Особливості обробітку ґрунту після просапних культур

0 Comments

Тема 3.4. Визначення технологічних процесів передпосівного обробітку ґрунту та їх технічне забезпечення

Призначення цього обробітку ґрунту – запобігти випаровуванню вологи з ґрунту, знищити бур’яни, створити шар ґрунту рівномірної і належної щільності, що сприяє створенню найкращих умов для одночасного проростання насіння і бульб, зменшенню випаровування вологи, вирівнюванню поверхні поля.

Ці завдання реалізують завдяки проведенню таких технологічних операцій:

У різних зонах країни виконують ті операції, які передбачені технологічними картами вирощування культур.

2. Агротехнічні вимоги

За цієї операції розпушують верхній шар ґрунту на глибину 6…12 см, підрізають бур’яни, вирівнюють поверхню поля. Це обов’язкова передпосівна операція і одна з основних операцій з догляду за чистими парами.

Основні агротехнічні вимоги до культивації: розпушений шар ґрунту повинен мати дрібногрудкувату структуру; глибина розпушування – рівномірна, відхилення середньої глибини від заданої – не більш як ± 1 см; висота гребенів обробленого поля – не більш як 3…4 см; робочі органи не піднімають на поверхню поля нижній вологий шар ґрунту; бур’яни мають бути повністю підрізані; недопустимі огріхи і пропуски.

Суцільну культивацію проводять поперек або під кутом до напряму оранки, а повторні – поперек направлення попередньої культивації. Напрям руху агрегатів на передпосівній культивації узгоджують з напрямом попередньої культивації, а також з напрямом посіву. Напрям передпосівної культивації не має збігатися з напрямом посіву.

Глибина розпушування верхнього шару ґрунту 6…12 см. Глибина передпосівної культивації не має перевищувати глибину загортання насіння.

3. Вибір, комплектування та технологічне налагодження агрегатів

Для суцільної культивації застосовують агрегати: один культиватор КПС-4 (рис. 3.4.1) (КП-4А), КПСП(Н)-4 (рис. 3.4.2) з тракторами МТЗ, ЮМЗ, Т-70С; два культиватора зі зчіпкою СП-11 з трактором ДТ-75М; три культиватора зі зчіпкою СП-11 з тракторами Т-150, Т-150К, ХТЗ-17021, ХТЗ-120.

Рис. 3.4.1. Культиватор причіпний гідрофікований КПС-4:
а – загальний вигляд; б – стрілчаста лапа;
в і г – розпушувальні лапи Рис. 3.4.2. Культиватор КПСП(Н)-4

Культиватор КШУ-6 (рис. 3.4.3) агрегатують з тракторами класу 14 кН, два культиватора зі зчіпкою СП-11 з тракторами Т-150, Т-150К, ХТЗ-17021, ХТЗ-120.

Рис. 3.4.3. Культиватор КШУ-6

Культиватор КПП-8 (рис. 3.4.4) КШУ-12 або КШП агрегатують з тракторами класу 30 кН.

Культиватор КПП-12 (рис. 3.4.5), КПП-14,8 агрегатують з тракторами класу 50 кН.

Агрегати для культивації складають з урахуванням питомого опору ґрунтів. Для ранньовесняної культивації зябу, коли ґрунт надто ущільнений після осінньо-зимових опадів, а бур’янів ще немає, доцільно на культиватори встановлювати розпушувальні списоподібні лапи на підсиленому пружинному стояку. Такі агрегати також застосовують для вичісування кореневищ на полях після багаторічних трав і на полях, засмічених коренепаростковими бур’янами. Якщо в господарстві немає пружинних робочих органів, то для ранньовесняної культивації встановлюють стрілчасті лапи з обрізаними крилами (ширина 10…12 см). Ці лапи під час обробітку вологого ґрунту менше залипають, внаслідок чого знижується тяговий опір культиваторів і на поверхню не вивертається вологий ґрунт нижніх шарів. Для знищення бур’янів на культиватори встановлюють стрілчасті лапи. За малої засміченості полів у передньому ряді встановлюють лапи із захватом 270 мм, а в другому – захватом 330 мм. У разі сильної засміченості всі лапи повинні мати захват 330 мм. Для роботи на щільних ґрунтах, з метою кращого заглиблення лап збільшують кут їх нахилу, припіднявши задні кромки лап на 10 мм відносно носків.

Рис. 3.4.4. Культиватор КПП-8 Рис. 3.4.5. Культиватор КПП-12

Підготовка культиватора до виконання операції полягає в перевірці його технічного стану, підтягування кріплень, приєднанні борін і регулюванні робочих органів на потрібну глибину обробітку. Розпушувальні лапи встановлюють на культиватор в 3 ряди: по одній на короткі гряділі і по дві – на довгі.

Перед установленням стрільчастих лап перевіряють стан їх лез: за товщини лез більше як 0,70 мм лапи слід загострити. Вигідніше використовувати лапи, наплавлені твердим сплавом (самозагострювальні), що забезпечують добру якість обробітку без загострення протягом усього сезону.

Перекриття стрілчастих лап має бути в межах 3…5 см в середині кожного культиватора і 10…15 см – у разі з’єднання кількох культиваторів у широкозахватний агрегат.

Належне стиснення пружин (200…350 Н) встановлюють за таким принципом: що щільніший ґрунт, то більше стиснення. Це забезпечує добре заглиблення робочих органів і рівномірну глибину обробітку. Стиснення усіх пружин має бути однаковим, крім тих робочих органів, які рухаються за слідом коліс трактора чи культиватора (для них потрібне додаткове стискання).

Основний спосіб руху агрегатів – човниковий з петльовими поворотами в кінці гонів.

4. Культивація, боронування, шлейфування, вирівнювання, коткування, їх значення. Агротехнічні вимоги до операцій

Основне завдання весняного боронування – створення рівномірного пухкого шару на поверхні ґрунту для зменшення випаровування вологи. При цьому одночасно вирівнюють поле і знищують сходи та паростки бур’янів. Початок і тривалість робіт встановлюють відповідно до агротехнічних строків і стану ґрунту. Важливо провести весняне боронування у строк не більше двох днів. Весняне боронування починають вибірково, у міру підсихання окремих ділянок.

Основні агротехнічні вимоги до боронування: зруйнувати кірку і розпушити верхній шар ґрунту на глибину не менше як 3…4 см; вирівняти поверхню поля і зруйнувати основну масу грудок до розмірів 1…3 см з висотою гребенів і борозен не більш як 3…4 см; уникати огріхів.

Агрегати для боронування. Борони БЗТС-1, БЗСС-1 агрегатується з тракторами Т-40АМ, МТЗ, ЮМЗ, Т-70С, ДТ-75М, Т-150, Т-150К, ХТЗ-17021, ХТЗ-17222, ХТЗ-120 за допомогою різних зчіпок (наприклад МТЗ-80 + СП-16 + 15 борін БЗСС-1; Т-150 + СГ-21 + 21БЗСС-1 і т.п.).

