Види горошку рослини

0 Comments

Зміст:

Запашний горошок: вирощування в саду, види і сорти

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 10 серпня 2023 Опубліковано: 14 лютого 2019 Перша редакція: 14 травня 2017 🕒 12 хвилин 👀 23100 разів 💬 2 коментарі

  • Посадка й догляд за запашним горошком
  • Запашний горошок – опис
  • Вирощування запашного горошку з насіння
    • Посів запашного горошку
    • Догляд за розсадою горошку запашного
    • Коли садити запашний горошок
    • Як садити запашний горошок у саду
    • Як доглядати за запашним горошком
    • Шкідники і хвороби запашного горошку
    • Дуплекс
    • Галаксі
    • Біжу
    • Група Спенсер
    • Ерлі Спенсер
    • Купідо
    • Катбертсон-Флорібунда
    • Роял Фемілі
    • Мультифлора Гігантеа
    • Руфлед
    • Інтерген
    • Лель
    • Коментарі

    Рослина запашний горошок (лат. Lathyrus odoratus) належить до роду Чина родини Бобові. Наукова назва рослини складається з двох слів, перше з яких перекладається як «дуже привабливий», а друге як «запашний». Деякі ботаніки стверджують, що ця квіткова трав’яниста рослина родом зі Східного Середземномор’я – її ареал поширюється від Сицилії на схід до острова Крит. Інші науковці вважають, що на Сицилію запашний горошок завезли конкістадори з Еквадору й Перу.

    У культурі рослина вирощується з XVIII століття: в 1699 році, прогулюючись під стінами монастиря, сицилійський монах Франциско Купані виявив квітку з незвичайно приємним запахом, зібрав з неї насіння і відправив його до Англії своєму другу, шкільному вчителеві. А в Англії, завдяки роботі селекціонерів, запашний горошок з часом став королем ампелів. Перші п’ять сортів рослини з’явились у 1800 році.

    Сьогодні налічується понад 1000 сортів запашного горошку. Приваблюють садівників яскраві квіти та приємний запах, через який рослина й отримала свою назву. Запашний горошок найчастіше використовують для вертикального озеленення альтанок, балконів і терас. Багаторічний запашний горошок у середній смузі вирощується зазвичай в однорічній культурі.

    Посадка й догляд за запашним горошком

    • Цвітіння: із липня до заморозків.
    • Посадка: посів насіння на розсаду – у середині березня, висадка сіянців у ґрунт – у кінці травня.
    • Освітлення: яскраве світло.
    • Ґрунт: вологий, добре дренований, удобрений, із pH 7,0-7,5.
    • Полив: регулярний, у середньому один раз на тиждень при витраті на кожен м² 30-35 л води.
    • Підживлення: не обов’язкові, але не завадять: на початку росту – розчином 1 столової ложки Нітрофоски й 1 столової ложки сечовини в 10 л води, на початку цвітіння – розчином 1 столової ложки Агріколи й 1 столової ложки сульфату калію в 10 л води, у розпал цвітіння – розчин 1 столової ложки Агріколи для квітучих рослин й 1 столової ложки Росси в 10 л води.
    • Підв’язування: високорослі сорти горошку потребують підв’язування до опори.
    • Підгортання: проводиться регулярно на висоту 5-7 см із підсипанням до основи стебла родючого ґрунту – це стимулює у рослини розвиток додаткових коренів.
    • Розмноження: насіннєве.
    • Шкідники: бульбочкові довгоносики та різні види попелиці.
    • Хвороби: аскохітоз, борошниста роса, пероноспороз, фузаріоз, коренева гниль, чорна ніжка, вірусна мозаїка та деформуюча вірусна мозаїка гороху.

    Запашний горошок – опис

    Квітка запашний горошок, або чина запашна була описана Карлом Ліннеєм у 1753 році. Коренева система у рослини сильнорозгалужена, стрижнева, проникає в ґрунт на глибину півтора метра. Як і більшість бобових рослин, запашний горошок вступає в симбіоз з бульбочковими бактеріями, що засвоюють азот із повітря. Стебла у чини лазячі, слабкогіллясті, вони підіймаються по опорі, чіпляючись за неї видозміненими листям – розгалуженими вусиками. Квітки запашного горошку нагадують метеликів, але англійцям здається, що вони подібні до човна під вітрилом: віночок складається з великої пелюстки, схожої на широкоовальне вітрило, двох бічних пелюсток («весла») і двох зрощених нижніх пелюсток, що утворюють «човник». Цвітіння у запашного горошку рясне. Починається воно в липні і при правильному догляді триває до заморозків. Плоди запашного горошку – маленькі двостулкові боби з 5-8 кулястими, здавленими з боків насінинами жовтого, зеленого або чорно-коричневого кольору, що зберігають прорісність від 6 до 8 років.

    Вирощування запашного горошку з насіння

    Посів запашного горошку

    Вирощування запашного горошку починається з його посіву на розсаду в середині березня. Перед посівом тугопрорісне насіння запашного горошку потрібно замочити у воді на 10-12 годин або потримати в п’ятдесятиградусному розчині препарату Бутон (1-2 г на 1 л води). Потім упродовж 2-4 днів його пророщують у марлі, вологому піску або тирсі при температурі 20-24 ºC. Тільки-но насіння запашного горошку наклюнеться, його потрібно відразу сіяти.

    Як субстрат найкраще підійдуть магазинні ґрунти Сенполія, Роза або суміш перегною, торфу і дернової землі в співвідношенні 2:2:2:1. Будь-який із цих субстратів необхідно знезаразити міцним розчином марганцівки, а в ролі посуду для вирощування розсади краще використовувати скляночки або горщики. Посів здійснюють у вологий субстрат на глибину не більше 2-3 см, розкладаючи по 2-3 насінини в кожну скляночку. Якщо ви сієте горошок у загальний ящик, то відстань між насінням має бути близько 8 см. Після посіву субстрат поливають, посуд накривають плівкою й утримують на сонячному підвіконні при температурі 18-22 ºC.

    Догляд за розсадою горошку запашного

    Коли почнеться масове проростання насіння (а це може статися як за тиждень, так і за два), потрібно зняти з посівів плівку й знизити температуру до 15-16 ºC – цей захід сприяє формуванню на коренях сіянців бульбочок, які фіксують азот. Увесь час підтримуйте субстрат у злегка вологому стані та забезпечте сіянцям гарне освітлення: якщо у вас немає можливості тримати розсаду на південному вікні, організуйте їй штучне освітлення впродовж 2-3 годин щодня. Для цього можна використовувати фітолампи або лампу денного світла, закріпивши їх на висоті 25 см над розсадою і вмикаючи, наприклад, з 7 до 10 або з 17 до 20.

    У фазі розвитку 2-3 справжніх листків розсаду прищипують, щоб стимулювати розвиток бічних пагонів. Після прищипування сіянці підживлюють розчином 2 г Кеміри в 1 л води.

    Посадка запашного горошку в ґрунт

    Коли садити запашний горошок

    У відкритий ґрунт запашний горошок із насіння висаджують ближче до кінця травня, коли прогріється ґрунт і мине загроза поворотних заморозків. Якщо на той час на сіянцях вже сформуються бутони або квіти, обірвіть їх, щоб уся енергія рослин була спрямована на формування кореневої системи. Днів за 10 до висадки розсади необхідно провести з нею гартівні процедури. Для цього посуд із сіянцями щодня виносять на відкрите повітря, поступово збільшуючи тривалість перебування доти, доки розсада запашного горошку не зможе перебувати на вулиці цілу добу.

    Як садити запашний горошок у саду

    Запашний горошок любить світлі ділянки, що прогріваються, і вологий, добре дренований, збагачений добривами ґрунт із кислотністю pH 7,0-7,5. Перед висадкою розсади перекопайте ділянку на глибину штиха лопати з компостом або перегноєм, фосфорними та калійними добривами. Не використовуйте в ролі добрива свіжий гній, оскільки він провокує фузаріозне в’янення, і не вносьте азотні добрива: вони запашному горошку не потрібні.

    Зробіть у ряду ямки на відстані 20-25 см одна від одної і висадіть у кожну по 2-3 рослини. Для високорослих сортів запашного горошку потрібно відразу встановити опори. Майте на увазі, що однорічний запашний горошок восени підлягає утилізації, і повторно садити на цій ділянці рослину можна буде тільки через 4-5 років.

    Догляд за запашним горошком

    Як доглядати за запашним горошком

    Посадка і догляд за запашним горошком не відрізняються трудомісткістю. Як виростити запашний горошок? Йому необхідні поливання, прополювання, розпушування ґрунту, опори, підживлення і захист від хвороб та шкідників. Поливання мають бути регулярними і достатніми, оскільки через брак вологи з рослини можуть спасти бутони й квітки, а тривалість цвітіння – сильно скоротитися. Якщо літо без дощів, запашний горошок потрібно поливати щотижня, витрачаючи по 30-35 л води на м² посадки. Продовжити ж цвітіння можна, вчасно видаляючи зів’ялі квіти.

    Високорослі сорти запашного горошку потребують підв’язування до опор, в ролі яких використовують шпагат або сітку. У міру зростання горошку його стебла направляють у потрібну сторону і підв’язують.

    Аби стимулювати розвиток додаткових коренів, потрібно проводити підгортання рослин на висоту 5-7 см із підсипанням до основи стебла родючого субстрату.

    Що стосується підживлень, то вони не обов’язкові, але бажані. На початку росту запашний горошок удобрюють розчином 1 столової ложки Нітрофоски й 1 столової ложки сечовини в 10 л води. На початку цвітіння для підживлення використовують розчин столової ложки Агріколи і такої ж кількості сульфату калію в 10 л води, а в розпал цвітіння запашний горошок удобрюють Агріколою для квітучих рослин і Россою, розчинивши по одній столовій ложці добрив у відрі води.

    Обрізувань запашний горошок не потребує.

    Шкідники і хвороби запашного горошку

    Зі шкідників для запашного горошку становлять небезпеку бульбочковий довгоносик і різні види попелиці. Довгоносик на початку вегетації вигризає по краях листя півкола, а його личинки об’їдають коріння рослини. У ролі профілактики від шкідника потрібно при висадці розсади вилити в кожну ямку по 100 мл 0,1%-ного розчину Хлорофосу. Таким же розчином потрібно обприскати й рослини.

    З усіх видів попелиці на запашний горошок може зазіхнути бобова, чинна і горохова. Ці найдрібніші шкідники висмоктують із рослин соки, деформуючи їхні органи, і заражають їх вірусними хворобами. З метою знищення попелиці, а також для профілактики запашний горошок упродовж вегетації 2-3 рази обробляють препаратами Цинеб або Цірам із перервою між сеансами 2-3 тижні.

    Із хвороб запашний горошок можуть вразити аскохітоз, борошниста роса, пероноспороз, фузаріоз, коренева гниль, чорна ніжка, вірусна мозаїка і деформуюча вірусна мозаїка гороху.

    При аскохітозі на листках, бобах і стеблах горошку з’являються коричневі плями з чіткими кордонами. Боротися з інфекцією можна двома-трьома обробками чини з інтервалом 2-3 тижні розчином препарату Рогор.

    Борошниста роса і пероноспороз (несправжня борошниста роса) проявляються в другій половині літа пухким білястим нальотом на листі і стеблах рослин. Згодом листя жовтіє, буріє й опадає. Знищують збудників захворювання п’ятивідсотковим розчином колоїдної сірки, омиваючи ним листя.

    Ознаками фузаріозу є жовтіння і в’янення листя горошку. Хворі рослини лікуванню не піддаються, їх потрібно видаляти, а здорові необхідно обробити розчином препарату ТМДТ. У ролі профілактики слід дотримуватися на ділянці чергування культур.

    Від чорної ніжки та кореневої гнилі у запашного горошку темніє коренева шийка й коріння, і рослина гине. Заражені екземпляри не вдасться врятувати, їх потрібно видаляти, а здорові пересаджувати на інше місце, знезаразивши перед цим ґрунт і коріння рослин.

    Вірусна мозаїка проявляється штриховим малюнком на листі, а верхівки хворих пагонів закручуються і деформуються. Рослини, які захворіли на будь-яку з вірусних хвороб, потрібно видаляти та спалювати, оскільки вилікувати їх неможливо.

