Ґеральт із Рівії

Ґеральт із Рівії, також відомий як «Білий Вовк» та «М’ясник з Блавікену» (пол. Geralt z Rivii; англ. Geralt of Rivia) — головний герой літературного циклу, написаного Анджеєм Сапковським та його адаптацій, зокрема відеоігор «Відьмак», «Відьмак 2: Вбивці Королів» та «Відьмак 3: Дикий Гін».

Як і всі відьмаки, Ґеральт — стерильний мутант, професійний мисливець на чудовиськ за наймом. Мав надлюдські фізичні здібності, можливість використовувати базову магію і добре розвинуті уміння у фехтуванні, через які його можна вважати одним із найкращих фехтувальників свого часу.

Був фактично прийомним батьком для цінтрійської княжни Цірілли Фіони Елен Ріаннон — свого Призначення та «Дитя Несподіванки».

Незважаючи на специфічність свого ремесла та зовнішності, мав близький зв’язок з багатьма жінками, проте, у справжніх відносинах перебував лише з двома чародійками — Йеннефер із Венґерберґу та Трісс Мерігольд.

Зміст

• 1 Опис
  • 1.1 Зовнішність
    • 1.1.1 Шрами
    • 1.1.2 Одяг
    • 3.1 «Останнє бажання» (збірка оповідань)
      • 3.1.1 «Дещиця істини» (~1235 р.)
      • 3.1.2 «Менше зло» (~1240 р.)
      • 3.1.3 «Питання ціни» (~осінь 1251 р.)
      • 3.1.4 «Край світу» (~ 1253 р.)
      • 3.1.5 «Останнє бажання»» (~ літо 1255 р.)
      • 3.3.1 «Відьмак» (~ початок осені 1256 р.)
      • 3.3.2 «Голос розуму» (~ осінь 1256 р.)
      • 3.4.1 «Межа можливого» (~ осінь 1260 р.)
      • 3.4.2 «Крихта льоду» (~кінець зими 1261 р.)
      • 3.4.3 «Вічний Вогонь» (~кінець весни 1261 р.)
      • 3.4.4 «Трохи жертовності» (~літо 1261 р.)
      • 3.4.5 «Меч призначення» (~кінець літа 1261 р.)
      • 3.4.6 «Щось більше» (~осінь 1263 р.)
      • 6.1 Запис в Щоденнику
      • 7.1 Запис в Щоденнику

      Опис [ ]

      Зовнішність [ ]

      Шрами [ ]

      Все тіло відьмака покрито шрамами від поранень, отриманих в боях з монстрами і людьми на протязі літературної Саги.

      • Один Ґеральт отримав від стриґи, яка поранила його в шию під час подій оповідання «Відьмак»;
      • Інший рубець, який перетинав груди, згадує Йеннефер в оповіданні «Останнє бажання», питаючи не потрапляв чи відьмак під пилку на тартаку;
      • Шрам на лівому передпліччі, який доходить до ліктя, Ґеральт отримав в сутичці з «Трохи жертовності»;
      • Ще один Ґеральт отримав в ході оповідання «Щось більше», коли був поранений некерами в стегно;
      • В кінці книги «Вежа Ластівки» Ґеральту відриває вухо арбалетного болтом, хоча, дуже ймовірно, що воно було повернуто магією Фрінгілли Віго;
      • Останній шрам на грудях від поранення вилами, яке відьмак завдав хлопець на ім’я куроліск зі Спалли, ймовірно, в період переслідування ним Дикого Гону 1269 року);

      Особливо помітними шрамами на тілі є:

      • Шрам від укусу, нанесений істотою-гуманоїдом, на лівій трапецієвидний мʼяз;
      • Глибокий витягнутий шрам в лівій верхній частині грудей;
      • Великий потворний шрам у вигляді неравноконечной зірки справа на грудях;
      • Три невеликих, але глибоких круглих шраму на грудях і на животі від удару вилами, який завдав Одяг [ ]
      • Ґеральт одягається в чорну шкіряну куртку до середини стегна, покриту срібними клепками на плечах і манжетах, носить високі чоботи, за пояс зазвичай затикає кинджал. Перед боєм надягає довгі рукавички з шипами на кісточках і, як і куртка, обшиті срібними клепками. Залежно від погодних умов надягає вовняний плащ.

      Ґеральт іще раз протер рукавом срібні заклепки куртки й пряжку пояса, причесав пальцями підперезане чистою пов’язкою волосся і почистив чоботи, потерши одну халяву об другу

      Волосся мав біле, наче молоко, стягнуте на чолі шкіряною пов’язкою, чорна куртка — набита срібними заклепками, високі чоботи. Над правим плечем полискувало кулясте оголів’я перекинутого через спину меча.

      — Кружляти залою, вітатися, роздавати компліменти, спілкуватися… Припини розгладжувати дублет і поправляти волосся.
      — Ти не дозволила мені надягнути пов’язку.
      — Твоя пов’язка претензійна. Ну, візьми мене під руку, й ходімо. Стояти біля входу вважається нетактовним.

      • Любисток згадує, що Ґеральт частенько ходить в звичайнісінькому лахмітті, мабуть, через нестачу грошей, або ж через зневажливого ставлення до власного зовнішнього вигляду. Носить на шиї срібний медальйон у формі оскаленої вовчої голови на срібному ланцюжку — знак приналежності до цеху відьмаків. За спиною, на ремені, який косо перетинає груди, Ґеральт носить меч (один в книгах, змінюючи сталевий на срібний в різних ситуаціях, два в книзі «Сезон гроз»).
      • Після Вільгефорца, Ґеральт якийсь час лікується у дріад в Брокілоні і отримує від них новий ельфський одяг — болотяну куртку з листяними мотивами і сірий плащ. Згодом він переодягається в звичну шкіряну куртку, незабаром після прибуття в Туссен.

      Характер [ ]

      • Характер у Ґеральта вкрай важкий. Він дуже зухвалий і гострий на слово, грубуватий, через міру прямолінійний. Але разом з цим Ґеральт відрізняється крайньою стриманістю, його пропозиції короткі. У нього своєрідне почуття гумору.
      • В найкращому випадку Ґеральт намагається дотримуватися нейтралітету і вважає за краще бути поза політикою (хоча життя то і справи кидають його в саме жерло розвитку політичних інтриг). У його вчинках діє принцип меншого зла.
      • Окремо варто відзначити придуманий ним же «кодекс відьмаків», завдяки якому, Ґеральт часто вдало здійснював якусь справу або прикривав ним власні таємниці.
      • Він не проти випити. Ґеральта так само не можна назвати меркантильною особистістю, але від замовлення з хорошою оплатою відмовиться лише в тому випадку, якщо ймовірність його успішного виконання наближається до нуля. Вельми волелюбний, йому подобаються жінки, а їм подобається він.

      Походження [ ]

      Матір’ю Ґеральта була чарівниця, а точніше – друїдка-цілителька Вісенна, можливим батьком – найманець Корін (Анджей Сапковський не визнав Коріна батьком Ґеральта). Незабаром після його народження, мати віддала Ґеральта відьмакам Школи Вовка, в Каер-Морен. Там, Ґеральт пережив багато складних мутацій, і пройшов випробування травами.

      Завдяки його блискучим успіхам в навчанні, Ґеральт був обраний для додаткових експериментів з мутації. Він є єдиним відьмаком, який пережив ці експерименти, його абсолютно біле волосся буто побічним ефектом цих додаткових мутацій. Після закінчення навчання, відьмак Ґеральт отримав відьмачі мечі та медальон і покинув Каер-Морен.