Спосіб руху боронувальних агрегатів вибирають залежно від довжини гонів, конфігурації поля. За довжини гонів більш як 500 м доцільний човниковий спосіб руху агрегату. На полях квадратної чи прямокутної форми агрегати можуть рухатися діагонально-перехресним способом. На малих ділянках з довжиною гонів менше 500 м допускають круговий спосіб руху. Перекриття суміжних проходів не менше 10 см. Після закінчення боронування загінок треба заборонувати поворотні смуги. Якість боронування оцінюють після огляду ділянки вздовж її діагоналі.

Шлейфування. Основне завдання – ранньовесняне вирівнювання і розпушення ґрунту. Агрегати – ДТ-75М + СП-16 + 7ШБ-2,5 (ШБ-2,5 – шлейф-борона).

Вирівнювання ґрунту. Ґрунт вирівнюють причіпним вирівнювачем ВП-8, начіпним ВПН-5,6, шлейф-боронами ШБ-2,5 і культиваторами КПС-4, КШУ-12, КШП-8, УСМК-5,4.

Всі знаряддя для вирівнювання ґрунту агрегатують тільки з гусеничними тракторами, тому що колісні трактори ранньою весною на вологому ґрунті залишають глибоку колію.

Вирівнювання поля починають у період фізичної стиглості ґрунту, щоб уникнути залипання робочих органів. Якщо на цій операції застосовують культиватори, то вирівнювання виконують дещо пізніше, коли з’являються сходи ранніх бур’янів. Спочатку ліквідують звальні гребені і зарівнюють розвальні борозни, а потім і все поле.

Поверхня поля після обробітку має бути рівною. Глибина впадин і висота гребенів не має перевищувати 2 см. Перекриття суміжних проходів агрегатів не менше 50 см. Огріхи не допускаються.

Якщо за один раз поверхня ґрунту вирівняна недостатньо, операцію повторюють. При цьому агрегат рухається в перехресному напрямі.

Коткування. До посівне коткування проводять для вирівнювання поверхні, ущільнення незлежалого ґрунту, у зв’язку з пізнім глибоким обробітком і створення однорідного за щільністю шару ґрунту на глибині загортання насіння. Вирівняна поверхня поля після коткування дає змогу збільшити швидкість руху агрегатів на наступних технологічних операціях, поліпшує якість їх виконання.

Агротехнічні вимоги до коткування полягають у рівномірному ущільненні ґрунту на потрібну глибину і створенні на поверхні поля розпушеного мульчованого шару; на ґрунтах нормальної вологості розміри грудок не мають перевищувати 5 см; не можна надмірно ущільнювати перезволожені ґрунти і розпилювати грудки не пересохлих ґрунтах.

Агрегати. Коток кільчасто-шпоровий 3ККШ-6А агрегатують з тракторами Т-40АМ, МТЗ, а за допомогою зчіпок – з тракторами типу ДТ-75М, Т-150.

Котки кільчасто-зубчасті ККН-2,8, – з трактором Т-25А, а 2ККН-2,8 і 3ККН-2,8 – з тракторами типу МТЗ і Т-70С зі зчіпками С-11У та С-18У.

Коток гладенький водоналивний 3КВГ-1,4 з тракторами типу Т-25А, Т-40АМ, а за допомогою зчіпок – з тракторами типу МТЗ, ДТ-75М, Т-150 і ін.

Підготовка агрегату до роботи полягає у правильному приєднанні машин до зчіпки і забезпеченні належного питомого тиску котків на ґрунт довантаженням землі в ящики чи води в котки. У водоналивних котків регулюють притискання лез чистиків так, щоб вони прилягали до поверхні циліндра на всій довжині.

Основний спосіб руху – човниковий. Для кращого вирівнювання поверхні поля агрегат має рухатись упоперек напряму борозен і низин. Якість коткування оцінюють оглядом ділянки вздовж діагоналі.

5. Вибір, комплектування та технологічне налагодження агрегатів для передпосівного обробітку ґрунту

Передпосівний обробіток ґрунту – це обробіток, що проводять перед сівбою сільськогосподарських культур. Він зберігає вологу в ґрунті, створює сприятливі умови для загортання насіння, їхнього проростання та подальшого росту культурних рослин. За необхідності перед сівбою знищують бур’яни, у ґрунт загортають органічні та мінеральні добрива. Усе це сприяє появі одностайних повноцінних сходів. Передпосівний обробіток ґрунту здійснюють на парових полях, щодо непарових попередників під посіви озимих, навесні – під посіви ранніх і пізніх ярих, влітку – під посіви післяукісних та післяжнивних кормових і зернових культур. Безпосередній передпосівний обробіток проводять тільки в день посіву. Це підвищує конкурентоспроможність культур відносно бур’янів. Якщо розірвати у часі передпосівний обробіток та сівбу, то бур’яни зійдуть та виростуть раніше культурних рослин. Якщо після передпосівної культивації через дощ неможливо провести посів, необхідно повторити передпосівний обробіток.

Починають передпосівний обробіток після настання фізичної стиглості ґрунту. Якщо спливає термін висіву, то обробляють не зовсім стиглий ґрунт. Тоді виникає необхідність введення додаткових прийомів для отримання високої якості обробітку. Для передпосівного обробітку використовують борони, культиватори, шлейфи (окремо або в агрегаті з боронами), гладкі або кільчасто-шпорові котки (для передпосівного ущільнення ґрунту під час висівання дрібнонасіннєвих культур, щоб забезпечити глибину загортання насіння 1,5…3 см).

Основними операціями передпосівного обробітку ґрунту під ярі культури є ранньовесняне боронування для закриття вологи й культивація, що проводиться для знищення бур’янів, що проростають, та розпушування ґрунту.

Ранньовесняне боронування проводять, як тільки підсохнуть гребені оранки. Його краще проводити під кутом 45° до напрямку гребенів оранки у 2…3 сліди. Дво-, триразовий прохід борони, крім розпушування ґрунту, добре розрівнює поверхню ланів, унаслідок чого менше випаровується вологи. Боронування слід закінчувати протягом 1…2 днів. Запізнення з цим агрозаходом призводить до значних втрат вологи й зниження врожайності. Якість боронування оцінюють за глибиною розпушування, вирівняністю поверхні, ступенем кришіння ґрунту, якістю обробітку поворотних смуг.

Після боронування перед сівбою ранніх ярих проводять, як правило, одну культивацію.

Перед сівбою пізніх ярих культур у міру проростання бур’янів проводять кілька культивацій. Час проведення останньої передпосівної культивації встановлюють залежно від строку сівби. Передостанню культивацію проводять на глибину загортання насіння. Внаслідок чого насіння лягає на щільний шар ґрунту, капілярами якого до нього знизу надходить волога, а саме насіння знаходиться в пухкому, багатому на повітря шарі, що забезпечує дружнє проростання. Глибина перших культивацій під час сівби пізніх ярих культур дещо більша, ніж передпосівної. Проте глибокі весняні культивації можуть дуже пересушувати ґрунт. Тому в районах півдня і в умовах сухої весни глибина культивації має бути дещо меншою. У вологі роки глибина передпосівної культивації може бути дещо більшою за глибину загортання насіння. Якість культивації оцінюють за такими показниками: за повнотою підрізання бур’янів, висотою гребенів та глибиною борозен, наявністю необроблених смуг.

