Сіяти конюшину у вересні чи можна
Зміст:
Коли сіяти конюшина восени або навесні і від чого це залежить?
Конюшина – універсальна рослина, що використовується як почвопокровная або кормова культура, що він є прекрасним медоносом, а також сидератом для збагачення грунту.
До того ж, агротехніка вирощування культури гранично проста, потрібно лише визначитися: найкраще сіяти конюшина восени або навесні, щоб використовувати його багатофункціональність повною мірою.
Можливості конюшини і області його застосування
Конюшина можна віднести до числа кращих медоносів, завдяки багатому хімічному складу квіткових головок продукт володіє чудовими лікувальними властивостями. Його мед має тонкий аромат і ніжний смак, при кристалізації утворюється дуже щільна біла маса, тривалий час зберігає цілющі властивості. У якості джерела для збору пилку конюшина найкраще сіяти навесні, щоб бджоли вже в цьому сезоні встигли зібрати нектар.
Для використання конюшини в якості альтернативи газонної культурі, не вимагає особливого догляду і росте на одному місці до 8-10 років, насіння також краще сіяти навесні:
- будучи витривалим невибагливою рослиною, конюшина виростає при несприятливих умовах (тривала весна, поворотні заморозки);
- маючи повзучі стебла, рослина швидко вкриє землю яскравим зеленим килимом;
- зацветая, посадка буде залучати комах для запилення не тільки себе самої, але і культур, що ростуть поряд;
- періодично скошують газон, можна заготовити цінне сіно для тварин на домашньому обійсті.
Як газонна культура конюшина абсолютно невибагливий, його досить періодично поливати і підстригати, щоб у вологому середовищі не розлучалися шкідники (слимаки, наприклад). Перші кілька років підсівати й удобрювати газон не потрібно. Істотний недолік такої галявини – конюшина не стійкий до витоптування, для збереження естетичного вигляду газону за нього потрібно прокласти доріжки.
Коли сіяти конюшина як сидерата?
Для цих цілей можна сіяти конюшина восени або навесні, час посіву буде залежати від обраного сорту: красноцветущему конюшині на початку вегетації більше підходять низькі температури, він сіється рано навесні.
Фіксуючи велику кількість азоту в ґрунті, розпушуючи і структуруючи грунт, залучаючи безліч мікроорганізмів, заглушаючи зростання багаторічних бур’янів, конюшина є прекрасним сидератом. Важлива перевага конюшини перед іншими сидератами – він переводить фосфорні сполуки у легкодоступну для рослин форму.
Його з успіхом висівають під плодовими деревами або на інших затінених ділянках як тіньовитривала рослина, що не вимагає частої перекопування (при перекопуванні зростання сидерата пригнічується). Сланкі корені, що залягають на глибину до 50 см, відмінно зміцнюють грунт від вимивання, тому конюшина часто сіють на схилах ділянок.
Знаючи деякі особливості рослини, легше визначитися, коли сіяти конюшина восени або навесні – з найбільшою користю для грунту. Щоб віддача від нього була більш повна, конюшині потрібно рости хоча б 4 місяці, тому весняне садіння не застосовується на ділянках під ранні овочі. Пізньої весни конюшину сіють на тих грядках, які не будуть займатися під посадку до кінця літа. Ділянки землі одночасно будуть захищені від ерозії і наситять живильний ґрунтовий шар азотом, якщо скошені пагони залишати прямо на грядках для перегнивання за 2-3 тижні до посадки основної культури.
Якщо необхідно ділянку удобрити під ранні культури, конюшина висаджують ранньою осінню і дають йому піти в зиму нескошенным.
Вирішивши використовувати конюшина як сидерат на своїй ділянці, городник повинен взяти до уваги, що це – багаторічна рослина, його найвища врожайність і найбільша віддача азоту спостерігається на другому році зростання. Період для скошування – перед цвітінням, тоді в зеленій масі рослин максимально концентруються мінеральні речовини.
Як правильно сіяти конюшина?
Особливої підготовки ділянки немає потреби, конюшина може пристосовуватися до будь-яких грунтів, основна робота, що проводиться перед посадкою:
Вже через кілька днів почнуть з’являтися перші сходи, поливати їх треба часто, але помірно, застою води молодий конюшина не переносить.
Самий високоврожайний конюшина, дає кілька врожаїв соковитої зеленої маси – у якого червоний квітка, у конюшини з білою квіткою вихід зеленої маси мінімальний, але у нього не настільки агресивна коренева система, його розростання легше контролювати.
