Гіпеаструм: вирощування, пересадка, розмноження

Автор і редактор: Олена Н. https://floristics.info/ua/index.php?option=com_contact&view=contact&id=21 Правки: 15 листопада 2023 Опубліковано: 05 лютого 2019 Перша редакція: 15 січня 2015 🕒 9 хвилин 👀 104036 разів 💬 6 коментарів

• Прослухати статтю
• Посадка й догляд за гіпеаструмом
• Квітка гіпеаструм – особливості
• Гіпеаструм – догляд у домашніх умовах
  • Як доглядати за гіпеаструмом
  • Полив гіпеаструма
  • Пересадка гіпеаструма
  • Розмноження гіпеаструма
  • Період спокою у гіпеаструма
  • Як змусити гіпеаструм цвісти
  • Гіпеаструм не цвіте – чому?
  • Гіпеаструм після цвітіння

  Далеко не всі знають, що кімнатний амариліс найчастіше є гіпеаструмом. У культурі амариліс представлений єдиним видом: Амарилісом прекрасним. Але в домашніх умовах вирощують схожий на амариліс і споріднений йому гіпеаструм або один з його гібридів.

  Перший гібрид гіпеаструма з’явився у 1799 році, і з тих пір селекційні роботи з виведення нових сортів цієї популярної кімнатної рослини не припинялися.

  З нашої статті ви дізнаєтеся:

  • які умови і який догляд необхідні гіпеаструму;
  • як розмножувати гіпеаструм;
  • як змусити гіппеаструм цвісти;
  • як підготувати рослину до періоду спокою.

  Прослухати статтю

  Посадка й догляд за гіпеаструмом

  • Цвітіння: серпень-вересень.
  • Освітлення: яскраве розсіяне світло (південні, південно-західні або південно-східні вікна).
  • Температура: 17-25 ˚C.
  • Полив: на початку вегетації – убогий, із появою квітконоса до початку цвітіння – рясний, але не надмірний. Рекомендується застосовувати метод нижнього поливу.
  • Вологість повітря: звичайна для житлових приміщень.
  • Підживлення: з початку вегетації – 1 раз на два тижні рідкими мінеральними добривами для листяних рослин, а з моменту появи квітконоса – в тому ж режимі, але розчинами мінеральних добрив для квітучих рослин.
  • Період спокою: з жовтня по січень.
  • Пересадка: один раз на 3-4 роки після цвітіння або перед початком періоду вегетації.
  • Розмноження: насінням, дітками та поділом цибулини.
  • Шкідники: щитівки, попелиці, павутинний кліщ, борошнисті червці.
  • Хвороби: пероноспороз, опіковий гриб, червона гниль.

  Рослина гіпеаструм (лат. Hippeastrum) належить до родини Амарилісові. Налічується близько 90 видів гіпеаструма. Назва квітки складається з двох коренів давньогрецької мови, що означають у перекладі «вершник» і «зірка». Нерідко гіпеаструм плутають з амарилісом, але слід знати, що амариліс прекрасний (єдиний представник роду) росте в природі на півдні Африки, а гіпеаструм – у тропіках і субтропіках Америки, зокрема в басейні Амазонки. Амариліс і гіпеаструм – родичі, що належать до однієї ботанічної родини, але представляють різні роди. Завезли гіпеаструм до Європи в XVI столітті, а в 1799 році з’явився перший гібрид рослини – гіпеаструм Джонсона.

  Квітка гіпеаструм – особливості

  Квіти гіпеаструм – цибулинні багаторічники. Округла, іноді конічна цибулина гіпеаструма складається з короткого товстого стебла і зімкнутих лусок. Розмір цибулин залежно від виду коливається від 5 до 10 см у поперечнику. На основі (денці) цибулини – пучок шнуровидних коренів. Листя гіпеаструма – лінійне, на поверхні жолобчасте, знизу кілевидне, завдовжки 50-70 см, завширшки 4-5 см, розташовується в два супротивних ряди. У деяких сортів листя може мати багряне забарвлення, але в основному воно зелене. Парасолькове суцвіття з 2-6 двостатевих квіток 13-15 см завдовжки і до 25 см у діаметрі утворюється на циліндричному, порожнистому, безлистому квітконосі 35-80 см заввишки. Квітки, воронкоподібні або трубчасті, розташовуються на довгих ніжках, забарвлення квіток найрізноманітніше: темно-червоне, яскраво-червоне, оранжеве, рожеве, біле тощо. Плід – тристулкова коробочка, куляста або кутаста, в якій зріє дрібне насіння гіпеаструма. Прорісність свіжозібраного насіння майже стовідсоткова.

  • сорти зі світлими і білими квітками утворюють мало повноцінного насіння;
  • улітку гіпеаструм найкраще тримати в саду, прикопавши в землю;
  • терміни цвітіння гіпеаструма можна регулювати, приурочуючи його до певних дат – це дуже зручно, враховуючи, що квітучий гіпеаструм – прекрасний подарунок, який замінює дорогий вишуканий букет;
  • цвіте кожна квітка гіпеаструма лише десять днів;
  • для вигонки потрібно використовувати тільки великі цибулини, в яких накопичено великий запас поживних речовин.

