Чорне просо

0 Comments

Рослина чумізу – вирощування злакової культури на дачній ділянці

Рослина чумізу – одна з найдавніших і незаслужено забутих злакових культур родом з Китаю. Незважаючи на те, що її смак і поживна цінність вважаються одними з кращих серед злаків, чуміза малорозповсюджена в гастрономічній сфері. Зерна рослини найчастіше використовуються в якості корму для папуг, курей та інших домашніх птахів, а колоски – для складання оригінальних декоративних сухих букетів.

Зміст матеріалу

Рослина чумізу – що це таке

Чуміза – це однорічна культурна рослина з групи злакових, що відноситься до підвидів щетинника італійського, кормова, а також зернова культура. Воно має кілька назв – чорне просо, головчасте або італійське просо, чорний рис.

Чуміза культивується в багатьох країнах світу, в тому числі в Росії, Білорусі, на Україні. Природне середовище зростання рослини – територія Китаю, Кореї, Індії, Японії, Монголії та Молдови.

Чуміза набула широкого поширення як зернова і кормова культура завдяки невибагливості, здатності витримувати тривалі посухи і різкі температурні перепади, давати рясний урожай на ґрунті будь-якого типу.

Чуміза – що це таке і чим відрізняється від інших злакових культур:

  • Коренева система потужна, добре розвинена. Коріння рослини здатні проникати вглиб ґрунту на 1,3-1,5 м.
  • Стеблі високі, трав’янисті, прямобробство і малодовисті, що досягають 150-180 см у висоту.
  • На кожному стеблі розташоване до 10-13 великих листя розміром до 25 см, шириною 3-5 см.
  • У період цвітіння з’являються суцвіття у вигляді колосовидних циліндричних мітелок, що нагадують акуратні і щільні колоски. Довжина суцвітей – 45-60 см.
  • Колоски чумізи вкриті слабовираженими щетинками.
  • Після завершення цвітіння з колосоподібних суцвітей утворюються плоди – невеликі мішечки, що містять до 10 000 зерен.Насіння чумізи має коричнево-червоний відтінок, овальну або овальну, злегка продовгувату форму. Вони дозрівають в один час і практично не обсипаються. Зернятка відрізняються мікроскопічними розмірами – 1 000 насіння важить всього 2,5 г.

Зерна чумізи зберігають відмінну сходинку протягом 4-5 років. Вони здатні проростати при більш низькій температурі повітря і ґрунту, ніж кукурудза і просо, тому до їх посіву можна приступати на кілька тижнів раніше.

Вирощування чумізиЧуміза відрізняється здатністю адаптуватися до будь-яких умов навколишнього середовища. Ця засухостійка рослина відмінно росте на будь-якому ґрунті, навіть пустельному. Єдиний виняток – солончаки, на них чуміза не проросте.

При посіві чумізи потрібно вибрати відповідну ділянку і обов’язково враховувати її попередників. Кращим варіантом стануть пропашні, озимі та зернобобові культури, овочі та коренеплоди, багаторічні трави.

Для вирощування чумізи із насіння потрібно підготувати ділянку – зрихлити, прополоти від бур’янів і перекопати на глибину не менше 12-15 см. Великі земляні грудки слід розбити. До посіву зерен можна приступати на початку або середині травня. Середня норма посіву – 45-60 г насіння на сотку.

Схема посадки насіння:

  • Перед посівом зернятка чумізи бажано замочити на 1-2 дні в підігрітій воді. Це поліпшить всхожість зерен.
  • Для знищення патогенних мікроорганізмів насіння можна обробити фунгіцидні препаратами.
  • Виконайте на поверхні ґрунту канавки глибиною до 5 см. Не забувайте залишати відстань 25-35 см між рядами чумізи.
  • Зернятка закладіть у ґрунт на глибину до 2-4 см. Насіння має мікроскопічний розмір, тому для більш рівномірного посіву їх можна перемішувати з сухим річковим піском.
  • Насіння чумізи не можна висаджувати занадто близько. Загущені посіви погіршують зростання рослини і знижують його врожайність. Якщо ж висадки вийшли загущеними, їх потрібно прорідити, залишаючи 5-10 см між рослинами.

