Чи можна їсти хвою ялиці

0 Comments

Зміст:

Не викидайте хвою від ялинки: агрономи розповіли, як вона стане в пригоді на дачі

Рано чи пізно, але казка закінчується. Новорічна ялинка обсипається, залишаючи після себе часом неабияку гору хвої. І якщо облисілий “скелет” можна спалити в грубці, то ось із хвойним опадом так чинити не варто. Адже використовувати хвою в саду і городі можна з великою користю. Як саме — розповіли експерти, інформує Ukr.Media.

Перше, що ви отримуєте з ялинки, яка відпрацювала новорічні свята, — це хороша порція якісної мульчі. Мульчувати хвоєю можна будь-які посадки. Головні переваги хвойної мульчі перед іншими: вона довговічна, і її можна не міняти — на відміну від соломи — кілька сезонів. Ефірні олії, які хвоя продовжує виробляти, відлякують від рослин равликів і слимаків. Хвоя не накопичує зайву вологу, і на ній не можуть оселитися цвіль чи інші шкідливі грибки.

Хвоя — подарунок тим, на чиїй ділянці залужені ґрунти, — вона прекрасний розкислювач і допоможе домогтися правильної нейтральної реакції. Але, як розумієте, для кислих ґрунтів вона не дуже підходить.

Хвоя — чудовий елемент будь-якого компосту. Уже згадані ефірні олії дають змогу підвищити антишкідливі функції, а також надають йому підвищену поживність.

Хвоя може бути застосована і як рідке добриво. Хвою треба дрібно порубати і укласти в металеву ємність — відро або каструлю. Залити водою і закип’ятити. Після кипіння тримати на вогні ще хвилин 15, не більше. Потім ємність зняти з вогню і залишити настоюватися на 2-3 дні. Потім відвар проціджуєте і розливаєте по пляшках. До сезону зберігайте їх у темному прохолодному місці. Поливати ним рослини треба в розведеному вигляді: на одну частину добрива — десять частин води.

Чим корисна ялиця для людського організму (лікувальні властивості ялиці і її застосування)

Ялиця належить до сімейства соснових. Від сосни її відрізняє м’яка блискуча, плоска хвоя і здатність тривалий час зберігати нижні гілки. Розташовані на нижній стороні хвоинок білі смужки надають ялиці неймовірно нарядному вигляду. Ще одна чеснота ялиці-вертикально розташовані шишечки. До 10 років дерева ростуть дуже повільно, але після закінчення цього часу їх розвиток значно прискорюється, після чого вже не зупиняється до глибокої старості. Ялиця-дерево-довгожитель, і в комфортних умовах воно може дожити до 400 років. Хвоя цих потужних рослин з пірамідальною кроною має величезний лікувальний потенціал: ванни і інгаляції з нею допомагають позбавитися від радикуліту, поліартриту, застуди і цинги.

Ялиця: хімічний склад рослини

Хвоя і молоді гілки ялиці містять від 3 до 3,5% ефірної олії, яка складається з 30-60 % борнилацетата, від 10 до 20 % камфену, від 8 до 12% α – пінену, а також α-фелландрена, бісаболену.

Хвоя ялиці містить вітамін С у кількості 0,3%, а в корі рослини міститься 13% дубильних речовин і 15% ялицевого бальзаму. У насінні рослини є присутнім вітамін Е і більше 30% жирних олій.

Чим корисна ялиця для людського організму

Ялиця з давніх часів використовується в народній медицині, її лікувальні властивості безцінні, але рослина має і цілий ряд протипоказань, які обов’язково слід врахувати перед її використанням.

Чи знаєте ви? Свіжі гілки ялиці можна використати в домашніх умовах для знезараження повітря, оскільки вони виділяють величезну кількість фітонцидів. У терапевтичних цілях застосовують живицю, хвою і бруньки рослини. На Русі ялицеву олію використали в тих випадках, коли необхідно було заспокоїти нервову систему, що розпустувалася, зменшити інтенсивність болів при радикулітах і міозитах, зняти запалення з уражених суглобів при артриті або подагрі.

А окрім цього, воно містить величезну кількість фітонцидів, що робить його прекрасним засобом для профілактики вірусних інфекцій, грипу і ангіни, стимулює імунітет при різних імунодефіцитних станах і позбавляє від захворювань верхніх дихальних шляхів.

Ялицеві ванни-це простий і дієвий спосіб, що дозволяє позбавитися від підвищеної пітливості ніг, вони також показані при невралгіях, істерії, шкірних захворюваннях і бронхітах, але протипоказані при індивідуальній непереносимості і алергії.

