Чим відоме місто Гулькевичі

0 Comments

Гулькевичі

Місто лежить за 5 кілометрів від річки Кубань, на її лівому (низькому) березі, за 150 кілометрів від Краснодару. Територією міста тече річка Самойлова Балка (ліва притока Кубані), течія якої зарегульовано системою ставків.

Історія

Селище виникло при залізничній станції Гулькевичі, відкритої у 1875. Назва по землевласнику — раднику Н. В. Гулькевичу.

Економіка

  • Харчова промисловість
  • Завод залізобетонних шпал
  • Будівельна індустрія. У місті розташований великий завод із виробництва залізобетонних будівельних конструкцій — Агропромисловий будівельний комбінат «Гулькевицький», нині ВАТ АПСК”Г”

У селищі Ботаніка (за 20 км на південний захід), розташований унікальний Генетичний банк насіння імені Вавілова . У сховищах цього банку зберігаються насіння рослин, зібраних у світі.

Відомі особистості

В поселенні народився:

10 унікальних місць України, які має побачити кожен

Українські землі багаті на різні природні та архітектурні дива. Інколи вони знаходяться зовсім поруч, однак через погано розвинуту туристичну галузь ніхто про них не знає. До того ж, часто на заваді стає погано розвинена інфраструктура та повна відсутність доріг. Однак такі дивовижні місця, не стають через це менш цікавими. Вони зберігають свої легенди та перекази подалі від людських очей та благ цивілізації.

ТСН.Туризм підготував список із 10-ти унікальних місць, які варто побачити хоч раз в житті.

Святині та капища затоплених Гусинців

Старовинне селище Гусинці розташовувалось на лівому березі Дніпра, навпроти Ржищева. Під час затоплення місцевості Канівським водосховищем від нього залишився лише Спасо-Преображенська церква з дзвіницею 1822 року будівництва. Її прийнято називати Спас на воді, тому що вона знаходиться на одному з утворених островків і слугує нагадуванням про колишнє поселення.

Храм довгий час стояв занедбаний. Однак в 2008 році церкву та дзвіницю було обстежено з метою збереження. А в 2012 році споруди було повністю відреставровано, а фундамент укріплено.

Неподалік, ближче до русла Дніпра та міста Ржищева знаходиться Відьмин острів. Це колишня Лиса гора, яка слугувала для шабашів відьом, а в давнину тут знаходились язичницькі капища. Вважається що через енергетику на горі практично нема рослинності. Можливо і зараз, захована в плавнях Дніпра, гора слугує нечистій силі.

Зараз, ця місцевість об’єднана в Ландшафтний заказник місцевого значення “Бориспільські острови”. Однак під водами водосховища приховані численні вулиці, залишки будинків та багате історичне минуле.

Загибель старовинного селища Чучин

Місцевість розташована на околиці села Балико-Щучинка, Кагарлицького району. В наші дні, невеличке і мальовниче селище, колись було могутнім оборонним городищем. Про це свідчать численні археологічні знахідки а також залишки міських валів, які датуються XI століттям.

Древнє місто згадується в літописі під 1110 роком, як оборонний пункт проти половців. Вважається, що місто було знищене в першій половині XIII століття під час навали монголів, чи Батиєвої орди.

Місцевість знаходиться на заході Балико-Щучинки на пагорбі. Звідси відкривається фантастичний вид на Канівське водосховище. Панорама яка відкривається зору просто вражає.

Не дивлячись на мальовничість, трагічні події відбувались тут під час Другої світової війни також. Тут встановлено меморіал “Букринський плацдарм”. Саме він асоціюється з цією височиною в першу чергу. Звідси радянське командування планувало розпочати визволення Києва. Однак через невміле командування та погану підготовку до битви – дві наступальні операції провалились. Це призвело до колосальних жертв. За офіційною інформацією під час взяття плацдарму загинуло 250 тисяч радянських воїнів. В пам’ять про героїчну загибель солдат тут було встановлено меморіальний комплекс вражаючих розмірів. В його межах знаходяться братські могили з тисячами загиблих.

Ландшафтний парк Буки

Парк розташований в селі Буки, Сквирського району, Київської області. Унікальний він тим, що був закладений сквирським підприємцем в 1996 році. На відміну, від популярних парків України, які нам залишились від предків та пережили століття.

Парк був збудований навколо річки Роставиця. В межах села, вона має скелясті береги, пороги та оточена валунами. Крім природніх каскадних водоспадів є великий штучний. Через річку перекинуто кілька оглядових мостів, а на берегах встановлено альтанки. Під час розбудови парку, старий млин було переобладнано в міні-ГЕС.

В паркові встановлено багато скульптур, барельєфів та цікавий фонтан. Однією з перлин тут є святий камінь, який привезли з Ізраїлю. За переказами він взятий з тієї місцевості де Ісус перетворив воду на вино.

На іншому березі річки розташована Церква святого великомученика Євгенія з дзвіницею та каплицями. Храм був збудований в 2010 році. Його архітектура, як і ландшафт парку – унікальні та були розроблені спеціально для Буків. Неподалік знаходиться зоопарк, “Казкова поляна” та садиба мецената, що профінансував будівництво.