У різних зонах країни виконують ті операції передпосівного обробітку ґрунту, які передбачені технологічними картами вирощування культур.

Вибір, комплектування та технологічне налагодження агрегатів для окремих операцій передпосівного обробітку ґрунту розглянуті в питаннях 3 та 4 цієї теми.

6. Особливості передпосівного обробітку ґрунту комбінованими (багатоопераційними) агрегатами

Все більшого значення набувають енергоощадні технології, в яких основну увагу приділено економії енергетичних ресурсів. Один із шляхів запровадження енергоощадних технологій – застосування комбінованих агрегатів.

Багаторазові проходи ґрунтообробних агрегатів призводять до надмірного ущільнення й руйнування структури ґрунту ходовими пристроями машин і тракторів. Унаслідок цього врожайність сільськогосподарських культур знижується. Щоб зменшити кількість проходів агрегатів на полі, використовують комбіновані агрегати, які виконують за один прохід декілька операцій (рис. 3.4.6).

Застосування комбінованих агрегатів дає змогу:

  • поліпшувати завантаження тракторів за тягою, особливо за поєднання малоенергетичних операцій з енергоємними, наприклад внесення добрив з передпосівним розпушуванням ґрунту;
  • зменшувати кількості проходів на полі трактора як ведучої ланки агрегату, що зменшує ущільнення ґрунту, його розпил і ерозію;
  • скорочувати в більшості випадків затрати праці на одиницю оброблювальної площі порівняно з виконанням тих самих технологічних операцій спеціалізованими агрегатами;
  • підвищувати продуктивність праці.

Комбіновані агрегати потребують кращої організації технологічного і технічного обслуговування порівняно із спеціалізованими.

Для проведення якісного передпосівного обробітку ґрунту за один прохід агрегату доцільно використовувати комбіновані машини типу АКП-2,5, АКП-5, «Агро-5» АРП-3, КР-4,5, РВК-3,6, РВК-5,4, АКР-3,6, КФГ-3,6, АПБ-6 (ВАТ «Шепетівський завод культиваторів»), КААП-6 і КОМБІ-3900 (ЗАТ «Дніпроагромаш»), АГ-3 і АГ-6 (ВАТ «Борекс»), «Європак» Б622 (KLAAS), «Європак-6000», «Компактор» (LEMKEN), К600PS («Фармет», Чехія) «Резидент» тощо (рис. 3.4.7…3.4.11).

Мета: розпушувати ґрунт, підрізати бур’яни і рослинні залишки, подрібнити глиби і одночасно прикатати поверхню поля, щоб поліпшити структуру ґрунту, її водний і повітряний режими.

Агротехнічні вимоги. Поверхня поля, обробленого агрегатом за один прохід, має бути вирівняна, нижні шари ґрунту ущільнені, а верхні – розпушувані. Щільність ґрунту на глибині загортання насіння після проходів агрегатів має становити 10,0…13,0 кН/м 3 . Під час обробітку поля має бути підрізано не менше 95 % бур’янів. Поворотні смуги на кінцях поля необхідно обробити. Допустима робоча швидкість – до 3,3 м/с (12 км/год).

Комплектування агрегатів. Для обробітку ґрунту використовують комбінований ґрунтообробний агрегат АКП-2,5 (рис. 3.4.7).

Агрегат АКП-2,5 виконує пошаровий обробіток пласта плоскорізами, поверхневе розпушування голчатими (або дисковими) робочими органами і прикочування ґрунту за один прохід.

Під час обробітку полів після зернових культур на рамі агрегату встановлюють секції зубових (голчатих) робочих органів. У цьому випадку борону-волокушу не використовують. Для обробітку ґрунту з рослинними залишками (після просапних культур), які підлягають частковому подрібненню, а також на сухих, дуже ущільнених ґрунтах, замість зубових секцій встановлюють дискові.

Рис. 3.4.7. Комбінований ґрунтообробний агрегат АКП-2,5:
5 – рама; 6 – дискова батарея; 7 – плоскорізальні лапи;
8 – вирівнювач; 9 – котки; 10 – баластні ящики

Комбінований агрегат РВК-3,6 (рис. 3.4.8) із шириною захвату 3,6 м використовують для обробітку ґрунту на глибину до 12 см під посів зернових культур, а також для обробітку парів. Він розпушує ґрунт, подрібнює глиби і грудки і одночасно прикочує поверхню ґрунту, його доцільно застосовувати на глинистих ґрунтах, які схильні до утворення глиб після основного обробітку. У південних степових районах цей агрегат використовують для передпосівної підготовки ґрунту під час вирощування кукурудзи і соняшнику.

Підготовка агрегатів до роботи. АКП-2,5 готують до роботи на регулювальному майданчику, підложивши під опорні колеса підкладки, товщина яких меша за задану глибину обробітку на 2…3 см (глибина колії коліс). Горизонтальність рами агрегату встановлюють зміною довжини розкосів і верхньої тяги механізму навіски, а також зміною положення опорних коліс. Леза лемешів на всій довжині мають торкатися поверхні майданчику. Перекіс за шириною захвату більше 0,5 м ліквідують установленням шайб між підп’ятником стійки і вальницею. Під час роботи на розпушуваному ґрунті леза лемешів не мають торкатися майданчика, а на ущільненому ґрунті передня частина лемешів (носок) має бути нижче задніх кінців на 5…10 мм. На раму агрегату встановлюють зубові або дискові секції на глибину, яка дорівнює 0,5…0,6 глибини ходу плоскорізальних лап.

Рис. 3.4.8. Комбінований агрегат РВК-3,6:
1 – розпушувальні лапи; 2 – котки; 3 – розпушувальні лапи;
4 – вирівнювальний брус; 5 – котки

РВК-3,6. Перевіряють комплектність агрегатів, справність всіх вузлів і робочих органів, технічний стан ходової системи. Агрегат установлюють на регулювальний майданчик. При цьому додержуються наступних вимог: передній ряд пружинних зубів встановлюють на брусі так, щоб зуби розміщувалися в міжряддях дисків котка-грудкоподрібнювача; кінці наральників всіх пружинних зубів розміщають на однаковій висоті від поверхні майданчика. Перевіряють шарнірне з’єднання вирівнювальних брусів з рамою агрегату – брус має обертатися в шарнірах вільно, без заїдання, а пружини, за розташування бруса під кутом 90º до поверхні ґрунту, не мають бути натягнутими. Приєднують причеп агрегату до трактора, гідрошланги – до гідросистеми трактора. Агрегат приєднують до поперечного бруса, який розташований на навісці трактора. Працює він тільки за встановлення гідронавіски в положення «Плаваюче». Установлюють глибину ходу робочих органів. Перевіряють роботу механізму піднімання робочих органів агрегату, переводячи його з транспортного положення (пружинні зуби підняті) в робоче і навпаки.

