Чому князя Володимира вважають одним із найбільших діячів історії

0 Comments

§ 6. Князювання Володимира Великого

Князь Володимир (?-1015) увійшов в історію як видатний політик, адміністратор і реформатор. Найголовнішою заслугою князя Володимира вважається запровадження на Русі християнства. За це й отримав прізвисько Великий.

Він став єдиновладним правителем Русі у 980 р. після запеклої боротьби зі своїми братами. Володимир розпочав своє князювання з того, що відправив варягів, які допомогли йому здобути владу, до Константинополя служити візантійському імператору, а своїх дружинників посадив намісниками в багатьох містах Русі.

Він продовжував політику розширення своїх володінь. У 981 р. Володимир підкорив Червенські міста (Волинь, Червень, Белз і Перемишль). До Русі було приєднано землі в басейні Західного Бугу. Незабаром тут збудували фортецю Берестя, а на Волині заснували нове місто Володимир. Це спричинило суперництво з Польщею. Упродовж 981-982 рр. князь двічі приборкував в’ятичів, а пізніше — радимичів та хорватів.

Русь-Україна за часів князювання Володимира Великого та Ярослава Мудрого

Внутрішня будова «Змієвих валів» та укріплень міст (реконструкція)

Богатирі. Худ. В. Васнецов

Язичницьке капище у Києві (сучасний вигляд)

Щоб остаточно підкорити ці землі, близько 988 р. Володимир здійснив адміністративну реформу. Князь позбавив влади місцеву знать і посадив у княжіннях намісниками своїх десятьох синів.

Князь провів також судову реформу, запровадивши «Устав земляний» — нове зведення норм усного звичаєвого права, що базувалося на давніх звичаях і традиціях східних слов’ян.

Майже безперервна боротьба Володимира з печенігами, які чинили напади на Русь, обумовила необхідність здійснення воєнної реформи. Замість найманців-варягів князю стали служити «мужі кращі» зі східнослов’янських союзів племен, а південні кордони було зміцнено величезною за розмірами системою укріплень, відомою як «Змієві вали». (Деякі історики уважають, що вони були зведені значно раніше, а князь їх лише зміцнив).

Багато уваги Володимир приділяв розбудові Києва, звівши нову міську фортецю «міста Володимира» площею близько 10 га. Центральну частину міста, або Гору, оточили високі земляні вали з дерев’яними вежами. До нього прилягали укріплені передмістя, найбільшим із яких був Поділ — торгово-реміснича частина міста.

На початку свого правління Володимир здійснив першу релігійну реформу. Він спробував реформувати язичництво, проголосивши Перуна верховним богом країни. Проте оновлене язичництво не відповідало новим взаєминам у суспільстві. До того ж у тогочасному християнському світі східних слов’ян часто називали принизливим прізвиськом «варвари». Ймовірно, усе це спонукало князя Володимира охрестити Русь-Україну.

Які реформи здійснив князь Володимир?

2. Запровадження князем Володимиром християнства на Русі

Вирішивши охрестити населення держави, Володимир зупинив свій вибір на християнстві візантійського зразка. Здійсненню задумів посприяв збіг обставин. Візантійський імператор Василій II звернувся до Володимира з проханням про військову допомогу для придушення бунту. Київський князь погодився — за умови, що сестра імператора Анна стане його дружиною. Василій II прийняв таку пропозицію, хоча потім відмовився віддати свою сестру за Володимира. Щоб примусити імператора виконати обіцянку, князь Володимир у 988 р. захопив місто Херсонес (Корсунь) — оплот візантійського панування на Кримському півострові. Василій II був змушений виконати умови угоди, але зобов’язав Володимира перед шлюбом з Анною охреститися, оскільки християнка не може стати дружиною язичника. Князь пристав на це.

Після охрещення візантійськими священниками в Херсонесі, Володимир узяв шлюб з Анною. Повернувшись до Києва, Володимир організував хрещення населення своєї столиці.

988 р. вважається роком хрещення Русі. Згодом почали здійснювати хрещення населення інших земель Київської держави. Іноді доводилося застосовувати силу. Так, воєвода Путята хрестив Новгород «вогнем і мечем».

За наказом князя Володимира у Києві впродовж 989-996 рр. було збудовано церкву Богородиці. Це був перший на Русі кам’яний храм, споруджений руськими та візантійськими майстрами. На утримання церкви князь віддавав десяту частину власних прибутків, тому її назвали Десятинною. Десятина стала першим постійним податком на Русі.

Фрагмент діорами «Взяття Корсуня князем Володимиром». Художники І. Петров, В. Сердюк

Володимир ставить ідолів. Мініатюра з літопису

Хрещення князя Володимира. Худ. М. Врубель

Скинення Перуна. Худ. М. Макаров

Хрещення киян. Худ. С. Іванов

Заснування Десятинної церкви. Худ. В. Верещагін

Розгляньте картини і складіть розповідь про процес християнізації Русі за Володимира Великого.

