Олександр Усик

Олександр Усик – український професійний боксер, заслужений майстер спорту України. Має звання абсолютного чемпіона світу в першій важкій вазі (2018-2019 рр.), кращого професійного боксера за версією видавництва The Ring (2022-2023 р). Наразі спортсмен є одним із найвідоміших боксерів у суперважкій вазі.

Всесвітню популярність Усик здобув 2021 року, коли переміг в поєдинку проти чемпіона у важкій вазі Ентоні Джошуа. До своєї перемоги Олександр прагнув давно. Спортсмену довелося тривалий час набирати м’язову масу, щоб виступити проти досвідченого важковаговика. Результатом поєдинку стала перемога Усика за одноголосним рішенням усіх суддів. За свої старання спортсмен був нагороджений 4 поясами: IBF, WBA (Супер), IBO і WBO.

Біографія спортсмена

Олександр Олександрович Усик народився 17 січня 1987 року в Сімферополі. Дитина була досить хворобливою, тому лікарі порадили батькам записати маленького Сашка до спортивної секції. У дитинстві Усик займався народними танцями, брав уроки дзюдо, але з найбільшим задоволенням відвідував секцію з футболу. У певний момент майбутній боксер навіть успішно виступав за місцеву юнацьку збірну “Таврія”, але в сім’ї не було достатньо грошей, щоб оплачувати подальші заняття та поїздки в різні міста на турніри. Тому від кар’єри футболіста Олександр був змушений відмовитися.

Уже будучи підлітком Усик записався до гуртка з боксу. Спочатку тренер відмовлявся брати на заняття хворобливу дитину. Поворотним моментом стало знайомство Олександра з Сергієм Лапіним – професійним тренером, який розгледів у дитині задатки чемпіона. Хоча перше заняття закінчилося для Сашка не дуже успішно, він не опустив руки і продовжив тренування, відточуючи удари по 4 години щодня.

Праця принесла свої плоди – у 19 років Усик, будучи вже студентом Університету фізичної культури, став золотим медалістом чемпіонату України з боксу, а також здобув бронзу на першості Європи.

Інтерв’ю Олександра Усика

Історія успіху в боксі

Професійна кар’єра Олександра Усика почалася з роботи в компанії K2 Promotions, що належить братам Кличкам. Тренером перспективного юного боксера став Джеймс Алі Башир, який спеціально переїхав в Україну, щоб навчати Усика.

З самого початку кар’єри Олександр відмовлявся виходити на ринг зі слабшими суперниками. У результаті цього він здобув безліч перемог над спортсменами, які вже мали на той момент кілька титулів. До 2016 року в Усика було зафіксовано 9 перемог у 9 зустрічах. Завдяки цим успіхам він отримав можливість виступити проти чемпіона світу у важкій вазі Кшиштофа Гловацького. Олександр впевнено здобув перемогу і став чемпіоном світу вже в десятій сутичці.

Надалі Олександр продовжував захищати титул, що не завжди було просто для спортсмена. Йому доводилося постійно набирати і підтримувати вагу для відповідності категорії. У фіналі суперсерії, що складається з безлічі яскравих боїв, тренером Олександра став Анатолій Ломаченко. На спортсмена чекав бій із російським чемпіоном Муратом Гассієвим. Вирішальний поєдинок ускладнюється і політичною ситуацією, адже Усику необхідно було їхати до москви. Але спортсмен впорався із завданням і здобув тріумфальну перемогу. Після цього він отримав звання чемпіона світу в першій важкій вазі та став володарем унікального трофея імені Мохаммеда Алі.

Надалі Олександр перейшов у надважку вагу. Виступи спортсмена стали більш рідкісними, а перемоги не завжди простими. Але все змінилося після бою з Ентоні Джошуа. Він став 12 чемпіоном світу, перемогу над яким здобув Олександр Усик під час своєї професійної кар’єри.

