Після атракціону Іван знайомиться

0 Comments

«Неймовірні пригоди Івана Сили» Олександр Гаврош (стислий переказ)

Тема: розповідь про пригоди хлопця із закарпатського села, який завдяки надзвичайній фізичній силі, а також силі духу і моральних чеснот, здобув славу найсильнішої людини світу.

Ідея: уславлення непереможного духу українського народу, його доброти й щирості в особі Івана Сили, утвердження думки, що наполегливість дозволяє будь-кому досягати поставлених цілей.

Про письменника та його твір

Олександр Гаврош народився 26 березня 1971 року в Ужгороді. Український журналіст, письменник, драматург. У його творчому доробку понад сорок книжок, більше двадцяти п’єс та кіносценаріїв, чимало літературних нагород та відзнак. Він любить експериментувати у творчості, тому часто змінює жанри – від поезії до пригодницьких книжок, казок, детективних романів, драматичних п’єс тощо.

Окремі твори письменника перекладено німецькою, білоруською, словацькою, сербською, польською мовами. В одному з своїх інтерв’ю Гаврош сказав: «Увесь час нам потрібні зміни. Я вважаю, що людина, яка не змінюється, консервується. Я, наприклад, почав цього року зранку бігати, розумніше харчуватися. Люди мають працювати над собою. Зміни роблять наше життя цікавішим… Журналістика зробила мене дуже відповідальним, якщо я про щось пишу, значить, знайшов такий факт у джерелах. Тому мої твори дуже стислі, як здавлена пружина, без зайвих словесних потоків, їх швидко читаєш. Вони не перенасичені описами. Головне для мене – розказати цікаву історію. Звичайно, сучасний твір легше писати. Перед очима маєш все, що треба: просто списуєш з реального життя. А спробуй написати твір про ХІХ століття чи середньовіччя? Як персонаж себе поводить, у що вбраний, як висловлюється. Все повинно відповідати тій добі. Це дуже складно. Але любов до історії в мені є… Джерелом натхнення для мене є побачене, почуте, пережите. Те, що особисто мене зачепило. Належу до літераторів, які відштовхуються від життя. Воно – найкращий автор».

Щодо пригодницької повісті «Неймовірні пригоди Івана Сили», яка вийшла друком у 2007 році, Гаврош говорить так: «Про Івана Силу вже була книжка Антона Копинця. Вона й стала моїм поштовхом до написання дитячої версії. Коли я прочитав цю історію, стало шкода, що діти такого не знають. Але не копіював, а грався з фактичним матеріалом, ввів нові лінії, героїв. Моїм завданням було зробити цікаву книжку для дітей, де прототипом є Іван Фірцак. Потім я почав більше вивчати цю легендарну людину. Моя документальна книга “У пошуках Івана Сили” є результатом десятирічних напрацювань. І нині далі знаходжу все нові і нові матеріали». У 2013 році за мотивами книги «Неймовірні пригоди Івана Сили» режисером Віктором Андрієнком знято художній фільм «Іван Сила», який здобув державну премію імені Лесі Українки в номінації «Найкращий фільм для дітей та юнацтва».

Іван Фірцак (Іван Сила) здобув всесвітню славу в першій половині XX століття. За надзвичайну силу його нарекли ім’ям уславленого античного борця Кротоне, але на Батьківщині про нього майже ніхто не знав.

Народився боксер і важкоатлет у 1899 році на Закарпатті в селянській родині. У двадцятирічному віці парубок подався на заробітки до столиці, де спочатку влаштувався оператором корби на завод, а вже потім – вантажником на вокзал, де відробляв добову норму за півдня.

Відомим у Чехословаччині Іван Сила став у 20-х роках. Перша його перемога відбулася над вуличним бійцем Велетом. Під час того бою його запримітив тренер Ондржей Нейман (доктор Брякус). 1922 року Фірцак став чемпіоном Чехословаччини з важкої атлетики і рукопашного бою. Крім того, Іван 70 разів перемагав у змаганнях з гирьового спорту і навіть був переможцем паризького конкурсу краси тіла.

Після завершення аматорської циркової кар’єри Іван ФІрцак присвятив себе празькому «Герцферт-цирку». У кінці 30-х років повернуся в рідне село, заснував закарпатську циркову школу і школу силових мистецтв. Після встановлення радянської влади в Західній Україні у славетного силача НКВД конфіскувало усі нагороди, відзнаки і фотографії. Велику роль у цьому зіграло засудження його сина на 25 років таборів за приналежність до ОУН. Тож ім’я відомого у Європі земляка довгі десятиліття старанно замовчувалось у нашій країні.

