Як переносити слова на новий рядок

0 Comments

Українська мова 10 клас

337. Опрацюйте теоретичний матеріал і наведіть власні приклади.

Переносячи слово з рядка в рядок, не можна:

1) розривати сполучення літер дж, жз, які позначають один звук: хо-джу, ґу-дзик; але: під-живити, над-звичайний, бо д належить до префікса, а ж і з — до кореня; 2) відокремлювати апостроф і м’який знак від попередньої літери: сільце, низь-ко, Лук’-ян, бур’-ян; 3) одну літеру залишати в попередньому рядку або переносити в наступний: ака-демія, озе-ро, око, шия, але, або; 4) при переносі складних слів залишати в кінці рядка початкову літеру другої основи: багатоступінчатий, шести-гранний; 5) розривати ініціальні абревіатури і комбіновані: АЕС, ЛАЗ-106, МАН, МАГАТЕ; 6) переносити прізвища, залишаючи в попередньому рядку ініціали: Т. Г. Шевченко, п. Гна-тюк; 7) відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 1917р., 150 га, 25 см3, 50 г; 8) розривати й переносити граматичні закінчення, з’єднані з цифрами через дефіс: 7-й, 9-ї; 9) розривати умовні скорочення: вид-во, і т.п., і т.ін.; 10) переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужки і лапки або залишати в попередньому рядку відкриту дужку чи лапки.

338. Визначте, за якими правилами перенесені частини слів з рядка в рядок. Доповніть аналогічними прикладами і запишіть.

1. Гай-ка, бай-рак… 2. Жит-тя, знан-ня, вмін-ня… 3. Займенник… 4. Са-джу, від-дзеркалення… 5. Пед-колектив, природо-знавство… 6. Відзначити… 7. А.С. Малишко, Іван Якович Франко… 8. 220 Вт., 1989 р. … 9. ДБУ-59… 10. Проф. Максимович, п. Карпенко…

339. І. Спишіть слова, поділяючи знаком переносу. Поясніть випадки, коли за правилами перенос неможливий.

Польовий, найбільший, недосйпати, розорати, безкозирка, відмежувати, надзвуковий, зайшов, підльодний, прийменник, передній, мрія, око, розпочати, зілля, життєвий, Азія, озеро, надзелень, подзенькувати, броджу, підживлювати, міжярусний, лійка, фойє, близько, прийшов, поліський, херсонський, бур’ян, черв’як, червневий, прислівник, верхньолужицький, кількатисячний, морпорт, загальновідомий, Україна, ООН, НАН України, АН-70, птаство, каліцтво, український, запорізький, імені Т. Г. Шевченка, 2000 р., 100 га, 10-й, вид-во, 9-у, п. Шкляр, 1933 рік, 2009—2010 рр.

ІІ. Зробіть орфографічний розбір виділених слів. За яким принципом орфографії їх записано?

340. Перегляньте газету, яка виходить у вашому регіоні. Знайдіть помилкові переноси слів на шпальтах газети. Поясніть,

як правильно переносити ці слова.

341. Ознайомтеся з літературою, вказаною в рубриці «До джерел знань» наприкінці розділу. Розкажіть своїм батькам про історію літери ґ.

Стилістика і культура мовлення

«Український правопис» та «Орфографічний словник»

342. І. Прочитайте. Чим пояснюється різне написання виділених слів у поданих реченнях?

I. Залишившись сам на сам з багатьма тяжкими травмами, Валентин Дікуль майже три роки нелюдськими зусиллями тренував свій організм і, нарешті, пішов… 2. Зустрівшись віч- на-віч з людиною, хитрий звір почав заплутувати сліди (З журналу).

Зразок міркування. В «Українському правописі» (§ 30, с. 40) наводиться правило, за яким складні прислівники, утворені повторенням слова або основи без службових слів або зі службовими словами між ними, треба писати через дефіс: віч-на-віч.