Значущі бої

Олександр Усик провів безліч значущих боїв. Серед них:

• Поєдинок із Кшиштофом Гловацьким. Бій проходив у 2016 році в Польщі на батьківщині Гловацького. До цього поєдинку суперник Усика не мав серйозних поразок, тому перемога українця стала подивом для фанатів обох спортсменів. У результаті тріумфу Усик отримав титул чемпіона світу в першій важкій вазі за версією WBO.
• Бій проти Майріса Брієдіса. Наступну знамениту перемогу Олександр здобув 2018 року, виступивши проти титулованого латвійського боксера. Сутичка закінчилася присвоєнням Усику звання чемпіона світу за версією WBC.
• Поєдинок проти Мурата Гассієва. Виступаючи проти росіянина у 2018 році українець здобув впевнену перемогу. За результатами бою Усик отримав безліч титулів, був нагороджений ексклюзивним кубком Мохаммеда Алі та отримав грошовий приз у розмірі 10 мільйонів доларів.
• Бій і реванш з Ентоні Джошуа. Поєдинок з Ентоні 2021 року став третім здійсненим у важкій вазі для українського спортсмена. Олександр проводив його як андердог, але виступив украй успішно, здобувши впевнену перемогу та відібравши в Джошуа всі чемпіонські титули. У 2022 році відбувся реванш, у якому Ентоні безуспішно намагався відновити свої звання. Спроба не увінчалася успіхом, і Усик знову здобув перемогу.
• Чемпіонський поєдинок із Даніелем Дюбуа. Бій відбувся 26 серпня 2023 року в Польщі. Суперником Усика став володар титулу регулярного чемпіона світу Даніель Дюбуа. Сутичка закінчилася перемогою Усика, але результат викликав безліч суперечок. Причиною цього став удар нижче пояса, здійснений Даніелем, після якого українець отримав перепочинок і зміг продовжити бій із новою силою. Проте судді не скасували свого рішення, і на даний момент Усик визнаний переможцем.

Бій Усик проти Джошуа

Спортивні досягнення

За свою спортивну кар’єру Олександр Усик встиг зробити безліч спортивних досягнень. До найбільш значущих можна віднести такі з них:

• 2008 рік – чемпіон Європи (до 81 кг).
• 2012 рік – звання олімпійського чемпіона (до 91 кг).
• 2012 рік– найкращий спортсмен України.
• 2016 рік – перший рядок у рейтингу найперспективніших боксерів світу за версією британського телеканалу BoxNation.
• 2016 рік – п’ятий рядок у рейтингу найкращих боксерів за версією WBC.
• 2016-2019 рік – чемпіон світу в першій важкій вазі (WBO).
• 2018-2019 рік – чемпіон світу в першій важкій вазі (WBC, The Ring, IBF).
• 2018-2019 рік – суперчемпіон світу в першій важкій вазі (WBA).
• 2018 рік– номінація BBC “Найкращий іноземний спортсмен року”.
• 2018 рік – боксер року за версією The Ring, ESPN, Sports illustrated, Yahoo, BoxingTalk.
• 2018 рік – нокаут року (з Тоні Белью) за версією WBC.
• 2019 рік – нагорода найкращому боксеру ESPY.
• 2020 рік – п’ята сходинка в рейтингу найкращих боксерів сучасності за версією журналу The Ring.
• 2021 рік – чемпіон світу у важкій вазі (IBO).
• 2021 рік по теперішній час – чемпіон світу у важкій вазі (WBO, IBF).
• 2021 рік по теперішній час – суперчемпіон світу у важкій вазі (WBA).
• 2022 по теперішній час – чемпіон світу у важкій вазі (The Ring).

Нагороди

Крім спортивних титулів і досягнень Усик має також і інші нагороди. Серед них:

1. 2011 рік – орден за внесок у розвиток спорту 3-го ступеня.
2. 2012 рік – орден за внесок у розвиток спорту 2-го ступеня.
3. 2012 рік – звання почесного громадянина міста Сімферополь.
4. 2018 рік – орден преподобного Іллі Муромця 1-го ступеня.
5. 2022 рік – орден за внесок у розвиток спорту 1-го ступеня.

Сім’я

Олександр Усик є не тільки успішним професійним боксером з безліччю перемог і досягнень, а й зразковим сім’янином. Інформацію про своє особисте життя спортсмен не приховує і охоче ділиться нею з журналістами. Свою майбутню дружину Катерину Хмелевську Олександр зустрів ще під час навчання в школі. Протягом багатьох років молоді люди зустрічалися, а 2009 року уклали офіційний шлюб. На той момент Катерина вже була вагітна первістком.

Олександр Усик з дружиною Катериною

Загалом у пари народилося троє дітей – дочка Єлизавета (2010 рік), сини Кирило (2013 рік) і Михайло (2015 рік). Ніхто з юних спадкоємців поки не пішов стопами батька. Донька захоплюється танцями, старший син грає у футбол, а молодший зайнявся тенісом. Олександр зізнається, що головна запорука його успіху – вміння правильно розподіляти свій час. Так, більшу частину життя він витрачає на спілкування з сім’єю і спорт, все інше для нього має другорядне значення.