інші статті Вирощування полуниці за голландською технологією

Лікувальні властивості ялиці, як застосовують хвойну рослину

У народній медицині з ялиці готують екстракти, настої, настоянки і відвари. Водний настій з бруньок і хвої ялиці дуже часто застосовують для лікування цинги, а також в якості відмінного знеболюючого і сечогінного засобу.

Зняти больові відчуття і запалення з суглобів при ревматизмі допомагають ялицеві парові прогрівання. Для цього шишки рослини складають в ємність з кришкою і заливають холодною водою, доводять їх до кипіння і варять на повільному вогні 15-20 хвилин. Знімають посуд з вогню, замість кришки розміщують на ній дерев’яні грати, на які ставлять ноги і накривають їх теплою ковдрою або пледом. Ноги прогрівають ялицевою парою приблизно 20 хвилин, після чого кінцівки розтирають зігріваючою маззю і надівають теплі вовняні шкарпетки.

Із зеленої хвої рослини готують знамениту флорентійську воду (екстракт ялиці) шляхом обробки парою ялицевої лапки (одягнених в хвою кінців молодих пагонів).

Ця частина рослини містить величезну кількість біологічно активних речовин, що мають унікальні лікувальні властивості.

Флорентійська вода чинить потужну імуностимулюючу дію, що дозволяє її використати навіть при тривалому перебуванні людини в екологічно несприятливих районах. Окрім іншого, цей засіб прекрасно справляється з лікуванням діареї і кишкових кольок.

Екстракт ялиці стимулює кровообразование, підвищує імунітет і прискорює регенераційні процеси, завдяки чому він часто використовується при лікуванні ран, що тривало не гояться, і трофічних виразок. Окрім цього, екстракт ялиці має виражену антисептичну, противірусну і нейропротекторну дію. Вживання флорентійської води покращує потенцію і знижує неприємні симптоми похмільного синдрому.

Важливо! Олію ялиці не рекомендується вживати на голодний шлунок, оскільки навіть в терапевтичних дозах в цьому випадку воно може викликати найсильніший розлад травної системи.

Відвар хвої і шишок ялиці використовується для лікування захворювань нирок і сечового міхура, а також зняття запалення з тонкого і товстого кишковика. У тібетській медицині ялицю застосовують для лікування туберкульозу і бронхіальної астми. Вдихання пари рослини дозволяє швидко зняти бронхоспазм і полегшити відходження мокроти.

Подрібнена в порошок хвоя ялиці – прекрасний засіб від опіків. Воно стимулює регенерацію пошкоджених тканин і попереджає їх інфікування.

Застосування хвої

У складі хвої міститься ефірна ялицева олія, що є джерелом камфори, лікувальні властивості якої допомагають нормалізувати роботу серцево-судинною і нервовою систем.

Чи знаєте ви? Систематичні банні процедури з ялицевим віником-прекрасний засіб від багатьох захворювань шкіри, вони зменшують прояву псоріазу, дерматитів і екземи. З хвої ялиці готують настоянки, що допомагають позбавитися від безсоння, наслідків стресу і підвищеної нервової збудливості. З неї готують вітамінні напої, що вважаються відмінним засобом від авітамінозу, вживання яких чинить потужну імуностимулюючу і загальнозміцнюючу дію. Щоденний прийом вітамінних ялицевих напоїв показаний в період розгулу сезонних вірусних інфекцій і дозволяє обійтися без використання медикаментозних препаратів. Щоб приготувати такий напій, необхідно узяти половину склянки хвої і залити їх літром холодної кип’яченої води, проварити зілля на слабкому вогні 30 хвилин і настоювати одну годину, процідити і перед вживанням додати в нього три столові ложки лимонного соку. Приймати по половині склянки три рази в день. Перед вживанням можна додавати чайну ложку меду.

Відвар із зелених голок чинить виражену сечогінну, потогінну, жовчогінну і знеболюючу дію. Компреси з хвойного відвару допомагають зменшити болі при обмороженнях і сприяють швидкому відновленню пошкоджених холодом тканин. З сухої подрібненої хвої, змішаної зі свинячим салом, готують засіб для лікування гнійних ран і виразок.

Застосування олії ялиці

Ялицева олія -цей чудодійний лікарський засіб, який показаний при лікуванні безлічі захворювань. Воно є вмістищем величезної кількості біоактивних речовин, вітамінів і фітонцидів і чинить виражену заспокійливу, тонізуючу і омолоджуючу дію, стимулює роботу надниркових залоз і покращує відходження мокроти.