Приклад весняної посадки конюшини на ВІДЕО
Огородник розповідає, як і коли правильно садити конюшина навесні:
Культура конюшина лучна (особливості вирощування та зберігання)
Конюшина — давня культура, в Україні й Росії відома з середини XVIII ст. В наш час основні райони вирощування конюшини — Україна, Центральна Нечорноземна зона Росії, Білорусь, країни Балтії.
Вирощують конюшину також на Уралі, в Західному Сибіру, Приморському краї та інших районах.
Конюшина – цінна кормова культура, що дозволяє збалансувати вуглеводисті корми за вмістом протеїну.
На 1 кормову одиницю має у 1,5 рази більше перетравного протеїну, ніж його потрібно за зоотехнічними нормами. Містить майже всі амінокислоти; в т.ч. найважливіші – лізин, метіонін, триптофан. У фазі бутонізації конюшина лучна містить 20,5% протеїну, на початку цвітіння – 18%, а в фазі повного цвітіння – 17,4%. В 1ц зеленої маси міститься 21 кормова одиниця, в 1ц сіна – 53 к.о. Урожайність зеленої маси за два укоси в середньому становить 300-500 ц/га, сіна – 50-100 ц/га. Велике агротехнічне значення конюшини. Вона збагачує ґрунт органічною речовиною, азотом, фосфором, калієм. Поліпшуючи агрофізичні, агрохімічні й біологічні властивості ґрунту, конюшина є кращим попередником для всіх небобових культур.
Вирощування конюшини на схилах захищає ґрунт від ерозії. Використання азоту з повітря і можливість знижувати внесення мінеральних добрив дозволяє вирішувати екологічні проблеми.
Кращі попередники озимі і ярі зернові, просапні культури.
Фосфорні і калійні добрива (Р60-80К60-90) вносять під оранку. Вони використовуються покривною культурою і рослинами конюшини. Норма азотних добрив під ячмінь не повинна перевищувати N30-60, щоб не допустити вилягання посівів. На другий рік вегетації немає потреби вносити азотні добрива. Восени чи навесні посіви конюшини підживлюють фосфорними і калійними (Р30-60К30-60) добривами.
Основний обробіток ґрунту полягає в лущенні стерні, зяблевій оранці на глибину 27-30см. Весняним обробітком добре розпушують і вирівнюють ґрунт за допомогою комбінованих знарядь РВК-3,6, ЛК-4, Європак чи ін.
Конюшину сіють рано навесні під покрив переважно ранніх ярих культур – ячменю, однорічних трав зернотрав’яними сівалками СЗТ-3,6. При весняній безпокривній сівбі зацвітає і формує насіння у рік сівби. В умовах України літні посіви конюшини ростуть гірше, поступаються весняним строкам сівби. Повертатись на це ж поле з конюшиною можна не раніше як через 4-6 років. Перед сівбою насіння обробляють ризоторфіном і мікродобривами (бор, молібден) та протруюють фундазолом. Глибина загортання насіння на важких запливаючих ґрунтах 1,0-1,5см, на структурних незапливаючих 1,5-2,0 см, на легких ґрунтах – не глибше 3см. Поле після сівби обов’язково коткують, якщо цьому не перешкоджають дощі. Норма висіву 8-10млн/га, що становить 15-20кг/га насіння. На якісно підготовлених до сівби полях оптимальна норма висіву – 14-16 кг/га.
Для знищення бур’янів у покривній культурі (ячмінь) і підсіяній конюшині можна використовувати наступні гербіциди: агрітокс, базагран, 2М-4Х, дікопур МЦПА, луварам – після появи 1-2-го трійчастого листка. На другий рік вегетації конюшина сама здатна перемогти бур’яни внаслідок швидкого відростання навесні і скошування першого укосу у кінці фази бутонізації, коли бур’яни ще зелені. З шкідниками – довгоносики, попелиці, клопи, совки, вогнівки, лучний метелик, товстоніжки – на насіннєвих посівах борються за допомогою інсектицидів: діазинон, золон.
Збирають зелену масу в кінці фази бутонізації на низькому зрізі. При цьому з другого укосу можна зібрати найвищий врожай насіння. Перед збиранням насіння конюшини при побурінні 75-80% голівок проводять десикацію реглоном супер 3,0-4,0 л/га. Обмолочують прямим комбайнуванням через 5-7 днів після десикації.