Рис. 3.4.9. Комбінований агрегат «Європак» Рис. 3.4.10. Комбінований агрегат «Компактор» Рис. 3.4.11. Технологічна схема ґрунтообробного агрегату «Компактор»:
1 – вирівнювання; 2 – розпушування; 3 – розкришування;
4 – ущільнення

Підготовка поля. До початку роботи агрегатів поле очищують від залишків соломи, розбивають на загінки. Ширину загінок приймають кратними робочій ширині захвату агрегату. На кінцях поля відбивають поворотні смуги, для кращого заглиблення робочих органів внутрішні межі поворотних смуг позначають робочими проходами агрегатів.

Напрям руху агрегату узгоджують з напрямом сівби. Під час робіт на полях з вираженим рельєфом агрегат ведуть впоперек схилу. Способи руху вибирають з урахуванням конфігурації і розмірів ділянки.

Основні способи руху агрегату – човниковий або діагонально-кутовий з чергування загінок. За човникового способу руху лінію першого проходу провішують на відстані половини ширини захвату, якщо ширина поворотних смуг дорівнює парному числу проходів, в іншому випадку лінію першого проходу провішують на відстані 1,5 ширини захвату. За діагонально-кутового способу руху агрегату поворотні смуги відбивають з усіх чотирьох сторін, на внутрішніх межах смуг проводять контрольні борозни глибиною 8…10 см.

Робота агрегатів у загінці. Виводять агрегат на лінію першого проходу, заглиблюють його і проїжджають 20…30 м від поворотної смуги на вибраній швидкості руху, зупиняють і перевіряють глибину обробітку ґрунту за шириною захвату знаряддя і довжиною гону, за необхідності регулюють.

За наявності повздовжніх гребенів після проходу агрегату вирівнювач треба опустити на один отвір нижче, а за нагромадження ґрунту перед вирівнювачем – підняти на один отвір. Натяг пружин вирівнювача відрегулювати так, щоб брус у робочому положенні був відхилений назад від вертикалі на 20. 30º. Повороти агрегату слід виконувати з вимкненими робочими органами на робочій передачі, а за необхідності використовувати понижений швидкісний режим двигуна.

Якість обробітку ґрунту контролюють за глибиною розпушування, вирівняністю поверхні поля, гребнистістю тощо (табл. 3.4.1).

Таблиця 3.4.1 Контроль якості роботи

Параметри, що контролюютьЯк перевіряютьЧим перевіряютьДопустимі відхилення
Глибина розпушуванняЗаглибленням лінійки в ґрунт в 10 місцях уздовж діагоналі ділянкиЛінійка 300 мм± 1,5 см під озимі,
± 1 см під просапні
Подрібнення ґрунтуНакладанням рамки в 10 місцях уздовж діагоналі ділянки і рахуванням кількості грудокРамка 1х1 мГрудок діаметром 5 см не більше 20 шт./м 2 , діаметром більше 5 см – не більше 3 шт./м 2
Ущільнення верхнього шару ґрунтуВзяттям проб ґрунту в 10 місцях уздовж діагоналі ділянкиҐрунтовий бур, бюкси, ваги1,1 ± 0,1 г/см 3
Гребенистість поверхні ґрунтуЗа глибиною борозенок і висотою гребенів в 10 місцях уздовж діагоналі ділянкиЛінійкою від рівня планки, розташованої поперек обробкиНе більше 4 см
ОгріхиУздовж діагоналі ділянкиВізуальноНе допускаються

Систему обробітку ґрунту для всіх культур мають будувати з урахуванням біологічних особливостей попередника, стану поля, зволоженості ґрунту та наявності в господарстві відповідних ґрунтообробних знарядь. Перевагу слід надавати мінімальній ґрунтозахисній ресурсоощадній системі обробітку ґрунту з широким застосуванням високопродуктивних комбінованих, чизельних і дискових знарядь, яка має забезпечувати оптимальні водно-повітряний, тепловий і поживний режими, максимальне знищення бур’янів, надійний протиерозійний захист, створення вирівняного посівного ложа для якісного загортання насіння на необхідну глибину, значне скорочення витрат матеріальних ресурсів.

Найважливіші й загальні для всіх зон умови ефективного застосування мінімального обробітку – високий рівень агротехніки, чітка технологічна дисципліна на полях, проведення всіх польових робіт в оптимальні строки і високоякісне, широке використання ефективних заходів захисту рослин, застосування добрив із врахуванням запланованого врожаю і висока технічна оснащеність господарства.

Для проведення якісного передпосівного обробітку ґрунту за один прохід агрегату використовують комбіновані машини типу АКП-2,5, АКП-5, «Агро-5» АРП-3, КР-4,5, РВК-3,6, РВК-5,4, АКР-3,6, КФГ-3,6, «Європак-6000» «Резидент» та ін. З метою кращого кришіння ґрунту і вирівнювання поверхні ріллі плуги обладнують пристосуваннями ПВР-2,3, ПВР-3,5 та ін.

В Україні мінімалізацію обробітку ґрунту широко застосовують: на чорноземних і каштанових ґрунтах Степу під озимі культури, що розміщуються після непарових попередників, а в посушливі роки – і після зайнятих парів, проводять мілкий або поверхневий обробіток дисковими, плоскорізальними знаряддями або комбінованими агрегатами типу АКП-2,5, АКП-5, АКП-5,4, АКР-3,6 та ін.; під ярі колосові культури, що розміщують після просапних, а також під соняшник (після озимих культур) і бобово-злакові сумішки на зелений корм оранку замінюють поверхневим або мілким (глибиною на 12…14 см) обробітком ґрунту, використовуючи продуктивніші лемішні лущильники, широкозахватні дискові борони, чизелі та інші знаряддя; на структурних ґрунтах за доброї якості й своєчасності напівпарового зяблевого обробітку в поєднанні з внесенням гербіцидів виключають одну ранньовесняну культивацію під пізні ярі культури, а під ранні ярі обмежують лише однією передпосівною культивацією; в разі вирощування просапних культур (кукурудзи, картоплі та ін.) на чистих від багаторічних бур’янів полях, а також з використанням ефективних гербіцидів кількість міжрядних обробітків зменшують до 1…2 у період вегетації або повністю їх виключають; за вирощування озимих зернових після гороху, кукурудзи на силос оранку замінюють поверхневим обробітком ґрунту.

Нині широко застосовують комплексні ґрунтообробні агрегати, які за один прохід виконують до шести операцій, тобто одночасно здійснюють повний цикл робіт із підготовки ґрунту, наприклад, для сівби зернових. Це забезпечує скорочення строків повного циклу обробітку ґрунту, що має особливе значення для передпосівного обробітку, зменшує ущільнення ґрунту колесами агрегатів та витрати пального, а також питому металомісткість агрегату на одиницю обробленої площі порівняно з аналогічним сумарним показником задіяних одноопераційних агрегатів. Причому якість кінцевого обробітку ґрунту не тільки не знижується, а навпаки – поліпшується. Тому нині десятки вітчизняних підприємств виготовляють комплексні ґрунтообробні агрегати. Ще більшу кількість аналогічних машин пропонують нашим селянам іноземні виробники.

