Приватизація житла: що для цього потрібно

Кожен громадянин України, який проживає у квартирі, будинку чи кімнаті гуртожитку, що належать державному житловому фонду, має право не лише орендувати, але і приватизувати це житло. Передання майна в приватну власність регулює Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду». Докладніше про те, що таке приватизація, — розповідаємо в цьому матеріалі.

Хто може стати власником приватизованої квартири

Приватизація в Україні дозволяється за умов, якщо це державне житло, а в його мешканців є ордер, який надає право ним користуватись. Відповідно до ст. 58 Житлового кодексу України отримати ордер можна лише на вільне житлове приміщення. У цьому документі зазначається, що людина є наймачем квартири, тобто має підставу для проживання та приватизації.

Інші люди, які також живуть у квартирі та прописані в ній, вважаються сім’єю наймача й теж можуть брати участь у приватизації. Водночас люди, які лише тимчасово проживають у помешканні без відповідних документів, не мають права на приватизацію, навіть якщо вони є родичами наймача.

За яких умов відбувається приватизація

Якщо квартира приватизована, хто власник визначається договором, де кожен мешканець отримує рівну частину від загальної площі. Щоб оформити житло на одну людину, інші мають відмовитися від своєї частини.

Діти, що зареєстровані в помешканні, також є учасниками приватизації. Виключити неповнолітню особу з процесу приватизації досить складно, оскільки для цього потрібен дозвіл від органів опіки та піклування. Виходячи з інтересів дитини, наглядові структури такий дозвіл дають рідко.

Процедура приватизації безплатна за дотримання санітарних норм. Для цього на одну особу має припадати 21 м², на сім’ю додатково надається 10 м². Тобто, сім’я з двох осіб може безоплатно приватизувати квартиру площею 52 м².

Якщо загальна площа житла перевищує санітарну норму, тоді за додаткові м² доведеться доплатити. У випадку, коли площа квартири менша за ту, яку можуть отримати мешканці, їм видаються житлові чеки (приватизаційні папери житлового фонду).

Що можна робити з приватизованою квартирою

Власники приватизованого житла мають право розпоряджатися ним на власний розсуд.Таке майно можна:

• продати;
• подарувати;
• заповісти;
• обміняти;
• здати в оренду;
• закласти;
• укласти будь-які інші угоди, що не заборонені законом.

Оренда, дарування чи продаж квартир, які було приватизовані, регулюються цивільним законодавством України.

Як ділиться приватизована квартира під час розлучення

На відміну від решти майна, поділ приватизованої квартири під час розлучення відбувається згідно із законом «Про приватизацію державного житлового фонду». Процес відбувається залежно від того, коли та за яких умов було приватизовано помешкання.

Якщо чоловік та жінка приватизували житло разом під час шлюбу, тоді кожен із них має рівні права. В однокімнатній квартирі, зазвичай, суд закріплює за кожним певну частину кімнати, проте саме житло залишається спільним. У багатокімнатних квартирах за кожним закріплюються окремі кімнати, а приміщення загального користування (наприклад, кухня, санвузол, коридор) залишаються в спільній власності.

Якщо ж квартира була приватизована лише кимось одним із подружжя, тоді, згідно із пунктом 4 частини 1 статті 57 Сімейного кодексу України, майно є його особистою власністю. Те саме, відповідно до статті 57, стосується приватизованого майна, що було набуте чоловіком чи дружиною до шлюбу.

Натомість якщо квартира не приватизована, хто власник — немає значення, оскільки вона є муніципальною власністю. Тобто, таке житло під час розлучення поділити не вдасться.

Як успадкувати приватизовану квартиру

Приватизована квартира є власністю людини, тому може бути частиною її спадщини. Порядок успадкування приватизованого майна залежить від декількох обставин і може проходити у такий спосіб:

• За заповітом — майно переходить тому, хто вказаний у документі. Винятками є неповнолітні особи та непрацездатні вдова чи вдівець.
• За законом — за відсутності заповіту, спадкоємцями вважаються родичі найближчої черги. До першої черги належать діти, батьки та подружжя, до другої — рідні брати, сестри, дідусі та бабусі, далі йдуть дядьки, тітки та інші родичі (за умови, що вони проживали з власником квартири понад п’ять років до його смерті).

