1869) здобув визнання як автор романсових та елегійних віршів. Його творам властиві емоційна простота і щирість. Козак, сирота, соловей — образи, які найчастіше використовує поет. У вірші «Соловей» тему кохання розкрито за допомогою настроєвої антитези: радісний весняний спів солов’я й гіркі роздуми безнадійно закоханого ліричного героя. Покладений на музику композитором Михайлом Глінкою, цей твір Забіли завоював велику популярність.

Олександр Афанасьєв-Чужбинський (1816—1875) народився на Полтавщині. Його справжнє прізвище Афанасьєв (Чужбинський — літературний псевдонім). Навчався в Ніжинській гімназії разом з Євгеном Гребінкою. Потім був на військовій службі. Разом із Тарасом Шевченком подорожував Лівобережною Україною. Видав збірку поезій під назвою «Що було на серці». Поет звертався переважно до психологічно-особистісних мотивів: кохання, розлука, переживання самотності, туга за рідним краєм. Елегія Афанасьєва-Чужбинського «Є. П. Гребінці» («Скажи мені правду, мій добрий козаче. ») покладена на музику й сьогодні виконується як популярний романс.

Український романтизм представляють і талановиті твори лідера «Руської трійці» Маркіяна Шашкевича (1811—1843). Він звертався до історичних, громадянських, фольклорно-побутових тем. У поезії «Веснівка» Шашкевич майстерно використав досвід народної пісенності. Картина весняного пробудження природи, представлена у вірші, приваблює глибоким підтекстом, схиляє до філософських роздумів.

1. Хто є автором перших романтичних творів в українській літературі?

2. Назвіть твори Левка Боровиковського. Яким жанрам він віддавав перевагу?

3. Звідки брав теми для своїх поезій Микола Костомаров?

4. Яка тема переважає в творчості Амвросія Метлинського?

5. Який вірш Михайла Петренка став народною піснею?

6. Назвіть ключові образи поезій Віктора Забіли.

7. До яких тем звертався Олександр Афанасьєв-Чужбинський?

8. Хто був лідером «Руської трійці»?

9. Хто з українських поетів-романтиків найбільше вас зацікавив? Чому?

10. Проведіть театралізований поетичний вечір, присвячений творчості українських

романтиків. Доповніть виставу музичними творами на слова поетів-романтиків у власному виконанні чи в записі. Проілюструйте за допомогою мультимедійної презентації або відеоогляду.

ЗНАЧЕННЯ ТВОРЧОСТІ ПОЕТІВ-РОМАНТИКІВ

Романтики збагатили нашу літературу розкриттям історичної та психологічно-особистісної тем. Вони багато зробили для художнього осмислення історичної долі українців. Важко переоцінити роль романтизму в піднесенні національної самосвідомості народу, який у непростих умовах бездержавності, попри заборони й обмеження, обстоював своє право на вільний розвиток.

Порівнюємо твори різних видів мистецтва

1. Знайдіть в Інтернеті й розгляньте роботи художників-романтиків (наприклад, Ж. Л. Т. Жеріко «Потоп», К. Д. Фрідріха «Мандрівник над морем туману», М. Водзінської «Портрет брата»). Які риси романтичного мистецтва властиві полотнам художників?

2. Підсумуйте отримані знання про романтизм за таким планом:

1. Що таке романтизм?

2. Зв’язок романтизму з фольклором.

3. Найпоширеніші в романтизмі жанри.

4. Українські міста, що стали осередками романтизму.

5. Найвідоміші українські поети-романтики.

Запис у робочий зошит зробіть у зручній для вас формі (тексту, розгорнутого плану, схеми, таблиці).

Віртуальна читальня Української літератури для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Дозволяється копіювати матеріали з обов’язковим гіпертекстовим посиланням на сайт, будьте вдячними ми приклали багато зусиль щоб привести інформацію у зручний вигляд.

© 2007-2024 Всі права на дизайн сайту належать С.Є.А.

Романси Рахманінова: історія, відео, вміст, цікаві факти

Романси С.В. Рахманінова називають його душевної сповіддю. Композитором створено чимало творів у цьому жанрі – близько восьми десятків, кожне з яких відрізняється дивовижною щирістю. Така увага Сергія Васильовича до вокальних творів цілком зрозуміло – він часто говорив про те, що любить поезію і завжди зводив її на друге почесне місце після музики.

