Скільки разів можна пережити клінічну смерть

0 Comments

Сім відтінків смерті: що відчуває людина, коли помирає

Світло в кінці тунелю – популярне уявлення про те, як ми відчуваємо перехід в інший світ. Але як розповідає кореспондент BBC Future Рейчел Ньювер, досвід людей, які пережили клінічну смерть, значно різноманітніший.

2011 року 57-річного соціального працівника з Англії – назвемо його пан А – доставили у центральну лікарню Саутгемптона, після того як він втратив свідомість на роботі. Поки лікарі намагалися ввести пацієнту катетер, його серце зупинилося. Без доступу кисню мозок миттєво припинив функціонувати. Пан А помер.

Незважаючи на це, він пам’ятає, що відбувалося далі. Медики схопили автоматизований зовнішній дефібрилятор (AED), апарат, який активує серцеву діяльність за допомогою електричного шоку. Пан А почув, як механічний голос два рази повторив: “Розряд”. Між цими двома командами, він відкрив очі і побачив дивну жінку у кутку під стелею, яка манила його рукою.

Автор фото, Thinkstock

Світло в кінці тунелю – це лише один з багатьох сценаріїв відчуття смерті

“Здавалося, вона знає мене, я відчував довіру до неї, я думав, що вона тут з певної причини, але я не знав, з якої саме, – згадував пан А пізніше. – Наступної секунди, я вже був нагорі, дивлячись зверху на самого себе, медсестру і якогось лисого чоловіка”.

Медичні записи пізніше підтвердили, що реанімаційний персонал і справді двічі вимовив команду “Розряд”. Опис людей в кімнаті, до якої пацієнт потрапив у несвідомому стані – а отже, він не міг бачити їх раніше – також абсолютно збігався з реальністю, так само як і їхні дії. Він описував речі, які відбувалися протягом трьох хвилин, про які, якщо довіряти нашим знанням з біології, він не міг мати жодної уяви.

Історія пана A, описана у журналі Європейської ради реаніматологів, – це одне з багатьох повідомлень, які ставлять під сумнів нашу уяву про клінічну смерть. До недавнього часу вчені точно знали, що коли серце людини перестає битися і припиняє поставляти кров до мозку, будь-яке усвідомлення реальності миттєво припиняється. З цього моменту людина фактично є мертвою.

Проте нові наукові дані свідчать, що цей стан у деяких випадках може бути оборотним. Протягом багатьох років пацієнти, які повернулися з того світу, розповідали свої спогади про те, що з ними відбувалося. Лікарі зазвичай відносили ці розповіді на рахунок галюцинацій, а вчені не мали бажання вивчати клінічну смерть, переважно тому, що вона вважалася поза межами наукового дослідження.

Автор фото, Thinkstock

Здавалося, мене тягнули глибоко під водою

Але Сем Парніа, лікар-реаніматолог та директор досліджень в галузі реаніматології у Медичній школі Університету Стоні Брук в Нью-Йорку, разом зі своїми колегами з 17 медичних установ США та Великої Британії, вирішив покінчити з припущеннями про те, що люди відчувають або не відчувають на смертному ложі.

Дослідники вважають, що зібрати об’єктивні наукові дані про потенційно останні моменти життя – цілком можливо. Протягом чотирьох років вони проаналізували понад 2 000 пацієнтів, які пережили зупинку серця, тобто офіційну клінічну смерть.

З цієї групи пацієнтів лікарі змогли повернути до життя 16%. Доктор Парніа та його колеги взяли інтерв’ю у третини цих пацієнтів – 101 людини. “Наша мета – зрозуміти насамперед те, що відчувають люди під час смерті, – каже доктор Парніа. – А потім довести, що те, що, за словами пацієнтів, вони бачать і чують у момент смерті, є дійсно усвідомленням реальності”.