    Види і сорти запашного горошку

    Сортів запашного горошку налічується понад 1000. Усі вони поділяються на 10 садових груп, з яких найчастіше вирощують такі:

    Дуплекс

    – рослини з міцними стеблами й квітками з подвійним вітрилом, зібраними в суцвіття по 4-5 штук. Один із найкращих сортів групи:

    • Кремовий – рослина заввишки до 90 см з ароматними квітками діаметром до 4,5 см світло-кремового кольору зі складчастим або подвійним вітрилом. Суцвіття, розташовані на прямих квітконосах заввишки до 20 см, складаються з 3-4 квіток;

    Галаксі

    – створена в 1959 році група пізньоквітучих сортів заввишки більше 2 м із міцними суцвіттями завдовжки від 30 до 50 см із 5-8 гофрованими, часто махровими квітками діаметром до 5 см. Ці рослини рекомендовані для озеленення і на зріз. Найкращі сорти:

    • Нептун – гіллястий сорт заввишки до півтора метра із міцними прямими квітконосами заввишки до 30 см, на яких розташовуються зібрані в суцвіття по 5-7 штук сині квітки діаметром до 5 см із білою основою і часто з подвійним вітрилом;
    • Мілкі Вей – гіллястий запашний горошок заввишки до 145 см із дуже духмяними ніжно-кремовими квітками діаметром до 5 см із подвійним вітрилом, яких в одному суцвітті може бути 5-6 штук;

    Біжу

    – створена американцями в 1963 році група напівкарликових пізніх сортів заввишки до 45 см із міцними суцвіттями завдовжки до 30 см, що складаються з 4-5 гофрованих квіток діаметром до 4 см. Ці рослини можна вирощувати без опор, вони рекомендовані для бордюрів і рабаток;

    Група Спенсер

    до якої належать багатостеблові потужні рослини заввишки до 2 м із гроноподібними суцвіттями, що складаються з 3-4 простих або махрових гофрованих квіток діаметром до 5 см із хвилястими пелюстками. Група представлена сортами середнього терміну цвітіння й рекомендована для озеленення і вирощування на зріз. Найкращі сорти групи:

    • Ворріер – рослина з темно-фіолетовими квітками з білими мазками біля основи човника, розташованими на прямих квітконосах. Діаметр квіток близько 4 см, вітрило хвилясте, а весла відігнуті;
    • Джамбо – сорт заввишки до 100 см із лососево-рожевими квітками, білим човником, злегка хвилястим вітрилом і слабо відігнутими веслами. Аромат у квіток діаметром близько 4 см слабкий, квітконоси прямі, міцні;
    • Шарлотта – стебла у цього сорту заввишки до 150 см, квітки яскраво-малинові, діаметром до 4,5 см, вітрило хвилясте, весла широко розставлені. Суцвіття з 2-4 ароматних квіток розташовуються на міцних квітконосах заввишки до 25 см;
    • Крим Джігентік – рослина заввишки до 175 см із великими кремовими запашними квітами діаметром до 4,5 см, хвилястим вітрилом і широко розставленими, слабко відігнутими веслами. Суцвіття, що складаються з 3-4 квіток, розташовуються на квітконосах заввишки до 30 см.

    Окрім описаних, популярністю користуються сорти групи Спенсер Монті, Махагоні, Флегшіп, Кінг Лавендер, Аєр Ворден, Гранат і інші;

    Ерлі Спенсер

    – створена американцями в 1910 році група ранніх сортів заввишки 120-150 см із суцвіттями завдовжки до 35 см, що складаються з 3-4 гофрованих квіток діаметром до 4,5 см. Сорти рекомендовані для озеленення і на зріз;

    Купідо

    – створена ще в 1895 році група низькорослих сортів заввишки до 30 см із суцвіттями завдовжки до 7 см, що складаються з 2-3 дрібних квіток різних забарвлень. Рекомендовані ці сорти для озеленення;

    Катбертсон-Флорібунда

    – група сортів, створена в 1952 році в Америці. Це рослі сорти заввишки до 2 м із міцними суцвіттями завдовжки до 40 см, що складаються з 5-6 великих гофрованих квіток діаметром до 5 см. Рекомендовані ці сорти раннього терміну дозрівання для зрізання. До найкращих із них належать:

    • Девід – сорт заввишки до 140 см із великими запашними темно-малиновими квітками з білим мазком біля основи човника й хвилястим вітрилом. Суцвіття, що складаються з 5-6 квіток діаметром до 5 см, вінчають жорсткі квітконоси завдовжки до 30 см;
    • Кеннет – сорт заввишки до 1 м із великими темно-червоними квітками, зібраними в суцвіття по 5-6 штук. Діаметр квіток близько 4 см, вітрило у них слабко гофроване, весла злегка відігнуті, квітконоси завдовжки до 16 см;
    • Вайт перл – запашний горошок білий із квітками діаметром близько 4,5 см, зібраними в суцвіття по 5-6 штук і розташованими на квітконосах завдовжки до 30 см.

    Окрім описаних, широко відомі й такі сорти групи, як Жаданий, Пеггі, Роберт Блен, Вільям і інші;

    Роял Фемілі

    – ця група жаростійких сортів була створена в 1964 році. Вони є поліпшеним варіантом сортів групи Катбертсон Флорібунда. Суцвіття завдовжки до 30 см складаються з великих махрових квіток різного забарвлення залежно від сорту. Недоліком цих рослин є підвищена чутливість до тривалості світлового дня, тому взимку їх не вирощують. Рекомендовані сорти цієї групи для озеленення і на зріз;

    Мультифлора Гігантеа

    – ця група ранніх сортів заввишки до 2,5 м створена в 1960 році американськими селекціонерами. У рослин міцні суцвіття завдовжки від 35 до 50 см, що складаються з 5-12 гофрованих квіток діаметром близько 5 см. Сорти рекомендуються для озеленення і на зріз;

    Руфлед

    – група потужних рослин із 6-10 великими квітками в одному суцвітті. Квітконоси довгі й міцні, вітрило хвилясте. Найкращі сорти групи:

    • Грейс – гілляста рослина заввишки до 155 см із суцвіттями, що складаються з 5-7 запашних ніжно-бузкових квіток діаметром близько 5 см із темними прожилками і хвилястим вітрилом. Висота жорстких квітконосів до 35 см;
    • Рамона – сорт заввишки до 130 см із яскраво-карміновими квітками з білим язичком біля основи човника й хвилястим вітрилом. В одному суцвітті, розташованому на жорсткому квітконосі завдовжки до 30 см, 5-6 квіток діаметром до 5 см;

    Інтерген

    – виведена в 1991 році російськими селекціонерами група ранніх низькорослих сортів, які заповнили нішу між сортами груп Купідо та Біжу. У висоту рослини цієї групи від 35 до 65 см, тому їх можна вирощувати без опор. Суцвіття завдовжки до 20 см складаються з 3-4 простих квіток діаметром до 3 см. Найкращий сорт:

    • Геніана – рослина заввишки від 30 до 50 см із дуже запашними біло-бузковими квітками;

    Лель

    – виведена в тому ж році проміжна між Біжу й Мультифлора Гігантеа група сортів заввишки від 65 до 100 см із міцними суцвіттями завдовжки до 30 см, кожне з яких складається з 7-12 гофрованих квіток діаметром до 4,5 см. Популярні сорти групи:

    • Люсьєна – дуже запашна рослина заввишки 40-60 см зі світло-рожевими квітками;
    • Лізетта – дуже запашний горошок заввишки від 40 до 60 см з яскраво-червоними квітками.

    У 70-х роках XX століття були створені групи англійських сортів Джет Сет і німецьких Лайзерс Кенінгшпіль. Наразі селекційна робота над запашним горошком триває.

    Горох: вирощування на городі, зберігання, сорти

    Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 02 серпня 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 05 лютого 2016 🕒 12 хвилин 👀 62010 разів 💬 10 коментарів

    • Посадка й догляд за горохом
    • Овоч горох – опис
    • Посадка гороху у відкритий ґрунт
      • Коли садити горох у ґрунт
      • Ґрунт для гороху
      • Після чого можна сіяти горох
      • Після чого можна сіяти горох
      • Як виростити горох
      • Полив гороху
      • Підживлення гороху
      • Підв’язка гороху
      • Обробка гороху
      • Лущильні (Pisum sativum convar. sativum)
      • Мозкові (Pisum sativum convar. medullare)
      • Цукрові (Pisum sativum convar. axiphium)
      • Коментарі

      Рослина горох (лат. Pisum) належить до роду трав’янистих рослин родини Бобові. Батьківщина гороху – Південно-Західна Азія, де його культивували з прадавніх часів. Зелений горох містить каротин (провітамін А), вітамін C, PP, вітаміни групи B, а також солі марганцю, фосфору, калію і заліза. Овоч горох є джерелом лізину, однією з найбільш дефіцитних амінокислот. У сучасній культурі вирощується три різновиди гороху: кормовий, зерновий та овочевий – однорічна самозапильна рослина, здатна швидко розвиватися.

      Горох затребуваний не лише як джерело рослинного білку та інших корисних речовин, а й як сидерат – найкращий попередник для будь-якої іншої городньої культури.

      Посадка й догляд за горохом

      • Посадка: посів насіння в відкритий ґрунт – із кінця квітня, а скоростиглі сорти можна сіяти навіть улітку.
      • Освітлення: яскраве сонячне світло.
      • Ґрунт: легкий, родючий з pH 6,0-7,0, на ділянках із глибоким заляганням ґрунтових вод.
      • Полив: регулярний (один раз на тиждень). Особливо важливо зволожувати ґрунт у посушливу погоду. Максимальна потреба культури у волозі – в період цвітіння й формування плодів: у цей період горох поливають двічі на тиждень, витрачаючи на м² ділянки 9-10 л води.
      • Прищипування: щоб стимулювати утворення та зростання бічних пагонів, верхівки стебел потрібно прищипнути якомога раніше.
      • Підживлення: рідкими мінеральними добривами – розчином 1 столової ложки Нітроамофоски в 10 л води. Такої кількості достатньо для удобрення 1 м² грядки. У якості органічного добрива можна застосовувати розчин коров’яку (1:10), а також сухі добрива – перегній або компост: перед цвітінням, після нього і при осінній обробці ділянки.
      • Підв’язування: під вагою стручків у міру їх формування горох полягає, тому потребує підв’язування до шпалери: уздовж ряду на відстані півтора метра вкопують кілки, на них натягують дріт або мотузки, за якими направляють вусики гороху.
      • Розмноження: насіннєве.
      • Шкідники: попелиця, бульбочкові довгоносики, плодожерки, листовійки, городні та капустяні совки та їхня гусінь.
      • Хвороби: борошниста роса, пероноспороз, іржа, аскохітоз, бактеріоз і вірусні інфекції.

      Овоч горох – опис

      Коренева система у гороху глибока, стебло порожнисте, розгалужене, досягає у висоту двох із половиною метрів, залежно від сорту звичайне або штамбове, з непарноперистим складним листям, черешки якого закінчуються вусиками, що, чіпляючись за опору, утримують рослину вертикально. Квітки у гороху іноді фіолетові, але зазвичай білі, самозапильні, двостатеві, зацвітають через 30-55 днів після посіву. Перший квітконос у ранніх сортів прокльовується з пазухи 6-8 листка, а у пізніх – із пазух 12-24 листка. Нові квітконоси з’являються кожні два дні або навіть через день. Плоди гороху – боби, що мають залежно від сорту різні відтінки кольору, форму і розмір. У бобах міститься від 4 до 10 гладких або зморшкуватих насінин того ж кольору, що і шкірка стручка. Як і всі бобові, горох збагачує ґрунт азотом: на його корінні в процесі росту розвиваються корисні мікроорганізми – бактерії, що фіксують азот, засвоєний ними з атмосфери.

      Посадка гороху у відкритий ґрунт

      Коли садити горох у ґрунт

      Незважаючи на вибагливість гороху, виростити його на ділянці при дотриманні агротехніки нескладно. Посадка гороху у відкритий ґрунт здійснюється в кінці квітня – з двадцятого числа місяця, як тільки город трохи просохне від поталого снігу. Сходи гороху нормально розвиваються навіть при легких заморозках. Скоростиглі сорти можна висаджувати влітку, аж до кінця першої декади липня. Взагалі ж горох сіють кілька разів: з кінця квітня по початок липня з проміжком між посівами в 10 днів. Перед посадкою насіння прогрівають протягом п’яти хвилин у гарячому (40 ºC) розчині борної кислоти (2 г кислоти на 10 л води) – цей захід знижує ймовірність ураження гороху хворобами та шкідниками, зокрема личинками бульбочкового довгоносика. Після набухання в розчині кислоти насіння гороху має просохнути. Якщо з якоїсь причини ви не встигли намочити насіння для набубнявіння, сійте його сухим – до вечора воно набубнявіє вже в землі.

      Ґрунт для гороху

      Вирощування гороху у відкритому ґрунті вимагає виконання певних умов: ділянку для гороху вибирають сонячну, з глибоким заляганням ґрунтових вод, оскільки коріння рослини йде вглиб на метр і може потерпіти від води. Ґрунт для гороху варто обрати легкий, але родючий, водневий показник ґрунту повинен бути в межах 6-7 одиниць: у кислому ґрунті рослина буде хворою і слабкою. Не любить горох бідних ґрунтів, а також тих, в яких є надлишок легкодоступного азоту. Деякі садівники рекомендують сіяти горох у пристовбурних колах молоденьких яблунь, оскільки їхні крони, що тільки почали розвиватися, не закривають горох від сонця, водночас горох збагачує для дерев ґрунт азотом. Якщо ви зважитеся на такий експеримент, підсипте в пристовбурні кола яблунь родючий ґрунт шаром 10-12 см заввишки.

      Незважаючи на те, що вирощування гороху з насіння стартує ранньою весною, ґрунт для гороху краще приготувати з осені: перекопати, вносячи додатково на кожен м² по 20-30 г калійної солі і по 50-60 г суперфосфату. Кислий ґрунт нейтралізують деревною золою з розрахунку 200-400 г на м² залежно від величини кислотного показника. Наступної весни, перед посадкою, в ґрунт вносять по 10 г селітри на м². Ніколи не використовуйте в якості добрива гороху свіжий гній – рослина його не терпить, але чудово росте на ґрунтах, які угноювали під його попередників.

      Після чого можна сіяти горох

      Добре росте горох після таких рослин, як томат, картопля, капуста, огірок, і гарбуз. Небажані для гороху такі попередники, як квасоля, боби, соя, сочевиця, арахіс і власне горох.

      Після чого можна сіяти горох

      Перед тим, як садити горох, зробіть у грядках борозни завглибшки 5-7 см і завширшки 15-20 см на відстані 50-60 см одна від одної. Внесіть у борозни змішаний із золою компост і присипте його зверху городньою землею так, щоб глибина борозни залишалася приблизно 3-5 см (3 см – для важких ґрунтів, 5 см – для легких). Посів здійснюється з частотою 15-17 насінин на метр борозни, тобто відстань між насінням має бути приблизно 6 см. Борозни з насінням присипають землею, яку потім ущільнюють, аби зберегти в ґрунті вологу, а від птахів горох захищають, накривши ділянку до появи сходів світлопроникною плівкою або рибальською сіткою. Сходи з’являться за тиждень або півтора. У міжряддях гороху ви можете вирощувати редис або салат.

