Як доглядати за шкіряними виробами

1. Протягом першого періоду користування виробами зі шкіри Crazy horse можливе фарбування світлого одягу, особливо під час дощу або у спекотні дні. Тому радимо на перший час носити вироби з одягом темних кольорів.

2. Категорично забороняється застосовувати хімічні засоби для витирання шкіри. Це стосується вологих серветок, інших спиртовмісних та взагалі будь-яких миючих речовин. Це призводить до різкого погіршення якості шкіри, зміни її кольору та інших негативних явищ.

3. Потрібно також уникати тривалого впливу вологи чи сонячних променів. Миття поверхні шкіри водою та інші контакти з вологою можуть призвести до зміни зовнішнього вигляду шкіри, а під впливом сонячного проміння шкіра тріскає та твердіє.

Загалом достатньо регулярно протирати шкіряні вироби сухою м’якою тканиною для того, щоб прибрати подряпини, забруднення або вологу з їх поверхні.

Поради щодо виробів з гравіюванням

Гравіювання наноситься лазерним гравером, що спалює верхній шар шкіри. Внаслідок цього процесу утворюється сажа, яку ми перед відправкою виробу струшуємо. Однак її залишки іноді можуть фарбувати світлі кольори шкіри (особливо світло-коричневий та червоний), а також руки, одяг та інші предмети, що доторкаються до гравіювання. Якщо це для Вас важливо, – будь ласка, обирайте темніші кольори шкіри, а також уникайте контакту місця гравіювання з світлим одягом. В процесі експлуатації виробу поверхня гравіювання очиститься самостійно та набуде кольору шару шкіри, який знаходиться під верхнім. Ні в якому разі не потрібно мити гравіювання водою чи тим більше миючими засобами, при потребі можна протерти м’якою сухою тканиною. Гравіювання також може нетривалий час мати специфічний запах “паленої” шкіри, що з часом вивітрюється.

10 акваріумних рослин, які потребують мінімального догляду

Домашній акваріум, як і природна водойма, може стати домівкою не лише для рибок і ракоподібних, але і для безлічі водяних рослин. Тут вони виконують важливі функції: не дають розмножуватися водоростям, поглинають азотисті сполуки, а також насичують киснем. Рослини – “легені” будь-якого штучного водоймища, укриття і захист для його мешканців, а також чудова прикраса, здатна урізноманітнити ландшафт і додати йому яскравих фарб.

Часто акваріумісти-початківці недооцінюють важливість рослин, вважають, що догляд за зеленню буде забирати надто багато сил і часу. На щастя, за багатьма акваріумними рослинами досить просто доглядати, вони не вимагають особливих умов.

Пропонуємо вашій увазі топ-10 найбільш невибагливих акваріумних рослин, які допоможуть вам без особливих зусиль створити власний підводний сад.

Анубіас

Анубіаси поширені серед любителів акваріумістики перш за все завдяки низьким вимогам до умов тримання. Анубіас – тіньовитривала рослина, для її вирощування не знадобиться потужних світильників і додаткової подачі СО₂. Одна з привабливих особливостей анубіаса – абсолютна відсутність необхідності висаджувати рослину у грунт. Навпаки, категорично забороняється закопувати у грунт м’ясисте кореневище анубіаса. Рослину можна закріпити на корчах, камінні, декораціях. Існують великі і карликові форми.

Завдяки дуже жорсткому листю це практично єдиний вид, який здатний протистояти натиску багатьох цихлід і золотих рибок, тому він часто зустрічається в акваріумах з такими рибками.

Яванський мох

Яванський мох – найпоширеніший акваріумний мох. Завдяки невибагливості та швидкому росту його використовують як аматори, так і професіонали. Його ажурні листки здалеку нагадують крону дерева, вони активно використовуються у дизайні штучних водойм, а також при облаштуванні нерестових акваріумів. Мох складають на дно, щоб ікринки не перетворились на обід для новоспечених батьків.

Стебла яванського моху в довжину можуть досягати 17 сантиметрів і покриті мініатюрними (не довше 2 мм) світло-зеленими зубчастими листочками. За допомогою ледь помітних оку ризоїдів він кріпиться практично на будь-якій поверхні – рослину не потрібно висаджувати у грунт.

Цей вид моху чудово почувається за температури 22-27°C у воді з жорсткістю 2-15 dGH і рівнем pH 6.0-7.5. Швидкий ріст стимулюють освітлення та додаткове внесення СО₂.

