Чим цінність картини Чорний квадрат

0 Comments

Все, що ви хотіли знати про “Чорний квадрат”, але боялись запитати

Понад сто років тому у спекотний літній день Казимир Малевич створив найвідомішу картину усього ХХ століття, яку всі знають як “Чорний квадрат”.

Тоді ще не було навіть назви новому художньому стилю, іконою якого стане знаменитий “квадрат” – супрематизму. А перша публічна презентація роботи відбудеться лише через шість місяців – у грудні 1915 року на “Останній футуристичній виставці картин 0,10”.

Малевич намалював перший “Чорний квадрат” швидко, під дією імпульсу, миттєвого осяяння. Він навіть не встиг підготувати чисте полотно – використав те, що було під рукою, на якому вже почав малювати іншу картину. І цей початковий малюнок добре видно на рентгенограмі першого “квадрата”.

К.Малевич. Чотирикутник, 1915 р. (авторська дата на звороті – 1913 р.). Зберігається в Третьяковській галереї

На рентгенограмі “Чорного квадрата” 1915 року видно малюнок, який К.Малевич починав малювати у 1913 році

На календарі Малевича цей день був 8 червня 1915 року, а за новим стилем це – 21 червня.

Вже понад 100 років тому відбулась революція у мистецтва, яку дослідники порівнюють за значенням із Ренесансом. Але якщо Ренесанс із теоцентричного зробив світ антропоцентричним, то Малевич вивів світогляд у відкритий космос, знімаючи земні обмеження з мистецтва, яке більше не повинно наслідувати видиму природну “реальність”, яку Малевич як раз називав ілюзорною.

Важко уявити, що такий світоглядний зсув міг відбутись нехай навіть у геніального Малевича за один лише день. І не відбувся.

Художник понад рік працював над пошуком нового, власного художнього напрямку. Він уже виріс із кубо-футуристичних експериментів, випробував можливості заумі та алогізми, створив цілу серію февралізмів, що випередили на багато десятиліть концептуальне мистецтво, і почав створювати безпредметні композиції, в яких колір та форма уже майже не прив’язані до природніх і стають все більш абстрактними.

Але ці композиції створені перед квадратом абсолютно інтуїтивно (як, до речі, багато чого у творчості Малевича), вони лише неусвідомлені розвідки художнього передбачення. Хоча пізніше Малевич віднесе ці роботи до другого етапу супрематизму.

Ще за рік до створення квадрату у 1914 році Малевич потрапив на читання футуристом-звукописцем Василіском Гнідовим своєї знаменитої “Поеми кінця”, яка складалась із 15 частин, кожна з яких була меншою за попередню.

А остання була просто білим аркушем. Наприкінці читання поеми Гнідов просто мовчки хрестив усю публіку…

Малевич мріяв створити систему абсолютно вільного мистецтва – позбавленого обмежень етичної концепції, що панувала з часів Античності.

В “Чорному квадраті” немає жодного зв’язку з ілюзорним предметним світом, він є результатом чистого творчого акту, а художник стає рівним природі, адже створює щось, чого не існує в природі, створене лише власним креативним даром.

Тому що квадрат – форма, що не зустрічається в природі, на відміну від кола чи трикутника. Квадрат є результатом чисто умоглядного процесу. Квадрат несе в собі рівність і баланс усіх сторін.

Малевич знайшов свою точку опори, свою ідеальну формулу ідеального мистецтва і все зійшлось в одному полотні. Коли пізніше його питали, що він відчував, коли писав “Чорний квадрат”, він розповідав, що між ним і полотном неначе спалахували червоні блискавки.

До речі, деякі дослідники, що мали можливість побачити той перший “квадрат” (він зберігається в архіві Третьяковської галереї і не виставляється для загального огляду), розповідають про надзвичайну енергетику, яка відчувається від полотна. Фактично художник пережив щось подібне до екстатичного містичного досвіду, він відчув, що “через нього світу явилось щось велике” і під цим враженням він тиждень “не міг їсти, пити та спати”.