Сім відтінків смерті

Пан А не єдиний пацієнт, який мав спогади про свою смерть. Майже 50% учасників дослідження могли щось згадати. Але на відміну від пана А і ще однієї жінки, чию розповідь про перебування поза власним тілом не можна довести об’єктивно, досвід інших пацієнтів, схоже, не був прив’язаним до реальних подій, які мали місце під час їхньої смерті.

Їх розповіді нагадували радше сновидіння або галюцинації, які доктор Парніа та його колеги розподілили на сім основних сценаріїв. “Більшість з них не відповідала тому, що раніше називали “передсмертним” досвідом, – каже пан Парніа. – Схоже, психологічні переживання смерті набагато ширші, ніж ми уявляли собі в минулому”.

Ці сім сценаріїв включають:

  • Страх
  • Образи тварин або рослин
  • Яскраве світло
  • Насильство і переслідування
  • Дежавю або відчуття “вже баченого”
  • Обличчя членів родини
  • Спогади про події після зупинки серця

Психічні переживання пацієнтів коливаються від моторошних до блаженних. Одні пацієнти повідомляють про відчуття непереборного жаху або переслідування. Наприклад, таке. “Я мав пройти церемонію спалення, – згадує один учасник дослідження. – Зі мною були чотири людини, і якщо хтось з них брехав, він мав померти. Я бачив людей у трунах, яких ховали у вертикальному положенні”.

Інша людина згадує, що “її тягнули глибоко під водою”, а ще один пацієнт розповідає, що “мені сказали, що я помру і найшвидший спосіб зробити це – промовити останнє коротке слово, яке я не пам’ятаю”.

Проте, інші респонденти розповідають про досить протилежні відчуття. 22% згадують “почуття миру та спокою”. Деякі бачили живих істот: “Навколо геть усе було в рослинах, але не квітах” або “левів і тигрів”. Інші купалися в променях “яскравого світла” або возз’єдналися з родиною. В деяких було сильно почуття дежавю: “Я відчував, що я точно знав, що люди зараз зроблять і вони дійсно це робили”. Загострені почуття, викривлена уява про час і почуття відокремлення від власного тіла – поширені спогади пацієнтів, які пережили клінічну смерть.

Автор фото, Thinkstock

Деякі пацієнти відчували, що вони відокремлювалися від власного тіла

Хоча “безумовно люди щось відчували під час смерті”, говорить професор Парніа, те, як вони інтерпретувати ці переживання цілком залежало від їхнього досвіду життя та вірувань. Індуси могли розповідати, що вони бачили Крішну, а мешканець Середнього Заходу США стверджував, що бачив Бога. “Якщо людині, яку виховують у західному суспільстві кажуть, що коли ти помреш, ти побачиш Ісуса Христа, і він буде сповнений любові і співчуття , то вона, звичайно, побачить його, – говорить професор. – Вона повернеться і скаже: “Батько, ти мав рацію, я дійсно бачив Ісуса!” Але хіба може хтось з нас впізнати Ісуса або іншого Бога? Ви не знаєте, яким є Бог. Я не знаю, яким він є. Окрім зображень чоловіка з білою бородою, але всі розуміють, що це казкове уявлення”.

“Всі ці розмови про душу, рай та пекло – я гадки не маю, що вони означають. Напевно, існують тисячі тлумачень, залежних від того, де ти народився і як тебе виховували, – розповідає вчений. – Важливо перемістити ці спогади з галузі релігії у площину реальності”.

Звичайні випадки

Поки що команда вчених не встановила, від чого залежатиме здатність пацієнтів запам’ятати свої відчуття в момент смерті. Пояснень бракує і тому, чому одні люди відчувають страшні сценарії, а інші розповідають про ейфорію. Доктор Парніа також зазначає, що очевидно більше людей мають спогади клінічної смерті, ніж свідчить статистика. Більшість людей втрачає ці спогади через великий набряк мозку, спричинений зупинкою серця, або сильними седативними препаратами, які їм вводять у реанімації.

