Заповіт

З метою юридичного оформлення волевиявлення фізичної особи (Спадкодавця) щодо розпорядження належним їй майном на випадок смерті, така особа має право скласти Заповіт. Складення Заповіту є правом, а не обов’язком Спадкодавця.

Суть складення Заповіту полягає у вчиненні розпорядження визначеним майном на користь третіх осіб після настання смерті Спадкодавця. За відсутності Заповіту, майно Спадкодавця розподіляється між спадкоємцями у порядку, передбаченому законом.

Переваги складення Заповіту для Спадкодавця полягають у наступному:

(1) можливість на власний розсуд призначити будь-яку особу/осіб спадкоємцем частини чи всього свого майна, не залежно від того, чи є така особа/особи законними спадкоємцями за законом; та

(2) право визначити перелік осіб, які позбавляються права спадкування майна за Спадкодавцем після його смерті (без необхідності зазначення підстав такого усунення від спадкування); та

(3) можливість встановити сервітут (право користування нерухомістю) за рахунок належного Спадкодавцю майна на користь будь-якої третьої особи; та

(4) право встановити обов’язок для певних спадкоємців вчинити визначені дії на користь будь-якої третьої особи та/або дії, що направлені на досягнення певного суспільно-корисного ефекту; та

(5) можливість призначити певну особу (не обов’язково із числа спадкоємців), яка буде відповідальною за виконанням розпоряджень Спадкодавця, що викладені у Заповіті.

Розроблений проект Заповіту дає можливість включити до нього положення, що стосуються (і) спадкування всього або частини нерухомого та/або рухомого майна; та/або (іі) корпоративних прав в статутних капіталах юридичних осіб, що належать Спадкодавцю; та/або (ііі) грошових коштів, які розміщені на депозитних/вкладних/поточних рахунках банківських (фінансових) установ; та/або (iv) страхових виплат та відшкодувань в разі настання страхового випадку за страховими договорами, укладеними між страховою компанією та Спадкодавцем.

Хто може скласти Заповіт?

Спадкодавцем може виступати лише фізична особа, яка на дату складення та підписання Заповіту є повністю дієздатною особою. Заповіт може бути складено лише особисто, складення Заповіту через представника або за довіреністю не допускається.

Заповіт може бути складений лише однією особою, складення та підписання Заповіту спільно двома і більше Спадкодавцями не допускається, окрім випадку складення та підписання Заповіту подружжя.

Особливості змісту Заповіту

Спадкодавець має право розпорядитися як всім, так і визначеним майном, що належить йому на дату складення Заповіту або належатиме у майбутньому на праві приватної власності, праві спільної сумісної та спільної часткової власності. Майно Спадкодавця, що не охоплено Заповітом, спадкується в порядку, передбаченому законом, якщо тільки Спадкодавець не вирішить скласти та підписати окремий Заповіт щодо такого окремого майна.

Спадкодавець має право скласти невизначену кількість Заповітів, при цьому кожен такий наступний заповіт буде скасовувати попередній заповіт лише у тій частині, в якій новий заповіт йому суперечить.

Волевиявлення Спадкодавця під час складення та підписання Заповіту нічим не обмежується, окрім обов’язкової частки у спадку, яка закріплюється цивільним законодавством за визначеним колом законних спадкоємців, зокрема – неповнолітні та непрацездатні діти Спадкодавця, непрацездатні вдова/вдівець Спадкодавця та непрацездатні батьки. Не залежно від змісту Заповіту перелічені законні спадкоємців спадкують половину частки, яка б належала у спадкуванні кожному з них за законом.

Підписання Заповіту при свідках

Чинне законодавство України вимагає, окрім проставлення підпису Спадкодавця на тексті Заповіту, проставлення підпису двох свідків, за умови виникнення однієї з наступних обставин:

(1) у Спадкодавця наявні фізичні вади, через які він не може самостійно вголос прочитати текст складеного Заповіту; або

(2) в разі посвідчення Заповіту головним лікарем, його заступником з медичної частини або черговим лікарем медичного закладу, в якому перебуває Спадкодавець; або

(3) в разі посвідчення Заповіту капітаном судна, на якому перебуває Спадкодавець; або

(4) в разі посвідчення Заповіту начальником пошукової експедиції, в якій перебуває Спадкодавець; або

(5) в разі посвідчення Заповіту начальником слідчого ізолятора, в якому утримується Спадкодавець; або

(6) в разі посвідчення Заповіту начальником установи відбування покарання, в якій утримується Спадкодавець.

