Яке місто славиться кавунами

0 Comments

Канів. Місто, де спить Кобзар. Козацька столиця під крилом канюка

Колись стародавня фортеця і неофіційна столиця козаків. Улюблене місто і місце вічного спочинку Тараса Шевченка. Зараз – тихе поселення на березі великої річки, оточене Канівським природним заповідником. Одне з історичних містечок нашої країни, що дає рідкісну можливість відпочити від сучасної суєти і скаженого ритму життя. Це Канів.

Історія Канева. Древня Русь і Великий степ

Люди жили в цих місцях ще з палеоліту, але перший зі світанків Канівщини почався за часів Київської Русі. В 11 столітті Ярослав Мудрий задумав на південних кордонах країни будівництво укріплених поселень, яким належало служити захистом від набігів половців. Швидше за все, серед них був і Канів, який вперше згадується в «Печерському патерику» близько 1084 року. Вже в 1144-му князь Всеволод Ольгович закладає тут церкву Святого Георгія (нині Успенський собор).

Джерело фото: 112.ua.

Назву міста Канів в основному виводять від слів татарського походження, що означають «Ханський перевіз» (від перевозу через Дніпро) або «Місце крові» (від кровопролитних боїв, що відбувалися неподалік). Є також версії, що зводять ім’я міста до птаха-канюка, річки Канівки, або навіть до грецького слова «канос» – очерет (деякі дослідники говорять про грецьку колонію, що існувала близько майбутнього Канева).

Важливий торговий (тут проходив шлях з варяг у греки) і релігійний центр. А до того ж і дипломатичний – місце для переговорів з половцями і, у випадку їх невдачі, для збору військ. Загалом значення Канева для Київської Русі важко переоцінити.

Так тривало до фатального 1240 року, та «дружнього» монгольського візиту. Далі довгий час тут – резиденція татарських баскаків.

Козацькі будні

У 1320 році влада знову змінюється. Панує Велике князівство Литовське (остаточно з 1362-го), і споруджується великий замок. У 1503-му королівським старостою Канева і Черкас стає Остап Дашкевич, якого називали «першим козацьким гетьманом». Саме він, після ряду походів на турок і татар, висунув ідею про організацію укріплення в пониззі Дніпра. Ідею, втілену ще одним канівським старостою Дмитром Вишневецьким у 1553–1554 роках.

З 1569 року Канів – у складі Речі Посполитої (в яку об’єдналися князівства Литовське і Королівство Польське). Що не завадило йому стати своєрідною козацькою столицею, де селилися старі козаки (заснували православний чоловічий монастир) і де ховали гетьманів, таких як Іван Підкова, Яків Шах і Самійло Кішка.

Джерело фото: shukach.com.

До кінця сторіччя місто охоплене повстанням Северина Наливайка. А в 1625-му, вже володіючи магдебурзьким правом, став центром Канівського реєстрового козацького полку.

Далі було спалення Канева під час татарського набігу 1630. Активна участь мешканців у визвольній війні, очолюваній Богданом Хмельницьким. Ще одне руйнування міста в 1678 році, після якого монастир вже не відновлювали, а потерпілий собор відродився аж через сто з гаком років.

Джерело фото: zdravrussia.ru.

У 1768 році, під час Коліївщини, місцевий замок знищено, і Канів поступово стає звичайним провінційним містечком спершу російської імперії, а потім і Радянського Союзу (відомим лише завдяки могилі Шевченка).

Сьогодні, навпаки, Канів славен як цікавий туристичний об’єкт, і один з духовних центрів країни.

Отже, подивимося на пам’ятки Канева! В першу чергу вартий уваги:

Шевченківський національний заповідник

Розташувався на Чернечій горі, що входить до 70-кілометрового Мошенського плато над Дніпром. Згідно з переказами саме тут в 11 столітті з’явився печерний Канівський монастир, що дав назву височині.

Джерело фото: uafacts.com.

Всесвітню популярність ця гора, що стала Тарасовою, здобула в травні 1861 року, коли тут знайшов вічний спокій видатний поет Тарас Шевченко. Кобзар бував на канівських кручах, які настільки вразили його, що ці місця він обрав місцем вічного сну («Як умру, то поховайте. »). Були в поета і думки оселитися в Каневі до завершення свого земного шляху, він навіть пригледів ділянку землі, але не склалося.