Цікаві факти про Олександра Усика

Пізнати відомого спортсмена краще допомагають незвичайні та цікаві факти про нього:

• За всі аматорські бої Усик припустився лише однієї поразки в поєдинку з Єгором Мехонцевим.
• Вага спортсмена на початку кар’єри боксера становила всього 75 кілограмів.
• Бійцю мало бути присвоєно звання Героя України, але Олександр відмовився від нього. На його думку лікарі, вчителі та рятувальники більш гідні цього титулу.
• Олександр Усик – не єдина дитина в родині. У спортсмена є старша сестра і молодший брат.
• Незважаючи на велику кількість титулів і звань, Олександр називає своєю улюбленою нагородою олімпійську медаль, яку він отримав у 2012 році.
• У дитинстві майбутній боксер займався не лише спортом, а й народними танцями. Боєць зізнається, що й зараз залюбки танцює щойно йому надається така можливість. Так, після перемоги на Олімпіаді Усик станцював гопак просто на рингу.
• Олександр – православний християнин. Вірити в бога спортсмен почав ще в юному віці, коли дивом вижив, зазнавши серйозної травми – хлопчика ляснув кінь.
• Спортсмен пробував себе і в ролі футболіста. Виступивши за футбольний клуб “Полісся” він продемонстрував непогані результати.

Реакція на вторгнення Росії в Україну

Ще з 2014 року Усик активно підтримував українських військових на сході країни. Він неодноразово відвідував їхні розташування, щоб підняти моральний дух солдатів. Після введення російських військ на територію України у 2022 році Олександр ухвалив непросте рішення про вступ до загону територіальної оборони. Але вже в березні був змушений покинути стрій через підготовку до бою з Ентоні Джошуа. Після завершення сутички Усик привселюдно заявив, що присвячує свою перемогу рідній країні та всім, хто її захищає.

Олександр Усик в ТРО

фото з Instagram

У 2023 році спортсмен, відомий своєю вірою в бога, висловив здивування з приводу того, чому Росія вважається віруючою країною. Як аргумент він навів недоречне, на його погляд, вшанування Леніна, який заборонив колись релігію в країні.

Олександр Македонський: біографія та цікаві факти з життя

Засновник світової елліністичної держави Олександр народився в липні 356 року до нашої ери у столиці Македонії Пелле.

Батько Олександра, Філіп II, був царем Македонії.
Мати Олександра Олімпіада, була дочкою молосского царя Неоптолема.

Ми зібрали саму цікаву і необхідну біографію про Олександра Македонського

Засновник світової елліністичної держави Олександр народився в липні 356 року до нашої ери у столиці Македонії Пелле.

Батько Олександра, Філіп II, був царем Македонії.
Мати Олександра Олімпіада, була дочкою молосского царя Неоптолема.
Як і належить царському синові, Олександр отримав при дворі македонського аристократичне освіта. В ті часи воно полягало в навчанні письму, грецької літератури, математики, гри на лірі. Коли спадкоємцю було 13 років, спеціально для його виховання в Македонію був запрошений грецький філософ Аристотель. Він розмовляв з Олександром про етику, природознавстві, політиці.
В ранній юності Олександру вдалося приборкати коня Буцефала, який не давався навіть самим досвідченим воїнам. З тих пір Буцефал став вірним супутником Олександра у всіх його походах.
342 рік до н. е .. – Олександру вперше довірено македонська трон. Батько, вирушаючи на війну з Перинфом (місто в Стародавній Греції), залишив сина на своєму місці. Молодому правителю тут же випала нагода проявити себе – незабаром після від\’їзду Філіпа спалахнуло повстання мэдов в Північній Пеонии. Олександр придушив бунт швидко і жорстко.
338 рік до н. е. – під час чергової македонсько-грецької війни Олександр зіграв ключову роль у перемозі свого народу і подальшому встановлення македонської гегемонії в Греції. Після чого був удостоєний еллінського громадянства, коли здійснив поїздку в Афіни з дипломатичною місією.
В цей же час частішають конфлікти Олександра з його батьком. Після того, як Філіп II розлучився з Олімпіадою, Олександр провів деякий час далеко від палацу, в Іллірії. Незабаром після його повернення між сином і батьком знову спалахнула сварка – Пилип не дозволив Олександру одружитися на Пекло, дочки карийского царя. Конфлікт дійшов до того, що з Македонії були вислані близькі друзі Олександра.
Весна 336 року до н. е. цар Філіпп II убитий. Досі існує версія, що Олександр був причетний до цього злочину. Щоб стати єдиновладним правителем Македонії, Олександру доводиться діяти швидко. У нього два суперника в боротьбі за престол: рідний брат Каран і двоюрідний брат Амінта. Обидва були знищені. Олександра підтримало військо, і він став царем.
Літо 336 року до н. е. – грецькі поліси відмовляються визнати Олександра гегемоном Еллади. Цар особисто відправляється в бунтівні землі і домагається не тільки покірності з боку Афін, але і обрання головою релігійного союзу держав Північної Греції – Дельфійською амфіктіонії. Поле чого за ініціативою Олександра в Коринті відбувся з\’їзд общегреческой ліги. На ньому прийнято рішення почати війну проти держави Ахеменідів. Олександр призначений верховним воєначальником Еллади.
На тому ж з\’їзді общегреческой ліги відбувся увійшов в історію діалог Олександра і філософа Діогена. Олександр поцікавився, чи немає у Діогена який-небудь прохання до нього. Діоген відповів ствердно і попросив царя не затуляти сонце…
335 до н. е. – Олександр займається зміцненням кордонів своєї країни. Він здійснює похід на північ проти гірських фракійців та іллірійців. Після однієї з битв запущений слух, що Олександр загинув. У Фівах тут же спалахує антимакедонское повстання. Олександр перериває похід і приходить з військом у Фіви. Результатом придушення повстання стало те, що місто було стерте з лиця землі, а вцілілі жителі продані в рабство.

