Чим може займатись автономна некомерційна організація

0 Comments

НЕКОМЕРЦІЙНІ ОРГАНІЗАЦІЇ

Діяльність некомерційних організацій регулюється відповідним законодавством. Їх форми різноманітні [1] [2] . Наприклад, громадські об’єднання можуть бути юридичними особами, а можуть бути об’єднаннями фізичних і юридичних осіб без створення юридичної особи [3] , тому в табл. 3.1 вони присутні в двох місцях. Політичні партії зобов’язані пройти державну реєстрацію [4] , тому завжди мають права юридичної особи. Релігійне об’єднання може бути створене у формі релігійної організації або релігійної групи. При цьому тільки релігійна організація набуває права юридичної особи.

Державні і муніципальні установи можуть бути автономними, бюджетними та казенними.

Автономне установа – некомерційна організація, створювана державою чи муніципальній освітою в області науки, культури, освіти, охорони здоров’я та ін. Майно закріплюється за ним на праві оперативного управління, тобто їм не можна розпоряджатися без згоди власника. На відміну від бюджетної установи, власник автономного установи не несе відповідальності за його зобов’язаннями. Установа самі відповідають за зобов’язаннями рухомим майном, за винятком особливо цінного.

Бюджетна установа фінансується з відповідного бюджету. Така установа не має права відмовитися від державного (муніципального) завдання. Майно закріплюється за ним на праві оперативного управління, а земельну ділянку – на праві постійного користування. Значні правочини можуть бути вчинені тільки за згодою державного (муніципального) органу. Бюджетні установи не можуть вкладати кошти в депозити, купувати цінні папери.

Казенні установи створюються для виконання державних (муніципальних) функцій, надання послуг.

Автономна некомерційна організація , на відміну від автономного установи, має право власності на передане їй майно. Вона може створюватися як публічно-правовими утвореннями, так і юридичними та фізичними особами шляхом внесення майнових внесків.

Державна корпорація – також некомерційна організація, що засновується федеральним законом РФ на основі майнового внеску. Держкорпорація є, по суті, некомерційним (збитковим) аналогом державного унітарного підприємства. До таких корпораціям, наприклад, відносяться Державна корпорація з атомної енергії «Росатом», «Російська корпорація нанотехнологій», «Ростех», Банк розвитку і зовнішньоекономічної діяльності (Зовнішекономбанк), Фонд сприяння реформуванню житлово-комунального господарства та ін. Держкорпорації можуть виступати державними замовниками великих об’єктів федерального значення.

Державна компанія – вид некомерційної організації, дуже близький до держкорпорації. Наприклад, у вигляді державної компанії створений Росавтодор.

0 інших організаційно-правових формах можна прочитати в діючих класифікаторах [5] і в законодавчих актах.

  • [1] Федеральний закон від 28 листопада 2011 № 335-ФЗ «Про інвестиційний товаристві».
  • [2] Федеральний закон від 12 січня 1996 № 7-ФЗ «Про некомерційні організації».
  • [3] Федеральний закон від 19 травня 1995 № 82-ФЗ «Про громадські об’єднання».
  • [4] Федеральний закон від 11 липня 2001 року № 95-ФЗ «Про політичні партії».
  • [5] Класифікація організаційно-правових форм ОК 028-2012, Введена дію Держстандартом з 1 січня 2013 р

Стаття 53. Організаційні форми здійснення некомерційної господарської діяльності

1. Некомерційна господарська діяльність може здійснюватися суб’єктами господарювання на основі права власності або права оперативного управління в організаційних формах, які визначаються власником або відповідним органом управління чи органом місцевого самоврядування з урахуванням вимог, передбачених цим Кодексом та іншими законами.

2. Порядок створення, державної реєстрації, діяльності, реорганізації та ліквідації суб’єктів господарювання окремих організаційних форм некомерційної господарської діяльності визначається цим Кодексом та іншими законами.

3. У разі якщо господарська діяльність громадян або юридичної особи, зареєстрованої як суб’єкт некомерційного господарювання, набуває характеру підприємницької діяльності, до неї застосовуються положення цього Кодексу та інших законів, якими регулюється підприємництво.

  • Вступна частина
  • Розділ I. Основні засади господарської діяльності (ст. 1–54)
  • Розділ II. Суб’єкти господарювання (ст. 55–132)
  • Розділ III. Майнова основа господарювання (ст. 133–172)
  • Розділ IV. Господарські зобов’язання (ст. 173–215)
  • Розділ V. Відповідальність за правопорушення у сфері господарювання (ст. 216–257)
  • Розділ VI. Особливості правового регулювання в окремих галузях господарювання (ст. 258–376)
  • Розділ VII. Зовнішньоекономічна діяльність (ст. 377–400)
  • Розділ VIII. Спеціальні режими господарювання (ст. 401–418)
  • Розділ IX. Прикінцеві положення