Скільки правил Ігор Рюрикович

2024 admin 0 Comments

Князь Ігор Рюрикович: біографія, походи на Царгород, загибель

Ігор Рюрикович (також називали Ігор Старий) – князь Київської Русі із династії Рюриковичів, син варязького князя Рюрика І. Він став великим київським князем в 912 році, а в 945 – загинув при зборі данини з древлян.

Попередник, князь Олег Віщий, був родичем Рюрика, тому передав князювання Ігорю. Ігор намагався продовжувати вести політику Олега:

  • Він підпорядкував східнослов’янські племена між Дністром і Дніпром.
  • У 915 році на прохання візантійського імператора Костянтина VII Багрянородного здійснив похід проти болгар.
  • Близько 930 року здійснив похід проти хазарів і розорив місто Тмутаракань.
  • Він також вперше воював з печенігами.

Князь Ігор прославився також двома походами на Константинополь, які не зовсім були вдалими. А детальніше про князювання Олега Віщого та його походи на Візантію читайте в підручнику з історії України за 7 клас О.В. Гісема.

Біографія князя Ігоря

Дослідники досі сумніваються щодо точної дати народження князя Ігоря, проте найбільш ймовірно, що він народився у 878 році.

Батько Ігоря Рюрик І незадовго після народження сина помер, а про його матір майже нічого не відомо. В одному з літописів вказано, що нею була норвезька королівна Єфанда, також вона, ймовірно, могла бути й сестрою Олега Віщого.

У літописах також зазначається, що в 903 році Ігор одружився з Ольгою, а в 942 році в них народився син Святослав. Більше про біографію Святослава та Ольги читайте в підручнику з історії України за 7 клас В.С. Власова.

В Ігоря були й інші жінки, проте Ольга вважалася найкращою. Вона подобалася князю через свою мудрість, через те, що підходила до вирішення питань виважено і продумано. Можливо, в Ігоря були діти в інших шлюбах, але в літописах про це не повідомляється.

Прізвисько “Старий” Ігор отримав не просто так. Причиною могло стати те, що до влади князь прийшов після смерті Олега – у 34 роки.

Походи на Царгород

Князь Ігор здійснив два походи на Константинополь (Царгород) – у 941 та 943 роках. Одразу складно вивчити всі важливі дати, але домашнє завдання ніхто не скасовував. Тому ви можете скористатися розділом “ГДЗ та відповіді з історії України за 7 клас”, щоб точно не помилитися.

Під час першого походу в 941 році Ігор разом з 40-тисячною дружиною поводили себе жорстоко: “І кого брали, тих розтинали, інших як мішені розставляли і стрілами розстрілювали і хребти ламали. І святих церков багато вогневі віддали”. Він хотів змусити візантійців виконувати умови торгового договору, який підписав князь Олег Віщий в 911 році.

Так, князь вийшов з Дніпра і дібрався до Босфорної протоки. Проте біля Константинополя імператорський флот зустрів руське військо з грецьким вогнем. Це була горюча суміш, яка застосовувалася у військових цілях і могла горіти навіть у воді. Точний склад цієї суміші зберігався в суворій таємниці. Таким чином 1000 руських лодій було спалено. Тільки одиниці могли вижити.

943 року Ігор залучився підтримкою варягів і знову пішов на Царгород. Цього разу був заключений мир. Проте в 944 році Ігор знову захотів “помститися за себе”. Він зібрав багато воїнів із варягів, полян, кривичів, печенігів і пішов проти греків на лодіях і конях. В той час Візантія була ослаблена, бо вела боротьбу з болгарами та арабами. Тому візантійський імператор Роман запропонував Ігорю дари – золото. Військо повернулося до Києва.

У 944 році до Києва прибули візантійські посли, щоб досягнути згоди. Тоді були укладені союзна і торговельна угоди на умовах Царгорода. Русь повинна була допомагати імператору військами та не претендувати на візантійські володіння у Криму. Також ліквідували безмитну торгівлю і ввели обмеження на купівлю руськими купцями паволоки. Спочатку угоду підписали у Візантії в присутності руських послів, а потім у Києві при візантійських послах.

Не зовсім зрозуміли тему: “Київська Русь”, але вам потрібно виконати завдання в контрольному зошиті? Ви зможете перевірити свої знання завдяки ГДЗ з історії Украни за 7 клас О.Є. Святокума, комплексний зошит для контролю знань.

Каспійський похід

У 943 році князь Ігор вирішив послати свої війська на схід до Каспійського моря, де були багаті арабські торговельні ринки. Дружина пішла вздовж Кавказу, де до них приєдналися алани і лезгіни.

