Дата народження висоцького та дата смерті

0 Comments

Біографія Володимира Висоцького

Володимир Висоцький – великий поет і актор. Володимир Семенович Висоцький народився в сім’ї військового 25.01.1938 р. в Москві. Ніна Максимівна – мати Володимира – спочатку працювала перекладачем-референтом (німецька мова).

Трохи пізніше влаштувалася начальником бюро тех. документації. Батько, Семен Володимирович, дослужив до полковника.

Дитинство майбутнього артиста пройшла в середньостатистичній комунальній квартирі столиці. Коли йому виповнилося дев’ять років, батьки розлучилися. Володимир залишився у батька, який трохи пізніше одружився. У цьому ж році сімейство Висоцьких відправляється в Східну Німеччину до служив там Висоцькому-молодшому. Через два роки вони повернулися додому, і Володимир йде вчитися в школу.

У 1953 юний Висоцький записується на драмгурток, керівником якого був Ст. Богомолов. Тоді ж він пише свої перші вірші, розповідали про смерть Сталіна. Коли у віці 17 років Володимир закінчує школу, він вступає в інженерно-будівельний інститут Куйбишева р. Москви. Однак його навчання становить усього семестр.

У 1996 р. починає своє навчання в школі-студії при Мхаті. Через 3 роки він дебютує в спектаклі «Злочин і покарання». Тоді ж знявся у своєму першому фільмі під назвою «Ровесниці». З початку навчання знайомиться з Ізой Жуковій, яку в 1960 бере в дружини.

З 1960 Висоцький працює в драматичному театрі ім. Пушкіна з перервами. Пише перші пісні. Деякі вивчають його творчість сходяться на думці, що першою піснею, написаною Висоцьким, стала «Татуювання» (1961).

У 1964 році він всерйоз береться за пісні і пише їх до різних кінофільмів того часу. Тоді ж він і зовсім покинув роботу в драматичному театрі Пушкіна і змінив його на Московський театр драми і комедії (Таганка).

1967 рік став роком знайомства Володимира з Мариною Владі – актрисою і майбутньою дружиною, а вже через рік виходить його перша платівка. У 1969 Влади врятувала Висоцькому життя, коли у того лопнула судина. Він би міг померти у себе вдома. Взимку 1970-го року вони закріпили свої стосунки офіційно. Головна роль вистави «Гамлет», який пройшов у 1971 на Таганці, по праву дісталася Ст. Висоцькому.

У 1978 році він отримує присвоєну Міністерством культури вищу категорію вокаліста-соліста естради СРСР. Майже весь наступний рік Висоцький проводить на гастролях у США. Виступає в Югославії, Угорщини, Франції, Польщі та Німеччини. Тоді ж організували зйомки відомого радянського кінофільму «Місце зустрічі змінити не можна».

На жаль, до того часу здоров’я співака вже похитнулася від перманентної алкогольної та наркотичної залежності. Лікарі застерігали, що такий спосіб життя закінчиться для Висоцького вкрай плачевно, і лікування може бути безуспішним.

Незабаром Володимир переживає клінічну смерть. 16 липня 1980-го відбувся останній концерт радянського артиста, а 25 липня того ж року він помер вдома в Москві. Розтин не було вироблено, тому точна причина смерті не встановлена.

Суперечки точаться й донині. Скоріше всього, це була асфіксія або інфаркт міокарда.

Досягнення Володимира Висоцького:

При житті Володимира було випущено 7 платівок, 1 гігантський диск і в п’ятнадцять пластинок загального характеру були включені його пісні. Після смерті був також випущений ряд дисків і касет. Його пісні популярні у Франції, США, Фінляндії, Болгарії, Німеччині та Ізраїлі. Дивно, але його пісні слухають навіть у Японії та Кореї.
Зіграно близько десятка ролей у світі театру і кінематографа. Навіть сьогодні він один з найбільш шанованих артистів XX століття.
Історія зафіксувала Висоцького, в першу чергу, як співака, виконуючого свої пісні під семиструнну гітару.