Одначе населення неохоче відмовлялося від віри батьків і дідів, тому християнізація Русі-України розтяглася на кілька століть.

Християнство сприяло руйнації залишків родових відносин у східних слов’ян, зміцненню князівської влади, визнанню її права на панування.

Прийняття християнства долучило Русь-Україну до кола цивілізованих держав свого часу.

Християнство стало підґрунтям формування якісно нових підвалин у культурі, на яких розвивалися писемність, освіта, література, мистецтво тощо.

Робота з історичними джерелами

Розповідь Нестора-літописця в «Повісті минулих літ» про хрещення киян

Аби світ дізнався, що Русь-Україна стала новою християнською державою, Володимир розпочав карбування власних золотих і срібних монет. На цих «златниках» і «срібниках» було зображено князя Володимира з атрибутами влади (у короні, сидячи на троні) та з хрестом у руці. На зворотному боці монет карбували «тризуб» — герб князя.

«Златник» і «срібник» князя Володимира (лицьовий бік)

Якими були наслідки прийняття християнства?

3. Зовнішня політика князя Володимира

У відносинах із сусідніми державами Володимир використовував як військову силу, так і дипломатію.

Князь відвоював у Польщі загарбані нею Червенські міста.

Київ за князювання Володимира підтримував зв’язки із Заходом. Двічі відвідували київського князя (у 988 та 991 рр.) посли Папи Римського. А 994 р. і 1000 р. споряджалися посольства Володимира до Рима. Підтримувалися відносини зі Священною Римською імперією.

Знак князя Володимира (тризуб) на цеглині Десятинної церкви

Для протидії воєнним походам печенігів князь уклав мир із болгарами.

У своїх відносинах із Візантією Володимир прагнув налагодити добросусідські взаємини і ставлення до русичів як до рівних.

Володимир добре розумів важливість традиційної для того часу практики «шлюбної» дипломатії та активно її застосовував для підтримання стабільних відносин з іншими країнами. Син Святополк був одружений із донькою польського короля Болеслава Хороброго, Ярослав став зятем шведського короля Олафа. Одна дочка Премислава вийшла заміж за угорського короля Владислава Лисого, а друга — за чеського короля Болеслава Рудого.

З якими державами Володимир підтримував зв’язки?

ВИСНОВКИ

Князь Володимир увійшов в історію як енергійний реформатор, діяльність якого сприяла розбудові та зміцненню країни. Свідченням визнання його заслуг на Русі стало звеличення князя народом у билинах як «Володимира Красне Сонечко» і прилучення його Православною церквою до лику святих.

Територія Київської держави на кінець князювання Володимира в цілому відповідала межам розселення східних слов’ян і за площею була найбільшою в Європі.

Запровадження Володимиром християнства як державної релігії Русі визначило її подальший розвиток. Це дало змогу ввійти до кола християнських держав і налагодити відносини з ними.

ЗАКРІПИМО ЗНАННЯ

  • 1. Які внутрішньополітичні перетворення здійснив князь Володимир? Чи сприяли вони зміцненню Русі-Українн?
  • 2. Розкрийте передумови та історичне значення запровадження християнства як державної релігії Русі-Українн.
  • 3. Обговоріть у групах. Чому хрещення було прийнято саме з Візантії?
  • 4. Частина істориків називає Русь-Україну імперією. Наведіть аргументи «за» і «проти».
  • 5. Що таке «шлюбна» дипломатія?
  • 6. Висловіть припущення, чому князь Володимир отримав прізвисько Великий.

§ 7. КИЇВСЬКА ДЕРЖАВА ЗА ЧАСІВ КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО

Яким чином Володимир прийшов до влади? Випишіть, які території опинились під владою князя в перші роки його правління. Знайдіть їх на карті № 2.

Загибель князя Святослава ускладнила ситуацію в Русі. Між його синами, які правили як намісники — старший з них Ярополк у Києві, Олег в Овручі на землях древлян, а наймолодший Володимир — у Новгороді, — розгорнулася боротьба за єдиновладдя в державі.

Намісник — службова особа, яка від імені глави держави здійснює державну владу на якійсь території.

Першим почав діяти Ярополк, який виступив проти Олега й розбив його військо. Олег загинув у битві, а землі його були приєднані до київського престолу. Володимир, дізнавшись про це, не став чекати, поки Ярополк піде на нього, і вирушив із Новгорода за підмогою до варягів. Повернувшись із підмогою до Новгорода, оголосив війну старшому братові. На шляху до Києва Володимир підкорив союзника Ярополка — Полоцьке князівство. Ярополк не наважився битися з військом Володимира й утік з Києва. Разом з поплічниками він намагався відсидітись у фортеці Родень поблизу Канева.

Укажіть, на які сили спирався Володимир у боротьбі за владу. У який спосіб князь вийшов зі складної ситуації з варягами? На яких рисах характеру князя акцентує увагу літописець, описуючи міжусобну боротьбу?