Якщо людина володіє лише частиною від загальної площі приватизованої квартири, то в спадок передається саме ця частина. Вона не може бути змінена, а решта майна залишається за іншими власниками.

Натомість спадкування неприватизованої квартири можливе лише за наявності належно оформленої та поданої заяви наймача щодо приватизації. Не приватизована квартира вважається власністю державного житлового фонду. Для того, щоб її успадкувати, має бути розпочатий процес визнання права власності на неприватизовану квартиру, тобто, приватизації.

Які переваги та недоліки приватизації

Приватизована квартира — це хороше рішення, проте, щоб зважитися на нього, потрібно врахувати всі переваги та недоліки. Переваги приватизації полягають у:

• Можливості вільно розпоряджатися житлом — за бажанням його можна продати, здати в оренду, перепланувати тощо.
• Відсутності ризиків втратити майно — виселення власника з приватизованої квартири за законом заборонено, навіть якщо є заборгованість за комунальні послуги.
• Збереженні прав на квартиру — приватизована площа назавжди закріплюється за власником, не зважаючи на те, чи проживає він у квартирі. Те саме стосується і передачі майна в спадок.

Однак варто пам’ятати, що в приватизації є і певні недоліки. Серед них можна виділити необхідність сплачувати податок на нерухомість та комунальні платежі, відсутність субсидій та проведення ремонту житла лише за власні кошти.

Підіб’ємо підсумки

Приватизувати квартиру може кожен громадянин України. Головним документом, який потрібно мати для оформлення приватизації, є ордер на користування житлом. Цей процес відбувається безплатно та залежить від кількості мешканців, які прописані у квартирі, а також розмірів помешкання. Частина житлової площі закріплюється за кожним, хто прописаний у квартирі, після чого її можна передати в спадок, продати, подарувати тощо.

Особливості володіння приватизованими та неприватизованим житлом наведені в таблиці нижче.

Приватизація — це досить вигідне рішення для тих, хто проживає у квартирі, яка належить державному житловому фонду. Приватизованим помешканням можна вільно розпоряджатись, роблячи це лише на власний розсуд.

Приватизація житла: порядок та особливості

Слід зазначити, що хоч приватизація і тягне за собою чимало позитивних наслідків, але крім плюсів у неї є і певні мінуси, викликані наявністю додаткової відповідальності на нового власника.

Які ж існують переваги і недоліки у приватизації?

До переваг належать такі чинники:

Приватизована квартира дає можливість легально здійснювати операції з нерухомістю. Таку нерухомість можна не тільки продати, але і легально здати в оренду, оформивши відповідний договір. Користувачі квартир за договором соціального найму позбавлені такої можливості. Виселити власника з житла за законом практично неможливо, навіть у випадку серйозного посадового боргу за комунальні платежі. Приватизовану квартиру можна також закласти, обміняти, подарувати і т.д.

На відміну від державного житла (конфігурацію якого під власні бажання дуже важко поміняти практично), в приватизованому житлі можна здійснити перепланування, встановити інші інженерні комунікації. Головне, щоб все це проводилося в рамках будівельних норм і законів.

• Збереження прав незалежно від термінів відсутності власника;

Незважаючи на те, який період часу і з якої причини Ви не проживаєте в своїй квартирі, права на неї все одно залишаються за Вами. Те ж саме стосується і випадків при наявності заборгованості за комунальні послуги.

До недоліків відносяться такі чинники:

Якщо мова йде про будинок, то його утримання, а також утримання прибудинкової території покладається на власників нерухомості. Для того, щоб заощадити кошти, можна частину робіт виконувати власними зусиллями. Також додається податок на нерухомість.

За стан приватизованої квартири відповідає сам власник, тому покращувати свої житлові умови він також зобов’язаний самостійно.

Що стосується категорій громадян, які мають право на приватизацію, то такими є:

• громадяни України, які постійно проживають в квартирах (будинках) державного житлового фонду або перебували на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до введення в дію Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду»;
• громадяни України, які на законних підставах проживають у житлових приміщеннях гуртожитків з використанням житлових чеків;
• кожен громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз.

