Скільки карбованців в одному ранзі

0 Comments

Від карбованця до гривні. Українська валюта у часи незалежності

Еспресо та Інститут економічних досліджень та політичних консультацій представляють спільний проєкт до 30-річчя незалежності України. Сьогодні розповідаємо про шлях України від ще радянського карбованця до сучасної гривні

Епохою мільйонерів – називали тодішні часи. Економіка зупинилася. Тотальний дефіцит. Незалежна Україна – тримається – за ще радянський – карбованець.

“З одного боку, ми ще перебували в російській торговій зоні, в нас ходили рублі. З іншого боку, емісійний центр, тобто центр управління цією грошовою системою перебував за межами країни. І зрозуміло, що для Росії, перш за все треба було захищати власні економічні інтереси”, – пояснює Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.

Тому українська влада – останньою з колишніх радянських – планує запроваджувати власну валюту. І поки в Канаді вже починали друкувати майбутню гривню, якраз додруковували тимчасові купоно-карбованці. В народі – купони. Фактично – папірці замість грошей. Вони не були підкріплені золотовалютним резервом. Мали мінімальну систему захисту. У першій партії не було навіть номеру і серії. Та купони настільки нічого не коштували, що їх навіть не було сенсу підробляти.

Це був час підприємців. Торгувати – було чи не єдиним способом вижити. Гіперінфляція – понад 10 тисяч відсотків. За 50 тисяч – буханець хліба, за 500 тисяч – кіло вареної ковбаси і за 10 мільйонів – зимова куртка. А за зарплатою – із кравчучкою.

“Тоді дійсно був сумний жарт. Який валютний курс української валюти по відношенню до британського фунту? Відповідали таким чином: фунт української валюти за вагою за один британський фунт як одиницю”, – згадує пан Бураковський.

Натомість, купон дав можливість торгувати з усім світом, адже цю валюту вже можна було обмінювати на інші. За час, поки ходитимуть купони, планують стабілізувати економіку. На це знадобилося аж чотири роки. У 1996 році Україна нарешті запроваджує гривню. Нову валюту другують в Канаді у кредит.

“Для того, щоб вчасно виготовити весь обсяг банкнот, вони відстрочили всі свої інші замовлення та менше ніж за півроку надрукували гривню”, – каже Денис Толочко, начальник відділу “Музей грошей” Нацбанку.

Почалася епоха обмінників. На нову валюту – купоно-карбованці – міняли за курсом 100 тисяч до однієї. Деякий час в магазинах ще можна було розраховуватися карбованцями, але решту давали – вже новими грошима.

За кілька місяців гривня повністю витіснила карбованці. Її запровадження стало фінальним акордом формування економічної незалежності країни.

1918, з’явилися в обігу перші українські банкноти – карбованці УНР.

1918, 5 січня – в УНР з’явилися в обігу перші українські банкноти – карбованці. Розробку національної валюти Центральна Рада зініціювала після проголошення в листопаді 1917 року Третім універсалом утворення Української Народної Республіки. Вже 1 січня 1918 року (19 грудня 1917 року за старим стилем) Українська Центральна Рада ухвалила тимчасовий Закон про випуск державних кредитних білетів УНР, згідно з яким «кредитні білети випускаються у карбованцях, причому один карбованець містить 17,424 частки чистого золота і поділяється на 2 гривні або 200 шагів». У грудні 1917-го першу партію 100 карбованцевих купюр із серійним номером 185 віддрукували у найкращій на той час у Києві типографії Василя Кульженка.

Автором оформлення цього грошового знака був Георгій Нарбут. Він оздобив купюру орнаментами в стилі українського бароко XVII-XVIII століть. Тоді ж уперше на грошах з’явилося зображення тризуба (родового знаку князя Володимира Великого), що неабияк посприяло його популяризації серед населення.

Напис «100 карбованців» на купюрі був чотирма мовами: українською на аверсі та трьох найбільших національних меншин, які жили на території України – російською, польською та єврейською. В народі їх прозвали «яєчнею» – через жовтий колір купюри.

Внаслідок стислих термінів друку та неуважності працівників друкарні уся серія грошей виявилася з перевернутим реверсом. Неякісний друк, відсутність належного захисту на банкнотах сприяли появі фальшивих грошей. Невдовзі цю купюру припинили випускати.

Уже 1 березня 1918 року Центральна Рада ухвалила Закон «Про грошову одиницю, биття монети та друк державних кредитових білетів», яким було запроваджено нову грошову одиницю – гривню, яка поділялася на 100 шагів і дорівнювала 1/2 карбованця.

Протягом 1917–1919 років були надруковані банкноти номіналом у 10, 25, 50, 100, 250, 1000 карбованців.

Купюри номіналом у 25 та 50 карбованців в народі називали «лопатками» – через зображення чоловіка з лопатою як символа праці.

Також протягом 1918–1919 років були надруковані грошові знаки у 2, 5, 10, 100, 500, 1000 та 2000 гривень.

На купюрах номіналом у 500 гривень було зображення голови жінки – символу молодої держави Україна. В народі ці гроші отримали назву «горпинки».

8 липня 1918 року за гетьманату Павла Скоропадського в обіг була випущена розмінна монета у вигляді марок-шагів. Оскільки замовлялися вони ще за часів УНР, на них зберігся напис Українська Народна Республіка.

Українські гроші в різний час друкували в Києві, Одесі, Івано-Франківську (в той час Станіславові), Кам’янці-Подільському, а також у Варшаві та Берліні.

Свої гроші випускали навіть деякі міста на території України – Житомир, Одеса, Єлисаветград (нині Кропивницький), Проскурів (Хмельницький), Бердичів, Золочів, Острог, селище Нова Ушиця та багато інших.

У 1919 році Директорія оголосила про зміцнення золотого вмісту української валюти. Для цього почали збирати усе наявне золото та срібло для випуску металічних монет, а також було оголошено переплавку усіх мідних пам’ятників російським царям на дрібну монету. На золотих гривнях планувалось розмістити бюст Тараса Шевченка, а на срібних монетах – будинок Центральної Ради.

Але розпочати випуск цих монет так і не вдалось через більшовицький наступ.