Чому мова жестів різна

0 Comments

Жестова мова по-українськи

Українська жестова мова – природна візуально-жестова мовна система з власною лексико-граматичною структурою, що сформувалась еволюційним шляхом і використовується як основний або один з основних засобів спілкування жестомовних осіб, які постійно проживають або впродовж тривалого часу проживали на території України. Так написано в Законі про мову. Крім цього, зазначають, що українська жестова мова є мовою спільноти жестомовних осіб, до яких відносять людей із порушеннями слуху чи мовлення.

З огляду на це формулювання, бачимо, що наша держава піклується про громадян, які не можуть повністю опанувати усне мовлення, а також дає їм можливість користуватися “мовою знаків”. Однак не все так просто виходить у житті, як пишеться на папері.

Мова жестів чи жестова мова?

Часто люди утотожнюють поняття “жестова мова” та “мова жестів”, але вони різні, хоч і схожі за звучанням.

Мова жестів – психологічне. Те, що допомагає розуміти характер, наміри чи настрій людини під час розмови за допомогою “розшифрування” її поз та рухів тіла.

Жестовою мовою називають спеціальний вид мовлення, який дає можливість позначати літери, слова та словосполучення окремими комбінаціями долонь та пальців рук. Зазвичай, під цим поняттям розуміємо мову, якою спілкуються люди з порушенням слуху чи мовлення. Але це не завжди так.

Наприклад, жестова мова аквалангістів, мисливців чи моряків. У них теж є сталі комбінації тіла, рук та пальців, які позначають окремі слова чи фрази. Також у деяких австралійських племенах жінки після смерті своїх чоловіків ще рік розмовляють жестами. Усі вони не мають вад органів слуху чи мовлення, але їм доводиться спілкуватися “знаками”. З огляду на це, “жести” ще поділяють на вербальні та невербальні. Перші – позначають слова, мають закладений сенс (жестова мова). Другі – інформаційного змісту не мають, використовуються несвідомо (мова жестів).

Також у світі жестомовних осіб існує власний “ручний” алфавіт, який називається дактильною абеткою. У ній кожна літера відповідає окремій комбінації пальців руки. Такий спосіб передачі інформації використовують для “знакового промовляння” імен, географічних назв та слів, які не мають усталеного жестового позначення.

Жестова мова. Трішки історії

Американський дослідник Говард Г’юз 1973 року припустив, що за своєю природою жестова мова передувала усній. На його думку, ще 3 мільйони років до нашої ери “ручні знаки” вже слугували засобами передачі інформації. Поступово вони доповнювалися звуками та за 100 тисяч років до нашої ери усне мовлення витіснило жести зі вжитку. Цю гіпотезу можна вважати правильною, адже в людині генетично закарбовано: не можеш пояснити словами – ткни пальцем. Це в нас на рівні рефлексів.

Однак ті жести, про які казав Г’юз, скоріш за все не мають ніякого відношення до тієї жестової мови, про яку йдеться зараз. Зі своєю лексико-граматичною структурою та свідомим відношенням до кожної системи “слово=жест”.

Щодо утворення сучасних жестів як окремих мов, також існує декілька думок. У Середньовіччі існували монастирські жестові мови. Ними спілкувалися ченці під час посту, коли говорити було заборонено. Знаки, якими тоді користувалися, – уже більше нагадували ту систему жестової мови, яку ми маємо зараз.

Із XVIII століття почався особливий розвиток жестової мови та її поширення у світі. Це сталося завдяки діяльності Шарль-Мішеля де л’Епе, який став основоположником сурдопедагогіки (навчання осіб з порушеннями слуху) та популяризував жестову мову. Однак це все було за межами нашої держави.

На території сучасної України “знакова мова” живе з часів заснування перших громад та спеціальних шкіл для глухих та слабкочуючих. Якщо відраховувати від перших навчальних закладів – українці створюють власну жестову мову близько двох століть. 1830 року відкрито Львівську школу для глухих дітей, а 1843-го – Одеську. От і маємо орієнтовні дати початку розвитку української жестової мови.

