Скільки передач до Ман

0 Comments

МАН – Основні вимоги до учнівських робіт

1. На конкурс подаються роботи проблемного (пошукового) характеру, які відповідають віковим інтересам та пізнавальним можливостям учнів, свідчать про обізнаність учасника конкурсу щодо сучасного стану галузі дослідження, опанування ним методики експерименту.

Тематика науково-дослідницьких робіт має відповідати напрямам секцій наукових відділень Малої академії наук України.

2. Кожна робота має ґрунтуватись на певній науковій та експериментальній базі, містити власні дані дослідів, спостережень чи пошукової роботи; їх обробки, аналізу та узагальнення; посилання на відповідні наукові джерела та відображати власну позицію дослідника.

У роботі мають бути чітко відображені наступні аспекти: визначення мети, об’єкта та предмета дослідження, завдання, методика дослідження, відмінність та перевага запропонованих підходів та результатів. Зміст та результати досліджень викладаються стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів, міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва роботи має бути стислою та відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.

3. До наукової роботи обов’язково додаються відгуки наукових керівників та рецензії відповідних фахівців (досвідчених педагогів, науковців, спеціалістів із певної галузі).

Достовірність наведених у роботі результатів підтверджується науковим керівником у відгуку.

4. Науково-дослідницька робота оформлюється у двох примірниках: один використовується журі під час оцінки роботи, другий – учасником під час захисту. Примірники мають бути ідентичними.

5. До розгляду не приймаються роботи, тема та зміст яких не відповідають профілю секції; роботи, що були представлені в попередні роки та не мають суттєвого доопрацювання; роботи, які є плагіатом; компілятивні роботи без самостійного дослідження, опрацювання джерел і власних висновків з обраної тематики.

Автори цих робіт після етапу заочного оцінювання науково-дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію і до участі в наступних етапах конкурсу не допускаються.

Також до розгляду не приймаються роботи без тез, відредагованих та оформлених відповідно до даних вимог.

Структура роботи

Робота має бути побудована за певною структурою. Основними її елементами в порядку розташування є: титульний аркуш, тези, зміст, перелік умовних позначень (за необхідності), вступ, основна частина, висновки, список використаних джерел, додатки (за необхідності).

Вимоги до змісту роботи

1. Титульний аркуш.

Титульний аркуш є першою сторінкою роботи, що заповнюється за зразком.

У тезах (текст обсягом до 1 сторінки) подається стисла характеристика змісту науково-дослідницької роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також у них зазначаються висновки та отримані результати проведеної роботи.

У заголовку тез наводяться такі дані: назва роботи; прізвище, ім’я, по батькові автора; назва територіального відділення МАНУ; назва базового позашкільного навчального закладу; навчальний заклад; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові, посада (за наявності – науковий ступінь, вчене звання) наукового керівника.

Зміст подається на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.

Зміст фактично має бути планом науково-дослідницької роботи і відображати суть поставленої проблеми, структуру та логіку дослідження.

4. Перелік умовних позначень, символів, скорочень і термінів (за необхідності).

Якщо в роботі використано специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подається у вигляді окремого списку, який розміщується перед вступом.

Перелік має розташовуватись двома стовпчиками. Ліворуч в абетковому порядку наводяться умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, праворуч — їх детальну розшифрування.

Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюються менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводиться у тексті при першому згадуванні.

У вступі коротко обґрунтовується актуальність і доцільність обраної теми, підкреслюється сутність проблеми; формулюється мета роботи та зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження, подається перелік використаних методів дослідження; дається характеристика роботи (теоретична, прикладна); вказуються нові наукові положення, запропоновані учасником конкурсу особисто, відмінність одержаних результатів від відомих раніше та ступінь новизни (вперше одержано, удосконалено, набуло подальшого розвитку); повідомляється про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт — прикладну цінність отриманих результатів.

У випадку використання в роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід відмітити цей факт і зазначити конкретний особистий внесок учасника. Також вказуються відомості про публікацію роботи та апробацію її результатів (за наявності).