Навіть якщо люди не можуть згадати свої думки та почуття під час смерті, цей досвід безперечно впливатиме на них на підсвідомому рівні. Вчений припускає, що це пояснює дуже протилежну реакцію пацієнтів, які повернулися до життя після зупинки серця. Деякі взагалі більше не бояться смерті і починають ставитися до життя більш альтруїстично, в інших розвивається посттравматичний стресовий розлад.

Автор фото, Thinkstock

Одні пацієнти опиняються в жахливих місцях, інші – бачать Бога

Професор Парніа та його колеги планують подальші дослідження, аби знайти відповіді на ці питання. Вони також сподіваються, що їхня праця допоможе пролити нове світло на уявлення про смерть та звільнити її від стереотипів, пов’язаних з релігією або скептичною позицією.

Смерть цілком може бути об’єктом наукового дослідження. “Будь-яка людина з об’єктивним складом розуму погодиться, що дослідження треба продовжувати, – говорить вчений. – Ми маємо можливості і технології. Саме зараз настав час зробити це”.

Прочитати оригінал цієї статті англійською мовою ви можете на сайті BBC Future.

Чому люди бачать “потойбіччя” в моменти клінічної смерті?

Для більшості людей, не залучених до фахової медицини, кома може мати всі ознаки клінічної смерті. А також деякі люди, що виходять зі стану коми, розповідають про схожі відчуття, як у стані клінічної смерті.

Анестезіологи та реаніматологи працюють зі станом клінічної смерті в пацієнтів ледь не щодня.

У практиці Дарії Сімчук такі випадки також траплялись.

Ми попросили пояснити різницю між комою та клінічною смертю.

Щоби простіше було зрозуміти, клінічна смерть – це час від повної зупинки кровообігу та дихання, до настання необоротних змін в клітинах організму (коли їх вже не можна повернути до життя), триває вона в середньому 3-5 хвилин.

Без початку реанімації в цей період – настає необоротна біологічна смерть. Будь-якій біологічній смерті передує етап клінічної”, – пояснює Дарія Сімчук.

Утім, якщо клінічна смерть триває кілька хвилин, то кома може бути дуже довгою для людини.

Тим більш цікавим для науковців є подібність у свідомих переживаннях людей, що зазнали стану коми, та людей, що пережили клінічну смерть.

У стані коми функції нашої центральної нервової системи різко пригнічені, свідомість відсутня, організм не реагує на зовнішні подразники, з‘являються розлади дихання і кровообігу.

Кома може бути як наслідком певних захворювань (неконтрольований діабет) або ж виникати через пошкодження структур у мозку (черепно-мозкова травма, інсульт)“, – додає експертка.

В обох випадках мозок продовжує функціонувати на певному рівні, але з серйозним пошкодженням чи пригніченням певних ділянок.

Як людину повертають зі стану клінічної смерті?

Дар’я Сімчук зауважує, що процес клінічної смерті є потенційно оборотним, і завданням медичних фахівців запобігти настанню біологічної смерті.

Проте яким чином можна примусити бездиханне тіло відновити свій кровообіг та дихання?

Щоб повністю вивести пацієнта із стану клінічної смерті існує певний “ланцюг виживання”.

Він складається із ефективної серцево-легеневої реанімації, кваліфікованої першої медичної допомоги та післяреанімаційного лікування.

  • розпізнавання клінічної смерті;
  • виклику швидкої;
  • проведення реанімації, власне виконання непрямого масажу серця та штучного дихання“, – пояснює Дарія Сімчук.

Вона додає, що в Україні нині є багато можливостей пройти такі спеціалізовані курси з надання першої домедичної допомоги. Чим більше людей будуть мати такі навички – тим більше може бути врятовано.

Водночас, лікарка нарікає, що ці ж знання надають у школах та коледжах на заняттях з безпеки життєдіяльності, однак, через формат викладання, більшість учнів та студентів недбало ставиться до вивчення цієї частини програми.

Чому в людей так сильно змінюється свідомість при клінічній смерті?