Дати з біографії Володимира Висоцького:

1938 р. – народження.
1947 р. – батьки розлучаються. Залишається з батьком. Сім’я тимчасово переїжджає в Східну Німеччину.
1949 р. – повертаються в Москву. Володимир йде в перший клас.
1953 р. – написав перші вірші пам’яті Сталіна.
1955 р. закінчив школу. Студент в Московському інженерно-будівельному інституті Куйбишева.
1956 – йде вчитися в школу при МХАТ.
1959 – спектакль «Злочин і покарання»: дебют.
1960 – почав працювати в Московському драм. театрі імені Пушкіна. Одружується на В. Жукової.
1961 – перша пісня (на думку дослідників) «Татуювання».
1964 – перейшов в Московський театр драми і комедії на Таганці.
1967 – познайомився з М. Влади.
1970 – вони одружилися.
1978 – Вища категорія вокаліста-соліста естради.
1979 – світові гастролі. Знімається в «Місце зустрічі змінити не можна».
1980 – дав свій останній концерт. Смерть у Москві.

Цікаві факти Володимира Висоцького:

Був випадок, коли пограбували номер Висоцького в сочинській готелі. Проте трохи пізніше злодії повернули всі речі, після того як дізналися, кому вони належать.
Ніколи не був дисидентом. Вільно їздив за кордон, давала там концерти, користувався надзвичайною повагою у КДБ і чиновників.

Володимир Висоцький — цікаві факти

Володимир Семенович Висоцький — автор пісень, артист, актор, поет. Навчався в МХАТі. Представляємо цікаві факти про Володимира Висоцького.

Біографія

  1. Народився в 1938 році, повне ім’я Висоцький Володимир Семенович.
  2. Місце народження-Москва.
  3. Мати-Ніна Максимівна, а батько – Семен Володимирович.
  4. Батько був військовим.
  5. У період війни батько був призваний на фронт, а маленького Володимира з матір’ю евакуювали.
  6. Не відрізнявся старанністю при навчанні в школі.
  7. Не ладнав з вітчимом матері (батьки розлучилися).
  8. У певний момент, батько Висоцького вирішує забрати сина. Через суд він домагається, щоб йому віддали сина. Вихованням займається мачуха Євгенія.
  9. Висоцький, його батько і мачуха переїжджають до Німеччини, де їм виділяють квартиру.
  10. Висоцький прожив три роки в Німеччині. Саме в цей період батько наймає для нього вчителя музики.
  11. Викладач говорила про нього, що у нього хороший слух.
  12. У 1949 році батька перевели по службі в іншу місцевість, Володимир і мачуха повертаються до Москви.
  13. У 1953 році починає відвідувати театральний гурток.
  14. Коли йому було 17 років мама подарувала йому гітару.
  15. У 1955 році за настановою батьків вступає до місі (інженерно-будівельний інститут). Провчився він недовго, його відрахували з Інституту.
  16. Після відрахування з Інституту виступає в театральному гуртку, паралельно готується вступати до МХАТ.
  17. При надходженні необхідна була довідка від лікаря лора. У довідці він вказав, що у Висоцького «співочого голосу немає». Але це не завадило йому вчинити.
  18. Під час навчання Висоцький написав вірш «серед планет, серед комет…». Надалі цей вірш став неформальним гімном студентів МХАТу.
  19. Дуже любив літературу, особливо міфологію і словесність.
  20. Першу свою роль в театрі (не рахуючи театрального гуртка) отримав якраз під час навчання.
  21. В інститутські роки знайомиться зі своєю дружиною Ізою. Шлюб вони зареєстрували в 1960 році.
  22. У 1960 році закінчив школу-студію МХАТ, ставши кваліфікованим актором драми і кіно.
  23. Після випуску був визначений в Московський драматичний театр імені О. С. Пушкіна.
  24. У 1964 році перейшов до театру На Таганці.
  25. За артистом спостерігалися «порушення дисципліни», які згодом могли загрожувати звільненням з театру, але цього в підсумку не сталося.
  26. У 1961 році познайомився зі своєю другою дружиною Людмилою. У них народилося двоє синів: Аркадій і Микита. Розлучилися в 1970 році.
  27. У 1970 році одружився на Марині владі.
  28. У зв’язку з його концертною діяльністю було кілька великих судових розглядів і переслідувань, так як вважали, що дохід, отриманий з таких концертів в обхід Росконцерта, є незаконним.
  29. У 1973 році він відправляється закордон з Мариною Владі.
  30. У 1979 році давав концерти в Америці і Канаді. Спілкувався з Бродським.
  31. Помер у 1980 році від інфаркту.
  32. На похорон артиста і поета прийшло понад 100 тисяч чоловік.
  33. Некрологи в пам’ять про Висоцького випускалися не тільки в Росії, але і по всьому світу.