Практично відразу після перепоховання Кобзаря тут був заснований перший народний музей «Тарасова світлиця» (відтворений в 1991).

Джерело фото: karat.ck.ua.

У серпні 1925 року на Чернечій горі офіційно відкрито заповідник «з метою охорони меморіалу Т. Г. Шевченка». У 1935–1937 роках побудований літературно-меморіальний музей. Через два роки до неба піднісся найбільший в Україні пам’ятник поету і сходи в 300 з гаком сходинок. Зараз на 45 га землі в кількох музеях розміщено більше 20 000 експонатів, пов’язаних з життям і творчістю Кобзаря. Подивитися на них щорічно прибуває не менше 100 тис. туристів з різних країн. Квиток у Музей Т. Шевченка – 20 грн. Проводяться екскурсії по музеях і заповіднику (200 грн).

До структури заповідника також входять:

Історичний музей

Джерело фото: 7chudes.in.ua.

Відкритий у 1991, його експозиція розповідає про трипільську культуру, про історію Канівщини від палеоліту до Давньоруської держави. Працює виставка «Старожитності Канева» з етнографічним матеріалом 19 – початку 20 століть, інші тематичні виставки. Близько 7 тис. експонатів – матеріали розкопок різних років, зокрема величезна колекція кераміки, археологічні цікавинки тисячолітнього віку.

Музей народно-декоративного мистецтва

Працює з 1972, спершу знаходився в Успенському соборі, з 1990 розташувався в будівлі колишнього василіанського училища, заснованого в 1781 році. Тут більше 5 тис. експонатів: колекція скла 13–16 століть, вироби керамістів, виробників килимів, ткачів, різьбярів по дереву, традиційний український одяг і предмети народного побуту Київської, Черкаської та Полтавської областей.

Джерело фото: navkoloua.com.

Музей «Літературна Канівщина»

З’явився на світ у 1967, як бібліотека-музей радянського письменника А. Гайдара, який загинув у 1941 році на Канівщині. 13 тис. експонатів, що розповідають про творчість Гайдара та інших літераторів і вчених, пов’язаних з Каневом: Р. Хоткевича, П. Бутурліна, М. Максимовича, В. Затуливітра, С. Скляренка та багатьох інших. Неподалік у парку – могила А. Гайдара.

Джерело фото: otdih.pro.

Музей «Тарасова світлиця»

Хата-музей Шевченка побудована в 1884 року за народні кошти зовсім поряд з могилою Кобзаря. У 1930-х роках, коли почали будівництво великого пам’ятника і музею, «Світлицю» розібрали і відтворили лише в 1991 році, на іншому місці, поруч з місцем поховання В. Ядловського, того, хто одним з перших взяв на себе турботу про могилу поета.

Джерело фото: 7chudes.in.ua.

Що ще подивитися в Каневі?

Шевченкова алея

З’явилася в 2007 році біля підніжжя Тарасової гори після Всеукраїнського скульптурного симпозіуму, на якому скульптори з різних міст України більше місяця працювали над втіленням героїв Т. Шевченка. 19 скульптур з пісковику та вапняку, присвячених персонажам «Кобзаря». Спершу їх думали розташувати вздовж останнього шляху Шевченка – від собору до Чернечої гори, але автори не захотіли розлучати свої творіння.

Джерело фото: kanivtour.com.ua.

Успенський собор

Закладений 9 червня 1144 князем Всеволодом Ольговичем як церква «Канівська святого Георгія». Існує легенда про дві церкви, що в давні часи припливли з Константинополя по Дніпру. Одна з них, яка причалила до берега в Каневі, нібито і є церквою Святого Георгія (Юрія).

Храм побудований майстром Києво-Чернігівської школи зодчества з цегли-плінфи. У 1240 році пошкоджений при нашесті Батия. Відновлений. У 1678-му році під час набігу турки підпалюють храм, змусивши здатися людей на чолі з преподобним Макарієм, які там переховувалися. Доля їх була незавидною.

Джерело фото: blog.neyka.com.ua.

Церкву відродили і перебудували в ампірному стилі лише через 130 років. Причому уніатські священики, на приватні пожертвування. Остання реконструкція проведена в 1989 році.

Неподалік від собору Центральний парк з відмінним видом на Дніпро. Тут знаходяться пам’ятники преподобному Макарію (тому самому настоятелю Канівського монастиря в 17 столітті), пам’ятник жертвам Другої світової війни, могили А. Гайдара і актора А. Ленського.