Обсяг вступу – 2-3 сторінки.

6. Основна частина.

Основна частина науково-дослідницької роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів.

Кожний розділ починається з нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом вибраного напряму та обґрунтуванням застосованих методів досліджень. У кінці кожного розділу формулюються висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основні висновки від другорядних подробиць.

В основній частині роботи наводиться характеристика джерел для написання роботи та короткий огляд літератури з даної тематики (не повинен перевищувати 20% обсягу основної частини), окреслюються основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, вказуються питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовується вибір напряму досліджень, наводиться методика і техніка дослідження; подаються відомості про обсяг дослідження; викладаються, аналізуються та узагальнюються отримані результати, дається їх оцінка.

Зміст основної частини має точно відповідати темі роботи та повністю її розкривати.

Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язку наукової проблеми та поставлених завдань, зроблених у процесі аналізу обраного матеріалу оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, новизну, теоретичне і (або) прикладне значення, наголосити на кількісних та якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів та навести рекомендації щодо їх використання.

8. Список використаних джерел.

Список використаних джерел – елемент бібліографічного апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.

Список використаних джерел слід розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний у користуванні та рекомендований під час написання роботи), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку.

Відомості про джерела складаються відповідно до вимог, зазначених у стандартах: ДСТУ ГОСТ 7.1 – 84 «СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582 – 97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила», ДСТУ 3008 – 95 «Документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура і правила оформлення».

книга трьох авторів оформлюється так: Дудюк Д. Л., Максимов В. М., Оріховський Р. Я. Електричні вимірювання: Навч. посіб. – Л.: Афіша, 2003. – 260 с.

збірник: Цеков Ю. І. Підтекст художнього твору і світовідчування письменника // Проблеми сучасного літературознавства. – Одеса, 1998. – С. 149-180.

стаття із журналу: Дзюба І. М. Україна перед сфінксом майбутнього // Науковий світ. – 2004. − № 2. – С. 2-6.

Електронні джерела оформлюються відповідно до загальних правил опису літературних джерел, при цьому в квадратних дужках після назви зазначається: [Електронний ресурс]. В кінці – Режим доступу: http://www.psyh.kiev.ua.

Наприклад: Королько Л. М. «Голодомор 1932-1933 на Сватівщині». – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://svatovo.ws/famine/index.html.

Посилання на сайти, портали, Інтернет-ресурси розміщуються окремо в кінці списку використаних джерел без нумерації під заголовком: «ІНТЕРНЕТ-РЕСУРСИ». Наприклад: http://www.botany.kiev.ua.

У додатках містяться допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття роботи, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули і розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.

Правила оформлення роботи

1. Загальні вимоги.

Науково-дослідницька робота друкується шрифтом Times New Roman текстового редактору Word (або Open Office) розміру 14 на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці).

Поля: ліве, верхнє і нижнє — не менше 20 мм, праве — не менше 10 мм.

Обсяг науково-дослідницької роботи складає 15-20 (для гуманітарних напрямів 20-25) друкованих сторінок. До загального обсягу науково-дослідницької роботи не входять: тези, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи має бути написаний грамотно, без орфографічних, пунктуаційних та стилістичних помилок.

Науково-дослідницькі роботи виконуються державною мовою (у секціях російської мови та російської літератури дозволяється оформлення російською мовою); до роботи з іноземної мови додається анотація іноземною мовою. Захист роботи також проводиться на іноземній мові.

Кожна структурна частина науково-дослідницької роботи починається з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкуються великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

2. Правила нумерації в роботі.

Нумерація сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подається арабськими цифрами без знака №.

Всі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, тези та додатки, підлягають суцільній нумерації, номер на титульній сторінці не ставиться, а на наступних сторінках проставляється у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумеруються тільки розділи основної частини. Зміст, вступ, висновки не нумеруються, тобто не можна друкувати: «1. ВСТУП» або «РОЗДІЛ 6. ВИСНОВКИ».