  Гіпеаструм – догляд у домашніх умовах

  Як доглядати за гіпеаструмом

  Тримати гіпеаструм слід на добре освітленому місці, найліпше на південному, південно-східному чи південно-західному підвіконні, прикриваючи квітку від прямих сонячних променів і повертаючи час від часу навколо осі, щоб вона зберігала компактність форми. Температура в період активного росту має бути від 17 до 25 ºC. Як уже мовилося, влітку гіпеаструм чудово почувається на свіжому повітрі, але доведеться влаштувати його на природі таким чином, щоб він не постраждав від перезволоження.

  Полив гіпеаструма

  Поливати гіпеаструм на початку вегетації слід дуже мало, поступово збільшуючи поливання лише з моменту появи квітконоса – сигналу про те, що в рослини почався вегетаційний період. У міру зростання квіткової стрілки і до початку цвітіння поливання має стати рясним, проте помірним, щоб земля у вазоні була вологою, а не мокрою. Найкраще здійснювати нижнє поливання або поливання з піддону, поступово додаючи теплу воду, поки не змокне земляна грудка. Уникайте потрапляння води на цибулину. Після цвітіння поливання так само поступово зменшують до повного припинення.

  Коли квітконос гіпеаструма досягне висоти 12-15 см, полийте ґрунт блідо-рожевим розчином марганцівки, а за 4-6 днів підживіть рослину фосфорним добривом. Взагалі ж підживлення гіпеаструма здійснюються на початку вегетації двічі на місяць рідким мінеральним добривом для листяних рослин, а після появи листя і для кращого утворення бутонів – добривами для квітучих рослин у тому ж режимі. Слідкуйте за тим, щоб концентрація мінералів не була надто сильною, інакше замість того, щоб удобрити рослину, ви спалите їй коріння.

  Не забувайте мити листя від пилу під теплим душем або протирати його регулярно вологою губкою.

  Пересадка гіпеаструма

  Пересаджують гіпеаструм раз на три-чотири роки перед періодом спокою або перед виходом із нього. Дуже важливо правильно вибрати горщик для квітки: відстань від цибулини до стінки горщика не повинна перевищувати 2 см. Ґрунт має бути приблизно такого складу: по дві частини перліту (або крупнозернистого піску), листової і дернової землі і одна частина перегною. Перед використанням ґрунт необхідно простерилізувати. Не забудьте і про дренажний шар. Посадка гіпеаструма здійснюється способом перевалки, щоб заподіяти якнайменше шкоди кореневій системі рослини. Цибулина поміщається в ґрунт таким чином, щоб мінімум третина її перебувала над поверхнею.

  Розмноження гіпеаструма

  Гіпеаструми розмножуються насіннєвим і вегетативним способом. Посів насіння краще проводити відразу після збирання, доки воно має стовідсоткову прорісність. Якщо ж дозволити насінню просохнути, то здатність проростати стає лише тридцятивідсотковою. Власне, посів насіння – процедура проста, рутинна, тому розповідати про неї немає сенсу, тим більше що насіннєвий спосіб можна застосувати тільки за наявності насіння, а з’явитися воно зможе, якщо ви займетеся штучним запиленням квітки.

  Набагато простіше здійснити розмноження вегетативним способом – для цього від материнської цибулини відокремлюються дітки гіпеаструма. Роблять це під час пересадки. Відокремлену стерильним гострим інструментом дитинку, обробивши на ній порізи товченим вугіллям, висаджуємо в окремий горщик і два роки не позбавляємо молоду рослину листя навіть у період спокою.

  Є ще один спосіб вегетативного розмноження гіпеаструма – поділом цибулини. Його здійснюють у листопаді, коли цибулина містить максимальну кількість поживних речовин. Зніміть верхній шар субстрату, щоб у ґрунті залишалося тільки нижня частина цибулини. Видаліть зовнішні сухі луски. Зріжте листя, захопивши трохи верхньої частини цибулини. Розріжте цибулину по вертикалі на чотири рівні частини так, аби розрізи доходили до поверхні субстрату, в розрізи вертикально вставте пластмасові або дерев’яні cпиці діаметром 5-6 см, щоби частини цибулини не замикалися. Доглядайте за цибулиною, як за дорослою рослиною, не допускаючи пересихання субстрату. Як тільки з’явиться листя, проведіть підживлення і продовжуйте удобрювати за звичайною схемою. Навесні наступного року розділіть цибулину і розсадіть частини в індивідуальні вазони.

  Період спокою у гіпеаструма

  Період спокою гіпеаструма – з вересня по січень. Якщо ваша рослина провела літні канікули у дворі, то до початку осені її пора внести в будинок. У цей же час починають поступово скорочувати поливання, внаслідок чого у рослини всихає листя. Після повного всихання листя відвалюється саме, а стебло зрізають, рослину переносять до сухого і темного приміщення, кладуть горщик на бік і зберігають при температурі 6-12 ºC без поливу від 6 до 8 тижнів до того моменту, коли настане пора прокидатися.