Згодом вони попливли Каспійським морем до гирла Кури за Кавказом і дійшли до Бердии – найбільшого торговельного міста й столиці Кавказької Албанії. Військо Ігоря напало на це місто, розграбували його і взяли мешканців у полон.

“Рус, жадібний до битв. пустився в море і на палубах своїх судів скоїв вторгнення. Цей народ спустошив всю територію Бердаа. Це щось інше, як розбійники, подібні вовкам і левам. Вони ніколи не віддаються веселлю бенкетів. Вони опановують країнами і підкорюють міста. “

Воювати проти дружини Ігоря почав очільник Азейбарджану. Проте через деякий час він залишив ту місцевість, бо серед військ Ігоря поширилася епідемія. Додому вони поверталися з величезною здобиччю, як переможці.

Згодом дружина стала обурюватися, що в останні роки свого князювання Ігор перестав ходити сам за даниною. Збирав податки воєвода Свенельд, який вважався главою уряду. Дружина князя почала скаржитися, що збідніла в порівнянні з дружиною Свенельда. Ігор почув своїх дружинників, і вони разом вирушили збирати данину.

Смерть князя Ігоря

За часів князювання Олега Віщого слов’янські плем’я покірно сплачували данину. Проте після його смерті древляни відмовлялися платити податки. У 914 році Ігор здійснив свій перший військовий похід проти древлян. Тоді Ігор розгромив древлян і змусив платити ще більше данини.

У 945 році Ігор знову вирушив до древлян за даниною. “До першої нову ще дань примислив. І насилля їм з мужами своїми чинив” – так описаний похід у літописах. Тобто, фактично, вони творили грабунок і терор місцевих жителів. Ігор зібрав перший раз данину і на півдорозі до Києва вирішив повернутися вдруге в Іскоростень з невеликою дружиною, аби взяти ще.

“Поміркувавши, сказав війську: “Ідіть з даниною додому, а я повернусь і походжу ще”. І відпустив він воїв своїх додому, а сам з невеликою дружиною повернувся, бажаючи більшого багатства. Древляни ж, почувши, що йде знову, радилися з князем своїм Малом: “Якщо поведеться вовк до овець, то винесе все стадо, якщо не уб’ють його; так і сей: якщо не вб’ємо його, то він усіх нас погубить”.

Древляни влаштували засідку під Іскоростенем і розбили дружину. Ігоря ж прив’язали до двох нахилених беріз, а потім дерева відпустили і розірвали таким чином князя. Поховали його під Іскоростенем. Після цього дружина Ігоря Ольга, яка стала регентом, помстилася за чоловіка. Більше про це ви зможете знайти в будь-якому навчальному посібнику в розділі “Підручники з історії України за 7 клас онлайн”.

Цікаві факти про князя Ігоря

1. Є декілька версій знайомства князя Ігоря з Ольгою. Перша говорить, що Ольга була дочкою князя Олега Віщого. У другій легенді йдеться про те, що Ігор з Олегом вирушили на полювання. Він захотів переплисти річку з одного берега на інший і попросив про переправу юнака, який сидів неподалік у човні. Проте, як згодом виявилося, це була Ольга, одягнена в чоловічий одяг. Ігор робив їй непристойні пропозиції, але дівчина відмовляла. Вона вважала, що потрібно керуватися не пристрастю, а розумом, тому відповіла Ігорю: “Менше взявши, більше загубиш!”. Через деякий час князю потрібно було вже одружуватися, і він вирішив взяти в дружини Ольгу.

2. Після смерті Олега древляни та уличі забажали відколотися від Київської Русі. Проте Ігор наклав на них величезну данину, а уличів взяв в облогу на три роки. Таким чином він зберіг цілісність держави.

3. У деяких літописах згадується, що Гліб (Уліб) і Володислав – зведені брати сина князя Ігоря Святослава. Першого Святослав Ігорович стратив через християнські переконання. Водночас, в інших літописах повідомляється, що син у князя був один. Володислав був по материнській лінії дядьком Святослава, а Гліб (Уліб) – племінником Ольги.

Сподобалося вивчати Київську Русь? Не менш цікавою буде й історія Галицько-Волинської держави! Тому пропонуємо переглянути відеоуроки на цю тему в розділі “Онлайн уроки за 7 клас з історії України”.

✅Коротка біографія князя Ігоря Рюриковича

Багато істориків негативно ставляться до особистості Ігоря Рюриковича: на відміну від своїх попередників, він допустив суттєві помилки в політиці і не завоював нових земель.