7. Заходи з охорони праці під час виконання операцій з передпосівного обробітку ґрунту

До роботи допускають осіб, що мають посвідчення тракториста, віком не молодше 18 років і придатні до роботи за станом здоров’я.

Перед виконанням роботи виконавці мають бути проінструктовані згідно з вимогами.

Регулюють культиватори, підтягують кріплення і усувають несправності після зупинки трактора. Заміняють робочі органи тільки за заглушеного двигуна.

Забороняється під час руху агрегату змазувати, регулювати і очищати культиватор.

Піднімання і опускання начіпних культиваторів необхідно виконувати тільки з сидіння тракториста.

Ланцюги блокування начіпного пристрою трактора натягують так, щоб боковий розбіг піднятого культиватора не перевищував 20 мм.

Для очищення борін і робочих органів культиватора потрібно користуватись чистиком.

Питання для самоконтролю

  1. Яке значення має передпосівний обробіток ґрунту?
  2. Назвіть основні агронормативи і допуски за суцільної культивації, боронування, обробітку ґрунту комбінованими агрегатами, коткування, шлейфування та вирівнювання ґрунту.
  3. Дайте характеристику комплексу машин для передпосівного обробітку ґрунту.
  4. Як підготувати агрегати до передпосівного обробітку ґрунту?
  5. Які особливості передпосівного обробітку ґрунту під ранні і пізні ярі культури?
  6. У чому перевага застосування комбінованих агрегатів?
  7. Організація роботи агрегатів під час передпосівного обробітку ґрунту.

© 2020 ДУ «НАУКОВО-МЕТОДИЧНИЙ ЦЕНТР ВИЩОЇ ТА ФАХОВОЇ ПЕРЕДВИЩОЇ ОСВІТИ» 03151, м. Київ, вул. Смілянська, 11

Обробіток ґрунту під просапні культури

Основний (зяблевий) обробіток. На підставі багатьох тривалих комплексних досліджень в усіх зонах України доведено високу ефективність застосування поверхневого або мілкого безполицевого обробітків ґрунту під озимі, ярі зернові та зернобобові культури (Ю. В. Будьонний, 2004). Але відносно цукрових буряків такої одностайної думки немає. М. К. Шикула, Ф. Т. Моргун (1982, 1998), Г. В. Назаренко (1986) – переконані прихильники повного виключення оранки під усі культури польових сівозмін, в той час як більшість дослідників (С. С. Сдобников, 1968; Ф. А. Попов, 1972; В. Ф. Зубенко, 1974; В. Н. Якименко, 1985; Ю. В. Буденный, 1966, 2003, 2004; В. П. Гудзь 1995, 1996, 2004, 2007 та ін.) доводять необхідність застосування глибокої оранки під цукрові буряки і кукурудзу на зерно.

Багаторічні дослідження відділу рільництва інституту рослинництва ім. В. Я. Юр’єва, кафедри землеробства ХНАУ ім. В. В. Докучаєва (табл. 33) доводять, що застосування безполицевого обробітку призводить до підвищення щільності ґрунту, диференціації орного шару за вмістом рухомих поживних речовин, значного збільшення забур’яненості посіву, а внаслідок цього – істотного зниження продуктивності цукрових буряків (Ю. В. Будьонний, 2002, 2003, 2004). Таким чином, багаторічні дослідження свідчать, що в умовах Лісостепу найбільш доцільним під посів цукрових буряків є застосування глибокої полицевої оранки від 25-27 до 32 см на фоні комбінованої системи основного обробітку ґрунту під інші культури польових сівозмін.

Систему основного обробітку ґрунту обирають залежно від строків збирання, характеру та рівня забур’яненості попередника.

На відносно чистих полях після озимої пшениці під цукрові буряки і кукурудзу на зерно доцільно застосовувати звичайний зяблевий обробіток, який включає післяжнивне лущення стерні дисковими лущильниками ЛДГ-15, ЛДГ-20 або дискування важкими дисковими боронами на глибину від 6-8 до 10-12 см. Після появи масових сходів бур’янів і внесення органічних та мінеральних добрив проводять глибоку по-лицеву оранку на 25-27 см.

Зяблева оранка створює сприятливі умови для нагромадження і збереження вологи, боротьби з бур’янами, шкідниками і збудниками хвороб. Важливе значення мають строки виконання зяблевої оранки. Чим раніше її провели, тим на 25-35% одержують вищі урожаї.

На полях, засмічених багаторічними коренепаростковими бур’янами, застосовують поліпшений зяблевий обробіток, який починається з післязбирального лущення дисковими лущильниками на 6-8 см. Через 1,5-2 тижні після появи проростків коренепаросткових бур’янів проводиться мілкий на 12-14 см обробіток лемішними лущильниками ППЛ-10-25, плоскорізами (КПШ-5, КПШ-9, КПУ-400, КПП-2,2) або протиерозійними культиваторами (КПЭ-3,8, КПЄ-6М, КРГ-5) з одночасним коткуванням кільчасто-шпоровими котками. У подальшому, наприкінці вересня – на початку жовтня, після внесення добрив орють плугами з передплужниками, краще двоярусними плугами ПЯ-3-35, ПНЯ-4-40, ПНЯ-4-35, ПНЯ-5-35, ПНЯ-6-42 на глибину 25-27 до 32 см. За такої оранки верхній (0-15 см) шар ґрунту заробляється на дно борозни, а нижній (15-30 см) піднімається на поверхню. При двоярусній оранці краще загортаються післяжнивні рештки, а найбільша кількість добрив і органічної маси заробляється в шари 10-20 і 20-30 см, де вони краще використовуються рослинами. Двоярусну зяблеву оранку найкраще застосовувати на полях з великою кількістю післяжнивних решток, при внесенні органічних добрив, а також там, де верхній шар ґрунту сильно засмічений насінням бур’янів.

Вплив різних способів основного обробітку ґрунту на забур’яненість і продуктивність цукрових буряків у середньому за 1983 1989 рр.

Кількість бур’янів перед збиранням урожаю, шт/м 2

Надземна маса бур’янів, г/м 2

Винесення х) поживних речовин з надземною масою бур’янів, кг/га

Урожайність коренеплодів, ц/га

Вихід цукру, ц/га

У т.ч. коренепаросткових

У т.ч. коренепаросткових

Оранка (28-30 см) + гній 40 т/га + К120Р120К120 (контроль)

Оранка (28-30 см)+ гній 40 т/га

Безполицевий плоскорізний обробіток (28-30 см) + гній 40 т/га + К120Р120К120

Безполицевий плоскорізний обробіток (28-30 см) + гній 40 т/га

Безполицевий плоскорізний обробіток (28-30 см)+гній 40 т/га+ К 120Р120К120

Мілкий безполицевий обробіток (10-12 см)+гній 40 т/га + К120Р120К120

Оранка (28-30 см) на фоні комбінованого плоскорізного обробітку + гній 40 т/га + + К Р К

Оранка (28-30 см) на фоні комбінованого дискового обробітку + гній 40 т/га + + К Р К

х) Дані винесення поживних речовин наведені в середньому за 1984-1985 рр.