Головний герой твору

  • Іван Сила – головний герой повісті. «… для двадцятилітнього парубійка, що в домотканій білій сорочині та темних штанях уперто тюпав за невеличким дядьком у потертій сірій крисані, пропихаючись крізь живе море, цей день був особливим. Великі зеленкуваті очі під шапкою чорного волосся, зачесаного геть по-простому, чіпко вихоплювали з юрби селянський капелюх, що правив для юнака за орієнтир. Кругле обличчя з м’якими рисами виражало подив і хвилювання. Зате міцно збита постава та широчезні плечі вселяли повагу стороннім, і всі вони мимохіть намагались вступитися з дороги»; «Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима»; «… пошкрябав Іван свою величезну долоню. А була вона в нього немала, бо й сам парубійко мав під два метри зросту»; «Іван розгубився. Бо, крім роботи, чесно кажучи, більше нічого не знав»;«Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників»; «Івана у столиці вражало все, а найперше – рух. Усе тут кудись поспішало, бігло, летіло, метушилося. Зовсім не так, як у горах, де можна запросто прилягти на травичці й спостерігати, як повільно пливуть хмари»; «Бідолашний хлопець ніколи не мав справи зі стількома ножами, виделками, ложками, тому аж спітнів, повторюючи уважно за господарем його рухи. Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося»; «У Івана гуло в голові, адже алкоголю він ніколи не вживав. І взагалі, вів здоровий спосіб життя»; «Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже, поможи!»; «Перемога змінила ставлення Сили до боротьби на арені. Він почав тренуватися і по можливості навіть брати уроки. Бо одне діло – гнути залізо, а зовсім інше – перемагати таких же силачів, як і сам»; «Іван з легкістю виконував свої номери: «Залізне серце», витягування цвяхів з дошки, розбивання кувалдами каменюки на грудях, «Зуби мамонта», «Залізний ніс». Насамкінець парубійко на шиї зігнув залізничну рейку. Шокована публіка не шкодувала долонь»; «Загибель Брякуса сильно вплинула на верховинця: Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці»; «Вона (Маруська) була для нього, як ікона, котрій щовечора молився. Іван згадав її карі оченята, рівненький носик, точені губки, чорну косу до пояса – і всередині аж защеміло. А які вона готувала вареники!»; «Іван провів вуйка до потяга, передавши грошей батькам: «Хай мама зготують галушок зі шкварками для всієї вулиці». Зажурений, повертався він до цирку»; «Після того злощасного поєдинку в Лондоні у нього був кепський настрій. Він шкодував боксера (Джебсона) кар’єра якого так несподівано обірвалася»; «Іван Сила тепер (після перенесеної операції на голові) виступав у римському шоломі з пишним пір’ям, аби про всяк випадок убезпечити себе від випадкового удару в травмоване місце».

Другорядні персонажі:

  • Міха Голий – товариш Івана. «Перед ним стояв підліток з давно нечесаним волоссям і непраним одягом”, “Назустріч їм біг обірванець, за яким гналося троє дядьків». «А що я мав робити? – шморгнув носом малий. Казати, що другий день нічого не їв? Ото насмішив би цих ґевалів»; «Голий мало вірив у казки. Хіба що у страшні. Слово “доброта” викликало у нього щирий регіт»; «Він став перед тріснутим дзеркалом у ха­лабуді, в якій жив, і зігнув у ліктях худі руки, демонструючи радше не біцепси, а їхню відсутність»; «Тільки одна людина у залі сиділа непо­рушно. Це був Міха Голий. По немитому обличчю він розмащував сльози. Так-так,цей привокзальний волоцюга, пройдисвіт і злодій плакав. Можливо, вже заради цьо­го варто було встановлювати республіканський рекорд?».
  • Доктор Брякус – перший тренер Івана, який помітив талант парубка. Загинув в автокатастрофі. «… гроші мене не вельми цікавлять. Я маю все. А от спорт – це моя, можна сказати, стихія. Я ним живу».
  • Аделія Бухенбах – власниця цирку. Врятувала Івана із в’язниці. «У кімнаті відвідування його чекала екстравагантна вродлива пані. – Мадам Бухенбах, – простягнула вона Іванові свою ручку в чорній рукавичці. – Аделія»; «Це моя нірка,– кинула вона недба­ло рукавички на стіл посеред кімнати, всуціль обклеєної афішами з великими на­писами “Цирк БУХЕНБАХ”»; « – Тільки не подумайте, що я вас викупила з великої любові до штанги чи гірських ведмедів. Ні, коханий! Це чистий бізнес.».
  • Фікса – таємний агент поліції. «Це був опецькуватий чоловічок зі швидким поглядом і рухливими щурячими вусами. Коли він щось роздивлявся, то здавалося, ніби принюхується».
  • Карлик Піня – артист цирку. «Він ніколи нікому не вірив. Можливо, тому, що природа над ним поглумилася. А може, якраз навпаки: природа відомстила горбунові за те, що той завжди був незадоволеним.».
  • Мілка – артистка цирку. «Русява дівчина з пишними кучерями і сріблястою короною і почала грандіозно танцювати на великій блискучій кулі».
  • Велет – вуличний боєць. «Велет виявився на голову меншим за Івана. Це був середнього віку чоловік, який роками заробляв на життя вуличними боями.».
  • Пандорський – імпресаріо. «Ось вийшов імпресаріо у чорному фраку і з неймовірно великим, просто гігантським червоним бантом метеликом на шиї»; «У його статечній поставі, розумних очах та вишуканих манерах було стільки поваги та грації, що це мимоволі заворожувало».

