Які бронхіти є

0 Comments

Зміст:

Бронхіт: етіологія, основні клінічні симптоми, лікування та профілактика

Бронхіт — це запальне захворювання бронхів, переважно великих та середніх, різної етіології.

Гострий бронхіт

Гострий бронхіт — це захворювання, для якого характерною є наявність короткочасного та обмеженого запального процесу у великих та середніх бронхах без рентгенологічних ознак пневмонії (запалення легень).

Для гострого бронхіту характерною є наявність непродуктивного (без відходження мокротиння) або продуктивного (з відходженням мокротиння) кашлю тривалістю до 3 тиж. Якщо кашель зберігається протягом 3 та більше тижнів, з великою ймовірністю можна стверджувати, що у пацієнта розвинулося інше, ніж гострий бронхіт, захворювання.

Причини гострого бронхіту

Вважається, що близько 90% усіх епізодів гострого бронхіту викликає ціла низка вірусів, та близько 10% випадків — бактеріальні патогени, в основному мікоплазми, зокрема Mycoplasma pneumoniae, хламідії, зокрема Chlamydia pneumonia, та збудники кашлюку — Bordetella pertussis.

Сучасні методи молекулярної діагностики дозволяють виділити значну кількість видів вірусів, що викликають гострий бронхіт, особливо у разі повторного зараження дорослих вірусами, що переважно спостерігаються у дітей, наприклад, респіраторним синцитіальним вірусом, вірусами парагрипу, метапневмовірусом людини.

Віруси грипу А та В найчастіше викликають періодичні спалахи гострого бронхіту, як у дорослих, так і у дітей, оскільки мають високу контагіозність (здатність до зараження).

Незважаючи на те що основним симптомом риновірусної та коронавірусної інфекцій є закладеність носа, ці віруси досить часто стають причиною гострого бронхіту.

Аденовіруси типів 4, 7 та 14, ентеровіруси, зокрема вірус Коксакі, а також вірус кору, особливо у дітей, вірус простого герпесу людини можуть стати причиною гострого бронхіту (Walsh Е.Е., 2020).

Хронічний бронхіт

Хронічний бронхіт — це хронічне запальне захворювання бронхів з постійним кашлем та відходженням мокротиння, що спостерігається не менше 3 міс на рік протягом 2 та більше років. При цьому зазначені симптоми не пов’язані з іншими захворюваннями бронхопульмональної системи, верхніх дихальних шляхів, інших органів та систем (Окороков А.Н., 2001)

Причини хронічного бронхіту

На відміну від гострого хронічний бронхіт виникає у результаті постійної або періодичної інгаляції різних іритантів (подразників) трахеобронхіального дерева.

Найбільш поширеними іритантами є: дим цигарок, атмосферне повітря, забруднене різними шкідливими речовинами, наприклад діоксидами азоту та сірки; різні леткі хімічні сполуки, спори грибів та інші шкідливі чинники довкілля.

Хронічний бронхіт розвивається поступово, з часом іританти викликають параліч миготливого епітелію слизової оболонки трахеобронхіального дерева, що забезпечує захист бронхів від бактерій, іритантів та впливу інших шкідливих факторів навколишнього середовища завдяки постійному видаленню слизу з дихальних шляхів та трахеобронхіального дерева. Слиз продукують келихоподібні клітини, що розташовані також у слизовій оболонці бронхів.

Унаслідок тривалого впливу іритантів спостерігаються руйнування миготливого епітелію та підвищена секреція слизу келихоподібними клітинами. Оскільки слиз не виводиться з трахеобронхіального дерева унаслідок руйнування миготливого епітелію, відбувається його накопичення усередині бронхів, що зумовлює розмноження хвороботворної бактеріальної мікрофлори та підтримання запального процесу у них.

Основні симптоми бронхіту

Симптоми гострого бронхіту у дітей та дорослих. У більшості дітей та дорослих гострий бронхіт починається з ознак, що є характерними для звичайної застуди: загального нездужання, закладеності носа, риніту та ринореї (виділення носового слизу), болю у горлі та підвищення температури тіла до 38 °С. Зазначені симптоми є характерними для вірусних інфекцій — основної причини гострих респіраторних захворювань.