В умовах задовільного зволоження в літньо-осінній період та високій забур’яненості поля малорічними бур’янами під цукрові і кормові буряки та кукурудзу кращий результат дає напівпаровий обробіток, який складається з післязбирального лущення дисковими лущильниками та оранки на 25-27 см не пізніше від першої декади серпня. Після цього за літньо-осінній період у міру появи сходів бур’янів проводять 2-3 культивації паровими культиваторами КПС-4, КПС-4М, КПС-4М-01 на глибину від 8-10 до 12 см. У кінці жовтня слід провести глибше (на 16-18 см) безполицеве розпушування, краще всього протиерозійними культиваторами КПЗ-3,8, КПЗ-6М, КРГ-5. Цей захід забезпечує добрий фізичний стан ґрунту, краще нагромадження зимово-весняних опадів і прискорення прогрівання ґрунту навесні. Численні дослідження свідчать, що напівпаровий обробіток зменшує забур’яненість посівів цукрових буряків і кукурудзи на 50-70%.

При високій забур’яненості поля кореневищними бур’янами (пирієм повзучим та ін.) одразу після збирання попередника з метою кращого подрібнення кореневищ слід провести дворазове дискування важкими дисковими боронами у двох взаємно перпендикулярних напрямках на глибину залягання кореневищ (12-14 см). У посушливих районах високий ефект дає обробіток запирієних полів спочатку лемішними лущильниками, а потім важкими дисковими боронами з наступною оранкою на 25-27 см після появи сходів пирію (метод “висушування”, “перегару”). Для провокації проростання насіння і підземних органів розмноження бур’янів лемішні лущильники і важкі дискові борони агрегатують з кільчасто-шпоровими котками. Передплужники на плугах установлюють так, щоб вони підрізували ґрунт на 1-2 см глибше лущення. За такого обробітку відрізки кореневищ бур’янів заробляються на дно борозни і гинуть.

Оптимальними строками зяблевої оранки після дворазового лущення слід вважати для Полісся перші дві декади вересня, Лісостепу – другу половину вересня, для Степу – першу декаду жовтня.

За результатами численних досліджень, проведених у Харківській області, соняшник після стерньових попередників позитивно реагує на заміну оранки безпо-лицевим обробітком. За даними кафедри землеробства ХНАУ ім. В. В. Докучаєва, найефективнішим серед інших способів основного обробітку є чизельне рихлення на 25-27 см. Чизельне рихлення покращує умови накопичення та збереження вологи, не утворює ущільненої “плужної підошви” під обробленим шаром, сприяє поліпшенню фізичних властивостей ґрунту (структурності, оптимальної щільності, вологоємкості). Крім того, воно сприяє активнішому розпушенню орного шару і підвищенню мікробіологічної активності ґрунту порівняно з іншими способами основного обробітку. При цьому на поверхні ґрунту залишається 40-60% післяжнивних решток, що запобігає розвитку ерозійним процесам.

Застосування чизельного обробітку під кукурудзу порівняно з оранкою дає змогу на 37% скоротити витрати пального за умов отримання однакової урожайності, а в більшості випадків підвищити її на 10-15 ц/га.

При повторному посіві кукурудзи одразу після збирання урожаю проводять дис-кування важкими дисковими боронами у двох напрямках на глибину 10-12 см, а потім, після внесення основного добрива, – глибоку оранку ярусними плугами на 25-27 см. Завдяки такому обробітку ретельно подрібнюються післяжнивні рештки і кореневища та якісно заробляються в ґрунт полицевою оранкою.

За відсутності ярусних плугів перед оранкою доцільний додатковий обробіток важкими дисковими боронами для повнішого подрібнення післязбиральних решток.

Для кращого нагромадження вологи в ґрунті ефективним заходом є пізньоосіннє щілювання. Застосувавши цей прийом, можна додатково нагромадити до 250-300 м 3 /га вологи в ґрунті та отримати прибавку урожаю зерна на 2,5-3,5 ц/га. Виконують цей захід щілювачами ЩРП-3-70, ПЩН-2,5, ПЩ-3, ПЩ-5, ЩН-2-140, ЩП-000 або чизельними плугами ПЧ-2,5, АПЧ-4,5, АЧП-2,5 з долотоподібними робочими органами.

Передпосівний обробіток. Система передпосівного обробітку ґрунту під просапні культури повинна забезпечувати максимальне збереження ґрунтової вологи та ефективну боротьбу з бур’янами.

Під посів цукрових і кормових буряків навесні в період досягнення ґрунтом фізичної стиглості проводять його розпушування (“закриття вологи”) широкозахватними агрегатами на тязі гусеничних тракторів. Залежно від типу ґрунту і щільності верхнього шару в першому ряду зчіпки застосовують важкі або середні зубові борони (БЗТС-1,0, БЗСС-1,0), у другому – посівні (ЗБП-0,6,) або райборінки (ЗОР-0,7).

Якщо під цукрові буряки з осені не вирівнено поверхні ґрунту, то його проводять відразу після першого весняного боронування вирівнювачами ВП-8 або шлейф-боронами ШБ-2,5 в агрегаті з райборінками ЗОР-0,7. При вирощуванні цукрових буряків за інтенсивною технологією передбачається поєднання ранньовесняного розпушування та вирівнювання ґрунту в одну технологічну операцію, застосовуючи для цього агрегат АРВ-8,1-01, до складу якого входить пристрій для одночасного внесення гербіцидів.

Передпосівний обробіток ґрунту на глибину 3-5 см необхідно здійснювати без будь-якого розриву в часі з посівом цукрових буряків. Для передпосівної культивації ґрунту із середньою щільністю та недостатньою вологістю доцільно використовувати культиватор УСМК-5,4Б(В). Високоякісне розпушування ґрунту на задану глибину і загортання насіння на 3-4 см без перемішування шарів забезпечує агрегат АРВ-8,1-0,2. Одночасне виконання ранньовесняного і передпосівного обробітку ґрунту як єдиний технологічний процес досягається при використанні багатоопераційного вітчизняного агрегату “Україна” – АПК‑6. За один прохід агрегат розпушує і вирівнює поверхню поля, подрібнює і ущільнює ґрунт, розпушує слід тракторних колій.

Передпосівний обробіток ґрунту під кукурудзу включає ранньовесняне боронування зубовими боронами (БЗТС-1,0;БЗСС-1,0) або вирівнювання шлейф-боронами (ШБ-2,5), вирівнювачами ВП-8, ВПН-6,6, а також одну-дві культивації на глибину 8-10 см культиваторами КПС-4, КПС-4М, КПС-4М-01, УСМК-5,4 або комбінованими агрегатами АРВ-8,1-02, АПБ-6, АГ-6, ККП-6 та ін. Застосування високотоксичних гербіцидів дає можливість виключити ці культивації і обмежитися тільки однією – передпосівною. Для передпосівної культивації краще застосовувати культиватори УСМК-5,4, КРШ-8,1, які менше змішують вологий та сухий шари ґрунту, краще зберігають на поверхні мульчуючий шар.