      Догляд за горохом

      Як виростити горох

      Проростає насіння вже при 4-7 ºC, та найбільш комфортною температурою для культури є 10 ºC. А ось спека гороху протипоказана, і від насіння, посадженого у спеку, ви цвітіння не дочекаєтесь.

      Основний догляд за горохом – правильний полив із подальшим розпушуванням і одночасним прополюванням ділянки. Перше розпушування ґрунту проводиться через два тижні після появи сходів і супроводжується підгортанням кущиків гороху. Коли рослини витягнуться на висоту 20-25 см, поставте по ряду опори, за якими горох підійматиметься вгору. Якщо ви хочете отримати багатий урожай, якомога раніше прищипніть верхівку стебла, щоб воно пустило кілька бічних пагонів, які з часом теж можна прищипнути. Найкраще цю маніпуляцію проводити сонячного світанку, щоб до вечора ранка встигла підсохнути. Цілком імовірно, що вам доведеться зіткнутися зі шкідниками чи хворобами гороху, і ви повинні бути готові захистити від них урожай.

      Полив гороху

      Горох дуже болісно реагує на спеку, тому в посушливу пору виникає потреба в посиленому зволоженні. Особливо потребує ця культура вологи, коли на горосі з’являються квітки. Якщо до цього моменту горох поливають у середньому раз на тиждень, то з початком цвітіння і подальшого формування плодів переходять на режим поливу двічі на тиждень. Найчастіше поливають горох і в спекотну пору – двічі на тиждень, і рясно – по 9-10 л на м². Після поливання зазвичай проводять прополювання і розпушування ділянки.

      Підживлення гороху

      Підживлення гороху можна поєднувати з поливанням. Перед тим, як поливати горох, розчиніть у 10 л води столову ложку нітроамофоски – це витрата розчину на 1 м² горохової грядки. Чим удобрювати горох, крім нітроамофоски? Можна використовувати розчин коров’яку. Суху органіку (компост, перегній) і калійно-фосфорні добрива вносять уперше перед цвітінням, а вдруге після нього, а також восени, при обробці ґрунту. Азотні добрива вносять у ґрунт навесні.

      Підв’язка гороху

      Стебла у гороху слабкі, тому, коли починають формуватися плоди, горох полягає під їхньою вагою і потребує підв’язування до опори. В якості опори можна використовувати кілочки або металеві прути, увіткнені уздовж ряду на відстані півтора метрів один від одного. На них натягують горизонтально дріт або мотузки. Направляйте пагони гороху з вусиками по цих розтяжках, щоб рослини прогрівалися на сонечку і провітрювалися, а не лежали на землі, загниваючи від вогкості.

      Шкідники і хвороби гороху

      Ворогами гороху серед комах є горохова плодожерка, листовійка, капустяна і городня совка. Совки, як і листовійки, відкладають яйця на листках гороху. Вилупившись, гусінь совок об’їдає наземні частини рослин, а личинки листовійки, харчуючись листям, загортаються в нього. Метелики-плодожерки відкладають яйця на плоди, листя і квіти гороху, які буквально за тиждень стають їжею для личинок.

      Із хвороб небезпечні для гороху мозаїка і борошниста роса. Мозаїка є вірусним захворюванням, яке вилікувати неможливо, але його можна уникнути, дотримуючись агротехніки виду і сівозміни, а також правильно обробляючи до посадки посівний матеріал. Перші ознаки захворювання – уповільнений ріст і кучерявість листя, а також поява на їхніх краях зубців. Пізніше на листках проступають некротичні плями, а жилки знебарвлюються.

      Грибкове захворювання борошниста роса, або сферотека, проявляється білястим пухким нальотом, який виникає спочатку в низу наземної частини, а потім поширяться на всю рослину. У результаті плоди розтріскуються і гинуть, а уражені листя та пагони з часом чорніють і відмирають.

      Обробка гороху

      Якщо ви з’ясували, чим хворіє горох, вам необхідно знати, чим обробити горох від грибка, тому що позбутися вірусу можна тільки одним способом: видалити хворий екземпляр із ділянки і спалити, а ґрунт, в якому росла хвора рослина, пролити міцним розчином марганцівки і не вирощувати на цьому місці нічого хоча б рік. Із грибком можна боротися фунгіцидами (наприклад, Квадрісом, Топазом, Топсином, Фундазолом, Скором), але найкраще спробувати лікувати сферотеку безпечними для людини народними засобами:

      • у десяти літрах води розчиняють 40 г кальцинованої соди і 40 г тертого мила, ретельно перемішують і обприскують таким складом горох двічі з інтервалом у тиждень;
      • 300 г листя польового осоту заливають відром води, настоюють ніч, проціджують і обприскують горох двічі з інтервалом у сім днів;
      • піввідра подрібнених городніх бур’янів заливають гарячою водою до верху відра і настоюють кілька днів, потім проціджують настій через марлю, розводять водою у співвідношенні 1:10 й обприскують горох.

      Усі обробки по листю проводяться ввечері, щоб уникнути опіку вкритих краплями наземних частин гороху сонячними променями.

      Із гусінню совок, листокруток і плодожерок борються обробкою гороху настоями помідорового бадилля та часнику. Для приготування томатного настою три кілограми подрібненого помідорового бадилля настоюють у 10 л води добу чи дві. Перед тим, як обробити горох по листю, настій проціджують. Часник для приготування лікувального настою в кількості 20 г пропускають через чавилку, заливають десятьма літрами води і настоюють протягом доби, потім проціджують і застосовують. Ці настої добре зарекомендували себе і в боротьбі з попелицями.

      Збирання та зберігання гороху

      Приблизно через місяць після цвітіння горох можна збирати. Плодоношення гороху триває 35-40 днів. Горох – культура багатозборова, стручки знімають через кожен день або два. Першими дозрівають боби в нижній частині куща. За сприятливих умов за один сезон із квадратного метра горохової посадки можна зняти до чотирьох кілограмів бобів.

      Садівники вирощують переважно сорти цукрових і лущильних сортів гороху. Одна з відмінностей цукрового гороху від лущильного – відсутність пергаментного шару в стручках, і тому молодий цукровий горошок можна їсти разом зі стручком. Ніжні стручки цукрового гороху починають поступово збирати з середини червня в міру досягнення технічної зрілості. Якщо регулярно знімати з кущів усі до одного стручки, то в серпні горох може знову зацвісти і дати другий урожай. Намагайтеся знімати стручки обережно, не ламаючи стебел. Лущильні сорти збирають із кінця червня до самої осені також у міру дозрівання плодів: оскільки лущильний горох вирощують заради зеленого горошку, стручки потрібно знімати, поки вони ще гладкі й однотонно пофарбовані. Якщо на стручку промалювалася сітка, він годиться вже тільки на зерно.

      Зелений горошок, тобто горох недозрілий або, як заведено говорити, у стадії технічної зрілості, зберігають у консервованому або замороженому вигляді, оскільки він швидко псується. Є третій спосіб зберігання: горошок відварюють дві хвилини в окропі, відкидають на сито, обполіскують холодною водою, закладають у сушильну шафу і тримають там 10 хвилин при температурі 45 ºC. Потім його виймають, півтори години остуджують при кімнатній температурі і знову поміщають в сушарку в температуру 60 ºC. Можна сушити горошок із додаванням цукру на деку в духовці. Готовий для зберігання горошок має зморшкувату поверхню і темно-зелений колір.

      Стиглий горох, тобто горох у стадії біологічної зрілості, можна зберігати не один рік. Однак для цього необхідно дотриматися таких умов:

      • горох має бути повністю дозрілим;
      • слід добре просушити горох перед закладанням на зберігання;
      • зберігати горох потрібно в місці, недоступному для комах.

      Перед тим, як зберігати горох, його вилущують і сушать у приміщенні з гарною вентиляцією дні два-три, висипавши на чистий папір. Не зберігайте горох ні в папері, ні в тканині, ні в поліетилені, оскільки комахи легко проникають крізь ці матеріали. Найкраще зберігається горох у скляних банках із металевими кришками «твіст», оскільки капронові кришки також не є перепоною для шкідників.

      Види і сорти гороху

      Вид горох посівний, або овочевий (Pistum sativus) генетично різноманітний. Його підвиди розрізняються листям, квітками, плодами і насінням. Але ця класифікація цікава тільки науковцям-ботанікам. Практики поділяють сорти гороху за термінами дозрівання на ранні, середньостиглі та пізньостиглі, а за цільовим призначенням розрізняють сорти:

      Лущильні (Pisum sativum convar. sativum)

      – сорти з гладким насінням, що містять багато крохмалю і не так багато вільних цукрів. Найкращі сорти лущильного гороху:

      • Дакота – стійкий до хвороб ранній і врожайний сорт із великими горошинами;
      • Овочеве диво – середньостиглий, стійкий до захворювань сорт зі стручками завдовжки 10-11 см і насінням чудового смаку, призначеними як для їжі в свіжому вигляді, так і для консервування;
      • Динга – німецький скоростиглий сорт зі слабковигнутими бобами завдовжки 10-11 см і темно-зеленим насінням у кількості від 9 до 11 штук. Сорт придатний для їжі в свіжому вигляді і для консервування;
      • Сомервуд – ядренистий, середньопізній, стійкий до хвороб і урожайний сорт із шістьма-десятьма горошинами в бобі завдовжки 8-10 см;
      • Джоф – середньопізній, стійкий до хвороб сорт із солодким насінням у бобах завдовжки 8-9 см;
      • Бінго – пізньостиглий, стійкий до хвороб високоврожайний сорт із чудовими смаковими якостями, в стручку якого в середньому по 8 насінин.

      Мозкові (Pisum sativum convar. medullare)

      сорти – їхні горошини у стадії біологічної стиглості зморщені, але використовують їх у фазі технічної стиглості. У них багато цукру, тому їх заморожують і використовують для консервування. Найпопулярніші сорти:

      • Альфа – найбільш ранній сорт кущової (не вилягаючої) форми з вегетаційним періодом лише 55 днів, слабковигнутим шаблевидним стручком із гострою верхівкою завдовжки до 9 см із 5-9 насінинами всередині. Сорт чудових смакових якостей;
      • Телефон – аматорський, дуже пізній високоврожайний сорт із довгим (до трьох метрів) стеблом і бобами завдовжки до 11 см з 7-9 солодкими, великими зеленими насінинами;
      • Адагумський – середньостиглий сорт високих смакових якостей із зеленувато-жовтим у стиглому вигляді насінням;
      • Віра – ранній високоврожайний сорт зі стручками завдовжки від 6 до 9 см із 6-10 горошинами.

      Цукрові (Pisum sativum convar. axiphium)

      – сорти з дрібним і дуже зморшкуватим насінням, що не мають у стручку пергаментного шару, тому їх можна їсти разом зі стручком. Найкращі сорти:

      • Амброзія – скоростиглий сорт, що вимагає при вирощуванні опори;
      • Жегалова 112 – високоврожайний середньостиглий сорт із прямими або слабковигнутими бобами завдовжки від 10 до 15 см із тупою верхівкою і 5-7 солодкими, ніжними насінинами;
      • Цукровий Орегон – середньоранній сорт зі стручками завдовжки до 10 см, у яких зріє по 5-7 насінин;
      • Диво Кельведона – високоврожайний ранньостиглий сорт із 7-8 великими, гладкими темно-зеленими горошинами в стручках завдовжки 6-8 см.

      ТОП 30 найкращих сортів насіння гороху з описом та характеристиками

      Розрізняють 3 види гороху: цукровий, мозковий (має складки у вигляді звивин) і лущильний – звичайний горох, який збирається вже після повного дозрівання і розколюється на половинки або горохову крупу. Але, незважаючи на те, що лущений горох продається в твердому та сушеному вигляді, на перших стадіях дозрівання за смаковими якостями він мало чим відрізняється від перших двох видів. Саме тому багато городників намагаються вбити двох зайців – посіяти звичайний горох, який потім можна зібрати та скласти на зберігання, та поїсти зелений горошок 2 тижні у період його дозрівання. Що краще вибрати і який сорт посіяти?

      Вибір сорту

      Горох відноситься до трав’янистих однорічних рослин сімейства бобових. Як і всі бобові культури, він збагачує ґрунт азотом, тому після нього рекомендовано садити інші культури. Залежно від того, який сорт насіння зеленого гороху був обраний, стебло може бути полеглим або кущистим, простим або розгалуженим. Стебло різних сортів гороху може досягати різної висоти. Високорослий сорт культури висотою може витягуватися до 2,5 метрів.

      Різні види гороху відрізняються за розміром та забарвленням. Колір може бути темно або світло-зелений, зустрічається також різновид із сизим забарвленням.

      Кожен боб може містити до 10 насінин. Вони також відрізняються за формою та кольором. Горошинки всередині боба можуть бути округлі або незграбного вигляду, поверхня може бути зморшкуватою або гладкою.

      Всі сорти гороху поділяються на три великі групи:

      1. Насіння лущильної групи використовують для консервування, сушіння, заморозки. Вони добре розварюються і з них добре виходять супи та каші. Але їх не їдять у свіжому вигляді.
      2. Насіння цукрового гороху солодке, ніжне. Їх їдять у недозрілому вигляді. У процесі стиглості вони втрачають вологу і стають зморшкуватими. Цей вид овочів важче вирощувати. Він вибагливий до складу ґрунту, поливу, часто хворіє і піддається атаці шкідників.
      3. Мозкові сорти овочевої культури відрізняються зморшкуватим, квадратним насінням. Вони мало крохмалю, але багато цукру.