  Цвітіння гіпеаструма

  Як змусити гіпеаструм цвісти

  Для того, щоб гіпеаструм напевно зацвів, існує кілька квітникарських хитрощів, якими ми готові поділитися. По-перше, можна піддати цибулини перед посадкою обробці гарячою водою 43-45 ºС протягом трьох годин. Після такого температурного екстріму рослина зацвітає за три тижні. Другий спосіб: із серпня припиніть поливати рослину, перемістіть її в сухе темне місце і тримайте там до кінця січня, після чого відновіть поливання. За місяць-півтора зможете насолодитися цвітінням гіпеаструма. І третій спосіб примусу: зріжте в липні всі листочки гіпеаструма і місяць його не поливайте, а з першим поливанням введіть рідке комплексне підживлення (щоб уникнути опіку, спочатку зволожте наскрізь ґрунт, потім введіть добриво). У серпні або вересні ваш гіпеаструм любісінько зацвіте.

  Гіпеаструм не цвіте – чому?

  Іноді це трапляється через брак поживних речовин, адже гіпеаструм – рослина ненажерлива, а в горщику зовсім небагато ґрунту, тому він швидко виснажується. З цієї причини підживлення повинні бути достатніми і регулярними, як і поливання. А буває, що рослина кидає всі свої сили на боротьбу зі шкідниками, такими, як павутинний кліщ, червець або щитівка, і тут уже їй не до цвітіння. Не цвіте гіпеаструм і при перезволоженні ґрунту, коли починає гнити цибулина.

  Гіпеаструм після цвітіння

  Як тільки цвітіння закінчиться, рослину потрібно готувати до відпочинку, адже якість і своєчасність наступного цвітіння безпосередньо залежить від того, наскільки правильно ви підживите гіпеаструм до періоду спокою. З середини вересня полив припиняється повністю, а після опадання листя та обрізки зів’ялого квітконосу рослину поміщають в темне сухе приміщення з невисокою температурою, де гіпеаструм перебуватиме до кінця січня або початку лютого. Потім горщик з цибулиною виставляється на гарно освітлене місце, поновлюється поливання і підживлення, і настає наступний період активного росту гіпеаструма.

  Кімнатний гіпеаструм – труднощі вирощування

  Найчастішими проблемами у вирощуванні гіпеаструма є червона гниль, несправжня борошниста роса і червоний опіковий гриб. Ну і, звичайно, вищезазначені шкідники – щитівка, тля, червець і павутинні кліщі, яких знищують спеціальними інсектицидами. Визначити, чим хворіє рослина, можна по тому, як виглядає гіпеаструм. Якщо на листі і цибулині червоні плями, значить, це грибковий опік, якщо білий наліт – це борошниста роса, якщо ж листя зів’яло повисає, а на лусочках цибулини видно гниль, то це гниль і є. При ознаках захворювання гниллю слід видалити всі уражені місця, хворе коріння, цибулину просушити, а безпосередньо перед посадкою в новий стерильний субстрат протруїти цибулину фундазолом. Від борошнистої роси рятуються спеціальними препаратами, які є у продажу. А червоний опік усувають, вилучивши цибулину із землі і вирізавши всі вогнища до здорової тканини. Потім ранки присипають сумішшю крейди і мідного купоросу у відповідності 20:1 і підсушують цибулину протягом тижня, після чого висаджують у свіжий субстрат, попередньо оброблений фунгіцидами.

  Валотта – посадка та догляд у домашніх умовах, фото сортів

  Одними з найпоширеніших і найулюбленіших квітникарів кімнатних рослин є представники сімейства Амарилісових.
  Їх культивують у всіх країнах через надзвичайну красу суцвіть, багату зелень листя, яка і без квітів, сама по собі, виглядає дуже декоративно (див. фото), а також невибагливості у догляді.

  Серед гордих гіппеаструмів, пишних амарилісів, витончених клів та ароматних еухарисів гідне місце займає чудова валлота.

  Згадки про неї в оранжерейній та кімнатній культурі зустрічаються у джерелах XVII століття.

  Опис квітки

  Своє ім’я ця незвичайна рослина одержала від французького ботаніка П’єра Валло. Подовжена цибулина дає ременевидне плоске листя, не більше до 3 см. шириною і близько 60 см. завдовжки. Відмінна риса квітки – цибулина у верхній частині, як і основа листя, має червонуватий відтінок. Квітконоси, характерні для всіх представників цього сімейства, не мають листя, виростають до 30 см. і несуть від двох до восьми яскраво-пурпурних квіток-дзвіночків близько 7 см. в діаметрі кожен.

  Для домашнього вирощування виведено незвичайні за кольором форми з лососевими та білими квітками.