Епізодичні персонажі:

  • Маруська – дівчина з рідного села Івана, в яку він був закоханий. «Вона була для нього, як ікона, котрій щовечора молився: карі оченята, рівненький носик, точені губки, чорна коса до пояса».
  • Магдебура – боксер, колишній поліцейський. «Безперечним фаворитом вважався дворазовий чемпіон Магдебура. До того ж , він представляв силові органи. У молодості був поліцейським, і чи не в кожному поліцейському управлінні висів його портрет».
  • Бенцик – старший слідчий. «Він сидів за столом у напівтемряві, направивши світло настільної лампи просто в обличчя. Це був його метод: створити максимальний дискомфорт обвинуваченому, аби той чим швидше захотів говорити правду».
  • Інші: Микулець (вуйко Івана), Фандіго (акробат), Бідосько (колишній журналіст, який спився), Бієр-Маєр (баварський борець), Джебсон (британський боксер), Королева Англії, Президент Чехословаччини, Тосіко Хамацурі (японець, організатор бою), Крокі (наречена карлика Піні), мсьє Фрасьє (лікар, наречений Аделії Бухенбах), Хрунь (генерал поліції), Миколайчик (капітан поліції).

Персонажі-тварини: мавпочка Беня, пес Бобі.

Країни, у яких відбуваються події: Чехословаччина, Англія, Німеччина, Америка, Японія.

1 частина

Двадцятирічний сільській парубок Іван Сила разом зі своїм вуйком Микульцем потягом приїжджають до столиці. Сівши перекусити на привокзальній вулиці, вони побачили, як крамарі упіймали хлопця, який украв булку, і почали його нещадно бити. Злодій не кричав, тільки мугикав. Іван подумав, що хлопець німий, і заступився за нього. Коли крамарі пішли, він представився – «Міхал Голий з Привокзальної», і пояснив, що булку вкрав, бо не їв вже два дні. Іван з вуйком пригостили Міху тим, що й самі їли, а той порадив Івану влаштуватися на вокзал вантажником – там за день можна непогано заробити.

Іван Сила так і зробив. Для ночівлі знайшов дешеве пристанище, а з ранку до обіду працював на вокзалі. Для нього ця робота не була важкою, він брав і носив вдвічі більше мішків та ящиків, ніж інші вантажники, і виконував денну норму досить швидко. Іван хотів знайти Міху Голого, але серед вокзального натовпу це було складно зробити, тому вирішив прогулятися містом. Його увагу привернув гурт людей, всередині якого щось відбувалося. То був вуличний атракціон. Ведучий запрошував бажаючих перемогти бійця Велета й отримати за це кругленьку суму грошей. Помітивши серед глядачів Івана – він зацікавлено дивився на атлета, що заробляв на життя вуличними боями, ведучий запросив його боротися.

Іван легко переміг супротивника, публіка була в захваті, а власнику атракціону довелося віддати Силі повний капелюх грошей. Коли Іван, приголомшений від людської уваги, розпихував по кишеням гроші, до нього підійшов гарно вбраний панок з борідкою і ціпком у руці і вручив йому візитку. На ній значилося – Доктор Брякус.

Іван знайшов Міху Голого – той вже знав про його перемогу у вуличному бою. Іван розповів другу про несподіване запрошення незнайомця з борідкою. Хлопці разом пішли до нього. Виявилося, що Брякус – тренер Велета, а «доктор» – то його вчений ступінь. Брякус сказав, що перемогти його вихованця могла лише людина надзвичайних можливостей, і що його цікавлять тільки спортивні досягнення, а не гроші. Він запропонував Івану теж стати його вихованцем і що буде платити йому за це.

Іван з цікавістю роздивлявся хитромудрі тренажери, а доктор обміряв парубка і дивувався. Адже ширина плечей Сили була 70 сантиметрів. Брякус влаштував Івана у пристойний гуртожиток. Почалися перші тренування. Незважаючи на щоденні силові заняття, Іван по буднях продовжував працювати на вокзалі вантажником. Коли тренер дізнався про це, то дуже розсердився. Він вдвічі збільшив йому плату і заборонив ходити на вокзал. Голий трохи заздрив товаришу, і в той же час пишався дружбою з ним.

Брякус учив Івана основам єдиноборства і силовим вправам, серед яких був жим зі штангою. Майже щодня він збільшував вагу штанги, але Івану це здавалося дитячими забавками. Одного дня він попросив поставити на штангу 120 кілограм і підняв її без великого напруження. Тоді до чергових вправ йому почали додавати ще по 10 кілограмів. Врешті Сила зміг підняти і втримати над головою штангу вагою 160 кілограмів. Брякус був щасливий. Він прибіг з шампанським і привітав Силу з новим рекордом. Через тиждень мав відбутися республіканський чемпіонат, і Сила почав до нього готуватися.

Поліція слідкувала за діяльністю доктора Брякуса. Капітан поліції Миколайчук призначив найкращого таємного агента Фіксу слідкувати за тим, що відбувається на вокзалі й доповідати все, що той дізнається про доктора Брякуса.