Однак недооцінювати його внесок в історію нашої країни буде неправильно: великий князь зміг утримати отримані в спадок території і трохи розширив кордони своєї держави. З досягнень Ігоря можна виділити захист Русі від печенігів і підписання вигідного договору з Візантією.

Події та дати

  • 877 рік: народження Ігоря Рюриковича.
  • 878-911 роки: правління регента князя Ігоря – Віщого Олега.
  • 912 рік: Ігор Рюрикович починає правити Руссю.
  • 913 рік: плем’я древлян дізнається про загибель Віщого Олега і вирішує більше не платити данину русам.
  • 914 рік: Ігор пригнічує древлян і змушує їх платити більший розмір данини.
  • 915, 920 роки: боротьба Ігоря з печенігами. Спочатку він укладає з ними мирну угоду і пропускає до річки Дунай, а потім знову вступає в конфронтацію з цими кочовими племенами.
  • 937 рік: підкорення племені уличів.
  • 940 рік: у Ігоря і його дружини Ольги народжується син Святослав.
  • 941 рік: невдалий похід Ігоря на Царгород.
  • 943, 944 роки: встановлення мирного договору з Візантією і подальша співпраця з нею. Руські купці отримують привілеї, а князі і царі укладають угоди про військову взаємодопомогу.
  • 945 рік: невдала спроба Ігоря поодинці зібрати з древлян більше данини. Він стає жертвою їх змови і гине в місті Іскоростень.

Ігор Рюрикович

князь Київський 912/922 по 944 років / З Вікіпедії, безкоштовно encyclopedia

Шановний Wikiwand AI, Давайте зробимо це простіше, відповівши на ключові запитання:

Чи можете ви надати найпопулярніші факти та статистику про Ігор Рюрикович?

Підсумуйте цю статтю для 10-річної дитини

І́гор Рю́рикович (близько 877 — 944) — київський князь з 912 або 922 по 944 рік. Фактичний засновник руської княжої династії Рюриковичів. Згідно з «Повістю временних літ» — син варязького князя Рюрика. Ймовірно, здійснив два походи на Константинополь (941 і 944), які закінчилися укладанням русько-візантійського договору. Організував походи руси на Каспійське море. Вбитий деревлянами за непомірний збір данини.

Коротка інформація Ігор Рюрикович, Князь Київський .

Імена

  • І́гор Рю́рикович — в українській історіографії з патронімом.
  • І́гор І, або І́гор І Ки́ївський — у західній історіографії з номером правителя і назвою князівства.
  • І́гор Старий — з прізвиськом. [5]

Біографія

Походження

«Повість минулих літ» називає Ігоря сином Рюрика. [5] Це є однією з основ норманської теорії виникнення Русі. Хоча викладену в «Повісті» версію біографії Ігоря після досліджень академіка Олексія Шахматова більшість істориків вважає за штучну легенду, але в питанні про походження Ігоря одностайності немає. Є версії, що він таки був сином Рюрика, або одним із воєвод Олега, або нащадком Аскольда, або просто чоловіком Ольги, яка, можливо, була спадкоємницею князів — Києвичів. Заступивши на княжий стіл, князь Ігор продовжив політику свого попередника, в якій княжому флоту відводилася чи не головна військово-дипломатична місія [ джерело? ] .

Походи

Морські походи князя Ігоря мали широкий міжнародний резонанс, про них писали його сучасники — візантійські хроністи Симеон Логофет, Григорій і Луітпранд та арабський хроніст Аль-Масуді. За їхніми розповідями 941 року князь Ігор розпочав війну з Візантією. Причини цієї війни залишилися невідомими. Найімовірнішою вважають версію, що Візантія знову почала обмежувати Русь у торгівлі та намагалася колонізувати Чорноморське узбережжя русів.

Візантійські походи

Достовірно відомі походи Ігоря на Константинополь (Царгород) у 941 та 944 роках.

Посадивши на 1000 човнів 40-тисячну дружину (в інших літописах називається нереальна цифра 10 000 кораблів), князь вийшов із Дніпра і безперешкодно увійшов до Босфорської протоки. Проте цей похід був невдалим, оскільки біля самого Константинополя руську флотилію спалили грецьким вогнем.

Час для походу князь вибрав зручний: він знав, що візантійський флот і більшість імператорського війська були на війні з сарацинами. Однак візантійський імператор, завчасно попереджений херсонеським стратегом про вихід у море флоту русів і навчений досвідом попередніх війн з ними, встиг повернути свій флот до столиці. Тож коли човни з руськими воїнами увійшли до Босфору, подальший шлях їм перекрив візантійський флот під командуванням патриція Феофана. На озброєнні грецьких брандерів був «грецький вогонь», якого не мали руси. І це давало грекам велику перевагу в бою. Та князь Ігор бій прийняв. У Босфорі чи на підході до нього відбулася велика морська битва, в якій греки взяли верх над княжим флотом.