Листя яванського моху любить чисту воду – суспензія може осідати на поверхні рослини, забиваючи пори і заважаючи надходженню поживних речовин. Тому фільтрація акваріумів із яванським мохом – обов’язкова.

Для розмноження колонію моху досить розділити на частини і переселити на нове місце. Також фахівці рекомендують періодично проріджувати зарості й видаляти гілочки, на яких оселилися водорості – у цьому випадку зелений килим буде виглядати більш доглянутим.

Елодея

Ще один частий гість в акваріумах новачків – елодея. Її пишні зелені пагони швидко ростуть (особливо за достатнього рівня освітленості та подачі СО₂) і відмінно підходять для першого запуску акваріума.

Довгі, сильно розгалужені стебла з загостреним зеленим листям притягують погляд і служать надійним укриттям для лякливих і обережних риб. Крім того, елодея – ефективний природний фільтр, що очищує воду від значних забруднень.

Батьківщиною більшості різновидів елодеї є Північна Америка, тому вона не звикла до дуже теплої води, при перегріванні її ріст сповільнюється, а самопочуття погіршується. Оптимальна температура для неї – 16-24°С з рідкісним зниженням до 12°С. Зате рослина досить легко переносить як м’яку, так і жорстку воду, може існувати без закріплення у грунті.

Швидкий ріст сприяє тому, що елодея може витісняти з акваріума інші види рослин, тому її чисельність необхідно контролювати і за необхідності видаляти надлишки. У процесі обрізки рослину рекомендують відсадити в окрему ємність, адже його сік містить речовини, які можуть бути небезпечні для решти мешканців акваріума.

Роголистник

Довгі стебла роголистника, вкриті голкоподібним листям, швидко поширюються в ємності, тому рослина добре підходить для запуску акваріума і налаштування біологічної рівноваги у ньому. У природі він росте у стоячій воді на глибині до 9 метрів, а тому комфортно себе почуває практично у будь-яких умовах.

Досвідчені акваріумісти цінують його за хороші фільтруючі властивості. Роголистник очищає воду від азотистих з’єднань, високі концентрації яких можуть отруїти риб.

Один із найстійкіших варіантів для озеленення акваріума, легко переносить різний рівень жорсткості та кислотності води, різні рівні освітленості і звичайну кімнатну температуру, не потребує спеціальної підгодівлі і подачі СО₂. Коріння у нього немає зовсім, а для закріплення у грунті використовуються видозмінені пагони-ризоїди.

У процесі фільтрації води роголистник може накопичувати на поверхні сміття, тому періодично варто його обережно промивати.

Річчія

Річчія – соковита зелена рослина, частий гість в акваріумах. Широко поширена практично на всіх континентах у водоймах із повільною течією.

Річчія відноситься до групи печінкових мохів, тому у неї немає таких звичних органів рослин, як стебло і листя. Тіло представлено сланню, або таломом, і на вигляд нагадує велику кількість переплетених між собою зелених гілочок товщиною до 1 мм. У тканинах рослини дуже багато повітря, тому річчія тримається біля поверхні води і за сприятливих умов здатна утворювати дуже щільні плаваючі острівці зелені.

Умови для тримання річчії нескладні. У цілому рослина добре пристосовується до широкого діапазону параметрів. Необхідний тропічний акваріум, у якому підтримується температура 22-29°С. Краще, якщо вода буде м’яка (2-8 dGH) і майже нейтральна (pH ~ 7.0). Найголовніший чинник при вирощуванні річчії – достатнє освітлення. В умовах нестачі світла мох розпадається на окремі гілочки.

Також варто звернути увагу на чистоту води в акваріумі. Дрібна органічна суспензія, осідаючи на листі, може призвести до пригнічення рослини.

Найчастіше річчію використовують у нерестових акваріумах, щоб мальки могли знайти собі безпечне укриття. Але багато акваскейперів із задоволенням використовують і декоративні якості цього печінкового моху у своїх роботах. Річчія стане доброю рослинної підкормкою для золотих і малавійських цихлід, а також допоможе створити розсіяне світло для інших видів рослин. Іноді річчію використовують як грунтопокривну рослину на передньому плані акваріума.

Валіснерія

Валіснерія – популярна останніми роками рослина для оформлення штучних водойм. Її вузьке та довге стрічкоподібне листя красиво рухається у потоці води й може виростати майже до метра у довжину.

Залежно від виду й розміру кущика може висаджуватися і на задньому плані акваріума, виконуючи роль фонового озеленення, і на передньому – тут особливо ефектно виглядають карликові чи спіралеподібні екземпляри.