  Популярність як декоративна квітка валлота отримала наприкінці 17 століття, з того часу її цибулини стали доступними далеко за межами природного ареалу проживання. Завдяки невибагливості вона приживається за будь-яких умов, легко утворюючи дочірні цибулинки.

  Коренева система цього багаторічника є цибулею. Вона має форму овалу, луската, коричневого кольору. За розмірами досить мала. Лист у формі меча, довжиною більше півметра, має темно-зелене забарвлення, але у черешка вона пурпурна. Квітконіс не має чашолистків, а суцвіття представлене у вигляді парасольки, яка має від 3 до 9 одиночних кольорів.

  З усього свого сімейства лише валлот має зелено-пурпурну колірну палітру листової пластини і світло-малинову цибулинну луску підземного кореневого утворення. Відмінною особливістю валлоти є незвичайний спосіб брунькування дочірніх цибулинок. У неї вони виходять на поверхню ґрунту за допомогою ніжок, що відштовхують, на відміну від інших представників роду, у яких дітки з’являються в глибині земляної грудки. У міру зростання у цибулинки валлоти з’являється кореневе закінчення, що заглиблює дочірнє утворення в ґрунт і дозволяє існувати самостійно.

  Червона бездоганність простого, але не скромного циртантусу

  Належність всіх циртантусів до культур красивоквітучим незаперечна і очевидна. І хоча більшу частину року ці рослини виглядають досить непоказно, а іноді і псують своїм листям групи та колекції інших рослин, з початком цвітіння вони перетворюються наче за велінням чарівництва. Це особливі кімнатні цибулинні, які легко впізнати з першого погляду і на палітрі цвітіння, і за формою, і за розміром квіток. І нехай є чимало плутанини з назвою циртантусів, яку в основному породило постійне «мігрування» окремих видів у сімействі Амарилісових і зміна статусу як самостійного роду, то як частини більшої групи рослин, циртантуси, як їх не назви, прекрасні і впізнавані.

  Найбільшу популярність як кімнатні рослини завоювали культури, які й надалі більшості квітникарів відомі під старим ім’ям валлота (Vallota). Найпривабливіші види цих рослин перекваліфікували в рід циртантусів (Cyrtanthus), об’єднавши їх в один вид з найпомітнішим представником циртантусів справжніх, але це не заважає застарілому імені так само залишатися найпопулярнішим. Але як циртантуси не назви, всі рослини практично не відрізняються між собою декоративними деталями. У нас їх часто називають просто червоними кімнатними ліліями, хоча до лілій циртантуси жодного стосунку не мають. Та й на батьківщині циртантуси відомі як «лілія лісових пожеж» через їхню здатність буйно зацвітати після стихійних спалахів лісів.

  Циртантуси — представники не такої великої, зате незрівнянної та незамінної групи кімнатних цибулинних сімейств Амарилісових. Ця рослина з вираженим періодом спокою, але не скидає своє листя, а лише зупиняється в розвитку. Цибулину циртантусів досить легко відрізнити від гіппеаструмів та інших цибулинних рослин: яйцеподібна, овально-витягнута, з коричневим забарвленням лусочок, вона дивує червонуватими плямами на кореневій шийці, які ніби натякають на несподівану прикрасу листя та забарвлення квітів. Ця рослина щорічно формує дочірні цибулини, але вони негативно позначаються на здатності до цвітіння головної цибулини: на відміну від багатьох своїх родичів, циртантус цвіте краще на самоті, а не при вирощуванні “сімейкою”.

  Листя типові всім великоцветних цибулинних. Ременевидні і досить вузькі, вони красуються своєю глянсовою поверхнею та темно-зеленим забарвленням, яке дещо оживляє червонуватий відлив біля самого основи листя. На відміну від гіпоаструмів, з якими часто порівнюють циртантуси, у останніх листя розташовані не віялом, а пучком. Ця культура дуже болісно реагує на втрату листя і навіть на період її спокою потрібно постаратися зберігати якомога більше зелені.

  Цвітіння валлот-циртантусів традиційно припадає на літо, але сильні цибулини здатні цвісти двічі на рік – навесні та восени. Цвітіння валлоти дізнатися легко. Одна цибулина випускає по 2 і більше потужних квітконосів заввишки до 30 см. Їх вінчають великі, дзвонові, до 5-6 см у діаметрі, симетричні, з вузькими пелюстками віночка, яскраво-червоні, ало-червоні або оранжево-рожеві квітки. На кожному квітконосі може розпуститись і 2-3, і до 8 квіток. Серед циртантусів є й рослини з іншим цвітінням, що триває з осені до весни.

  Колірна палітра всіх циртантусів досить обмежена. Вона включає лише червоно-рожеві забарвлення; дуже рідко трапляються циртантуси з білими квітками.

  Циртантус високий, або піднесений циртантус (Cyrtanthus elatus), або Валлота прекрасна (Vallota speciosa). Nick V

  Догляд у домашніх умовах

  Валлота вважає за краще рости на добре освітлених східних підвіконнях, причому їй не протипоказані навіть прямі сонячні промені. Однак у спеку, коли температура в кімнаті піднімається вище за 25 ºC, від сонця рослину слід затінювати.