Про перемогу Володимира в міжусобній боротьбі з «Повісті временних літ»

І обложили вої Володимирові Ярополка в Родні, і був голод великий. І сказав воєвода Ярополкові: «Чи бачиш ти, скільки воїв у брата твого? Нам їх не перебороти. Тому мирись із братом». І мовив Ярополк: «Нехай буде так». Прибув Ярополк до Володимира. І коли входив він у двері, підняли його два варяги мечами під груди. так убитий був Ярополк.

Після цього сказали варяги Володимиру: «Се город наш, бо ми здобули його. Тому хочемо взяти окуп по дві гривні з чоловіка». І мовив Володимир: «Пождіте з місяць, поки вам куни зберуть». І ждали вони місяць, і не дав він їм окупу, і сказали варяги: «Обдурив ти нас. Так що покажи нам путь у Греки». І вибрав він із них мужів добрих, і тямущих, і хоробрих, і роздав їм городи. А інші пішли до Цесарограда.

У 980 р. Володимир став одноосібним правителем Русі й розпочав розширення території підвладної йому держави. Спочатку він здійснив похід на захід і захопив Червенські гради на території Волині та Галичини. Володимир приєднав до Русі волинян, хорватів та частково землі уличів і тиверців. Згодом під владою Володимира опинилося Закарпаття. Не залишилися поза увагою князя й землі в’ятичів і радимичів, що розмістилися на північному сході від Києва, — вони також стали частиною Русі.

Матюшин І. Володимир Святославич (гравюра за малюнком Ф. Солнцева)

Посилювався вплив Київської держави в Північному Причорномор’ї, Криму, Приазов’ї. Зокрема, на Таманському півострові до створеного руськими правителями Тмутороканського князівства Володимир приєднав Керченський півострів. Зміцнилися позиції київського князя в кримських містах Сурожі (Судаку) і Херсонесі, де утвердились осередки руських купців. За княжіння Володимира (980—1015 рр.) Русь перетворилась на найбільшу європейську державу.

2. ВНУТРІШНЯ ТА ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО

Складіть план «Основні напрями внутрішньої та зовнішньої політики Володимира Великого».

Внутрішня політика Володимира ґрунтувалася на досвіді його попередників і спрямовувалася на централізацію влади великого князя. Він замінив незалежних від Києва місцевих правителів із племінної знаті (які чинили опір виконанню розпоряджень центральної влади) на посадників — здебільшого своїх синів і довірених бояр.

Які заходи визначали внутрішню політику князя Володимира за текстом документа? З якою метою вони проводились? Як з роками змінювалася зовнішня політика Володимира? Наведіть приклади.

Про внутрішню політику Володимира Великого з «Повісті временних літ»

Було ж у нього 12 синів. І посадив Вишеслава в Новгороді, Ізяслава в Полоцьку, Святополка в Турові, а Ярослава в Ростові. Коли ж помер старший Вишеслав у Новгороді, посадив у ньому Ярослава, а Бориса в Ростові, а Гліба в Муромі, Святослава в Древлянській землі, Всеволода у Володимирі, Мстислава у Тмутаракані.

І мовив Володимир: «Не добре, що мало градів біля Києва», і почали ставити гради по Десні, і по Острі, і по Рубежу, і по Сулі, і по Стугні. І почав набирати мужів кращих від слов’ян, і від кривичів, і від чуді, і від в’ятичів, і ними заселив гради, бо була війна з печенігами, і воював з ними.

Посадники управляли довіреними їм територіями, збирали данину, чинили суд. Виник новий поділ держави, територіальні одиниці якої називалися землями відповідно до їхніх головних міст: Полоцька земля, Ростовська земля, Муромська земля та ін. Відбулася заміна родоплемінного поділу держави на територіальний, що призвело до поступової втрати впливу племінної знаті на місцях.

За княжіння Володимира активно будувались нові міста: Білгород на Ірпіні, Василів на Стугні, Берестове на південній околиці Києва тощо. Новостворені міста посилювали владу князя в державі й забезпечували захист прилеглих територій (кожне місто мало фортифікаційні споруди й контролювало свої землі). Відбулися зміни й у княжому війську. З керівних посад у дружині, що формувалась переважно з воїнів-найманців, усувалися варяги, а на їхні місця призначали довірених осіб князя. Володимир наділяв землею тих, хто прагнув боронити кордони держави. Це сприяло збільшенню місцевих людей на військовій службі та зміцненню оборони країни. Окрім того, нові власники земель ставали опорою влади Володимира на місцях.

На захист державних рубежів спрямовувалось будівництво нової системи оборони від нападів кочовиків. Вона складалася з величезних насипних земляних валів, глибоких ровів та низки фортець. Оборонні споруди повинні були стати перешкодою для проникнення насамперед печенігів, з якими київські князі вели тривалу боротьбу.

Зміцнення держави здійснювалося і шляхом удосконалення законодавства. Було запроваджено новий «Устав земляний», оновлено судочинство, розпочалося карбування власних монет (златників і срібників).

На основі ілюстрації 1 поясніть, який вигляд мали міста за часів князя Володимира. Які були їх основні ознаки? Про які напрями внутрішньої політики Володимира свідчать зображення 2 і 3?