Словосполучення сам на сам серед прикладів немає, і віднести його до цього правила не можна. Пояснити написання (зафіксоване «Словником-довідником з правопису та слововживання» С. І. Головащука та «Орфографічним словником української мови») можна за правилом §30 «Українського правопису» (с. 40): окремо пишуться словосполучення, які «мають значення прислівників і складаються з двох іменників (зрідка — числівників) та одного або двох прийменників: від ранку до вечора, день у день, з боку на бік, з дня на день, один в один, раз у раз, рік у рік, час від часу». До цього правила слід відносити і словосполучення прислівникового типу, які складаються з двох займенників або числівників з прийменником: сам на сам, один на один та ін.

II. Доберіть власні приклади речень, де було б представлено слова, правопис яких важко пояснити. Запропонуйте однокласникам обґрунтувати орфограми за допомогою довідкової літератури.

343. І. Спишіть текст. Написання слів, розділених рискою, поясніть, користуючись «Українським правописом». Зробіть орфографічний аналіз тексту.

Слово Ліни Костенко періоду українського відродження 60-х років і сьогодні сприймається як одна з моральних вершин світо/будови… Епоха не була прихильною до Ліни Костенко. Вона була для неї знавісніло/послідовною і нахабно/нещадною, уїдливо/дріб’язковою і єхидно/меркантильною. Але в поетеси при великому таланті був ще й бійцівський характер. Її майже два десяти/ліття не друкували, замовчували, та поетеса не здавалася: «Поету важко. Він шукає істин. Ми — джини в закоркованих пляшках… »

У центрі її поезії — Батько й Мати, нетлінність народної моралі, коріння родо/воду — все вічне, справжнє (М. Костенко).

ІІ. З’ясуйте значення виділених слів за тлумачним словником.

344. І. Прочитайте текст. Зробіть орфографічний аналіз виділених слів. За яким принципом орфографії вони пишуться? Складіть тези статті й перекажіть.

Знак тризуб, або тридент, відомий у світі з давніх часів. Його знають у Європі, Азії, Індії. З тризубом зображувалися грецький Посейдон, етруський (а пізніше римський) Нептун, індійський Шіва, скіфський Тагимасад та інші боги.

Найдавніші писемні згадки про золотий тризуб і блакитне вбрання царів Атлантиди знаходимо у праці Платона «Тімей», яка була написана в 360—355 роках до н. д.

Легенда, описана Платоном, за словами багатьох істориків різних часів, має цілком історичні ознаки; історичною її також називав і сам Платон, котрий визначав жанр свого твору, чи то був міф, чи казка, чи історична праця.

З часу загибелі Атлантиди минуло одинадцять з половиною тисяч років. Припускають, що не всі нащадки Посейдона загинули. Українські землі ніколи повністю не були затоплені морями і повенями, тому цілком імовірно, що давню символіку тризуба і жовто-блакитної барви наші предки успадкували з Атлантиди.

Те, що тризуб є одним з найдавніших знаків нашої землі, засвідчують наскельні малюнки, гончарні вироби, монети, прикраси.

Так, на Поділлі знайдено наскельні рельєфи з тризубом, зроблені у IV—III тисячоліттях до н. д., в Ольвії — зображення тризубів І тисячоліття до н. д., на монетах Боспорського царства карбували тризуби з V століття до н.д. Тризубом був увінчаний шолом Урартського царя в VII столітті н. д. Відомо також, що сармати використовували тамги-тризуби. Тамги збереглися і досі в кримських татар. Знак, подібний до тризуба, мають також литовці.

Зображення тризуба на монетах Київської Русі

За князівської доби в Київській Русі тризуб почав набувати сучасної графічної форми, хоча існувало багато різних варіантів малюнка у різних князів.

На певний час, від татаро-монгольської навали до козацької доби, тризуб зникає з активного вжитку, витісняється хрестом, шестикутною зіркою тощо. Хоча хрести різної форми біля підніжжя іноді мали завитки з двох боків, які підіймалися вгору, завдяки чому утворювався тризуб. Було багато зображень якорів, що нагадували тризуби і входили до складу родових гербів гетьманів Війська Запорозького.