Окрім рідних та Михайла Матюшина, ніхто не знав, над чим працював Малевич у своїй майстерні з квітня до жовтня 1915 року. І лише за кількома листами до Матюшина російській дослідниці Малевича Олександрі Шацьких вдалось реконструювати дату створення першого “Чорного квадрата”.

Ця робота матиме величезне значення для історії мистецтва. Те, що було зроблено інтуїтивно, приносить дивовижні плоди“, – пише Малевич в листі до Матюшина.

К.Малевич, О.Кручоних та М.Матюшин під час створення опери “Перемога над Сонцем” на фінській дачі М.Матюшина, 1913 р.

Сам Малевич ніде не задокументував дату створення картини, і більше того підписав його 1913 роком – коли в його ескізах до опери “Перемога над Сонцем” вперше зустрічається образ майбутньої ікони супрематизму.

В листопаді 1915 року Олександра Екстер підготувала виставку сучасного декоративного мистецтва: вишивки та килимів за ескізами художників в галереї Лемерсьє у Москві.

За каталогом, у виставці було три ескізи супрематичних композицій Казимира Малевича. Які саме ескізи, на жаль, достеменно невідомо. Але це перша поява супрематичних композицій поза майстернею Малевича і першими глядачами стали селянки з села Вербівка (зараз Черкаської області).

Малевич описував роботу так: “Квадрат = відчуття, біле поле = “Ніщо” поза цим відчуттям”. Для художника це було ядро спресованих смислів, розгортанню яких присвячене було усе його подальше життя і творчість.

“Квадрат” називають іконою нового світу, нового мистецтва. В ньому як в мікрочіпі закладені смисли нової епохи та нового усвідомлення людства, нового виміру існування мистецтва.

У супрематизмі Малевич втілив модель космосу (де немає гори, долу, ваги) і єдиний спромігся виразити відчуття невагомості (до речі, слово це введене саме Малевичем, як і слово супутник у космічному значенні).

Навіть його найближчі учні – Чашник, Суетін у своїх суперматичних роботах не змогли повторити цього ефекту. Малевич поєднує ці невагомі елементи з допомогою ритму – єдиної категорії, що поєднує космічний та земний виміри.

Ритм – основа життєвості, впорядкованості, єдності, пульс космічної енергії. При тому порядок не ієрархічний, а рівнозначний, як сторони квадрата.

І парадокс у абсолютній простоті картини.

Дійсно, 99,99% людей на Землі можуть “намалювати так само”: усі віком від 2-х до 120 років, будь-якої статі, раси, віросповідання, освіти, індивідуальних здібностей. Питання лише в тому “навіщо”.

Навіщо комусь робити це? Український художник Микола Маценко провів іронічну акцію “В кожну хату по квадрату”, закликаючи усіх бажаючих спробувати створити репліку роботи Малевича і розмістити її в своєму домі. І ніхто цього не зробив…

М.Маценко створює репліку “Чорного квадрата” для проекту “В кожну хату – по квадрату”

Художник зробив сам 100 реплік і продав 98 з них на Андріївському узвозі за символічні кошти, що ледве дорівнюють собівартості матеріалів. І ті “квадрати” Маценка є вже мистецтвом в квадраті, бо є результатом іншого мистецького твору іншого художника. І в своєму контексті говорять про зовсім інші речі, ніж хотів сказати Малевич.

Чорний квадрат може намалювати будь-хто. Це анонімна форма. Але “Чорний квадрат” єдиний в історії мистецтва і всі знають хто його створив.

І хоча Малевич не першим використав образ чорного чотирикутника, саме він зробив його найважливішою роботою в мистецтві ХХ-ХХІ ст.

Ще наприкінці ХІХ ст. французький журналіст, іронічний письменник зробив серію монохромних робіт, одна з яких була чорним прямокутником і увійшла в історію під назвою “Битва негрів у печері пізньої ночі”.

Альфонс Алле. Битва негрів у печері пізньої ночі, 1882 р.

А ще на початку XVII ст. англійський філософ-містик та астролог Роберт Фладд використав чорний квадрат для ілюстрації своїх ідей макро- та мікрокосмосу в трактаті “Utriusque cosmi maioris scilicet et minoris Metaphysica, physica atque technica Historia” (1617 рік).