      Крім даних показників, увагу звертають і терміни дозрівання насіння. Вегетаційний період ранніх сортів рослини триває 45-60 днів, середньостиглих – 60-80 днів, рослини з пізніми термінами починають встигати через 80-90 днів.

      Види посівного гороху

      Горох буває гладкий. Це означає, що його горошини після висихання залишаються гладкими. Найпопулярніші сорти цього різновиду:

      Є ще мозковий, тобто горошини після висихання мають зморшкувату форму, схожу на мозок. Таку особливість мають такі сорти:

      • Воронезький зелений;
      • Кельведонське диво;
      • горох Глоріозу;
      • Хавський перли.

      Боби цукрового горошку дуже м’ясисті та ніжні. Є їх можна разом із стулками, в яких вміст волокон менший, ніж в інших видах гороху. У міру дозрівання горошин (їх можна вже вживати окремо), соковитість стулок знижується. Цей сорт скоріше ласощі, ніж їжа, тому його вирощують рідше.

      Важливо! Дітям підтримки нормального зростання, м’язового тонусу й у стимуляції розумової діяльності дуже корисно їсти горох.

      Кращі сорти цукрового горошку:

      Горох посівний – вид роду Горох сімейства Бобових. Є однорічною кучерявою рослиною, що з давніх часів культивується людиною. Палеоботаніки стверджують, що засохлі горошини було знайдено у спорудах кам’яного та бронзового віків.

      У Середньовіччі горох був одним із головних харчових продуктів людства. У той час люди використовували тільки його насіння, яке повністю визріло, з якого готували кашу і супи. Зелений горошок почали вживати лише в XVII столітті. Найбільшого поширення він набув у Франції та Великобританії. Значну роль у популяризації недозрілих плодів гороху відіграв винахід консервації та заморозки. Завдяки цим способам заготівлі продуктів ми отримали можливість їсти їх цілий рік, а не лише влітку.

      Мозкові сорти

      Мозкові сорти гороху відрізняються тим, що в кінці вегетаційного періоду або під час термічної обробки насіння набуває зморшкуватої поверхні. У них накопичується дуже мало крохмалю, міститься багато вітамінів та глюкози, тому смакові якості відмінні. Сорти цієї групи використовують для приготування салатів та консервування.

      Кельведонське диво

      Ранньостиглим, урожайним сортом гороху є Кельведонське диво. Вегетаційний період триває 50 днів. Стебло виростає до 70 см. Під час вирощування бажано підв’язувати стебло до опори. Стручки довгасті (до 8 см), містять 6-8 темно-зелених плодів.

      Рослина відноситься до мозкових сортів гороху, відрізняється солодким, соковитим смаком. Стійко переносить хвороби та несприятливі погодні умови. Сорт вимогливий до догляду. Ґрунт потрібно своєчасно розпушувати, удобрювати та поливати. Не варто допускати пересихання ґрунту, інакше врожайність значно знизиться.

      Швидкостиглі сорти гороху

      Для клімату середньої смуги, Уралу та Скандинавії підходять ранньостиглі рослини, що швидко формують урожай: Оскар, Альфа, Амброзія та інші.

      Інноваги

      Горох лущильного типу із солодкими мозковими плодами. Дозріває через 43-45 днів від початку появи паростків. Рослина низька, із середньою врожайністю 300-400 г на 1 кв. м.

      Корвін

      Смачні мозкові горошини у південного сорту лущильного Корвін, врожайністю 400-500 г на 1 кв. м. Дозрівають через 40-50 днів. Стебло низьке, стійке. Плоди великі.

      Насіння великого гороху

      Сорти великого гороху радують своїм розміром та смаком. Довжина стручка може досягати 15 см. До таких сортів відносять: Смарагдовий, Грибовський 11, Український розмір F1. Під час вирощування особливі вимоги пред’являються до добрив. Навіть якщо було посаджено низькорослий сорт гороху, потрібно встановлювати опору, щоб під вагою бобів стебло не зламалося.

      Преладо

      Лущильний, високоврожайний сорт гороху Преладо дає стабільно високий урожай, навіть якщо недостатньо дотримувалися правил догляду. Належить до ранньостиглих рослин, з моменту появи сходів до стадії зрілості горошин проходить в середньому 90 днів.

      Сорт відноситься до великих сортів гороху, виявляє високу стійкість до хвороб, особливо фузаріозу та борошнистої роси, а також добре переносить спекотну погоду. Стебло виростає до 65 см.

      Довжина стручка 10 см, в ньому знаходиться 7 великих горошин розміром більше 10 мм. Під час вирощування достатньо вчасно поливати, розпушувати землю та двічі внести добрива.

      Десертні сорти

      Навряд чи знайдуться люди, байдужі до солодких стручок молодого зеленого горошку. Розглянемо найдесертніші сорти, які будуть чудовими ласощами у вашому саду :

      • – цукровий, середньостиглий, високоврожайний горох. Характеризується високими смаковими та декоративними якостями.
      • – ранньостиглий (від сходів до стадії технічної стиглості 53-55 днів) сорт безлистого гороху. Рослина відрізняється тривалим періодом плодоношення серед ранніх сортів. Стебло заввишки 70-75 см, вирощується без опори. Стручки довжиною 10 см, слабовигнуті, вузькі. Горошини солодкі, по 8-9 штук у стручці. Відмінно підходить для вживання у свіжому вигляді, консервування та заморозки.
      • – Ранньостиглий високоврожайний сорт. Довжина рослини 75-80 см, шпалер і підв’язки не потребує. Стручки трохи вигнуті, довжиною 10-12 см. Рослина характеризується відмінними смаковими якостями (м’яка, солодка), невибагливістю у догляді. Особливість сорту – відсутність пергаментної оболонки в стручках, що дозволяє вживати в їжу горошини разом із стручками. Плоди підходять для вживання у свіжому вигляді та для переробки.

      Солодкий горох на посадку

      Цукрові сорти мають солодкий та соковитий смак завдяки великому вмісту цукру у складі. У них можна вживати всю лопатку цілком без вилучення горошин, оскільки відсутня пергаментний шар. Горошинки формуються невеликі, але мають високі смакові якості. Популярні сорти солодкого гороху на посадку: Цукровий, Жегалова, Гігант, Дитячий цукровий, Оскар, Віра, Салют.

      Цукровий

      Вирощувати цукровий горох просто, тому що він не висуває особливих вимог до догляду, росте на будь-якому ґрунті. Більшість сортів холодостійкі, світлолюбні, потребують регулярних поливів. Садити можна після капусти та огірків.

      Горох Цукровий 2 відноситься до ранньостиглих сортів. Стручки ростуть до 10 см у довжину, мають м’яку та соковиту структуру, без грубих волокон, тому також вживаються в їжу. Боби яскраво-зеленого кольору, округлої форми, поверхня гладка та рівна.

      Сорт Цукровий стійко переносить хвороби та холоди. При зниженні температури повітря розвиток припиняється, але уповільнюється. Урожайність висока, у стручці формується багато солодких горошин.

      Оскар

      Високою врожайністю порадує сорт гороху Оскар. Належить до рослин з ранніми термінами дозрівання бобів, їх збирати можна через 68 днів. Висота стебла 75 см. Довжина стручка 9 см, у ньому розташовується 12 темно-зелених бобів.

      Рослина хворобостійка, особливо рідко піддається фузаріозного в’янення. Якщо було внесено добрива перед посівом насіння, то надалі підгодівлі не потрібні.

      Насіння цукрового гороху ідеально підходить для консервування, але можна вживати і у свіжому вигляді. Вони містять багато вітамінів, тому користь поєднується з приємним солодким смаком.

      Жегалова

      Горох сорту Жегалова 112 відноситься до цукрових, середньостиглих груп овочевої культури. Період вегетації триває 60 діб. Висока врожайність дозволяє зібрати із 1 кв. м до 1,5 кг урожаю. Стебло просте, витягується до 170 см. Горошини мають м’ясисту, соковиту, солодку м’якоть. У кожному стручці довжиною 10-13 см розташовується до 8 насінин.

      Вирощування цього сорту солодкого гороху рекомендовано у відкритому ґрунті. Садити краще в супіщані та суглинні грунти. Догляд полягає у своєчасному розпушуванні та поливанні ґрунту.

      Повзунок-Сахарок

      У безлистого гороху Повзунок-Сахарок ранні терміни дозрівання плодів. Вегетаційний період у середньому триває 58 днів. Рослина виростає до 75 см і не вимагає підв’язування до опори. Горошини можна їсти разом із стручком. У стручці знаходиться 8-9 солодких, світло-зелених слабовигнутих, витягнутих насіння.

      Коли потрібно збирати врожай гороху на зерно і як правильноЧитати

      Дитячий цукровий

      Дитячий Цукровий сорт гороху порадує високою врожайністю, невибагливістю у догляді та солодким смаком. Висота стебла досягає 95 см. Рослина відноситься до середньостиглої групи, до збирання врожаю приступають через 60 днів. Довжина стручка 9 см. У стручці формується до 8 темно-зеленого насіння з великим вмістом білка (до 25%).

      Овочева культура характеризується середньою стійкістю до деяких хвороб. Виявляє стійкість до вилягання, аскохітозу та кореневої гнилі. Витримує весняні заморозки ночами, не пред’являє особливих умов до поливу та підживлення.

      Догляд за горохом Дитяча Радість стандартний і полягає у своєчасному поливанні, внесенні мінеральних та органічних добрив та розпушуванні ґрунту. Так як стебло високе, а стручків формується багато, слід встановлювати опору.

      Низькорослі

      Низькорослі сорти для нормального зростання не потребують спеціалізованих конструкцій, щоб з’явилися плоди, достатньо лише елементарних підв’язок. Незважаючи на свою компактність (до 70 сантиметрів у висоту), мініатюрні види гороху практично не поступаються врожайністю своїм більш високим товаришам.

      Бабусин сюрприз

      Середньостиглий різновид гороху, лущильний сорт. Час від сходу до здобуття першого врожаю становить близько 1,5-2 місяців. У довжину рослина досягає 55-65 сантиметрів, облистненість – середнього ступеня. Врожайність – до 0,5 кг на 1 квадратний метр.

      Боби злегка вигнуті, із загостреною верхівкою, покриті пергаментним шаром, містять близько 8-10 горошин. Плоди великі, світло-зелені, солодкі.

      Бабусин сюрприз цінний у зв’язку зі своєю холодостійкістю та стабільною врожайністю.

      Ватан

      Сорт середньостиглий, вегетаційний період у середньому становить 70-75 днів. Ватан відрізняється листям видозміненого вусатого типу. Стебло та міжвузля рослини порівняно короткі, в середньому їх висота становить близько 60 сантиметрів. Потенційна врожайність – 5,5 тонни на 1 гектар.

      Боби середні за розміром, мають слабовигнуту, загострену верхівку. Округлого жовтого насіння в сім’яніжці від 4 до 7.

      Для ватана характерна висока стійкість до осипання насіння, вилягання рослин та хвороб.

      Китайська

      Середньостиглий горох цукрового різновиду, вегетаційний період якого становить близько 2 місяців. Рослина виростає кущами до 70 сантиметрів. Урожайністю сорт похвалитися не може – до 0,3 кілограми на 1 квадратний метр.

      Боби зовні привабливі та довгі, до 15 сантиметрів. Насіння в стручці небагато, і воно невеликого (до 0,5 сантиметра в діаметрі) розміру.

      Китайський горох універсальний і не вимагає специфічних умов для зростання.

      Повзунок

      Цей сорт – один з представників безлисткового гороху, що виростає в довжину до 50-70 сантиметрів. Період вегетації становить близько 7,5 тижнів. Врожайність повзунка бажає кращого – від 200 до 400 грам на 1 кв. м.

      Боби слабовигнуті, вузькі, середньої довжини, зелені. Містять до 10 великих солодких горошин.

      Повзунок зовсім не потребує опор, при цьому не вилягає. У догляді невибагливий та відрізняється великим терміном плодоношення.

      Ранній Грибовський

      Стебло рослини просте, нефасцироване, в довжину виростає до 40 сантиметрів. Росте з двома парами світло-зелених або жовтувато-зелених листочків довгасто-яйцевидної форми. Сорт ранньостиглий – для появи плодів потрібно від 50 до 60 днів. Урожайність бобів у фазі технічної стиглості сягає 220 центнерів на 1 гектар угідь.

      Темно-зелений великий боб, довжиною до 10 сантиметрів, містить близько 8 великих горошин.

      Ранній Грибовський славиться високою якістю одержуваних плодів та їх видатними смаковими властивостями.

      Чудо Кельведона

      Цей ранньостиглий (55-65 днів) сорт є одним із найменших серед низькорослих: у висоту він рідко перевищує півметра. Однак його мініатюрність анітрохи не перешкоджає врожайності, яка сягає 1,5 кг/кв. м.

      Боби довгі, розташовані парно на квітконосі. Містять близько 7 світло-зелених горошин із високим вмістом цукрів.

      Горох диво Кельведона стійкий до несприятливих умов вирощування та морозів, а горошини можуть використовуватися по-різному: для вживання у свіжому вигляді, для заморожування, консервування.

      Шустрик

      Ще один представник гороху без листя. У довжину рослина сягає трохи більше 65 сантиметрів. Шустрик – ранньостиглий сорт, у теплому кліматі перші плоди можуть з’явитися вже через 50 днів. Врожайність шустрика середня і становить близько 3 тонн на 1 гектар.

      Боб прямий, із округлою верхівкою. Горошини невеликі, гладкі, практично досконалої форми кулі.

      Незважаючи на те, що за стійкістю до осипання та посухи шустрик трохи поступається представникам низькорослих видів, його стійкість до вилягання значно вища.