      Участь в літературній Сазі [ ]

      Оскільки, починаючи з першої книги «Останнє бажання», оповідання та повісті про пригоди Ґеральта розташовані не в хронологічному порядку, то слід написати їх вірну послідовність:

      1. Оповідання «Крихта істини»
      2. Оповідання «Край світу»
      3. Оповідання «Останнє бажання»
      4. Книга «Сезон гроз»
      5. Оповідання «Голос розуму»
      6. Збірник «Меч Призначення»
      7. Книга «Кров ельфів»
      8. Книга «Час погорди»
      9. Книга «Хрещення вогнем»
      10. Книга «Вежа Ластівки»
      11. Книга «Володарка Озера»

      «Останнє бажання» (збірка оповідань) [ ]

      «Дещиця істини» (~1235 р.) [ ]

      Подорожуючи в пошуках замовлення північчю Реданії, Ґеральт з’їжджає з тракту, щоб розслідувати смерть кількох людей, на одному з яких залишилися дивні рани від зубів. Йдучи по сліду, Ґеральт помічає в лісі темноволосу бліду дівчину, на яку незвично реагує його кобила, Плітка, та яка миттєво зникає. Пізніше він приходить до покинутої на вигляд садиби. Зайшовши у двір, Ґеральт зустрічає величезну розумну напівлюдину-напівведмедя по імені Нівеллен, який здивувавшись сміливості відьмака, запрошує його пообідати.

      За трапезою господар розповідає про те, як багато років тому його банда пограбувала храм Брукса, один з найнебезпечніших видів вампірів. Відьмак вступає з нею в сутичку, в якій йому допомагає Нівеллен. Удвох їм вдається вбити фантастично рухомого монстра, а кров, що пролилася на її коханого, звільняє Нівеллена від прокляття завдяки силі щирої любові.

      «Менше зло» (~1240 р.) [ ]

      Ґеральт вбиває кікімору недалеко від реданського містека Блавікен і, за порадою войта Кальдемейна, відправляється продавати її труп місцевому чародію. Відьмак впізнає в ньому свого знайомого Стреґобора, який розповідає йому про Прокляття Чорного Сонця і княжну Ренфрі, яка нібито є чудовиськом в людському тілі і яка полює за чарівником через його давню зраду, яке поставило її на грань життя і смерті.

      «Питання ціни» (~осінь 1251 р.) [ ]

      Ґеральт опиняється на королівському прийомі в Цінтрі з нагоди п’ятнадцятиріччя принцеси Паветти, доньки королеви Каланте. На бенкеті мав бути обраний наречений принцесі з прибулих претендентів і гостей двору, в тому числі делегації з Скелліге, яка складалася з Ейста Турсеха, Краха ан Крайта, друїда Мишовура і інших острів’ян.

      Каланте садить відьмака поруч з собою і згадує, що Ґеральта вона покликала для ліквідації якоїсь загрози, яка може перешкодити задуманому союзу Цінтри і Скелліге. Незабаром після виходу Паветти в залі з’являється людина, закута в лати з голови до ніг і представлена як Єжак з Ерленвальду. Прибулець розповідає, що п’ятнадцять років тому нині покійний чоловік Каланте в подяку за порятунок його життя обіцяв Йожу те, що він залишив удома, але про що не знає і чого не очікує — Право Несподіванки. Розповідь Єжака викликає бурю в залі, кілька кинутих йому викликів, суперечки і крики. На вимогу королеви прибулець знімає шолом і виявляється, що він вдає із себе химерну істоту, схожу на їжака, починається бійка, Йож виявляється на межі смерті, проте вступивший в сутичку Ґеральт і Ейст рятують його.

      Паветта входить в магічний транс і своїм криком викликає часткове руйнування замку, однак завдяки злагодженим діям Мишовура і Ґеральта принцесу вдалося заспокоїти. У цей момент пробило північ, і Йож перетворився на людину, яку насправді звали Дані. Каланте оголошує два весілля: своє з Ейстом і Дані з Паветтою. Вдячний за порятунок Єжак пропонує Ґеральту нагороду, відьмак вимагає Право Несподіванки з «виплатою» через шість років. Виявляється, що Паветта вже вагітна від Дані. Мишовур залишається наглядати за дівчинкою, яка незабаром повинна народитися.

      «Край світу» (~ 1253 р.) [ ]

      Ґеральт, нещодавно познайомившись з Любистком, в пошуках роботи виявляється в Долині Квітів, на краю світу у Синіх гір. В одному з сіл відьмаку пропонують замовлення на диавола, однак за умови, що він прожене його, а не вб’є. Відправившись на поля, Ґеральт і Любисток зустрічають диавола, який виявляється розумним, однак бард провокує його і герої змушені рятуватися втечею.

      Повернувшись до місцевого войта за поясненнями, Ґеральт з’ясовує, що диавола вже намагалися прогнати, діючи за порадами віщунки, Торкве краде зерно і знання з ведення сільського господарства для ельфів, які в цей момент обговорюють з дияволом умови угоди. Ельфка-мізантроп Королеви Полів, дуже шанованою ельфами, яка розв’язує пута бранців і, незважаючи на вмовляння і благання Філавандреля піти з ними, залишається в селищі людей. Торувель дарує Любистку новий інструмент, а Філавандрель виявляє бажання коли-небудь зустрітися з Ґеральтом на полі брані, після чого ельфи йдуть.

      [ ]

      Ґеральт і Любисток займаються риболовлею поблизу редансього місечка Рінда, несподівано бард витягує з води глечик і, відкривши його, стикається з люттю заточеного всередині нього джина, який завдає Любистку магічну травму шиї. Ґеральту вдається прогнати його екзорцизмом з не зовсім відомими йому властивостями. Відьмак везе пораненого поета в місто, проте виявляється, що його ворота закриті на ніч, через що йому доводиться ночувати в сторожовій вежі за стінами, разом з деякими стражниками.

      Вони дають Ґеральту пораду звернутися за допомогою до чарівниці Йеннефер, яка в цей момент знаходиться в Рінді. На наступний ранок відьмак просить магічку про допомогу, вона погоджується і, в обмін на друк від глечика, зцілює Любистка, однак бере над Ґеральтом повний магічний контроль. Пізніше, відьмак прокидається вже у в’язниці, куди його посадили за побиття членів міської ради, які вимагали вигнання Йеннефер. Підкуплений одним з них стражник б’є Ґеральта, однак, коли відьмак бажає, щоб він лопнув, саме це і відбувається. Міський бургомістр викликає Білого Вовка до себе, щоб з’ясувати, що відбувається, тут же присутній жрець Крепп. У цей момент джин вступає в протиборство з чарівницею, при цьому він приймається руйнувати місто.

      Йеннефер не може приборкати силу джина, щоб використовувати її в майбутньому, почасти тому, що колишній його «господар» — власник друку, тобто Ґеральт, загадав лише два бажання: екзорцизм, який приблизно перекладався як «піди і трахни себе», і побажання стражнику. На прохання відьмака Крепп переміщує його до Йеннефер, що не дуже рада бачити Ґеральта, той же рятує їх обох і ціле місто, загадуючи своє останнє бажання — щоб долі відьмака і чарівниці були назавжди пов’язані, після чого джин зникає. Йеннефер і Ґеральт закохуються одне в одного і віддаються пристрасті.