Чи знаєте ви? У фармацевтичній промисловості олія ялиці використовується для отримання синтетичної камфори, на основі якої виготовляються препарати, що застосовуються для лікування інфекційних захворювань дихальних шляхів, хронічної і гострої сердечної недостатності, а також для стимуляції дихання і кровообігу при колапсі.

До складу ялицевої ефірної олії входять речовини, що мають виражену бактерицидну і антисептичну дію, такі як борнеол, терпінолен, камфора, мирцен, цинеол, сабінен, а також лауринова, олеїнова і капронова кислоти. Давайте детальніше зупинимося на корисних властивостях ялицевої олії, розглянемо способи його застосування і з’ясуємо, для лікування яких захворювань воно понад усе підходить.

інші статті Детальний опис сорту винограду кишмиш променистий

Олія ялиці використовується в медичних цілях зовнішньо і внутрішньо, як в чистому вигляді, так і у вигляді інгаляцій. Частенько на його основі готують різні лікувальні мазі, креми і бальзами. Головна особливість олії в тому, що при вживанні всередину воно не піддається розкладанню під впливом ферментів, присутніх в шлунково-кишковому тракті, а, всмоктуючись в кров, в незмінному вигляді доставляється в уражений орган.

При зовнішньому застосуванні його гущавині усього використовують для обробки ран для профілактики нагноєння і швидкого їх загоєння. У складі олії міститься більше 35 речовин, що допомагають відновлювати цілісність шкірних покривів. При змішуванні ялицевої олії зі свинячим, барсучьим або гусячим жиром виходить відмінний засіб для лікування гнійних ран, дерматитів, екземи і трофічних виразок.

Такий засіб використовують для зняття запалення і зменшення болів при остеохондрозі, радикуліті, артриті і подагрі. Його систематичне застосування сприяє поліпшенню місцевого лимфо – і кровотоку і підвищенню трофічного живлення тканин.

Ароматерапия і інгаляції з ялицевою олією – прекрасний засіб від ангіни, бронхіту і вірусних інфекцій. Вважається, що воно здатне очищати простір від патогенних мікроорганізмів анітрохи не гірше за ладан, евкаліпт і лаванду.

Протипоказання до вживання

Попри те, що ялицева олія має прекрасні лікувальні властивості, воно має і деякі протипоказання, а тому перед початком його вживання слід проконсультуватися з лікарем.

Важливо! Тим, хто страждає підвищеним судорожним синдромом або схильний до нападів епілепсії, краще відмовитися від використання з лікувальною метою ялиці і її похідних, оскільки різкі запахи можуть спровокувати початок нападу. Незалежно від вибраного способу лікування, ялицева олія протипоказано жінкам під час вагітності, а також тим, хто страждає його індивідуальною непереносимістю. Окрім цього, при його вживанні рекомендується утримуватися від прийому алкоголю, оскільки він сильно послабляє дію речовин, що входять до складу ялиці, що не дозволить добитися потрібного лікувального ефекту.

Ялиця-ця унікальна рослина, що має потужний лікувальний потенціал. І якщо правильно його використати, то можна обійтися без застосування дорогих аптечних засобів.

Ялиця: вирощування в саду, розмноження, види

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 27 лютого 2019 Перша редакція: 27 жовтня 2015 🕒 15 хвилин 👀 38048 разів 💬 0 коментарів

  • Прослухати статтю
  • Посадка й догляд за ялицею
  • Дерево ялиця – опис
  • Посадка ялиці
    • Коли саджати ялицю
    • Як посадити ялицю
    • Як виростити ялицю
    • Пересадка ялиці
    • Шкідники і хвороби ялиці
    • Як розмножити ялицю
    • Розмноження ялиці живцями
    • Вирощування ялиці з насіння
    • Ялиця восени
    • Зимівля ялиці на дачі
    • Ялиця бальзамічна (Abies balsamea)
    • Ялиця корейська (Abies koreana)
    • Ялиця кавказька, або ялиця Нордманна (Abies nordmanniana)
    • Ялиця одноколірна (Abies concolor)
    • Ялиця сибірська (Abies sibirica)

    Рослина ялиця (лат. Abies) представляє рід родини Соснові. У багатьох мовах назва рослини близька до слова «ялина». Поширена ялина-ялиця в субтропічних, помірних і навіть тропічних районах північної півкулі, зокрема в Сальвадорі, Мексиці, Гондурасі і Гватемалі. Найчастіше ялиця росте у хвойних лісах, у сусідстві з такими деревами, як кедр, ялина і сосна, проте зустрічається вона і у змішаних, і навіть у листяних лісах. Налічує рід близько 50 різновидів – від чагарників заввишки 50 см до дерев заввишки 80 м.