Система передпосівного обробітку ґрунту під соняшник складається з ранньовесняного боронування важкими зубовими боронами БЗТС-1,0 і передпосівної культивації на глибину заробки насіння культиваторами КПС-4, КПСП-4, УСМК-5,4. Останніми роками все більшого поширення набувають обробітки комбінованими знаряддями АРВ-8,1-02, РВК-5,4, АПБ-6, АКП-5, АПК-6, ККП-6 та ін., які за один прохід виконують декілька технологічних операцій.

Під картоплю на важких запливаючих ґрунтах слід проводити глибокий передпосівний обробіток. Якщо органічні добрива під цю культуру внесли восени, то навесні ґрунт обробляють на глибину 12 – 14 см лемішними лущильниками без полиць або протиерозійними культиваторами КПЗ-3,8, щоб не вивернути на поверхню глибинні шари ґрунту та внесені добрива.

На дуже ущільнених вологих ґрунтах проводять глибоке розпушування на 1618 см чизель-культиваторами (ЧКУ-4). Це прискорює прогрівання ґрунту, сприяє уникненню зайвої вологості, підсилює мікробіологічні процеси в ґрунті й поліпшує умови живлення рослин.

У Лісостепу площі під картоплю, де не були нарізані гребені, обробляють фрезами КФГ-3,6 на глибину 14-15 см.

Якщо з осені нарізані гребені, тоді до садіння картоплі поле обробляють культиваторами КОН-2,8ЛМ, КРН-4,2Г, обладнаними ротаційними боронами БРУ-0,4 і дисковими робочими органами.

Післяпосівний обробіток. За українською інтенсивною технологією вирощування цукрових буряків система догляду за посівами включає: суцільний обробіток ґрунту до появи сходів культури, розпушування ґрунту в міжряддях і в зоні рядків (шарування), суцільне розпушування ґрунту після появи сходів, формування густоти рослин, розпушування ґрунту в міжряддях.

Суцільний до сходовий обробіток виконують на 4-5 день після сівби, коли проростки бур’янів перебувають у фазі “білої ниточки” і легко знищуються.

Після появи сходів, коли чітко позначаться рядки сходів (у фазі розвинутої вилочки), проводять перше розпушування (шарування) ґрунту в міжряддях і в зоні рядків культиваторами УСМК-5,4Б(В), обладнаними захисними дисками однобічними плоскорізальними лапами з шириною захвату 150 мм і шестидисковими ротаційними батареями. Плоскорізальні лапи й захисні диски встановлюють на глибину обробки 3-4 см, ротаційні батареї – у міжрядді на 4-5 і в рядку на 2-4 см. Більш якісне розпушування ґрунту з мінімальними захисними зонами рядків (не більше ніж 8 см) досягається при використанні культиваторів КОЗР-5,4-01 та КОЗР-8,1-01.

На дуже ущільнених, засмічених бур’янами (особливо кореневищними), а також на торфових ґрунтах при підвищенні вологості цей захід краще проводити культиваторами КФ-5,4 з активними робочими органами фрезерного типу. В зоні її дії знищення бур’янів досягає 100%.

На полях, засмічених малорічними бур’янами, за наявності не менше 10 рослин буряків на один погонний метр рядка у фазі першої пари справжніх листків ефективно застосовувати суцільне післясходове розпушування ґрунту легкими посівними боронами ЗБП-0,6 або райборінками ЗОР-0,7, а на ущільнених ґрунтах – середніми зубовими боронами БЗСС-1,0 або культиваторними агрегатами на базі УСМК-5,4Б(В), обладнаними ротаційними робочими органами РБ-5,4.

Невід’ємною складовою частиною в технології вирощування цукрових буряків є формування оптимальної густоти рослин, яка на період збирання врожаю має становити 115-120 тис/га для зони достатнього зволоження, 100-110 – нестійкого і 95-100 тис/га для зони недостатнього зволоження. Високоефективна робота автоматичних проріджувачів ПСА-2,7, ПСА-5,4 можлива при дотриманні таких умов їх використання: початкова густота посіву буряків становить 8-12 сходів на 1 м рядка з інтервалом між рослинами більше ніж 5 см; фаза розвитку буряків у період проріджування – 2-4 пари справжніх листків; відсутність бур’янів, що досягають висоти або вищі від культурних рослин на період формування густоти (кількість бур’янів у зоні проходу датчика не повинна перевищувати 2-3 шт. на 1 м рядка); на посівах не допускається гребенів і колій заввишки та глибиною понад понад 4-5 см, а також грудок у зоні датчика проріджувача, діаметр яких досягає розмірів культурних рослин.

Застосування культиваторів УСМК-5,4Б для проріджування посівів цукрових буряків доцільне, якщо початкова кількість сходів становить 12 і більше рослин на 1 м рядка. Ефективнішими є схеми поперечного букетування у фазі вилочки буряків, розраховані на розміщення однієї рослини в букеті 8,5 х 9,5; 8,5 х 6,5 або двох – 8,5 х 14 см.

Після закінчення формування густоти рослин проводять розпушування ґрунту в міжряддях культиваторами КОЗР-5,4-01, КОЗР-8,1-01, КОЗР-5,4-02, КОЗР-8,1-02 або УСМК-5,4 на глибину 5-6 см. До змикання рядків у міру появи сходів бур’янів та випадання дощів проводиться 2-3 рихлення ґрунту в міжряддях з одночасним присипанням бур’янів. Обробіток здійснюється культиваторами КОЗР-5,4-02, КОЗР-8,1-02 або УСМК-5,4 на глибину 8-10, 10-12 та 6-8 см.

За 10-15 днів до збирання коренеплодів доцільно провести додаткове розпушування ґрунту в міжряддях на глибину 10-12 см, що значно покращує роботу бурякозбиральних комбайнів.

При вирощуванні кукурудзи за безгербіцидної технології на полях, дуже засмічених малорічними бур’янами, високий ефект контролювання забур’яненості забезпечує досходове боронування, яке застосовується через 3-4 дні після сівби, коли проростки кукурудзи знаходяться в ґрунті на глибині, не ближче 3-4 см від поверхні. Боронування частіше проводиться середніми, а на ґрунтах важкого механічного складу – важкими зубовими боронами по діагоналі або впоперек посіву зі швидкістю руху агрегату не більше ніж 5-6 км/год. Після появи сходів у фазі 2-3 листків кукурудзи застосовується післясходове боронування середніми зубовими боронами після полудня, коли тургор рослин ослаблений, в наслідок чого вони менше травмуються. Швидкість руху агрегата повинна бути не більшою ніж 4-4,5 км/год.