Використання жестової мови в сучасному світі

Суспільство ХХІ століття стрімко виховує в собі та в оточуючих людяність, повагу та толерантність. Через це активно впроваджується інклюзивний підхід у навчанні, роботі та й у всій життєдіяльності загалом. Тобто жестомовні особи (зокрема ті, що мають порушення слуху чи мовлення) мають нині право навчатися, працювати та жити на рівні з тими, хто не має психо-фізичних відхилень у розвитку.

Для зручності в спілкуванні, деякі громадські організації закликають усіх людей вивчати жестову мову на рівні з мовою нацменшин. Звучить, звичайно, благородно, але сурдопедагоги протестують.

Згадаймо формулювання з нового “мовного закону”: “…природна візуально-жестова мовна система…, що використовується як основний або один з основних засобів спілкування жестомовних осіб”. Ось це “або” тут використане не просто так. Річ у тім, що в Україні лише 2% людей (серед тих, що мають порушення слухового аналізатору) не мають достатньо збереженого слуху для опанування усного мовлення. Так, над цим потрібно буде довго працювати. Звісно, мова буде недосконала. Так, це важко. Але це можливо і набагато спрощує життя в “розмовляючому світі”.

Якщо відкинути 2% тотально глухих українців та десь таку ж відсоткову кількість людей, що мають тяжкі порушення мовлення (часто анатомічні – відсутність язика, незмикання голосових зв’язок тощо), то залишається 96% людей, які можуть опанувати усне мовлення. Для них жестова мова буде не основним, а одним із основних засобів спілкування на рівні з усною.

Для розуміння, за даними Товариства глухих та загальній кількості населення України, співвіднесення чуючих та тих, що мають порушення слуху – 420:1. Тобто на 1 глухого чи слабочуючого українця припадає 420 людей, які нормально чують. Погодьтеся, набагато простіше та корисніше для глухого чи слабкочуючого навчитися хоч якось говорити усно, ніж 420 чуючим вивчити жести заради нього одного.

Так, безперечно, у середовищі, де всі мають порушення слуху – доречніше буде користуватися жестовою мовою. Однак інклюзія передбачає вихід із цього “жестомовного соціуму”, соціалізацію, хіба не так?

Зараз можна часто стати свідком ситуації, коли людина з відхиленнями в роботі слухової функції намагається щось запитати в чуючого жестами (наприклад, на вулиці чи в магазині), але у відповідь не отримує розуміння. Однак як усе змінює мовлення. Як тільки до жестів додається усна підтримка (хай не дуже розбірлива) – між людьми відбувається контакт. Невже не в цьому сенс соціалізації?

Якщо дивитися з психологічного боку, то знання глухими тільки жестової мови збіднює їхні розумові здібності, мислення та й психіку загалом. Чому? Жести мають свої особливості.

Насамперед, варто знати, що жестову мову поділяють на розмовну та калькуючу. Остання – жестикулювання “слово в слово”, коли під час розмови один окремий жест означає одне окреме слово. Розмовна ж жестова мова (якою спілкується більшість глухих та слабочуючих) вміє “спрощувати” мовлення, адже вона дає можливість одним “помахом руки” позначити цілий вираз із 3-5 слів.

Люди з вадами слуху мислять образами. В ідеалі – текстовими образами слів. Жестомовні особи, які спілкуються розмовними жестами, починають мислити ними ж. Так, у них у голові з’являється людина, яка “махає руками” те, про що вони думають. Наприклад, замість того, щоб подумки побачити текстові образи кожного слова у виразі “Ти підеш зі мною гуляти?” – у людини перед очима просто промайне триетапний жест, що означає щось на кшталт “Ми гуляти”.

Розвиток мовлення, а отже й мислення глухих, навіть на цьому примітивному рівні вже не відповідатиме тим же психічним процесам у чуючих. А от навчатися, складати зовнішнє незалежне оцінювання, вступати до вишів, а потім працювати – ці ж люди повинні на рівні з іншими людьми, які не мають порушень слуху.