Агент Фікса в одязі жебрака ходив по території вокзалу. Міха вирішив позбутися «конкурента», заманив Фіксу за вагони і дав йому по голові. Нишпорячі по кишеням Фікса, знайшов посвідчення таємного агента 008 і злякався. Фікса очуняв, прикував Міху до себе наручниками і повів до виходу з вокзалу. Обоє вони мали вигляд нещасних жебраків. Такими здалля їх побачив Іван. Сила хотів розказати Голому про свої успіхи й спробував наздогнати товариша. Фікса з прикутим Міхою сховався від нього у під’їзді, але Іван знайшов їх. Фікса наставив на парубка пістолет, а той тріснув агента по голові. Фікса і Голий впали разом, а Іван, шукаючи ключі від наручників, знайшов поліцейське посвідчення агента і аж присів від несподіванки. Потім трохи заспокоївся, руками розірвав наручники, взяв Міху на плече і поспішив геть з вокзалу.

У день республіканських змагань у залі було багато людей. Безперечним фаворитом вважався дворазовий чемпіон Магдебура. Як колишній працівник поліції, він мав велику підтримку серед глядачів. Івана підтримували лише хлопці, з якими він тренувався – Станіслав, Корнелій, та його друг Міха Голий.

Магдебура робив останню спробу встановити новий рекорд з жиму штанги. Окрім нього, попередню вагу зумів узяти тільки невідомий парубок з промовистим прізвищем – Сила. Але він мав вигляд справжнього селюка. Відомий усім чемпіон не може програти ТАКОМУ.

Магдебура подумки уже бачив себе першим в історії змагань триразовим переможцем. Але утримати над головою штангу з рекордною вагою Магдебур не зміг. Іван виконав цю вправу з легкістю, ще й посміхався при цьому фоторепортерам. Публіка була приголомшена. Суддя оголосив Івана Силу новим чемпіоном Республіки. Розлючений Магдебур кричав журналістам, що обступили Івана, про провокацію, і що він просто так це не залишить. А привокзальний волоцюга та злодій Міха Голий сидів непорушно – по його немитому обличчю текли сльози радості.

Після перемоги доктор Брякус дав Іванові Силі два вихідні. Та Іван не зміг всидіти вдома і пішов на вокзал. Там його оточили товариші-вантажники й почали підкидати догори, вшановувати та хвалити, як чемпіона. Іван розчулився, згадав батька, мамини галушки і заплакав. Відпрацювавши свою зміну (Іван потай від тренера продовжував працювати вантажником), він пригостив хлопців пивом.

Робітники вокзалу дізналися про перемогу Сили з газет і розповіли про це своєму начальнику – пану Кривальському. Наступного дня біля дверей заступника начальника з’явилася елегантна табличка: «Тут працював чемпіон Республіки Іван Сила – гордість нашої залізниці».

Агент Фікса прийшов до тями у лікарні. У нього був струс мозку і вибиті два зуба. Сусід по палаті читав газету, і Фікса побачив у ній фоторепортаж про нового чемпіона – Івана Силу.

Агент хутко одягнувся і побіг у поліцію. Він увірвався до кабінету капітана Миколайчика і розповів, що на нього вчинено замах. Один з нападників – Іван Сила, якого він впізнав на фото в газеті. А ще Фікса доповів, що на вокзалі діє злочинне угруповання, яке займається контрабандою в особливо великих розмірах – крадуть цілими ешелонами. Очолює бойовиків Іван Сила, а доктор Брякус – їх шеф. Банда діє під прикриттям домашнього спортивного клубу, у якому влаштовано склад зброї.

Операція з її знешкодження мала відбутися в понеділок. А тим часом Брякус обдумав план дій на рік. Після перемоги Івана Сили у нього з’явилися перспективи на купівлю нового будинку та відкриття «Спортивного клубу доктора Брякуса». Він запросив Івана до ресторану, який був розташований у горах за містом, де збирався запропонувати силачу співпрацю й поговорити з ним про плани на майбутнє. У дорозі Іван хотів розповісти тренеру про свою пригоду з таємним агентом поліції, але не встиг. Автомобіль раптом втратив керування і врізався в скелю. Брякус загинув, а непритомний Іван потрапив у лікарню.

Сила важко переживав смерть свого наставника. Він до всього збайдужів, хоча досить швидко одужував. Біля дверей його палати чергували двоє поліцейських, бо агент Фікса звинуватив саме Силу в убивстві Брякуса. Як тільки лікарі дозволили, Івана запроторили до в’язниці. Завдяки Фіксі він став головним підозрюваним у навмисному пошкодженні авто Брякуса.

Вести справу доручили старшому слідчому Бенцику. На допитах Іван Сила запевняв, що суперечок з Брякусом не мав. Але слідчий повідомив, що авто було навмисне пошкоджене, і головний підозрюваний – Іван.

Сила не розумів дивної логіки слідства. Хіба не Брякус зробив його чемпіоном, хіба не він подвоїв йому платню, хотів співпрацювати з ним? Смерть тренера була вигідна лише його конкурентам.

Брат тренера приніс і віддав слідчому щоденник доктора. Допити Івана на якийсь час припинилися, бо з щоденника Брякуса було зрозуміло, що той добре відносився до Івана. До того ж знайшлися свідки, які бачили Магдебура біля машини Брякуса якраз перед аварією.