Історія створення

Тяга до творчості проявилася у Рахманінова ще в дитячі роки, правда, спочатку він вважав за краще імпровізувати, не обтяжуючи себе фіксацією нот на папері. А ось записувати свої творіння майбутній великий композитор почав тільки з 1887 року, і відразу ж спробував свої сили в різних жанрах, в тому числі і вокальних. Однак про твори для голосу тих років немає ніякої інформації, можливо, тому, що Рахманінов не рахував їх важливими і не намагався зберегти. Відлік своїх вокальних творів композитор вирішив розпочати з 1890 року, коли були написані його твори для голосу «У воріт обителі святий» на слова М. Лермонтова і «Я тобі нічого не скажу» на слова А. Фета, позначені ним як № 1 і № 2. З тих самих пір романс став одним їх улюблених жанрів Рахманінова, і він регулярно повертався до нього в своїй творчості. Якщо ці твори перших років були дуже схожі за стилем на музику П.І. Чайковського , То в вокальних творах 1891 року виразно чується вплив Е. Гріга. Йдеться про двох романсах: «Це було в квітні», написаному на французький текст Е. Пайерона, і «Сутеніло» на слова А. Толстого.

В період після закінчення Московської консерваторії і до другої половини 1890-х років Сергієм Васильовичем було написано три опусу творів для голосу. У них вже чітко намічаються риси творчої індивідуальності Рахманінова, і стає очевидною характерна для його пера трактування жанру романсу, коли широка і експресивна вокальна мелодія органічно зливається з віртуозною фортепіанної партією, багатою колористическими відтінками.

Шість романсів, які були написані до середини 1893 року увійшли в op.4. Кращим твором цієї групи вважається романс «У мовчанні ночі таємницею» (вірші А. Фета), який був адресований родичці маестро В.Д. Скалон.

Романси op.8 були складені восени 1983 року і стали своєрідним відгуком на відхід з життя популярного в той час поета Н. Плещеєва. Цікаво, на сам Рахманінов його ніколи не бачив, і знав його тільки по книгах і словами своїх знайомих. Можливо, він щось чув про великого поета від свого дідуся Аркадія Олександровича, який не тільки добре його знав, а й присвятив йому кілька своїх романсів. В даний опус включено шість творів, найвідомішими з яких вважаються «Дитя, як квітка ти прекрасна!» І «Сон».

У 1896 році на світ з’явився ще один цикл з 12 романсів, який був позначений під op. 14. Оскільки в цей період Рахманінов ще знаходився в пошуках свого стилю, даний опус дуже різнорідний по образам. Нерівноцінні вірші, які використовував Сергій Васильович. Серед їх авторів є і визнані метри поетичного тексту, такі як А. Толстой, Ф. Тютчев, А. Фет і інші, а також маловідомі в ті часи поети Н. Мінський і К. Бальмонт. Найпопулярнішим романсом з цього циклу за часів Рахманінова були «Весняні води».

Навесні 1902 року був закінчений черговий, 21-й опус творів для голосу, до якого увійшли 12 творів. Серед них важко виділити щось особливо видатне – все романси цього циклу можна сміливо віднести до вищих шедеврів рахманиновского творчості. Найвідомішими з творінь цього опусу можна вважати «Бузок» на слова Є. Бекетова і «Тут добре» на вірші Г. Галкіної.

Чотири роки по тому Рахманінов завершує ще групу романсів, які об’єднуються під опусом №26. Цей цикл з п’ятнадцяти творів виділяється серед інших своїми стилістичними особливостями, які пов’язані з оперними пошуками композитора. Саме тому деякі його твори з цієї групи носять характер драматичного монологу. До числа таких, наприклад, належить романс «Ми відпочинемо» на слова А. Чехова.

36-й опус склали чотирнадцять романсів. Дванадцять з них були записані в розпалі 1912 року, один під назвою «Не може бути» вийшов у світ двома роками раніше, в 1910, а «Вокаліз» складався в 1915 році і був доданий в групу пізніше. У цьому опусі звертає на себе увагу інтерес Рахманінова до пушкінської поезії. Якщо раніше він звертався до неї неодноразово в романсі «Не співай красуня при мені», то тут на його вірші написано три твори – «Муза», «Буря» і «Аріон». Крім цього композитор використав вірші К. Бальмонта, Ф. Тютчева, А. Фета і багатьох інших.