Творчість

  1. Виходячи з анкети, яку Висоцький заповнив, будучи співробітником театру, його улюбленим письменником був Михайло Булгаков, улюблений фільм — «Вогні великого міста» ч. Чапліна. З музики він віддав перевагу Шопену, а також гімну «Вставай країна величезна».
  2. Найрадіснішою подією артист назвав прем’єру «Гамлета».
  3. Улюблена фраза — »розберемося».
  4. Кращим другом називав Валерія Золотухіна.
  5. Артист зловживав алкоголем, вживав наркотики, що і призвело його до смерті від інфаркту.
  6. Основним жанром у нього, безумовно, були авторські пісні. Спочатку він виступав у вузькому колі друзів, наспівуючи вуличні або дворові пісні.
  7. Тексти Висоцького славилися своєю простотою, без складних літературних зворотів. Багато пісень містили відвертий тюремний жаргон. У зв’язку з цим деякі помилково вважали, що такі пісні міг написати тільки людина, що відсидів у таборах.
  8. Перший свій вірш написав, будучи ще школярем.
  9. Перші ролі в театрі і в кіно відбулися, коли Висоцький був студентом.
  10. Деякі з його театральних ролей: Галілей, Гамлет, Свидригайлів (Злочин і кара).
  11. Налічується близько 25 фільмів з його участю.
  12. У 60-70-х роках ХХ століття творчість Висоцького критикувалася радянськими чиновниками.
  13. Існує так звана «колекція Костянтина Мустафіді», в ній зібраний архів пісень Висоцького.
  14. Концертна діяльність артиста також була досить яскравою. Крім будинків культури і ресторанів, він також виступав в альпіністських таборах, в шахтах, в клініках.
  15. Довгий час збірки його творів не випускалися. Це було пов’язано з радянською цензурою.

Пам’ять

  1. 25 січня і 25 липня прийнято вважати днями Пам’яті Володимира Висоцького (день Народження і день смерті відповідно).
  2. Музеї на честь в. Висоцького в Росії є в Москві, Єкатеринбурзі, Краснодарі, Самарі, в Україні, в Польщі та Казахстані.
  3. Пам’ятники Висоцькому є в таких містах, як: Барнаул, Владивосток, Воронеж, Дубна, Єкатеринбург, Єреван, Калінінград, Калуга, Київ, Новосибірськ, Самара, Сімферополь та інші. Це далеко не весь список міст. Серед іноземних держав: Болгарія, Німеччина, Чорногорія, США, Молдова, Латвія.
  4. Меморіальні дошки встановлені в Москві, Владивостоці, на Україні, в Казахстані.
  5. Співак зображувався на монетах, медалях, значках.
  6. Поштові марки із зображенням або ім’ям артиста виходили в 1988, 1999, 2009, 2010, 2013, 2015 роках.
  7. Є набір відкритий з Володимиром Висоцьким.
  8. На честь поета названі вулиці в наступних містах: Астана, Астрахань, Волгоград, Воронеж, Донецьк, Єкатеринбург, Москва, Новосибірськ, Самара, Тольятті, а також в містах Німеччини, Узбекистану, України, Болгарії, Киргизії.
  9. Існує кілька перевалів Висоцького, а також поріг імені Висоцького на річці в Алтайських горах. Є Каньйон Висоцького, льодовик Висоцького, пік Висоцького, плато Висоцького та інші.
  10. Ім’ям актора названі: яхта, катер, пасажирський теплохід і танкер, а також літак компанії «Аерофлот».
  11. У 2000 році з’явився Кубок імені В.Висоцького для гонок на крейсерних яхтах.
  12. Про Володимира Висоцького було знято велику кількість документальних фільмів, написано багато книг, випущений журнал, поставлені вистави і зняті художні фільми, його ім’ям названо безліч об’єктів, фестивалів і різних заходів.
  13. Посметрно нагороджений Державною премією СРСР в 1987 році.