      «Сезон гроз» (~ літо 1256 р.) [ ]

      Тут Ґеральт заступається за сім’ю кметів, яких оббирають реданські найманці, але в цей момент куплений Любистком меч, опинившись підробкою, ламається, і відьмака, погрожуючи вбивством кметів, беруть в полон. Незабаром найманці разом з Ґеральт натикаються на переміщуватися сюди ж Дегерлунда і його підручних і вступають з ними в бій, відьмак ж вдається втекти. Далі він знаходить попутника — краснолюда агуари, через що лисиця переслідує їх і заманює в пастку в дельті Понтара. Ґеральт укладає з агуарой угоду, «борг» за яку вона одного разу прийде віддати, і насилу вибирається з пастки. Потім відьмак добирається до Новограда, але спізнюється – його мечі продані, при цьому покупців йому відмовляються повідомити. Він повертається в Керак, де його не найбільш привітним чином зустрічає Корал. В цей же час в Керак прибуває Пінет, який повідомляє Ґеральту, що Ортолан помер, в Ріссберзі тепер командує Сорель, а він сам був «звільнений». Маг на прощання дарує Ґеральту свій фамільний меч і повідомляє розташування Дегерлунда, сам же він відправляється в Нільфгард. Відьмак за допомогою перевертня Отто Дуссарт а, який був у нього в боргу, відшукує шлях в притулок Сореля, там Ґеральт розправляється з його підручними і ламає шию самому психопату. Прибувши назад в Керак Ґеральт стає свідком державного перевороту і вбивства короля Белогуна, після чого він остаточно свариться з Літтою Нейд, втрачає меч, подарований Пінет, та разом з Любистком назавжди покидає Керак. Подорожуючи по Темерії, Ґеральт і Любисток на одному з заїжджих дворів стикаються з відьмаком зі Школи Кота Брегеном на прізвисько «Кіт з Йелло», який викликає Ґеральта на поєдинок, помилково вважаючи, що той тримає шлях в Визиму для виконання замовлення короля Фольтеста на Стриґу. Ґеральту вдається не допустити кровопролиття, в тому числі тому, що незнайомка, що представилася як «Останнє бажання» (продовження) [ ]

      «Відьмак» (~ початок осені 1256 р.) [ ]

      Ґеральт відправляється в Визіму, столицю Темерії для виконання контракту на Стриґу, яку раніше згадував Бреген. Прибувши до столиці, Ґеральт пропонує свої послуги місцевому войту Велераду, розпитуючи його про завдання. З’ясовується, що упириця — донька короля Фольтеста та його сестри Адди, яка померла при народження, проте через прокляття ночами стала виходити з могили у вигляді упириці. Присутні за наказом короля знахарі і чаклуни пропонували різні варіанти боротьби з напастю: вбити її різними способами або ж зняти чари.

      Фольтест забажав саме зняти чари зі своєї доньки, проте нікому досі, навіть кільком відьмакам, не вдалося ні зняти прокляття, ні навіть вбити потвору (що має бути куди простіше). Одночасно з цим деякі темерські вельможі в таємниці від короля зібрали певну суму грошей на саме вбивство чудовиська. До Ґеральта приходить сам Фольтест та розпитує про причини прокляття, і дозволяє відьмаку в разі крайньої необхідності вбити потвору, Ґеральт ж дає кілька порад, як уникнути рецидиву перетворення і попереджає, що розумовий розвиток раціонально мислячої дівчинки буде на рівні 4-5 річної дитини. Наступної ночі Білий Вовк відправляється в руїни старого палацу, за якими в склепі вдень спить упириця. Там він зустрічається з одним з вельмож, Острітом, який випадково наклав прокляття в гніві, оскільки сам був закоханий в сестру короля. Він нападає на відьмака, однак той спритно приголомшує вельможу, а згодом використовує його як приманку для Стриґи.

      Чудовисько вбиває Остріта, а потім нападає на відьмака, проте тому вдається успішно протистояти їй. Упириця, перелякана силою Ґеральта, тікає, а він сам спускається в склеп і лягає в порожній саркофаг доньки Фольтеста, замикає кришку знаком і випиває снодійне. На ранок Білий Вовк виявляє поруч зі склепом дівчинку приблизно 14 років і перевіряє її рот на наявність іклів, а руки на наявність кігтів, проте не до кінця звільнена від чар принцеса ранить Ґеральта в шию. Він придавлює її до підлоги і чекає, поки закляття повністю спаде, потім непритомніє від втрати крові. Через кілька днів Ґеральт приходить до тями і Велерад розповідає йому, що дівчинка чар, а він сам отримає обіцяну нагороду.

      «Голос розуму» (~ осінь 1256 р.) [ ]

      Поранений після поєдинку зі Стриґою, Ґеральт лікується і приходить в форму в храмі богині Мелітеле в Елландері. Жриця Неннеке, давня подруга відьмака, дорікає йому в втрати реакції і в тому, що він дозволив себе поранити. Вона наполягали на магічному трансі, який повинен визначити причину проблеми Ґеральта, але він відмовляється. У цей час храм відвідують Тайлес і Фальвік — лицарі Ордена Білої Троянди, які вимагають, щоб Ґеральт покинув межі Елландера.

      Неннеке вдається їх випровадити, проте Тайлес встигає перед цим викликати колишнього не надто чемним з ним Ґеральта на поєдинок. Після цього відьмак зустрічає в храмі Іолю, жрицю, з якої він спав раніше, і розповідає про своє дитинство, принципах і навчанні в Каер-Морені. Далі в храм прибуває Любисток, з яким відьмак розпиває пляшку самогону і скаржиться йому на долю відьмака, на що Любисток розповідає Ґеральту про зниклу професії ловців єдинорігів. Відьмак зустрічається з Неннеке і розпитує її про Йеннефер, ще раз відмовляючись від трансу. Покинувши ненадовго храм, Ґеральт і Любисток стикаються з лицарями Ордена, які вимагають задовольнити виклик Тайлеса, на цьому також наполягає Денніс Кранмер — капітан варти князя Елландера, який призвів великий загін. Умовою поєдинку є те, що Відьмак не може поранити Тайлеса, інакше в бій вступить загін Кранмера. Ґеральт погоджується і в ході дуелі спритним фінтом робить так, що Тайлес вдаряється особою про свій меч, але виживає.

      Фальвік наказує солдатам напасти, проте Денніс відкликає їх, кажучи, що все чесно: Відьмак не завдав лицареві удар — Тайлес «невдало» зіткнувся з власної сталлю. Відьмак і краснолюд розлучаються друзями, Фальвік веде пораненого Тайлеса. Повернувшись в храм, Ґеральт і Любисток прощаються з Неннеке, в момент передачі скриньки з еліксирами руки Ґеральта і Іолі стикаються, і вона входить в транс, в якому бачить майбутнє відьмака. Неннеке просить Ґеральта залишитися, але той відмовляється, і вони з Любистком їдуть.

      «Меч призначення» (збірка оповідань) [ ]

      «Межа можливого» (~ осінь 1260 р.) [ ]

      Ґеральт виконує замовлення на василіска в Кайнгорні поблизу драконівських гір, коли зустрічає бродячого лицаря Борха Три Галки і його супроводжуючих — зерріканок Тею і Вею. Разом вони вечеряють у шинку «Під Задумливим Драконом» , де Борх розпитує відьмака про його занятті, особливо про полювання на драконів. Ґеральт розповідає, що не полює на цих створінь, оскільки вони розумні і благородні.

