§ 67. Ґрунти й умови їхнього утворення

До XIX століття вивченням ґрунтів займалися виключно геологічна й агрономічна спільноти. У геології ґрунт розглядали як гірську породу та поділяли його на пісок, глину, суглинок тощо. В агрономії за ґрунт вважали верхній 30-40-сантиметровий шар землі, а глибше «не заглядали». Сьогодні ґрунтознавство посідає важливе місце в системі наук про біосферу, адже ґрунт — необхідна умова існування життя на Землі й водночас її наслідок. Він сформувався в результаті тривалої взаємодії клімату, рельєфу, гірських порід і живих організмів. Ґрунт — це верхній пухкий родючий шар Землі, у якому ростуть рослини, мешкають тварини й інші організми (мал. 67.1).

Мал. 67.1. За багато сотень років верхній шар гірських порід перетворився на ґрунт

У складі ґрунту є тверда, рідка і газоподібна частини, а також жива й органічна частини.

Найважливішою складовою ґрунту є гумус.

Гумус (перегній) — це органічна частина ґрунту, яка утворюється та накопичується в результаті розкладу рослинних і тваринних решток і продуктів життєдіяльності організмів. Від кількості гумусу залежить здатність ґрунту забезпечувати рослини поживними речовинами та вологою, тобто його родючість.

Умови утворення ґрунтів

Основою для формування ґрунту є гірські породи. Утворення ґрунту потребує надзвичайно багато часу: шар завтовшки 1 см формується від 100 до 200 років (мал. 67.2).

Мал. 67.2. Ґрунтові горизонти — шари ґрунтів, що виникають у процесі ґрунтоутворення

Ґрунти утворюються внаслідок зміни гірських порід під впливом живих і мертвих організмів (рослин, тварин, мікроорганізмів), сонячного тепла, атмосферних опадів (клімату), рельєфу місцевості з урахуванням чинника часу. Також до чинників ґрунтоутворення додають дію ґрунтових вод і діяльність людини.

Які бувають ґрунти?

Якщо змінюються властивості хоча б однієї складової ґрунту, змінюється вся його структура, наприклад родючість. У результаті формуються різні типи ґрунтів із різними властивостями: родючістю, пористістю, здатністю утримувати вологу та повітря.

Зміни природних властивостей ґрунтів, зокрема родючості, певною мірою залежать від людини: тривале розорювання ґрунтів призводить до зменшення їхньої родючості та ерозії.

Кожен тип ґрунту має свої різновиди залежно від підґрунтя, клімату, рослинного покриву й інших чинників ґрунтоутворення. В Україні виявлено 650 видів ґрунтів. Також Україна володіє третиною світового запасу найродючіших земель — чорноземів (мал. 67.3).

Мал. 67.3. Верхні шари чорнозему мають темний колір, якого надає перегній

Чорноземи формуються у степах під трав’янистою рослинністю за достатньої кількості тепла й вологи, а за нестачі вологи там утворюються каштанові ґрунти.

Підзолисті ґрунти формуються під хвойними лісами за умов великої кількості опадів. Опади промивають ґрунт, унаслідок чого під тонким шаром гумусу утворюється білий горизонт вимивання, який за кольором нагадує золу (мал. 67.4).

Мал. 67.4. Підзолисті ґрунти

Бурі лісові ґрунти формуються під широколистими лісами з розвиненим трав’яним покривом. Під вологими екваторіальними лісами, де впродовж усього року високі температури повітря та велика кількість опадів, формуються червоні та жовті фералітні ґрунти (від лат. ferrum — залізо, aluminium — алюміній та грец. lithos — камінь) (мал. 67.5).

Мал. 67.5. Фералітні ґрунти містять багато заліза й алюмінію

Тундрово-глейові ґрунти формуються за умов майже повної відсутності рослинного покриву та надлишку вологи.

У пустелях і напівпустелях майже без опадів і рослинності розвиваються бурі пустельні ґрунти та сіроземи.

Дослідження ґрунту

Вам знадобляться: дві коробочки для зразків, дві скляні банки, вода, лінійка.

1. Наберіть у дві коробочки ґрунт із різних ділянок (щоб він візуально відрізнявся).

2. Для більшої точності відокремте від нього великі частинки, як-от каміння та гравій.