Коренева система досить розвинена – це відрізняє валіснерію від більшості водяних рослин. Тому даний вид вимагає посадки у грунт і погано переносить сусідство з видами риб, що риються й можуть пошкодити коріння. В іншому до умов тримання рослина не вимоглива, росте та розвивається за широкого діапазона температур (від 18 до 32°С), за середньої жорсткості та слабкої (або нейтральної) кислотності.

Занадто довгі листки валіснерії можуть заповнювати всю поверхню акваріума, заважаючи світлу проникати всередину, тому зарості слід час від часу прополювати, видаляючи відросле листя.

Амбулія

Амбулія (Лімнофіла водяна) – красива велика рослина. За наявності вільного місця в акваріумі утворює густі зарості. На довгому і щільному прямостоячому стеблі розташовані безліч голкоподібних листків, що формують пишні шапки або парасольки з діаметром до 12 см. Висота стебел за домашнього утримання зазвичай не перевищує півметра, у природі рослина виростає до метра.

Амбулія – хороший природний фільтр, який допоможе вам очистити акваріум від суспензії та забруднень.

При триманні амбулії в акваріумах важливо пам’ятати, що вона має власний добовий цикл: увечері її листя складається, і рослина впадає у сплячку на кілька годин, а вранці парасольки знову розкриваються. Інтенсивність і режим освітлення практично не впливають на розклад активності лімнофіли.

Коріння у рослини розвинене добре, тому лімнофіла висаджується у грунт акваріума. У ємності достатньо підтримувати температуру в межах 22-28ºС, а також нейтральну кислотність. Жорсткість води не дуже важлива. При відхиленні параметрів від оптимальних рослина уповільнює ріст, її забарвлення стає блідим, але вижити в таких умовах нетривалий час амбулія здатна.

Найбільшу небезпеку для неї представляють рослиноїдні риби, яких приваблює ніжне листя. Втім, при хорошій підгодівлі ваші вихованці будуть знищувати лише випадково відірвані пагони, не порушуючи цілісності здорової рослини.

Індійська папороть

Папороть індійська – найменш вибаглива з водяних різновидів папороті. Її широкі стебла та фігурне, ажурне листя добре виглядає в акваріумі на передньому плані. Колір листя варіюється від світло-зеленого до смарагдового.

Непогано росте навіть без грунту, але розвинена коренева система передбачає посадку у м’який субстрат. Папороть добре переносить температурні коливання: найкраще вона почувається при +25ºС, але навіть за серйозного відхилення від цього показника не гине, а лише сповільнює свій ріст. Жорсткість води краще підтримувати на рівні до 6 dGH, а також дотримуватись низької кислотності.

Гігрофіла

Більшість видів гігрофіл не потребують особливих умов для вирощення. В акваріумістиці найпопулярніші види – родом із південно-східної Азії.

Гігрофіли – витривалі рослини з хорошими декоративними якостями. Найпоширеніший вид – гігрофіла багатосім’яна – здатна виростати до 50 см. Подовжене листя розташовується парами. Відмінно розмножується частинами пагона, для цього досить акуратно зрізану гілку висадити у грунт. Рослина потребує періодичного проріджування.

Гігрофіли невимогливі до грунту, освітлення, також можна не створювати для них додаткової подачі СО₂. Використовуються переважно для декорування заднього плану акваріума. Темпи росту – високі.

Кладофора

Кладофора – незвичайна акваріумна рослина. Перш за все, увагу привертає її куляста форма. Окрім краси, у цієї рослини є ще й справжнісінький біофільтр: вона повільно прокачує через себе серйозні об’єми води, тому кульку необхідно регулярно промивати.

Діаметр кладофори в акваріумі зазвичай не перевищує 6 см. Витривалість цієї колоніальної водорості просто вражає. Вона добре почувається як у м’якій, так і у жорсткій воді. Єдине обмеження – кладофора не любить високої температури, через яку кулька не тримає форму і розпадається. Кладофора легко переносить тривале висушування.

Інтенсивність освітлення також абсолютно не має значення для рослини. Але кладофора не любить брудну воду. Органічні частинки, які плавають у воді, осідають на рослину й погіршують її стан.

Розмножується кладофора частинами колонії, однак темпи росту у неї вкрай невисокі.

Висновок

Наприкінці хотілося б зазначити важливий момент. Хоча наведені вище рослини і є невибагливими видами, проте мінімальний догляд за ними необхідний. Не забувайте регулярно обслуговувати акваріум, забезпечте належний рівень освітлення і періодично підгодовуйте рослини комплексними добривами, наприклад, Tetra PlantaMin. І тоді ваш підводний сад дуже скоро перетвориться на гарний зелений куточок.