Володимир Висоцький

Володимир Семенович Висоцький — знакова постать свого часу, поет, актор і автор пісень, виконуваних на семиструнній гітарі. Він був кумиром мільйонів в нашій країні, і досі його пісні знають і люблять. Він посмертно нагороджений Державною премією СРСР.

Дитинство і юність Володимира Висоцького

Володимир Висоцький народився в Москві, у великій комунальній квартирі на 1-й Міщанській вулиці. Його батько був родом з Києва, полковник і ветеран Великої вітчизняної війни. Мама працювала перекладачем-референтом.

У віці чотирьох років, коли почалася війна, Володимир разом з мамою поїхав в Оренбурзьку область, де вони прожили два роки. Після евакуації, Володимир Висоцький з Уралу повернувся в Москву. Через два роки після закінчення війни батьки Володимира Семеновича розлучилися, проживши в шлюбі 5 років.

Батько знову одружився, і в 9-річному віці разом з батьком Володимир потрапив в окуповану післявоєнну Німеччину. Враження артиста навіть здалеку не нагадували життя його однолітків у повоєнній столиці. Тут він брав уроки гри на фортепіано.

Мама музиканта також вийшла заміж вдруге. Володимир Висоцький спілкувався і з вітчимом, і з мачухою. Проте відносини з першим склалися гірше, ніж з другої. У 1949 році, повернувшись з Німеччини, Володимир Семенович оселився в центрі Москви з новою дружиною батька на Великому Каретному провулку.

Там то Висоцький і “заспівав” з компанією міської молоді 50-х років, чиє дитинство протікало в воєнні роки. В юності Висоцького в моді була блатна романтика. У кожної дворової компанії була гітара і під неї співали жалісливі пісні про Воркуті, Колимі, Мурке. І саме в цей час у Висоцького почався “роман” з гітарою.

Навчання Володимира Висоцького

10-класник Володимир Висоцький почав ходити в драматичний гурток у Будинку вчителя. Але він не одразу зрозумів, що хоче стати актором. Після школи майбутній артист вступив до Московського Інженерно-Будівельний інститут, і кинув його через півроку. Несподіване рішення він прийняв у новорічну ніч 1956 року.

Він разом зі шкільним другом Ігорем Кохановським вирішив зустріти Новий рік за малюванням креслень, без яких вони не змогли б здати сесію. Одразу після бою курантів студенти взялися за справу і за дві години покінчили з кресленнями. І тут Висоцький раптово став поливати тушшю свої папери зі словами: “Все. Буду готуватися, є ще півроку, спробую вступити в театральний. А це — не моє…”.

Володимир Висоцький поступив в Школу-студію при Мхаті на акторське відділення. Через три роки він зіграв свою першу роль у навчальному спектаклі “Злочин і покарання” і вперше потрапив на телеекран. Він зіграв невелику роль в картині “Однолітки”.

Театральна кар’єра Володимира Висоцького

Після закінчення МХАТУ Висоцький працював в театрі імені Пушкіна. Правда недовго. Потім він перейшов в Театр мініатюр. Грав у епізодах, масовці і особливої радості від сцени не отримував. Він також намагався пробитися в театр “Современник”

“Свій” театр Володимир Семенович знайшов у 1964 році. Ним став Театр на Таганці. Саме в цьому театрі Володимир Семенович пропрацював до самої смерті.

Юрій Любимов згадував, як Висоцький прийшов до нього влаштовуватися на роботу. Артист запропонував послухати кілька своїх пісень і Любимов, замість планових п’яти хвилин, слухав барда півтори години.