Номер розділу ставиться після слова «РОЗДІЛ», після номера крапка не ставиться. Заголовок розділу друкується з нового рядка.

Підрозділи нумеруються в межах кожного розділу за правилом: (номер розділу).(номер підрозділу). В кінці номера підрозділу має стояти крапка, наприклад: «2.4.». Заголовок підрозділу наводиться у тому ж рядку.

Пункти нумеруються в межах кожного підрозділу таким чином: (номер розділу).(номер підрозділу).(номер пункту), наприклад: «2.3.4.». Заголовок пункту наводиться у тому ж рядку, але пункт може й не мати заголовка.

У кінці назв розділів, підрозділів, пунктів крапка не ставиться.

Формули нумеруються в межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «формула 3 розділу 2» (наявність підрозділів на нумерацію не впливає). Формули, на які немає посилань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати в круглі дужки і розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.

Рисунки нумеруються в межах розділу арабськими цифрами (аналогічно до формул та підрозділів) і позначаються словом «Рис.», наприклад «Рис. 1.2».

Таблиці нумеруються послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщується напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу та порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 2.3».

Додатки оформлюються як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Вони розміщуються в порядку посилань у тексті роботи. Кожен із додатків має розміщуватись на окремій сторінці. Додаток має мати заголовок, який друкується угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумеруються великими українськими літерами і позначаються словом «Додаток», наприклад: «Додаток Б».

3. Правила цитування та посилання на використані джерела.

Під час написання науково-дослідницької роботи учень має посилатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовуються в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Посилатися слід на останні видання публікацій.

Якщо в роботі використовуються відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, тоді слід точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела.

Посилання в тексті роботи на джерела зазначається порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «. у працях 6. ».

Якщо в тексті науково-дослідницької роботи необхідно зробити посилання на конкретні відомості, цитата наводиться в лапках, а посилання беруться у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела в списку використаних джерел та відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]».

Згідно з науковим етикетом текст цитати необхідно точно відтворювати і наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. В тексті роботи допускається непряме цитування автора (переказ, виклад думок автора своїми словами), при цьому слід точно викладати думки автора і давати відповідні посилання на джерело.

Посилання на ілюстрації в тексті роботи вказуються порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2».

Посилання на формули вказуються порядковим номером формули в дужках, наприклад «. у формулі (2.1)».

На всі таблиці роботи мають бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад: «. у табл. 1.2».

У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

4. Правила оформлення формул.

Формули в тексті роботи розташовуються відразу після посилання на них. Вони відокремлюються від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розташовуються посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі й складні, розташовуються на окремих рядках, це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подаються в одному рядку через кому, а іноді невеликі нескладні формули розташовуються безпосередньо в тексті.

Переноси у формулі допускаються лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення і ділення з повторенням знака у наступному рядку.

Символи і коефіцієнти, що наводяться у формулі, описуються безпосередньо під нею в тій послідовності, в якій згадуються у формулі. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подається з нового рядка. Перший рядок починається словом «де» без двокрапки.

Номер формули розміщується на правому боці сторінки на рівні нижнього рядка.

5. Правила оформлення ілюстрацій і таблиць.

Ілюстративний матеріал у роботі використовується з метою більш наочного представлення результатів досліджень та їх обґрунтування. Найчастіше в науково-дослідницьких роботах використовуються такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії.

Всі ілюстрації зазначаються у тексті роботи.

Назва ілюстрації розміщується відразу після її номеру, внизу.

Цифровий матеріал роботи оформлюється у вигляді таблиць. Слово «Таблиця» починається з великої літери, прописується курсивом і розміщується у верхньому правому куті сторінки, а її назва – посередині, симетрично до тексту і наводиться жирним шрифтом.

Приклад побудови таблиці

Заголовки граф мають починатися з великих літер, підзаголовки ¾ з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків має бути не менше 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба.