      Також Ґеральт пояснює, що є 4 види драконів: зелені, червоні, чорні і білі – Борха ж запитує про золотих драконів, однак відьмак стверджує, що їх не існує. Вчотирьох відьмак, лицар і зерріканкі проводять ніч, а на ранок відправляються в Генґфорс. Однак на їхнє здивування міст через річку Браа перекритий і нікого не пропускають. На березі компанія зустрічає Любистка та мага Доррегарая, який розповідає, що на протилежному березі знаходиться Йеннефер, чому відьмак вирішує будь-якими способами перебратися через річку. Спільними зусиллями Доррегарая і Борха річку вдається перейти, а також приєднатися до обозу короля Нєдаміра, який полює на голопольского дракона за допомогою відомих драконоборца: Рубайл , Ейка з Денесле і команди краснолюдов Ярпена Зігріна. Мисливці сперечаються про те, як ділити частини убитого дракона, Ґеральт непомітно усамітнюється з Йеннефер, однак після 4 років розлуки чародійка не хоче його ні бачити, ні мати щось спільне. На наступний день обоз накриває лавина, більша його частина виявляється знищена, Ґеральт і Йеннефер мало не гинуть, а Борха і його ескорт пропадають.

      Мисливці, що залишились в живих продовжують шлях і на наступній рівнині зустрічають легендарного золотого дракона на ім’я Віллентретенмерт, який телепатично викликає бажаючих на бій. Першим на виклик відповідає лицар Ейк, і в бою дракон жорстоко калічить його. Після цього король Нєдамір, статут виконувати не свою волю, йде із залишками свого обозу. Залишаються Ґеральт, Йеннефер, Доррегарай, Любисток, Рубайли та ґноми Золтана. Йеннефер просить Ґеральта вбити для неї дракона, тому що це допоможе їй вилікувати своє безпліддя, але відьмак відмовляється. Зав’язується бійка, Доррегарай і Ґеральт нерухомі від магії Йеннефер, проте вона і сама пов’язана краснолюдами. Золотий дракон, втомившись чекати, з’являється в таборі і розсіює своїх супротивників. У цей момент на нього нападають холопільські кмети, в бій несподівано втручаються зерріканки. Після сутички Тея і Вея звільняють пов’язаних, з’являється Борх, який і виявляється Віллентретенмертом. Він розповідає, що захищав дитинча своєї подруги Мирґтабракке з Холопілля. Після цього дракон летить, а Ґеральт з Йеннефер вирішують почати все спочатку.

      «Крихта льоду» (~кінець зими 1261 р.) [ ]

      Ґеральт і Йеннефер живуть разом в місті зойгла на міському звалищі. По поверненні до Йеннефер вона розповідає йому міську легенду про Дикий Гін, крім того чародійка згадує мага Істредд а, заради якого вони і приїхали в місто. На наступний день Ґеральт отримує у місцевого війта нагороду за вбите чудовисько, проігнорувавши провокації його охоронця, найманця «Вічний Вогонь» (~кінець весни 1261 р.) [ ]

      «Трохи жертовності» (~літо 1261 р.) [ ]

      Ґеральт в компанії Любистка знаходиться в Бремервоорді, де виконує для місцевого князя сирени Ш’ееназ. Сирена, незважаючи на свою любов до Агловалю і всупереч проханням князя, відмовляється вийти на сушу і жити з ним. Розлючений князь не платить Ґеральту, якого вважає причиною своєї невдачі.

      Ґеральт входить в Брокілон для зустрічі з володаркою дріад, Ейтне, і передачі їй повідомлення від Вензлава , правителя Брюґґе. По дорозі в лісі він натикається на тіла вбитих Фрейксенет а, впав в вовчу яму. В цей же час з’являється загін дріад, проте, дізнавшись в прибульця Білого Вовка, вони допомагають йому і пораненому лицареві. До Ейтне Ґеральта супроводжує дріада Браенн, по дорозі вони натикаються на дівчинку Цірі, яку рятують від сколопендроморфа.

      Ґеральт здогадується, що саме за нею був направлений загін Фрейксенета. Все місці вони направляються в «Щось більше» (~осінь 1263 р.) [ ]

      Ґеральт, перебуваючи в Беллетейн. Коли він приходить до тями, купець повідомляє йому, що вони вже не в Темерії, а в Соддені. Йурга знову дає Ґеральту еліксир, і він знову поринає у спогади про те, як ще раз відвідав Цінтра через шість років після подій оповідання “Питання ціни” за своїм Правом Несподіванки, як спілкувався з Мишовуром і Каланте і як відмовився забирати дитя.

      Прокинувшись Ґеральт задоволено зауважує, що його рана майже зажила, а також бачить поруч з собою молоду жінку цілительку, яка виявляється його матір’ю, Вісенною. Після важкої розмови чародійка заклинанням змушує відьмака заснути і зникає з його життя назавжди. Коли Ґеральт прокидається, то Йурга розповідає йому про Другу Содденской битві і про 14 загиблих чародіїв, чиї імена вибиті на обеліску. Ґеральт піднімається на Трісс Мерігольд. Поблизу Яруги Ґеральт зустрічає Любистка, який розповідає йому про війну з Нільфгардом і про спалення Цинтра, де була вбита вся королівська родина. Ґеральт добирається разом з Йургой до його будинку, де дружина купця розповідає, що прихистила дівчинку, якій виявляється Цірі, яка вижила після падіння Цінтра. Відьмак вирішує більше не відмовлятися від свого Призначення і забирає дівчинку з собою.

      «Кров ельфів» (~осінь 1264 р. – 1266 р.) [ ]

      У проміжку між цією книгою і попередньої, приблизно восени-взимку 1263 р Ґеральт привозить Цірі до Каер-Морену, обителі відьмаків Школи Вовка, де вона знайомиться з Ескелем, Весеміром, Ламбертом і, згодом, Койоном, які протягом року вчать її фехтування, акробатики, тренують фізично і дають знання про різні монстрів і чудовиськ. Одного разу, помилково випивши Відьмачий галлюциногена, Цірі впадає в транс, в якому пророкує смерть Ґеральту і Койону від «зубів», а після повторення її трансу через якийсь час відьмаки вирішують покликати на допомогу чарівницю. У них мало знайомих магічек, а ще менше тих, яким вони можуть довіряти, тому відьмаки вибирають між Йеннефер і Трисс Мерігольд та віддають перевагу останній.

      Прибувши пізно восени 1264 року в замок, чародійка приступає до вивчення і навчання Цірі, в процесі висловлюючи чимало невдоволення необізнаністю відьмаків в жіночих питаннях і їх ставленням до дівчинки як до однієї з них. Одночасно з цим Трісс жадає відновлення зв’язку з Ґеральт, але той відмовляє їй. Згодом чародійка усвідомлює, що Цірі — найпотужніший скойа’таелі. В ході зав’язав бою, результат якого вирішує поява жагниці. Під час одного з рейсів на барку сходять збройні реданські солдати, які, проте, є рядженими найманцями і мають на меті захоплення саме Ґеральта. Білий Вовк не дається їм так просто, крім того на барку в той же момент нападає жагніца, і найманці виявляються повністю знищеними. Після цієї події, зрозумівши, що хтось почав серйозну полювання за ним, відьмак сходить з барки і ховається в Оксенфурті, куди через деякий час прибуває Любисток. В університетському місті Ґеральт вступає в недовгу зв’язок зі студенткою-медичкою Шані, а також займається пошуками якогось Ріенса, який і заплатив найманцям з річки і який, крім усього іншого, шукає Цірі.