  У теплу пору року валлот нормально реагує на звичну для людського житла температуру – 20-25 ºC, але в період спокою її утримують у прохолодній кімнаті, де температура не перевищує 10-12 ºC. Нижній температурний поріг для рослини 5 ºC, однак у такому холоді воно довго не може бути. Протипоказані валлоті протяги та різкі перепади температур.

  Розташування та освітлення

  Будучи африканкою за походженням, валлота потребує яскравого сонячного світла. Тому для вирощування квітки підійдуть південно-східні та південно-західні вікна. Невибаглива рослина здатна розвиватися навіть у півтіні, але в цьому випадку вона відставатиме, а цвітіння можна зовсім не дочекатися. Взимку можна створити штучне підсвічування, щоб компенсувати короткий світловий день.

  Валлота – досить світлолюбна квітка. При виборі місця важливо знати, що квітка віддає перевагу вікнам, що дивляться на схід.

  Температура

  Відповідна літня температура коливається в межах 20-25 градусів. Взимку підійдуть прохолодніший температурний режим з діапазоном від 10 до 12 градусів.

  Влітку квітку можна сміливо виносити на балкон: свіже повітря піде на користь. Однак, як тільки нічна температура наблизиться до межі +10 градусів, цибулину слід занести в тепле місце, щоб уникнути замерзання.

  Вологість повітря

  У жарких умовах за температури, що перевищує 25 градусів, рослина потрібно постійно зрошувати з пульверизатора. Однак попадання крапель вологи на пелюстки квіток погано позначиться на ніжній поверхні. Листя валлоти необхідно завжди підтримувати у чистоті. Для цих цілей цілком підійде волога серветка з бавовняної тканини.

  До вологості повітря рослина не має претензій, але додаткове обприскування буде корисним. Важливо періодично проводити гігієну, протираючи вологою ганчірочкою листя, на яких згодом накопичується пил, а також видаляти зів’ялі квітконоси.

  Полив

  Як і всі цибулинні рослини, валлоту слід поливати дуже обережно, не допускаючи перезволоження ґрунту. У пору активного росту поливати рослину потрібно тільки після того, як просохне верхній шар ґрунту. Під час зимового спокою, що нижча температура утримання цибулини, то рідше її поливають. Однак пам’ятайте, що валлота погано переносить відмирання листя, оскільки саме їх стан сигналізують про неправильний режим поливу.

  Грунт

  Така красивоквітуча рослина, як валотта, потребує підвищеної поживності грунту, тому до складу підходящої для нього суміші входить цілих 4 частини родючої землі з-під листяної підстилки. Інші частини складають з перегною, дерну та 2 частин піску.

  Валлота непогано росте в суміші торфу та піску, але для поживності можна розбавити ґрунт садовим перегноєм, рослина любить органіку. Не завадить також пісок, який додасть земляної суміші «легкості». Пропорція торфу, перегною та піску може становити 2:2:1. Робимо ґрунт самі. При правильному вмісті цибулина швидко росте, обплітаючи земляний ком корінням і утворюючи багато діток, тому пересадка необхідна кожні 2-3 роки в трохи більший за розміром горщик.

  Підживлення та добрива

  Рідке магазинне добриво, призначене для квітучих кімнатних рослин, потрібно використовувати 1 раз на 14 днів з весни до осені під час цвітіння валотти.

  З травня до середини осені один раз на два тижні циртантус підгодовують розчином органіки або комплексного мінерального добрива для квітучих кімнатних рослин, в решту часу підживлення валлоті не потрібні.

  Пересадка

  Валлоту не слід часто пересаджувати у свіжий ґрунт. Її підземні частини дуже чутливі до пошкоджень під час пересадки, і може початися процес гниття. Тільки в тому випадку, коли цибулина розростеться настільки, що не поміщатиметься в горщик, можна буде перемістити її в більш простору ємність. Так як дочірні цибулинки сильно виснажують дорослу цибулину, їх краще відокремити відразу. Верхню частину материнської цибулини не потрібно заглиблювати. На ній відпочиватимуться дітки, які можна буде прибирати в міру їх зростання.

  Щоб уникнути загнивання цибулини, яке провокується зайвою вологою, днище горщика заповнюють невеликим шаром дренажу, що складається з колотої цеглини або гальки. При тривалому перебування рослини в горщику поверхня ґрунту іноді покриває білий (рудуватий) наліт солі, це відкладення через високу жорсткість води. Позбавляються засолення шляхом заміни верхнього шару землі.

  • Цибулину висаджують, заглиблюючи в ґрунт не більше, ніж на одну третину за висотою.
  • Щоб горщик був тісним, що стимулює цвітіння, відстань від цибулини до бортів горщика має перевищувати 3-4 див.
  • Пам’ятайте, рослина важко переносить пересадки, тому не варто лякатися, що після посадки цибулина довго не виявлятиме ознаки зростання. Спочатку валлота нарощує тендітне коріння, і тільки тоді — надземну частину.