Міха Голий за допомогою жебрака Бідоська, який був колись журналістом, але спився, склав план визволеня Івана з в’язниці. У газеті була опублікована стаття, у якій розповідалось про арешт чемпіона через те, що він переміг колишнього поліцейського Магдебуру. Після цього Фіксу, який безпідставно звинуватив Івана, хотіли звільнити з роботи, але обмежилися доганою.

А генерал поліції, дізнавшись, що Іван той самий селюк, який переміг їх Магдебура, мстиво вирішив не закривати справу Сили і призначив за його звільнення величезну заставу – 50 тисяч.

Незабаром цю суму внесла екстравагантна й вродлива пані – мадам Аделія Бухенбах – власниця «Цирку БУХЕНБАХ». Вона сподівалася, що Іван буде працювати на неї мінімум рік, щоб відробити суму застави, і стане візитівкою її цирку. Іван погодився на ці умови, бо не бачив іншого виходу з ситуації, у якій опинився.

2 частина

Іван Сила вперше потрапив до цирку і з захопленням дивився на роботу його нових колег – імпресаріо Пандорського, акробата Фандіго, повітряної акробатки Ренати, танцівниці Мілки, карлика Піня з мавпочкою та інших. Глядачі завжди проводжали артистів гучними оплесками. Невже і йому будуть так само аплодувати?

Мадам Бухенбах сказала Івану, що він боротиметься з глядачами за гроші, і програвати йому не можна. Іванові не дуже сподобалася ця ідея. Згадавши, як дома діти обліплювали його, а він їх носив на собі, Сила сказав, що міг би виносити на манеж всіх артистів цирку на собі. І циркачам, і мадам Бухенбах ця ідея сподобалася. Тільки карлик Піня, якого Іван посадив на долоню, чомусь образився і затаїв на силача злобу.

Фікса прийшов у цирк, щоб ще раз глянути на того, хто зіпсував йому кар’єру. Він познайомився з Пінею, і зрозумів, що Іван Сила у них є спільним ворогом. Піня мав слідкувати за Силою і за винагороду доповідати все про нього поліції.

Уночі, поки п’яний охоронець Вася спав, вкрали найкращого циркового рисака. Мадам Бухенбах наказала знайти і сторожа, і коня. Голий довідався, що коня викрав одноокий циган Монці. Він пішов до нього разом з Іваном. Циган виправдовувався, говорив, що кінь сам прибіг до нього. Мадам Бухенбах дуже зраділа, коли Міха привів рисака, і призначила хлопця сторожем замість п’яниці Васі. Для житла Силі і Голому було виділено окремий вагончик.

Іван Сила хвилювався перед першим виступом, на який запросив своїх друзів. Він промовив найкоротшу молитву, яку знав: «Боже, поможи» та вийшов на арену із залізним прутом на плечах, на якому висіло по двоє людей з кожного боку. Далі на очах глядачів Іван зігнув залізяку у форму серця. Публіка була у захваті.

Одного дня до Івана в цирк навідався вуйко Микульця і розповів останні сільські новини. Коли Іван дізнався, що його кохана Маруся Петрикова вийшла заміж, то дуже засмутився. Він передав через Микульця гроші батькам, а Марусі – срібного перстня.

Щоб вивести Івана із зажури, Міха покликав Ренату і Мілку і сказав їм, що Іван хоче оженитися, але не знає, котру з них вибрати. Мілка подивилася на Івана якимось особливим поглядом, і сказала, що вона не проти бути дружиною Сили. Так Іван знову відчув кохання, але тепер уже до Мілки.

У цирку кипіла робота, готувалися до вистави, на яку прибуде сам президент. Мадам Бухенбах страшенно нервувала, а Іван з Міхою придумали новий номер. Під час виступу Іван Сила вганяв долонею у дошку здоровенні цвяхи. Одчайдушний сміливець із зали спробував це повторити, але лише забив собі руку. Потім Сила взяв дошку в руки і витягав забиті цвяхи зубами. Президент був у захваті, він сфотографувався з Іваном і предрік йому велике майбутнє. Мадам Бухенбах була щаслива і теж сфотографувалася з Президентом.

Увечері Іван побачив, як Піня із злобою шмагає свою мавпочку батіжком. Силач відібрав тваринку у карлика, і вона стала жити у нього. Розлючений карлик пішов до мадам Бухенбах і сказав, що Іван украв його мавпу. Мадам йому не повірила і, наказавши не розпускати плітки, прогнала. Після цього карлик ще більше зненавидів Івана.

Після візиту Президента справа проти Івана Сили була закрита, і мадам Бухенбах отримала свої закладні 50 тисяч назад, але приховала це від Івана.. Адже заставою вона прив’язувала Силу до свого цирку, який незабаром мав їхати на гастролі по Європі.

Перед від“їздом Піня і Фікса зустрілися. Карлик був розчарований, дізнавшись, що карної справи проти Івана Сили більше немає, а Фікса обіцяв провести «спецоперацію» в Баварії.