Особливе місце в творчому доробку Рахманінова займає його останній камерно-вокальний цикл з шести романсів, позначений опусом №38. Відмінною особливістю цієї групи творів, написаних в 1916 році, є поетичні джерела – всі вони належать перу сучасних композитору авторів, які прагнули до відновлення образів і засобів поетики. Найкращими романсами в цьому циклі Рахманінов вважав «Маргаритки» і «Щуролов».

Цікаві факти

  • Дід композитора Аркадій Олександрович був музично обдарованою людиною і дуже любив грати на фортепіано. Він прожив 73 роки і до останнього по кілька годин на день проводив за музичним інструментом. Він теж складав і особливо любив романси і фортепіанні п’єси, як і його онук. Деякі його твори були опубліковані, але більша частина з них загублена. До наших днів дійшли 11 творів Аркадія Олександровича, серед яких 7 романсів і 3 вокальних дуету.
  • Аркадій Олександрович Рахманінов написав романс на слова А.Н. Плещеєва «Сон». Через багато років ці ж вірші для свого вокального твори взяв і Сергій Васильович.
  • Романс на слова А. Толстого «Ти пам’ятаєш вечір» Рахманінов вважав найбільш невдалим серед всіх своїх вокальні творінь.
  • Романс «У мовчанні ночі таємницею» був складений 17 жовтня 1890 року, були але згодом композитор неодноразово повертався до нього і переписував окремі фрагменти. Остаточний варіант цього твору, який сьогодні звучить у концертних залах, мало схожий на первинну версію.
  • У творчому доробку великого композитора є й інші твори, що носять назву «Романс» – наприклад, друга частина в Квартет №1 і перша п’єса для скрипки в опусі № 6.
  • Свій перший гонорар в розмірі 500 рублів, отриманий від видавця К. Гутхена за друк клавіру « Алеко », Двох п’єс для віолончелі op.2 і шести романсів op.4, Рахманінова не вдалося витратити, оскільки їм він відразу ж погасив свої борги.
  • Романс «Весняні води» за часів Рахманінова мав дуже цікаву трактування. Революціонери чули в поривах прокидається заклики до боротьби і підйому суспільної самосвідомості. Про те, як це вокальне твір допомагало звільнятися від вікового гніту, зараз можна почитати в музичній літературі радянського часу.
  • В основу твору «Доля» з op.21 Рахманінов поклав відомий мотив з бетховенською П’ятої симфонії. Цей романс присвячений Ф. Шаляпіна, який переважно і виконував його перший час після створення.
  • У серці найбільшого маестро не раз спалахувала любов, яка надихала його на написання романсів. Саме під впливом цього почуття були створені «У мовчанні ночі таємницею» (посв. В. Скалон), «О ні, молю не йди» (посв. А. Лодиженскій), «Не співай красуня при мені (посв. Н. Сатиной) .
  • Будучи в еміграції, Рахманінов не залишили жодного романсу.

зміст

Сергій Васильович вважав жанр романсу ідеальним для втілення ліричних переживань. Саме тому в його вокальних опусах і переважає лірична сфера, а ось гумористичні, побутові і трагічні образи в них зустрічаються дуже рідко.

Ще в ранні роки Рахманінов часто звертався до жанру російської ліричної пісні, що у багато можна пояснити любов’ю до спадщини Чайковського. Особливо гостро це чується в романсах «Полюбила я на печаль свою» і «Ух ти нива моя». Композитор відбирає такі поетичні тексти, де розповідається про страждання від любові і нестерпних душевні терзання. Ця тема споріднена і для східної поезії, яка теж була не чужа Рахманінова. Екзотичні »композиції складають окрему гілку в його вокальній творчості – знаменитому романсі« Не співай красуня при мені », а також замальовках« Вона немов південь хороша »,« В моїй душі »,« Вночі в саду у мене »та інші. Правда, орієнталізм в цих композиціях більше умовний, і не так чітко відтворений, як в творах М. Балакірєва .

У своїй вокальній музиці Рахманінов зумів показати себе як чудовий майстер пензля і фарби, «намалював» справжню галерею природних картин – «Острівець», «Тут добре», «Бузок», і багато інших.