Свідком може бути лише повнолітня повністю дієздатна особа, яка (i) не є нотаріусом або іншою посадовою, службовою особою, яка посвідчує Заповіт; (ii) не є спадкоємцем за Заповітом; (iii) не є членом сім’ї та близьким родичем спадкоємців за Заповітом; (iv) не є особою, яка не може прочитати або підписати Заповіт.

Як використовувати документ

Розроблений проект Заповіту може бути використаний у роботі нотаріусів приватних та державних нотаріальних контор з метою фіксації волевиявлення Спадкодавця щодо розпорядження майном на випадок смерті. За загальним правилом Заповіт складається у письмовій формі власноручно Спадкодавцем або нотаріусом зі слів Спадкодавця (за вибором самого Спадкодавця). Відсутність письмової форми та/або нотаріального посвідчення Заповіту має своїм наслідком недійсність такого Заповіту.

У виключних випадках, Заповіт може бути посвідчено не нотаріусом, а іншою посадовою особою, зокрема:

(1) заповіти осіб, які перебувають на лікуванні у лікарні, посвідчені головними лікарями, їх заступниками з медичної частини або черговими лікарями цих лікарень;

(2) заповіти осіб, які перебувають під час плавання на морських, річкових суднах, що ходять під прапором України, посвідчені капітанами цих суден;

(3) заповіти осіб, які перебувають у пошукових або інших експедиціях, посвідчені начальниками цих експедицій;

(4) заповіти військовослужбовців, а в пунктах дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, посвідчені командирами (начальниками) цих частин, з’єднань, установ або військово-навчальних закладів;

(5) заповіти осіб, які тримаються в установах виконання покарань, посвідчені начальниками таких установ;

(6) заповіти осіб, які тримаються у слідчих ізоляторах, посвідчені начальниками слідчих ізоляторів.

Застосовуване законодавство

Розроблений проект Заповіту складено у відповідності до чинних положень Книги 6 Цивільного кодексу України, Закону України “Про нотаріат”, а також Наказу Міністерства юстиції України “Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України”.

Як змінити шаблон?

Ви заповнюєте форму. Документ створюється у Вас на очах по мірі того, як Ви відповідаєте на питання.

У кінці Ви отримаєте його безкоштовно у форматах Word та PDF. Ви зможете змінити його та використати знову.

Інші назви для документа:

Заповіт фізичної особи, Заповіт на житло, Заповіт на квартиру, Заповіт на будинок, Заповіт на земельну ділянку

Шлюб, розлучення та сімейне життя – Інші шаблони юридичних документів для завантаження

• Заповіт подружжя
• Шлюбний договір
• Договір про розподіл майна подружжя
• Договір про визначення розміру аліментів на дитину та порядку їх виплати
• Договір про визначення місця проживання дитини
• Договір про надання утримання колишньому з подружжя
• Згода на виїзд дитини за кордон

• Інші шаблони юридичних документів для завантаження

Як правильно скласти і оформити заповіт на майно

Про те, як скласти і оформити заповіт на майно, можна отримати відповідь у Цивільному кодексі України (статті 1216-1308), а також на консультації у нотаріуса.

Спадщина або спадкове майно – це все обов’язки і права (немайнові та майнові) на момент смерті, що належать спадкодавцеві. До складу успадкованого майна входять: садові будинки, земельні ділянки, квартири, житлові будинки, транспортні засоби, дачі, предмети домашнього господарства, засоби виробництва, цінні папери, виготовлена ​​продукція, грошові суми.

Обов’язки (права) спадкодавця пов’язані з його особистістю не входять до спадкової маси (майна):

– права на виплати, передбачені нормативними актами (аліменти, пенсія, допомога);

– право на компенсацію (відшкодування) пошкодження здоров’я (каліцтва);

– права на участь в об’єднаннях громадян, товариства, якщо інше не регламентовано їх статутами або законом;

– немайнові особисті права.

Порядок оформлення (складання) заповіту

Приватними і державними нотаріусами посвідчуються заповіти фізичних осіб (подружжя), які володіють цивільною дієздатністю (повною), складені (оформлені) відповідно до вимог правових (нормативних) актів. Необхідно з’явитися до нотаріуса і особисто підписати заповіт, представники допущені не будуть.

На прохання особи і з його слів, заповіт може бути написано нотаріусом власноручно або за допомогою комп’ютерної техніки. В такому випадку текст повинен бути зачитаний спадкодавцем вголос, про що зазначається в документі.