Аквамарин: лікувальні властивості, магія каменю та інші цікаві факти про «душу моря»

Камінь аквамарин підкорив людей своєю красою ще з незапам’ятних часів. У сучасних поціновувачів прикрас мінерал теж користується величезною популярністю. Аквамарину приписують лікувальні та магічні властивості. Не дивно, що багато хто сприймає аксесуари з цим каменем не просто як розкішне доповнення до образу, а ще й як потужний талісман. Хочете дізнатися більше про цей дивовижний мінерал?

Легенди про походження

Камінь служив оберегом для моряків в Стародавній Греції та Римі. Згідно з однією з легенд, цей благородний мінерал мореплавцям подарував Посейдон. Моряки вважали, що в ньому зберігається частка душі моря. Вирушаючи в довгу подорож, вони обов’язково брали з собою кристал, приписуючи йому здатність приборкувати морський шторм.

Існує ще дві легенди про походження каменю. Одна говорить, що самоцвіт стародавні моряки знайшли в скарбниці русалки. З тих пір красуня, яка живе на дні морському, стала їм протегувати. Друга легенда куди більш сентиментальна. Дівчина оплакувала біля моря свого коханого, який був моряком. Її сльози потрапляли в воду та перетворювалися в кристали аквамарина. З тих пір камінь благоволить до моряків і допомагає закоханим зберегти почуття надовго.

Камінь в історії

Напівдорогоцінне каміння аквамарин отримав свою назву завдяки Плінію Старшому. Давньоримський письменник, описуючи берили (а саме до цього класу належить аквамарин), згадав, що найкрасивішими серед них є ті, що схожі на чисту морську воду. Слова «aqua» і «mare» і дали назву мінералу.

Античні майстри використовували камінь для створення фігурок звірів, статуеток у вигляді міфічних істот і богів. Про це свідчать численні археологічні знахідки. Пізніше мінералом стали декорувати прикраси і атрибути влади. Наприклад, камінь прикрашав головний убір Папи Римського Юлія II. Розкішний мінерал став «родзинкою» скіпетра короля польського Станіслава. Аквамарин використовував майстер Фаберже при створенні яйця, яке призначалося імператору Олександру III.

Аквамарин недарма називають «королівським каменем». Це — один з найулюбленіших мінералів монарших осіб. Єлизавета II володіє парюрою, в якій головна роль дісталася «морському» каменю. Аквамариновий набір королеви ще називають Бразильською парюрою. А все тому, що перші прикраси з набору — намисто і сережки — в день коронації їй підніс в подарунок бразильський посол від імені всіх жителів Бразилії. Єлизаветі так сподобалося поєднання великих аквамаринів і діамантів, що незабаром вона замовила додаток до двох аксесуарів — тіару. Пізніше гарнітур поповнився браслетом і брошкою.

Особливості каменю

Як виглядає аквамарин? У природі цей різновид берилу зустрічається у вигляді подовжених трубчастих кристалів або шестигранних призм. Відмітна риса каменю — поєднання твердості і крихкості. Кристали характеризуються міцністю, але при цьому легко дряпаються.

У складі аквамарина значиться залізо, кремній, алюміній та інші елементи. У мінералу є одна унікальна особливість — плеохроїзм. Досить поміняти кут падіння променів, як відтінок каменю змінюється: здійснюється перехід від світлого тону до насиченого. У мінералу є вкраплення вздовж осі: голчасті порожнини створюють оригінальний «ефект дощу».

Торкнемося ще однієї властивості каменю — здатності міняти колір під впливом зовнішніх факторів. Наприклад, кристал темніє, коли перебуває під впливом високих температур. Цю особливість часто використовують, щоб видати недорогий прозорий камінь за рідкісний насичений різновид. Під сонячними променями мінерал вицвітає і блідне: від чистого кольору морської хвилі не залишається і сліду, натомість з’являється брудно-жовтий відтінок. Нестійкість кольору хоч і є істотною вадою, але навіть такий недолік не може вплинути на популярність каменю — аж надто сліпуча його краса.

Колірна палітра

Прийнято вважати, що колір аквамарина повторює колір морської хвилі, його ще називають «завмерлим шматочком моря». Однак в природі зустрічаються камені різних відтінків: від яскраво-синього до практично прозорого. За колір «відповідає» залізо. Якщо його в складі багато, то відтінок у каменю насичений.

За колірною гамою мінералу можна визначити його родовище. Подробиці ви знайдете в таблиці.

Колір

Де видобувають