До зазначених ознак у подальшому приєднується кашель — провідний симптом гострого бронхіту.

У разі легкого перебігу захворювання триває близько 7–10 діб, при середньотяжкому та тяжкому перебігу — кашель може спостерігатися до 3 та більше тижнів.

Також при гострому бронхіті часто у пацієнтів спостерігається задишка.

Тяжкість перебігу захворювання та переважання тих чи інших симптомів гострого бронхіту може змінюватися залежно від конкретного збудника. Лихоманка частіше спостерігається при інфекціях, викликаних вірусами грипу та аденовірусами, ніж тих, що зумовлені риновірусом або риносинцитіальним вірусом, як у дітей, тай і у дорослих.

У осіб, інфікованих риносинцитіальним вірусом або вірусом простого герпесу, частіше спостерігається захриплість голосу, ніж у пацієнтів, які заразилися вірусами грипу.

Вік хворого, наявність або відсутність супутніх захворювань, імунітет та фактори навколишнього середовища, наприклад пасивне куріння, можуть впливати на клінічну картину та тяжкість захворювання.

Наприклад, у осіб похилого віку та пацієнтів із серцево-судинними захворюваннями, які були інфіковані вірусами грипу або риносинцитіальним вірусом, або метапневмовірусом, гострий бронхіт триває протягом 16–17 діб на відміну від молодших людей, у яких захворювання триває в середньому 7–10 діб.

При гострому бронхіті, викликаному мікоплазмами, спостерігається болісний подразливий кашель з мінімальною кількістю мокротиння, що є причиною максимального дискомфорту у грудній клітці (Walsh Е.Е., 2020).

Симптоми хронічного бронхіту. Трьома найбільш поширеними симптомами хронічного необструктивного та обструктивного бронхіту є: кашель, відходження мокротиння та задишка. Багато пацієнтів відзначають наявність у себе цих симптомів протягом декількох місяців або навіть років перед першим зверненням за медичною допомогою.

На початку захворювання кашель турбує пацієнта лише у фазу загострення, під час ремісії він практично не виникає. У міру прогресування хронічного бронхіту фаза ремісії стає коротшою, а період загострення подовжується та кашель стає постійним.

Посилення кашлю при хронічному бронхіті відбувається в сиру погоду, у разі наявності високої вологості атмосферного повітря. У суху погоду кашель пацієнта практично не турбує. Також посилення кашлю спостерігається у разі швидкої зміни температури навколишнього середовища, наприклад, під час виходу з теплого приміщення на холодну вулицю.

Максимальна вираженість кашлю при хронічному бронхіті спостерігається у ранковий час, оскільки саме тоді спостерігається найвища активність миготливого епітелію, що захищає бронхи від негативного впливу зовнішніх факторів.

Виділення мокротиння є одним з найчастіших симптомів хронічного бронхіту. Мокротиння може бути слизовим, гнійно-слизовим, гнійним, іноді може містити прожилки крові.

На самому початку хронічного бронхіту мокротиння може бути слизовим та прозорим. У міру поступового прогресування захворювання воно стає слизово-гнійним або гнійним. Гнійне мокротиння більш в’язке, тому виділяється з трахеобронхіального дерева набагато важче.

Звичайний добовий об’єм мокротиння у хворого із хронічним бронхітом — 50–70 мл.

Зазвичай при хронічному бронхіті поза періодом загострення задишка пацієнта не турбує. Під час загострення хронічного бронхіту спостерігається задишка, її вираженість залежить від тяжкості загострення.

Перші ознаки загострення хронічного бронхіту:

  • підвищення загальної слабкості, поява нездужання, зниження загальної працездатності;
  • посилення нападів кашлю, а також збільшення їх кількості;
  • збільшення об’єму мокротиння, що виділяється під час кашлю;
  • зміна характеру мокротиння: спостерігається переважання гнійного над слизовим;
  • якщо у пацієнта спостерігалося винятково гнійне мокротиння, у разі загострення його колір стає більш насиченим, підвищується в’язкість;
  • субфебрильна температура тіла: при вимірюванні у пахвовій западині — у діапазоні 37,2–37,9 °С;
  • прискорене серцебиття за нормальної температури тіла (понад 90–100 уд./хв);
  • поява задишки чи її посилення у разі наявності до періоду загострення (Окороков А.Н., 2001).