Якщо з яких-небудь причин (фізичних відхилень, хвороб) особа підписати власноручно заповіт не може, то за його дорученням документ підписується іншою особою. Спадкоємці не мають права підписувати заповіт за спадкодавця.

При наявності фізичних вад, що не дозволяють прочитати текст, посвідчення заповіту має здійснюватися при наявності не менше ніж 2 (двох) свідків, які мають повну цивільну дієздатність. При цьому необхідно внести відомості в текст про свідків (П.І.Б., дані паспорта, місце проживання, дату народження).

Нотаріус роз’яснює спадкодавцеві зміст статті 1241, 1307 ЦК України про обов’язкову в спадщині частку.

При отриманні заяви про зміну заповіту (скасування, наявності нового), який скасовує чи змінює раніше складений документ, робиться відмітка на примірнику, який зберігається в архіві.

Якщо спадкодавець надасть оригінал, то напис про скасування (зміну) робиться і на його екземплярі (заповіті), справжність підпису заповідача повинна бути нотаріально засвідчена.

Заповіт подружжя може бути скасовано одним з них тільки за життя обох подружжя.

Вимоги до змісту заповіту

Розпорядження спадкодавця не повинно викликати суперечок і нерозуміння. Нотаріус перевіряє, чи не суперечить текст вимогам чинного законодавства. Майно може бути заповідане тільки у власність.

На спадкоємців нотаріус може покласти обов’язок передати право іншим особам (особі) на користування майном (його частиною).

Може бути обумовлено виникнення права на майно при наявності певних умов (здобуття освіти, народження дитини).

У тексті може бути визначено, місце і форма проведення ритуалу поховання заповідача, призначення опіки над повнолітнім чи інші розпорядження немайнового характеру.

Документи для оформлення заповіту

1) Для вчинення нотаріальної дії, встановлення особи спадкодавця і визначення обсягу її цивільної дієздатності надаються такі документи:

– паспорт (національний, для виїзду за кордон, службовий, дипломатичний);

– вид на проживання;

– документ, що підтверджує особу іноземця (паспорт).

Нотаріусу надається довідка при необхідності, про те, що особа не страждає на розлади (психічні), які можуть вплинути на його здатність керувати своїм діями і (або) усвідомлювати їх.

2) В числі наданих нотаріусу документів обов’язково повинна бути довідка про присвоєння особі (спадкодавцю) податкового ідентифікаційного номера.

Примітка: У разі оформлення заповіту на конкретне майно, необхідно надати нотаріусу інформацію про це. Для цих цілей необхідно взяти копії правовстановлюючих документів на це майно.

Вартість заповіту у нотаріуса

В державного нотаріуса за заповіт необхідно сплатити держмито в розмірі 0,85 коп.

Плата за послуги приватного нотаріуса встановлюється за згодою з громадянином і може досягати 1000 грн.

Зразок заповіту

З А В Е Щ А Н І Е

Місто Київ двадцять другого травня дві тисячі двадцятого року

Я, Єрмак Іван Іванович, 20 серпня 1963 року народження, місце, де народився – місто Київ, номер платників податків – 1117779999, зареєстрований за адресою м.Київ, вулиця Каштанова, будинок – 10, квартира – 34, роблю таке розпорядження на випадок моєї смерті:

все моє майно, що належить мені на день моєї смерті, з чого б воно не складалося і де б воно не знаходилося, а також все те, на що я за законом маю право, заповідаю

моєму синові Єрмаку Миколі Івановичу, 17 вересня 1991 року народження, ідентифікаційний податковий номер – 222881010.

Справжнім заповітом покладаю на спадкоємця Єрмака Миколи Івановича обов’язок поховати мене на кладовищі №12 біля моїх батьків.

Всі раніше складені мною заповіту, справжнім заповітом я скасовую.

Зміст статей 1233-1236, 1240, тисячу двісті сорок одна, 1248, +1254 Цивільного кодексу України мені роз’яснено.

На моє прохання текст (заповіт) записаний з моїх слів нотаріусом за допомогою комп’ютерної техніки, зачитаний вголос, складений в 2 (двох) примірниках, 1 (один) з яких знаходиться в архівних матеріалах нотаріальної контори, а другий, викладений на спеціальному нотаріальному бланку – переданий заповідачу.

Оформлення секретних заповітів

Такі документи засвідчуються без ознайомлення зі змістом. Текст викладається так, щоб розпорядження спадкодавця не викликало спірних неясностей.