Джерело фото: shukach.com.

Дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці

Храм 16 століття, знищений татарами і відновлений до 200-річчя з дня народження Т. Шевченка за малюнками французького художника Ж.-А. Мюнца. Знаходиться в урочищі Монастирок біля підніжжя Тарасової гори, поруч з ним розташований козацький меморіал та пам’ятник І. Підкові.

Джерело фото: navkoloua.com.

Пам’ятник героям бронепоїзда

Макет бронепоїзда № 56 в натуральну величину, створений до 35-річчя Перемоги на базі цього паровоза серії «ОВ» та 2 вагонів, обшитих листовим залізом.

Джерело фото: navkoloua.com.

БП № 56 чудово показав себе при обороні Києва. Його 100 осіб екіпажу відбивали повітряні нальоти, нищили німецькі танки і гармати. Завершив свій бойовий шлях «Борис Петрович» 14 серпня 1941 року, під час відходу наших частин на лівий берег Дніпра. Німецька авіація розбомбила міст і залізничні шляхи, позбавивши БП можливості маневру. Але, навіть втративши хід, бронепоїзд продовжував огризатися вогнем, до останнього прикриваючи свої війська. Причому екіпаж зумів врятувати практично всю начинку свого «залізного коня», переправивши гармати, кулемети і оптику на лівий берег, де вони ще не раз брали участь у боях.

Не забудьте також поглянути на побудовану в 1972–1975 роках Канівську ГЕС, що видніється вдалечині, і спробувати розгледіти за нею Канівське море.

Джерело фото: uhp.kharkov.ua.

Якщо пощастить, відвідати Канівський природний заповідник (заснований в 1923 році), що розташувався на площі понад 2 тис. га.

Джерело фото: kanivbiosfera.at.ua.

Реліктові грабові ліси, яри та пагорби на правому березі острова на Дніпрі, де живуть тисячі видів рослин (в тому числі занесені до Червоної книги України) і грибів, десятки видів тварин і птахів. Плюс пам’ятки археології: скіфські та давньоруські городища і поселення. У старовинному будиночку академіка Н. Біляшівського працює Музей природи Канівщини з відділеннями зоології, ботаніки, палеонтології, археології та екології.

Майте на увазі, про екскурсії потрібно домовлятися заздалегідь за телефонами (04736) 3-29-91, 3-30-47, інакше на територію заповідника ви не потрапите.

Джерело фото: uafacts.com.

Але з огляду на те, що навколо Канева вистачає чарівної природи, яка не належить до заповідника, вам ніхто не завадить спуститися до Дніпра, знайти затишне місце і вдосталь надивитися на навколишню красу. Панорами дніпровських круч і біг вод великого Славутича. Захід сонця над верхівками столітніх дерев. Плавний політ орлана, канюка або лелеки. Плескіт великої риби в річці. Відчути перебіг часу і подих історії. Добре для цього підійдуть такі чарівні містечка, як Канів.

З Києва можна доїхати до Канева «бусиком» від метро Видубичі. За чутками, існує «економваріант» з пересадками: електричкою до Трипілля, автобусом до Ржищева, звідти маршруткою до Канева. В судноплавний сезон – кораблем по Дніпру від річкового вокзалу.

Подорожі: “Заповітний” Канів

Ми дізналися, чим славиться Канів, чому саме Тарас Шевченко обрав це місто для поховання, які природні місцеві катаклізми повністю змінили історію міста, знайшли «пам’ятник корупції і безглуздості», возведений Януковичем за бюджетні кошти, та ще багато чого цікавого.

Цього разу в рамках акції «7 чудес України: історичні міста та містечка» кореспонденти Укрінформу разом із засновником Фонду “Рідна країна” Миколою Томенком відправилися у подорож Каневом. Це місто поправу претендує на звання «історичного чуда України». Козацький дух, «спочивальня» гетьманів і Тараса Шевченка, незрівнянна природа, міфічне походження – усе це і є Канів.