З огляду на вищенаведені факти, питання жестової мови в Україні є спірним на даному етапі розвитку нашої освіти, працевлаштування та життєдіяльності. Однією тільки жестовою мовою успішного, повноцінного життя в сучасному світі не побудуєш.

Жестова мова в Україні за новим Законом

У Законі про забезпечення функціонування української мови як єдиної державної виокремлена стаття, присвячена жестовій мові, що має назву “Статус української жестової мови та мовні права жестомовних осіб”. У цій статті прописано, що кожному українцю гарантується право вільно використовувати українську жестову мову в суспільному житті, вивчати та підтримувати її, а також навчатися українською жестовою мовою. Окрім цього, наголошується, що жодне з положень цього Закону не може тлумачитися як таке, що спрямоване на звуження сфери використання української жестової мови.

Загалом, Закон дає можливість жестомовним особам просити сурдоперекладача на навчанні, роботі та інших подіях життя, а також нагадує, що українцям потрібно говорити українською жестовою мовою (а не англійською, російською тощо).

Деякі ж можуть тлумачити ці пункти Закону як ті, що дозволяють жестомовним особам спілкуватися тільки жестами, не використовуючи усне мовлення. Однак це не зовсім так. Особливість у тому, що дія пунктів Закону про мову не розповсюджуються на приватне життя. Отже, глухі чи слабочуючі особи, які захочуть у буденному житті говорити з чуючими, не зможуть вимагати від співрозмовників ні сурдоперекладача, ні розуміння жестів.

Отже, висновок – жестова мова корисна для жестомовних осіб як засіб спілкування один із одним, але не завжди зручна для контакту з іншими. Тому, якщо в осіб з порушеннями слуху є шанс вивчати й усне, й жестове мовлення – за цю можливість необхідно хапатися. Однаково й для чуючих: якщо є шанс та бажання вивчити жести – зробіть це додатковим пунктом для свого резюме. Хіба не у взаєморозумінні всіх громадян нашої країни і є український інтерес?

Сподобався матеріал? Підтримай Український інтерес. І на оновленій землі врага не буде! Слава Україні! Приватбанк 5457 0822 9082 5491 Монобанк 4441 1144 0359 2361 PayPal – [email protected]

Мова жестів (все, що вам потрібно знати)

Торкання до рота – ознака невпевненості та вразливості. Це спосіб прикрити рот, ніби людина приховує те, що говорить, або не впевнена в собі.

Його можна розглядати як жест, який використовується для того, щоб приховати деяке збентеження від того, що людина сказала, ніби кажучи: “Зачекай, я не готовий це сказати” або “Я не хочу, щоб ти знав, що я це сказав”.

Перш ніж робити якісь припущення, коли ви бачите, що хтось торкається рота з точки зору мови тіла, ви повинні навчитися правильно читати невербальну комунікацію.

Зміст мови жестів дотику до рота

  • Як читати мову тіла: короткий посібник
    • Що таке контекст з точки зору мови тіла
    • Що таке кластерний зсув з точки зору мови тіла
    • Що таке базова лінія

    Як читати мову тіла: короткий посібник

    Мова тіла – це форма спілкування, за допомогою якої можна інтерпретувати чиїсь думки, почуття та ставлення.

    Нижче наведені деякі підказки, які можуть допомогти вам прочитати мову тіла:

    Коли ми читаємо мову тіла, ми зазвичай можемо прочитати щось на кшталт того, як хтось торкається свого рота, і сприймаємо це як ознаку смутку або щастя.

    Ми повинні спостерігати за контекстом, а потім шукати кластери або зміни в поведінці, щоб отримати правдиву картину.

    Що таке контекст з точки зору мови тіла

    Контекст з точки зору аналізу мови тіла – це те, що відбувається навколо цієї людини в той момент, коли ви читаєте?