      Любисток, який знаходиться під ковпаком у реданської секретної служби, очолюваної Дійкстра, і змушений працювати на нього, попереджає відьмака, що Цірі цікавляться не тільки Ріенс, але і реданці. У цей момент до них приєднується чародійка Філліппа Ейльгарт, яка представляє хто порекомендував їм Ріенса, а також не хоче, щоб відьмак дізнався ім’я цього загадкового наймача. Ґеральт намагається з’ясувати у чарівниці, хто господар Ріенса, але вона «заради більш важливої ​​справи» відмовляється, хоча проте обіцяє один раз надати його відьмак. Ґеральт, поранений в сутичці з вбивцями, втрачає свідомість від втрати крові, а Шані і Філіппа приймаються за його рани.

      «Час погорди» (осінь 1266 р.- літо 1267 р.) [ ]

      Через деякий час після подій в Оксенфурті Ґеральт відправляється в Кодрінгер у і Марібора в Каррерас, вбиває імляка, в Бурдорфі — перевертня. Прибувши до «юристу», Ґеральт з’ясовує передісторію Ріенса і те, що за ним стоїть якийсь могутній і високопоставлений чарівник, а також те, що за Цірі полюють не тільки через її права на трон Цинтра, але і через Старшій Крові, що тече в її жилах. Також він з’ясовує, що Йеннефер і дівчинка направляються на Танедд на великий Збір чарівників і те, що за ними послані наймані вбивці: Професор, Анхорі і вбиває їх, після чого направляється в половинчиків Гофмайеров. В цей же час Йеннефер і Цірі прибувають в Горс Велен, де дізнаються, що Ґеральт також знаходиться неподалік. Цірі зривається і скаче до нього, по шляху її переслідує Дикий Гін, але завдяки магії Йеннефер дівчинка рятується від привидів і успішно прибуває до відьмака.

      Цірі продовжує тікати і входить в Друга війна з Нільфгардом; Лирія пала за три дні, Едірн за тиждень, крім того було захоплено Брюґґе, в Дол Блатанні утворено вільну державу ельфів під протекторатом Нільфгарда; Темерія і Кедвен уклали з імперією договір про нейтралітет, в Реданії твориться хаос після вбивства короля Візіміра; більшість чарівників втекли в нейтральні Ковір і Повіс і Генґфорс, Філіпа та її соратники в Третоґорі, Тіссая де Фрьес наклала на себе руки. Ґеральт дізнається, що Цірі нібито у Емгира в Нільфгарде (насправді це лже-Цірілла, справжню ж портал викидає на східній околиці імперії, в Ґесо, де вона примикає до банди Щурів), а Йеннефер і Вільгефорц пропали, після чого відьмак робить висновок, що вони були спільниками. На наступний день в ліс прибувають залишки бригади скоя’таелей, у яких Ґеральт бере кобилу, потім в катакомбах на «Хрещення вогнем» (~літо 1267 р.) [ ]

      Ґеральт і Любисток переходять через Стрічку і направляються на південь, за ними таємно слід Марія Баррінг на прізвисько Мільва, мисливиця, яка проводить «білок» в обхід людських облав в Брокілон, яка збирала для відьмака інформацію під час його лікування у дріад. Через деякий час вони стикаються з Золтана Хівая з його командою з чотирьох ґномів та одного гнома, які супроводжують невелику колону біженців – жінок з дітьми. Далі вони продовжують шлях все разом, в ході якого Любисток братається з ґномом, потім натикаються на інших біженців, одного разу на вампір а, котрий шматує своїх жертв, тоді відкривається, що Регіс багато знає про цих істот. Прийшовши в табір біженців, Ґеральт і компанія стають свідками суду над «відьмою», який проводить жрець котрогось із нових культів. За дівчину заступаються місцевий староста Ектор Ляабс, який звертається до розсудливості людей, потім відьмак, Золтан і Мільва, по черзі пропонуючи використовувати кулачне право для з’ясування винності або невинності «відьми». Проте жрець наполягає на іншому випробуванні богів: для доказу чистоти дівчини потрібно дістати розпечену до білого підкову з горна. Золтан хоче все одно спробувати пройти випробування, однак Регіс робить це першим, дістає її без зусиль, підносить жерцеві та показує руку, на якій немає опіку. Подальший розвиток подій переривають кіннотники Нільфгарда, які нападають на табір і вступають в бій з перебували недалеко темерскімі частинами. Темерци розбивають «чорних», Ґеральта і Любистка приймають за дезертирів і ув’язнюють, в цей же час Мільва намагається повернути коней, що їй і вдається за допомогою Кагіра.

      Ґеральта та Любистка відводять в форм Віссегерд, який звинувачує його в зникненні Цірі і примовляє барда і відьмака до страти через повішення на наступний ранок, а поки їх замикають в сараї. З полону Ґеральта і Любистка звільняє Регіс, який повідомляє їм, де шукати Мільву з кіньми, на що Ґеральт дякує Регісу за допомогу, але попереджає, що краще їм більше не зустрічатися. Відьмак і бард знову потрапляють між арміями Нільфгарду і Темерії, поет несерйозно поранений випадковою стрілою або болтом в голову, потім вони зустрічаються з Мільвою та Кагіром. Раптово з’явившийся Регіс промиває рану Любисткові, в це момент Ґеральт приставляє до горла цирульника меч. Еміель Регіс Рогеллек Терзіефф-Годфрі розповідає, що він живе на світі 428 років і що він нащадок потерпілих крах нещасних істот, застряглих серед людей після Сполучення Сфер, тобто він вищий вампір. Ґеральт знову відпускає Регіса, проте знову попереджає його, що наступна їхня зустріч може стати останньою.

      Незважаючи на попередження, через деякий час вампір повертається і розташовує до себе всю компанію, і, трохи поартачівшісь, Ґеральт вирішує продовжувати шлях в компанії Регіса, Любистка, Мільви і Кагіра. Нільфгардець повідомляє компанії, що Цірілла, яка знаходиться у Емгира, несправжня, а тому вони вирішують йти до друїдам з Анґрені компанія знову зустрічається з Золтаном і краснолюдов, деякий час йде з ними разом, потім вони поділяються: краснолюдов відправляються на північ, до гори Червона Биндюга, при цьому навіть знаходять паром, але за збігом обставин потрапляють між військами лирійської королеви Меви та нільфгардцями, у Мільва трапляється викидень, Регис і Любисток залишаються доглядати за нею, а Ґеральт і Кагір беру участь в Битві біля Мосту , надихають солдат і навіть виграють бій. Після бою королева Мева присвячує Ґеральт в лицарі шанує титулом «Рівський».

      «Вежа Ластівки» (~осінь 1267 р.) [ ]

      25 вересня «дружина» вирушає в Бельхавен, однак по дорозі Ґеральт, грунтуючись на описі Ангулема і неправильно названої чисельності їх дружини, і виплескуючи давню ненависть до Кагіру, звинувачує його в зраді, після чого ображений Кагір вступає з ним у бійку, з якої Ґеральт не може вийти переможцем, тому що хворе коліно відмовляє йому в саму невідповідну хвилину. Забіяк рознімає Мільва, після чого відьмак та нільфгардець укладають перемир’я, крім того Ґеральт робить висновок, що це була Йеннефер, хто зрадив його, а інформація про «дружині» була отримана за допомогою магічного сканування, на якому не видно вампір Регіс — звідси помилка в підрахунках. Також Ґеральт повідомляє, що 23 вересня Цірі була вбита (насправді не вбита, а поранена Стефаном Скелленом), а тому компанія відправиться мстити Йеннефер і Вільгефорцу.