1 — частина Стародавнього Києва — місто Володимира (макет Д. Мазюкевич);

2 — златник і срібник князя Володимира: на монетах зображався з одного боку Христос Спаситель, з іншого — князь Володимир;

3 — оборонний вал у м. Білгороді (реконструкція за описом Б. Рибакова)

Важливий напрям зовнішньої політики Русі за княжіння Володимира — відносини з Візантією. Так, коли проти візантійського імператора Василія II виступили заколотники, Володимир допоміг йому приборкати бунтівників. Прагнучи зміцнити свої відносини з Візантією, Володимир охрестився та одружився із сестрою імператора — принцесою Анною.

Поступово Володимир упроваджував дипломатію замість воєнних походів як основного способу побудови відносин із сусідніми державами. Князь підтримував добрі стосунки з країнами Скандинавії, Польщею, Угорщиною, Чехією та іншими.

3. ЗАПРОВАДЖЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА

Чому і як на Русі було запроваджено християнство?

Для зміцнення внутрішньої та зовнішньої політики Русі Володимир вирішив провести релігійну реформу. Розширення території держави, здійснюване зі зброєю, поставило перед Володимиром питання про утвердження влади не тільки шляхом примусу, а й релігією. Адже населення кожної місцевості поклонялося своєму богові й корилося освяченому ним правителю.

Спочатку, намагаючись посилити свій авторитет на всій території держави, Володимир наказав поставити в Києві (поруч із княжим двором) дерев’яних ідолів, що зображали найбільш шанованих у землях Русі язичницьких богів. Їм мало поклонятися все населення держави. Проте задум князя виявився невдалим. Язичницька релігія з її багатобожжям не додала підтримки державі. Князь почав схилятися до поширеного в Європі єдинобожжя — християнства.

Християнство (від грец. «месія») — світова релігія, заснована на житті та вченні Ісуса Христа.

Окрім державних інтересів, на вибір Володимира вплинув і його шлюб із сестрою візантійського імператора (принцеса не могла вийти заміж за неохрещеного князя). Після одруження в Корсуні (Херсонес) у 988 р. Володимир повернувся до Києва з Анною, дружинниками та священиками і розпорядився знищити язичницьких ідолів та провести обряд хрещення киян.

На основі документа й зображень поясніть, хто ініціював хрещення киян та в який спосіб воно здійснювалось. Як ставилося населення Києва до хрещення? Чому? Чи помітили в тексті літопису якісь протиріччя щодо ставлення киян до хрещення? Які саме?

Про хрещення киян із «Повісті временних літ»

І коли Володимир прибув у Київ, повелів поскидати кумирів — тих порубати, а других вогню оддати. Перуна ж повелів прив’язати коневі до хвоста і волочити з Гори по Боричевому узвозу на ручай, і дванадцятьох мужів приставив бити його палицями. І коли волокли по ручаю до Дніпра, оплакували його невірні люди, бо іще не прийняли вони хрещення. І, приволікши його, вкинули в Дніпро. Потім Володимир послав посланців по всьому городу, говорячи: «Якщо не з’явиться хто завтра на ріці — багатий, чи убогий — то мені той противником буде». І це почувши, люди з радістю йшли і говорили: «Якби се недобре було, князь і бояри сього б не прийняли». А назавтра вийшов Володимир з попами на Дніпро. І зійшлося людей без ліку, і влізли вони у воду, а попи молитви творили.

1 — К. Лебедєв. Хрещення киян; 2 — В. Васнецов. Хрещення Русі (фреска у Володимирському соборі в Києві)

Згодом хрещення населення проводилося на всій території Русі. За правління князя було збудовано церкву Святого Василія (Василій — хресне Ім’я князя Володимира) і першу муровану з каменю Десятинну церкву в Києві (на її утримання князь виділяв десяту частину своїх прибутків).

Богослужіння в церквах потребувало освічених священиків, тому на територіях храмів почали створювати школи. Окрім того, церкви стали осередками формування духовної культури та утвердження високих моральних цінностей серед населення. У XII ст. православна церква визнала Великого князя Володимира святим.

Священик — людина, наділена правом здійснювати богослужіння та релігійні обряди.

Яке враження мала б створювати Десятинна церква на сучасників? Чому вона отримала назву Десятинна? Яка спільна ідея відображена в пам’ятниках що на ілюстраціях? Про які історичні події вони нагадують? Яку цінність мають ці пам’ятники для вас? Чому ви так вважаєте?

1 — Десятинна церква в Києві (фрагмент макета-реконструкції); 2 — пам’ятник Святому Володимиру в Лондоні (скульптор — Л. Молодожанин); 3 — пам’ятник Володимиру Великому в Києві (скульптори — В. Демут-Малиновський і П. Клодт)

В Україні глибоко шанують пам’ять про князя Володимира Великого. Його ім’ям названо перший у Києві університет, храм у Херсонесі (Севастополь), православний собор у Києві. З Іменем князя пов’язані назви міст Васильків і Володимир-Волинський. Зображення Володимира Великого можна побачити на купюрі та монеті української гривні.