• Секретний документ надається в закритому (заклеєному конверті) з підписом, зробленим при нотаріусі. На ньому ставиться напис про посвідчення та прийняття на зберігання, упаковується і опечатується в іншому конверті. Інформація про дату народження та дату прийняття на зберігання, а також П.І.Б. заповідача позначаються на конверті.
• Після надання свідоцтва про смерть (дати відкриття спадщини) спадкодавця, встановлюється дата оприлюднення тексту заповіту. Якщо відома інформація про місце проживання родичів (членів сім’ї) спадкодавця, нотаріус повідомляє їх про час оголошення тексту заповіту або публікує це в засобах (друкованих) масової інформації.
• Складається протокол про оголошення заповіту, який підписує нотаріус у присутності свідків. Якщо неможливо встановити дійсну волю спадкодавця, в протоколі нотаріус відтворює тлумачення спадкоємцями заповідального тексту і відомостей про те, чи досягли спадкоємці консенсусу (згоди між собою).
• Після оголошення секретний заповіт передається на зберігання до архіву нотаріальної контори.

Не мають право на спадкування

• Особи, які вчинили замах на життя спадкодавця або потенційних спадкоємців.
• Громадяни, які навмисне перешкоджають внесенню змін, складання або скасування заповіту з метою збільшення їх частки або виникнення спадкового права.
• При спадкуванні за законом, усиновителі (батьки) і усиновлені (повнолітні діти), і інші особи, які ухиляються від обов’язку утримання спадкодавця, що має бути встановлено судом.
• У разі встановлення недійсності шлюбу за рішенням суду.
• Особи, які ухиляються від надання допомоги заповідачу, який був в безпорадному стані через тяжку хворобу, каліцтва або похилого віку при спадкуванні за законом.

Вищевказані вимоги поширюються на всіх без винятку громадян України.

Чи можна оскаржити заповіт?

При настанні смерті спадкодавця виникає процесуальне право пред’явити позов про недійсність заповіту. До суду зазвичай звертається особа, інтереси (права) якого, порушені в заповідальному документі. На практиці це громадяни, які втратили право згідно із законом через наявність заповіту (скасування) не в їх користь, в зв’язку з наступним заповітом.

Якщо заповіту визнано нікчемним, для недійсності яких, немає необхідності звертатися до суду, якщо такі є, нотаріус відмовляє в оформленні свідоцтва про спадщину.

Нікчемним є заповіту, оформлення особою, яка не має право на це майно, а також складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення:

– ініційовані особою, яка не має цивільної дієздатності (повної);

– засвідчені неуповноваженими на те особами;

– секретні заповіти з порушеннями вимог, встановлених правовими актами;

– засвідчені в відсутність свідків, якщо їх присутність обов’язкова;

– заповіт, складений щодо майна, що є предметом заповідального договору.

За позовною вимогою зацікавлених в цьому осіб, суд може прийняти рішення про недійсність заповіту, якщо буде встановлено, що волевиявлення спадкодавця не відповідало його волі (не було вільним), тобто він перебував під впливом тиску, обману, загрози насильства, якщо його поведінка з оформлення заповіту було вимушеним через небезпечну для життя хвороби або важких обставин.

Також заповіт може бути визнано частково недійсним, якщо в нього не включені особи, які мають у спадщині права на обов’язкову частку.

Порок волі, в існуючій практиці, є переважним підставою для оскарження заповітів. Документальним підтвердженням по цій категорії справ буде висновок відповідної судово-психіатричної посмертної експертизи щодо того, що особа не могла керувати своїми діями і не усвідомлювала їх на момент оформлення заповіту.

Ми надаємо допомогу і консультацію юриста з питань спадщин.

Добавити коментар Скасувати відповідь

Нові статті

• Звільнення з військової служби під час воєнного стану: підстави, порядок звільнення 10/10/2023
• Звільнення з військової служби у зв’язку з інвалідністю дружини 29/09/2023
• Виплати військовим після звільнення 20/09/2023
• Розширили умови для програми іпотечного кредитування «єОселя» 15/09/2023
• Заповіт чи договір дарування, що краще і яка між ними різниця 23/06/2023

Про сайт

На нашому сайті Ви найдете багато корисної інформації яка стосується автоправу

Заповіт: як його скласти і що треба знати

Раніше з проханням скласти заповіт до нотаріусів зверталися здебільшого літні люди. Нині життя в умовах щоденної небезпеки змушує задумуватися про необхідність складання заповіту навіть молодь, — каже нотаріус і представниця Нотаріальної палати України Галина Парусова. Зокрема, попит зріс серед військовослужбовців.