Медикаментозне лікування при гострому бронхіті: перелік препаратів

Лікування пацієнтів з гострим бронхітом, як правило, симптоматичне та спрямоване на зменшення частоти та вираженості симптомів.

Ліки, що застосовуються при гострому бронхіті

  1. Протикашльові фармакотерапевтичні засоби для усунення сухого (непродуктивного, без виділення мокротиння) кашлю:
  • бутамірату цитрат;
  • глауцину гідробромід;
  • декстрометорфан;
  • леводропізин;
  • преноксдіазин;
  • ісландського моху екстракт густий.
  1. Відхаркувальні засоби у разі наявності продуктивного (вологого, з виділенням мокротиння) кашлю для покращення реологічних властивостей мокротиння (зменшення в’язкості) та кращого його виділення з трахеобронхіального дерева:
  • амброксолу гідрохлорид;
  • ацетилцистеїн;
  • бромгексину гідрохлорид;
  • карбоцистеїн;
  • алтею лікарського кореня екстракт сухий;
  • оману коріння та кореневища;
  • материнки звичайної трава;
  • плюща звичайного листя екстракт сухий;
  • чебрецю трави екстракт сухий;
  • комбіновані фітопрепарати, що містять у своєму складі органи рослин, що мають відхаркувальні властивості;
  • комбіновані препарати, що містять у своєму складі дві й більше діючих речовин з відхаркувальними властивостями.

Для покращення відходження мокротиння при гострому бронхіті можна робити інгаляції з гідрокарбонатними (лужними) мінеральними водами.

  1. Агоністи β2-адренорецепторів короткої дії для усунення нападу бронхоспазму у пацієнта:
  • сальбутамолу сульфат;
  • фенотеролу гідробромід.
  1. Жарознижувальні засоби у разі наявності у пацієнта температури тіла 38°С та вище; у разі наявності субфебрильної температури (37,2–37,9 °С у пахвовій западині) — у разі її непереносимості або наявності високої судомної готовності у дитини при підвищенні температури тіла:
  • ацетамінофен або парацетамол;
  • ібупрофен,
  • мефенамінова кислота.

За наявності бронхіту без підвищення температури тіла не слід призначати жарознижувальні засоби. У разі розвитку інтоксикаційного синдрому пацієнту слід збільшити добовий об’єм рідини, що буде споживатися, до 2,5–3 л.

Чи варто приймати антибіотики у разі наявності гострого бронхіту? Оскільки майже у 90% випадків причиною гострого бронхіту є віруси, антибактеріальні засоби та антибіотики у цьому випадку будуть неефективними.

Що не можна робити при гострому бронхіті? У разі гострого бронхіту з підвищенням температури тіла до 37,5 °С та вище не можна використовувати гірчичники.

Медикаментозне лікування при хронічному бронхіті

Чи варто приймати антибіотики у разі наявності хронічного бронхіту? Антибіотики при бронхітах призначають за наявності у трахеобронхіальному дереві активного інфекційного процесу, спричиненого бактеріальною мікрофлорою, що викликає загострення хронічного бронхіту (див. Перші ознаки загострення хронічного бронхіту).

Антибіотики призначають у різних лікарських формах, як для перорального прийому, так і для парентерального введення (внутрішньом’язового або внутрішньовенного).

Групи антибіотиків, що застосовуються при загостреннях хронічного бронхіту

  1. Комбіновані препарати пеніцилінів та інгібіторів бета-лактамаз:
  • амоксицилін та клавуланова кислота;
  • ампіцилін та сульбактам;
  • піперацилін й тазобактам.
  1. Цефалоспорини II–III поколінь:
  • II покоління: цефуроксим;
  • III покоління: цефоперазон, цефотаксим, цефтазидим, цефтріаксон та їх комбінації з інгібіторами лактамаз; цефдинір, цефіксим, цефтибутен.
  1. Макроліди:
  • азитроміцин;
  • кларитроміцин;
  • мідекаміцин;
  • еритроміцин.
  1. Фторхінолони:
  • гатіфлоксацин;
  • левофлоксацин;
  • моксифлоксацин.