Таблиця розміщується (після першого згадування про неї) в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за стрілкою годинника.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця», її номер і назва не повторюються, далі над іншими частинами праворуч пишуться слова«Продовж. табл.» і вказується тільки номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл. 1.2».

Скільки передач до Ман

Автор (авторка) проєкту має чітко визначити мету, об’єкт і предмет, завдання та методи дослідження, відмінності та переваги запропонованих підходів і результатів.

Зміст і результати дослідження автор (авторка) викладає стисло, логічно, грамотно та аргументовано, без загальних слів і міркувань, бездоказових тверджень, тавтології.

Назва проєкту має бути стислою та відповідати суті наукової проблеми (завдання), що вирішується.

  1. До роботи автор (авторка) додає відгуки наукового керівника (наукової керівниці) та рецензію фахівця (фахівчині) у відповідній галузі із досвідом педагогічної, наукової чи науково-педагогічної роботи.

Достовірність результатів проєкту підтверджує науковий керівник (наукова керівниця) у своєму відгуку.

  1. Автор (авторка) має підготувати два ідентичні примірники роботи: перший — для журі, яке використовуватиме його під час заочного оцінювання, другий — для себе.
  2. Конкурс не приймає до розгляду проєкти (роботи), які:
  • за темою та змістом не відповідають профілю наукової секції;
  • були представлені в попередні роки та не мають суттєвого доопрацювання;
  • містять плагіат або іншим чином порушують засади академічної доброчесності;
  • не передбачають самостійного дослідження, опрацювання джерел і власних висновків з обраної тематики;
  • не містять принаймні одного з необхідних структурних елементів роботи, відредагованих і оформлених відповідно до умов, які фіксує розділ II цих правил.

Автори таких проєктів після заочного оцінювання дослідницьких робіт отримують відповідну рецензію від журі. Участь у конкурсі вони не продовжують.

  1. Титульний аркуш є першою сторінкою роботи. Приклад його оформлення — у додатку № 1.
  2. Анотація є узагальненим коротким викладом основного змісту роботи. В анотації подають стислу характеристику змісту роботи з визначенням основної мети, актуальності та завдань наукового дослідження. Також зазначають висновки та отримані результати проведеної роботи, ключові слова.
  3. Зміст подають на початку роботи. Він містить назву та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаних джерел тощо.
  4. Якщо в роботі використовують специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення тощо, то їх перелік подають у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом.
    Перелік має розміщуватись двома стовпчиками: у лівому в абетковому порядку наводять умовні позначення, символи, одиниці скорочення або терміни, у правому — їх детальне розшифрування.
    Якщо в роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення тощо повторюють менше трьох разів, перелік не складається, а їх розшифрування наводять у тексті до першої згадки.
  5. У вступі коротко обґрунтовують актуальність і доцільність обраної теми, підкреслюють сутність досліджуваної проблеми; формулюють мету роботи, зміст поставлених завдань, об’єкт і предмет дослідження; подають перелік використаних методів дослідження, характеристику проєкту (теоретичний / прикладний); зазначають, які наукові положення запропоновані учасником особисто, відмінність отриманих результатів від відомих раніше; повідомляють про наукове використання результатів досліджень або дають рекомендації щодо їх використання, для прикладних робіт повідомляють про практичну цінність отриманих результатів.

У разі використання в роботі ідей або розробок, що належать співавторам, слід наголосити на цьому і зазначити конкретний особистий внесок кожного та кожної з них. Також необхідно навести інформацію про публікації за матеріалами проєкту та апробацію результатів дослідження (за наявності).
Орієнтовний обсяг вступу — 2–3 сторінки.

  1. Основна частина роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів і підпунктів.
    Кожний розділ розпочинають із нової сторінки. Основному тексту розділу може передувати коротка передмова з описом обраного напряму дослідження та обґрунтуванням застосованих методів. У кінці кожного розділу формулюють висновки зі стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає можливість звільнити основну інформацію від другорядних подробиць.