    Нині декоративна ялиця неймовірно затребувана в озелененні як присадибних ділянок, так і громадських парків і скверів. Вона красива і невибаглива.

    З недоліків можна називати невисоку морозостійкість, а також незносність ялицею диму, газу і занадто сухого повітря.

    Прослухати статтю

    Посадка й догляд за ялицею

    • Посадка: висадка чотирирічних саджанців у ґрунт – у кінці серпня або на початку вересня, але можна й у квітні.
    • Цвітіння: вирощується як декоративно-листяна рослина.
    • Освітлення: затінок або притінок, бажано поблизу водойми.
    • Ґрунт: вологий, добре дренований, багатий, найкраще суглинний.
    • Мульчування: навесні шаром торфу, тріски або тирси завтовшки 5-6 см.
    • Полив: вологолюбні види поливають 2-3 рази за сезон у посушливий період, витрачаючи на кожну рослину 15-20 л води. Решта видів ялиці штучного поливу не потребують.
    • Підживлення: мінеральними комплексами, навесні, з третього або четвертого року після висадки в ґрунт.
    • Обрізування: переважно в санітарних цілях напровесні, до початку сокоруху.
    • Розмноження: видові ялиці можна розмножувати насінням, а культивари – тільки живцюванням, оскільки насіннєвий спосіб не зберігає сортових ознак батьківської рослини.
    • Шкідники: ялицево-смерековий хермес (різновид попелиці), павутинні кліщі, жуки-ковалики, ялицеві вусачі, хрущі.
    • Хвороби: іржа, коренева гниль.

    Дерево ялиця – опис

    Ялиця рослина однодомна, вічнозелена, теплолюбна і тіньовитривала. Коренева система у неї потужна, стрижнева, глибоко йде в землю. Кора ялиці в молоді роки тонка і гладка, з віком вона стає товстою і розтріскується. Крона конусоподібна, починається прямо біля основи стовбура – цим ялиця відрізняється від інших хвойних дерев. Гілки ялиці розташовані кільчасто-горизонтально, листя ялиці – плоскі, цілокраї м’які голки, звужені біля основи в короткий черешок. Голки ялиці не набувають узимку брудно-рудого відтінку, як це трапляється з багатьма іншими хвойними, знизу кожну хвоїнку ялиці прикрашають дві білі смужки. На репродуктивних гілках голки загострені, на вегетативних пагонах – зі слабко виїмчастою або заокругленою верхівкою. Чоловічі квітки виглядають як сережки із шишечок, а жіночі – яйцеподібні, циліндричні або яйцеподібно-циліндричні, шишки стирчать вгору (ще одна відмінність ялиці від інших хвойних, чиї шишки зазвичай висять). Жіночі шишки ялиці складаються зі стрижня, на якому сидять криючі луски, усередині котрих – плодові луски, що несуть дві сім’ябруньки. Запилюються ялиці вітром. Коли насіння ялиці дозріває, луски на шишках дерев’яніють і відпадають, звільняючи крилате насіння і залишаючи на дереві тільки стрижні. У культурі на одному місці ялиця здатна прожити до трьохсот років.

    Посадка ялиці

    Коли саджати ялицю

    Для посадки в ґрунт знадобляться саджанці ялиці не молодші чотирьох років. Висаджувати їх потрібно у квітні, а ще краще в кінці серпня або на початку вересня, і бажано вибрати для посадки дощовий або похмурий день. Місце для ялиці вибирають у затінку або притінку на ділянках із вологим, багатим, добре дренованим ґрунтом, в ідеалі це має бути суглинок. Чудово, якщо недалеко від місця, де ростиме ялиця, розташована водойма.

    Як посадити ялицю

    За два тижні до того, як висадити ялицю, викопайте яму розмірами приблизно 60х60х60, хоча габарити ями залежать від об’єму кореневої системи саджанця. Вилийте в яму 2-3 відра води, а коли вона вбереться, перекопайте дно на півштиха лопати і помістіть в яму шар щебеню або битої цеглини завтовшки 5-6 см. Потім заповніть яму до половини ретельно перемішаним ґрунтом такого складу: 3 частини перегною, 2 частини глини, по 1 частині торфу і піску, 10 кг тирси і 200-300 г нітрофоски. За два тижні, коли ґрунт в ямі осяде, опустіть у неї коріння саджанця таким чином, щоб коренева шийка була врівень із поверхнею ділянки – найзручніше встановлювати саджанець на горбок із ґрунтосуміші. Розправте коріння саджанця, заповніть яму вщерть поживним ґрунтом описаного вище складу і ретельно ущільніть його. Після посадки полийте ялицю. Якщо ви вирішили виростити ялицеву алею, розташовуйте саджанці на відстані 4-5 м один від одного. Групова посадка ялиць передбачає дистанцію між саджанцями 3-3,5 м для пухких груп і 2,5 м для щільних.