      Горошок, що росте без опори

      Для високорослих сортів гороху опора є обов’язковою. Для середньорослих і низьких рослин опору не можна встановлювати, але процедура значно збільшує врожайність. Це дозволяє світлу та повітрю без перешкод проникнути до всіх частин рослини.

      Рослини, стебла яких не перевищують 70 см, відносять до низькорослої групи. Під час їхнього вирощування підв’язування до опори не потрібно. Кущики, чіпляючись один за одного, не падають на землю. Горох, що не потребує опори, має особливий попит серед простих городників. Може бути обраний сорт Царевич, Варіс, Віра, Амброзія, Бабушкін сюрприз, Маленьке Чудо.

      Альфа

      Стабільною, високою врожайністю та ранніми термінами дозрівання відрізняється сорт гороху Альфа. Плоди починають дозрівати через 52 дні. Висота рослини 55 см, стебло потужне, тому не потрібно встановлення підпор. Деякі садівники все ж таки встановлюють опори, що позитивним чином позначається на кількості врожаю. Довжина стручка 8 см, у ньому формується до 9 бобів темно-зеленого кольору. У насінні міститься багато білка та вітаміну С.

      Сорт виявляє стійкість до заморозків, хвороб, особливо аскохітозу та фузаріозу. Під час догляду потрібно встановити режим поливу, додавання добрив необов’язкове, якщо вони були внесені у передпосівний період.

      Горох Авола

      До лущильних, ранньостиглих сортів гороху відноситься сорт Авола. Від моменту появи перших сходів до плодоношення минає 55 днів. Отримати високий та якісний урожай вдається за будь-яких кліматичних умов. Виявляє високу стійкість до хвороб, особливо фузаріозу. Темно-зелені горошини у стручці формуються великі, більшість із них мають розмір 8 мм.

      Висота рослини невелика, сягає 50 см, тому вирощується без опори. Догляд полягає в розпушуванні та поливанні ґрунту, особливо під час цвітіння та наливу плодів.

      Для консервування

      Для консервування використовуються недозрілі зерна зеленого горошку. Як сировину для заготовок застосовують білоцвіті лущильні сорти. Найкраще на роль консервів підходять сорти з гладкими, округлими зернами, які характеризуються в технічній стадії зрілості порівняно невисоким вмістом цукру та швидким переходом розчинних вуглеводів у крохмаль.

      Віра

      Суперрання культура з терміном вегетації 48-63 діб. Урожайність становить близько 80-90 центнерів із 1 гектара.

      Віра має слабко зігнутими або прямими бобами, 6-9 см завдовжки, що містять 6-8 насінин.

      Цінність сорту в стабільній урожайності, дружному дозріванні та стійкості до вилягання. Можливе механізоване прибирання.

      Перший ранній

      Високоврожайний лущильний сорт, з малим вегетаційним періодом – 52 дні.

      Боби мають середню довжину і містять по 7-8 досить великих горошин.

      Культура цінується у зв’язку з високою стійкістю до холоду та весняних заморозків.

      Першоцвіт

      Є лідером за швидкістю дозрівання: збирати плоди та консервувати можна вже через 42-48 діб після сходів.

      Боб прямий або слабовигнутий. Усередині розвивається 6-8 насінин.

      Стійкий до аскохітозу та фузаріозу. Поразка плодожеркою – незначна. Цінується за стабільну врожайність, придатність до заморожування та стійкість до вилягання.

      Салют

      Для сорту характерний дуже швидкий термін дозрівання, період вегетації становить 45-55 діб.

      Стручок довгий (8-9 см), з 7-8 горошинами.

      Відрізняється високою товарною цінністю та відмінними смаковими характеристиками.

      Лущильний горох

      Округлої форми насіння лущильного гороху відрізняється високим вмістом крохмалю та калорійністю. Їх використовують для приготування супів та каш.

      Збирати цей овоч починають тоді, коли стручок ще залишається зеленим, а горошини досягли своїх розмірів. Перестиглий боб стає тьмяного білого кольору і втрачає смакові якості.

      Дакота

      Лущильний тип у гороху Дакота дає стабільно високий урожай, навіть якщо погодні умови не тішать. Висота рослини 65 см. Дозрівання плодів настає через 55 днів. Довжина стручка 8 см, в ньому має в своєму розпорядженні до 8 бобів зеленого кольору, середнього розміру.

      Рослина виявляє стійкість до багатьох характерних для бобових культур захворювань, особливо протистоїть фузаріозу та борошнистій росі. Зібраний урожай довго не старіє та не втрачає смакових якостей. Догляд не потребує особливого підходу. Достатньо своєчасно проводити розпушування, полив та внесення добрив.

      Камертон

      Горох сорту Камертон має наступні характеристики: середньостигла, безлистя рослина, стійка до хвороб, осипання і вилягання. Висота рослини 120 см. Боби світло-зеленого кольору, лущильного типу.

      Адагумський

      У середньостиглого гороху Адагумський вегетаційний період триває 68 днів. Висота рослини 75 см, під час вирощування не потрібно додатково встановлювати опору для підв’язування. Боби округлі із загостреною верхівкою, темно-зеленого кольору до 7 см завдовжки. Усередині формується до 8 темно-зелених зерен.

      Воронезький зелений

      Горох Воронезький Зелений відноситься до лущильного типу з коротким періодом вегетації, що триває 45 днів. Висока врожайність. Висота стебла 80 см, не потрібна підв’язка.

      Рослина характеризується хорошим протистоянням захворюванням, особливо білої гнилі та аскохітозу. Не висуває особливих вимог у догляді, непогано переносить заморозки, плоди дозрівають рано та дружно.

      Дінга

      Середньостиглий сорт гороху Дінга належить до німецької селекції. Від повних сходів до стиглості минає 60 днів. Стебло просте, витягується до 90 см. Довжина стручка 11 см, із загостреним кінцем. Усередині знаходиться до 11 горошин темно-зеленого забарвлення.

      Серед усіх різновидів гороху відрізняється високою врожайністю, стійкістю до хвороб, особливо фузаріозу. Для посадки краще вибрати супіщані та суглинні грунти. Особливо потребує поливів під час цвітіння та формування плодів.

      Незвичайні види гороху

      Серед величезної кількості видів, сортів гороху зустрічаються і оригінали :

      • – Високоурожайний, ранній горох німецької селекції. Рослини потужні, висотою близько 40-50 см. Сорт стійкий до вилягання і не потребує опори, утворюючи смарагдову огорожу. Рослина стійка до більшості хвороб бобових, гороху, а також до шкідників. Стручки завдовжки 10 см із великими горошинами. Цей сорт чудовий і високими смаковими якостями.
      • – цей середньостиглий горох був виведений Всеукраїнським НДІ селекції та насінництва овочевих культур. Сорт невибагливий до грунту і може рости на суглинному, супіщаному грунті. Горох смачний як у свіжому вигляді, так і в консервованому. Особливість у тому, що в їжу можна вживати і стручки.
      • – Середньостиглий, високоврожайний горох. Довжина стручків цього сорту сягає 14 см.
      • – Середньоранній сорт, від сходів до збирання технічного врожаю минає 55 днів. Рослина висока, до 1 м, тому потрібно встановити шпалери. Горох Орегон характеризується насолодою горошин та високими смаковими якостями стручків. Підходить як для вживання у свіжому вигляді, так і для консервування.
      • Спаржевий горох називають ще й «крилатим», адже його стручки забезпечені хвилястими виступами, що відходять з чотирьох сторін, схожими на крила. у цієї рослини красиві великі квіти з пелюстками яскраво-червоного чи пурпурового кольору.
      • Сорт гороху Рокет – один з яскравих представників безлисткового типу рослин, коли більша частина листя перетворилася на додаткові вусики.

      Високорослий

      Високорослими вважаються сорти, стебло яких витягується вище 115 см. Стебла деяких рослин здатні рости до 2,5 метрів. Їх складно вирощувати, зате можна отримати багатий урожай. Особливістю вирощування є встановлення опори після появи 3-4 листочків. Висаджувати насіння густо не можна, оскільки виявляють вимоги до світла та тепла. Якщо сонячного світла мало, то стебло вилягає, витягується і стає ламким.

      Хорошим насінням гороху для відкритого ґрунту є: Жегалова 112, Альдерман, Телеграф, Чудо-лопатка, Шугер снеп. Можна вибрати середньорослі сорти, висота їх стебла вище 70 см: Азарт, Схід, Смарагд, Мадонна, Горн, Гігант.

      Мадонна

      Німецькими селекціонерами створено насіння гороху Мадонна. Вони характеризуються високою врожайністю та середніми термінами дозрівання плодів. Період технічної стиглості минає 70 днів.

      Висота рослини половинчасто-безлистого типу досягає 80 см. Стручки світло-зеленого кольору, злегка вигнутої форми з тупим кінцем. Стійкість до осипання середня, натомість, сорт добре протистоїть хворобам, посусі та виляганню.

      Рокет

      В описі сорту гороху Рокет відзначається, що рослина відноситься до високоврожайного типу вусатої форми. Висота рослини середня, що становить 60-90 см.

      Сорт середньостійкий до аскохітозу, пліснявої сірої гнилі, стійкий до вилягання та обсипання. Насіння гороху посівного Рокет чуйний на азотні та калійні добрива. Азотні добрива вносити слід лише за потребою.

      Цукрові

      Цукрові сорти гороху знамениті і улюблені у зв’язку зі своєю їстівністю і безвідходністю – в їжу можна вживати не тільки горошини, але і всю солодку лопатку цілком, адже стулки бобів практично не мають пергаментного шару. У складі зерна цих сортів, всупереч назві, щодо малого вмісту цукру.

      Дитячий цукровий

      Рослина має стебло середньої довжини. Період дозрівання становить від 15 до 2 місяців. Нижні боби кріпляться на висоті близько 30-35 см. Дитячий цукровий сорт може похвалитися непоганою врожайністю бобів у технічній стиглості – до 2,5 кілограма з 1 квадратного метра.

      Боби слабко зігнуті, довгі, середньої ширини, з гострою верхівкою, в технічній стиглості – світло-зелені, пергаментного шару позбавлені. Зморшкуваті горошини середнього розміру. Сорт часто називають делікатесним.

      Медовий стручок

      Найчастіше стебло рослини коротке, але іноді може досягати і середньої довжини. Нижні боби кріпляться висотою 40-45 сантиметрів. Сорт середньоранній, від сходу потрібно від 55 до 65 днів до дозрівання плодів. Урожайність медового стручка впевнена, але не вражаюча: від 80 до 130 центнерів на гектар.

      Боби середньої довжини і середньої ширини, слабозігнуті, мають загострену верхівку. У технічній стиглості зелені, без пергаментного шару. Також мають зморшкувате насіння невеликого розміру.

      Смакові якості медового стручка примітні починаючи з технічної стиглості.

      Цукрова подружка

      Рослина має коротке, зрідка – середнє, стебло. Висота прикріплення нижніх бобів – 70 см. Сорт також є середньостиглим – 65-70 днів від сходів до початку збирання бобів. Врожайність цукрової подружки складає до 1,3 кілограма з 1 квадратного метра або до 0,5 кілограма зеленого горошку.

      Ступінь вигнутості бобів варіюється від незначної до суттєвої. При цьому стручки незмінно довгі, середньої ширини, мають загострений верх. У технічній стиглості зелені або світло-зелені пергаментний шар у них повністю відсутній.

      Цукровий орегон

      У висоту рослина зазвичай досягає 70 сантиметрів. Саме стебло незграбне, схильний до вилягання і може виростати 2,5 метрів у довжину. Цукровий орегон оригінальний своєю формою – парноперисте листя завершується вусиками, здатними утримуватися на опорі. Сорт характеризується порівняно швидким дозріванням – близько 60 днів.

      Форма стручка – трохи вигнута, тупокінцева, в довжину боби досягають близько 10 сантиметрів. Плоди мають світло-зелене забарвлення і малий або середній розмір.

      Стійкість цукрового орегону до найпоширеніших хвороб вигідно відрізняє його на тлі інших сортів. До того ж він чудово підходить не тільки для вживання цілком у свіжому вигляді, але й для консервування та заморожування.

      Цукровий принц

      Це яскравий представник високоврожайних цукрових сортів, рослини якого досягають у висоту до 1,5 метра. Вегетаційний період становить близько 2,5 місяців. Цукровий принц має помірну врожайність – з 1 квадратного метра збирається до 1,5 кілограма бобів.

      Стручки зелені, плоскі, довжиною до 12 см, позбавлені пергаментного шару, а й волокон. У них можна виявити близько 8 круглих, зелених, дуже солодких та смачних горошин.

      Цукровому принцу властиве високе та синхронне дозрівання плодів, відмінні смакові якості горошку. Використовується для вживання свіжим, приготування страв, консервації та заморозки.

      Найкращі сорти для

      У помірно-континентальний клімат. Погода не відрізняється стабільністю. Літо може бути дощовим або, навпаки, посушливим. Тому потрібно підбирати сорти, які виявляють стійкість до несприятливих сюрпризів з боку погоди.

      Сорти гороху для для відкритого ґрунту: Валентій, Оріон, Рябчик, Супутник, Новатор, Флора та багато інших.

      Київський делікатес

      Середньопізні терміни дозрівання у лущильного гороху Київський делікатес. Кущ виростає невеликим, висота 75-80 см, тому не потрібна підв’язка до опори. З моменту появи перших сходів до технічної стиглості минає 80 днів. Довжина стручків 7 см, у яких розташовується по 7-9 великих горошин.

      Середня стійкість до хвороб та шкідників. Для вирощування краще підходить чорноземний ґрунт, на якому раніше зростала картопля або капуста.