3. Налийте трохи води до зразків ґрунту, щоб він став вологим, але не мокрим.

4. Зробіть кульки з ґрунту, підкиньте їх приблизно на пів метра вгору та зловіть. Якщо кулька розсипалася — ґрунт занадто піщаний, а якщо вона залишилася ціла — ґрунт містить багато глини.

5. Насипте по жмені ґрунту в скляні банки та залийте водою. Подивіться, чи буде виходити з ґрунту повітря.

6. Добре струсіть банки. Залиште відстоюватися (глина може осідати кілька днів).

7. За певний час утворяться шари різних видів ґрунтів відповідно до їхньої маси. Виміряйте їхню товщину та обчисліть співвідношення. Послідовність шарів залежить від їхньої маси. Найважчий — пісок, він перебуватиме на дні, мул — посередині, а найлегша глина буде зверху.

8. Зробіть висновок щодо властивостей зразків ґрунту.

Запитання і завдання

• 1. Як утворюється ґрунт?
• 2. Схарактеризуйте схему утворення гумусу.
• 3. Поясніть вираз «Ґрунт — екологічна система, у якій усі елементи взаємопов’язані».
• 4. Яка діяльність людини може вплинути на ґрунт? Чи може деградація ґрунтів через негативний вплив призвести до голоду на планеті?
• 5. За допомогою карти ґрунтів з’ясуйте, на якому материку ґрунти розподіляються чітко в широтному напрямку.
• 6. Як властивості ґрунту залежать від кожного з чинників ґрунтоутворення?

Ключова ідея

Ґрунт — верхній пухкий родючий шар Землі. Його родючість залежить від кількості в ньому гумусу. Розвиток ґрунту з гірських порід забезпечується мікроорганізмами та ґрунтовими тваринами під впливом клімату, рельєфу місцевості, ґрунтових вод і діяльності людини з урахування чинника часу.

Дізнайтеся більше

Микола Омелянович Бекаревич (1906-1996) — видатний український ґрунтознавець. Створив наукову школу ґрунтознавців-екологів, які займалися проблемами земельних ресурсів України. Особливу увагу приділяв питанням рекультивації земель, їхнього раціонального використання та збереженню гумусового шару українських чорноземів.

§ 56. Властивості ґрунтів. Ґрунтовий покрив, карта ґрунтів. Вплив людини на біосферу і ґрунти

• Про властивості ґрунту. Ґрунт є особливим природним тілом, що утворилося в результаті взаємодії компонентів усіх оболонок Землі. Ґрунт – це верхній пухкий родючий шар гірських порід, перероблений спільною дією сонячного світла й тепла, повітря,, води та організмів. Перелічені компоненти неживої та живої природи є необхідними чинниками утворення ґрунту (мал. 181). Важливим для формування ґрунту є й час.

Для будь-якого ґрунту важливо, на якій гірській породі він утворився. Гірська порода є основою ґрунту, ніби «народжує» його, тому її називають материнською породою. Такими породами найчастіше є осадові гірські породи: пісок, глина, лес тощо.

Мал. 181. Чинники ґрунтоутворення

Ґрунт відрізняється від гірської породи багатьма властивостями, але головна його відмінність – родючість, або здатність ґрунту передавати рослинам поживні речовини. Родючість визначається наявністю у ґрунті перегною.

НОТАТКИ ДО ТЕМИ

Коли і як утворився ґрунт. На початковій стадії формування Землі як планети ґрунту не було. Близько 500 млн років тому на подрібнених сонцем, водою і вітром гірських породах оселилися живі організми – бактерії та рослини. Із часом вони відмирали, розкладалися і врешті-решт створили перегній, або гумус, – найголовнішу складову ґрунту. Поступово перегній змішувався з подрібненими часточками породи. Завдяки цьому ґрунт ставав пухким, що сприяло проникненню в нього води, повітря, бактерій.

• Що таке ґрунтовий покрив. Поєднання різних чинників ґрунтоутворення зумовлює надзвичайну строкатість ґрунтів, що відрізняються будовою, складом, кольором, потужністю гумусового шару. Тільки на території України налічують кілька сотень їхніх видів.