    На що слід звернути увагу, читаючи контекст:

    Розуміння контексту допоможе вам краще зрозуміти, чому людина демонструє невербальні сигнали, торкаючись рота. Це дасть вам більше інформації для подальших дій.

    Коли ми розуміємо, що контекст відіграє важливу роль у розумінні мови тіла, ми повинні читати кластерами.

    Що таке кластерний зсув з точки зору мови тіла

    Кластерний зсув – це група рухів, які не є нормальними для цієї людини і відхиляються від її базової лінії.

    Наприклад, якщо ви розмовляєте з кимось і бачите, як він торкається рота, а потім сідає на стілець і схрещує руки, після провокаційного запитання це вважається кластерним зсувом.

    Цю зміну варто відзначити, оскільки ми могли запустити щось внутрішнє, що повинно було б викликати емоції або стрес.

    Що таке базова лінія

    Базова лінія – це термін, який використовується експертами з мови тіла, щоб зрозуміти, як людина виглядає, почувається і звучить, коли вона не перебуває у стані стресу і займається повсякденними справами.

    Однак, не завжди можливо отримати бас людини, якщо ви щойно познайомилися з нею.

    Ви можете вловити басову лінію людини, ставлячи прості запитання, а потім рухатися далі, хоча це і не перевірений метод, але все одно ефективний.

    Читати мову тіла спочатку може бути складно, але не неможливо. Зрештою, ви читаєте невербальні сигнали людей з самого народження.

    Дотик до рота – значення мови тіла

    Що насправді означає дотик до рота у мові тіла?

    Дотик до рота є ознакою нервозності, невпевненості або непевності.

    Однак це також може бути несвідомою звичкою.

    Торкатися рота можна язиком або вказівним пальцем, щоб показати, що людина добре обдумує те, що говорить, або просто щоб допомогти собі краще думати.

    Деякі люди також торкаються рота, коли глибоко замислюються і намагаються щось пригадати.

    Важливо зазначити, що цей жест має багато різних значень, і значення може змінюватися залежно від контексту розмови.

    Дотик до рота також може бути ознакою того, що хтось бреше або не говорить правду.

    Рука торкається рота під час розмови

    Часте торкання рукою рота може бути індикатором того, що людина бреше або приховує інформацію.

    Якщо ви бачите, що хтось торкається свого рота під час розмови, він підсвідомо посилає вам сигнал замовкнути.

    Вони хочуть, щоб ви припинили говорити на ту тему, про яку щойно говорили.

    Під час розмови звертайте увагу на кімнату, зробіть швидке сканування, щоб побачити, хто слухає і хто звертає на вас увагу.

    Пам’ятайте, що в мові жестів не існує абсолютних правил, тому ми повинні зчитувати контекст, в якому ми бачимо, що хтось торкається свого рота під час розмови.

    Мова тіла сигналізує про дотик до рота

    Рот людини – поширене джерело невербальних сигналів.

    • Це може свідчити про голод або спрагу.
    • Людина може торкатися або прикривати рот, щоб не говорити про те, про що вона не хоче, щоб хтось знав.
    • Вони можуть робити це, коли щось приховують, соромляться або брешуть.

    Мова жестів, що торкається бічної частини рота

    Мова тіла торкається бічної частини рота, коли людина не впевнена в ситуації в цілому.

    Наприклад, людина може відчувати невпевненість, читаючи книгу, яка їй не подобається, або дивлячись фільм, який вона не може терпіти.

    Таку поведінку можна спостерігати у людей, які вважають, що їм брешуть або обманюють інші, але не хочуть нічого про це говорити, тому що їм може бути соромно.

    Вони також роблять це, коли намагаються уникнути конфронтації з кимось іншим.

    Ви також можете бачити, як хтось торкається бічної частини рота, коли у нього болить зуб. Вони часто тримаються за бічну частину рота, щоб спробувати полегшити біль.

    “Контекст – це все, коли йдеться про читання мови тіла”.

    Чи є дотик до країв рота ознакою брехні?