Інші групи фармакотерапевтичних засобів для лікування пацієнтів із загостреннями хронічного бронхіту

Список відхаркувальних, жарознижувальних засобів та агоністів β2-адренорецепторів короткої дії для усунення нападу бронхоспазму у разі загострення хронічного бронхіту дивіться в розділі Медикаментозне лікування при гострому бронхіті: перелік препаратів.

Профілактика бронхіту

Профілактика бронхіту у дітей полягає у захисті дитини від збудників гострих респіраторних захворювань, тому одним з перших профілактичних заходів є дотримання календаря щеплень, тобто вакцинація дитини у визначені терміни, оскільки, наприклад, вірус кору або збудник кашлюку Bordetella pertussis є досить частою причиною гострого бронхіту у дітей. Загартовування, заняття фізичною культурою, прогулянки на свіжому повітрі, регулярне провітрювання житлових та навчальних приміщень, відсутність шкідливих звичок, у першу чергу тютюнопаління, у дитини та членів її сім’ї, різноманітний та збалансований раціон харчування з достатньою, відповідно до віку, кількістю білків, жирів та вуглеводів, вітамінів, макро- та мікроелементів, а також міцний і здоровий сон сприяють здоров’ю імунної системи, яка, у свою чергу, захищає від розвитку гострих респіраторних захворювань, тим самим запобігаючи розвитку бронхіту у дитини.

Бронхіт – «вічне» захворювання

Враховуючи дуже значну поширеність бронхітів у людській популяції, питання етіології, діагностики, лікування та профілактики цих захворювань залишатимуться актуальними ще багато років.

Бронхіт (гострий і хронічний)

Бронхіт — це одне з найпоширеніших захворювань органів дихання. Хвороба пов’язана із запальним процесом у стінках бронхів або бронхіального дерева, який супроводжується кашлем, утрудненням дихання, відходженням мокротиння. Через пошкодження епітелію слизової оболонки бронхів їхні функціональні можливості знижуються. Розрізняють гостру і хронічну форму захворювання, також бронхіт може бути обструктивним, проте етіологія, патогенез і методи лікування різних форм можуть кардинально відрізнятися.

Причини виникнення бронхіту

Найчастішою причиною виникнення бронхіту є віруси, що викликають застуду або ГРЗ. Проникаючи всередину організму, вони потрапляють по низхідній лінії в бронхи, викликаючи ураження епітелію. Такий же механізм дії мають і бактерії. Іноді бронхіт може виникати внаслідок механічного подразнення слизової оболонки бронхів через вдихання тютюнового диму, запиленого повітря, токсичних речовин. Викликати бронхіт може і соляна кислота, яка при гастроезофагеальному рефлюксі здатна потрапляти із стравоходу в гортань.

Спадкова схильність може бути одним із факторів, що викликають бронхіт. Важливу роль відіграє клімат, причому як дуже сухий, так і занадто вологий. Куріння, поряд з вірусами, є причиною бронхіту № 1, оскільки статистика свідчить, що курці незалежно від статі страждають на хронічний бронхіт у 3-4 рази частіше, ніж вільні від цієї шкідливої звички. Схильність до алергії є частою причиною обструктивних бронхітів.

Симптоми бронхіту

Невід’ємним елементом будь-якого бронхіту є кашель. Найчастіше він сухий, поступово переростає у вологий у міру лікування або прогресування хвороби. Кашель може бути як продуктивним (з мокротою), так і непродуктивним. Не можна забувати і про супутні симптоми, особливо якщо мова йде про вірусний бронхіт. Це може бути озноб, лихоманка, нежить, підвищена стомлюваність, головний біль, підвищене потовиділення.

При значному тонусі (обструкції) бронхів вони не можуть повноцінно виконувати свою функцію, через що виникає задишка і напад задухи, які особливо проявляються в нічний час. Своєчасне звернення до лікаря дозволяє провести необхідну діагностику та призначити лікування.

Гострий бронхіт

Гострий бронхіт відноситься до найпоширеніших захворювань респіраторної системи і є частим симптомом ГРЗ і ГРВІ. Причинами гострого бронхіту є грип-віруси, аденовіруси, віруси кору, хламідіоз. Також бронхіт може бути викликаний бактеріальними агентами, такими як стрептокок, пневмокок, стафілокок і гемофільна паличка. Процес ураження починається з носоглотки, потім поширюється на мигдалини і трахею, після чого повільно опускається в нижні дихальні шляхи, викликаючи гіперемію, набряк слизової і відторгнення клітин епітелію.