У творчості Рахманінова знайшла втілення і трагедійна тема. Саме вона переважає в романсах з опусів №21 та №26, які створювалися в непростий для художника період. Тоді Сергій Васильович сильно переживав через провал дебютної симфонії і все почуття спробував передати в своїх творіннях – композиціях «Доля», «Як мені боляче», «Я знову самотній», «Минає все».

Як справжній художник, Рахманінов не міг залишити поза увагою тематику мистецтва і своєї долі. У цьому плані показовими є романси «Ариона», «Муза» і «оброчнікі».

Рахманінов був композитором дивного обдарування. До якого б жанру він торкається, під його рукою він набував незвичайне духовне і художню довершеність. А з романсу великому музиканту вдалося зробити, здавалося б, неможливе – жанр з воістину безмежними можливостями. І що найцікавіше – Рахманінова не цікавили художні достоїнства тексту, для нього важливі були тільки образи і сенс, які автори закладали в нього. Правда, трактував композитор їх завжди по-своєму, створюючи зовсім інший поетичні образ, що зачаровує своїм звучанням.

Сподобалася сторінка? Поділіться з друзями:

Відео: слухати Романси Рахманінова

    Выставки в пушкинском музее изобразительных Их имена – символ эпохи Ренессанса. Их картины – национальное достояние Италии. В Музее изобразительных искусств имени Пушкина идут последние приготовления к открытию грандиозной выставки шедевров итальянских

Ленинские горки музей заповедник Усадьба Горки возникла в конце XVIII века, парк и усадебный дом восходят ко времени Дурасовых (начало XIX века), хозяйственные сооружения и парковые павильоны — к предреволюционным годам, когда поместьем

Государственный исторический музей С мая 1895 г. до ноября 1917 г. официальное название музея звучало следующим образом — «Императорский Российский исторический музей имени Императора Александра III». Музей имени Его Императорского Высочества

Екатеринбургский музей изобразительных искусств В основе здания музея — одно из старейших сохранившихся зданий Екатеринбурга, построенное в 1730-х — начале 1740-х как госпиталь Екатеринбургского железоделательного завода[1], впоследствии

Государственный историко-литературный музей-заповедник а Пушкинский заповедник объединяет две усадьбы: Захарово и Вяземы. На территории усадеб расположен Государственный историко-литературный музей-заповедник А. С. Пушкина. Всего на территории Вязем более

творчість Рахманінова

Багатогранність таланту С.В.Рахманинова висловилася в іпостасях диригента, композитора, виконавця, хоча сам композитор часто говорив про те, що боїться не знайти себе, і в кінці життєвого шляху так і писав:

«. я не знайшов себе . »

Цього композитора називають одним з найвидатніших мелодистов. Сам він говорив:

«Я хотів би заспівати тему на фортепіано так, як її заспівав би співак».

В.Брянцева зазначає органічність поєднання в його мелодиці вже сформованої афористичности з тільки намічається широтою дихання, процессуальностью, втілювати особливості споконвічно російського епічного мелосу. Так народжуються оригінальні Рахманіновські «мелодії-дали» (Б. Асафьев) з складною взаємодією індивідуально-драматичного і пісенно-узагальненого ліричного початку.

Це – лірико-епічна мелодія нового типу, що несе драматичний потенціал, чия природа – в особливому співвідношенні і швидкому взаімопереключеніі статичного і динамічного прийомів розвитку (Л.Мазеля).

Сергій Васильович Рахманінов

Мелодика Рахманінова завжди пов’язана з народними витоками, темами батьківщини, дзвонами Росії.

З багатого спадщини, що охоплює широкий спектр жанрів і тематик, зупинимося лише на небагатьох творах композитора:

Фортепіанна творчість С. В. Рахманінова

У творчості майстра фортепіанні твори складають найважливішу його частину; більшість з них написані в Росії. Образ звучить рояля, створений ним, служить передачею глибини самого буття. Привнеся про Бразил дзвіниця, що мають філософсько-світоглядний сенс, композитор стверджує в фортепіанної музичній культурі їх в якості Вічної теми.