В основній частині роботи наводять характеристику джерел, використаних для написання роботи, та короткий огляд літератури за тематикою дослідження, зокрема міжнародні та вітчизняні наукові публікації останніх років, окреслюють основні етапи наукової думки за визначеною проблемою, зазначають питання, які залишилися невирішеними; обґрунтовують вибір напряму досліджень, наводять методику та техніку дослідження; повідомляють обсяг дослідження; викладають, аналізують та узагальнюють отримані результати, подають їх оцінку.
Зміст основної частини має відповідати темі роботи та повністю її розкривати.

  1. Висновки мають містити стислий виклад результатів розв’язання наукової проблеми та поставлених завдань, отриманих у процесі аналізу обраного матеріалу, оцінок та узагальнень. Необхідно підкреслити їх самостійність, теоретичне та (або) прикладне значення, акцентувавши увагу на кількісних і якісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів і надати рекомендації щодо їх використання.
  2. Список використаних джерел — елемент службового апарату, який містить бібліографічні описи використаних джерел.
    Список використаних джерел слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків.
    Відомості про джерела складають відповідно до вимог, зазначених у стандартах:
  • ДСТУ 8302:2015 «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання», затверджений наказом ДП «УкрНДНЦ» від 22.06.2015 № 61;
  • ДСТУ 3008:2015 «Інформація та документація. Звіти у сфері науки і техніки. Структура та правила оформлювання» затверджений наказом ДП «УкрНДНЦ» від 22.06.2015 № 61;
  • ДСТУ 4331:2004 «Правила описування архівних документів», затверджені наказом Держспоживстандарту України від 17.08.2004 № 181;
  • ДСТУ 3582:2013 «Інформація та документація. Бібліографічний опис. Скорочення слів і словосполучень в українській мові. Загальні вимоги та правила», затверджений наказом Мінекономрозвитку від 22.08.2013 № 1010.
  1. Додатки містять допоміжні або додаткові матеріали, необхідні для повноти сприйняття проєкту, кращого розуміння отриманих результатів: проміжні математичні доведення, формули та розрахунки, додаткові таблиці, графіки, рисунки, ілюстрації тощо.

Автор (авторка) друкує роботу шрифтом Times New Roman текстового редактора Word (або Open Office) 14-м кеглем на одному боці аркуша білого паперу формату А4 з міжрядковим інтервалом 1,5 (до 30 рядків на сторінці). Поля: ліве, верхнє та нижнє — не менше ніж 20 мм, праве — не менше ніж 10 мм. Обсяг роботи становить 15–20 (для гуманітарних напрямів — 20–25) друкованих сторінок. До загального обсягу роботи не входять анотація, мотиваційний лист, додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Текст роботи не повинен містити орфографічних, пунктуаційних і стилістичних помилок. Роботу виконують державною мовою; до проєкту з іноземної мови додають анотацію іноземною мовою. Постерний захист і конференція для секцій відділення мовознавства (крім секції «Українська мова») проходять мовою секції. Кожну структурну частину роботи автор (авторка) починає з нової сторінки. Заголовки структурних частин друкує великими літерами симетрично до набору: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ». Заголовки підрозділів друкує рядковими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Заголовки пунктів друкує рядковими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір до тексту. Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом має дорівнювати 3-4 інтервалам.

  1. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знаку «№».

Усі сторінки роботи, враховуючи титульну сторінку, анотацію та додатки, нумерують наскрізно; номер на титульній сторінці не ставлять, а на наступних сторінках зазначають у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Нумерують тільки розділи основної частини, а зміст, вступ, висновки — ні.

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять. Заголовок розділу друкують з нового рядка.

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу за принципом «номер розділу — номер підрозділу». Після номера підрозділу має стояти крапка, наприклад, «2.4.». Заголовок підрозділу наводять у тому самому рядку.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу таким чином: номер розділу, номер підрозділу, номер пункту, наприклад, «2.3.4.». Заголовок пункту наводять у тому самому рядку, але пункт може й не мати заголовка.