конюшина лучна – сорти
При наведенні на скорочення, воно розшифровується
Назва сорту | Організації | Рік | Напрям | Група стигл. | Реком. зона | Продуктив. | Урож. | Якість | Холодостійк. | Стійк. полягання | Стійк. посухи | Стійк. хвороб |
---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
Агрос 12 | З : 429 ВППС : 1809 ? 429 – Чернігівський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (UA) 1809 – Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (UA) | 1993 | корм | сс | Л , П , С | сбіл | ||||||
Акцент | З , ВППС , ВП : 1990 ? 1990 – Носівська селекційно-дослідна станція Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (UA) | 2021 | корм | Л , П | сбіл | 7 | 8 | 8 | ||||
Анітра | З : 305 ВППС : 1669 ? 305 – Інститут кормів Української академії аграрних наук (UA) 1669 – Інститут кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України (UA) | 1999 | ск | ср | Л , П | висока | 11-12 тон/га | сбіл | висока | |||
АРІМАЦІ | З , ВППС : 2669 ? 2669 – УАБ Дотнува Балтік (LT) | 2022 | корм | Л , П | ||||||||
Атлантіс | З , ВППС , ВП : 912 ? 912 – Норддойче Пфланценцухт Ганс-Георг Лембке КГ (DE) | 2010 | корм | сс | П | сбіл | ||||||
Атлас | З : 429 ВППС : 1809 ? 429 – Чернігівський інститут агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (UA) 1809 – Інститут сільськогосподарської мікробіології та агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (UA) | 1983 | корм | сс | Л , П | сбіл | ||||||
Білоцерківська 3306 | З : 335 ? 335 – Білоцерківська дослідно-селекційна станція ім. O.K. Коломієць Інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук (UA) | 1951 | сс | Л | ||||||||
Божена | З : 430 ВППС , ВП : 1990 ? 430 – Носівська селекційна дослідна станція Чернігівського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (UA) 1990 – Носівська селекційно-дослідна станція Миронівського інституту пшениці імені В.М. Ремесла Національної академії аграрних наук України (UA) | 2015 | корм | сс | П | Л : 52.5 ц/га П : 76.4 ц/га | вбіл | 7.4-8.3 | 7.9-8.0 | |||
Гармонія | З , ВППС , ВП : 912 ? 912 – Норддойче Пфланценцухт Ганс-Георг Лембке КГ (DE) | 2015 | корм | сс | П | Л : 52.6 ц/га П : 79.9 ц/га | вбіл | 7.5-8.3 | 7.9-8.2 | |||
ГЛОБАЛ | З , ВППС : 971 ? 971 – Фельдзаатен Фройденбергер ГмбХ унд Ко.КГ (DE) | 2023 | 4 | |||||||||
Глорія місцева поліпшена | З : 395 ? 395 – Подільська дослідна станція Тернопільського інституту агропромислового виробництва Української академії аграрних наук (UA) | 1964 | корм | сс | Л | сбіл | ||||||
ДІПЛО | З , ВППС : 924 ? 924 – Маїсадур Семанс (FR) | 2018 | корм | сс | Л , П | Л : 81 ц/га П : 81.7 ц/га | 7-8 | 7-8 | ||||
Дарунок | З , П : 345 ? 345 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Української академії аграрних наук” (UA) | 1991 | корм | рс | Л , П | сбіл | ||||||
Каллісто | З , ВППС : 2222 ? 2222 – ДЛФ СІДС А/С (DK) | 2021 | корм | Л , П | сбіл | 7-8 | 8 | 8 | ||||
Кварта | З , ВППС : 971 ? 971 – Фельдзаатен Фройденбергер ГмбХ унд Ко.КГ (DE) | 2000 | корм | сп | Л , П | сбіл | ||||||
Красуня | З , ВППС , П : 334 ? 334 – Інститут цукрових буряків Української академії аграрних наук (UA) | 2006 | ск | рс | Л , П | вбіл | ||||||
Кумач | З , П : 345 ? 345 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Української академії аграрних наук” (UA) | 1989 | корм | рс | Л , П | сбіл | ||||||
ЛЕСТРІС | З , ВППС : 924 ? 924 – Маїсадур Семанс (FR) | 2017 | корм , корм | сс | Л , П | 72.5-77.8 ц/га Л : 72.5 ц/га П : 77.8 ц/га | 8.7 | 8.1-8.4 | 7.6-8.4 | |||
Либідь | З , ВППС , ВП : 1626 ? 1626 – Національний науковий центр “Інститут землеробства Національної академії аграрних наук України” (UA) | 2016 | корм | сс | Л | С : 69.6 ц/га Л : 69.6 ц/га П : 69.5 ц/га | сбіл | 6.8-8.3 | 7.8-8.0 | |||
Мільвус | З , ВППС , П : 807 ? 807 – Дойче Заатфеределунг АГ (DE) | 2002 | корм | рс | Л , П | сбіл | висока | висока |