    Догляд за ялицею в саду

    Як виростити ялицю

    Доглядаючи за саджанцями, розпушуйте після поливання ґрунт на глибину 10-12 см і видаляйте бур’яни. Пристовбурне коло молодих рослин бажано замульчувати в діаметрі 50 см тріскою, тирсою або торфом, шар мульчі – 5-8 см, стежте тільки, щоб мульча не лежала впритул до кореневої шийки ялиці. Підживлювати ялицю після посадки потрібно буде тільки за 2-3 роки, вносячи навесні в пристовбурні кола 100-125 г Кеміри-універсал. Поливати ялицю доведеться тільки в тому випадку, якщо ви вирощуєте вологолюбний вид, наприклад, ялицю бальзамічну, яка вимагає поливання 2-3 рази за сезон у посушливий час. Кількість води за одне поливання – 15-20 л. Іншим видам штучне поливання не потрібне – ялиці не люблять перезволоження, їм досить природних опадів.

    Що ж до обрізування, то навесні, до початку сокоруху, видаляють сухі та пошкоджені гілки, а також формують крону ялиці, якщо в цьому є необхідність. Обрізування здійснюють садовими ножицями. За одну стрижку пагони вкорочують не більше ніж на третину довжини. Загалом у ялиці природна акуратна крона, яка не вимагає формування.

    Пересадка ялиці

    Порівняно з іншими рослинами хвойні дерева адаптуються після пересадки досить легко. Якщо ви вирішили пересадити молоду рослину, проштихуйте гострою лопатою на відстані 30-40 см від стовбура землю по колу, потім підчепіть лопатою це позначене коло на глибині штиха, вийміть його разом із корінням і земляною грудкою, перевезіть на тачці до нової ями й обережно перемістіть у неї. Більш доросле дерево потрібно до пересадки підготувати: проштихувати землю по колу слід за рік до пересадки, причому діаметр кола в цьому випадку повинен бути більшим. За рік ялиця наростить нові молоді корінці всередині позначеного кола і завдяки цьому легше витримає випробування пересадкою. Тільки витягувати ялицю із землі, перевозити і саджати на нове місце одній людині буде важко, тому шукайте собі помічника. Головне в цьому процесі – не дати земляній грудці розвалитися.

    Шкідники і хвороби ялиці

    Як ви могли переконатися, посадка і догляд за ялицею прості, і ніяких особливих навичок або зусиль рослина від вас не зажадає. Досить стійка ялиця і до таких неприємностей, як хвороби і шкідники, проте бувають випадки, коли ялиця втрачає декоративність через ялиново-ялицевого хермеса – різновид попелиці, від життєдіяльності якого ялиця жовтіє. Для боротьби із хермесом використовують препарати Рогор або Антіо: напровесні, коли прокидаються після зими самки попелиці, обробіть ялицю розчином одного з цих препаратів із розрахунку 20 г на 10 л води. Ці інсектициди врятують ваше дерево і від інших шкідливих комах – ялицевої пагонової молі та ялицевої шишкової листовійки.

    Іноді у красуні ялиці хвоя починає жовтіти, а на пагонах утворюються іржаві подушки, і причина цього – грибкова хвороба іржа. Уражені гілки обрізають і спалюють разом з опалою хвоєю, зрізи обробляють садовим варом, а крону обприскують двовідсотковим розчином бордоської рідини. І уважно огляньте ділянку: таких рослин, як ясколка або зірочник, там, де ростуть хвойні, бути не повинно.

    Розмноження ялиці

    Як розмножити ялицю

    Видову ялицю розмножують насінням, яке заготовляють на самому початку дозрівання шишок, а декоративні різновиди живцюють.