Перевірте засвоєне на уроці

1. Покажіть на карті № 2 основні напрямки походів Володимира Святославича й територію Русі за його правління.

2. З якими подіями пов’язані дати: 980—1015 рр.; 988 р.?

3. Поясніть поняття: «християнство», «священик».

4. Яким чином князь Володимир прийшов до влади?

5. Схарактеризуйте внутрішню та зовнішню політику Володимира.

6. Визначте причини й суть запровадження християнства як державної релігії Київської держави.

7. У чому, на вашу думку, полягає значення прийняття Руссю християнства?

8. Чому образ князя Володимира карбують на церковних православних орденах? Що означає статус «рівноапостольний»?

Сучасні церковні ордени Святого Рівноапостольного князя Володимира

Домашнє завдання

1. З якою метою на грошових знаках різних держав зображують видатних історичних діячів?

Зображення князя Володимира на сучасних українських гривнях: купюрі та монеті

2. Уявіть себе учасником хрещення Русі. Що ви би побачили під час цих подій?

3. Добриня Микитович і князь Мал за літописом — представники древлянської родової аристократії. Що вам відомо про Добриню Микитовича з билин? Що ви знаєте про князя Мала?

Пам’ятники билинному Добрині Микитовичу (1) і древлянському князю Малу (2) в Коростені (Житомирська обл.), скульптор — І. Зарічний

Історичний калейдоскоп

Сьогодні існують різні теорії походження і значення тризуба як символу державної влади, церковної чи військової емблеми українців. Однак усі вони недають вичерпної відповіді. Найстаріші археологічні знахідки тризубів на українській території сягають І ст. Правдоподібним видається те, що він був знаком влади, символом племені, яке пізніше стало складовою частиною українського народу. Із княжої доби збереглися тризуби на золотих і срібних монетах князя Володимира Великого, який, мабуть, успадкував цей родинно-державний знак від своїх пращурів.

Деякі дослідники вбачають у тризубі відтворення форм верхньої частини скіпетрів візантійських монархів і скіфських царів, зображення корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші вказують на те, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи нормандського крука, нормандського сокола або голуба Святого Духа. За іншими версіями — це символ влади над трьома світами: небесним, земним і підземним.

Тризуб часів князя Володимира на цеглині з Десятинної церкви в Києві

Князь Володимир Великий та його реформи. Реферат

Князювання Володимира Великого (980-1015) вважається початком розквіту Київської Русі. Це був один із найяскравіших політичних діячів Європи того часу. За походженням Володимир був позашлюбним сином Святослава і ключниці Ольги – Малуші.

Після смерті Святослава Київська Русь вперше зазнала того, що згодом розвинеться у довготривалу виснажливу проблему: чвари між членами династії Рюриковичів за верховну владу в країні. У сутичці, що спалахнула за право збирати данину, князь Ярополк вбив свого брата Олега. Через декілька років така ж суперечка точилася і між князем Володимиром і Ярополком. З неї Володимир вийшов переможцем і зійшов на київський престол у 980 році.

Володимир залишив у літописі пам’ять про себе як про людину імпульсивну та енергійну, що залюбки вживала життя (“Русі єсть веселіє пити”), але також знала як зосередити всі сили для однієї мети. Володимир у внутрішній політиці обрав інший шлях, ніж його попередники. Його мати, Малуша, походила із слов’янського роду, то ж Володимир близько стояв до місцевих “лучних людей” і на них спирався. Найвпливовішою людиною був брат Малуші, Добриня, що був, імовірно, посередником між князем та київською земельною аристократією. Цей клас займав щораз більше і вагоміше становище у країні.

Вояцька верства варягів почала втрачати свій вплив. Сам Володимир користувався ще допомогою варягів у боротьбі з Ярополком, але не допустив їх до престолу. Літопис оповідає, що варяги, здобувши Київ, заявили князеві: “Це город наш, ми його здобули і хочемо взяти окуп в них, по дві гривні за чоловіка”. Але Володимир не дозволив грабувати міста, наказав варягам чекати місяць, а тоді не дав нічого, очевидно, сам зібравши собі військо. Варяги побачили, що князь не дозволить собі верховодити, і попросили дозволу йти на службу до Візантії”.

Князь Володимир зосередив у своїх руках неподільну владу. З його приходом до влади почалася нова епоха в історії Київської Русі. Варязькі князі вже не дивилися на Київську Русь як на об’єкт своїх зазіхань чи країну, яку можна і надалі грабувати, а як на сильну могутню державу. Володимиром було запроваджено новий підхід в управлінні державою. На відміну від попередників, Володимир в першу чергу звертав увагу на добробут, а не загарбання нових володінь і збір данини. За князювання Володимира Русь почала розвиватися вже як цілісна держава.