Сукупність усіх ґрунтів, що вкривають поверхню певної місцевості, називають ґрунтовим покривом. Його поширення тісно пов’язане з розподілом тепла і вологи на земній кулі. Тому на різних широтах формуються різні типи ґрунтів. Розподіл ґрунтів на земній кулі показують на спеціальній тематичній карті. Найпоширенішим типом ґрунтів є червоно-жовті (мал. 182, а). Такого забарвлення їм надає високий вміст заліза та алюмінію. Утворюються ці ґрунти під вологими екваторіальними лісами. Велика кількість опадів зумовлює потужне вимивання з ґрунтів органічних решток, тому родючість червоно-жовтих ґрунтів досить низька. У тропіках, де кількість тепла значно перевищує запаси вологи, поширені сірі й бурі пустельні ґрунти. Вони часто засолені, малопотужні і через відсутність рослин майже не містять гумусу.

У помірних широтах, особливо на півдні, за умов посушливого клімату під трав’яною рослинністю формуються каштанові ґрунти (мал. 182, б). Потужність гумусового шару в них може сягати близько півметра, проте вміст перегною незначний.

Найродючіші ґрунти на земній кулі – чорноземи (мал. 182, в). Так їх здавна називають за темний колір. Ці ґрунти утворюються в умовах недостатнього зволоження з добре вираженою сезонною контрастністю під трав’яною рослинністю на материнських породах, що містять сполуки кальцію. Органічні речовини тут майже не вимиваються в нижні шари ґрунту, що сприяє утворенню потужного (інколи понад 2 м) шару гумусу. Чорноземи є національним багатством України. На них припадає понад 65 % усіх ґрунтів, що становить четверту частину всіх чорноземних ґрунтів світу.

Мал. 182. Типи ґрунтів: червоно-жовті (а); каштанові (б); чорноземи (в)

Мал. 183. Підзолисті ґрунти

Чорноземи змінюються сірими лісовими ґрунтами, що спостерігаються під листяними лісами помірного поясу. Тут опадів буває майже стільки, скільки може випаруватися, тому вимивання гумусу невелике. Ось чому сірі лісові ґрунти досить родючі.

Підзолисті ґрунти формуються також у помірних широтах, де випадає значна кількість опадів, що швидко просочуються і переносять перегній і поживні речовини на глибину. Тому ґрунт втрачає темний колір, а на глибині близько 20 см з’являється характерний шар попелястого кольору, схожий на золу (мал. 183). Такого кольору ґрунту надає мінерал кварц. Підзолисті малородючі ґрунти поширені під хвойними і мішаними лісами.

Тундрово-глеєві ґрунти утворюються в місцях з надлишком вологи та нестачею тепла в полярних широтах. Для них характерний перезволожений шар сизого кольору, який називають глеєм. Трапляються також прошарки мерзлого ґрунту, а на поверхні – торф.

Арктичні ґрунти поширені у високих широтах, де панують холодний сухий клімат і багаторічна мерзлота. Тільки на короткий час ці ґрунти розмерзаються на незначну глибину, і тому шар перегною в них дуже тонкий, а в окремих ділянках його зовсім немає. Арктичний ґрунт не утворює суцільного покриву, а трапляється подекуди на ділянках, не вкритих снігом і льодом.

МОЇ ДОСЛІДЖЕННЯ

За малюнками 182, 183 порівняйте потужність гумусу в різних ґрунтах. Зазначте причини різної потужності гумусового шару в ґрунтах. Назвіть ґрунти, які своєю назвою підтверджують свою високу родючість.

• Як людина впливає на біосферу і ґрунти. Невпинне зростання кількості населення на земній кулі супроводжується активним руйнуванням середовища життя багатьох рослин і тварин. Надзвичайно швидко природне середовище зникає внаслідок стрімкого росту міст, розвитку промисловості та сільського господарства і масового вирубування лісів (мал. 184).

Вирубування лісу та інтенсивне випасання худоби в окремих регіонах Землі спричинили спустелення земель на значних площах. У результаті цього загинули не тільки мільйони тварин, а й тисячі людей. Був зруйнований ґрунтовий покрив.