  Посадивши, притініть красуню, захищаючи від прямих променів. Втім, навіть укорінені рослини віддають перевагу розсіяному світлу, реагуючи на надлишок світла сонячними опіками.

  В якому горщику буде краще для валлоти

  В якому горщику буде краще для валлоти – це питання хвилює багатьох квітникарів. Якщо квітка висаджується для вирощування діток і подальшого розмноження, то найкраще вона почуватиметься у просторих вазонах із гарним дренажем. Якщо ж ви хочете якнайшвидше побачити його незвичайної краси квітки, то горщик слід підбирати злегка тісний.

  Температура

  Можливо, деяких квітникарів-початківців і відлякає неминучість тривалого очікування єдиного в році свята, коли валлота дозволяє зацвісти. Проте, досвідчені знавці звичок кімнатних “вихованців” знають, як доглядати за валлотою, щоб досягти цвітіння 2 рази на рік.

  Для цього в літній сезон активного зростання оптимальний температурний баланс має становити 20-25 °C. Слід уникати різких стрибків стовпчика термометра, а також підступних протягів. Ці негативні фактори можуть зіграти злий жарт у розвитку квітки.

  У зимовий період необхідно знизити температуру до 10-12 °C. Рослина не замерзне навіть при 5 ° C, але нижча відмітка вже критична. Після закінчення короткострокового цвітіння валлота занурюється у період спокою, що триває майже 2 місяці.

  Підготовка та період цвітіння

  При правильному догляді цибулина вілоти випускає квітконоси двічі на сезон. Життя одного стебла з квітками дорівнює 5 діб. Одночасно може зацвісти відразу 2-3 бутони.

  У квітні валлота почне прокидатися, це можна буде зрозуміти зростання нових листочків. В цьому випадку можна трохи підвищити температуру вмісту, але не допускати спеки, яку валлота не переносить. Цілком достатньо 20-24 °С.

  Відновлюють підживлення, яке необхідно робити кожні 14 днів. Найпростіший і практичний варіант – використовувати готові комплексні рідкі добрива для квітучих.

  Коли рослина випустить квітконос, а це буде вже в кінці весни або влітку , підгодівлі не припиняють, можна замінити основний препарат фосфором, що стимулює цвітіння. Полив здійснюють помірно, але не допускають підсихання верхнього шару. Ідеальний стан ґрунту – завжди злегка зволожений, надлишки води в піддоні обов’язково зливають.

  Розмноження квітки волотти

  Є два придатні способи розмноження валотти: насіннєвої та за допомогою діток (дочірніх цибулин). Насіння валлоту розмножують дуже рідко, тому що в цьому випадку рослини зацвітають, лише досягнувши 4-5 річного віку. За те дочірня цибулина може зацвісти вже на 2-3 роки життя. Відділяти діток краще при пересадці дорослої рослини. Їх садять в окремі ємності, намагаючись не зашкодити коріння! Для вирощування використовують вузький посуд, не більше 12 см. у діаметрі, у широких горщиках валлоти цвітуть менш охоче.

  Пересадку та відділення дітей краще виконувати навесні до появи квітконосів, інакше бажано відкласти її до закінчення цвітіння. При покупці цибулини зверніть увагу на її цілісність, відсутність ознак гнилі та хвороб, твердість та рівний колір. Якщо ви купуєте вегетуючий екземпляр, огляньте листя, вони повинні бути пружними, рівними, без темних кінчиків. Валлота квітка невибаглива, у пухкій землі і при хорошому освітленні вона щороку справно цвіте.

  Розмноження дітками

  Відокремлених дітей садять в індивідуальні дрібні ємності, заглиблюючи їх тільки на дві третини. Поливати їх потрібно не часто, особливо у перші місяці. Цибулинки підуть у зріст і почнуть цвісти лише через 2 роки.

  • Для цього молоді цибулинки відокремлюють від материнської голівки, висаджують у невеликі ємності, діаметром до 9 см.
  • Поглиблювати дитину більш ніж на половину її висоти не потрібно.
  • Після цього рекомендують лише рідкісний полив.

  Даний спосіб розмноження популярніший у любителів домашніх рослин у порівнянні з насіннєвим.

  Розмноження насінням

  Сіяти валлоту потрібно в середині осені у зволожений ґрунт під скло. Подальший догляд полягатиме в регулярних провітрюваннях та зрошеннях при температурі 16-18 ºС. Паростки з’являться приблизно за місяць. Пікірувати вперше слід вже піврічні саджанці. Розсаджувати маленькі цибулинки слід окремі горщики, повністю занурюючи в землю. Через 2 роки молоді цибулини пересаджують так, щоб верхня частина була зовні. Насіннєвий спосіб дає рослини, які зацвітуть на третій рік після посіву.