      Загін розділяється: Ґеральт, Ангулема і Кагір їдуть в Бельхавен, з’ясувати у напівельфа, де його господар, а Мільва, Любисток і Регіс — в Туссан. Через зв’язку Ангулема Ґеральт дізнається, де шукати полуельфа, прибуває до нього і, замаскувавшись, повідомляє, що він особисто убив потрібного відьмака, а як доказ віддає Ширра свій медальйон. Напівельф, тим не менш, не купується на обман, подальший розвиток подій зупиняє сутичка бандитів і партизанського руху проти імперії. Зав’язується бій, в ході якого Кагір поранений в голову. Компанія збігає, проте через смерть загнаних коней вони знову змушені розділитися: Ґеральт залишається з пораненим Кагіром, а Ангулема скаче в Туссент.

      Тут відьмак зустрічає туссентскіх подорожніх лицарів і своїх супутників, його ранять з арбалета в вухо, а лицарі визнають в Любистку Віконта Юліана де Леттенхофа, який колись був фаворитом княгині Туссену. Увійшовши глибше всередину лісу, компанію помилково бере в полон дубочуд, який ненавмисно ранить Мільву, проте друїди звільняють їх і надають лучниці допомогу. Одночасно з цим вони спалюють в дерев’яній клітці бандитів, в тому числі Солов’я і Ширра, у якого все ще знаходиться медальйон відьмака, і срібна підвіска плавиться у вогні. Заради допомоги друїдів Ґеральт визнається, що він перестав бути відьмаком.

      «Володарка Озера» (~осінь 1267 р. – літо 1268 р.) [ ]

      Через деякий час після сутички з розбійниками в Каїда Мирвід, в жовтні 1267 р Ґеральт, Регис, Кагір, Ангулема і Боклер, де вже перебували Любисток та Мільва. По дорозі Рейнарт розповів компанії історію, про те, як приблизно шість років тому Любисток гостював в Туссені, і у нього зав’язався роман з княгинею Ганною-Генриєттою, після чого поет був змушений тікати від гніву князя Туссену. Оскільки чоловік Аннарьетти нині спочив, Любисток радісно поскакав в Боклер до княгині. Коли компанія прибуває в столицю князівства, Аннарьетта негайно просить відьмака до себе, де Білий Вовк ліцезріт княгиню і її родичку, чародійка Фрінгіллою Віго, після чого Анна-Генрієтта оголошує свою волю: Ґеральт і Любисток будуть прислуговувати дамам на святі Ковша.

      Незабаром на святі відьмак і бард допомагають Ганні і Фрінгінье тиснути вино у величезній бочці. На наступний день Ґеральт розповідає княгині про подорож, яке він зробив в компанії своєї «дружини», після чого Аннарьетта запевняє відьмака, що вони можуть гостювати в Туссенте як завгодно довго і що їм буде надана всіляка допомога в пошуках Цірі. Також Ганна наймає Ґеральта для полювання на суккуб а, який відвідує чоловіків князівства. Відьмак погоджується. Трохи пізніше в той же день Ґеральта наймає один з господарів виноградників для вбивства сольпуги у нього в підвалах, що стало початком низки Відьмачий замовлень, які дозволили Ґеральту накопичити значну суму в одному з місцевих Краснолюдський банків. Згодом на бенкеті Ґеральт до взаємного задоволення спілкується з Фрінгіньей, і вся «дружина» знаходить собі друзів і знайомих в Туссені. В кінці жовтня відьмак просить у Любистка нових верхових коней, оскільки він задумав їхати, поки перевали не завалило снігом, після чого поет повідомляє, що він залишається з княгинею і не піде за відьмаком далі.

      Після цього Ґеральт вирішує почекати з від’їздом з Туссента за цілою низкою причин: у нього зав’язується роман з Фрінгілією Віго, він непогано заробляє на відьмачому промислі, до нього в його поїздках приєднується і стає справжнім другом лицар Рейнарт, а крім того кожен член його компанії знаходить собі заняття і не бажає так швидко залишати казкове князівство. Одночасно з цим Фрінгілла Віго має завдання якомога довше утримувати Ґеральта в Туссені, оскільки саме цього хоче Ложа чародійок, в якій чарівниця і складається. У наступні 2 місяці, аж до Мідінваерне – 21 грудня 1267 р. Ґеральт живе відносно розміреним життям, полює на монстрів в компанії Рейнарт, проводить час в ліжку з Фрінгіллою, намагаючись забути Йеннефер, яка, як він думає, зрадила його і Цірі, крім цього чародійка виліковує його від болю в коліні і дає йому новий медальйон замість розплавленого — срібний амулет з вправлений відшліфованим хризопразом.

      Приблизно в квітні 1268 р. «дружина» прибуває в притулок Вільгефорц, до того моменту тут вже знаходиться Цірі. За допомогою здібностей Регіса компанії вдається пройти всередину замку, там вони вступають в бій з найманцями Скеллен, а потім розділяються: вампір відправляється наводити шереху на замок, решта ж дружина йде шукати Йеннефер та Цірі. Однак першим дівчину знаходить і звільняє Регис, який перериває своє утримання від крові, в цей же час у внутрішньому дворику, зустрівши вперше в житті гідного супротивника, гине лучниця Мільва. Вампір повертається до «дружині», після чого вони знову розділяються: Ґеральт йде на пошуки Йеннефер, Регис знову відлітає громити замок, а Кагір і Ангулема йдуть на пошуки Цірі. Відьмак швидко знаходить і звільняє чарівницю, після чого вони натикаються в коридорі на Вільгефорц, з яким вступають у сутичку. У цей же самий час Цірі вступає в протистояння з Лео Бонгарт ом і, в основному через страх перед мисливців за головами нездатна перемогти його. Тікаючи від Бонгарта, вона стикається з Кагіром і Ангулема, нільфгардец вступає в поєдинок з мисливцем на головами і гине, Ангулема також вмирає від ран на руках Цірі. Зібравши волю в кулак і подолавши свій страх, дівчина також вступає в бій зі своїм мучителем і, згадавши свої тренування в Каер-Морені, перемагає його. З тіла Бонгарта три відьмачих медальйона: Школи Вовка, Кота і Школи Грифона.

      В цей же час Ґеральт і Йеннефер протистоять мощі Вільгефорц, який примудряється справлятися з ними обома, в якийсь момент в бій втручається Регис, рятуючи чарівницю, проте Вільгефорц вдається вбити його, розірвавши, а потім розплавивши і перетворивши в скло. Після цього чарівник матеріалізує металевий шест, який він використовував на Танедде, і з новою енергією вступає в поєдинок з Ґеральт, і відьмак знову не здатний здолати диявольськи рухомого мага. У якийсь момент Білий Вовк виявляється переможений, а Вільгефорц заносить жердину для останнього удару, але раптом промахується, оскільки Ґеральт з допомогою амулета застосовує ілюзорні чари, після чого виграв час відьмак все таки вдається розправитися зі своїм заклятим ворогом, відрубавши йому голову.

      Після смерті Вільгефорца Ґеральт і Йеннефер зустрічають Цірі, яка віддає відьмак знятий з Бонгарта медальйон у вигляді голови вовка. Потім вони вступають в бій з найманцями Скеллі, однак подальшому кровопролиттю зупиняє армія Нільфгарда, який веде сам імператор Емгир вар Емрейс, в якому Ґеральт дізнається Дані. Найманців Скеллен і самого коронера віддають під суд. Біле Полум’я дякує Ґеральта за турботу про Цірі і розповідає, що дівчину чекає доля імператриці, а також історію свого співробітництва з Вільгефорц за часів дитинства дівчата і приходу за допомогою чарівника до влади. Відьмак і імператор приходять до висновку, що всім, хто знає про спорідненість Цірі і Емгира слід померти, а значить Ґеральт і Йеннефер приречені. Імператор пропонує відьмак і чарівниці вчинити суїцид, щоб не бути страченим, вони погоджуються. Цірі їде з нільфгарцями, а Ґеральт і Йеннефер під охороною приймають ванну і займаються любов’ю, а коли кличуть офіцера з ножем, їм відповідає Цірілла, кажучи, що все нільфгарці пішли, а Емгир передумав на півдорозі і залишив її.