“Чорний квадрат” є своєрідним ідеалом – він приклад абсолютної правдивості: він є тим, чим він є. Втілення форми абсолютної тотожності А=А.

Картина “Чорний квадрат” є власне чорним квадратом і нічим іншим.

Він долає прірву між річчю та її образом, між буттям та усвідомленням, пропонуючи універсальну утопічну мову, “супрематичне есперанто”.

Нарешті мистецтво і життя стають єдиним цілим, ототожнюються, що знаменує не кінець мистецтва, а навпаки лише його початок. “Чорний квадрат” – і крапка, що відділює усю попередню історію мистецтва, і кома, від якої починається новий етап розвитку, що заперечує завершеність і передбачає постійний розвиток і трансформацію.

Відразу після знаменитої виставки “0,10” мистецьке середовище розділилось на два табори: тих, хто категорично не хотів приймати ідеї нового мистецького напрямку, та пристрасних прихильників супрематичних ідей Малевича, для яких чорний квадрат став знаменом нового життя.

Останні зробили “Чорний квадрат” своїм символом: пришивали квадрати чорного полотна на одяг, підписувались чорним квадратом, таким собі масонським Орденом Чорного Квадрата (до речі, Малевича звільнили з посади директора ГІНХУКУ з обвинуваченням у містицизмі та створенні навколо себе містичної секти).

За лічені місяці “Чорний квадрат” став символом цілої епохи і зробив Малевича її ідеологом і лідером. Напевно, саме завдяки цій популярності Малевича так складно було позбутись радянській владі у середині 1920-х, коли його колег по цеху відправляли на північ чи просто розстрілювали.

Учні К.Малевича під прапором у вигляді “Чорного квадрата”, 1921-23 рр.

Малевич намалював пізніше ще кілька версій “Чорного квадрата”. Усього їх існує чотири, а кажуть навіть і п’ять. Але лише той один, перший, написаний 100 років тому спекотнім літнім днем у московській майстерні Малевича, стосується десятків монографій дослідників з усього світу вже понад півстоліття.

Він знаходиться в архіві Третьяковської галереї у Москві ще з 1929 року після закриття Музею живописної культури (першого музею сучасного мистецтва в СРСР, відкритого за ініціативи К.Малевича) і більшу частину свого існування схований в темній кімнаті сховища.

Хоча причина банальна – поганий технічний стан роботи (зокрема знаменитий кракелюр), але він неначе таємний скарб, що зберігають від сторонніх очей і лише обраним може пощастити побачити його вживу.

Супрематичний кабінет К.Малевича в ГІНХУКУ

На початку ХХ століття світ був охоплений Першою світовою війною, людство лише мріяло про недосяжний космос, люди потерпали від епідемій та голоду, щойно з’явився перший телефон, фотоапарат, а найбільша швидкість пересування не перевищувала 100 км/год.

Тоді картина Малевича була дійсно передбаченням нової епохи безупинного руху, динамічних трансформацій усіх сфер життя.

К.Малевич. Автопортрет, 1933 р. В правому нижньому куті підпис у вигляді чорного квадрата

Минуло століття, людство балансує на лезі, щоб не розпочати Третю і останню світову війну, космічні літаки бороздять простори Всесвіту, досягаючи сусідніх галактик, Земля перенаселена, адже люди навчились лікувати майже усі хвороби, швидкісний інтернет доступний майже скрізь на планеті, швидкість пересування обмежена лише фізичними можливостями людського тіла, але досі “Чорний квадрат” ділить людство на дві категорії: тих, хто категорично не сприймає його, і прихильників, які присвячують йому монографії, фільми та навіть пісні.

Отже, ера під знаком “Чорного квадрата” переходить у друге століття, а робота видатного киянина Казимира Малевича стає ще більш актуальною.

Ескіз до декорацій футуристичної опери “Перемога над Сонцем”, де вперше зустрічається чорний квадрат, 1913 р.

К.Малевич. Февралізм як емоціонізм. 1914-15.

Василіск Гнідов. Поема кінця. Каталог виставки “Мрія Татліна”. Лондон, 1973-74 рр.

К.Малевич. Февралізм. 1914-15.