      Догляд за посівами включає зрошення, розпушування, внесення добрив і проведення профілактичних обробок проти хвороб і шкідників. Збирання врожаю починають через 30 днів після початку цвітіння.

      Опис кращих сортів фіолетового гороху, їх характеристика та вирощуванняЧитати

      Слован

      Безлистий сорт гороху Слован відноситься до високоврожайних культур, раннього терміну дозрівання. Вегетаційний період триває 90 днів. Висота рослини 110 см. Стебло краще підв’язати до опори, це дозволить зібрати більший урожай та не допустити зламу.

      Не висуває вимог до складу ґрунту та попередників. Довжина стручка 9 см, у кожному знаходиться по 5-6 зерен середнього розміру. Сорт характеризується стійкістю до посухи, вилягання, хвороб. Відзначається високе протистояння аскохітозу, антракнозу та кореневої гнилі.

      Саламанка

      Опис сорту гороху Саламанка складається із великого списку позитивних якостей. За умови гарного поливу висока врожайність, дружне дозрівання плодів. Відзначається стійкість до вилягання та осипання, характерних хвороб. Вегетаційний період триває 70 днів. Висота рослини 80 см.

      Готик

      Пропонується вивчити опис сорту гороху Готик. Врожайний сорт з високим вмістом білка в зернах. Виявляє посухостійкість, тому підходить для південних регіонів, не лягає і не розтріскується. Сорт невибагливий до умов вирощування.

      Висота рослини 85 см. Довжина стручків 9 см. Кількість зерен у бобі приблизно 7–9 штук. Смакові якості добрі. При дотриманні правил поливу та внесення добрив, насіння виходить соковите, солодке з ніжною шкіркою.

      Бельмондо

      Високоурожайний сорт гороху Бельмондо вусатого типу має й інші позитивні сторони. Стебло гороху просте, висота рослини середня і становить 80 см. Сорт добре переносить холоди та посуху, стійкий до вилягання, обсипання та розтріскування. Заражається аскохітозом і борошнистою росою.

      Мозкові

      Назва походить безпосередньо через форму горошин: у процесі дозрівання плоди покриваються «звивинами», внаслідок чого починають нагадувати відповідний орган. Мозкові сорти славляться мінімальним вмістом крохмалю та найкращими смаковими якостями, саме цей горох є найсолодшим.

      Арфа

      Висота кущів гороху досягає в середньому півметра. Вегетаційний період арфи досить ранній, з появи паростків над грунтом до технічної стиглості потрібно від 43 до 57 діб. Сорт відрізняється стабільною гарною врожайністю – з 1 квадратного метра можна зібрати близько 600-700 г горошку.

      У кожному стручці розташовується по 2 боби, а пазусі довжиною 7-9 див налічується до 9 насіння.

      Арфа примітна стійкістю до таких захворювань гороху, як аскохітоз та фузаріоз.

      Вензель

      Рослини даного сорту виростають порівняно невеликими – кущі у висоту в середньому досягають близько 60-70 см. Вегетаційний період також середній – щоб приступати до збирання врожаю, необхідно почекати близько 2 місяців.

      Боби прямі, мають загострену верхівку і виразне зелене забарвлення. Розмір стручка відповідає розміру куща – середній за шириною та довжиною. Горошок по досягненню технічної стиглості вирівняний за розміром, зелений, що має видатні смакові якості.

      Сорт любимо та популярний через відмінні технологічні якості.

      Воронезький зелений

      Виростає досить великим – не менше 1 метра у висоту. Має при цьому вражаючу швидкість дозрівання: перші смачні плоди можна збирати вже через 1,5 місяця після сходження паростків.

      Насіння у воронезького зеленого сорту нерівне, покрите звивинами. При цьому горошини досить великі і в діаметрі можуть досягати до 1 сантиметра. Мають виразний, яскравий зелений колір.

      Сорт стійкий до фузаріозу та пероноспорозу. Особливо улюблене серед садівників листя воронезького зеленого – їх мало, що полегшує ручний збір урожаю, і при цьому, при достатньому поливі, вони зовсім не обгорають на сонці.

      Глоріоза

      Рослина зростає до 80 см, а вегетаційний термін становить близько 55 днів (середньоранній сорт). Глоріоза має непогану та стабільну потенційну врожайність, – з 1 квадратного метра врожаю можна зібрати до 500 грам смачного зеленого горошку. Смачний сорт.

      Для вдалого вирощування даного сорту гороху важливий якісний ґрунт, але вносити свіжий гній під кущ не можна, інакше горох занедужає. Потрібно заздалегідь готувати грунт або вносити рідке підживлення.

      Дакота

      Горох Дакота має невелику довжину стебла, в середньому, 70 сантиметрів. До появи перших плодів проходить близько 1,5-2 місяців, проте повне дозрівання може піти понад 70 днів. Врожайність сорту дуже вражаюча – до 1,5 кілограма горошку з 1 квадратного метра.

      Боби виростають до 10 см завдовжки і містять до 12 солодких горошин. Зерна у бобах насиченого темно-зеленого відтінку.

      Дінга

      Представники рослин мають простий стебель довжиною до 1 метра. Горох Дінга відноситься до сортів середнього терміну дозрівання, і час, який буде потрібний від повного сходу до технічної стиглості, становить від 55 до 70 днів. Врожайність зеленого горошку висока – від 500 до 1100 г з 1 кв.

      Незважаючи на те, що Дінга сприйнятливий до борошнистої роси та вірусу жовтої мозаїки, він стійкий до фузаріозу.

      Зазнайка

      Рослина має досить коротке стебло і вкрай рідко перевищує у висоту позначку 37 сантиметрів. Належить до ранньостиглої категорії, на дозрівання плодів у середньому потрібно близько 2 місяців.

      Стручки прямі, невеликі (близько 6-7 сантиметрів завдовжки) і зберігають до 9 горошин. Саме насіння також середнє за розміром, темно-зелене, ніжного і солодкого смаку.

      Сорт цінний через дружне дозрівання плодів та невибагливість до опори: зазнайка вкрай стійка до вилягання.

      Преміум

      Преміум – король серед мозкових сортів. У висоту рослина виростає середньою – близько 80 сантиметрів. А на дозрівання плодів приділяється порівняно небагато часу – до 2 місяців.

      Стручки середньопухирчасті, з округлою верхівкою, завдовжки близько 8 сантиметрів. Покриті пергаментним шаром.

      Преміум цінується завдяки своїм неповторним смаковим якостям: його плоди ідеальні і для вживання свіжим, і для консервації. До того ж боби дозрівають дружно, що суттєво полегшує збір.

      Тропар

      Цей сорт – ще один представник мініатюрного мозкового гороху. У висоту він у середньому досягає 40 см. Тропар відноситься до ранньостиглих, і першого врожаю можна дочекатися лише через 50 днів. Врожайність залишає бажати кращого, і становить близько 200 г плодів з 1 квадратного метра.

      Сорт характеризується неабиякими смаковими якостями, особливо третьому тижні дозрівання. До того ж, Тропар любимо у городників через невибагливість: він не має тенденції до вилягання і не потребує опор.

      Відповідні сорти для Скандинавії

      Горох є невибагливою культурою, яка добре росте навіть за умов Скандинавії.

      У західному Скандинавії клімат м’який. Температура влітку може сягати 35 градусів. Тут можна вирощувати такі сорти бобової культури: Алтайський смарагд, Цукровий стручок, Генрі, Чудо Кельвідона.

      Найкращі сорти гороху для Уралу: Альфа, Беркут, Вега, Дитячий цукровий, Спринтер, Воронезький зелений.

      Алтайський смарагд

      Смачним вважається сорт гороху Алтайський смарагд. Урожай багатий та якісний, починає дозрівати через 54 дні. Довжина стебла 48 см, стручки злегка вигнуті, довжиною 9 см. Горошини великі та солодкі, у складі багато білка та цукру.

      Як і всі бобові культури, сорт не витримує свіжі органічні добрива. Віддає перевагу супіщаним і суглинистим грунтам. Під час вирощування вимагає рясного поливу, особливо вчасно цвітіння та дозрівання бобів.

      Амброзія

      Овочевий цукровий вид сорту гороху Амброзія є скоростигла рослина. З моменту появи перших сходів до плодоношення минає 50 днів. Висота стебла досягає 70 см. Урожайність сорту висока. Для збирання максимально великого врожаю бажано встановити опору.

      Рослина невибаглива, основний догляд потрібно на ранніх етапах розвитку овочевої культури. У кожному стручці розташовується до 8 горошин, які мають високі смакові якості.

      Відповідні сорти для та середньої смуги України

      У середній смузі та можна вирощувати більшість популярних сортів , отримуючи повноцінний урожай. Розглянемо найбільш популярний сорт, що підходить для цього клімату – Київський делікатес.

      – Середньостиглий сорт горошку, який цінується за насолоду своїх плодів. У відгуках про цей сорт часто можна зустріти фразу-«смак дитинства». Цей горох не вимагає багато місця на вашій ділянці, а догляд за ним простий. Горошок добре росте на будь-якій землі, тільки якщо грунт має кислий склад, його рекомендується попередньо проінформувати.

      Для високого врожаю цьому сорту не важлива родючість землі . Для кращого результату краще вибирати місце посадки. Якщо рослина буде розташована в тіні, це значно знизить її смакові якості. Сорт універсальний у використанні, але особливо цінується у свіжому вигляді.

      Підготовка насіння

      Щоб підвищити врожайність та знизити ризик розвитку хвороб, проводять передпосівну обробку посадкового матеріалу. Процедура однакова всім сортів гороху:

      • Щоб усе насіння одночасно зійшло, його прогрівають. Насіння поміщають у мішечок тканини і прогрівають протягом 1,5 години. З цією метою мішечок можна перемістити в будь-яке тепле місце, наприклад прив’язати біля батареї.
      • Перед посадкою насіннєвий матеріал відбирають. У склянку із солоною водою (на 1 літр 60 г солі) висипають насіння. Ті, що спливають, викидають. Насіння, що залишилося на дні, промивають і просушують.

      Одні овочівники вважають, що насіння гороху замочувати та пророщувати не рекомендується. Особливо важливою є ця умова для мозкових видів культури. Це дозволить убезпечити сходи від нічного зниження температури повітря. Якщо насіння проростити, то молоді коріння замерзнуть і загинуть. Сухе насіння садить у вологий грунт на глибину 5 см.

      Прихильники пророщування насіння стверджують, що пророщене насіння сходить швидше і процес позитивно впливає на стан майбутніх сходів.

      Найкращими сортами гороху є: Телефон, Оскар, Амброзія, Альфа, Дінга, Преладо, Беркут. Всі вони за мінімального догляду дають хороший урожай.

      Терміни посадки гороху

      Час посіву цієї культури відрізняється залежно від регіону зростання. На Уралі та Скандинавії горох садять у червні, а на Кубані вже у квітні.

      Найкращі сорти для Скандинавії:

      Кращі сорти для Уралу:

      • Альфа;
      • Горох Беркут;
      • Спрінтер;
      • Дитячий;
      • Адагумський.

      Найкращі сорти для Середньої смуги України:

      • Горох Ранній 301;
      • Горох Афіл;
      • Жегалова 112.

      Горох Ранній 301
      Насіння цієї культури проростає при температурі 2-5 ° С і їм не страшні невеликі заморозки. Ці фактори потрібно врахувати при посадці гороху у відкритий ґрунт. Щоб довше збирати молодий горошок слід висівати з інтервалом 10-15 днів.

      Перед посадкою рекомендується замочити насіння гороху посівного в солоній воді (30 г на 1 л), щоб відбракувати неякісні зернятка. Ті горошини, які спливуть (зазвичай вони уражені шкідниками) утилізують, що опустилися на дно, придатні до посадки. Щоб сходи були дружні, посівний матеріал слід проростити.

      Горох не любить органічних добрив. Вони мають бути внесені під його попередників: капусту, огірки чи помідори. Їх буде достатньо і для гороху наступного року.

      Зверніть увагу! Азотні добрива не варто вносити, горох сам синтезує цей елемент.

      При вирощуванні культури у супіщаних ґрунтах потрібно внести молібден, завдяки якому врожайність підвищиться у 1,5 раза. Кислотність землі горох любить нейтральну. Якщо вона підвищена, ґрунт потрібно вапнувати.

      Варто приділити належну увагу поливу. Вкрай важливим є зрошення в той час, коли горошок цвіте і формує боби.

      Важливо! Збирання потрібно починати приблизно через 14-15 днів після цвітіння, при досягненні плодів молочної стиглості. Цукровий горошок рекомендується збирати кожні 2-3 дні.

      Солодкий горошок прямо з грядки – улюблені ласощі для дітей та дорослих. Встигає він на початку літа, коли на городі ще не так багато вітамінної продукції. Горох не боїться весняних заморозків, тому садити його можна дуже рано. Догляд за культурою не становить особливої ​​складності, і виростити її може навіть огородник-початківець.

      Овочевий горох поділяється на дві великі групи:

      • Лущильний — внутрішні стінки його стручків вистелені тонким «пергаментним» шаром, що перешкоджає використанню лопаток цілком.
      • Цукровий – який не має усередині такого шару. У сортів цієї групи не лише горошини, а й великі, соковиті та смачні стручки (лопатки) повністю придатні для харчування.

      У цукрових сортів не тільки горошини, а й стручки у молодому віці можна вживати в їжу

      На дачних ділянках краще висаджувати саме цукрові сорти.

      Сорти гороху бувають як ранні, і пізні. Терміни збирання врожаю варіюються від півтора до двох із половиною місяців, залежно від сорту. Тому можна на різні грядки садити горох різних термінів дозрівання або повторювати посів улюблених сортів з інтервалом на два тижні.