На Таганці Висоцького чекала ціла палітра образів – Гамлет, Пугачов, Галілей, Свидригайлов. У театрі, втім, справи йшли не дуже гладко. Любимов часто по-батьківськи закривав очі на проступки Висоцького, чому заздрили колеги. Але тут у нього були і друзі — Валерій Золотухін, Леонід Філатов і Алла Демидова.

Разом з акторами Театру на Таганці Висоцький їздив з гастролями за кордон: у Болгарію, Угорщину, Югославію (БІТЕФ), Францію, Німеччину, Польщу.

За тиждень до своєї смерті Володимир Висоцький зіграв свою останню роль — образ Гамлета в однойменній постановці за Шекспіром.

Творчість і пісні Володимира Висоцького

Володимир Семенович вважав своїм вчителем Булата Окуджаву. Саме його творчість пробудило у Висоцького інтерес до авторської пісні. Після він присвятить Окуджаві “Пісню про Правду і Брехні”.

Володимир Висоцький — Балада про Любов Перші композиції артист написав на початку 60-х. Це була “дворова романтика”. Її не сприймав всерйоз ні сам Висоцький, ні перші слухачі. Вважається, що перша пісня, написана Висоцьким, була “Татуювання”. Рік заснування — 1961, місце — Ленінград. Але тільки через кілька років після цього творчість музиканта набуло більш зрілі форми. У 1965 році співак написав свою знамениту пісню “Підводний човен”, яка, за заявою його друга Ігоря Кохановського, ознаменувала закінчення творчої юності поета.

Володимир Висоцький написав безліч пісень до кінофільмів, в яких знімався. Як людина різносторонній і творчий він брав активну участь у створенні кінострічок. Його пісні звучать в таких фільмах як “Вертикаль”, “Втеча містера Мак-Кінлі”, “Небезпечні гастролі”, “Я родом з дитинства” та інші.

Репертуар Володимира Висоцького складається з більш 600 пісень та 200 віршів, які досі залишаються популярними і не втрачають актуальності. На його концерти приходило величезна кількість людей. Він заряджав усіх своєю енергетикою, щирістю, його пісні були близькі майже всім верствам суспільства і не залишали нікого байдужим. Він для всіх був “своєю людиною”, в його піснях відбивалися різні теми — військові, блатні, гумористичні, казкові, романтичні і ліричні пісні, казки або пісні-діалоги.

За життя артиста було випущено всього 7 міні-альбому по 4 пісні, а так само десь 11 пластинок зі збірниками пісень різних виконавців, на яких були записані і його композиції, в основному саундтреки до фільмів.

Вже після смерті Володимира Семеновича з 1987 року була випущена серія грамплатівок “На концертах Володимира Висоцького” на 21 диску. А в 1993-1994 роках компанія “Апрелівка Саунд Інк” записала 4 пластинки з рідкісними і раніше не издававшимися піснями.

Володимир Висоцький і зйомки у фільмах

Кіно і театр йшли в життя Висоцького паралельно. У 1961 році Володимир Семенович зіграв невелику роль в картині “Кар’єра Діми Горіна”.

У той час акторові діставалися невеликі сірі ролі другого плану, порожні і нудні. Втіха Висоцький почав знаходити в пияцтві. Це стало причиною розладу на роботі і в сім’ї.

Успіх прийшов до Висоцькому в 1967 році. На екрани вийшла картина “Вертикаль”. Особливо полюбилися глядачам пісні з фільму, написані артистом.

Володимир Висоцький в кінці 60-х років багато знімався. Він працював над фільмами “Короткі зустрічі”, “Інтервенція”, “Служили два товариша”, “Хазяїн тайги”, “Небезпечні гастролі”.

В цей час СРСР почали поширюватися магнітофони. Неофіційні записи Висоцького стали з’являтися практично в кожному будинку. Артист став справжнім кумиром, але він став неугодний радянської влади. Висоцького часто не стверджували на ролі, а пісні не допускалися на радіо.