Головна ідея тризуба — це число три, поєднання трьох основ буття, троїстість (тривимірність) життєвого простору. Основою світобудови є повна врівноваженість усіх енергій, тобто Абсолют. Порушення цієї рівноваги — два протилежні полюси: позитивний і негативний, чоловіче і жіноче, батьківське і материнське начала. Поєднання цих протилежних сил породжує третю — синівську силу, що і відображає тризуб.

Тризуб виражає найархаїчніші культи багатьох народів. Це, перш за все, культ Великої Праматері — Родоначальниці, культ Вогню (який є життєвою силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів — Дракона). Усі ці символи знаходимо в давній арійській міфології. Арії на своєму шляху з Подніпров’я до Індії залишили багатьом народам цей життєдайний знак — тризуб.

На землях України тризуб має безперервну багатотисячолітню традицію, він визнаний національним символом і символом України як держави (3 журналу).

ІІ. На матеріалі тексту та ілюстрації до нього (с. 153) складіть діалог про національну символіку України.

Використовуючи сайт ви погоджуєтесь з правилами користування

Віртуальна читальня освітніх матеріалів для студентів, вчителів, учнів та батьків.

Наш сайт не претендує на авторство розміщених матеріалів. Ми тільки конвертуємо у зручний формат матеріали з мережі Інтернет які знаходяться у відкритому доступі та надіслані нашими відвідувачами.

Якщо ви являєтесь володарем авторського права на будь-який розміщений у нас матеріал і маєте намір видалити його зверніться для узгодження до адміністратора сайту.

Ми приєднуємось до закону про авторське право в цифрову епоху DMCA прийнятим за основу взаємовідносин в площині вирішення питань авторських прав в мережі Інтернет. Тому підтримуємо загальновживаний механізм “повідомлення-видалення” для об’єктів авторського права і завжди йдемо на зустріч правовласникам.

Копіюючи матеріали во повинні узгодити можливість їх використання з авторами. Наш сайт не несе відподвідальність за копіювання матеріалів нашими користувачами.

Орфографія
§ 29. Правила переносу слів

Нерідко при написанні доводиться переносити слова з рядка в рядок.

Правила перенесення ґрунтуються насамперед на морфемній будові слова та складоподілі. Вони поділяються на загальні (орфографічні) і технічні (пов’язані з традиціями книгодрукування).

Основне правило: слова з одного рядка в інший переносяться за складами: кни-га, но-ве-ла, му-зи-ка, ком-по-зи-тор, ба-ро-ко, ар-хі-тек-ту-ра.

Загальні правила переносу

1. Одна літера не залишається в попередньому рядку й не переноситься в наступний, якщо навіть вона становить склад: ака-де-мія, на-ука, уя-ва, прислі-в’я (а не прислів’-я).

Тому не можна переносити такі слова, як мрія, орел, ясен, моя, алея, олія, ідея, арія.

2. Не можна розривати сполучення літер дж, дз, які позначають один звук: хо-джу (а не ходжу), від’їжджаю (а не від’їжджаю), ґу- дзик (а не ґудзик).

Але якщо дж і дз позначають два звуки (а це буває на стику морфем — префікса і кореня), то їх слід розділяти: підживляти, віджити, підземний, надзвичайний.

3. Апостроф і м’який знак при переносі не відокремлюються від попередньої літери: роз’-єднати, бур’-ян, Лук’-ян, силь-ний, стань-те, низь-ко, жень-ці, медаль-йон.

4. Не відривається й від попередньої літери, що позначає голосний: бай-ка (а не ба-йка), зай-чик (а не за-йчик), край-ній (а не кра-йній), грай-ся (а не гра-йся). Буквосполучення йо, ьо теж не розривається: га-йок, ра-йон, зна-йомий, третьо-го, осінньо-го, подзьо-даний, але: найобережніше (межа префікса і кореня).

5.3 двох однакових букв, що позначають збіг приголосних, одна залишається в попередньому рядку, а інша переноситься в наступний: письмен-ник, картин-ний. щоден-но, без-закон-но, міськ-ком, ім-міграція, ір-раціональний, віл-ла. Допускається подвійний перенос двох однакових приголосних, що виникли внаслідок подовження (асиміляції за м’якістю): жит-тя і жи-ття, узліс-ся і узлісся, подорож-жю і подоро-жжю, спросон-ня і спросо-ння, гіл-лястий і гі-ллястий, але: Іл-ліч, Іп-лівна (Ім’я по батькові).