Безпредметна композиція, написана до “Чорного квадрата”, але віднесена К.Малевичем до другого супрематичного періоду, 1915 р.

Тетяна Філевська, спеціально для УП.Життя

Вас також може зацікавити:

Украина на Венецианской биеннале: куда приводят мечты

Все, что нужно знать о представительстве Украины на Венецианской биеннале 2019

Як машини танцювали із людьми: балет кранів на ГогольFest і опера “Неро”. Повне ВІДЕО

Текстові матеріали, розміщені на сайті life.pravda.com.ua, можна безкоштовно використовувати в обсязі не більше 50% за умови прямого посилання у підзаголовку чи першому реченні матеріалу.

Матеріали з плашкою PROMOTED є рекламними та публікуються на правах реклами. Редакція може не поділяти погляди, які в них промотуються. Матеріали з плашкою СПЕЦПРОЄКТ та ЗА ПІДТРИМКИ також є рекламними, проте редакція бере участь у підготовці цього контенту і поділяє думки, висловлені у цих матеріалах.

Редакція не несе відповідальності за факти та оціночні судження, оприлюднені у рекламних матеріалах. Згідно з українським законодавством відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець.

Всі матеріали, які розміщені на цьому сайті із посиланням на агентство “Інтерфакс-Україна”, не підлягають подальшому відтворенню та/чи розповсюдженню в будь-якій формі, інакше як з письмового дозволу агентства “Інтерфакс-Україна”.

Не Чорним квадратом єдиним: чому Малевич українець

Кожен знає про “Чорний квадрат” Казимира Малевича. Однак далеко не кожен розуміє, у чому суть геніальності цього художника. У день народження авангардиста згадуємо його біографію, мистецтво та чому можемо вважати його українським художником.

Чи можемо вважати Малевича українським художником?

За право називати Казимира Малевича своїм ведуть суперечки одразу три країни! За іронією долі, окрім України, на нього претендує Польща і Росія. Дві держави, з якими ми і так маємо чимало спірних питань. Отже, як кожна з країн пояснює національну приналежність Малевича саме до їхнього народу.

Польща

Польська сторона обґрунтовує це тим, що сім’я Малевича була польською. Відповідно його рідною мовою теж була польська. Адже це мова, якою користувалися його члени родини. З батьками Малевич справді розмовляв польською. Однак, за свідченнями очевидців, на вулиці він говорив українською.

Росія

Представники Росії наголошують, що художник прожив чимало років на території їхньої держави. Тут він багато творив і залишив свою творчу спадщину.

Зауважимо, у дитинстві для митця російська мова була екзотичною. Він вивчив її значно пізніше, після польської і української. І до самої смерті в його розмовах проскакували польські та українські слівця.

Україна

Малевич народився у Києві.

Будинок, в якому народився Малевич

До 17-ти років художник неодноразово переїжджав і жив у різних містечках і селах України. Часті переїзди були пов’язані з професійною діяльністю батька – він був інженером на цукровому виробництві. Він встиг пожити на Поділлі, Чернігівщині, Харківщині.

Саме на території України Малевич почав вчитися малювати. Його професійне навчання розпочалося у Київській мистецькій школі в Миколи Пимоненка (відомий український художник-живописець).

Але це не основне. Важливо, що в анкетах у графi “на­цiональ­нiсть” Малевич неодноразово писав про себе “українець”. А це явно свідчить про те, що художник вважав себе українцем.

Митець не раз згадував, що на його творчість величезний вплив мало життя в українських селах. Він допомагав розмальовувати печі, мазати глиною долівки, малювати по стінах візерунки. Ці нескладні побутові заняття були для нього мистецтвом.

Вже живучи в Росії, Малевич писав, що його тягне до Києва. Свої наукові праці він писав українською.

Малевич часто писав українською

Життя генія

Зрештою, не так важливо, якої національності був художник. Адже його творчий здобуток – світового рівня. Малевич є одним із засновників абстрактного мистецтва.

Як ми вже згадували вище, дитинство і юність художник провів в Україні, часто змінюючи місце проживання. У 25 років він переїхав до Москви. Тут продовжив художню освіту. Брав участь у виставках, почав викладати.