Тому в 70-ті роки Висоцький знімався мало. Але все ж на екранах можна було почути його пісні та пісні на його вірші: в драмі “Сини йдуть у бій”, фільмах “Контрабанда” і “одного разу один”, драмі “72 градуси нижче нуля”. Були і ролі в кіно: “Погана хороша людина”, “Розповідь про те, як цар Петро Арапа женив”.

У театрі на Таганці Висоцькому то дістаються головні ролі, то виганяють з роботи за п’янку. Артист не раз побував на волосині від смерті – він потрапляє в реанімацію через напружену нервової діяльності, хворого серця і зловживання алкоголем.

Нереалізовані ролі Володимира Висоцького

У Володимира Висоцького досить не зіграних ролей. Так, він міг би зіграти Степана в “Андрії Рубльові” Андрія Тарковського. Коли режисер збирав інформацію про Рубльові, то дізнався, що він навчався іконопису в монастирі Висоцького. Тарковський любив містичні збіги і вирішив знімати в картині Висоцького. Однак, цього не сталося. За однією версією, не дозволили чиновники Держкіно, з іншого – Висоцький запив.

Не затвердили Висоцького і на роль у картинах “Над Тисою” та “Аннушка”. У 1969 році Висоцький сам попросився до Ельдару Рязанову в “Сірано де Бержерак”. Однак той відмовив, посилаючись на те, що йому треба знімати поета, а не актора.

Намагався Висоцький потрапити і в картину “Софія Перовська”, пригодницький фільм “Зухвалість” та мелодраму “Дорога додому”. Режисера різними способами намагалися пробити в Держкіно дозвіл знімати актора. Однак чиновники боялися артиста як вогню.

Особисте життя Володимира Висоцького

На першому курсі Володимир Семенович познайомився зі студенткою Ізой Жукової. Вона стала його першою дружиною, вони одружилися навесні 1960 року. Правда шлюб був недовгий, з дружиною артист посварився, і вона покинула Москву.

Через рік Висоцький на зйомках фільму познайомився з актрисою Людмилою Абрамової. Вона стала його другою дружиною і народила Висоцькому двох дітей – Аркадія і Микиту. У 1968 році вони розійшлися.

Третьою дружиною Володимира Висоцького стала Марина Владі (Марина-Катрін Володимирівна Полякова-Байдарова). Вона з’явилася в житті артиста в 1967 році. Володимир Семенович закохався в неї після фільму “Чаклунка”. Дивився стрічку кілька разів в день і мріяв про актрису багато років.

Знайомство відбулося в ресторані СОТ, куди Висоцький прийшов після спектаклю. Мовчки взяв руку Марини Владі, сів навпроти і не зводив очей з коханою. Через кілька років, в 1970 році вони одружилися. І були разом 10 років.

Марина Владі ввела дружина в коло європейських знаменитостей. На заході Висоцький випустив кілька пластинок. Вона була його музою і надійною опорою.

Смерть Володимира Висоцького

Життя Володимира Семеновича несподівано обірвалося 25 липня 1980 року в 4:10 ранку. Артист помер уві сні, в своїй московській квартирі. Точна причина смерті не встановлена досі, тому що не було проведено розтин на прохання близьких. За однією версією, причиною смерті був інфаркт міокарда, з іншого — асфіксія, задушення, як наслідок надмірного застосування седативних засобів.

В цей час в Москві проходили літні Олімпійські ігри, тому були надруковані лише дві статті про смерть артиста. Над віконцем театральної каси було вивішено оголошення: “Помер актор Володимир Висоцький”.

Актор похований на Ваганьковському кладовищі. Здавалося, на кладовищі прийшла вся Москва, люди збиралися біля театру, щоб попрощатися зі своїм кумиром.

Як це часто буває, визнання до Висоцькому прийшло вже після його смерті. У 1986 році Володимиру Семеновичу було посмертно присвоєно звання заслуженого артиста РРФСР. А ще через рік присуджена Державна премія СРСР за образ Жеглова в телевізійному художньому фільмі “Місце зустрічі змінити не можна” і авторське виконання пісень.

У 1989 році було прийнято рішення відкрити музей Володимира Висоцького у Москві за підтримки Радянського фонду культури, Міністерства культури СРСР, Мосміськвиконкому і громадськості.