Наприкінці назв розділів, підрозділів і пунктів крапку не ставлять.

Формули нумерують у межах розділу. Наприклад, «формула (2.3)» означає «третя формула другого розділу». Наявність підрозділів на нумерацію формул не впливає. Формули, на які немає покликань, можна не нумерувати. Номер необхідно брати у круглі дужки та розміщувати на правому полі сторінки на рівні нижнього рядка формули, якої він стосується.

Рисунки нумерують у межах розділу та позначають словом «Рис.», наприклад, «Рис. 1.2».

Таблиці нумерують послідовно в межах розділу. У правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці містить номер розділу та порядковий номер таблиці, між якими ставлять крапку, наприклад: «Таблиця 2.3».

Додатки оформлюють як безпосереднє продовження роботи на наступних сторінках. Їх розміщують у порядку згадування в тексті роботи. Кожен із додатків розміщують на окремій сторінці. Додаток повинен мати заголовок, який друкують угорі симетрично відносно тексту. Додатки нумерують великими українськими літерами та позначають словом «Додаток», наприклад, «Додаток Б».

Під час написання роботи учасник (учасниця) має покликатися на наукові джерела, матеріали, ідеї, висновки, результати, які використовує в роботі. Це дає можливість перевірити наведені відомості. Покликатися слід на останні видання публікацій. Якщо автор (авторка) використовує відомості з матеріалів з великою кількістю сторінок, має точно зазначати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул із джерела. Покликання в тексті роботи на джерело зазначають порядковим номером за їхнім переліком у квадратних дужках, наприклад, «. у працях [1–7]. ». Якщо в тексті роботи необхідно зробити покликання на конкретні відомості, цитату наводять у лапках, а покликання беруть у квадратні дужки із зазначенням порядкового номера джерела у списку використаних джерел і відповідної сторінки. Наприклад: «… набуття наукового знання передбачає оперування фактами, які характеризують певне явище, розробку наукової гіпотези (теорії), яка пояснює те чи інше явище і постановку експерименту для доведення висунутої теорії [8, с. 37]». Текст цитати необхідно точно відтворювати та наводити повністю, щоб не спотворити думки автора. Пропускати слова, речення, абзаци під час цитування можна, але без перекручення авторського тексту та з позначкою у вигляді трьох крапок. У тексті роботи можливе непряме цитування (переказ, виклад думок автора своїми словами), однак слід точно викладати авторські думки та давати відповідні покликання на джерело. Покликання на ілюстрації в тексті роботи зазначають її порядковим номером, наприклад, «рис. 1.2». Покликання на формули наводять за допомогою її порядкового номера в дужках, наприклад, «. у формулі (2.1)». На всі таблиці роботи мають бути покликання в тексті, водночас слово «таблиця» у цьому випадку пишуть скорочено, наприклад, «… у табл. 1.2». У повторних покликаннях на таблиці та ілюстрації треба зазначати скорочено слово «дивись», наприклад, «див. табл. 1.3».

Формули в тексті роботи розміщують після покликання на них. Їх відокремлюють від тексту інтервалами в один рядок зверху і знизу та розміщують посередині сторінки. Формули, якщо вони громіздкі та складні, розташовують на окремих рядках. Це стосується і нумерованих формул. Декілька однотипних невеликих формул подають в одному рядку через кому, а невеликі нескладні формули іноді розміщують безпосередньо в тексті. Переноси у формулі можливі лише на знаках рівності, плюс, мінус, множення та ділення з повторенням знаку в наступному рядку. Символи та коефіцієнти, що містить формула, слід описати безпосередньо під нею в тій послідовності, у якій їх згадують. Значення кожного символу або числового коефіцієнта подають з нового рядка. Перший рядок починають словом «де» без двокрапки.