У 1927 році переїхав до Києва і збирався залишитися там назавжди. Однак тут почалися справжні репресії проти інтелігенції… Його, як і інших професорів, які мали дореволюційну освіту, звільнили. Почався тиск і переслідування. Тож Малевич був змушений повернутися до Росії. У 1930-му в Києві все ж відбулася виставка художника.

Далі Малевича пробували звинуватити у співпраці з Німеччиною. Він був у катівні, його змушували зізнатися у шпигунстві. Однак він не піддався. За недовгий період митець занедужав і у 1935 році помер. Від онкологічної хвороби він повільно згасав 2 роки.

Доглядала його третя дружина – молодша на 23 роки українка Наталія. У попередніх двох шлюбах в Малевича були діти.

Незадовго до смерті, з третьою дружиною

Важливий факт у біографії Малевича: він єдиний український художник, який відображав у той час у своїх роботах Голодомор в Україні. Цій трагічній сторінці з життя українців була присвячена ціла серія робіт. Наприклад, на картині “Де серп i молот, там смерть i голод”, олiвцем зображенi три фi­гури, риси обличчя в яких замiненi на серп i молот, хрест i труну.

Єдиний, хто малював Голодомор

Загалом творчий доробок художника оптимістичний, яскравий. Однак серія робіт на межі 32-33-х років моторошна і трагічна. Тут багато трун, хрестів, снопів, почорнілих людей.

Творчість: коротко, що творив Малевич

Малевич – один із засновників нових напрямків в абстрактному мистецтві – супрематизму та кубофутуризму.

Що таке супрематизм? Напрям авангардного мистецтва, який характеризується безпредметністю та геометризмом. Він перейшов і широко застосовується у плакаті, графіці та урбаністиці.

За Малевичем, у цьому стилі живопис абсолютно і остаточно відривається від намагань зобразити реальний світ. Він був переконаний, що митець має зосередитися на кольорі, формі, фактурі. І лише тоді отримає справді живописний твір.

Власне у цьому стилі виконаний геніальний “Чорний квадрат”. До нього автор дійшов не одразу. Спочатку він творив у стилі супрематичного живопису, портрету. Далі, власне, був “Чорний квадрат”. До речі, окрім нього є й “Червоний квадрат”. Усі його твори цього періоду мають довгі розгорнуті назви. Наприклад “Червоний квадрат” називався спочатку “Живописний реалізм селянки у 2-х вимірах”.

А завершенням становлення супрематизму художника вважається полотно “Біле на білому”. Тут бачимо не лише відсутність предметів, але й кольору. Картина створена у 1918 році.

Завершальний етап супрематизму Малевича: 1918 рік

У 1920-х роках він повертається до зображальності, але вже збагаченої досягненнями супрематизму.

Малевич у своїх роботах намагається відійти від земних рамок краси. Він обґрунтовував своє розуміння твору мистецтва як самостійного планетного світу. До речі, саме він придумав вираз “супутник Землі”. У його роботах зникають земні поняття “верх”, “низ”, простір. Він наче намагався дивитися на світ з космосу.

Пізньому Малевичу мистецтвознавці дали прізвисько Мужицький. Адже персонажами його картин переважно є селяни.

Попри найвідоміший саме “Чорний квадрат”, загалом творчість художника мистецтвознавці вважають світлою, яскравою, життєствердною.

На жаль, в Україні робіт Малевича небагато. Його останній автопортрет зберігається в приватній колекції в Києві. Роботи ж митця можна знайти у найпрестижніших галереях світу.

“Чорний квадрат” Малевича: українське коріння

Чорний квадрат. У Києві є вулиця його імені. Його творчість знають – але насправді тільки здається, що знають. Досі чомусь вважають його, етнічного поляка, “Казимира Великого”, російським художником, хоча сам він вважав себе українцем.

8 червня – символічна для нас дата. Саме цього дня 1915 року було виставлено перший варіант знаменитої картини Казимира Малевича (1879 – 1935) “Чорний квадрат”. Здається, це найбільше знаменита картина художника, сьогодні вона коштує мільйони. Саме її згадують, варто назвати прізвище “Малевич”, начебто митець більше нічого не створив (хоча в нього є і “Супрематика”, і “Чорне коло”, і “Червоний квадрат”, і “Чорний хрест”, і безліч іншого).

