Як та в якому розмірі буде сплачуватися транспортний податок у 2022 році власниками автомобілів

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року Мінекономіки на своєму офіційному вебсайті оприлюднює перелік легкових автомобілів, які підлягають обкладенню транспортним податком.

Під сплату податку підпадають транспортні засоби, з року випуску яких минуло не більше п’яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, тип пального.

Транспортний податок є одним з місцевих податків, але його сплачують далеко не всі власники автомобілів.

У 2021 році в перелік Мінеконмоіки попали Aston Martin, Audi, Bentley, Tesla, Porsche, Lamborghini, Ferrari, Cadillac, Maserati, Lexus, Rolls-Royce, а також окремі моделі Mercedes-Benz, Land Rover, Chevrolet, BMW.

Тобто якщо розмір мінімальної заробітної плати станом на 1 січня 2021 р. становив 6000 грн, то платити податок повинні були власники автомобілів, авто яких коштує понад 2,25 млн грн.

Цього року вартість автомобіля, за який потрібно буде сплачувати транспортний податок, буде починатися з 2 437 500 грн.

Вартість авто визначається Мінекономіки за спеціальною методикою (беруть до уваги марку, модель, рік випуску, об’єм циліндрів двигуна, типу пального), встановленою КМУ, станом на 1 січня податкового (звітного) року, виходячи з марки, моделі, року випуску, об’єму циліндрів двигуна, типу пального.

Базою оподаткування є легковий автомобіль, який є об’єктом оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25 000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об’єктом оподаткування.

Податок сплачується один раз на рік.

Для фізичних осіб контролюючі органи самі обчислюють суму транспортного податку, яку має сплатити платник.

До 1 липня поточного року фізичній особі за місцем її реєстрації надсилається повідомлення-рішення, в якому вказано суму та реквізити для оплати. Податок сплачується фізособою, починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

Якщо ж фізособа – нерезидент, то відповідне повідомлення надсилається за місцем реєстрації об’єкта оподаткування.

Юридичні особи самостійно обчислюють суму податку щороку і не пізніше 20 лютого подають декларацію до контролюючого органу за місцем реєстрації об’єкта оподаткування.

Органи, що здійснюють державну реєстрацію транспортних засобів, зобов’язані щомісяця у десятиденний строк після закінчення календарного місяця подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем реєстрації об’єкта оподаткування станом на перше число відповідного місяця.

У разі переходу права власності на об’єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом звітного року податок обчислюється попереднім власником за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому він втратив право власності на зазначений об’єкт оподаткування, а новим власником – починаючи з місяця, в якому він набув право власності на цей об’єкт.

Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Транспортний податок сплачується:

а) фізичними особами – протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Податок сплачується за місцем реєстрації об’єктів оподаткування і зараховується до відповідного бюджету.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, податок сплачується фізичною особою-платником, починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт. Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику після отримання інформації про перехід права власності.

Щодо об’єктів оподаткування, придбаних протягом року, декларація юридичною особою – платником подається протягом місяця з дня виникнення права власності на такий об’єкт, а податок сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об’єкт.

За об’єкти оподаткування, придбані протягом року, податок сплачується пропорційно кількості місяців, які залишилися до кінця року, починаючи з місяця, в якому проведено реєстрацію транспортного засобу.

У разі спливу п’ятирічного віку легкового автомобіля протягом звітного року податок сплачується за період з 1 січня цього року до початку місяця, наступного за місяцем, в якому вік такого автомобіля досяг (досягне) п’яти років.

У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який є об’єктом оподаткування, транспортний податок за такий легковий автомобіль не сплачується з місяця, наступного за місяцем, в якому мав місце факт незаконного заволодіння легковим автомобілем, якщо такий факт підтверджується відповідним документом про внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, виданим уповноваженим державним органом.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику (законному володільцю) податок за такий легковий автомобіль сплачується з місяця, в якому легковий автомобіль було повернено відповідно до постанови слідчого, прокурора чи рішення суду. Платник податку зобов’язаний надати контролюючому органу копію такої постанови (рішення) протягом 10 днів з моменту отримання.

У разі незаконного заволодіння третьою особою легковим автомобілем, який є об’єктом оподаткування, уточнююча декларація юридичною особою – платником податку подається протягом 30 календарних днів з дня внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

У разі повернення легкового автомобіля його власнику уточнююча декларація юридичною особою – платником податку подається протягом 30 календарних днів з дня складання постанови слідчого, прокурора чи винесення ухвали суду.

Що про транспортний податок говорить судова практика

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду по справі № 813/1060/16 зазначив, що наявність у ПК України норм, які регулюють правила справляння транспортного податку, не є підставою для його справляння за відсутності відповідного рішення місцевої ради, оскільки Верховна Рада України відповідно до підпункту 12.1.2 пункту 12.1 статті 12 ПК України лише встановлює перелік місцевих податків та зборів, установлення яких належить до компетенції сільських, селищних, міських рад та рад об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов’язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю, крім земельного податку за лісові землі).

Підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України визначено порядок опублікування та застосування рішень місцевої ради про встановлення місцевих податків. Зазначені рішення офіційно оприлюднюються відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Наведеною нормою передбачено обов’язок місцевої ради опублікувати рішення про встановлення місцевого податку, а також наслідки несвоєчасного опублікування відповідного рішення. Зазначена норма розрізняє період опублікування рішення ради, плановий період та наступний період, кожен з яких має самостійне правове значення та не може співпадати в часі.

Системний аналіз наведених положень дає підстави для висновку, що місцеві ради мають обов’язково встановити (відповідним рішенням місцевої ради) транспортний податок і вирішити питання (на власний розсуд), чи запроваджувати податок (і в яких розмірах) на майно, відмінне від земельної ділянки. Таке рішення має бути оприлюдненим до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.

Відповідно до підпункту 12.3.5 пункту 12.3 статті 12 ПК України у разі, якщо сільська, селищна або міська рада не прийняла рішення про встановлення відповідних місцевих податків і зборів та акцизного податку в частині реалізації суб’єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, що є обов’язковими згідно з нормами цього Кодексу, такі податки до прийняття рішення справляються виходячи з норм цього Кодексу із застосуванням їх мінімальних ставок, а плата за землю справляється із застосуванням ставок, які діяли до 31 грудня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування плати за землю.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua, на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook , Viber та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Тарифи на електроенергію у 2022 році: які зміни чекають на українців

З 1 січня 2022 року для населення продовжить функціонувати чинний тариф на електроенергію, який залежатиме від кількості спожитих кіловат-годин. Проте вже навесні він може зрости.

З 1 жовтня 2021 року по 30 квітня 2022 року в Україні тариф на електроенергію для населення залежатиме від обсягу спожитих кіловат-годин. Отже схема розрахунку залишається старою:

• сім’ї, які споживають менше ніж 250 кіловат-годин на місяць, платитимуть за тарифом 1,44 гривні за кіловат-годину;
• ті, хто споживає понад 250 кіловат-годин — 1,68 гривні.

Тариф у 1,68 гривні кіловат-година діятиме також для гуртожитків та колективних побутових споживачів, багатоквартирних житлових будинків, дачних кооперативів, релігійних організацій.

Тариф залежить від часу. Українці, які обладнали свої будинки багатотарифним засобом обліку, можуть заощадити, адже є години, в які споживання електроенергії обійдеться істотно дешевше. Споживачі можуть перейти на двозонні та тризонні тарифи, які встановив Кабмін.

• 23:00 — 7:00 — 0,72 гривні за кіловат-годину (50% від повного тарифу);
• 7:00 — 23:00 — 1,44 гривні за кіловат-годину (повний тариф).

• 8:00 — 11:00 / 20:00 — 22:00 — 2,16 гривні за кіловат-годину (150% від повного тарифу);
• 7:00 — 8:00 / 11:00 — 20:00 — 1,44 гривні за кіловат-годину (повний тариф);
• 23:00 — 7:00 — 0,576 гривні за кіловат-годину (40% від повного тарифу).

• 23:00 — 7:00 — 0,84 гривні за кіловат-годину (50% від повного тарифу);
• 7:00 — 23:00 — 1,68 гривні за кіловат-годину (повний тариф).

• 8:00 — 11:00 / 20:00 — 22:00 — 2,52 гривні за кіловат-годину (150% від повного тарифу);
• 7:00 — 8:00 / 11:00 — 20:00 — 1,68 гривні за кіловат-годину (повний тариф);
• 23:00 — 7:00 — 0,672 гривні за кіловат-годину (40% від повного тарифу).

Які тарифи чекати з 1 травня? Згідно з консенсус-прогнозом Мінекономіки, тариф на електроенергію в 2022 році може зрости на 17,5%. Однак Міністерство зазначає, що це лише середні значення припущень експертів. Більше того, ключовий пріоритет уряду — стримати зростання цін на житлово-комунальні послуги для населення, вважають у Мінекономіки.

«Буде вжито заходів, щоб залишити зростання тарифів у мінімальній динаміці», — зазначають у Міністерстві.

Також нагадаємо, що в травні Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 586, якою схвалено офіційний прогноз по динаміці цін на 2022 рік. Згідно з нею, ціни на електроенергію не зростуть.

В інфляційному звіті за жовтень НБУ зазначив, що тарифи на електроенергію будуть підвищуватися значними темпами.

«Тарифи на електроенергію будуть підвищуватися високими темпами (20 — 25% на рік) через необхідність приведення до економічно обґрунтованого рівня та усунення дисбалансів в енергосекторі», — йдеться в прогнозі.

Тариф на передачу електроенергії. З 1 січня 2022 року тариф на передачу електроенергії зросте на 17,6% до 345,64 гривні за мегават-годину (без ПДВ ), згідно з постановою НКРЕКП . Тариф на послуги з диспетчерського управління зросте на 57,9% і складе 62,22 гривні мегават-годину.

Однак очікувалося, що тариф на передачу буде ще вищий. Справа в тому, що оплату 20% обсягу «зеленої» електроенергії регулятор не врахував у тарифі на передачу, незважаючи на те, що на цьому наполягали МФО , народні депутати, бізнес, профільні асоціації та торгові палати.