Нейрофізіологи наразі не мають остаточного розуміння механізмів, чому стан клінічної смерті спричиняє такі зміни свідомості.

Водночас, вони не заперечують ймовірності, що люди реально мають якесь усвідомлення надприродного в стані клінічної смерті.

Ґрунтовних досліджень про природу досвіду смерті не так багато, через очевидні труднощі в підтвердженні істинності цих розповідей.

Одне таке дослідження проводили впродовж 4 років фахівці з Саутгемптонського університету (Велика Британія). Дослідження назвали AWARE (AWAreness during REsuscitation, у перекладі “свідомість під час реанімації”).

У ньому досліджували 2060 пацієнтів, у яких трапилася зупинка серця під час лікування чи операції та до яких застосували заходи з реанімації.

330 пацієнтів повернулися до життя після реанімації, з яких 140 змогли пройти досить велику анкету з питаннями стосовно їхніх відчуттів у своєму стані.

Дослідники з’ясували, що 40% з них пам’ятали якесь усвідомлення свого стану та реанімації, але не могли пригадати, що саме вони бачили чи відчували.

Водночас, у 46% були спогади про свій стан, однак, вони не збігаються з поширеними розповідями про “світло в кінці тунелю”, ейфорію або спілкування з Богом. Люди навпаки відчували сильне почуття страху та немов їх тягнули на дно в темній воді.

Лише 9% опитаних розповіли історії, подібні до звичних “потойбічних” відчуттів при клінічній смерті, і ще 2% мали досвід “виходу поза межі тіла”, немов їх душа дивилась збоку на своє тіло й могла чути, що відбувається.

Найбільш цікавою знахідкою була розповідь одного пацієнта, який запевняв, що мав певне усвідомлення свого стану впродовж 3 хвилин, коли його серце не билося. Це суперечить медичним уявленням про те, що мозок перестає функціонувати через 20-30 секунд після зупинки серця.

Тобто, ймовірно, у мозку відбуваються якісь процеси після зупинки інших процесів життєдіяльності, про які наука наразі не здогадується.

Найпоширенішою гіпотезою є виникнення цих переживань через вплив кисневої недостатності на тканини мозку.

Найчастішими ушкодженнями для організму від стану клінічної смерті, безумовно, є неврологічні ускладнення. Адже нервова система найважче переживає кисневе голодування, яке виникає під час зупинки кровообігу.

Часом буває ми повертаємо тіло до “життя”, але людина так і не приходить до свідомості, оскільки кора головного мозку зазнала необоротних змін“, – згоджується Дарія Сімчук.

Однак гіпотезу про кисневу недостатність почасти підважує інша популярна теорія про виникнення “потойбічного” досвіду через нейрохімічні реакції в мозку. Зокрема, це підтверджується в пацієнтів, у яких виникла несприятлива реакція на наркоз чи інші знеболювальні медичні препарати.

Наприклад, кетамін, який часто використовують для загальної анестезії, може у високій концентрації викликати відчуття “виходу за межі тіла”, а також надмірну ейфорію та спокій.

Також пацієнти, що прокидались раніше від наркозу під час операції, переповідали подібні історії відчуття “виходу з тіла”. Таке трапляється доволі рідко, зі ймовірністю 1 випадок на 1000 пацієнтів, яким застосовують загальний наркоз.

Ця схожість в історіях людей, що вийшли зі стану клінічної смерті, та людей, що вийшли з наркозу передчасно, підводить учених засновувати пояснення цих переживань через складну нейрохімічну реакцію.

Почасти це підтвердило дослідження 2009 року фахівців Університету Джорджа Вашингтона (США). Автори дослідження встановили електромагнітні датчики на черепи сімох смертельно хворих пацієнтів, яким медичні керівники погоджували евтаназію.

У момент, коли людям вимикали апарати життєвого забезпечення, датчики стежили за електромагнітною активністю нейронів у мозку в перші хвилини, коли тіло від’єднали від штучного життєзабезпечення.