П’єси-фантазії (ор.3, 1892) включають п’єси: «Елегія», «Прелюдія», «Мелодія», «Полішинель», «Серенада». Цикл відзначає поєднання індивідуальності рахманиновского мови і зв’язок з попередниками. У «Елегії» – риси шопенівської мелодики, шубертівські пісенності; сарказм і гротеск Ліста – в «полішинеля».

«Шість музичних моментів» (1896) – втілення рахманіновської ідеї утвердження оптимістичного початку. Спочатку створювалися як окремі твори, потім були об’єднані в цикл за принципом розвитку образу від темряви до світла. Піком мороку і трагедії виступає №3; далі шлях розвитку образу проходить через бурхливе хвилювання в №4 – до лірики в №5, з досягненням кульмінації (торжество світла) в №6.

Етюди-картини (шість етюдів-картин ор.33, 1911; дев’ять етюдів-картин ор.39, 1916-1917) – в основному це «замальовки», до жанру етюду як такого відношення мають умовне.

прелюдії Рахманінова

Традиційно прелюдія представлялася в зв’язку з двома шляхами існування:

  • як вступ до фуги (в циклах, наприклад, Й.С.Баха);
  • мініатюра (у творчості Шопена, Лядова).

У творчості Рахманінова з’являється третій напрямок в житті жанру:

самостійна масштабна п’єса.

У циклах прелюдій спостерігається поєднання трьох почав: лірики, епіки і драматизму. Вони охоплюють широке коло образів, відрізняються віртуозністю, блиском, розгорнення форм, монументальністю; програмних назв не мають.

Порівняння циклів прелюдій (десять прелюдій ор.23, 1903 і тринадцять прелюдій ор.32, 1910) демонструє зміни в співвідношенні образних сфер і емоцій в музиці: властиві більш раннього циклу настрою світлої поетичної лірики змінюються в більш пізньому зростанням ролі образів тривожних, драматичних, фатальних; також – величною епіки і підвищенням яскравості національного колориту. Це впливає на манеру фортепіанного письма: посилення монументальності, багатство фарб надають йому риси оркестральності.

сонати

Жанр фортепіанної сонати в цілому не був характерний для цього композитора, на відміну від його сучасників. СНАТ №1 d-moll (ор.28, 1907) (як і №2 b-moll, ор.36, 1913) вражає глибиною, хоча і не увійшла в число найбільш виконуваних і популярних творів.

Концерти для фортепіано з оркестром

До Рахманінова жанр фортепіанного концерту був реалізований у творчості Балакірєва, Рубінштейна, Чайковського , Але ні в кого не було визначальним. У цього композитора же цей жанр став одним з найважливіших, увібравши весь образний світ його творчості. Однією з найголовніших рис є єдність трьох начал в його концертах (як і в прелюдіях): ліричного, епічного і драматичного.

Фортепіанні концерти С.В.Рахманинова можна назвати своєрідним підсумком його творчості: вони узагальнили те, що накопичувалося композитором в прелюдіях, симфоніях, тощо Це, головним чином, –

  • монументальність,
  • Концертні,
  • віртуозність.

Він сімфонізірует свої 4 концерти, які відзначають найважливіші віхи творчості, підхоплюючи цю традицію від Чайковського.

№1 (fis-moll, 1891) – закінчення консерваторії. Перший фортепіанний концерт, зазначений щирою схвильованої лірикою, був з успіхом прийнятий;

Другий фортепіанний концерт (c-moll, 1901) зазначив вихід з кризи і відкрив зрілий період творчості. В знак подяки композитор присвячує його В.Далю – лікаря-психотерапевта і гіпнотизера, який зумів переконати його в неодмінному успіху твору;

Третій фортепіанний концерт (d-moll, 1909) позначає один з піків усієї творчості композитора. Його справжнє значення буде зрозуміло лише з часом (тоді він стане зарахований до найбільших шедеврів російської фортепіанної музики ХХ ст.);

№4 (g-moll, 1926), присвячений Н.Метнеру, створювався не один рік, узагальнюючи творчі шукання.

Нерідко до числа концертів зараховують і «Рапсодію на тему Паганіні» (a-moll, 1934), де притаманна їй концертні дозволяє твір «по праву вважати П’ятим концертом» (написана в формі варіацій).