У подальшому виконуються дві-три міжрядні культивації в період утворення 3-5, 6-8 і 10-11 листків у кукурудзи. При малорічному типі забур’яненості глибина першого обробітку повинна становити 8-10, другого 6-8 см. На полях, засмічених багаторічними бур’янами, глибину рихлення збільшують на 2-3 см. У посушливих районах перший обробіток ґрунту в міжряддях проводять на глибину 10-12 см, другий – на 8-10 і третій – на 6-8 см.

Для знищення бур’янів у зоні рядка при першому розпушуванні культиватори КРН-4,2, КРН-5,6 обладнують борінками КЛТ-38, при другому – підгортачами КЛТ-52-53. За інтенсивної технології із застосуванням високоефективних гербіцидів високі врожаї кукурудзи на відносно чистих полях одержують при значному скорочені або повному виключенні механічних заходів догляду за посівами.

Система догляду за посівами соняшнику передбачає проведення досходового та післясходового боронування і один-два міжрядних обробітки.

Щоб підвищити ефективність боронування в знищенні бур’янів, слід добре вирівняти поверхню поля системою основного та передпосівного обробітків ґрунту. До-сходове боронування проводиться через 3-4 дні після сівби, післясходове – у фазі 2-4 листків соняшнику. Установлено, що проростки бур’янів, які перебувають у фазі “білої ниточки”, знищуються боронами на 91-93% при досходовому боронуванні, на 81-87% – у фазу двох листків і на 61-68% – у фазу чотирьох листків соняшнику. За наявності великої кількості післяжнивних решток боронування посівів виключається.

Кількість і глибина міжрядних культивацій залежить від чисельності та видового складу бур’янів, умов зволоження та фізичного стану ґрунту. Частіше всього обмежуються двома культиваціями, перша з яких більш глибока (на 10-12, 8-10 см), друга на 6-8 см у поєднанні з підгортанням ґрунту у рядки. Для їх виконання використовують культиватори КРН-4,2, КРН-5,6, які обладнуються борінками КЛТ-38 та під-гортачами полицевого типу. Робочі органи культиваторів вибираються залежно від ступеня та типу забур’яненості посівів: ножеподібні у поєднанні зі стрілчастими робочими органами – для підрізання бур’янів та розпушування ґрунту, долотоподібні – при підвищеній забур’яненості для їх “вичісування”.

Культивацію міжрядь слід розглядати не тільки як засіб боротьби з бур’янами, а й для поліпшення фізичного стану ґрунту, його повітре- й водопроникненості. У зв’язку з цим міжрядні обробітки – обов’язкова умова сучасних технологій навіть при незначній забур’яненості та внесення ґрунтових гербіцидів, за винятком випадків утворення захисного екрана деякими сучасними їхніми видами.

На важких за механічним складом, безструктурних, запливаючих ґрунтах незалежно від ступеня забур’яненості посівів обов’язково проводиться одна-дві культивації міжрядь на глибину 6-8 см.

На Поліссі і в Лісостепу міжряддя гребеневих посадок картоплі розпушують на 7-8-й день після садіння культиваторами КОН-2,8П або КРН-4,2, обладнаними стрілчастими лапами і лапами-бритвами, які підрізують вершини гребенів на 3-5 см. В агрегаті з культиваторами посередині рядків пускають сітчасті або профільні борони. Другий раз розпушують на 12-14-й день після садіння, коли проростки картоплі мають довжину 3-4 см. При цьому глибину обробітку встановлюють не менше ніж 12 см. Якщо випадають дощі, ґрунт ущільнюється і з’являються сходи бур’янів, через 7-8 днів після другого розпушування проводять третій обробіток, підрізуючи гребені.

Після появи сходів перший раз обробляють міжряддя картоплі при висоті рослин 10-12 см. Глибина обробітку – 16-18 см за умов достатнього зволоження і 12-14 см – при недостатньому зволоженні. Другий післясходовий обробіток картоплі виконують підгортачами. При цьому на гребінь нагортають 3-4-сантиметровий шар ґрунту, що запобігає ураженню бульб фітофторозом. При третьому післясходовому обробітку підгортання здійснюють на 8-10 і 10-12 см від дна борозни. Якщо ґрунт ущільнився, то перед кожним підгортачем установлюють долотоподібні лапи на глибину 10-12 см. При нестачі вологи в ґрунті замість підгортання проводять мілке (4-6 см) розпушування міжрядь.

У районах надмірного зволоження підгортанням рослин можна регулювати водно-повітряний і тепловий режими ґрунту. Поверхня ґрунту залишається після цього гребенистою, краще обігрівається теплим повітрям і більше випаровує вологи.

Влітку, незважаючи на підвищену тепловіддачу в нічні години, в ґрунті складається позитивний тепловий баланс, оскільки тривалість нагрівання в 2,5-3 рази більша від охолодження. Збільшення випаровувальної поверхні після підгортання сприяє усуненню надлишків вологи в ґрунті, що в кінцевому результаті поліпшує його поживний режим.

Кількість культивацій міжрядь олійних культур (сої, рицини, ріпака, гірчиці) залежить від забур’яненості посівів. На чистих від бур’янів полях можна обмежитися проведенням однієї культивації міжрядь на глибину 8-10 см, на забур’янених площах слід своєчасно провести повторні обробітки міжрядь. Незалежно від засміченості посіву культивації міжрядь проводять на середніх і важких за гранулометричним складом ґрунтах. Перші обробітки міжрядь повинні бути глибшими порівняно з наступними.

Перший міжрядний обробіток посівів рицини і соняшнику в південних районах проводять на глибину 10-12 см. Глибину наступних обробітків зменшують, щоб не пошкодити коренів, які залягають близько до поверхні ґрунту. Глибина другого міжрядного обробітку становить не більше ніж 8 см, а третього і наступних (якщо їх будуть проводити) – 4-6 см.

Першу культивацію міжрядь сої необхідно починати при утворенні рядків, але не пізніше від розгортання першого трійчастого листка. Її здійснюють культиваторами з набором полільних однобічних і стрілчастих лап. Другу культивацію міжрядь проводять через 8-10 днів після першої на глибину 5-6 см полільними однобічними лапами з установкою просапних борінок. Міжряддя посівів ріпака та гірчиці обробляють на глибину 4-5 та 6-7 см.

Бур’яни в захисних зонах рядків олійних культур знищують при першій культивації прополювальними борінками КРН-38. Для того щоб мати можливість кілька разів боронувати посіви незалежно від розмірів рослин, використовують спеціальні прополювальні борінки, які мають високі (35-40 см) зуби, виготовлені з пружинної сталі, і відповідно високо розміщену над рівнем ґрунту раму. Для розпушування ґрунту на глибину до 7 см включно слід застосовувати стрілчасті лапи та лапи-бритви, а при обробітку на глибину понад 7 см – долота, з відповідними захисними зонами в рядках.

Підгортають рослини просапних культур з одночасним розпушуванням верхнього шару ґрунту. При підгортанні картоплі нижня частина стебел з усіх боків присипається ґрунтом, що за наявності достатньої кількості вологи сприяє утворенню сто-лонів. У посушливі роки багаторазове підгортання картоплі шкідливе, оскільки воно призводить до збільшення випаровування вологи із розпушеного ґрунту.