  Насіння збирає у вересні, після повного дозрівання, і відразу ж намагається посіяти, щоб не втратити схожість. Склад грунту обов’язково повинен містити такі компоненти: торф, землю, що перепріла, пісок.

  • Насіння перед посадкою можна замочити на добу у стимуляторі зростання.
  • Враховуючи, що насіння валлоти досить велике, їх можна посадити відразу по одному в окремі стаканчики. Рослина дуже не любить пересадку, і ви подякуйте собі за відсутність необхідності потім їх пересаджувати. Втім, багато хто не бояться пікірування, тому вирішуйте самі, що зручніше.
  • Після висіву насіння контейнер накривають поліетиленовою плівкою. Стежать за температурою повітря (оптимальна + 18 ° C), не забувають провітрювати, прибирати конденсат.
  • Через місяць з’являються перші сходи.
  • До пікірування приступають лише через півроку, розсаджуючи кожен паросток в окрему ємність.
  • Легкий полив, що не викликає застою, забезпечить саджанцям необхідну кількість вологи. Взимку вони потребують найбільше хорошого освітлення. Температура всередині приміщення, що підтримується на рівні 16 ° C, буде чудовим доповненням до світлового режиму. Поливають дуже рідко.

  Через 2 роки зміцнілі, підрослі саджанці переміщають в трохи тісні горщики. Це роблять для того, щоб забезпечити цвітіння на ранніх термінах. При посадці шийка цибулини має височіти над поверхнею землі на дві третини за висотою.

  Через 4 роки очікують на перший квітконос.

  Пересадка та розмноження

  Нехитрі інструкції для розмноження та пересадки валлоти неважко дотримуватися. Почати варто з підготовки ґрунту. Суміш відрізняється високою поживністю, Для цвітіння, рослині потрібно багато сил. Склад:

  • плодородная земля, 4 части;
  • перегній, 1 частина;
  • дерен, 1 частина;
  • річковий пісок, 2 частини.

  ВАЖЛИВО: валлота чутлива до частих пересадок – коренева система тендітна і тому не варто захоплюватися. Після пересадки може довго зберігати видимість спокою, так як насамперед рослина заліковує рани у підземній частині.

  Розмножується валлот насінням або цибулинами-дітками. Найвигідніше це робити другим способом. З насіння рослина зацвітає на 4 рік, а ось при розмноженні цибулиною можна отримати цвітіння вже на другий.

  Підготувавши земляну суміш треба обробити коріння та цибулини фунгіцидом. Для цього проводиться замочування у розчині на 15 хвилин. Варто пам’ятати, що при пересадці дорослої цибулини, перед замочуванням треба видалити хворі частини коріння.

  У підібраний горщик насипаємо дренаж – дрібний керамзит, вугілля, цегляну крихту. Дренажну суміш варто прогріти в духовці, щоб уникнути деяких грибкових захворювань.

  Висаджування в горщик проводиться підсипанням землі на розправлене коріння, акуратно і не поспішаючи. Заглиблюють цибулину трохи більше двох третин. Інакше рослина почне «жувати» і тоді не варто чекати на цвітіння. Після того, як висаджування, валлоту трохи поливають і ставлять на тиждень у притінене тепле місце. Через тиждень можна перенести горщик із рослиною на постійне підвіконня.

  Типи квітки

  Залежно від річного циклу рослини, всі різновиди цієї квітки можна розділити на два типи:

  З назви першої групи рослин зрозуміло, що вони цілий рік залишаються зеленими, тому в наших широтах можуть рости лише в умовах оранжерей або постійно мігрувати з грядки в горщики на зимівлю. Вирощування рослини валлоту в домашніх умовах можливе як у саду, так і в горщиках на підвіконні.

  Амаріліси другого типу, геофіти, втрачають своє листя в несприятливий період. Вони додатково поділяються на групи залежно від часу вегетації: в одних рослин цей період посідає літні місяці, а в інших – зимові. Догляд за валлотою різних типів дещо відрізняється та має свої особливості.

  Крім цього, у роду цих рослин зустрічаються справжні «неформали», які зацвітають, лише переживши лісову пожежу та сильне задимлення. Якщо пожежа не сталася протягом року, валлота не цвіте, перебуваючи в такому стані тривалий час. Завдяки цій своїй особливості вони отримали свою другу назву – вогненна лілія.

  Сорта и фото

  Рослина має лише три сорти, за якими досі точаться суперечки, куди їх віднести. Ось, наприклад, валлоту прекрасну та пурпурну виділили в окремий підвид цитрантусів, а валлоту карликову – у підвид Clivia.

  Валлота чудова

  Рослина ще називають Цитрантусом, пурпурним Амаріллісом, прекрасним Крінумом. Її коричнева цибулина луската, має довгасту форму. Шкіристий лист довжиною 40 см має вигляд меча і темно-зелене забарвлення. Стебло з суцвіттям виходить прямо з серцевини цибулини і досягає висоти в 30 см. Він не має чашолистків, а всередині він порожній. Парасолька поєднує відразу 3-6 квіток. Один бутон утворюють 6 пелюсток. Пелюстка має параметри: довжину 8, ширину до 10 див.