симфонії Рахманінова

(№1, d-moll, 1895; №2, e-moll, 1906-1907; №3, a-moll, 1935-1936)

Перша симфонія С. В. Рахманінова залишилася неухваленою сучасниками, позначивши переломний момент у творчості майстра: її виконання зазнало провал. Твір монументальне, сходить до лірико-драматичному симфонизму Чайковського, образності і комплексу музично-виразних засобів композиторів «Могутньої купки» (В поєднанні з рисами індивідуального авторського стилю). Неуспіх стає сильним ударом для композитора, викликавши тривалу депресію. Композитор писав:

«Після цієї Симфонії не складав нічого близько трьох років. Був схожий на чоловіка, якого стався напад і у якого на довгий час оніміли і голова і руки . ».

Музика Другої симфонії розкриває велично-сумний образ Русі, епічна монументальність і широта поєднуються з проникливою глибиною лірики.

Настрої Третьої симфонії висловлюють трагізм і фатальність, вони виконані туги за втраченим (як і в «Симфонічні танці», тут звучить тема середньовічної секвенції «Dies irae» ( «День гніву»), міцно увійшла в музичну свідомість як символ смерті, року.

«Симфонічні танці» – останній твір композитора, написаний в 1940 р, коли дихання Другої світової війни вже торкнулося Європи.

Вокально-хорова творчість

Вокальна творчість С. В. Рахманінова в цілому відзначено тенденцією до поступового посилення ролі декламационного початку (цикл романсів ор.26, 1906 р .; в наступних циклах ор.34 та 38 ця тенденція проявиться ще яскравіше).

Одним з найбільш значних філософських творів композитора є поема «Дзвони» для оркестру, хору та солістів на сл. Едгара По в вільному переказі Бальмонта (1913). Цей твір – зразок змішаного жанру, що об’єднує риси симфонії та ораторії.

Інша сторона ідейних устремлінь композитора у «Всенощном недосипанні» (1915, для хору a capella) на канонізований богослужбовий текст. Найважливішою рисою його є глибока народність образного ладу і інтонаційного наповнення. Композитор тут використовує мелодії знаменного та інших старовинних розспівів, реалізуючи знахідки в області багатоголосого хорового викладу, гармонізації музичної тканини, її інтонаційної природи.

Оперна творчість Рахманінова

В основу опер «Скупий лицар» (1905, на текст трагедії О.Пушкіна) і «Франческа да Ріміні» (1905, по Данте, лібрето Чайковського), що містять ознаки жанру малої опери, покладена трагедія. Крім того, в 1906 р композитором була створена опера «Саламбо» (лібрето М.Слонова, нині загублена), а з 1907р. працював над оперою «Мона Ванна» (по Метерлінку), але залишив її незакінченою, більш не звертаючись до оперного жанру в своїй творчості.

Зберігаючи протягом усього творчого шляху тісний зв’язок з традицією, композитор С. В. Рахманінов в своїх творах розвивав, оновлював, переосмислював їх. Вищі критерії оцінки для нього – безпосередність і щирість висловлювання, що у взаємодії з незвичайною красою, глибиною і силою впливу його музики роблять її безсмертної і актуальною, ставлячи її над рамками часу.

Це темі у нас є підготовлений онлайн кросворд про музику цього майстра – тут

    Выставки в пушкинском музее изобразительных Их имена – символ эпохи Ренессанса. Их картины – национальное достояние Италии. В Музее изобразительных искусств имени Пушкина идут последние приготовления к открытию грандиозной выставки шедевров итальянских

Ленинские горки музей заповедник Усадьба Горки возникла в конце XVIII века, парк и усадебный дом восходят ко времени Дурасовых (начало XIX века), хозяйственные сооружения и парковые павильоны — к предреволюционным годам, когда поместьем

Государственный исторический музей С мая 1895 г. до ноября 1917 г. официальное название музея звучало следующим образом — «Императорский Российский исторический музей имени Императора Александра III». Музей имени Его Императорского Высочества

Екатеринбургский музей изобразительных искусств В основе здания музея — одно из старейших сохранившихся зданий Екатеринбурга, построенное в 1730-х — начале 1740-х как госпиталь Екатеринбургского железоделательного завода[1], впоследствии

Государственный историко-литературный музей-заповедник а Пушкинский заповедник объединяет две усадьбы: Захарово и Вяземы. На территории усадеб расположен Государственный историко-литературный музей-заповедник А. С. Пушкина. Всего на территории Вязем более