§ 1. Календарний та історичний час

1. Історичний час. Ми часто чуємо словосполучення: «урочиста дата», «дата народження» тощо. Що означає слово «дата»? Це точний календарний час будь-якої події: день, місяць і рік. Так, історичним фактом, який належить до минулого, є дата вашого народження. Будь-який історичний факт відбувся в певний час у певній частині простору. Дата вашого народження — це початок вашої історії. День, місяць і рік вашого народження — це час, а місце, де воно відбулося, — це простір. Історія як наука про розвиток людства від найдавніших часів досліджує життєдіяльність людей, що відбувалася в певному часі й просторі.

Простір як місцевість ми можемо побачити. Той самий простір, що існував у минулому, відображає історична карта. Це ми вивчатимемо в наступній темі. Час же побачити не можна, але можна відчути. Тому постає питання: як саме люди відкрили існування часу і розпочали його вимірювати? Імовірно, це відбулося в результаті спостережень за навколишнім світом, який розвивається певними циклами. У природі день поступається ночі, а після неї розпочинається новий день і так далі. Змінюються фази Місяця, положення Сонця на небі, пори року тощо. Саме такі спостереження явищ дозволили людям створити календар, що поділив час на дні, місяці та роки. Календар дозволив упорядкувати окремі факти, визначити, яка подія відбувалася раніше, а яка — пізніше. Тобто стало можливим визначити її історичний час. Це вивчає наука хронологія. Перелік подій за датами називається хронологічною таблицею.

Календар — це спосіб підрахунку днів у році, система відліку часу. Вона заснована на періодичних явищах природи: змінах пір року, фаз Місяця, руху Сонця.

Слово «календар» походить від латинського слова «калео», яке означає «вигук», «сповіщення». У римлян була традиція, що про початок першого дня кожного місяця оголошувала спеціальна людина — глашатай. Цей день у римлян мав назву «календи». Звідси й походить слово «календар». Традиція також існує і в мусульман: про початок нового місяця сповіщає барабанний бій.

Зображення першого сонячного календаря. Єгипетський папірус.

Історичний час — часова характеристика історичного процесу (зміна пов’язаних між собою історичних подій). Хронологія — наука про вимірювання історичного часу.

2. Календар. Тривалий час людство не мало єдиного календаря. Перші відомі календарі були створені близько 7 тисяч років тому на Близькому Сході на основі спостережень за змінами фаз Місяця. Такий календар називають місячним. Перший сонячний календар винайшли давні єгиптяни. У ньому було 365 днів, які розподілялися на 12 місяців, день і ніч мали 12 частин. Календар єгиптян понад 2 тисячі років тому запозичили римляни, внесли до нього зміни й запровадили за часів правителя Давнього Риму імператора Юлія Цезаря. Тому він отримав назву юліанський. Однак цей календар не зовсім точно відображав реальний час на Землі. Виникла потреба створити новий. Календар, яким ми користуємося сьогодні, має назву григоріанський, тому що він був запроваджений 400 років тому Папою Римським Григорієм XIII.

ВІДПОВІДНІСТЬ СТОЛІТЬ РОКАМ

Століття

1982 рік: як рахували вік Києва

Звідки взялася така точність? На перший погляд, все логічно: 1982-го пишно відзначали 1500-літній ювілей, відтоді минуло 34 роки.

Гаразд, а як порахували, що саме того року Києву виповнилося 1500? Із цим трохи складніше.

В радянські часи до середини 1970-х визначення віку Києва цікавило хіба що археологів. Широкий загал і, тим більше, партійних керівників це питання жодним чином не хвилювало. Тогочасні книжки, присвячені столиці УРСР, обмежувалися тим, що рекомендували місто як одне з найстаріших у Радянському Союзі.

У другій половині 1970-х виникла ідея відсвяткувати ювілей Києва. Кажуть, ініціатива належала академіку Петрові Троньку – не лише історику й видатному діячу в справі охорони пам’яток, але також і тогочасному віце-прем’єру УРСР. Мовляв, пан Тронько, маючи доступ на найвищих кабінетів республіки, озвучив таку ідею комусь із високопосадовців, і справа закрутилася.

За іншою версією, ініціатором була заступниця київського міського голови Галина Менжерес. Вона за посадою побувала на пишному святкуванні ювілею Єревана й захопилася зробити щось подібне у Києві. Зрештою, закохала в цю ідею і мера міста, і керівників республіканського рівня.