Іван допомагав Мілці збирати речі і побачив фото її батьків. З’ясувалося, що вони були відомими повітряними гімнастами і розбилися під час виступу на очах у Мілки. Тому вона ненавиділа висоту і навіть виступи Ренати з братом ніколи не дивиться.

Під час гастролей Іван виконував новий номер – на нього клали величезну кам’яну брилу і два сміливці били її двома молотами. Зала шаленіла, коли аж на третьому десятку ударів камінь розсипався, а Іван вставав, обтрушував кам’яний порох і переможно піднімав догори руки.

Мадам Бухенбах потрібно було переконати Івана Силу взяти участь у поєдинку з найсильнішою людиною Баварії за високий гонорар. Іван не хотів боротися на сцені, але коли Аделія зачинила двері на ключ й почала спокушати його, він, щоб зупинити приставання мадам, погодився боротися.

«Грандіозний бій двох ведмедів» всі очікували з нетерпінням. Виявляється, не тільки Івана Силу називали ведмедем. а і його противника. Бієр-Мієр ніколи не програвав, він був гордістю Баварії. Квитки у «Цирк Бухенбах» розкупили миттєво.

Іван тренувався, згадуючи науку Брякуса. Він не дуже хвилювався, хоча, попри свою силу, ніколи себе борцем не вважав. Програти німецькому силачеві не було би для нього образливо. Бієр-Мієр був вищим, проте Сила був ширшим у плечах.

Поєдинок почався, німець переважав Івана у всьому, Іван ледве встигав ухилятися від ударів. Нарешті Бієр-Мієр притомився. Натомість Іван вперто чекав свого шансу, зберігаючи силу. І коли світло прожектора потрапило в очі супернику, Сила звалив його на землю. Глядачі в залі спочатку онімілі, а потім піднялися з місць і стримано зааплодували.

Першою вибігла привітати переможця Мілка, а за нею на шиї Івана повис Міха. Івана фотографували, вітали, просили автограф. Так Іван Сила отримав міжнародне визнання.

Агент Фікса засмутився, коли дізнався, що Іван став національним героєм. Він зустрівся з Пінею, і вони домовились вночі облити бензином і підпалити вагончик, у якому разом з Міхою жив Іван. З цієї затії у них нічого не вийшло, бо імпресаріо Пандорський помітив підозрілі тіні, почав слідкувати за ними, а потім піймав і зв’язав карлика. Той звалив всю провину на Фіксу й благав нічого не розповідати мадам Бухенбах. Пандорський погодився виконати прохання Піні, якщо той пообіцяє більше не затівати нічого злого проти Івана.

Перебуваючи в Іспанії, мадам Бухенбах запропонувала Силі взяти участь у кориді. Іван погодився, його тішило, що іспанці вважають його найдужчою людиною Європи. Для кориди обрали найбільшого бика. Костюма тореадора для Івана не знайшли, тому він накинув червоний плащ на голі плечі.

Бик відразу кинувся на Івана й зачепив йому бік. Сила скинув з себе плаща, у якому він плутався, і відкинув шпагу. Стадіон з глядачами завмер – люди не розуміли, як він буде битися з розлюченим биком без зброї. Коли бугай кинувся на Івана вдруге, він схопив його за роги і щосили крутнув праворуч. Бик завалився на бік, а в руках Івана залишилися його роги. З голови тварини потекла кров.

Івану запропонували забрати бика, як здобич, але він сказав, що не звик пожирати суперників.

Цілий вечір він провів з Мілкою на морі, заспокоюючись після найнеприємнішого у своєму житті бою. Він засуджував жорстоке ставлення до тварин.

Цирк об’їхав пів Європи, Іван Сила був його візиткою, дивував усіх своїми номерами. Британці теж захотіли побачити неймовірного силача на своєму спортивному фестивалі.

Найбільший цирк Лондона був наповнений вщерть. На виставі була сама англійська королева. Іван з легкістю виконував свої коронні номери: «Залізне серце», витягування цвяхів з дошки, розбивання кувалдами кам’яної брили на грудях та інші. Насамкінець він зігнув на шиї залізничну рейку. Шокована публіка не шкодувала долонь, а королева запропонувала Силі поборотися з уславленим боксером Джебсоном.

Поєдинок мав відбутися на цирковій арені. Мадам Бухенбах пообіцяла Івану списати 50 тисяч застави, якщо він виграє.

Джебсон був чорношкірим чемпіоном Британії з боксу і кумиром молоді. Англійцям було неприємно, що Івана Силу називали найсильнішою людиною Європи. Тому вони хотіли щоб сільський парубок з Верховини осоромився, адже всі знали – Іван Сила не боксер. Деякі правила боксу йому показав колись доктор Брякус, але Іван лише кілька разів тренувався зі справжніми боксерами.

Почався бій, удари Джебсона сипалися на Іванову голову. Сила ледве встигав прикриватися від них своїми величезними кулаками.Аж ось Джебсон боляче вдарив його в печінку, а потім в брову. Іван розлютився і ударив супротивника у відповідь. Боксер відлетів на кілька метрів і застиг непорушно. Його винесли на ношах з цирку, а на Івана посипалися прокльони.