Мал. 184. Чинники, що призводять до руйнування середовища життя рослин і тварин

Потяг людини до рідкісних і екзотичних речей, наприклад до дорогого хутра і прикрас із кістки, щорічно призводить до загибелі мільйонів тварин, які стають жертвою браконьєрів. До того ж велику кількість тварин виловлюють для зоопарків, для різноманітних забав, а також для промислового використання та медичних досліджень. Багато тварин, наприклад білий і бурий ведмеді, гепард, тигр, трапляються нині дуже рідко (мал. 185). Значно потерпає тваринний світ і від незаконної торгівлі.

Відомо, що родючість ґрунтів залежить не тільки від природних чинників, а й від господарської діяльності людини. Так, вносячи добрива, вона може підвищити родючість ґрунтів або, навпаки, звести її нанівець. Завдяки осушенню чи надмірному зрошенню розвивається вітрова й водна ерозія ґрунтів.

Великої шкоди живим організмам завдає забруднення суходолу, морів і океанів шкідливими відходами. Особливо небезпечними є промислові відходи. Так, забруднення Середземного, Північного та інших морів нафтою таке масштабне, що загрожує загибеллю великої кількості морських тварин.

Мал. 185. Гепард (1), білий (2) і бурий (3) ведмеді, тигр (4)

Біосферу необхідно рятувати. Щоб зменшити руйнування середовища життя рослин і тварин, потрібно створювати нові заповідники, а також природні парки в містах і селах. Варто здійснювати суворий міжнародний контроль за станом навколишнього середовища, заборонити полювання на деяких диких тварин і торгівлю ними.

Для захисту ґрунтового покриву від руйнування слід збільшити лісонасадження, застосовувати нові методи зрошення і осушення земель. Ці заходи можуть істотно зменшити й наступ пустель. Внесення органічних, а не хімічних добрив сприяє збереженню вологи в ґрунті, перешкоджає його висиханню і вивітрюванню. Захистити лісові насадження від вирубування можна, зменшивши обсяги використання деревини на дрова.

Навчитися з повагою ставитися до живої природи дуже важливо. І не тільки тому, що вона задовольняє наші потреби в їжі, одязі, а й тому, що в неї є право існувати і розвиватися за своїми законами. Коли кожна людина зрозуміє, що й вона є часткою світу природи, тоді людство усвідомить усю важливість охорони всіх форм життя, з яких і складається біосфера.

ПРОЧИТАЛИ – ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ!

ЧИ ЗНАЮ

• 1. Які існують чинники утворення ґрунту?
• 2. Що таке ґрунтовий покрив?

ЧИ РОЗУМІЮ

• 3. Чим відрізняється ґрунт від гірської породи?
• 4. Чим відрізняються умови утворення чорноземів та підзолистих грунтів?

ЧИ ПОЯСНЮЮ

• 5. Чому ґрунти мають різний колір?
• 6. Чому біосферу і ґрунти необхідно охороняти?

ЧИ ВМІЮ

• 7. Дізнайтеся, яким з рідкісних рослин і тварин у вашій місцевості загрожує найбільша небезпека і складіть їхній список. Запропонуйте заходи щодо збереження живої природи у вашій місцевості.
• 8. На контурній карті України штриховкою позначте райони поширення сірих лісових, чорноземних і каштанових ґрунтів.

ПІДВЕДЕМО ПІДСУМКИ

Біосфера

• Біосфера – це оболонка Землі, яку створюють живі організми, що заселяють частину атмосфери, гідросфери і літосфери.
• Органічний світ різноманітний і численний.
• Живі організми поширюються на земній кулі нерівномірно.
• Природне оточення групи організмів є для них середовищем життя.
• Ґрунтовий покрив змінюється із широтою, що залежить від кліматичних умов.
• Наслідком негативного впливу людини на рослинний і тваринний світ є руйнування середовища їхнього життя.
• Недбале господарювання на землі, надмірне осушення і зрошення земель призводять до руйнування ґрунтів.
• Забруднення навколишнього середовища відходами знищує живі організми суходолу та океану.
• Біосфера потребує охорони.

ПЕРЕВІРИМО СЕБЕ

підсумковий контроль знань та вмінь

Біосфера та ґрунти

1. Оберіть правильну відповідь:

• А В океані загальна біомаса організмів вища, ніж на суходолі.
• Б На суходолі біомаса рослин перевищує біомасу тварин.
• В Біомаса тварин на суходолі більша, ніж в океані.
• Г Біомаса рослин в океані більша, ніж біомаса тварин.