6. При переносі складних і складно- скорочених слів не можна залишати в кінці рядка початкову літеру другої основи, якщо вона не становить складу: далеко-східний (а не далекос-хід- ний), дво-складовий (а не двос-кла- довий), біло-сніжний (а не білосніжний), крає-знавство (а не краєз-навство), шістна-дцять (а не шістнад-цять), Свято-слав (а не Святос-лав).

7. Односкладові префікси перед наступним приголосним кореня не розриваються: роз-писати, під-писати, від-писати, над-писати, об-писати. Кількаскладові префікси можна розділяти: пере-нести і пе-ренести, піді-гріти і пі-дігріти.

Односкладові префікси перед наступним голосним кореня можна переносити двояко: без-оглядно і бе-зоглядно.

8. Можна, але не бажано, залишати біля префікса початкову літеру кореня: при-йшов (прий-шов), при-слівник, на-ймення, на-рвати, за-клик, за-прошення, су-спільний, не-жданий.

9. Не можна розривати ініціальні абревіатури, а також комбіновані абревіатури, які складаються з літер і цифр: ООН, МАУ, ЛАЗ-105, ТУ-154.

10. У решті випадків можна довільно переносити слова за складами: Олек-сан-дра, Олек-са-ндра, Олек-санд-ра.

Це правило поширюється й на суфікси: україн-ський і українсь- кий, видав-ни-цтво і вадавниц-тво, коза-цтво і козац-тво.

Але при цьому треба стежити, щоб не спотворити змісту слова, тому все-таки ліпше перенос робити на межі кореня і суфікса.

Технічні правила переносу

1. Не можна переносити прізвища, залишаючи в кінці попереднього рядка ініціали або інші умовні скорочення, що до них відносяться: Т. Г. Шевченко (а не Т.Г. // Шевченко); В. А. Симоненко (а не В. А, // Симоненко); гр. Кравченко (а не гр. // Кравченко); тов. Васильченко (а не тов. // Васильченко); акад. (проф., доц.) Глушков (а не акад. (проф., доц.) // Глушков).

Примітка. Якщо імена та звання подаються повністю, то прізвища (а також імена по батькові) можна переносити: Ліна // Костенко і Ліна Василівна // Костенко, академік // Вернадський.

2. Не можна відривати скорочені назви мір від цифр, до яких вони належать: 2003 р. (а не 2003 // р.), 70 га (а не 70 // га), 50 см 3 або 50 куб. см (а не 50 // см 3 або 50 // куб. см), 100 г (а не 100 // г).

Примітка. Якщо назви мір подаються повністю, то їх можна переносити: 2004 // рік, 100 // грамів.

3. Граматичні закінчення, з’єднані цифрами через дефіс, не можна відривати й переносити: 5-й (а не 5 // -й), 8-го (а не 8 // -го), 10-ому (а не 10 // -ому).

4. Не можна розривати умовні (графічні) скорочення типу: вид-во, тов-во, ф-т, ун-тет, і т. д і т. ін., та ін. тощо.

5. Не можна переносити в наступний рядок розділові знаки (крім тире), дужку або лапки, що закривають попередній рядок, а також залишати в попередньому рядку відкриту дужку або відкриті лапки.

Міркуймо так!

Скільки варіантів переносу мас іменник розповсюдження? Для того щоб правильно перенести таке велике за кількістю літер слово, треба проаналізувати його будову й звернути увагу на фонетичні явища, закріплені орфографічно.

Отже, треба пам’ятати:

✵ у слові аж три префікси роз-, по-, в- і кінцевий приголосний префікса роз- не можна відривати;

✵ поділ слова для переносу бажано робити між префіксами: по // в;

✵ буквосполучення дж (чергування д – дж у корені) не можна розривати, бо це один звук;

✵ подвоєні літери -нн- (на означення подовжених приголосних) можуть переноситися двояко: -ння і н-ня.

Варіанти переносу: роз-по-всю-дже-ння, роз-по-всю-джен-ня.