Правда, на початку правління Володимир мало чим відрізнявся від попередників. Він, наприклад, надавав численні привілеї дружинникам, підтримував язичницькі культи, ходив воєнним походом на плем’я в’ятичів, поширив свою владу на слов’янське плем’я радимичів.

З вищезазначеного видно, що Володимир значно підвищив свій авторитет серед населення. Він дуже дбав про популярність серед громади, давав щедру допомогу незаможному населенню – “по Києву розвозили цілими возами харчі, а на своєму дворі влаштовував бенкети для бояр, урядовців і визначних людей, на які спиралася його влада.

Все ж, головним у правлінні Володимира було не це, а його реформи, які змогли піднести Русь, зробити її високорозвиненою європейською державою. Ці реформи були наступними:

Адміністративна реформа

Як і батько, Володимир посадив по великих містах і землях володінь своїх синів, а він їх мав 12. Відтак вони вели ту ж політику, що й батько. Ця реформа зразу ж дала свій позитивний ефект адже було усунено від влади місцевих князів. Влада тепер, навіть на місцях, була зосереджена виключно у руках династії Володимира. Коли ж його варязька дружина почала вимагати більших винагород, то Володимир зробив так, щоб вона перейшла до рук візантійців.

Володимир також залучав місцеву аристократію до своєї ради і з нею вирішував питання законодавства та адміністрації, а також війни.

Яке було значення цієї реформи? Зосередження влади в руках однієї князівської родини дало можливість усунути племінний сепаратизм. Відтак Русь стала державою із сильною князівською владою, в якій всі рішення приймалися із єдиного центру.

Укріплення кордонів Русі

Замість далеких походів Володимир зосередився на захисті власних володінь. Щоб протистояти загрозі з боку печенігів, він збудував розгалужену мережу укріплень, а також нові міста на південь від Києва. Оборонні війни, на які почав звертати увагу Володимир, лише сприяли зміцненню кордонів Русі.

Дуже багато зусиль було витрачено на укріплення південного кордону. Печеніги, які вже за князювання Ігоря та Святослава зайняли чорноморські степи, дійшли тепер до того, що безперервно нападали на прикордонні оселі, захоплюючи навіть час від часу Київ. Літопис вказує: “Була боротьба велика безперестанку”. Про героїчні змагання українського населення з південним степовим ворогом залишилися напівлегендарні свідчення, наприклад, про облогу Білгорода, коли міщани перехитрили печенігів, ніби мають великі запаси поживи. Володимир особисто на чолі своєї дружини обороняв кордон, зустрічаючи печенігів то під Києвом, то під Переяславом.

Князь також був змушений організувати оборону в інший спосіб: побудувати оборонні укріплення. Він почав розбудовувати прикордонні фортеці. Було побудовано низку городів над річкою Стугною на південь від Києва і над Десною, Трубежем, Сулою на Лівобережжі. Залишки цих укріплень збереглися і по сьогоднішній день. Така система укріплень нагадує римський лімес. Можливо, Володимир проектував його на основі візантійських фортифікацій. Відтак, оборонна політика Володимира сприяла визнанню Київської держави. Говорячи сучасною мовою, оборонна реформа сприяла підвищенню статусу Київської держави в очах світової спільноти.

Реформа зовнішньої політики

Відповідно до змін у внутрішній політиці, Володимир повів також зовнішню політику. Він залишив далекі воєнні походи, які залюбки проводили його попередники. Він пішов за голосом громади, яка вимагала від князя, щоб він беріг народні сили. То ж Володимир вів тільки оборонні війни. Знову порушуючи традицію попередників, він звернув свій погляд на Захід і також додав до своїх володінь землі сучасної західної України. Можливо, в цьому є один негатив, адже цим було покладено початок довготривалому суперництву з поляками за цей регіон.

Важливими були також і зв’язки з західними племенами. Західні племена – дуліби, хорвати, тиверці, вже за Олега були у зв’язках з Києвом, і як союзники брали участь у поході на Візантію. Потім вони увійшли до складу Київської держави. Лдя Русі західні землі мали значення передусім як постачальники солі, якої багаті поклади були на Підкарпатті. Час від часу, коли печеніги опанували степи і почали замикати дорогу до чорноморських соляних озер, галицька сіль здобула ще більшу ціну. Через західні землі проходили також торгові шляхи – на Волинь, до Польщі та Німеччини і на Перемишль до Угорщини. Це було причиною того, що 981 року Володимир пішов походом на Захід і зайняв Перемишль, Червен та ін.

Пізніше Володимир зайнявся дальшим забезпеченням західного фронту. В 982 році було підкорено в’ятичів. 983 року він здобув землю ятвягів, войовничого литовського племені між Бугом і Німаном. 993 року Володимир ходив на хорватів. Власне, ці походи викликали напруження між Києвом та Польщею. Він також змусив литовських ятвягів визнати його верховенство. Пізніше літопис зафіксував, що Володимир ходив також походом у Польщу. Згодом дві країни перестали ворогувати, і Володимир навіть одружив свого сина Святополка з дочкою польського князя Болеслава Хороброго.