2. Оберіть найбільш заселені частини Світового океану:

• А Прибережні.
• Б Глибинні.
• В Придонні.
• Г Живі організми розподіляються рівномірно в товщі води.

3. Визначте відповідність між типами ґрунтів і кліматичними поясами:

• 1 Чорноземи.
• 2 Червоно-жовті.
• 3 Сіроземи.
• 4 Тундрово-глеєві.
• А Полярний.
• Б Субполярний.
• В Помірний.
• Г Тропічний.
• Д Екваторіальний.

4. Оберіть природні особливості вологих екваторіальних лісів:

• 1 Досить тепло, але мало вологи.
• 2 Більшість рослин стеляться по поверхні.
• 3 Дерева не скидають свого листя одночасно.
• 4 Під кронами дерев волого й парко.
• 5 Переважають хвойні породи дерев.
• 6 Усі рослини мають довге коріння.
• 7 Серед птахів багато папуг.

5. Зазначте, яких заходів слід вживати для зменшення руйнування ґрунтового покриву:

• 1 Вносити органічні добрива.
• 2 Збільшувати площі ріллі.
• 3 інтенсивно випасати худобу.
• 4 Здійснювати лісонасадження
• 5 інтенсивно зрошувати поля.
• 6 Осушувати землі.
• 7 Застосовувати сучасні методи поліпшення родючості ґрунтів.

11.5: Фактори, що впливають на розвиток ґрунту

Основний матеріал ґрунту – це матеріал, з якого розвивається ґрунт, і може бути гірською породою, яка розклалася на місці, або матеріалом, який був відкладений вітром, водою або льодом. Характер і хімічний склад вихідного матеріалу відіграє важливу роль у визначенні властивостей грунту, особливо на ранніх стадіях розвитку. Малюнок \(\PageIndex\) : Стабілізовані дюни є формою вихідного матеріалу еоліану (осадженого вітром) (Джерело: Сільське господарство Agri-Food Canada) Грунти, розроблені на материнському матеріалі, який є грубозернистим і складається з мінералів, стійких до атмосферних впливів, ймовірно, мають грубу текстуру зерна. Дрібнозернистий ґрунт розвивається там, де вихідний матеріал складається з нестабільних мінералів, які легко погодяться. Склад батьківського матеріалу безпосередньо впливає на хімію грунту і родючість. Батьківські матеріали, багаті розчинними іонами – кальцієм, магнієм, калієм та натрієм, легко розчиняються у воді та стають доступними рослинам. Вапняк і базальтова лава мають високий вміст розчинних основ і дають родючий грунт у вологому кліматі. Якщо вихідні матеріали мають низький вміст розчинних іонів, вода, що рухається через ґрунт, видаляє основи і замінює їх іонами водню, роблячи грунт кислим і непридатним для сільського господарства. Ґрунти, розроблені над піщаником, мають низьку розчинну основу та грубу текстуру, що полегшує вилуговування. Вплив батьківського матеріалу на властивості ґрунту має тенденцію зменшуватися з часом, оскільки він змінюється і клімат стає все більш важливим.

Клімат

Ґрунти, як правило, демонструють сильну географічну кореляцію з кліматом, особливо в глобальному масштабі. Енергія та опади сильно впливають на фізичні та хімічні реакції на вихідний матеріал. Клімат також визначає рослинний покрив, який, в свою чергу, впливає на розвиток ґрунту. Опади також впливають на фактори розвитку горизонту, такі як транслокація розчинених іонів через ґрунт. З плином часу клімат, як правило, має головний вплив на властивості ґрунту, тоді як вплив батьківського матеріалу менше.