    Розмноження ялиці живцями

    Живці для вкорінення завдовжки 5-8 см потрібно брати тільки з молодих дерев, причому це повинні бути однорічні пагони з однією (не двома – це важливо) верхівковою брунькою й обов’язково з п’ятою. Якщо ви хочете отримати живець із п’ятою, то його краще не різати, а різким рухом відривати із фрагментами кори та деревини більш дорослого пагона. Заготовлювати живці потрібно навесні, до початку сокоруху, похмурого ранку з північного боку середньої частини крони. Перед посадкою з п’ятки обережно видаляють задирки. Прослідкуйте, щоб кора на п’яті не відшаровувалася від деревини. Щоб уникнути надалі розвитку грибкових захворювань, живці протягом 6 годин витримують у двовідсотковому розчині фундазолу, каптану або в розчині марганцівки темно-рожевого кольору. Потім живці висаджують у суміш піску, перегною і листової землі в рівних частинах і накривають прозорим ковпаком. Для того, щоб живці швидше пустили коріння, бажано влаштувати нижній підігрів субстрату на 2-3 ºC вище кімнатної температури. Тримати живці потрібно у світлому, але не сонячному місці, влаштовуючи щоденне провітрювання. На зиму контейнер із живцями можна перенести до підвалу, а навесні його вже можна винести на свіже повітря. Вкорінюватися живці будуть довго – у ялиці спочатку наросте каллюс, і тільки на другий рік з’являться корені.

    Вирощування ялиці з насіння

    Зібрати насіння ялиці нелегко, оскільки шишки у дорослих дерев зріють високо, а як тільки дозрівають, крилате насіння з них відразу розлітається. Але якщо вам пощастило добути злегка недостиглу шишку, підсушіть її, вийміть насіння і зберігайте його до посіву в холодильнику або у підвалі при високій вологості – перед посадкою насіння ялиці потребує стратифікації. У квітні насіння висівають у грядку на глибину 2 см у ґрунт із піску і дерну та без поливання накривають плівкою, щоб уникнути утворення на поверхні ґрунту кірки і прискорити появу сходів. Коли за 3-4 тижні зійдуть паростки, починайте поливати, розпушувати і прополювати грядки. У першу зиму сіянці вкривають ялиновим гіллям. Наступного року можна висаджувати сіянець на постійне місце. Ялиця з насіння спочатку росте дуже повільно: за чотири роки вона досягає у висоту 30-40 см, оскільки розвиває в основному кореневу систему. Але потім зростання помітно прискорюється.

    Ялиця взимку

    Ялиця восени

    Ялиці, рекомендовані до посадки в середній смузі, переживають наші зими добре, проте молоді рослини потрібно обов’язково вкривати ялиновим гіллям, а пристовбурні кола замульчувати торфом або сухим листям шаром 10-12 см.

    Зимівля ялиці на дачі

    Дорослі рослини зимують без укриття, проте в кінці зими потрібно вкрити ялиці нетканим матеріалом, щоб захистити їх від весняного сонця – вони можуть сильно постраждати від його занадто яскравих у цю пору променів.

    Види і сорти ялиці

    Серед великої кількості видів і різновидів ялиць є рослини більш і менш затребувані в культурі. Пропонуємо вам знайомство з найпопулярнішими з них.

    Ялиця бальзамічна (Abies balsamea)

    у природі росте в Канаді та США, її ареал на півночі обмежується тундрою, а у гірській місцевості її можна зустріти на висоті від 1500 до 2000 м. Це тіньовитривала, морозостійка ялиця, яка, на жаль, не вирізняється довголіттям – живе вона не більше 200 років. Ялиця бальзамічна – дерево заввишки від 15 до 25 м із товщиною стовбура 50-70 см. Кора на молодих деревах гладка, попелясто-сірого кольору, на старших кора червонувато-коричнева, з тріщинками. Бруньки смолисті, зеленуваті з блідо-ліловим відтінком, яйцеподібні або кулясті. Хвоїнки, завдовжки від 15 до 30 мм, блискучі, темно-зелені з гирловими лініями уздовж усього листка, тупі або злегка виїмчасті на верхівці, не опадають протягом 4-7 років, при розтиранні вони виділяють приємний запах. Шишки овально-циліндричні, 5-10 см заввишки, 2-2,5 см завширшки, незрілі мають темно-фіолетовий відтінок, при дозріванні стають бурими, дуже смолистими. У культурі цей вид із 1697 року. Використовують ялицю бальзамічну в одиночних і невеликих групових посадках. Відомі форми:

    • Гудзон – карликова гірська ялиця з широкою кроною, дуже густими гілками і короткими численними пагонами. Хвоя теж коротка, широка і плоска, згори чорно-зелена, зі споду зеленувато-блакитна. У культурі з 1810 року;
    • Нана – висота ялиці не більше 50 см, крона заокруглена, діаметром до 2,5 м, гілки розлогі, горизонтальні, густі, хвоя коротка, густа, дуже темного зеленого кольору, зі споду жовто-зелена з двома біло-блакитними смугами. У культурі з 1850 року. Використовується для озеленення терас, дахів, кам’янистих садів.