Суддя попросив Силу зняти рукавиці. Впевнившись, що у його руках нічого не було, визнав переможцем. Англійська королева покинула цирк розчарованою…

Звістка про те, що Джебсон залишився інвалідом і вже ніколи не вийде на ринг, викликала серед його прихильників справжню бурю. Цирк «Бухенбах» поспішно переїхав до Франції, а Іван Сила присягнувся, що більше не буде боротися на арені. Йому було дуже жаль Джебсона, кар’єра якого безславно закінчилась.

Одного дня четверо молодиків заманили Івана у пастку й почали бити залізяками. Вони мстили за Джебсона. Коли Силі прутом проломили голову, Фікса, який слідкував за ним, вирішив втрутитися. Його крики привернули увагу людей, а ті викликали поліцію і швидку.

Мадам Бухенбах благала лікаря Фрасьє врятувати парубка. Хірурги провели складну операцію, перебиту кістку на черепі замінили металевою пластиною. Невдовзі свідомість повернулася до Івана.

Цирк «Бухенбах» оголосив канікули, а палата Івана перетворилася в міні-цирк. Хворого доглядали Мілка з Ренатою, Голий розповідав анекдоти, Пандорський з Фандіго забезпечували охорону, а мавпочка робила йому масаж і зачіску.

Мадам Бухенбах майже не виходила з кабінета лікаря Фрасьє. Між ними розцвітало кохання. Закоханість між Іваном і Мілкою теж вже була всім помітна.

Коли Іван одужав, «Цирк Бухенбах» відправився в Америку. Іван Сила виступав у римському шоломі з пишним пір’ям, аби про всяк випадок убезпечити себе від випадкового удару в травмоване місце.

Одного разу якийсь американець запропонував Івану великі гроші, якщо він залишиться живим після наїзду авто. Іван погодився і заробив 5 тисяч, бо ніяких ушкоджень під час цього «атракціону» не отримав. Після цього випадку цей номер вони повторили і в цирку. Публіка була в захваті.

Гастролі Америкою тривали з величезним успіхом. Якось під час виступу карлика, коли Беня почала його скубти за волосся, з зали глядачів на арену вибігла маленька пані і почала захищати Піню від мавпочки. Глядачі та артисти мало не плакали від реготу. Після закінчення вистави карлиха Кроні схопила Піню і повезла знайомити з батьком-ковбоєм. Татусь Біллі сказав, що його дочка народилася дуже маленькою, їй важко знайти чоловіка, тому він пропонує Піні одружитися з Кроні. Карлик погодився.

Великі гастролі Америкою закінчувалися. Іванові майже щоночі снилися мамині галушки та вареники з сиром. Він запропонував Мілці руку і серце.

Пан Тосіко Хамацурі запросив Івана на вечерю в ресторан «Самурай» і запропонував йому бій за звання найсильнішої людини світу з японцем Пацаку Макурі, якого називали «Чорною горою». Японські корпорації мали заплатити 150 тисяч переможцю і 50 тисяч переможеному. Іван погодився.

Мадам Бухенбах лютувала, що він прийняв пропозицію японця без неї, але заспокоїлася, коли Іван пообіцяв їй третину від виграшу.

Поєдинок за звання найдужчої людини світу викликав неймовірний ажіотаж. У розкішний спортивний палац набилася велика купа кореспондентів. У Японії ніхто не сумнівався, що Пацака Макурі виграє бій і буде чемпіоном. «Чорна гора» був у півтора рази більшим за Івана. За японськими правилами у поєдинку перемагав той, хто виштовхає суперника за окреслене коло.

Іван не хвилювався, адже він нічого не втрачав: або отримає сто п’ятдесят тисяч, або п’ятдесят. На відміну від Пацаки Макурі, слава його не цікавила.

Бій тривав довго, борці вже втомилися. Коли японець у черговий раз спробував виштовхнути Івана, вклавши у поштовх всі свої сили, Іван встиг ухилитися і Макурі за інерцією вилетів за коло.

«Чорну гору» довго не могли підняти на ноги. Іван роздавав автографи, приймав вітання, а поглядом шукав Мілку. Вона стояла біля дверей і плакала.

Цирк «Бухенбах» відпливав в Європу не в повному складі. Піня вирішив одружитися з Крокі і залишився в Америці.

Подорож тривала кілька днів, і в один із вечорів мадам Бухенбах зібрала циркачів у своїй каюті. Іван з Мілкою оголосили, що одружуються і йдуть з цирку. Жити вони планують у горах, бо Іван скучив за маминими галушками…

Мадам Бухенбах сказала, що її цирк припиняє існування на вершині своєї слави і що вона вийде заміж за лікаря Фрасье, який з нетерпінням чекає її у Франції. Свій автомобіль вона дарує Івану і Мілці, а інше циркове майно передає Фандіго і Ренаті, щоб вони могли продовжувати свої виступи.

Підготувала Тетяна Дудіна. Копіювання заборонено.

Олександр Гаврош — Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу (аналіз, паспорт твору)

Автор. Олександр Гаврош (нар. 1971 р.) – сучасний український письменник і журналіст.