Вегетаційний період рослини чумізу становить 110-130 днів. Протягом перших 15-25 днів після появи сходи ростуть дуже повільно, але в міру вкорінення і підвищення температури повітря їх зростання прискорюється.

Правила догляду за чумізоюПротягом перших 2-3 тижнів після появи паростки чумізи ростуть дуже повільними темпами. У цей час їм потрібні регулярні прополки для захисту від бур’янів, які можуть ще більше

Опис та характеристика рослини Просо посівне

Просо звичайне у дикому вигляді невідоме. Із III тисячоліття до нашої ери просо вирощують як сільгоспкультуру у Китаї і Монголії. Це теплолюбива, посуховитривала, жаростійка рослина.
У Індії і Шри-Ланці вирощують Просо дрібне.
Посівні площі просяних займають четверте місце у світі серед основних зернових культур. В останні роки виробництво проса збільшилось у багатьох країнах Америки, Європи та Азії. В Україні ж за останні 6-7 років посівні площі проса зменшилися майже вдвічі.

Просо є цінною круп’яною культурою, яка здатна забезпечити відносно високі і досить стабільні врожаї навіть у посушливі роки. За дотримання технології вирощування воно дає часто вищі врожаї, ніж інші зернові культури. В Україні просо можна сіяти пізно, що дає змогу рослинам продуктивно використовувати літні опади. Тому просо широко застосовують як страхову культуру для пересіву загиблих озимих та ранніх ярих і для пожнивних посівів на зелений корм.
Просо – це культура без відходів. Завдяки значній кількості крохмалю просо використовується для виробництва спирту, а в останній час у світі компанії з генетики рослин активно працюють над перетворенням проса в енергетичну рослину. Солома та полова проса за своїми якостями наближаються до лугового сіна (0,41 к. о.). Просяне ж сіно краще від сіна з вівса, сорго, кукурудзи чи тимофіївки, а за якістю зеленої маси просо переважає кукурудзу та сорго.

У своєму розвитку просо проходить 12 основних етапів проростання насіння, сходи, кущення, стеблування, викидання волоті, цвітіння, формування зернівок і дозрівання.

Просо – теплолюбна, стійка до спеки рослина. Насіння проса проростає за температури не нижче +8-10°С, а для появи її сходів потрібна температура не нижча за +10-11 °С. Слід враховувати, що за температури – 3-5°С сходи проса гинуть, а оптимальною температурою для цвітіння проса є 20-24°С. При цьому просо – посухостійка рослина. Температуру 30-40°С просо витримує краще за інші злакові культури.
За 20 днів до викидання волотей у проса настає критичний період щодо вологи, який продовжується до кінця цвітіння. Дефіцит вологи в цей період спричинює стерильність колосків і, як наслідок, втрати врожаю. Для забезпечення доброго врожаю проса необхідно, щоб вологість ґрунту була на рівні 60-80%.
Просо – досить світлолюбна рослина. Недостатнє освітлення, посилене низькими температурами в період формування генеративних органів (трубкування, викидання волотей), спричиняє стерильність колосків.
Найбільш придатні для вирощування проса є чисті від бур’янів структурні ґрунти з високим умістом легкорозчинних поживних речовин: чорноземні, каштанові, сірі лісові ґрунти легкого і середнього механічного складу з рН 5,5-7,5.
Цвітіння в межах волоті на рослині зазвичай, продовжується 13-18 днів, а в польових умовах просо цвіте протягом 30-40 днів. Приблизно така ж і тривалість достигання зерна в межах волоті і поля. Вегетаційний період скоростиглих сортів проса становить 60-80 днів, пізньостиглих – 100-120. На час достигання солома сира і частково зелена.
У проса добре розвинена коренева система, яка при цьому має слабку засвоювальну здатність. Продуктивна кущистість рослин проса становить 2-5, маса 1000 зернівок – 5-9 г, плівчастість – 20-30%, вихід пшона – 65-85%.
Просо вимогливе до попередників, бо від сходів до кущення росте повільно і пригнічується бур’янами. Недобір урожаю від бур’янів досягає 10-15%, а в умовах сильної забур’яненості – 50% і більше, особливо в перший період росту (фаза двох-трьох листків). У цей період низька активність кореневої системи, тому під посіви проса потрібно відводити родючі, чисті від бур’янів поля. Кращі попередники – зернові бобові, підживлені картопля, цукрові буряки, багаторічні трави, баштанні культури, а в зонах, де немає кукурудзяного стеблового метелика, – і кукурудза. Погані для нього попередники – просо, сорго, соняшник, ярий ячмінь, суданська трава.
Обробіток ґрунту під просо повинен бути спрямований на очищення поля від бур’янів.