      Далі Ґеральт, Йеннефер і Цірі в відправляються по пам’ятних місцях: спочатку в Ревнощі, де Бонгарт вбив Щурів, потім в Переплют а, де Дун Дар, де Цірі вчинила різанину людей Філіна. У травні 1268 р Ложа чародійок вимагає Цірі до себе, Йеннефер просить відстрочки їй, пропонуючи себе в якості заручниці. Чарівниці погоджуються, Йен телепортується до них, а Ґеральт і Цірі відправляються в Туссент, де відьмак дізнається, що лицар Рейнарт був убитий в одному з боїв з бандитами, а Любистка збираються стратити за зраду княгині. В останній момент Аннарьетта змінює своє рішення і відпускає барда, проте забороняючи йому більш перетинати кордони Туссента. Потім Ґеральт і Цірі поділяються: відьмак і бард їдуть в Рівію, а Цірі переноситься в Венґерберґ, до Йеннефер та Ложі.

      Через 6 днів, на початку червня Ґеральт і Любисток прибувають в Рівію, де зустрічають своїх старих знайомих: краснолюдов Золтана Хівая і Ярпена Зігріна, з якими вони шумно і радісно вечеряють. Ґеральт оголошує про своє бажання залишити відьмаче ремесло і віддає сігілль назад Золтану, саме тоді в місті починається погром нелюдей. Ґеральт із Рівії встає на захист своїх друзів і успішно справляється з розлюченим натовпом, поки один з його супротивників, молодий хлопець, не вимагає у нього пощади. Відьмак відводить свій меч, і тут же хлопчина б’є його в груди вилами, завдаючи Ґеральту смертельну рану — таким чином збувається пророцтво Цірі про те, що Білий Вовк помре «від зубів». Погром зупиняють заклинання Йеннефер і Трісс, які з’являються в цей момент. Йеннефер намагається врятувати вмираючого відьмака магією, проте у неї не виходить і чародійка лише даремно витрачає свої життєві сили, і сама опиняється на порозі смерті. Цірі, Любисток, Трісс, Золтан і Ярпен кладуть тіла Ґеральта і Йеннефер в човен, після чого дівчина відпливає в озеро Кінець деталей сюжету.

      Між Літературною Сагою і подіями гри «Відьмак» [ ]

      Після того, як Ґеральт і Йеннефер опинилися на Дикого Гону, спалили будинок і сад і, хоча Ґеральт і вбив багатьох з них, забрали Йеннефер. Білий Вовк пішов в погоню за Диким Гоном, знайшовши спосіб повернутися в свій світ, на Континент. Всю осінь 1269 року і весь 1270 р. Ґеральт переслідує Дикий Гін в його божевільному стрибку на південь через Цинтру, гори Амелл, Яругу, Анґрен. У липні 1270 р. Білий Вовк рятує від ослізга Лето з Ґулети — іншого відьмака із Школи Гадюки, і об’єднується з ним і двома його товаришами, теж відьмаками, в гонитві за примарними вершниками.

      21 грудня 1270 р. в Нільфгардської Імперії, де вершники відбирали кращих з викрадених ними людей. Відьмаки вступили в сутичку з воїнами Дикого Гону, які зовсім не були примарами: вони падали під ударами мечів, а з-під їх панцирів лилася червона кров. По-просту нездатні через величезну їх кількості вбити всіх вершників, Ґеральт і його супутники все ж пробилися до Короля Дикого Гону, який виявився ельфом з іншого світу, який ніколи не знав ні погромів, ні гонінь, ні переслідувань. Ґеральт запропонував свою душу в обмін на душу Йеннефер, і він погодився без вагань.

      Гра «Відьмак» [ ]

      Після того, як Лео і Ґеральт виявляють поранену Трісс, вони спускаються в підземелля Каер-Морену. Коли вони знаходять нападників, один з них — Професор — вбиває Лео пострілом з арбалета. В результаті розбійникам вдається піти, прихопивши з собою частину важливих записів відьмаків.

      Гра «Відьмак 2: Вбивці Королів» [ ]

      Запис в Щоденнику [ ]

      Ви ж мутант, друже, і чим швидше ви звикне до цієї думки, тим буде простіше для вас. Вам доведеться братися за будь-запропоноване справа і непомітно зникати, як тільки ваші послуги виявляться не потрібні. Ви істота незвичайне, годі й казати. І завдяки цьому факту ви опиняєтеся в настільки ж хиткому положенні, як і інші нелюди — а вони з винятковою регулярністю потрапляють на кол або на шибеницю. Одним своїм існуванням вони до того збуджують огиду і ненависть простого народу, що той при будь-якому випадку вказує нелюди на відведений їм місце. Так чому ж відьмаки, так несхожі на звичайних людей, до сих пір не розділили нещасну долю інших збиткових створінь? Є дві відповіді на це питання. По-перше, вся справа в ймовірності – зустріти ельфа або полурослика набагато простіше, ніж відьмака. А по-друге – у вас є переконливі докази, що чіпати вас не потрібно: відмінний меч і простий набір життєвих правил. Ваші клинки – це, так би мовити, ваша лінія життя. А тому немає нічого дивного в тому, що ваше виняткове вміння завдавати шкоди ближньому своєму остуджує запал багатьох ваших противників. І все ж, незважаючи на неймовірні фехтувальні навички, ви не ставите і не ризикуєте даремно. Ви не застосовуєте силу там, де вона не потрібна. Якщо є можливість уникнути конфлікту – будь-якими засобами, – ви, не відчуваючи долю, прибираєте меч в піхви. Але якщо ви все-таки оголюєте клинок, у вас не залишається ні сумнівів, ні жалості.

      В кінці кінців, ви не святий і не збираєтеся рятувати світ – ви просто хочете вижити і залишитися вірним вашої професії.

      Гра «Відьмак 3: Дикий Гін» [ ]

      Запис в Щоденнику [ ]

      Мало хто може оцінити глибину дружби, що пов’язувала нас з Ґеральтом із Ривії протягом більш ніж чверті століття. Коли ми ще тільки почали ділити з ним перші скибки хліба, злі язики говорили, що йому слід було б пограбувати мене, перерізати горлянку і закопати моє тіло глибше — інакше хтось інший зробить це з нами обома, і, звичайно, через мене , Це нижчі людці просто заздрили нашій міцної, не раз випробуваної дружбу. Я міг чимало розповісти про це всесвітньо відомому мисливця на чудовиськ, якого Старша Мова кличе Ґвинблейдд, а наш новий, не менш благородний – мова іменує Білим вовком. Ґеральт із Ривії – особистість виняткова. На перший погляд він звичайний рубака, мисливець, нехитрий і простецький виконавець брудних справ. Але тільки придивись — і перед тобою відкриється людина небувалою глибини, незвичайного світогляду і величезного досвіду. На поверхні він замислений і грубуватий мовчун, але трохи глибше лежить ціле море доброти, радості і готовності в будь-який момент прийти на допомогу друзям — і слушною порадою, і гострим мечем. Він різкий, неотесаний і часом ходить в справжніх лахмітті і все ж користується незмінною прихильністю прекрасної статі. Коротко кажучи, Ґеральт – ходяче протиріччя. Без зайвої скромності можу я вам сказати, що знаю його минуле краще, ніж будь-який з нині живих. Я був біля нього і у важкі часи і в години веселощів, допомагав то мудрою порадою, то гострим словом. Таким чином, я нероздільно пов’язаний з історією Ґеральта як в минулому, так і в сьогоденні. Тому вважаю своїм обов’язком продовжувати літопис і, заради блага і освіти прийдешніх поколінь, приступити до опису ще однієї діянь і подвигів цієї непересічної людини.