«Канів – один із фаворитів нашої акції. Як на мене, це місце є унікальним і значимим з тієї точки зору, що саме тут «заритий» історичний дух України, під цими горами і під Дніпром. За знахідками, найдавнішими поселеннями і цивілізаційними ознаками життя, тут – одна з найщільніших історико-архітектурних спадщин… Історія часів Київської Русі й історія часів козацької доби… Це такий своєрідний енергетичний центр України, який зібрав багатьох людей і пластів історії. Таке місце, де так гармонічно поєднується природа й історія, важко знайти», – ділиться своїми враженнями Микола Томенко.

Він також розповів, що саме першим народним козацьким гетьманом був канівський староста Дмитро Вишневецький, відомий в народі як Байда, до речі в наступному році ми святкуємо 500 років з дня його народження. «Фактично дух український на Запоріжжя був принесений звідти (з Канева – прим. ред.). І не випадково Шевченко хотів залишитися тут, бо він відчував, що тут – сакральне і духовне місце», – каже Томенко.

«Тут був козацький цвинтар, тут похований Іван Підкова. Нехай мене тут і поховають», – сказав Шевченко, піднявшись на Чернечу гору Канева. За спогадами Василя Галушківського.

Але історія Канева починається зовсім не з цього…

1923 року вчений, науковець, історик Микола Біляшівський випадково натрапив на археологічні знахідки і встановив, що саме тут колись стояло місто Родень. Те саме міфічне місто, яке жило тільки у спогадах і переказах предків. Саме воно, за згадками, було першою столицею дохристиянської Київської Русі. На цій території колись проживали анти, частково скіфи і сармати. Життя тут вирувало ще до трипільського періоду. Ймовірніше за все, назва міста Родень походить від імені слов’янського бога всесвіту, дощу і сонця, родоначальника Рода. Тобто, фактично, Родень – місто, звідки починається життя.

Давнє походження міста підтверджують історичні факти і знахідки. Так, наприклад, у кінці 19 століття місцеві євреї у своїх лавках продавали багато золота старослов’янської періодики.

Одного разу на Канів насунулися сильні зливи, унаслідок почали відбуватися ерозійні процеси, які понесли за собою величезні наслідки. «Княжа гора через це почала «повзти» в Дніпро. І оголилися шари великих міських старих поселень, де було знайдено багато золота й інші залишки культур різних часів. Така дислокація і сильна ерозія – велика рідкість… Буквально за одну таку геологічну зміну відкрилося все – археологічні знахідки дотрипільського періоду, культурні знахідки скіфів і часів Київської Русі та багато іншого. Й донині тут продовжують знаходити щось з минулого», – описує події заступник директора Канівського природного заповідника Олег Петреченко.

З наукової точки зору, тодішнє ведення сільського господарства і постійне вирубування лісів і справді спонукало виникненню такої ерозії. Але хто знає, може сам Род того забажав, вивернувши на виворіт частину міста… Ця місцина завжди була оповита міфами та легендами. Достовірно не відомо чому, але саме тут, на Чернечій горі (стара назва – Старий клад), завжди ховали гетьманів, де б вони не загинули, де б їх не спіткало лихо. За офіційними даними, тут поховано 5 гетьманів, а за неофіційними – до 9-ти: Самійло Кішка, іван Підкова, Яків Шах, Павло Бут, Остафій Дашкевич та інші. Пан Олег вважає, що це відголоски того самого Родня, культа місця князів, місця батьків нації, відголоски княжого дитинства, тут відбувся «ренесанс українства в образі козацтва».

У 16 столітті Канів вважався столицею козацтва. Бо на той час Запорізька Січ починала тільки формуватися. А тут утворювалася своя, так звана, Канівська Січ, предтеча Запорізької. У місті був возведений пам’ятник Козацької слави, приурочений Івану Підкові, який був страчений у Львові через політичні події за наказом короля Польщі Стефана Баторія 16 червня 1578 року. Козаки забрали тіло підкови і перевезли до Канева.

Пам’ятник Івану Підкові Церква біля пам’ятника

Підтвердженням місцевих поховань свідчить і наявність барвінку на лісистих горах. Саме ця квітка завжди росте там, де була людська хата або кладовище. Недарма інша назва барвінку – могильник.

Легенда про заснування Києва оповідає про те, що Київ, Щек, Хорив та їхня сестра Либідь підіймалися до заснування Києва вверх по Дніпру від батьківського племені, родового племені. Тому, враховуючи всю топоніміку назв – Рось, Росава, Роставиця, той самий Родень, Рожена криниця, – дослідники припускають, що історія євразійської раси вже стояла саме тут, десь на цих горах. Крім переказів спогадів і здогадок, все це підтверджується археологічними знахідками, які Біляшівський витягнув із забуття, а Старновський дослідив і підтвердив, що тут споконвіку жили люди.