Будова рослини

Стебло – прямостояча порожниста соломина заввишки 0,4-1,5м при середній висоті її 0,8-1,2м; складається з 5-10 міжвузлів, відкриті частини яких, крім верхнього, слабоопушені. Стебла за сприятливих умов здатні до гілкування, утворюючи бічні гілки з продуктивними суцвіттями.

Листки – більші, ніж у хлібів першої групи, мають лінійно-ланцетну листкову пластинку завдовжки 15-65 і завширшки 1,5-4 см. Листкова піхва густоопушена, пластинка опушена або гола. Вушка відсутні, язичок короткий, війчастий.

Коренева система – мичкувата, проникає у грунт на глибину 1-1,2 м і глибше, у боки – до 0,5 м. Краще розвивається на пухких грунтах, формуючи густе сплетіння коренів. При достатній вологості грунту, елементів живлення та теплій погоді на нижніх надземних стеблових вузлах можуть утворюватися повітряні (опірні) корені. Характерною особливістю кореневої системи проса є її недостатня засвоювальна здатність.

Суцвіття – волоть завдовжки 10-40 см, на осі якої розміщуються внизу півкільцями, вище спіральне по 10-40 гілок першого порядку та багато другого – п’ятого порядків. В основі гілок у деяких форм проса утворюються невеликі потовщення (пухирці) – подушечки. Завдяки їм у деяких форм проса гілки вищих порядків відхиляються вщ осі та інших гілок під більшим чи меншим кутом і волоть набуває відповідної форми. На кінцях кожної гілочки розміщуються два колоски, з яких один – редукований до короткої колоскової луски, другий – з двома довшими колосковими лусками, між якими знаходяться дві квітки – одна безплідна, у вигляді двох невеликих квіткових лусочок, друга – з нормально розвиненими квітковими лусками, тичинками та маточкою. Просо – факультативна самозапильна рослина. Перехресне запилення спостерігається у 1-10% рослин, іноді – 15-20%.

Насінина (пшоно, ядро) округла, гола, світло-жовтого, кремового, брудно-жовтого забарвлення.

Плід – плівчаста зернівка. Квіткові луски охоплюють зернівку, але не зростаються з нею. У зв’язку з різною будовою лусок просо поділяють на дві групи: тонкоплівчасте із зморшкуватими лусками, які легко обрушуються руками, так зване легко шеретувате просо (з плівчастістю 5-8%), та грубо-плівчасте – з грубими гладенькими лусками, які важко обрушуються руками (з плівчастістю 9-20%). У грубоплівчастого проса квіткові луски мають різне забарвлення: біле, кремове, жовте, золотисто-жовте, червоне, бронзове, каштанове, сіре, чорне, двокольорове (боки червоні або жовті, а верх світлий). За формою зернівки кулясті, овальні, видовжені, завдовжки 2-3,3 і завширшки 1,5-2,5 мм. Маса 1000 зерен – 5-10 г.