      Цікавості [ ]

      • За задумом А. Сапковського тільки Вісенна є матір’ю Ґеральта. Батьком відьмака Коріна. Однак А. Сапковський не визнав Коріна батьком Ґеральта.
      • За літочисленням роману Ґеральт загинув 6 червня 1268 року під час погрому в Рівії — акта расизму по відношенню до нелюдів.
      • Будучи молодим, Ґеральт наполегливо просив називати себе Ґеральтом Роджером Еріком дю Хо-Беллегардом, але Весемір вирішив, що це смішно, претензійно і звучить по-ідіотськи.
      • Ґеральт програв всього два рази в бою. Перша невдача трапилася при різанині на Танедді в сутичці з Вільгефорцем. Друга поразка відбулося в ельфійських купальнях Флотзама, у бою з Лето. Більше нікому не вдавалося перемогти Ґеральта ні в рукопашному бою, ні в бою на мечах.

      Примітки [ ]

      1. ↑ Титул надано королевою Мевою, після Битви за міст через Яругу.

      Яке було третє бажання Геральта

      Геральт із Рівії – могутній відьмак зі школи вовка, який є головним героєм книжкової саги та ігрової серії від польської компанії CD Project Red. Якщо це центральний персонаж, то й цікавих фактів має бути багато.

      1) Геральт із Рівії насправді не з Рівії. Він придумав собі цю “приказку” за порадою Весеміра тільки для того, щоб здаватися соліднішим в очах своїх клієнтів. Людина без батьківщини не викликає довіри. Втім, цей момент цікаво оповідає у книзі. Королева Лірії та Рівії за заслуги у битві дарує титул рівійського лицаря. Ось ім’я на відміну від місця народження відьмака справжнє. Саме так назвала його матір і коли передавала сина Весеміру, попросила зберегти його.

      2) Мати білого вовка звуть Віссен. Вона цілителька і магістр кола магів, тобто чарівниця. Одна з небагатьох, хто змогла завагітніти і тому дитині вирішила залишити, і віддала її до школи відьмаків. У неї було руде волосся, яке збереглося в пам’яті Геральта і частенько підсвідомо впливало на вибір.

      3) Білий вовк ще більше мутант, ніж його колеги із цеху. Крім стандартного набору мутацій, які збільшують силу, спритність, змінюють очі, Геральт пройшов особливі, потужніші мутації. Вони повністю знебарвили його волосся, зробивши його білим, як молоко. І швидше за все зробили його ще сильнішим, але цьому доказів немає. Але той факт, що білий вовк не такий, як усі, нам показують часто. Можливо, це через сильну магічну базу, яка передалася від його матері.

      4) Геральт – найсильніший фехтувальник півночі. Фактично він програв лише двічі: Літо з Гульти та Вільгефорцу. Проте, в обох випадках у фінальних сутичках він перемагає.

      5) Геральт – унікальний відьмак. Справа не в його мутаціях, а у призначенні. У його комічному вмінні не влазити в політику, не дружити з королями і не спати з чарівниками. Життя звичайного відьмака – низка вбивств, нехай іноді й цікавих. Рятувати та вбивати королів, брати участь у повстанні чарівників, виганяти дияволів, рятувати королівство від навали вампірів може лише Білий вовк.

      6) Усі жителі світу Відьмака знають Геральта з Рівії. Але де вони його знають? Усьому виною людська поголоска. Справжня слава до нього прийшла після подій у Блавікені, де наш герой вкрай жорстоко і безжально розправився з кількома людьми, влаштувавши справжню різанину на головній площі. Саме тоді він отримав прізвисько – м’ясник із Блавікена. Люди бачили тільки те, як біловолосий одна за одною вбиває людей, але чому він робив це?
      Банди Ренфрі “Сорокопутки” погрожувала розправою над всім Блавікеном.
      Насправді вона б не зачепила людей, а її блеф був лише пародією на “Тридамський ультиматум.”
      Тому Геральт не “врятував” ціле місто від банди, а лише думав, що робить це.

      7) Якийсь час головний герой був частиною Дикої Охоти, виконуючи всю брудну роботу. Як і у випадку в Блавікені їм рухала шляхетна мета. Він обміняв свою душу, на душу Єніфер, звільнивши її від червоних вершників.

      8) Геральт – живий. У фіналі книжкової історії його проколюють вилами. Вічність на острові, де зупиняється час дозволяє йому залікувати свої рани. Навіть при поганій ігровій кінцівці він схиляється до самогубства через смертельну сутичку з монстрами в топях Велена. Але знову ні, він їде рятувати Тусента. Слід зазначити, що CD Project Red випустили ролик до десятиліття серії ігор “відьмак”. Нам показали всіх близьких друзів Геральта, крім Весеміра, якого, як ми пам’ятаємо, вбиває Ерідін. Це означає, що всі герої, яких ми побачили, залишаються живими.

      Яке було третє бажання Геральта

      Враховуючи, де історія знаходиться в цей момент часу, це 15-те бажання може бути ключем до перемоги над Свідком. Хоча точне бажання ще не розкрито, воно може виконати одну з двох наступних речей:

      • Це могло або дати Вартові та іншим Світлоносцям шлях до блідого серця Мандрівника.
      • Крім того, його можна використовувати для воскрешення загиблих членів Авангарду.

      Імовірність останнього є порівняно високою. Це також пояснить повернення Cayde-6 в The Final Shape.

      Наразі використання цього коду для 15-го бажання в Destiny 2 на Стіні бажань у рейді The Last Wish взагалі нічого не дає. Хоча розробники оголосили про його присутність через кінематограф у Season of the Witch, він ще не активований.

      Враховуючи, що новий сезон йде називають сезоном бажань, є дуже висока ймовірність, що він буде обертатися навколо 15-го бажання в Destiny 2 і нового яйця Ахамкара. Однак це також натякає на дуже похмуре майбутнє. Щоразу, коли Ахамкара виконує бажання, це вимагає жертви. Тому є величезна ймовірність, що хтось помре в новому сезоні.

      Загалом, цей один сезон є, мабуть, найважливішим сезоном у всьому розширенні. Незважаючи на те, що протягом останніх кількох місяців у грі було кілька проблем, ця нова розробка фактично призвела до перевантаження історії. Незалежно від того, в якому напрямку він буде діяти, події, які відбудуться в Сезон бажань і в Розширення The Final Shape буде дуже цікаво.

      Хоча на даний момент розробникам буде дуже важко помилитися з сюжетною лінією, сподіваємось, вони не зроблять те саме помилки, які вони зробили з Lightfall.

      Не пропустіть гарячі новини зі світу ігор і технологій! Підпишіться на нашу унікальну розсилку та дізнавайтесь першими про ексклюзивні випуски, захоплюючі посібники та останні новинки у світі технологій.

      Приєднуйтесь до нашої спільноти геймерів і ентузіастів технологій, щоб бути в курсі найважливіших подій! У вас сверблять пальці від передчуття? Підпишіться прямо зараз і відкрийте для себе захоплюючий світ ігор і технологій разом з нами!