Тема. Зображення життя і пригод звичайного верховинця Івана, який завдяки незвичайній фізичній силі став найсильнішою людиною світу.

Ідея. Утвердження думки про те, що успіху треба досягати, залишаючись собою, не втрачаючи своїх принципів, не піддаючись спокусам; оспівування величі, духовної і фізичної сили українців, їхньої самоповаги і любові до інших.

Проблеми. Добро і зло; дружба; любов; чесність і підступність; справедливість; сенс людського життя; життєвий вибір.

Композиція і сюжет твору

Твір складається з пісеньки веселого цирку, передмови, двох частин, які містять 42 розділи, та останнього розділу, “… в якому нічого не залишається, як попрощатися”. “Неймовірні пригоди Івана Сили” – особливий вид пригодницької повісті, адже це повість, написана на основі реальних подій.

Головний герой книги – верховинець Іван. Його прототипом став українець Іван Фірцак (1899-1970) із Закарпаття. За неймовірну силу Фірцак отримав прізвисько “Кротон”, був чемпіоном Чехословаччини з важкої атлетики та боротьби, вісімнадцять років був артистом чехословацького цирку. Іван Фірцак виграв чимало поєдинків з відомими борцями світу. З рук королеви Англії Іван Фірцак отримав шолом і пояс, оздоблені золотом та діамантами. Американська преса називала його найсильнішою людиною XX століття. У народі його прозивали Іваном Силою.

  • Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу (повний текст) ▲ читається більше, ніж за 2 години
  • Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу (характеристика та аналіз героїв твору)
  • Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу (скорочено)
  • Чи не здалося вам, що Іван Сила був слабохарактерним? Аргументуйте свою думку.(та інші запитання)
  • Біографія Олександра Гавроша

Повість починається з приїзду Івана до столиці. Хлопець знаходить роботу вантажника на вокзалі, а потім випадково йому доводиться демонструвати силу на вуличному атракціоні. Іван перемагає Велета, отримує повний капелюх грошей і знайомиться з елегантним паном – доктором Брякусом, який пропонує свої послуги тренера. Брякус живе спортом і бачить в Іванові великий потенціал. Доктор влаштовує хлопця у пристойний гуртожиток, розвиває не лише м’язи, а й розум Івана. Та у тренера є свої вороги, і після перемоги Івана на Чемпіонаті республіки Брякус гине у автокатастрофі, бо його авто пошкодили. Івана звинувачують в смерті доктора і забирають до в’язниці. Міха Голий, друг Івана, підкидає сенсацію журналістам, і всі дізнаються, що чемпіон Республіки сидить у в’язниці. Поліції це не подобається, бо є докази, що Іван ні в чому не винен, та хлопця вирішують залишити у в’язниці, поки хтось не внесе солідну заставу. Така людина знаходиться – це Аделія Бухенбах, власниця цирку, яка шукає нові номери для більшого прибутку. Відтепер Іван повинен боротися з глядачами на гроші. Хлопець погоджується, але в нього виникає ідея виносити артистів цирку на манеж на собі. Мадам Бухенбах і циркачам ідея подобається. Згодом Іван вигадає ще багато цікавих номерів, у яких продемонструє свою силу. Цирк подорожує Європою. Через наполягання мадам Бухенбах Іванові доводиться боротися з найсильнішим німцем Бієр-Мієром, в Іспанії він бере участь у кориді, а в Англії перемагає уславленого боксера Джебсона. У Франції прихильники Джебсона жорстоко карають Івана. Через травми голови Іван переживає складну операцію. Згодом цирк відправляється в США. Там Іван Сила вперше показує небезпечний номер, під час якого автомобіль, набитий усіма циркачами, переїжджає силача. У цій країні Іванові доводиться боротися з Пацоку Мацурі, якого в Японії кличуть Чорною Горою. Так Іван отримує звання “Найсильніша людина світу”. На піку своєї слави Іван вирішує одружитися з коханою Мілкою, а мадам Бухенбах оголошує, що цирк припиняє своє існування.

Експозиція. Приїзд Івана до столиці. Знайомство з Міхою Голим. Іван влаштовується вантажником на вокзалі.

Зав’язка. Іван виграє у бою з Велетом і отримує візитку від доктора Брякуса.

Розвиток дії. Іван починає тренування. Таємна поліція наказує агенту Фіксі слідкувати за вокзалом і Брякусом. Іван підносить 160 кілограмів і встановлює новий рекорд Республіки. На чемпіонаті республіки Іван перемагає Магдебуру, який пошкоджує авто Брякуса, тренер гине в автокатастрофі. Івана звинувачують у загибелі тренера і садять у в’язницю. Хлопця викупляє мадам Бухенбах. В Івана починається нове життя у цирку. Поєдинок з Бієр-Мієром, участь у кориді, бій з Джебсоном. Іванові мстяться прихильники Джебсона.

Кульмінація. В Америці Іван Сила виборює звання найсильнішої людини світу.

Розв’язка. Цирк Бухенбах розпадається, Іван вирішує одружитися з Мілкою і повернутися додому.