      Горох – надзвичайно холодостійка культура, тому температура повітря не сильно впливає на термін. Перший посів гороху проводять, як тільки ґрунт просохне і вже можна працювати на городі. У більшості регіонів це початок або середина квітня, а на півночі кінець того ж місяця. Є лише невелика різниця, яку необхідно враховувати:

      • гладкозерні сорти проростають вже за температури грунту 1 оС;
      • мозкові – не нижче ніж 4 оС.

      Виходячи з цього, гладкозерні сорти можна починати сіяти у відкритий ґрунт відразу після того, як зійде сніг, а мозкові – на один-два тижні пізніше.

      Горох легко переносить короткочасне похолодання, а під сніговим укриттям здатний витримувати заморозки до -12 °С.

      Буває, що у середню смугу тепло приходить уже у березні. Можна спробувати посіяти трохи гороху в цей період, і таким чином вам вдасться отримати ранню вітамінну продукцію.

      Останній термін посіву гороху – початок липня. Але влітку насіння може гірше сходити, тому грядку треба дуже добре полити і обов’язково замульчувати.

      Щоб підвищити врожайність культури, багато городників проводять передпосівну обробку насіння. Ця процедура однакова для всіх видів гороху і полягає в наступному:

      1. Для того щоб забезпечити одночасне проростання, насіння прогрівають у мішечку півтори години, помістивши його в будь-яке тепле місце (наприклад, біля батареї).
        Перед посадкою горох можна прогріти, підвісивши мішечок із насінням на теплу трубу системи опалення.
      2. Перед посівом насіння можна обробити розчином кухонної солі (2–3 столові ложки на 1 л води), щоб відсортувати екземпляри, ушкоджені гороховою зернівкою — такі горошини швидко спливуть. Після цієї обробки насіння треба добре промити чистою водою і ретельно висушити.

      Замочувати та пророщувати насіння гороху перед посівом не слід. Ця умова особливо важлива для мозкових сортів: якщо після посіву температура ґрунту опускається нижче 4 градусів тепла, молоді коріння відмирають, а насіння загниють. Тому краще дочекатися, доки горох проросте самостійно.

      На одному місці кілька років поспіль саджати горох не можна, тому що в ґрунті накопичуються хвороби та шкідники. Найкраще висаджувати його в грядку, на якій раніше росли:

      • помідори;
      • гарбузові культури (огірки, кабачки, гарбузи, патисони);
      • капуста;
      • картопля.

      Місце на ділянці для посіву гороху вибирають сухе, відкрите, сонячне.

      Хороший урожай гороху можна отримати, якщо висадити його на відкритому, сонячному місці

      Горох відноситься до рослин, здатних накопичувати азот, але для гарного росту йому потрібні добрива. Ця культура особливо чутлива до нестачі у грунті молібдену та бору. На бідних і кислих ґрунтах горох виростає слаборозвиненим – дає два-три стручки і передчасно засихає. Перед посадкою ґрунт на грядці потрібно підготувати наступним чином:

      1. Щоб не прогаяти ранньовесняних термінів посіву, землю краще перекопати з осені.
      2. Кислі грунти треба заздалегідь проінформувати.
        Для вапнування ґрунту використовують гашене вапно або доломітове борошно
      3. Під час перекопування в ґрунт необхідно внести нітрофоску (60-80 г/м2).
      4. Недолік молібдену та бору можна заповнити внесенням деревної золи.
        Золу вносять у ґрунт перед перекопуванням, щоб поповнити його поживними речовинами та знизити кислотність
      5. Якщо під час осінньої підготовки гряд органічні добрива не були внесені, то навесні перед розпушуванням ґрунту можна додати перегній чи компост – по відру на 1 м2.

      Остаточно гряди для посадки гороху готують перед посівом. Їх у городі зазвичай розміщують уздовж доріжок, керуючись такими правилами:

      • Для скоростиглих сортів гряди роблять шириною не більше 50-60 см, щоб діти могли вільно діставати стручки з двох сторін.
      • Середньо- та пізньостиглі сорти гороху зручніше розмістити вздовж доріжок на вузьких грядках, де можна посіяти не більше двох-трьох рядів (тоді їх легше виводити на опору).

      Висаджують горох на грядку так:

      1. Перед посівом на широких грядах роблять поперечні, а на вузьких – поздовжні посівні борозенки на відстані 16-18 см одна від одної.
      2. Поливають грядки водою і розкладають насіння по одному на глибину не більше 4-5 см і на такій же відстані один від одного.
        Насіння гороху висівають на відстані 4-5 см один від одного
      3. Засипають насіння ґрунтом.
      4. Після посіву грядку знову проливають водою та мульчують.

      Догляд за горохом

      Більшість сортів гороху, за винятком найнижчих, вимагає обов’язкової опори. Рослини не треба ні до чого підв’язувати, вони чіпляються за будь-які перегородки. Потрібно лише не забути про підпори і приготувати їх, як тільки на молодих пагонах гороху з’являться перші вусики-зачіпки. Роблять опори так:

      • Для скоростиглих і низькостеблових сортів розставляють на грядці кілочки заввишки трохи більше 50 див.
      • Для сортів середнього терміну дозрівання, стебла яких досягають півтора і більше метрів, уздовж рядів вертикально встромляють гнучкі прути заввишки 1,5-2 м. Їх розміщують на відстані 15-20 см один від одного; верхні кінці зв’язують разом.Опору для гороху можна зробити з будь-яких підручних матеріалів

      Літній догляд за горохом зводиться до нечастого поливу (якщо немає дощу, і земля пересихає). Розпушувати ґрунт під дорослими рослинами складно через густоту та вилягання стебел, але підсипку сухої мульчі можна проводити і в цей період.

      Прополка гороху перед цвітінням і після нього справа непроста: виривати бур’яни з коренем небезпечно, тому що можна пошкодити культурні рослини.

      Рекомендується лише підрізати квітучі верхівки бур’янів, оскільки їх стебла обвиті вусиками гороху.

      Іноді горох вирощують розсадою. Великого сенсу в цьому немає, але такий прийом дозволяє трохи раніше отримати врожай. Для цього в парниках або на підвіконні встановлюють ящики із землею, в які густо висівають насіння (до 2 тисяч горошин на квадратний метр). Така розсада готова до висадження вже за три тижні.

      Можна виростити горох на розсаду без землі, на так званій гідропоніці. У цьому випадку потужна коренева система рослин утворюється вже через два тижні. Ще через 10-15 днів розсаду висаджують у грядку вже з бутонами. У півторамісячному віці з’являється перший урожай.

      При вирощуванні рослин без землі досить часто як субстрат застосовують так званий равлик з тришарового туалетного паперу. Роблять її так:

      1. Папір розстилають на поліетиленовій плівці та намочують.
      2. Зверху розкладають майже суцільним рядком насіння гороху.
      3. Отриману конструкцію змотують у рулон, рясно поливаючи кожен шар водою.
      4. Після утворення корінців «равлика» розгортають, сіянці акуратно поділяють і висаджують у відкритий ґрунт.
        Коріння у більшості рослин на гідропоніці виростає потужним і гіллястим.

      Щоб виростити розсаду гороху без використання ґрунту, рослинам необхідно забезпечити штучне досвітлення. При вирощуванні розсади світловий день має досягати 18 годин.

      Горох чудово росте за будь-яких умов, але найкраще формує врожай при температурі 20–22 °С. Клімат Білорусі ідеально підходить для вирощування овочів. Тут горох — одна з найпоширеніших овочевих культур.

      У великих сільськогосподарських підприємствах країни мозкові сорти гороху висівають за кілька днів після закінчення сівби ранніх зернових культур, а на дачних та присадибних ділянках — як тільки дозволить ґрунт.

      Замочування перед посадкою

      Попередньо, перед замочуванням насіння овочевої культури потрібно перебрати. Для посадки придатний повноцінний, цілісний горох, що не пошкоджений шкідниками. Замочувати можна у спеціальних розчинах або просто залити відібраний насіннєвий матеріал звичайною теплою водою.

      Для повного набухання достатньо 14 годин. Кожен три години рекомендовано міняти на нову воду. Після замочування насіння розподіляють на сухій тканинній поверхні та трохи підсушують.

      Корисно перші три години потримати горошини у спеціальних розчинах, які зроблять рослину здоровою, міцною, стійкою до захворювань. До популярних препаратів для розведення розчину відносять Епін, Гумат, Нітрагін.

      Для знезараження насіння гороху різних сортів їх можна помістити на 15 хвилин у слабкий розчин марганцівки.

      Хвороби гороху

      Для цієї культури найбільш небезпечна листовійка, або горохова плодожерка. Це невелика гусениця, яка чудово переносить холод у грунті. Метелик з’являється до самого цвітіння і відкладає яйця на рослинах, з яких з’являються гусениці та поїдають урожай. Для знищення листовійки можна застосовувати як хімічні, так і народні засоби: настій томатного бадилля та часнику. Вони також ефективні при знищенні горохової попелиці.

      Зверніть увагу! З хвороб горох вражає борошниста роса. Тут на допомогу прийде настій із осота.

      Знаючи все про види та терміни плодоношення гороху, можна підібрати найкращий для городника (з урахуванням регіону) сорт і отримати наприкінці сезону багатий урожай. Причому вирощувати культуру можна навіть не виїжджаючи з міста — на балконі. Цей овоч не вимагає багато уваги та місця.

      Особливості вирощування гороху в домашніх умовах та у ґрунті

      Знаючи деякі секрети і підібравши правильний сорт, горох можна виростити і вдома. Сорти гороху, які підходять для вирощування в домашніх умовах: Чудовий 240, Віола, Жегалова 112, Вега, Схід, Віра, Невичерпний 195, Адагумський. Догляд та вирощування за рослиною вдома та на відкритій ділянці має багато спільного.

      Насіння вибраного сорту гороху відбирають, замочують та пророщують. Здорові горошини витримують 20 хвилин у слабкому розчині марганцівки, потім замочують на 4 години у теплій воді та просушують. Після цього насіння розподіляють на добре змоченій тканинній поверхні та накривають ще одним вологим тканинним шаром. Через 4-5 днів боби мають прорости.

      Пророщене насіння садить у ємності з підготовленим грунтом. Роблять лунки глибиною 2 див з відривом 2 див. Інтервал між рядами близько 8 див. У кожну лунку поміщають одну горошину паростком вгору. Зверху злегка засипають ґрунтом. Після сівби ящик накривають плівкою. Через 10 днів з’являються перші сходи та плівку прибирають. Як тільки розгорнеться два справжні листочки, проводять процедуру пікірування.

      Горох є світлолюбною рослиною, тому організують додаткове освітлення. До цвітіння рослину поливають 1-2 рази на тиждень. Як тільки він почне цвісти та утворювати плоди, поливи збільшують до 3-4 разів. Після сходів (коли паростки витягнуть до 13 см у висоту) бажано поставити опору. Як добрива підійде рідкий розчин на основі суперфосфату та калійної солі.

      Стриж

      Новий сорт цукрового гороху виведений українськими селекціонерами має середні терміни дозрівання врожаю (70-85 діб). Рослина потребує підв’язки до опори, оскільки висота кущів може досягати 85-95 см. Довжина стручків не перевищує 11 см, в них знаходиться по 8-9 горошин середнього розміру. Сорт часто використовують для сушіння та консервації.

      Кращі сорти гороху для відкритого ґрунту: класифікація видів, опис, фото

      Горох – один з найпростіших ласощів на городі влітку і у кожного городника завжди є грядка з цією культурою.

      Сортів гороху дуже багато і вибрати сорт для відкритого ґрунту, що підходить за кліматичними умовами або за цільовим призначенням, не завжди легко.

      Горох – вибаглива культура і, не знаючи особливостей вирощування та сортових характеристик, можна залишитися без урожаю.

      Саме на гороху відбилися мої перші досліди зі збагаченням ґрунту добривами. Посіявши горох на добре удобрений грунт, я отримала розкішне бадилля практично без стручків.

      Наступна моя помилка полягала у неправильному виборі сортів. Я вибрала цукрові види, не знаючи, що їх у свіжому вигляді треба їсти недозрілими разом зі шкіркою, потім вони просто несмачні. Крім того, не всі цукрові види можна використовувати для заготівлі на зиму.

      Вибір правильних сортів – це одна з найголовніших умов отримання врожаю.

      У статті будуть описані різні види гороху та їх переваги, щоб кожен міг вибрати для себе найбільш підходящі види.

      Цукровий горох

      Цукровий горошок вирощувати трохи важче, ніж лущильний. Він частіше хворіє, вимогливий до ґрунту та поливу, приваблює комах-шкідників. Але тільки цей вид не має жорсткої оболонки всередині боба і може бути використаний у їжу разом із стручком.

      Один із улюблених видів у українських городників. Він популярний за швидке дозрівання – близько 50 днів, солодкуватий смак, соковитість та універсальність у використанні. Висота стебла – 0,7 метра, тому для цього різновиду потрібна підв’язка до шпалери.

      Стручки великі, до 100 мм завдовжки, у них визріває 7-10 горошин, урожайність із сотки – 1,5 кг. Зазвичай урожай Амброзії збирають за період вегетації 2-3 рази. Сорт переносить морози до -4 ° С, схильний до фузаріозу.

      Диво Кальведона

      Високорезультативний сорт, цукровий, мозковий, період від посадки до зняття врожаю – 65 діб, із сотки можна зібрати до півтори кг продукції. Один із самих морозостійких різновидів. Кущ має висоту до 0,5 метрів. Стручки міцні, до 90 мм завдовжки, у кожному розташовується 7 добірних горошин.

      На думку городників, смак Кальведонського дива нагадує смак бобів і він не такий солодкий, як очікуєш від цукрових сортів. Для хорошого врожаю необхідний 12-годинний світловий день, крім того, сорт не переносить будь-яке затінення. Хворобам не схильний. Використовується у промисловому консервуванні.