Відступивши в море, князь Ігор повернув свій флот до берегів Малої Азії і почав пустошити береги Віфінії і Пафлагонії. Поки руські сили грабували тамтешні території, візантійський імператор стягнув в Малу Азію всі свої сухопутні й морські сили. Македонська кавалерія розбила десантні загони русів, а флотилія Феофана блокувала княжий флот з моря. У вересні відбулася повторна морська битва двох флотів, в якій княжий флот знову зазнав відчутної поразки. Греки своїм «ясним вогнем» (горюча суміш, яка нагадувала напалм і не гасилася водою) спалили багато княжих човнів. Вночі князь Ігор зумів із залишками свого флоту прорватися крізь блокаду і направився до Керченської протоки. Весь перехід до Керчі руси відбивалися від переслідування візантійського флоту і втратили в боях ще багато своїх човнів і воїнів.

Полонених русів греки привезли до Царгорода де, як засвідчують літописці-очевидці, їм відрубали голови.

У 944 році між Києвом і Царгородом було досягнуто згоди і укладено союзну і торговельну угоду 944 року, та вже з більшими обмеженнями для Русі ніж це було обумовлено при Олегові. Русь зобов’язувалася допомагати імператорові військами та не претендувати більше на візантійські володіння у Криму.

Кавказькі походи

Невдача в поході на Царгород не зупинила військових дій князя Ігоря. У вересні 943 року він провів великий похід на Каспійське море. Союзниками русів виступили алани, черкеси та лезгини. Як описав азербайджанський поет Нізамі Генджеві, руси, діставшися берегом до Дербента, завантажилися на кораблі й з моря увійшли в гирло річки Кури. Річкою їхня флотилія досягла середини Кавказької Албанії (території нинішнього Карабаху).

Розбивши мусульманські війська, князь Ігор зайняв столицю Карабаху — велике і багате місто Бердаа і в ньому розмістив свою ставку. За короткий час він фактично захопив всю країну. Через пів року епідемія дизентерії у війську, яку ймовірно спричинило надмірне вживання субтропічних фруктів [ джерело? ] , змусила таки його повернутися на Русь. З багатою здобиччю русь, як свідчить літопис, «попливла назад, і ніхто не смів перейти їй дорогу».

Загибель

В останні роки князювання Ігор вів війну з деревлянами. Причиною невдоволення деревлян владою князя було велике полюддя (данина), яку збирав із них Ігор за допомогою варягів.

Як прийде місяць листопад, — оповідає Костянтин VII Багрянородний, — князь з військом виходить з Києва у землі підвладних слов’ян на полюддя. Перебувають там цілу зиму і вертаються у квітні й тоді споряджають човни в дорогу до Візантії.

Такий збір полюддя було дуже дошкульний для місцевого населення. Не тільки треба було доставити тяжку данину — хутра, шкури, мед, віск, чи чого там чекав Київ, — але й утримувати цілу зиму військо. Тому слов’янські племена не раз виступали проти.

Данину у Деревлянській землі Ігор відступив зразу своєму воєводі Свенельдові. Країна була багата, і воєвода мав з неї великі доходи. Але тоді дружина самого Ігоря почала нарікати, що їй так добре не живеться: «Свенельдові вояки приоділися у зброю і одяги, а ми голі! Ходи, княже, з нами по дань, і ти добудеш, і ми». Ігор вирішив збільшити данину деревлянам і пішов із дружиною на Деревлянську землю. Почалися звичайні «примучування» — Ігореві вояки взяли данину силою.

Коли князь з дружиною вже повертався до Києва, він задумався і сказав дружині: «Ідіть з даниною до дому, а я вернуся і ще походжу». Думав ще більше для себе зібрати. Як деревляни дізналися, що він вертається, сказали: «Як внадиться вовк між вівці, то повиносить усе стадо, поки його не уб’ють. Так буде і з нами, як його не вб’ємо, то нас вигубить». І під городом Іскоростенем зробили засідку й убили Ігоря разом з його товаришами. Візантійський хроніст другої половини X століття Лев Диякон змалював докладнішу картину розправи над Ігорем. Він повідомляв, що його прив’язали до стовбурів двох нагнутих дерев, відпустили, й дерева роздерли його тіло на дві частини.

Літопис подає смерть Ігоря восени 944 року. [5]

Сім’я