Все це свідчило насамперед про його дипломатичний хист. Володимир також встановив загалом дружні стосунки з поляками, угорцями і чехами. Імовірно, були встановлені зв’язки з Німеччиною, що також мала провідне становище в Європі. В основі цієї західної орієнтації лежало його прагнення підпорядкувати собі головні торгові шляхи на Константинополь – важливий політичний, культурний, торговий центр тогочасної епохи.

Внаслідок виваженої політики володіння князя стали найбільшими в Європі. Вони загалом охоплювали близько 800 кв. км.

Воєнна реформа

Величезна увага приділялася захистові кордонів. Особливого значення при цьому надавалося укріпленню південних кордонів. Для захисту південних земель Київської Русі від печенігів було наказано збудувати цілу низку укріплень по річках Трубеж, Сула, Стугна, та ін. Підступи до Києва прикривали потужні земляні укріплення з дерев’яними конструкціями, так звані Змійові вали.

Після відходу варягів з місцевого елементу постала і княжа дружина. Володимир особливо дбав про її розвиток та добробут. Літопис передає характерний епізод. Одного разу дружина почала нарікати для князя: “Лихо нашим головам – мусимо їсти дерев’яними ложками, не срібними”. Тоді князь наказав викувати для дружини срібні ложки і при тому сказав: “Сріблом і золотом не здобуду дружини, але дружиною здобуду срібло і злото!”. Цей епізод показує, що Володимир особливо дбав про боєздатність і благополуччя війська. То ж значення цієї реформи саме собою очевидне – адже без боєздатної армії годі було думати про свій авторитет, а значить, про перетворення Русі на могутню державу.

Фінансова реформа

Володимир розпорядився карбувати золоті та срібні гроші – золоті монети “златники” і срібні монети – “срібники”. На аверсі цих монет поміщено зображення Володимира, а також напис: “Володимир на столі, а се його злато (сребро). Ця реформа дозволила значно зміцнити становище Київської Русі.

Найголовнішим досягненням Володимира стало, без сумніву, прийняття християнства. Власне, цією реформою Володимир завершив розбудову держави. Християнська віра вже з’явилась у чорноморських країнах вже в перших століттях нашої ери і також досить швидко вона дійшла до Києва. Є відомості, що князі, що ходили походами на Крим та Малу Азію, на початку ІХ століття, навернулися до християнства; християнином був також Аскольд. Знайомство слов’ян з християнською релігією відбулося, за не зовсім чіткими свідченнями письмових та археологічних джерел, ще в антську епоху. Цьому сприяли економічні та політичні контакти з римським світом та Візантією. Вчені вважають за цілком достовірний факт хрещення слов’янського князя Бравлина наприкінці 8 – на поч.. 9 століття в м. Сурож над Чорним морем.

Розуміючи, що Русь вже пережила свою традиційну анімістичну релігію, Володимир став замислюватися над тим, як віднайти більш витончені способи вираження духовних, соціальних, політичних прагнень суспільства. Тим більше, що вся Європа була християнською і виявляла явну погорду до язичницьких народів. Християнство могло мати для Київської держави також внутрішньополітичне значення, бо воно, як зазначав І. Крип’якевич, “нівелювало партикулярні вірування і ставало цементом, що в’язав усі племена, а при тому підносило авторитет князя, якого благословила церква.”. Володимир також чудово розумів культурне значення запровадження християнства. Якщо провести аналогію із сучасністю, Володимир потрапив у становище однієї із держав так званого “третього світу”, що прагне прискорити модернізацію своєї країни і відтак змушені змушений вибирати одну з провідних ідеологій.

Для Володимира цими двома високорозвиненими системами віри, які потрапили до його поля зору, були християнство та іслам, тобто релігії тих країн, з якими Русь мала і намагалася утримати якнайтісніші торговельні і політичні стосунки. Існує й інша точка зору на цю проблему. У “Повісті временних літ” вказується, що посланці Русі відкинули іслам через те, що він забороняв уживати алкогольні напої і начебто спинив свій вибір на християнстві з Візантії. Цей зразок християнства з його розкішними релігійними обрядами викликав захоплення у Володимира. Проте як би не описували ці події літописці, за вибором Володимира стояли конкретні політичні і економічні чинники.

Як свідчить хрещення Ольги, християнство вже пустило глибокі корені в Києві. Сусідство Київської Русі з християнізованими болгарами і новонаверненими поляками та уграми лише прискорило цей процес. Проте прийняття християнства і саме його візантійського різновиду насамперед пояснювалося політичними причинами. У 987 році за надану візантійцям допомогу у придушенні повстання Володимир став вимагати за нього віддати їхню сестру Анну. Побоюючись, що згода на шлюб із “варваром” похитне престиж Візантійської імперії та імператорської династії, візантійці всіляко намагалися виправити становище, домагаючись від Володимира прийняття християнства. Але навіть після хрещення Володимира у 988 році вони зробили спроби відтягнути шлюб. І все ж після того, як русичі завоювали в Криму візантійське місто Херсонес, шлюб нарешті відбувся.