Вхід на територію парку безкоштовний. Вартість входу до зоопарку, поляни та самого маєтку – символічна. Парк в чудовому стані, все нове та доглянуте, тому тут варто побувати.

Місто натхнень та пейзажів

Саме такої назви варте містечко Седнів, що розташоване на Чернігівщині. Про нього мало хто чув, однак своїми легендами, архітектурою та пейзажами Седнів може позмагатись навіть з Черніговом. А перша згадка про нього датується 1068 роком, як про місто-фортецю.

Седнів розташувався на березі звивистої як змія, річки Снів. В його околицях є чимало боліт, плавнів та маленьких приток мальовничої річки. І не дивлячись на те, що місцевість на Чернігівщині рівнинна біля Седнева є кілька гір. На одній з них збудована альтанка Леоніда Глібова. З неї відкривається фантастичний краєвид. Альтанка названа так не випадково, вважається, саме тут поет шукав натхнення та написав свою “Журбу”.

В містечку знаходиться Будинок союзу художників. І це не випадково, Седнів неодноразово зображувався на полотнах художників самих різних часів. Тут дуже вдало контрастують мальовничі пейзажі та древні храми.

Також читайте

10 цікавих скель та каньйонів України, про які ви не знали

Одна із найдавніших святинь – Церква Григорія Змієборця. Вона збудована до 1745 року в урочищі Коронний замок, яке було частиною стародавнього городища Сновськ. Саме в цій церкві знімався фільм “Вій” – 1967 року. Важливим фактом є те, що церква збудована без єдиного цвяха.

Ще одна святиня – Воскресенська церква з дзвіницею, збудована до 1880-го року. Вона закладена як усипальниця місцевих меценатів Лизогубів. Тут було 44 захоронення, більшість з яких в радянські часи були розконсервовані та вивезені.

В Седневі збережена найстаріша мурована житлова будівля Лівобережжя – кам’яниця Лизогубів. Вона датується XVII століттям. Усипальниця та кам’яниця знаходяться в садибі Лизогубів. Основні будівлі якої теж чудово збереглися. Однак внутрішнє убранство потребує реставрації. Варто згадати, що в маєткові неодноразово гостював Т.Г. Шевченко – тут навіть встановлено йому пам’ятник.

Царство водоспадів та каміння

На південному заході села Злинка, Кіровоградської області є скелясте урочище “Каскади”. Воно розташоване на берегах мальовничої річки Буки. Урочище утворили одні з найдревніших тектонічних плит, які виходять тут на поверхню. Ці гірські породи сформувались близько 2 мільярдів років тому.

Таких природних див в центральній Україні практично нема. Адже тут переважають степи. Брили та валуни, що виглядають з води, дуже величні, а деякі навіть мають власні назви. Деякі скелі утворюють природні водоспади, що додає місцю краси та унікальності.

Під глибою води є печери. При дослідженнях виявили, що там залишились древні символи та написи. Вважається, що колись тут знаходилось скіфське святилище. Чимало людей приїжджають в урочище зарядитись позитивною енергією та відновити моральні сили. Також, під одним з водоспадів, в граніті видовбано колодязь. Глибина його більше 20 метрів.

В урочищі росте багато рідкісних рослин, які занесені до Червоної книги. Фауна теж дуже різноманітна. 58 видів тварин, що проживають навколо – охороняються Бернською конвенцією.

Найкращими охоронцями місцевості служать погані дороги та відсутність поблизу великих міст. Тому тут все можна побачити в практично недоторканому вигляді. Однак потрібно не забувати про чистоту довкілля та прибрати за собою при відвідуванні унікальної геологічної пам’ятки.

Каньйон кіммерійської царівни

Каньйон розташований на річці Кам’янка, неподалік селища Токівське, Апостольського району, Дніпропетровської області. Скелі що виступають – обрамлюють річку та утворюють каскадні водоспади загальною висотою до 6 метрів.

Існує цікава легенда про виникнення каньйону. В ній розповідається, що якось кіммерійську принцесу Тамірис хотіли спіймати скіфи. І коли вона втікала від переслідувачів, то на шляху натрапила на невелику річку. Потік згодився допомогти дівчині в обмін на її намисто. Царівна кинула прикрасу в річку, а коли до води дійшли скіфи, то вона загриміла, з землі виросли глиби каміння та накрили переслідувачів.

Скелі що утворюють каньйон, це останці древніх гір. Порода каміння – червоні граніти, які вважаються якісним матеріалом для облицювання. Ці граніти чудово піддаються обробці. Тому навколо мальовничого каньйона є кілька кар’єрів. Щоб до нього дістатись потрібно буде покружляти місцевими звивистими дорогами.

Місцевість навколо річки дійсно дуже мальовнича та романтична. Тут можна гарно відпочити на вихідних, а гуркіт річкових спадів чути з далеку.