Про неї навіть ходять анекдоти – наприклад, що в галереї був скандал, бо “Чорний квадрат” повісили догори ногами. Або жартують, що це “Чорна кішка в темній кімнаті”. На уроці біології нам давно наводили цей твір як приклад зорового сприйняття: адже кожний бачить по-своєму “Чорний квадрат”. Для когось це просто квадрат, для когось – пітьма, порожнеча… Але загадок ще більше. Так само є загадки про самого художника. Про Казимира Малевича ходять легенди, деякі факти він неточно повідомляв про себе сам.

Що саме відомо нам – щоб зрозуміти “Чорний квадрат”? Перегорнімо українські сторінки дитинства і юності митця.

Казимир Малевич у молодості

Казимир Малевич народився в Києві. Спочатку роком народження називали 1878 рік, але відносно нещодавно зазирнули в записи костелу Святого Олександра, де хрестили майбутнього художника. І з’ясували, що народився митець 1879 році. Потім Малевич згадає: “…мене все міцніш тягнуло до Києва. Неповторним залишався у моїй пам’яті Київ. Будинки, вимурувані з кольорової цегли, гориста місцевість, Дніпро, далекі обрії, пароплави. Усе його життя впливало на мене дедалі більше”.

Донедавна стверджували, що Малевич народився на вулиці Бульйонській (там само, де певний час мешкав Максим Рильський). Насправді митець народився на нинішній вулиці Жилянській, де був маєток його тітки, Марії Оржеховської.

Незаможна сім’я Малевичів мала чотирнадцять дітей (першим був Казимир), але вижило дев’ятеро. Римо-католики, шляхетське коріння. Поляки, мали білоруське коріння (що взагалі для шляхти не дивно). Удома розмовляли польською, на людях – українською (принаймні, цією мовою володів Казік, тобто Казимир, і, головне, – дуже її любив). Вирісши, Малевич для колориту – а може, просто не бажаючи забувати дитинство? – говорячи російською, вставляв українізми.

Дитинство минуло в Києві, на Сіверщині, на Слобожанщині, Волині… І саме в Києві Малевич вирішив стати художником: коли батько, управитель цукроварні Северин Малевич, узяв найстаршого сина до нашої столиці, Малевич-молодший побачив там у вітрині картину (дівчинка чистила картоплю). Хлопчика дуже вразило, що можна створити фарбами ціле видовище. А побачивши маляра, який фарбував дах зеленим, Малевич ще більше здивувався: дах ставав таким, як дерева довкола. Пізніше художник згадає: “Київ ставав новим середовищем, котре впливало на мою психіку. Він розкривав мені нове буття мистецтва”.

Казимир Малевич. “Конотопська Джоконда”, одна з найбільше ранніх робіт

Казимиру не купляють ні олівців, ні фарб – і тоді він винаходить барвники сам. Мати, Людвіга Олександрівна (з дому Галиновська), – до речі, поетеса і взагалі творча особистість, – так згадувала про свого сина: “…він постійно щось малював. Постійно товк у ступці то синьку, то дубову кору. Розводив фарби, в’язав пензлики з курячого пір’ячка, з ниток… Коли не було паперу, міг почати малювати свої картинки просто на біленій стіні. Ну звідки в ньому це?”. І саме мати подарувала синові етюдник і набір фарб (знову ж таки в Києві!) та всіляко сприяла, щоб Казимир став художником.

Далі починається цікавий період життя. 1890 року Малевичі переїжджають до села Пархомівка, де живуть до 1895. Там Северин Малевич працює на цукроварні, хоче привчити сина до свого фаху. Про Пархомівку художник потім згадує у документах, але отут і починається загадка. Бо донедавна вважали, що це село під Києвом. А виявилося, що під Харковом – сьогодні Краснокутський район Харківської області. Просто Малевич не уточнював, якого саме уїзду і губернії це село. Уродженці тамтешньої Пархомівки зберегли спогади про художника, а ще кажуть, що в “київській” Пархомівці не було цукроварні. Також на фото Малевича того періоду чітко стоїть підпис: “Харьковская губерния”. Харків’яни навіть кажуть півжартома-півсерйозно, що на “Чорний квадрат” Малевича надихнув… чорнозем.