Ілюстративний матеріал у роботі використовують для наочного представлення результатів дослідження та їх обґрунтування. Найчастіше в роботах використовують такі види ілюстративних матеріалів: креслення, рисунки, таблиці, діаграми, графіки, схеми, фотографії. Усі ілюстрації зазначають у тексті роботи. Якщо візуальний матеріал за обсягом перевищує третину сторінки, його слід винести в додатки. Назву ілюстрації розміщують відразу після її номера, внизу. Цифровий матеріал роботи оформлюютьу вигляді таблиць. Слово «Таблиця» пишуть з великої літери курсивом і розміщують у верхньому правому куті сторінки. Назву таблиці виокремлюють жирним накресленням, а розташовують посередині, симетрично до тексту. Приклад побудови таблиці наведений у додатку № 2. Заголовки граф починають з великої літери, підзаголовки — з малої, якщо вони утворюють одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Висота рядків — не менше ніж 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті так, щоб її можна було читати без обертання переплетеного блока рукопису або з обертанням за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступну сторінку. У разі перенесення таблиці на інший аркуш слово «Таблиця» і її назву не повторюють — праворуч пишуть «Продовж. табл.» і зазначають тільки номер таблиці, наприклад, «Продовж. табл. 1.2».

  • назву територіального відділення (області);
  • заголовок (назву проєкту, що збігається з назвою дослідницької роботи);
  • інформацію про автора чи авторку (прізвище, ім’я, по батькові (за наявності); повну назву закладу освіти; клас; населений пункт; прізвище, ім’я, по батькові та посаду наукового керівника чи наукової керівниці);
  • короткий зміст проєкту (мету і завдання, матеріали та методи виконання, об’єкт, предмет, результати та висновки).

Рекомендований розмір заголовка — не менше ніж 100 типографських пунктів; розмір тексту — не менше ніж 20 типографських пунктів, міжрядковий інтервал — 1,5.

Рисунки мають бути чіткі, з підписами; умовні позначення на них мають бути розшифровані.

Речення тексту слід робити короткими, конкретними, однозначними.

  • свої прізвище, ім’я, по батькові;
  • назву територіального відділення Малої академії наук України;
  • назву закладу позашкільної освіти;
  • назву закладу освіти;
  • клас (курс);
  • назву населеного пункту;
  • прізвище, ім’я, по батькові, посаду (за наявності — науковий ступінь, вчене звання) наукового керівника (наукової керівниці).

Наприкінці анотації автор (авторка) зазначає ключові слова, які відповідають основному змісту роботи, відображають тематику дослідження. Кількість ключових слів — 5–10, формат — у називному відмінку, розташування — в рядок через кому.

Дублювати в анотації будь-яку частину тексту дослідницької роботи (у тому числі вступу чи висновків) заборонено. Варто уникати таких формулювань: «метою роботи є», «основними завданнями визначено» тощо.

  • причини, що мотивували створити дослідницький проєкт;
  • зміни, які автор (авторка) хоче спричинити за допомогою свого проєкту;
  • особисті цінності;
  • ким автор (авторка) бачить себе в майбутньому.

Мотиваційний лист — структурний елемент дослідницької роботи, документ, який обов’язково подають на кожному етапі конкурсу.

Мотиваційний лист повинен розкрити такі питання:

  • як виникла ідея дослідження, що навело автора (авторку) на цю думку;
  • якими були етапи реалізації проєкту, хід дослідження, які автор (авторка) прослухав (прослухала) спеціалізовані курси за напрямом дослідження, в тому числі онлайн, відвідав (відвідала) літні школи, інші освітні чи наукові заходи, поїздки, експедиції, з якими експертами, можливо, було листування тощо);
  • які труднощі спіткали в процесі роботи над проєктом.

Форма мотиваційного листа — прозова і довільна. Розпочинають лист із нової сторінки, зі звернення до членів журі, а завершують ім’ям, прізвищем і підписом автора (авторки).
Листи у віршованій формі, а також доповнення у вигляді малюнків і таблиць до участі не допускають.