    У культурі вирощуються ще такі форми ялиці бальзамічної, як сиза, срібляста, строката, колоноподібна, розпростерта і карликова.

    Ялиця корейська (Abies koreana)

    зростає в горах півдня Корейського півострова на висоті 1800 м, утворюючи чисті і змішані ліси. У молодому віці росте дуже повільно, зате з віком зростання прискорюється. Висота корейської ялиці близько 15 м, стовбур у діаметрі від 50 до 80 м, крона конусоподібна, кора у молодих дерев гладка, попеляста, іноді з пурпурним відтінком, у старих – каштанова з глибокими тріщинами. Бруньки трохи смолисті, майже круглі, хвоя густа, жорстка, хвоїнки шаблеподібно вигнуті, на верхівці з виїмкою, з верхнього боку темно-зелені, з нижнього начебто сріблясті від двох широких гирлових смужок. Шишки циліндричні, завдовжки 5-7 см, у діаметрі до 3 см, у молодому віці пурпурно-лілові. В Європу ялицю завезено в 1905 році. У декоративному відношенні цей красивий і зимостійкий вид із двоколірною хвоєю не має собі рівних. Саме посадку корейської ялиці було описано в цій статті, так само, як і догляд за корейською ялицею було покладено в основу підрозділу про догляд за рослинами роду ялиць. Різновиди ялиці корейської:

    • Блю Стандард – за характеристиками дуже схожий на вихідний вид, тільки шишки у нього темно-фіолетового кольору;
    • Бревіфолія – повільно зростаючий культивар з округлою щільною кроною, але з більш пухкою, ніж у вихідного виду, хвоєю, болотяно-зеленого кольору згори і білувато-сірою знизу. Шишки фіолетові, дрібні;
    • Пікколо – висота всього 30 см, крона розлога, горизонтальна, діаметром до півтора метрів у дорослої рослини. Хвоя, як у початкового виду.

    Ялиця кавказька, або ялиця Нордманна (Abies nordmanniana)

    є кавказьким ендеміком, оскільки зростає в природі тільки у Кавказьких горах. Це дерево заввишки до 60 м і з товщиною стовбура до 2 м, з густою, гіллястою низькоопущеною кроною вузько конічної форми з гострою верхівкою, яка у зрілому віці не так яскраво виражена. Кора гладка, блискуча, але з восьмидесятирічного віку на ній починають з’являтися глибокі тріщини. Бруньки яйцеподібні, майже без смоли. Хвоїнки завдовжки до 40 мм, завширшки до 2,5 мм, згори темно-зелені, зі споду з двома білими смугами, на вегетативних пагонах верхівки з виїмкою, на шишконосних м’яко загострені. Шишки, завдовжки до 20 см і діаметром до 5 см, зелені у молодому віці і темно-коричневі, смолисті в зрілому. Цей швидкозростаючий вид живе до 500 років. Відомі такі форми ялиці кавказької: прямостояча, плакуча, золотиста, золотистокінцева, білокінцева і сиза.

    Ялиця одноколірна (Abies concolor)

    – королева серед ялиць родом із півночі Мексики і південного заходу США, де її можна зустріти в каньйонах річок і на схилах гір на висоті від 2000 до 3000 м над рівнем моря. Це один з найбільш посухостійких видів, тривалість життя якого три з половиною сторіччя. Висота ялиці одноколірної від 40 до 60 м, товщина стовбура до 2 м, крона конусоподібної форми, замолоду досить густа, на старість стає набагато рідшою. Стара кора попелясто-сірого відтінку, груба, вся в тріщинах. Кулясті смолисті жовто-зелені бруньки досягають у діаметрі 5 см. Сизувато-зелені хвоїнки завдовжки до 7 см, завширшки до 3 мм, із виїмчастою заокругленою верхівкою мають гирлові лінії як згори, так і зі споду. Шишки овально-циліндричні, завдовжки до 14 і завширшки до 5 см, у незрілому віці пурпурові або зелені, у зрілому світло-коричневі. У культурі з 1831 року. Найефектніше виглядає ялиця восени на тлі жовтіючих модрин. Найбільш відомі декоративні форми:

    • ялиця Компакта – чагарниковий культивар карликових розмірів із розпростертими гілками і блакитною хвоєю. Іноді її називають Компакта Глаука;
    • Віолацеа – швидкозростаюче дерево заввишки до 8 м із широкою конусоподібною кроною і біло-блакитною довгою хвоєю. Вирізняється високою декоративністю і посухостійкістю.