І це ще не все. Побачивши в селі, як наші жінки білять і розмальовують хати (а це вважалося саме жіночою прерогативою), Казимир Малевич був у захваті. І нарешті зумів проявити себе як художник. Не диво – адже наш український орнамент усіх вражає. Перша спроба “Казіка” малювати хату – яскравий півничок у кутку. Отже, Казимир став за духом українцем не тому, що в селі бігав босоніж і їв сало та інші наші страви, а тому, що нарешті твердо вирішив, що його покликання – живопис. Як не хотів Северин Малевич, щоб син став агрономом (“Художники сидять у тюрмі!”), Казимир наполіг на своєму. У шістнадцять років малює своє перше полотно – “Місячна ніч” – і продає за п’ять рублів. Рубль – тоді це було багато.

Саме в Україні Малевич уперше побачив і відчув символи. На хатах, на грубах, на вишивках… І так його несвідоме стало готуватися до нового стилю – супрематизму. Сучасники казали, що Малевич відчував символи як ніхто. І навіть більше: він малював ескізи та продавав їх. 1915 р. була серія “Супрематисти – для сільської артелі”.

Казимир Малевич за роботою

Але це було потім. Що в юності? 1895 – 1896 рр. – справдилася мрія Казимира. Нарешті він може навчатися на художника. Це роки навчання в Київській малювальній школі Миколи Мурашка. А першим учителем Малевича стає теж художник – Микола Пимоненко. Сам юний Казимир запам’ятався як той, хто любив українські пісні та охоче їх співав (наприклад, “Гуде вельми вітер в полі”), а також обожнював забороненого “Кобзаря”.

Через півроку почнеться російський період життя Малевича. Але до кінця днів своїх ніде так гостро митець не почувається українцем, як на чужині. В анкетах він пише “українець” і так себе називає в розмовах, у спогадах… Намагається привчити до української ідентичності своїх братів і сестер.

А що ж “Чорний квадрат”? Щоб зрозуміти його, треба знати літературу, філософію, а головне – контекст тої доби. З реалізмом покінчено. Митці розгублені. Потрібно нове мистецтво, але яке? Так виникає авангардизм.

Самого Малевича називають кубістом. Проте митець пройшов шлях і футуриста, і кубофутуриста, а головне – це супрематика, тобто безпредметність. Перші виставки молодого художника критикують. Найбільше критикував Малевича інший талановитий художник, Олександр Бенуа. В його уявленні це було примітивізм і навіть блюзнірство, як заміна іконі: “Чорний квадрат у білому окладі”. Водночас визнавав, що цей “Чорний квадрат” непростий. А молодий Казимир каже: “Плювати, що лаяв нещадно, зате помітив!”.

Перший варіант “Чорного супрематичного квадрата”, 1915

Відомо, що художник створив чотири варіанти “Чорного квадрата”, досягаючи досконалості. Уперше, написавши цю картину, зрозумів, що змінив мистецтво. Трапляється так, що спочатку з’являється результат як наслідок інтуїції, і лише потім митець теоретично формулює, що саме створено. Після цієї роботи Казимир Малевич написав п’ять томів філософських праць, де, зокрема, і пояснював появу “Чорного квадрата”. Але все одно ця картина залишилася загадкою і тоді, і сьогодні.

Але коли з’явився “Чорний квадрат”? Для цього треба знати… художню літературу. Бо Малевич співпрацював з поетами-футуристами. 1913 року була вистава-опера “Перемога над Сонцем” (поет Олексій Кручьоних, композитор Михайло Матюшин і як художник – сам Малевич). Епоха вимагає синтезу мистецтв – слова, музики і живопису. Отоді й виник чорний квадрат, який заступав сонце. Чорне на білому. Можна казати про підготовку до шедевру.