      Медова лопатка

      Таку оригінальну назву сорт отримав не дарма, стручок схожий на невелику лопатку, а смак зерен солодкий, соковитий, делікатесний. Медова лопатка, цукровий, мозковий виростає до 0,7 метрів, стручок досягає 90 мм завдовжки, містить 8-9 горохових зерен.

      Більшість власників ділянок вирощують його для вживання у свіжому вигляді, тому що це один із найделікатесніших сортів, хоча можливе і консервування. З сотки можна зібрати 1,6 кг гороху. Саме з таких цукрових, мозкових сортів виготовляється консервований горошок найвищої якості.

      Повзунок-цукорок

      Сорт вважається раннім, вегетаційний період 2 місяці. Стебло безлисте, виростає до 0,7 метра, але підв’язки до шпалери не вимагає. Стручок м’який, соковитий, середня кількість горошин у стручці – 8-9 штук.

      Цінується городниками за тривалий період плодоношення. Погано зростає при внесенні свіжих органічних добрив. Підходить для Скандинавських регіонів та Уралу.

      Цукровий 2

      Один із найулюбленіших у городників цукрових сортів для відкритого ґрунту, визріває протягом 2 місяців. Стебло виростає до 0,8 метра, потрібна підв’язка до опор. Великим плюсом є кількість горошин у стручці, їх може бути від 10 до 12 штук.

      Читати також: Який сорт кращий за цибулю

      Горошина велика, м’ясиста, солодка. З сотки збирається 1,2 кг продукції. При настанні холодних днів уповільнюється зростання.

      Як вирощувати горох?

      Горох відноситься до холодостійких культур, тому його посів можна починати ранньою весною. Цю культуру можна вирощувати після будь-яких овочів. Єдиною умовою є велика кількість гумусу. А ось до азоту горох не вибагливий.

      На коренях рослин, як і багатьох інших бобових, розвиваються і живуть бульбочкові бактерії, які здатні засвоїти атмосферний азот. Якщо на якійсь ділянці ви вперше, то можна при сівбі разом із насінням внести спеціальний препарат «Нітрагін». Він допоможе добре розвиватися рослинам без азотного голодування. Добре під горох вносити компост, що перегнив, або перегній, азотні і фосфорно-калійні добрива.

      Має сенс добре удобрити ґрунт під горох. Посівні площі, заздалегідь підготовлені та оброблені, дають чудові врожаї, та й самі боби мають більш солодкий та ніжний смак.

      Незвичайні сорти

      Селекційна робота ведеться не лише щодо покращення смакових якостей гороху, але й для створення цікавих декоративних властивостей рослини.

      Фіолетовий цукор

      Рослина висотою 1,5 метра з фіолетовими стручками. У стручці 9 горошин зелено-фіолетового кольору, смак соковитий, цукровий.

      Пурпурний король

      Стручок у цього різновиду фіолетовий, а горошини зелені. Дозріває за місяць після опадіння квіток. Добре переносить весняні коливання температури. Не потребує складної агротехніки, достатньо регулярного поливу.

      Горох лущильний – вибираємо найоптимальніший сорт для посіву.

      Найбільш затребуваним, зрозуміло, вважається традиційний горох, оскільки він є багатоцільовим. Якщо не вдалося його продати «зеленим», його можна здійснити під час зими як традиційний жовтий або навіть через пару років – все може залежати від вартості та популярності. Ідеального сорту немає – це факт. Кожен має власні мінуси та плюси, і підбирається він виключно фермером залежно від його бажань.

      Абадор – один із дуже знаменитих сортів. Період розвитку до 60 днів (ранньостиглий) після отримання сходів. Стебло занадто низьке, звивисте. Вирізняється дуже високою стійкістю до плісняви ​​та фузаріозу. Маса 1000 горошин дорівнює 220-245 грам (хороша питома вага). Середня врожайність гороху становить 23 ц/га.

      Адагумський горох – сорт гороху, що виділяється відносно великою висотою куща (до 85-90 см), а також великим розміром бобів. Діаметр горошини до 10-11 мм при збалансованому добриві. Вміст цукру другого тижня після цвітіння – до 7.8%. Дуже висока стійкість до борошнистої роси та багато вітаміну С (37 мг/1 кг)

      Горох Аксайський вусатий – найбільш врожайний горох і надзвичайно стійкий до борошнистої роси. Виведений у Краснодарському краї, де його середня врожайність становила 35 ц/га. Боби великі, кущі прямостоячі, можуть досягати 90 см. Сорт вимагає багато добрив і практично не переносить посухи, розлучається виключно на ділянках з поливом.

      Атлант – лущильний сорт гороху, що виділяється швидким терміном розвитку (55-60 днів), боби великі (130х15х13мм), горошини мають один і той же розмір, легко колються при дозріванні, тому сорт є найбільш підходящим для виготовлення крупи і колотого гороху. Стійкість до шкідників (особливо до плодожерки) становить 92%.

      Горох Батрак – традиційний горох, що має хороші смакові якості в зеленому вигляді, придатний для консервування . Сорт стояків до захворювань, а ще до шкідників – навіть без обробки отрутохімікатами більшість зерен залишаються незайманими плодожеркою. Середня вага 1000 горошин – 275 грам. Середньостиглий – 70 днів до повного розвитку.

      Віра – ранньостиглий горох, його головна цінність – пристойна кількість білка – 23-27%. вважається порівняно новим сортом, за власними властивостями нагадує горох Беркут – аналогічний посухостійкий та невибагливий до ґрунту та добрив. Середня врожайність всього 21 ц/га, але вимагає мінімум догляду та обробок отрутохімікатами.

      Горох Глоріоза – відрізняється високою врожайністю (до 45 ц/га), стійкістю до падіння стебла. Навіть після повного розвитку рослина залишається прямостоячою, що робить легше її збирання та відділення бобів від стебла. Стійкий до малих температур – сходи гороху тримають навіть заморозки -5-6 градусів.

      Горох сорт Мадонна – стійкий до вилягання, чудово переносить маленькі заморозки, вирізняється гарною середньою врожайністю в 25 ц/га, при врахуванні типової обробки ґрунту та внесенні не менше 20кг добрив на 1 сотку. Довгі боби (до 15см) мають однакове зерно, яке відмінно розколюється після розвитку.

      Горох Фараон – ще один «яскравий» представник промислових сортів гороху, який має гарні смакові якості в зеленому вигляді і вдало реалізовується сушений після повного розвитку. Сорт чутливий до гнилі, а при гарному догляді дає до 59 ц/га максимум, за середньої врожайності 26 ц/га.

      Фокор горох – безлисточковий сорт, середньостиглий (75 днів), прямостоячий, висота рослини до 75 см, стійок до посухи та надмірної вологи ґрунту. Сорт вибагливий до захворювань, вимагає своєчасної обробки гербіцидом і великої кількості добрив аміачних. Середня врожайність – 18-22 ц/га, овальні плоди, однакові за розмірами.

      Горох посівний – його різновиди та особливості

      Горох прийнято поділяти на 3 основні підвиди: лущильний, мозковий та цукровий. Це абсолютно різні рослини, які мають своє призначення, особливості вирощування та різні смакові якості.

      Горох лущильний – найбільш популярний вид рослини, який вирощується всіма фермерськими господарствами та підприємствами для подальшої реалізації як зерно чи посівний матеріал. Він має гладку поверхню, легко розділяється на дві частини навпіл, що суттєво спрощує його подальшу обробку на лущильних та шліфувальних машинах.

      Використовується лущильний горох як корм для тварин (особливо цінна крупа з гороху та шкірка – мають підвищену калорійність та масу вітамінів), у харчовій промисловості (цілий горох, колотий, горохова крупа), а також для отримання крохмалю. Сім’ядолі рослини мають підвищений вміст цієї речовини, але в цей час практично не містять цукрів. Горох цього виду практично не використовується для посадки на дачі, тому що його важко реалізувати в невеликих обсягах, а його смакові якості в зеленому вигляді набагато гірші за інші сорти.

      Горох мозковий – один із найпопулярніших видів рослини, його дуже часто садять у домашніх умовах для отримання смачних бобів. У стані абсолютної технічної стиглості насіння має зморщений вигляд, за рахунок чого і отримали характерну назву. Але вони доводяться до стиглості тільки на насінницьких станціях, а в домашніх умовах споживаються в стані воскової стиглості – зелений горошок. Горошини великі, солодкі та скоростиглі. Цей вид посівного гороху використовується в основному для консервації (зелений горошок на полицях магазину), споживання в зеленому вигляді (салати в основному) і просто для ласощів солодкими овочами прямо на кущах.

      Горох цукровий – найбільш популярний продукт у дачників та городників. Саме їм люблять поласувати діти та дорослі, його кидають у салати та вживають прямо зі стручком у їжу. Найбільш вагомою перевагою даного виду є відсутність пергаментного прошарку в стручках, за рахунок чого в їжу можна вживати весь боб, не очищаючи його від стулок.

      Всі різновиди гороху однаково успішно «прижилися» та акліматизувалися у наших широтах. Тому, при виборі сорту, перш за все, варто визначитися, з якою метою ви збираєтеся вирощувати горох.

      Великі

      Великий ще не означає, що солодкий. Як правило, дрібніші побратими можуть похвалитися більшою соковитістю та насолодою. Але якщо все ж таки хочеться порадувати себе і здивувати сусідів, можна зупинитися на таких варіантах:

      НазваВеличина зерен/бобаОсобливості
      Український розмірЗерна від 1 см. М’які, соковиті, смак трохи своєрідний.Це холодостійкий, пізньостиглий сорт. Агротехніка вирощування така сама, як у простого гороху. Потребує підпір, любить полив.
      ПреладоГорошини розміром 0,8-1 см.Лущильний тип гороху. У молочній стиглості його зерна соковиті, солодкуваті. Кожен боб містить по 7 зерен. Не потребує постійного поливу.
      Солодкі перлиДіаметр зерен близько 1 див.Цукровий горох, що дає чудовий урожай навіть у холодному кліматі. Горошини мають відмінні смакові якості.
      Орегонський гігантДовжина бобів близько 20 см. Зерна малого чи середнього розміру.Ультраранній цукровий горох із дуже широкими стручками. При хорошому харчуванні та регулярному поливі дає відмінний урожай. Висаджують за схемою 80х80 см або більше.

      ВАЖЛИВО! Всі великі сорти потребують підпори, тому що просто не витримають самостійно вагу своїх плодів!

      Найкращі сорти гороху з фото та описом

      Найкращі сорти гороху «на слуху» у городників, але з кожним роком селекціонери розробляють нові, вдосконалені види. Виведені культивари для вживання свіжими, для кулінарної обробки та заготовок. Рослини невибагливі, високоврожайні, навіть холодостійкі. Культуру поділяють на 2 сортотипи за будовою стручка:

      • лущильний, з пергаментними стулками;
      • цукровий або спаржевий (є напівцукровий) з м’ясистими, їстівними стінками.

      Розрізняють горох обох сортотипів за формою зерен:

      • гладкі;
      • мозкові, із зморшкуватою поверхнею після дозрівання.

      За призначенням сорти бувають:

      • універсальні, що використовуються для їжі у свіжому вигляді, консервації зелених горошин та варіння різних страв із стиглих твердих зерен;
      • консервні – із зеленого гороху роблять заготовки, оскільки він надто твердий для кулінарної переробки;
      • столові – тверді, крохмалисті горошини легко розварюються у супах та пюре.

      Зерна майже всіх сортів вживають у їжу у фазі молочної (силосної) зрілості. Якісні сорти не вилягають і не висипаються спонтанно.

      Характеристика

      Культурі гороху понад 5000 років і в багатьох країнах раніше вважали його делікатесом. На Русі він відомий з VI століття, але широко став вирощуватись як овочева культура у ХVIII столітті.

      Читати також: Кращі сорти флоксів шилоподібних

      З горохом пов’язано багато повір’їв та змов, чаклунським вважали стручок гороху з 12 горошинами.

      Гороху приписували властивості залучення багатства, удачі та захисту від пристріту та псування, тому при випіканні хліба обов’язково кидали в піч 3 горошини.

      Горох має багато корисних властивостей:

      • Перешкоджає виникненню онкологічних захворювань
      • Поліпшує зір
      • Збільшує активність мозку та стимулює пам’ять
      • Сприяє спалюванню жирових клітин
      • Використовується для видалення бородавок, мозолів.
      • Зменшує набряки
      • Гальмує розвиток артеріосклерозу
      • Є джерелом білка, поступаючись лише сочевиці.

      Існує 2 види гороху:

      Лущильний має жорстку плівку всередині стручка, його вирощують для отримання консервованого горошку, або для продажу у висушеному вигляді. Збирають його при повній зрілості, розколюють навпіл або подрібнюють на горохове борошно.

      Цукровий найчастіше використовують у їжу на 5-7 день після зав’язування плода, коли він ще перебуває у молочній стиглості і його можна їсти разом із оболонкою. Горошинки в ньому маленькі, але соковитість самого стручка дає чудовий солодкуватий смак.

      Їдять у свіжому вигляді або додають салати. У фазі повної зрілості цей горох можна використовуватиме консервування.

      Горошок може бути не тільки гладким, а й зморшкуватим, тоді його називають мозковим.

      Зморшкувата структура поверхні горошин не виділяє його в окремий сорт, цей різновид є і у лущильного гороху (Арфа, Вензель, Дакота, Зазнайка) та у цукрового виду (Медова лопатка, Цукровий принц, Дебют). Мозкові сорти більш вимогливі до агротехніки і частіше зазнають атак шкідників.

      Leave a Comment Отменить ответ

      Для отправки комментария вам необходимо авторизоваться.