    Ялиця сибірська (Abies sibirica)

    росте на північному сході Російської Федерації у нагір’ях і долинах річок. Цей тіньовитривалий зимостійкий вид охороняється державою. Ялиця сибірська є найвідомішим представником роду. Це дерево заввишки до 30 м із вузькою конусоподібною кроною. Гладка майже по всій довжині стовбура сіра кора в нижній частині розтріскується. Хвоїнки вузькі, м’які, блискучі, завдовжки до 3 см, темно-зеленого кольору зверху і з двома білими смужками знизу. Шишки прямостоячі, при дозріванні світло-бурі. Різновиди: блакитна, біла, строката, витончена та інші.

    Крім описаних нами, у культурі зустрічаються ялиці субальпійська, Фразера, цільнолиста, рівнолуската, Семенова, сахалінська, майра, витончена, кефаллінська чи грецька, висока, Віча, білокора (або бруньколуската), біла (або європейська) та арізонська.

    Властивості ялиці

    Ялиця – рослина особлива навіть серед хвойних. Її деревина не містить смолистих речовин, тому з неї роблять музичні інструменти і будують кораблі. Кора ялиці – сировина для цінного бальзаму, а хвоя і гілки – для ялицевої олії. З голок і кори готують відвар, що знижує кислотність шлунка, підвищує працездатність та імунітет, знімає зубний біль.

    Смола ялиці – гарний антисептик, застосовуваний у народній медицині для змащування ран, порізів, саден і виразок. Ранні переселенці до Америки і корінні її жителі широко використовували смолу ялиці, що має приємний смак, у лікувальних цілях: нею лікували бронхіти, кашель, біль у горлі і навіть сухоти, а також рак, дизентерію, отити, запалення слизової, деякі урогенітальні захворювання (наприклад, гонорею та вагінальні інфекції), цингу, ревматизм, болі в м’язах і суглобах.

    Медичні препарати із вмістом екстракту, в основі якого клітинний сік ялиці, використовують при лікуванні ревматизму, запальних процесів, інфекційних захворювань, хронічній та гострій серцевій недостатності. Вживання клітинного соку ялиці:

    • стимулює кровотворення;
    • зміцнює імунітет, відновлює захисну функцію організму;
    • має протизапальну дію при лікуванні легеневих хвороб;
    • служить профілактикою онкологічних і серцево-судинних захворювань;
    • перешкоджає розвитку гіпертонії;
    • покращує роботу видільних органів;
    • нормалізує роботу шлунка і кишківника;
    • поповнює нестачу вітамінів, мікро- і макроелементів в організмі;
    • захищає від впливу радіації;
    • знімає стрес, має антиоксидантну дію і підвищує опірність організму несприятливим факторам довкілля.

    У продаж сік ялиці надходить у вигляді фітококтейлів, які вже готові до вживання, і в натуральному вигляді – цю рідину можна вживати всередину тільки розведеною.

    Ефірна олія ялиці допомагає навіть у тих випадках, в яких безсилі різні хіміотерапевтичні препарати, наприклад, уповільнює і навіть призупиняє ріст ракових клітин. Олія потрапляє відразу в кров і збирається в осередку захворювання, минаючи органи травлення, а значить, не розкладаючись. Її бойовий компонент – камфора. Ялицева олія – універсальний засіб у медицині, що має бактерицидну, антисептичну, знеболюючу, протизапальну, загальнозміцнюючу, заспокійливу і тонізуючу дію. Її широко застосовують не тільки в медицині, а й у косметології для лікування вугрів, лишаїв, фурункульозу, зняття набряків, розгладження зморшок, усунення в’ялості шкіри, бородавок та інших шкірних проблем.

    Застосування ялиці й ліків із неї вимагає дотримання деяких правил: під час лікування необхідно відмовитися від вживання алкогольних напоїв, навіть слабких, оскільки алкоголь нівелює дію препаратів. Відмовтеся від прийому препаратів з ялиці, якщо ви виявили їхню незносність вашим організмом. Не можна лікуватися ялицею хворим на епілепсію, гастрит чи виразкову хворобу шлунка, які мають патологію нирок. Протипоказано це вагітним і годуючим жінкам, а також дітям. Неправильне застосування препаратів або порушення дозування може викликати алергічну реакцію. Якщо у вас виник свербіж, з’явилися набряки і червоні плями на шкірі, краще припинити прийом препарату. Якщо ви не знаєте, як відреагує організм на ялицю, проведіть тест: крапніть 10-15 крапель олії або соку на тильну сторону руки або ноги і ретельно втирайте в шкіру. Якщо протягом наступних двох-трьох днів алергія не проявиться, можете приймати препарат, проте обов’язково проконсультуйтеся з лікарем щодо дозування.