У 988 році, прагнучи якнайшвидше охрестити свій народ, Володимир наказав позаганяти юрби киян у притоку Дніпра р. Почайну і там усіх разом вихрестити. Літопис вказує на слова Володимира: “Хто не зайде завтра на ріку, багатий чи убогий, прошак чи робітник, буде моїм ворогом”. Пізніший митрополит Іларіон оповідав: “Не було нікого, хто спротивився б його благочестивому наказові, – як хто не з любові, то зі страху перед княжим наказом хрестився, бо його благо вірність із владою була з’єднана”. Вказується також на тому, що в Києві християнство не зустріло ніякого опору, адже давнє язичництво не мало колишньої сили і мусило відступити перед релігією нового типу. Проте в деяких містах християнство доводилося запроваджувати насильно. Так, у Новгороді залишилася приказка про Володимирових воєвод: “Путята хрестив вогнем, а Добриня – мечем”. Християнство не могло одразу всюди вкоренитися, бо й не було достатньої кількості місіонерів, що могли б опанувати простори Східної Європи.

У деяких регіонах ще довгий час залишалося двовірство: люди одночасно шанували і язичницьких богів, і нових святих. Християнські святі набували образу старих божеств. Так, св. Власій став опікуном худоби, яким був язичницький бог Велес; св. Ілля зайняв місце Дажбога та ін.

Незважаючи на опір людей, ламалися язичницькі ідоли, натомість будувалися християнські церкви. Церква, організаційні структури і служителі якої були цілком запозичені і привезені з Константинополя, не лише отримала широкі привілеї та автономію, на її потреби надходила крім того, десята частина княжих прибутків. Перше духовенство прийшло з Криму під проводом Настаса, корсунянина, що допоміг Володимирові здобути Корсунь і через те дійшов великого значення при київському дворі. Князь наказав будувати церкви, а в Києві поставив церкву Богородиці, на утримання якої призначив десяту частину свої володінь – відтоді стала називатися вона Десятинною.

Внаслідок таких нововведень значно зріс престиж династії Володимира. Вона тепер стала пов’язаною із славетним домом візантійських імператорів. Тіснішими ставали стосунки Володимира, що тепер належав до “християнської сім’ї правителів”, з іншими монархами.

Прийняття християнства мало позитивні наслідки і для всього внутрішнього життя країни. Оскільки вчення візантійської церкви підтримувало монарше право на владу, київські князі знайшли в ній ту ідеологічну опору, якої раніше не мали. До того ж церква з її складною внутрішньою підпорядкованістю знайомила київських правителів з новими методами управління. А в самому суспільстві Київської Русі з’явилася активно діюча установа, що не лише забезпечувала незнане раніше духовне та культурне єднання, а й забезпечувала величезний вплив на культурне та господарське життя.

Завдяки вибору Володимира, Русь стала поєднаною з християнським Заходом, а не з мусульманським Сходом. Цей зв’язок зумовив її небачений культурний, історичний, суспільний розвиток. Важко переоцінити те, що християнство прийшло до України не з Риму, а з Візантії. Згодом, коли відбувся релігійний розкол між цими двом а центрами, Київ став на бік Константинополя, відкинувши католицизм. Так була закладена основа майбутніх запеклих конфліктів між найближчими сусідами католицької віри – поляками.

Яке ж значення цих реформ? Насамперед, в результаті адміністративної, фінансової, оборонної, воєнної реформ значно зміцніла Київська держава. Вона стала нарівні з розвиненими європейськими країнами. Значно знизилася небезпека нападів східних кочових племен. Князь міг впевненіше проводити внутрішню політику, що безперечно позитивно позначилося на добробуті людей. Високого розвитку набула також освіта, культура. За правління Володимира Русь перетворилася в найбільшу європейську державу, яка простяглася від Карпат до Волги, від Балтики до Чорного моря.

Проте найбільше значення має все ж таки релігійна реформа Володимира. Запровадження християнства унеможливило племінний сепаратизм. Тепер все населення Русі поклонялося одному богу, а не багатьом язичницьким богам. Це, звичайно, сприяло консолідації всього давньоруського суспільства. Крім того, прийняття християнства вивело Русь в один ряд з європейськими країнами. Тепер Руська держава була в очах європейців високорозвиненою державою з сильним князем.

Відтак зв’язки Русі з іншими державами пожвавилися. Важливим було також і те, що зміцніли зв’язки із Візантією. Це сприяло політичному, економічному, культурному розвиткові країни.

Література

1. Аркас М. Історія України-Русі. – К., 1990.

2. Грушевський М. Історія України-Русі. – К., 1991.

3. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Львів, 1991.

4. Зайцев Ю. Історія України. – Львів, 1996.

5. Крип’якевич І. П. Історія України. – Львів, 1992.

6. Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1993.

7. Субтельний О. Україна: історія. – К., 1992.

8. Сергієнко В. Історія України від найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття. – К., 1995.

9. Толочко П. Київська Русь. – К., 1995.