Дослідники помітили суттєве зростання активності нейронів за кілька секунд до моменту або в саму мить настання смерті, хоча перед цим у мозку відбувалося падіння кров’яного тиску та зниження активності нейронів.

Тобто, саме в ту мить, коли людину визнають мертвою, у мозку відбувається низка різких “спалахів”.

Автори дослідження припустили, що після того, як у мозку зникає кисень і кровообіг припиняється, клітини мозку втрачають свій електричний заряд. Якраз цей різкий перехід у мозку може відображатися в ділянках, що відповідають за нашу пам’ять.

У випадку людей, яких повертають до життя через реанімацію, в їхній пам’яті можуть залишатися якраз моменти цих “спалахів” після зупинки кровообігу та дихання.

Наукове описання “світла в кінці тунелю” пояснюється кисневим голодуванням нейронів, які в одну мить починають генерувати залпи імпульсів.

У свідомості людини це має виглядати як “світло в кінці тунелю”.

Я гадаю, що кожна людина в ці моменти бачить те, в що вірить.

Ніхто не знає що там – після смерті, адже остаточно з-за межі не повернувся жоден“, – зазначає Дарія Сімчук.

Хоча в медиків та науковців немає остаточного розуміння природи цих процесів, з точністю можна сказати, що такі переживання в людей трапляються досить часто.

Із подальшим розвитком методів лікування можна спрогнозувати, що дедалі більше людей повертатимуть “до життя” з межових станів коми чи клінічної смерті, і це допоможе вивчати щораз більше сторін природи нашого мозку.

Вас також може зацікавити:

Відкрита реанімація: правила поводження для відвідувачів

Побути помічником екстрасенса і не намочити штанці. Особистий досвід

Чому ми віримо обіцянкам астрологів, екстрасенсів та мольфарів

Що відчуває людина перед смертю: припущення психологів

Технічно, смертю вважається зупинка серця, але безліч людей, які пережили клінічну смерть, розповідають про те, що відбувалося з ними “за межею”, передає “Країна здоров’я”.

Фахівці з’ясували під час досліджень, що понад 40% тих, хто пережив клінічну смерть, мають певні спогади про це.

Багато з нас чули про біле світло, яскраві спогади, красиві пейзажі, які бачать люди, коли серце перестає битися. Та це не все, деякі пацієнти запам’ятовують обривки фраз, сказаних лікарями або їхніми близькими під час реанімації, хтось навіть описує предмети, обстановку та запам’ятовує інші деталі.

Чимало тих, хто пережив клінічну смерть, описують дуже різні відчуття – панічний страх і умиротворення. Мозок починає вмирати трохи пізніше, а саме це дає можливість повертати до життя деяких пацієнтів.

Психологи та науковці не певні, чи ці передсмертні відчуття не є галюцинаціями, адже не існує об’єктивного методу дослідження – висновки ґрунтуються виключно на словах тих, хто пережив клінічну смерть.

Згідно з даними інших досліджень, у деяких людей у момент смерті нема жодних емоцій, адже були виявлені механізми свідомості, які повністю блокують їх. Але підтвердити або спростувати цю інформацію поки вченим не вдалось.

Що таке клінічна смерть? Це стан організму, який виникає протягом від 3 до 5 хвилин після зупинки дихання та кровообігу, коли зникають всі зовнішні прояви життєдіяльності. У цьому стані зберігається потенційна можливість відновлення його життєвих функцій за допомогою методики реанімації.

Більше новин, що стосуються лікування різноманітних захворювань, медицини в Україні, здорового способу життя та харчування, вагітності та пологів, відкриттів у сфері медицини та багато іншого – читайте у розділі Здоров’я .

Важливо! Цей матеріал має винятково загальноінформаційний характер і не може бути основою для встановлення діагнозу або медичних висновків. Публікації на сайті засновані на останніх актуальних і науково обґрунтованих дослідженнях у сфері медицини. Але якщо Вам потрібні встановлення діагнозу або медична консультація, обов’язково зверніться до лікаря.