334 – 333 роки до н. е. – Перський похід Олександра Македонського. Перед тим, як вирушити в дорогу, він роздав друзям все своє майно. Правити Македонією тимчасово залишився стратег Антипатр.

Початком запланованої раніше кампанії проти Ахеменідів стало вступ македонського війська в Малу Азію. Грецькі поліси, як правило, здавалися без бою (за винятком Мілета і Геликарнасса). Олександр один за іншим скидав тиранічні перські режими в містах і встановлював звичний йому демократичний лад. До кінця 334 року у руках Олександра опинилася вся західна частина Малої Азії.
333 рік до н. е .. – похід триває, Олександр з військом йде вглиб країни. Завойована Фрігія. Тут відбулася ще одна подія, що стало легендою. У Гордии (столиця Фрігії) існував якийсь надзвичайно заплутаний вузол. Людині, развязавшему його, за переказами судилося стати володарем світу. Олександр вступив з вузлом дуже просто – він розрубав його ударом меча.
Літо 333 року до н. е. – військовий похід завершено, Мала Азія підпорядкована македонському царю повністю.
Осінь цього ж року – проти Олександра Македонського виступив перський цар Дарій III Кодоман. Відбулася битва недалеко від міста Ісс, на річці Пінар. Незважаючи на те, що військо супротивника значно перевищувала за чисельністю військо Александра, Дарій був розбитий, а його сім\’я (у складі матері, дружини і трьох дітей, серед яких був і спадкоємець престолу) захоплена в полон. Дарій втік за Євфрат. Олександра ця перемога зробила правителем всього Переднеазиатского Середземномор\’я.
Після перемоги при Иссе у Олександра було два варіанти дій. Перший – переслідувати Дарія, другий – податися на південь. Як досвідчений стратег, Македонська вибрав другий варіант. Це дозволило йому не тільки перешкодити персам об\’єднатися з налаштованими проти нього полісами, але і позбавити їх можливості скористатися фінікійським флотом. Міста Фінікії (за винятком Тіра) здавалися Олександру без бою.
Літо 332 року до н. е .. – семимісячна облоги Тіра закінчилося перемогою македонян. До цього часу Олександр володів вже всій острівною Грецією. Після взяття Тіра Македонська виступив в Палестину.
У Палестині Олександру відразу ж здалися самаритяни. З Юдою довелося боротися. Після перемоги Олександр надав іудеям право зберегти свою політичну автономію.
Грудень 332 року до н. е. – Олександр Македонський захопив Єгипет. У Мемфісі він проголошений фараоном. Незабаром в дельті Нілу було засновано місто Олександрія. Чергова легенда свідчить, що в Єгипті Олександр Македонський відвідав святилище бога Амона (очолював давньоєгипетський пантеон). Оракул оголосив Олександра сином Амона.
Звістка про божественне походження свого полководця армія зустріла невдоволенням. У війську Олександра починає формуватися опозиція на чолі з воєначальником Парменионом.
Початок 331 року до н. е. – Олександр Македонський направляється у Фінікію придушувати повстання самаритян. Засновує три міста за річкою Йордан – Діон, Пеллу і Герас.
Цей же рік – Олександр одружується з родичкою Дарія III Барсиной, і це дає йому право претендувати на перський престол.
Осінь 331 року до н. е. – Олександр Македонський фактично знищив перську армію, багаторазово перевершувала за чисельністю його військо. Це відбулося за річкою Тигр, там, де колись знаходилася столиця стародавньої Ассирії. Дарій III утік знову, на цей раз в Мідію. Правитель Вавилону відкрив Олександру міські ворота, і в нагороду за це Олександр наказав відновити храми, зруйновані 100 років тому Ксерксом.
Грудень 331 року – Олександру здалися Сузи – столиця держави Ахеменідів.
Червень 330 року до н. е. – македонське військо виступило в Іран, зайняло Мідію. Кампанія проти Ахеменідів було завершено.
329 рік до н. е .. – Олександр завойовує Месопотамію. Щоб примиритися з місцевими вельможами, він одружується на дочці одного з них, Роксаною. Для зміцнення власної влади засновує місто Олександрію Эсхату. Військо знову невдоволено – цар Македонії веде себе, як правитель Персії: носить східну одяг, дотримується чужинські звичаї, навіть заводить гарем. Після невдалого замаху на Олександра страчений Парменіон. Однак після події полководець пішов на деякі поступки своєї армії і відправив на батьківщину солдатів і воєначальників, не придатних до служби.
328 рік до н. е .. – черговий замах на Олександра, знову невдале. Головою змовників був учень Аристотеля Каллісфен. Причиною змови стала ідея Олександра ввести перська звичай кланятися правителю до землі.
Весна 327 роки до н. е. – Олександр Македонський виступає в Індію. Царства на правому березі Інду підкорилися йому абсолютно добровільно. Переправившись через Інд, Олександр вторгся в Пенджаб. Після запеклого бою македоняне увійшли в місто переможцями. У битві загинув кінь Олександра Буцефал. У його честь був названий черговий новий місто – Букефалия.
Після взяття Пенджабу Олександр Великий просувався далі на схід. Тільки бунт солдатів з його зупинив війська правителя перед річкою Ганг. Солдати втомилися від нескінченного походу і змусили свого полководця повернути назад. Олександру довелося розлучитися з ідеєю про світове панування. Землі на схід від Інду він передав колишнім володарям.