Готуючи ескізи костюмів героїв, Малевич раптом зафарбовує їх – і так виникає чорний квадрат. Є й інші версії. Наприклад, що художнику не сподобалась якась його картина, він замазав її – і раптом знайомий, зайшовши до майстерні, побачив результат і скрикнув: “Геніально!”. Інші вважають, що цей квадрат нічого не значить. Але є точні факти.

Наприклад, що “Чорний квадрат” намальований не чорною фарбою. Просто Малевич змішав усі барви. Якщо змішати все, вийде чорний колір, – це нам ще змалечку пояснювали на уроках. Але не кожний стане Малевичем. Адже “Чорний квадрат” – який варіант не візьмемо – насправді не ідеальна фігура, тобто не зовсім квадрат. У чому розгадка шедевру? У перспективі? У пропорціях, як змішано фарби? У світлі, тінях? Неважливо, головне – дивитися.

Виставка “0,10” Петербург, 1915. Представлений і “Чорний квадрат”

Техніка Малевича складна (як би не лаяли митця за життя – мовляв, так і дитя намалює). Щоб досягти ефекту чорної фарби, він мішав синій колір, краплак тощо. Білий теж у Малевича не чистий білий: там є зелений відтінок, рожевий… В інших так би не вийшло. Але цей художник – майстер ілюзії.

Уперше окремо “Чорний квадрат” виставили 1915 року. Остання футуристична виставка (самі учасники назвали її такою) називалася “0,10”. Нуль – це відсутність предметних форм у новому мистецтві, бо супрематизм – безпредметний. 10 – десять учасників виставки. З футуризмом було покінчено. Почався супрематизм.

Для Малевича і його сучасників “Чорний квадрат” – початок нового мистецтва. Це Абсолют. Уже немає зрозумілих форм, де яблуко – це просто яблуко. Людей уже не малюють такими, які вони є. Хай живе деформація – але талановита, виразна, яка підкреслює душу.

У 20-тих роках Малевич знов опиняється в Україні, де живе до 1930 р. Художнику дуже допомагає Микола Скрипник. Починається сприятливий період. Казимир Малевич друкує свої україномовні статті про мистецтво в Харкові, а ще викладає – принципово тільки українською – у Київському художньому інституті. Знайомиться з Михайлом Бойчуком, Федором Кричевським, Василем Касіяном та іншими видатними українськими митцями. Здалося б, усе налагоджується?

Але починається хвиля репресій – і Малевичу доводиться тікати. Не могли йому простити і того, що він у малюнках віддзеркалював Голодомор (який почався ще до 1932 року!). Митець міг би сам виїхати до Франції, Польщі чи інших країн, але неможливо кинути родину, дітей. І тут Малевич стає невиїзним, тобто за кордони СРСР не може потикнутися. Нормальним варіантом здається Ленінград – але й там художнику не дають спокою, ув’язнюють, катують… Коли застрелився Володимир Маяковський (до речі, з українського роду), Малевич пише: “Я не можу піти, як він, але й жити тут більше не можу”. Єдиний просвіт – це творчість.

Казимир Малевич був світлою людиною, хоч і складною. З одного боку, високо себе ніс, міг здатися гоноровим (і почуття власної гідності йому не могли простити), але з іншого – умів дружити, ділитися знаннями, а ще допомагав студентам – матеріально, та ще й так, щоб вони не здогадувалися, від кого допомога. На схилі літ художник почав цінувати сім’ю. І від супрематизму повернувся до того, чим почав – до пейзажів та до портретів рідних.

Він був своїм в Україні та у Варшаві, де його буквально носили на руках. А інший ґрунт виявився чужим. Проте, хоча похований Малевич у нинішньому Санкт-Петербурзі, духовно митець лишається нашим.

Отже, у Києві та взагалі в Україні є місця, пов’язані з Казимиром Малевичем. Олександрівський костел – чи минаємо його, чи заходимо всередину (неважливо, на месу чи просто так). Вулиця Казимира Малевича. Навіть просто українські хати. Особливо розмальовані – будьмо певні: це вони надихнули художника. І навіть наша земля (сподіваємося, багатостраждальний чорнозем не виснажать!) – чим не “Чорний квадрат”?

Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]