    Мова тіла, що торкається бічної частини рота, може бути ознакою брехні.

    Дотик, блокування або прикривання рота може підсвідомо використовуватися як жест самозаспокоєння, а також може бути ознакою брехні.

    Торкання рота збоку: Дотик великим і вказівним пальцями до бічних стінок рота може вказувати на те, що людина намагається приховати те, що вона насправді хоче сказати.

    Блокування ротової частини: Закривання рота однією рукою може свідчити про те, що людина нервує, коли ділиться інформацією.

    Прикриваючи бічну частину рота: Прикривання губ, носа та очей може означати, що людина не хоче, щоб інші люди знали, що вона думає або відчуває.

    Пам’ятайте, що контекст тут є ключовим. Ми читаємо по групах і повинні мати хорошу базову інформацію про людину, перш ніж ми зможемо сказати, що вона бреше. Ви можете помилятися у своєму аналізі, коли з’являється нова інформація.

    Мова жестів, що торкається бічної частини рота

    Дотик до рота рукою або підборіддям – ознака невпевненості. Це класичний жест, який вказує на розгубленість, а також може свідчити про те, що мовець може щось приховувати.

    Цей жест може використовуватися як ознака стресу, тривоги, побоювання і збентеження.

    Цей жест найчастіше можна побачити у чоловіків і жінок, які намагаються розмовляти з людьми, яких вони погано знають або взагалі не знають, наприклад, з незнайомцями, яких вони зустрічають на вулиці або розмовляють по телефону.

    Щоб зняти стрес під час розмови, спробуйте стиснути пальці ніг у взутті, щоб контролювати нерви і вивільнити зайву енергію.

    Підсумок

    Дотик до рота з точки зору мови тіла має багато різних значень. Це може означати, що людина бреше, а може означати, що вона перебуває у стані стресу.

    Яким би не було значення, ми повинні пам’ятати, що в мові тіла немає абсолютних значень, і ми повинні читати з контекстуальної точки зору, коли читаємо мову тіла дотику до рота.

    Elmer Harper

    Джеремі Круз, також відомий під псевдонімом Елмер Гарпер, є пристрасним письменником і ентузіастом мови тіла. Маючи досвід психолога, Джеремі завжди захоплювався невимовною мовою та тонкими сигналами, які керують людськими взаємодіями. Оскільки Джеремі виріс у різноманітній спільноті, де невербальне спілкування відігравало важливу роль, його цікавість до мови тіла виникла в ранньому дитинстві.Отримавши ступінь психолога, Джеремі вирушив у подорож, щоб зрозуміти тонкощі мови тіла в різних соціальних і професійних контекстах. Він відвідував численні майстер-класи, семінари та спеціалізовані навчальні програми, щоб оволодіти мистецтвом декодування жестів, міміки та поз.Через свій блог Джеремі прагне поділитися своїми знаннями та ідеями з широкою аудиторією, щоб допомогти покращити їхні навички спілкування та краще розуміння невербальних сигналів. Він охоплює широкий спектр тем, включаючи мову тіла у стосунках, бізнесі та повсякденному спілкуванні.Стиль написання Джеремі є привабливим та інформативним, оскільки він поєднує свій досвід із прикладами з реального життя та практичними порадами. Його здатність розбивати складні концепції на легко зрозумілі терміни дає читачам змогу стати більш ефективними комунікаторами як в особистому, так і в професійному середовищі.Коли він не пише та не досліджує, Джеремі любить подорожувати різними країнамипознайомитися з різними культурами та спостерігати, як мова тіла проявляється в різних суспільствах. Він вірить, що розуміння та прийняття різних невербальних сигналів може сприяти співпереживанню, зміцнювати зв’язки та подолати культурні розриви.Своїм прагненням допомагати іншим спілкуватися ефективніше та своїм досвідом у мові тіла Джеремі Круз, він же Елмер Гарпер, продовжує впливати на читачів у всьому світі та надихати їх на шляху до оволодіння невисловленою мовою людської взаємодії.