До речі, могила Миколи Федотовича Біляшівського має в Каневі такий самий статус, як і могила Тараса Григоровича Шевченка. Він вважається засновником музейної справи в Україні.

Побачити власними очима рідкісні археологічні знахідки, деяким з яких більше 300 мільйонів років до н.е., а також познайомитися з місцевою природою, дізнатися більше про флору і фауну можна у Музеї природи у Канівському заповіднику. Територія самого ж заповідника сягає 2027 га.

У Музеї природи у Канівському заповіднику

На Чернечій горі гарно, звідси відкривають прекрасні краєвиди Дніпра. Не дивно, що Шевченко обрав саме Канів для поховання. У цих місцевостях знаходиться та Гетьманщина, про яку він так багато писав. На горі також розташований величезний Музей імені Т.Г. Шевченка, де є меморіал письменника, повне зібрання усіх творів автора, а також книжок про нього, ще є можливість перечитати «Заповіт» на 124-х мовах, такого точно більше ніде не знайдете. Тут ви побачите і галереї, і унікальний «куточок» кобзарства та багато чого іншого.

Сама Чернеча гора вже давно стала Шевче́нківським націона́льним запові́дником, який на виконання ряду рішень Кабінету Міністрів України та Указів Президента має свою широкомасштабну програму розвитку.

Але насправді, це не єдине місце в Каневі, яке заслуговує на такий пильний догляд. Місту ще є над чим працювати, є пам’ятки, які також потребують «відродження» та реставрації. Але ж на все, як завжди, не вистачає коштів. І тут нарешті саме час згадати про «пам’ятник корупції й безглуздості», як прозвав його Микола Томенко.

За правління Януковича, під час підготовки до «Євро-2012», з виділених на це бюджетних коштів, а саме 130 мільйонів гривень, у Каневі був побудований потужний вертодром. Президент мовляв, що той стане в нагоді заможним туристам, які пошановують творчість Шевченка, тобто таким, як він. Не дивно, що за збігом обставин цей край ще й багатий на мисливські угіддя, які дуже полюбляв і сам Янукович. На його утримання держава й досі витрачає величезні кошти – приблизно 1,5-2 мільйонів гривень на місяць. Самі порахуйте скільки за 4 роки набігло. А обслуговують вертодром понад 200 чоловік. Кримінальну справу й досі ніхто не відкрив.

Канівський вертодром Канівські рибалки

Але щось ми відхилилися від історії..

Канівський Успенський собор

Ще однією важливою історичною пам’яткою міста є Канівський Успенський собор, побудований у 12 столітті Великим князем київським Всеволодом Ольговичем. 1186 року саме від стін цього собору син Всеволода Святослав організував Великий похід з об’єднаними руськими військами. Охрещені вони пішли на половців на Північ, де й сьогодні ми бачимо військові дії саме із новими, так званими, республіками. Річка Каяла, Сучасний Донецьк і Слов’янськ – усі ці місця були на карті Київської Русі. На соборі також встановлена меморіальна дошка, присвячена «Слову о полку Ігоревім». Тому що саме цей похід згадується в цьому легендарному руському епосі.

Канівський Успенський собор

Музей народно-декоративного мистецтва при Канівському Успенському соборі

У грудні 1239 року війська пана Батия ввійшли до Канева і тільки в січні місяці дійшли до Києва. Таким чином монголо-татарський період починається з Канівщини, стверджує провідний спеціаліст відділу культури Канівської Міської Ради Костянтин Андрієнко.

Усередині Канівського Успенського соборі

На соборі також прикріплена меморіальна дошка, присвячена Тарасу Шевченку. Яка нагадує нам про той період, коли саме з Києва 10 травня 1861 року тіло Кобзаря прибуло до Канева і дві доби знаходилося саме в цій церкві. А вже 22 травня, після відспівування письменника, його поховали на Чернечій горі. З цього місця починається славетній шлях у безсмертя…

Меморіальна дошка, присвячена Шевченку, біля Канівського Успенського собору Фото: Юлія Овсяннікова

Приєднуйтесь до наших каналів Telegram, Instagram та YouTube.