Місто на кам’янистих берегах

Місто Кам’янське ( до 2016 – Дніпродзержинськ) відоме як промисловий центр, однак воно має багату історію. Тут є чимало архітектурних пам’яток минулого. Будівлі радянських часів та промислові приміщення різко контрастують з старовинною забудовою та неповторними пейзажами Дніпра.

Поселення на території міста були ще в добу Палеоліту. А в часи Київської Русі тут проходив важливий торгівельний шлях – “з варяг у греки”.

Перше поселення, що виникло на місці Кам’янського називалось Романкове. Воно, як і навколишні слободи, було закладене запорозькими козаками в 1-й половині XVII століття. Назву Кам’янське отримало тому, що до затоплення водосховищем береги Дніпра були тут дуже круті та скелясті.

Одна із пам’яток минулого – Костел Святого Миколая, збудований в 1895 році. Він один із небагатьох римо-католицьких храмів, що збереглись на сході України.

Ще один храм – Свято-Михайлівський собор, був закладений за наказом Російського імператора Миколи II в 1894 році. Наказ про будівництво був даний після невдалого замаху на імператора в Японії. Після цього було добудовано дзвіницю та зроблено кілька перебудов.

З цікавих будівель міста варто виділити: Музей історії міста, Музично-драматичний театр ім. Лесі Українки та Центральну міську бібліотеку.

В межах міста на Дніпрі є кілька островів. З суходолу до них можна дістатись містками з яких відкриваються чудові панорами. На островах є затишні пляжі.

Оптимістична печера

Печера має вражаючі розміри. Вона вважається найдовшою гіпсовою печерою у світі та найдовшою в Євразії загалом. Оптимістична займає п’яте місце за розмірами, серед всіх печер в світі. Розташована вона неподалік від села Королівка, Борщівського району, Тернопільської області.

Печера була знайдена випадково. В 1965 році, коли досліджувалась печера “Вітрова” місцеві хлопчики показали спелеологам струмок, який зникає під землею. Тоді розкопати місце не вдалось. Однак дослідники повернулись через рік та відкрили печеру. З самого початку прогнозувалось що вона довша ніж 3 км. На даний час досліджено більше ніж 250 км її коридорів.

Назва була взята тому, що дослідників які вивчали печеру колеги називали “оптимістами”.

Оптимістична печера поділена на 10 районів, які мають певні морфологічні відмінності. Вони з’єднані між собою одним, або кількома ходами. Найкрасивішими галереями вважаються: Караганда, Золотий Полоз, Пушкіна, Чумацький Шлях.

Найкрасивішим районом вважається “Заозерний”. Щоб до нього дістатися доведеться подолати шлях близько 5 км. При чому тут не завжди вдасться іти в повний ріст та потрібно подолати завал в залі “Аква-Віта”. Однак, сміливців, які все таки дістануться сюди чекають грандіозні розміри залів, різнокольорові стіни та кристали самих різних розмірів.

Курорт в обіймах Дністра

Місто Заліщики розташоване в Тернопільській області на лівому березі Дністра. Річка огинає село так, що може здатись ніби воно на острові. Однак, Дністер омиває Заліщики лише з трьох сторін. Русло огинає місто створюючи чудові умови для відпочинку та унікальні пейзажі.

Мальовниче місце де розташувались Заліщики приваблювало сюди жителів у всі часи. Це підтверджується археологічними знахідками. Тут були знайдені пам’ятки часів Палеоліту, а також трипільської, липицької, pанньоcлов’янcької та давньоруської культур.

Місто довгий час входило до складу Польщі. Тут був один з найпопулярніших курортів країни, який відвідував навіть Йозеф Пілсудський. Тепер в Заліщиках також можна чудово відпочити. Тут є багато піщаних пляжів, поряд знаходяться готелі та бази відпочинку. Охочі можуть порибалити на Дністрі.

В Заліщиках щороку проводяться фестивалі та інші культурні заходи.

Також читайте

Фестивальний календар на Літо 2017

Про багате історичне минуле свідчать архітектурні пам’ятки. Найбільш цікаві з них: Палац баронів Броніцьких, королівська військова казарма, будинок староства і суду, “Народний дім” та ціла низка старовинних храмів.

Резиденція білих хорватів

Древнє городище між селами Стільсько та Дубрава у Львівській області. Орієнтований період розквіту життя в поселенні IX—X століття. Ще одна його назва Стільське городище.

Поселення, це повноцінне скельне місто з печерами, жертовниками та підземними лабіринтами. Площа укріпленого городища складала близько 250 га, а укріплення тягнулися 10 км. Навколо гірського городища розкопано низку житлових та господарських будівель, а також бруківку, що залишилась від древньої “Білої дороги”. В навколишній місцевості археологи також знайшли сліди древніх поселень, капищ та некрополів.

Стільське городище вважається одним із найстародавніших слов’янських поселень. Археологи вважають, що це унікальний пам’ятник старовинної української культури та історії.

В 2001 році городище було внесене до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. На історичній місцевості планувалось створення Історико-культурного заповідника. Однак, всупереч міжнародному визнанню унікальної пам’ятки та постановам – дослідження городища були припинені. Тому культурна спадщина українців залишається на обочині історії.