Біологічна класифікація

Просо посівне – сорти

При наведенні на скорочення, воно розшифровується

Назва сортуОрганізаціїРікНапрямГрупа стигл.Реком. зонаПродуктив.Урож.ЯкістьСтійк. осипанняСтійк. поляганняСтійк. посухиСтійк. хвороб
АльтернативнеЗ , ВППС , ВП : 1581 ? 1581 – Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України (UA)2019зернС , Л , П18.1-27.6 ц/га
С : 18.1 ц/га
Л : 27.6 ц/га
П : 22.7 ц/га
цін888-9
АскольдоЗ , ВППС : 388 ? 388 – Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (UA)2011зерн , xссЛ , П , С
Біла альтанкаЗ , ВППС , ВП : 386 ? 386 – Полтавська державна аграрна академія (UA)2012зерн , xссЛ , Сдо 30ц/га
БогатирськеЗ , ВППС : 1581 ? 1581 – Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України (UA)2017зернСС : 25.5 ц/га
Л : 23.3 ц/га
П : 22.7 ц/га
7,7-8,57,7-8,77.7-8.5
ВітрилоЗ , ВППС , ВП , П : 404 ? 404 – Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва Української академії аграрних наук (UA)2008зерн , xрсС55-65 ц/гасереднясереднясереднясередня
ВеселкаЗ , ВППС , ВП : 1626 ? 1626 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України” (UA)2018зернЛ , С19.3-31.6 ц/га
С : 27.4 ц/га
Л : 31.6 ц/га
П : 19.3 ц/га
7.5-8.68.3-9.08.0-9.0
Веселоподільське 16З , ВППС : 388 ? 388 – Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (UA)2000зерн , xспЛ , П , Свисокасереднявисокависока
Веселоподолянське 176З : 388 ? 388 – Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (UA)1995зернссС , Л , Пцін
Веселоподолянське 632З : 388 ? 388 – Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (UA)1972зернссС
ДенвікськеЗ , ВППС , П : 334 ? 334 – Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук (UA)2006зерн , xспП50-60 ц/гасереднявисокасередня
ДивовижнеЗ , ВППС : 1581 ? 1581 – Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України (UA)2020xС , Л , ПС : 2.94 тон/га
Л : 3.55 тон/га
П : 2.68 тон/га
7-86-86-7
ЖивинкаЗ , ВППС , ВП : 1626 ? 1626 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України” (UA)2019зернС , Л , П18.6-27.5 ц/га
С : 18.6 ц/га
Л : 27.5 ц/га
П : 23.4 ц/га
цін7-988-9
ЗаповітнеЗ , ВППС , ВП : 1626 ? 1626 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України” (UA)2014зерн , xрсЛС : 22.8 ц/га
П : 29.2 ц/га
8.0-8.57.4-8.47.4-8.5
ЗолотистеЗ , П : 388 ? 388 – Веселоподільська дослідно-селекційна станція Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (UA)2003зернсрЛ28,9-41,4 ц/гацінсереднясереднявисокасередня
ЗолушкаЗ , ВППС , ВП , П : 386 ? 386 – Полтавська державна аграрна академія (UA)2006зернрсЛ , Пдо 34,1 ц/гацінсереднявисокависокависока
Казкове джерелоЗ , ВППС : 1581 ? 1581 – Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва Національної академії аграрних наук України (UA)2020xС , Л , ПС : 3.07 тон/га
Л : 3 тон/га
П : 2.66 тон/га
6-86-76-8
КешаЗ , ВППС : 1626 ? 1626 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України” (UA)2022С , Л , П
Київське 87З , П : 345
ВППС : 1626 ? 345 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Української академії аграрних наук” (UA)
1626 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України” (UA)
1991зернсрЛ , П , Сцін
Київське 96З , П : 345
ВППС : 1626 ? 345 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Української академії аграрних наук” (UA)
1626 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України” (UA)
1999зернрсЛ34-36 ц/гацінсереднясереднясереднясередня
КозацькеЗ , ВППС , ВП : 404 ? 404 – Інститут рослинництва ім. В.Я. Юр’єва Української академії аграрних наук (UA)2010зерн , xссЛ , П , Свисокависокависока