Які особливості складання заповіту і що можуть отримати спадкоємці — читайте у нашому матеріалі.

Що таке заповіт і що буде, якщо його немає?

Заповіт — це особисте розпорядження людини на випадок її смерті, яке визначає, хто отримає чи втратить право спадкувати, а також що саме дістанеться спадкоємцям і за яких умов.

Нотаріус Галина Парусова зазначила, що в Україні передбачено два види спадкування: за законом і за заповітом. У разі наявності заповіту перевагу надають йому, оскільки заповіт втілює волю того, хто його склав. Якщо ж такого документа немає, його визнали недійсним, спадкоємці відмовилися від майна або є майно, що не потрапило до заповіту, — спадкування відбувається за законом. Ідеться про пʼять черг:

1. діти, батьки, друга людина з подружжя;
2. рідні брати й сестри, рідні бабусі та дідусі;
3. рідні дядько та тітка;
4. люди, які проживали з померлим однією сім’єю (тобто в цивільному шлюбі) не менш ніж п’ять років до відкриття спадщини;
5. родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення (зокрема це онуки, племінники, правнуки, двоюрідні брати й сестри тощо), а також його утриманці, які не були членами сім’ї.

Як скласти заповіт?

Заповідач складає його у письмовій формі; зазначає місце і час написання; вказує дату та місце свого народження; власноруч підписує документ.

А втім, якщо у разі проблем зі здоровʼям заповідач не може підписати заповіт сам, за його присутності це може зробити інша людина. Окрім того, юрист має право написати заповіт зі слів людини, але після цього його повинні зачитати спадкодавцеві вголос.

Для того, щоби скласти заповіт, потрібні паспорт та ідентифікаційний код заповідача. Документи чи присутність тих, кому заповідатимуть, — не потрібні, проте у документі необхідно вказати їхні особисті дані.

Заповіти посвідчують державний або приватний нотаріуси. А втім, в окремих ситуаціях це можуть робити не лише правники — але про це трохи згодом.

Документ складають на спеціальному бланку лише тоді, коли його посвідчує нотаріус, у решті випадків — на звичайних аркушах. Закон передбачає, що такі розпорядження створюють у двох примірниках: один отримує заповідач, другий — передають до державного нотаріального архіву.

Людина може скасувати свій заповіт, змінити його чи скласти новий, оскільки цей документ набуває юридичної сили лише після смерті заповідача.

«Факт складення заповіту, його зміст, скасування або зміна захищені таємницею заповіту й нотаріальною таємницею», — зауважили в Нотаріальній палаті та пояснили, що до смерті заповідача такі дані не розголошують ті, хто був присутній під час його посвідчення — зокрема правник або свідки.

Право скласти заповіт мають:

• люди, які досягли повноліття;
• неповнолітні, що зареєстрували шлюб або записані матір’ю/батьком дитини;
• 16-річні, які працюють за трудовим договором або зареєстровані як підприємці.

Під час посвідчення заповіту нотаріус перевіряє обсяг цивільної дієздатності людини — чи не має вона хронічного або стійкого психічного розладу, чи здатна усвідомлювати свої дії та керувати ними.

Хочете секретний заповіт або складений у подружжі — маєте право

За бажання громадяни України можуть скласти секретний заповіт, який дозволить приховати його зміст, зокрема від нотаріуса. Такий документ правникові подають у заклеєному конверті та ставлять свій підпис.

«Секретний заповіт, на думку частини правників, може надійніше захистити його зміст від розголошення, проте має ризик того, що заповідач самостійно напише розпорядження, які не можна буде виконати з правових або інших причин, чи припуститься помилок, які унеможливлять його виконання. Адже конверт із заповітом відкриють лише після того, як заповідача не стане, і виправити помилки буде вже неможливо», — наголосила Галина Парусова.

Також право скласти заповіт має й подружжя, але до такого документа можна внести лише те майно, що перебуває у спільній власності — яке вони придбали в шлюбі. У разі смерті одного з подружжя другий стає єдиним власником майна. Попри це людина не зможе розпоряджатися ним — наприклад дарувати чи продавати, щоб не порушувати волі свого покійного чоловіка або дружини. Зазначені у заповіті люди отримають право на спадкування лише після смерті їх обох.

«Багато заповітів подружжя через ускладнення чи неможливість виконання, зміну обставин у того з них, хто залишився живим, визнаються в судах недійсними. Тому радити складати такі заповіти сьогодні не варто», — вважає представниця Нотаріальної палати.