Клімат, рослинність та вивітрювання

Клімат впливає як на вегетативну продукцію, так і на активність організмів. Гарячі, сухі пустельні регіони мають рідку рослинність і, отже, обмежений органічний матеріал, доступний для ґрунту. Відсутність опадів гальмує хімічне вивітрювання, що призводить до грубої текстурованої грунту в посушливих регіонах. Бактеріальна активність обмежується холодними температурами в тундрі, що спричиняє накопичення органічних речовин. У теплих і вологих тропіках активність бактерій протікає швидкими темпами, грунтовно розкладаючи листову підстилку. Під пишною рослинністю тропічних лісів доступні поживні речовини швидко забираються деревами. Високі щорічні опади також вимивають частину органічного матеріалу з ґрунту. Ці фактори об’єднуються, створюючи ґрунти, які не мають великої кількості органічних речовин у верхніх горизонтах. Клімат, взаємодіючи з рослинністю, також впливає на хімію грунту. У соснових лісах, як правило, панує прохолодний вологий клімат. Розкладається хвоя в присутності води створює слабку кислоту, яка вимикає розчинні основи з грунту, залишаючи її в кислому стані. Крім того, сосни мають низькі потреби в поживних речовині, тому мало поживних речовин ґрунту забирається деревами, щоб згодом перероблятися гниючим підстилкою голки. Широколистяні листяні дерева, такі як дуб та клен, мають вищу потребу в поживних речовині і, таким чином, постійно переробляють поживні речовини ґрунту, зберігаючи ґрунти з

Топографія

Топографія має значний вплив на ґрунтоутворення, оскільки визначає стік води, а її орієнтація впливає на мікроклімат, що в свою чергу впливає на рослинність. Щоб ґрунт утворився, материнський матеріал повинен лежати відносно непорушеним, щоб процеси горизонту ґрунту могли тривати. Вода, що рухається по поверхні, смуги батьківського матеріалу геть перешкоджає розвитку грунту. Водна ерозія ефективніша на більш крутих, нерослинних схилах.

Вплив на ерозію грунту

Кут нахилу і довжина впливають на стік, що утворюється при падінні дощу на поверхню. Вивчіть діаграму нижче, яка показує взаємозв’язок між положенням схилу пагорба, стіком та ерозією. Малюнок \(\PageIndex<2>\) : Положення схилу пагорба, стік та ерозія Кількість води на певному сегменті схилу пагорба залежить від того, що випадає від опадів і що потрапляє в неї з сегмента схилу пагорба вгору. Схил пагорба на малюнку \(\PageIndex<2>\) був розділений на кілька сегментів, і кількість опадів, що випадають на кожен сегмент, однакова. Коли вода стікає вниз по схилу, вода, яка накопичилася в сегменті А стікає, додаючи до того, що потрапляє в сегмент B опадами. Вода в B потрапляє в С, а С – в D і так далі. Кількість води збільшується в напрямку вниз схилу, оскільки вода вноситься з води з сегментів вгору схилу. Швидкість води збільшується так само, як і вона рухається до основи схилу. В результаті кількість і швидкість води, а значить і швидкість ерозії збільшуються у міру знаходження біля основи схилу. Замість того, щоб проникати в грунт для сприяння вивітрювання та розвитку ґрунту, вода стікає. Ерозія спричиняє зачистку ґрунту, тим самим запобігаючи батьківському матеріалу залишатися на місці, щоб розвиватися в ґрунт. Тому слід очікувати знайти слабо розвинений грунт посередині та біля дна схилу.

Вплив на осадження та текстуру ґрунту

Швидкість води визначає не тільки швидкість ерозії, але й осадження ґрунтового матеріалу у суспензії. \(\PageIndex<3>\) На малюнку показана залежність між розташуванням і текстурою. Ділянки А, В і С, розташовуються поступово далі від основи схилу. Трикутник текстури ґрунту використовується для ілюстрації зміни текстур ґрунту на трьох ділянках. Малюнок \(\PageIndex<3>\) : Розташування, осадження та текстура ґрунту (після Марша, 1984) У міру спустошення води з гірського потоку її швидкість починає зменшуватися. Найбільші за розміром частинки, як і пісок, першими випадають з суспензії (ділянка А). Дрібні глинисті частинки розміру можуть бути віднесені далі від основи схилу, перш ніж вони осідають. Як результат, грубі текстуровані ґрунти, як правило, знаходяться поблизу основи гори, а дрібні текстуровані ґрунти розташовані далі (ділянка C).

Мікрокліматичні ефекти

Орієнтація схилу пагорба впливає на мікроклімат місця. Зі збільшенням нахилу поверхні зростає і місцевий кут сонця, аж до точки. Зі збільшенням місцевого кута сонця інтенсивність нагріву збільшується, викликаючи більш теплі температури поверхні і, ймовірно, збільшення випаровування. Орієнтація схилу пагорба, безумовно, теж важлива. Ті схили, які виходять на сонце, отримують більше інсоляції, ніж ті, що звернені далеко. При цьому похилі поверхні, звернені до сонця, як правило, тепліше і сухіше, ніж більш плоскі поверхні, звернені до сонця. Мікроклімат також впливає на тип рослинності.