Початок 324 року до н. е .. – Олександр офіційно оголосив в Сузах про закінчення свого багаторічного походу.
Тепер Олександру Македонському, якого вже називали Великим, належали величезні території, що включали в себе крім Македонії та Греції Фракію, Малу Азію, Палестину, Сирію, Єгипет, Лівію, Вірменію, Месопотамію, Іран, Середню Азію і північний захід Індії. Всіма цими землями потрібно було якось керувати. Олександр взяв у дружини Статиру (дочка покійного до того часу Дарія III) і Парисатиду (дочка правителя Ахеменідів Артаксеркса III). Це дало йому право вважатися спадкоємцем Ахеменідів. Більш того, воїнам Олександра було наказано одружитися на перських аристократках і жінок знатного походження на всіх завойованих територіях. Таким чином правитель намагався створити єдину еліту в своїй державі.
Зима 324 – 325 років до н. е. – останній похід Олександра Македонського. Полководець вступив проти касити, які розбишакували на околицях Месопотамії. Після успішного розгрому повстанців армія пішла в Вавилон. Олександр планував військову експедицію на захід, маючи намір дійти до Гібралтарської протоки і захопити Карфаген, Іспанію, Сицилію і Північну Африку.
Літо 323 року – після бенкету у свого друга Медіа Олександр Великий тяжко захворів. Досі неясно, що з ним сталося: можливо, просто сильна застуда, а може бути, і отруєння. У злочині підозрювався Іола, син одного з намісників Македонії, якого Олександр збирався зняти з посади.
13 червня 323 року до н. е. – Олександр Македонський (Великий) помер у Вавилоні. Перед смертю він встиг попрощатися зі своїм військом. Тіло правителя було перевезено і поховано в Олександрії. У Олександра не залишилося спадкоємців. На момент його смерті дві з його дружин (Барсина і Росксана) були вагітні. У обох народилися сини, Геракл і Олександр, але вони загинули під час наступних за смертю батька неминучих воєн – величезна імперія нестримно розпадалася.