Щоправда, не виключено, що пропозиція надійшла від Валентина Згурського, який 1979 року очолив міськвиконком Києва. Принаймні сам він у численних інтерв’ю озвучував саме таку версію.

Вік за версією ЮНЕСКО

Хай там як, ідею святкування ювілею міста схвалили на рівні керівництва УРСР. Залишалося визначити вік ювіляра. І це питання виявилося найскладнішим.

Автор фото, STANISLAV TSALYK

Посвідчення до медалі “В пам’ять про 1500-ліття Києва” з підписом мера Валентина Згурського

За словами Валентина Згурського, саме в той час у Матенадарані (вірменське сховище давніх рукописів) виявили документи, в яких Київ як поселення згадується 2500 років тому. Пакет документів саме з таким віком міста відправили на розгляд ЮНЕСКО. І одержали відповідь очільника цієї організації пана М’Боу: ЮНЕСКО не святкує дні міст. Можливе святкування лише дати утворення держави Київська Русь і Києва як її столиці.

З берегів Дніпра у відповідь запропонували відсвяткувати 2000-ліття Київської Русі та Києва. Пропозиція розглядалася в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі на площі Фонтенуа.

Запрошені на засідання європейські фахівці не погодилися з наведеною киянами цифрою. Під час їхніх критичних виступів Київ “молодшав” просто на очах. Коли ішлося про 1500-ліття, президент Академії наук УРСР Борис Патон, що був присутній на засіданні, напівжартома порадив Валентину Згурському: “Швидше йди на трибуну і погоджуйся. Інакше зріжуть ще кілька сотень років!”. Той так і зробив. Начебто у такий спосіб з’явилося офіційне рішення ЮНЕСКО про святкування 1500-ліття Києва у 1982 році.

Вік за погодженням зі “старшим братом”

За іншою версією (більш поширеною), сперечання щодо віку міста-ювіляра відбувалося між Києвом і Москвою. Адже таке потужне свято можна було влаштувати лише за згоди Кремля. Кияни хотіли відзначити 3000 років існування рідного міста, посилаючись на результати археологічних розкопок.

Автор фото, STANISLAV TSALYK

Ювілею Києва присвятили спеціальну поштову марку номіналом 10 копійок

Але москвичі зажадали доказів, що Київ уже тоді був містом, а не просто тимчасовою стоянкою древніх людей чи поселенням. У білокам’яній міркували так: якщо вік Москви рахують з 1147 року, тобто першої згадки в літописах, то давайте так само зробимо і щодо Києва. Є відомості, що у ІХ столітті Київ точно існував як місто. Отже, вік Києва – трохи більше тисячі років.

Навіть про 1500 років москвичі не хотіли чути. Зрештою, стало зрозуміло: проблема не так наукова, як ідеологічна. Адже Москва, яка 1947-го відсвяткувала своє 800-ліття, приревнувала, що Київ виглядатиме набагато старшим. А це підриває статус столиці СРСР як “старшого брата”.

Автор фото, STANISLAV TSALYK

Один з багатьох значків, випущених до 1500-ліття Києва

З Києва постійно надсилали до Москви нові й нові докази древнього віку міста, але безрезультатно. Кажуть, ситуація змінилася лише після телефонного дзвінка Володимира Щербицького, тодішнього очільника УРСР, до Леоніда Брежнєва. Вони були у дружніх стосунках. Москва погодилася “накинути” Києву кілька століть і дозволила святкувати 1500-річний ювілей.

Володимир Щербицький так прокоментував компромісне рішення: “Відзначимо 1500-річчя за життя нинішнього покоління. А якщо нащадки вирішать, що ми помилилися, нехай собі відзначать інший ювілей”.

Яким є насправді вік Києва – питання, не вирішене й нині. З одного боку, академік Петро Толочко вважає, що 1982 року навіть поспішили святкувати 1500-ліття – на його думку, Київ на той час мав максимум 1400 років. З іншого боку, напередодні фіналу чемпіонату Європи з футболу, що проводили у Києві 2012 року, лунали заклики перерахувати вік столиці і довести, що вона старша за єгипетські піраміди…

То як коректно датувати День Києва? Певно, так: день нашого улюбленого міста ми святкуємо у 34-й раз.