При цьому існує два способи приватизувати житло:

1) Безкоштовна передача громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 кв. м. загальної площі на наймача і кожного члена його сім’ї та додатково 10 кв. м. на сім’ю.

2) Продаж надлишків загальної площі квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках громадянам України, які проживають в них або перебувають в черзі потребуючих поліпшення житлових умов.

Разом з тим слід додати, що право кожного громадянина України на приватизацію займаного ним житла безкоштовно в рамках номінальної вартості житлового чека або з частковою доплатою один раз необхідно розуміти так, що право громадян України на безоплатну приватизацію державного житлового фонду вважається реалізованим один раз, якщо, зокрема, громадянин України повністю використав житловий чек для приватизації житла.

Яким чином оформити приватизацію і що для цього потрібно?

Приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами (які створені місцевою державною адміністрацією), органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд.

Документи, які потрібні для приватизації:

• заява на приватизацію;
• копія документа, що посвідчує особу, а також всіх членів його сім’ї, які проживають разом з ним;
• технічний паспорт на об’єкт приватизації (квартиру, будинок, житлове приміщення в гуртожитку);
• копія ордера про надання житлової площі (копія договору найму в гуртожитку);
• документ, що підтверджує невикористання житлових чеків для приватизації державного житлового фонду (довідка з попередніх місць проживання (після 1992 року) з приводу невикористання права на приватизацію державного житлового фонду;
• копії документів, виданих органами державної реєстрації актів цивільного стану або судом, які підтверджують родинні стосунки між членами сім’ї;
• довідка про реєстрацію місця проживання громадянина, котрий подає заяву, і всіх членів його сім’ї, зареєстрованих в квартирі, будинку, житловому приміщенні, кімнаті в комунальній квартирі;
• копія документа, який підтверджує право на пільгу,
• заяву-згоду тимчасово відсутніх членів сім’ї наймача на приватизацію квартири (будинку), житлового приміщення в гуртожитку, кімнати у комунальній квартирі.

Громадяни, які проживають в кімнаті гуртожитку, крім вищезазначених документів, до заяви також додають:

• виписку із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про наявність у володінні житла;
• копію договору найму житлового приміщення і / або копію договору оренди житла;
• форму первинної облікової документації № 028 / о «Консультаційний висновок спеціаліста» з відміткою про відсутність захворювання на туберкульоз;
• заяву про відсутність іншого власного помешкання на території України для всіх мешканців, що беруть участь у процесі приватизації.

За малолітніх і неповнолітніх члени сім’ї наймача рішення про приватизацію житла приймають батьки (усиновлювачі) або опікуни. Згода на участь в приватизації дітей батьки (усиновлювачі) або опікуни свідчать своїми підписами в заяві біля прізвища дитини.

Прийняті документи реєструються органом приватизації в окремому журналі.

Кому може бути відмовлено в приватизації?

Згідно із законодавством органи приватизації, органи місцевого самоврядування не мають права відмовити мешканцям квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках у приватизації займаного ними житла, крім випадків, передбачених законом. Перелік таких випадків чітко визначено в законодавстві і він є вичерпним. До них відносяться відсутність у особи права на приватизацію і заборона приватизувати конкретне приміщення.

Так в приватизації може бути відмовлено, зокрема, громадянам, які:

• повністю використали житлові чеки;
• які проживають у приміщенні, яке має статус службового;
• проживають в гуртожитках менше 5 років, без правових підстав;
• проживають в гуртожитках, призначених для тимчасового проживання у зв’язку з навчанням, перенавчанням чи підвищенням кваліфікації у навчальних закладах та у зв’язку з роботою (службою) за контрактом;
• проживають у спеціальних гуртожитках, призначених для тимчасового проживання осіб, які відбували покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі і потребують поліпшення житлових умов або жила площа яких тимчасово заселена, або не мають можливості повернути колишнє житлове приміщення;
• потребують медичної допомоги у зв’язку із захворюванням на туберкульоз;
• які проживають в гуртожитках, що мають статус соціальних на день набрання Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Якщо стоїть питання про те, чи можна оскаржити відмову, то суперечки про приватизацію квартири (будинку), житлового приміщення в гуртожитку вирішуються в порядку цивільного провадження.