  Валлота пурпурная

  Цей сорт має більш дрібне листя та квітки, ніж інші види валлоти. Багаторічник також має цибулину та листя не більше трьох десятків сантиметрів у висоту. Пофарбовані вони у яскравий зелений колір та мають шкірясту поверхню. Діаметр однієї квітки досягає 5-6 см, а одне суцвіття-дзвіночок містить у собі мінімум по 2, максимум по 8 бутонів. Загострені пелюстки утворюють пурпурову квітку.

  Валлота біла

  Цей вид дуже легко сплутати з лілеєю. Хоча квіти у кущика не чисто білі, а з кремовим відтінком. Листя мечоподібне, яскраво-зелене. На квітконосі утворюється 5-7 квіток. Цвіте навесні чи восени.

  Валлота рожева

  Найрідкісніший вид. За всіма зовнішніми ознаками він схожий з волоти білою, але відзначаться лише ніжно-рожевим відтінком квіток.

  Хвороби та шкідники

  Валлота сильно схильна до кореневої гнилі через перезволоження ґрунту та присутність збудників цієї хвороби в ґрунті. Тому цибулини краще садити в заздалегідь знезаражену землю. Найбільше потрібно для молодих цибулинок.

  Надлишок вологи у ґрунті у зимовий час часто викликає сіру гниль. Не рідко попелиця, павутинний кліщ та щитівка вражає валлоту.

  Чому у квітки жовтіє листя

  Як доглядати за квіткою валлота і які мають бути умови її зростання? Як і всі інші цибулинні культури, ця рослина потребує догляду та певних умов навколишнього середовища. Так, однією з основних умов доброго існування та рясного цвітіння цієї рослини є яскраве освітлення.

  Вкрай бажані для валлоти прямі сонячні промені в першій половині дня, а ось по обіді цілком прийнятна півтінь. При розміщенні на підвіконнях в домашніх умовах, східні вікна або на крайній випадок західні. А ось розташовані на південних підвіконнях рослини можуть підгоріти, на північних – буде потрібне додаткове освітлення.

  Жовті кінчики листя

  Листя сигналізує про проблеми з корінням! Можливо, має місце перезволоження, а темні кінчики – перший сигнал про наявність проблем. Відрегулюйте полив, залежно від пори року, адже найчастіше перезволоження відбувається у зимовий період. Щільні листи можуть в’янути від низьких температур, адже ця цибулинна рослина любить тепло. Якщо спостерігаються множинні проблеми з листям, варто звернути увагу на сторінку «хвороби кімнатних квітів», щоб унеможливити грибкових, або бактеріальних захворювань.

  Якщо не цвіте

  Для цвітіння вирішальне значення мають прохолодна зимівля, гарне освітлення та пропорційний горщик. Щоб з’явився квітконос, рослина має освоїти весь обсяг ґрунту в горщику, наростити коріння. Однак причиною може бути і занадто тісний посуд, у цьому випадку для цвітіння цибулини просто не вистачає харчування. Цвітіння зазвичай передує період спокою в прохолоді та мінімальній вологості. Такий зимовий «відпочинок» сприяє формуванню квітконосів.

  Особливості догляду за валлотою також припускають дотримання температурного режиму. Влітку оптимальною температурою є показання градусника 22-24 °C. Листя валлоти жовтіє і починає навіть опадати, якщо температура повітря перевищує цей показник. У зимовий період вічнозелені види, що ростуть у домашніх умовах, бажано помістити у світле, але прохолодне приміщення з температурою повітря 7 – 10 °C. Це може бути, наприклад, утеплена лоджія. Цибулини листопадних рослин цього виду потрібно прибрати будь-яке приміщення, що не промерзає, з температурою не нижче 5°C.

  Проблеми при вирощуванні валотти

  Чому валотта не цвіте? Причинами можуть стати такі фактори:

  • Неправильно підібрана ємність для рослини: занадто великий або, навпаки, тісний горщик.
  • Квітка довгий час не пересідав, в результаті чого утворилося безліч «діток», що виснажують рослину.
  • Відсутній період спокою, під час якого валотта набирає сили для подальшого цвітіння.
  • Квітковий горщик перебуває у тіні та рослині не вистачає освітлення.

  Чому жовтіють і сохнуть листя валотти?

  • Після цвітіння листя валотти починає сохнути, що вважається нормою. Їх, разом із усохлим квітконосом, легко відокремлюють після повного висихання.
  • Другою причиною раптового усихання листя можуть стати комахи-шкідники.
  • Якщо кінчики листя починають жовтіти – це сигнал надмірного зволоження ґрунту.

  Загалом, валотта визнана витривалою та невибагливою рослиною, догляд за якою не викликає жодних проблем. А ось естетична насолода від краси кімнатної рослини перевершить усі очікування!