Організми

Організм, як рослинний, так і тваринний, відіграє важливу роль у розвитку і складі грунту. Організми додають органічні речовини, сприяють розкладанню, вивітрювання та циклічності поживних речовин. Багатство і різноманітність ґрунтових організмів і рослинного життя, що росте на поверхні, звичайно, також прив’язані до клімату.

Циклічність поживних речовин

Біотичні елементи навколишнього середовища потребують життєпідтримуючих поживних речовин, які знаходять своє походження в грунті. Після своєї смерті організми повертають ці поживні речовини в грунт, щоб їх знову засвоїли інші рослини і тварини. Звідси відбувається постійне кругообіг поживних речовин між організмами і грунтами. Цей велоспорт освіжає і підтримує поживний стан ґрунтів. Без нього розчинні поживні речовини вилуговувалися б з ґрунту, зменшуючи здатність ґрунту підтримувати життя. Малюнок \(\PageIndex<4>\) : Циклічність поживних речовин під широколистяними деревами. (Після Оберландера та Мюллера, 1987) Ступінь, до якої зациклені поживні речовини, залежить від потреб організму, що займає конкретне місце. Наприклад, широколистяні, листяні дерева, такі як дуб і клен, як правило, мають високий попит на поживні речовини, створюючи поверхневу підстилку, багату поживними речовинами, коли листя гинуть і падають на лісову Розкладання підстилки вивільняє поживні речовини назад у грунт, щоб дерево забрало назад. Таким чином, ґрунти під цими видами лісів, як правило, мають високий вміст розчинних основ та поживних речовин. Малюнок \(\PageIndex\) : Циклічність поживних речовин під сосновими лісами (Після Oberlander & Muller, 1987) Сосни зазвичай мають низькі потреби в поживних речовині. Гниюча підстилка, яка потрапляє на лісову підстилку, бідна поживними речовинами. Як результат, відбувається мало циклічних розчинних поживних речовин, таких як кальцій, магній, натрій та калій, і таким чином вилуговуються, створюючи кисле ґрунтове середовище.

Організми і вивітрювання

Малюнок \(\PageIndex<6>\) : Грунтова біота, така як черв’яки, є важливим фактором розвитку ґрунту (Джерело: А.Одул. FAO #17449 Використовується з дозволу) Грунтові організми також впливають на вивітрювання. Розпад хвої створює слабку кислоту, яка може виводити розчинні іони з грунту. Зариваються тварини створюють прохідні шляхи через грунт, щоб допомогти аерації та дозволити воді проникнути в нього. Зариваються тварини допомагають переносити матеріали та удобрювати грунт на глибині.

Час

З плином часу процеси вивітрювання продовжують діяти на основний матеріал ґрунту, щоб розщепити його та розкласти. Процеси розвитку горизонту продовжують диференціювати шари ґрунтового профілю за фізико-хімічними властивостями. Як результат, старі більш зрілі ґрунти мають добре розвинену послідовність горизонтів, хоча деякі можуть зазнати стільки вивітрювання та вимивання, що візуально чіткі шари можуть бути важко побачити. Це помітна характеристика оксизолів. Деякі геологічні процеси утримують ґрунти від розвитку, постійно змінюючи поверхню і тим самим не дозволяючи батьківському матеріалу вивітрювати протягом значного періоду часу. Наприклад, ерозія схилів пагорбів постійно видаляє матеріал, що перешкоджає розвитку ґрунту. Уздовж русел річок часто відкладається новий осад, коли річка виливається на свою заплаву під час заплави. Постійне додавання нового матеріалу відновлює процес розробки ґрунту. Клімат взаємодіє з часом в процесі розробки ґрунту. Розвиток ґрунту відбувається набагато швидше в теплому і вологому кліматі, таким чином швидше досягаючи зрілого статусу. У холодному кліматі вивітрювання ускладнюється і розвиток грунту займає набагато більше часу.

Відео: Дивіться «П’ять факторів ґрунтоутворення» (надано віртуальними ресурсами навчання ґрунту UBC)