Кого додати в заповіт?

У заповіт можна внести будь-яку людину — не лише родичів. Отже, він дозволяє відійти від прописаних у законі п’яти черг спадкоємців та значно розширює можливості для виявлення волі заповідача.

Зокрема, людина, яка складає такий документ, може без зазначення причин позбавити права на спадкування того, хто має таке право за законом.

Проте Галина Парусова зауважила: «Свобода заповіту насправді не є абсолютною». За її словами, закон встановлює певне обмеження в інтересах малолітніх, неповнолітніх, а також непрацездатних повнолітніх дітей спадкодавця, непрацездатних вдови чи вдівця та непрацездатних батьків.

«Заповідач не може позбавити права на спадкування таких людей. Вони за бажання спадкуватимуть незалежно від змісту заповіту половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом», — пояснила представниця Нотаріальної палати.

Крім цього, залишити спадок можна не тільки людям, а також державі чи якійсь організації.

Що заповісти?

У Нотаріальній палаті зауважили, що заповіти можуть складати на все майно разом або на різне майно для кожного спадкоємця окремо.

«Заповіт може бути складений щодо всієї спадщини або її частини. Наприклад, якщо людині належить декілька квартир, вона може скласти заповіт лише стосовно однієї з них», — додала Галина Парусова.

Заповісти можна і гроші, зокрема з банківських рахунків чи вкладів.

У заповіті слід вказати:

• адресу — наприклад для квартири, будинку чи гаража;
• кадастровий номер земельних ділянок;
• марку, модель, реєстраційний номер, номер шасі для транспортних засобів;
• реквізити рахунку, назву банківської установи, також можна зазначати валюту та її обсяг.

У заповіті є можливість встановити сервітут — право користування чужим майном щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів чи іншого нерухомого майна. А ще можна покласти на спадкоємця, який отримає будинок, квартиру чи інше рухоме та нерухоме майно, обов’язок надати право користуватися ними іншій людині.

Проте заповіт стосується не лише майна. Так, спадкоємця можуть зобовʼязати до чогось. Наприклад, це може стосуватися розпорядження особистими паперами, визначення місця та форми здійснення ритуалу поховання або вчинення певних дій для досягнення суспільно корисної мети, — каже Галина Парусова.

Заповіт для військових

«Чимало нотаріусів України сьогодні працюють на територіях, де ведуться бойові дії. Тому там теж є можливість звернутися до нотаріусів з метою посвідчення заповіту», — зазначає Галина Парусова.

Водночас посвідчити заповіт військовослужбовця можуть і командири пунктів дислокації військових частин, з’єднань, установ, військово-навчальних закладів, де немає нотаріуса. Такі заповіти прирівнюють до тих, які посвідчують правники, і так само реєструють у Спадковому реєстрі. Однак посвідчення неодмінно відбувається перед свідками.

Наразі діє положення, що дозволяє в умовах воєнного стану посвідчувати заповіти військових командирам або уповноваженим командира військових формувань, залучених до захисту України. Надалі ці заповіти надсилають через Генеральний штаб ЗСУ або Міністерство оборони до Міністерства юстиції для того, щоб нотаріуси зареєстрували їх у Спадковому реєстрі.

А якщо людина за кордоном?

Громадяни мають право на заповіт незалежно від їхнього місця перебування. За кордоном вчинення нотаріальних дій — зокрема посвідчення заповітів — держава поклала на консульські установи України.

Хто ще посвідчує?

Закон передбачає, що за різних умов останню волю спадкоємця можуть посвідчити деякі посадовці чи службовці, якщо доступу до нотаріуса немає, а саме:

• уповноважені посадовці органів місцевого самоврядування;
• головний лікар, його заступник із медичної частини або черговий лікар лікарні, госпіталю, іншого стаціонарного закладу охорони здоров’я, а також начальник госпіталю;
• начальник установи виконання покарань;
• капітан морського чи річкового судна (під час плавання);
• начальник пошукової чи іншої експедиції (під час експедиції).

Такі заповіти теж складають у присутності двох свідків і вносять до Спадкового реєстру.

«Варто пам’ятати, що заповіт — дуже важливий документ, і помилка в його змісті чи у процедурі посвідчення може мати непоправні наслідки. Тому доцільніше складати заповіти й посвідчувати їх у нотаріусів. Саме заради їхньої безспірності та можливості виконання», — зауважила Галина Парусова.