При належному лікуванні гострий бронхіт проходить за 3-4 тижні. Найчастіше бронхітами хворіють діти раннього віку, оскільки саме у них підвищений ризик інфікування бактеріями й вірусами через несформованість імунітету. Запущений або неправильно лікований гострий бронхіт може придбати хронічну форму.

Обструктивний бронхіт

Гострий обструктивний бронхіт на сьогоднішній день є одним з найбільш поширених захворювань, особливо у дітей. У цьому віці він представляє особливу небезпеку, оскільки здатний перерости в хронічний бронхіт або бронхіальну астму. При найменшій підозрі на обструкцію необхідно терміново викликати невідкладну допомогу, особливо якщо хворий схильний до алергічних реакцій.

Обструктивний бронхіт — запальний процес у бронхах, локалізований в обох легенях, який викликає звуження просвіту бронхів, набряклість з одночасним збільшенням секреції мокротиння. Внаслідок такого поєднання чинників виникає бронхоспазм, який дуже важко лікувати в домашніх умовах, особливо якщо захворювання виявило себе вперше.

Хронічний бронхіт

Хронічний бронхіт — це запальне захворювання бронхів з тривалим перебігом, яке супроводжується періодичними загостреннями у вигляді затяжних нападів кашлю різного характеру (продуктивний і непродуктивний, з обструкцією або без). Хронічним може стати як гострий, так і обструктивний бронхіт при неправильному лікуванні або самолікуванні. Часто він має прихований перебіг і протягом багатьох місяців або навіть років людина не підозрює, що у неї бронхіт.

Сьогодні значно зріс відсоток людей, у яких діагностується дане захворювання. Причини такого зростання — в поганій екології, шкідливих звичках, незбалансованому харчуванні, великій кількості алергенів. Внаслідок запущеного хронічного бронхіту розвивається гіпертрофія залоз бронхів, підвищення щільності слизової оболонки, бронхоектази і значне погіршення вентиляції легенів.

Діагностика бронхіту

Бронхіт є досить специфічним захворюванням, проте неправильне визначення виду захворювання і його перебігу може призвести до невірного лікування, що не тільки не дасть результатів, а й значно посилить хворобу. Тому грамотна діагностика є запорукою успішної терапії. Перш за все вона заснована на вивченні клінічної картини й результатів аналізів, зокрема:

  • аналізу крові на біохімію й імунологію;
  • аналізу сечі (загального);
  • аналізу мокротиння на інфекційне зараження;
  • рентгенографії легень;
  • бронхографії та бронхоскопії;
  • спірометрії;
  • електрокардіограмі.

Профілактика бронхіту

Виконання необхідних профілактичних заходів дозволить уникнути або мінімізувати ризики виникнення та прогресування бронхіту. Основні заходи включають у себе:

  • ізоляція або послаблення дії шкідливих факторів навколишнього середовища (куріння, забруднене або запилене повітря);
  • повноцінне й своєчасне лікування інфекційних хвороб гострого та хронічного характеру;
  • профілактика алергічних захворювань та їх своєчасне купірування;
  • зміцнення імунітету;
  • ведення здорового способу життя.

Лікування бронхіту

Лікування бронхіту здійснюється в умовах стаціонару через складність перебігу. При легкому перебігу допустимо лікування амбулаторно, проте виключно за рекомендаціями лікаря. Терапія будь-якого виду бронхіту повинна бути комплексною:

  • боротьба з інфекцією, вірусом або алергічним агентом (призначення противірусних, антибактеріальних і антигістамінних препаратів);
  • відновлення прохідності бронхів (спазмолітики, бронходилататори різних фармакологічних груп, муколітики, відхаркувальні засоби та інші таблетки від бронхіту);
  • допоміжна терапія (імуностимулятори, вітамінні комплекси);
  • усунення шкідливих провокуючих чинників.

Головне в терапії бронхітів — не займатися самолікуванням. Дотримання рекомендацій лікаря не тільки не дасть хворобі викликати ускладнення, а й оперативно поверне хворого до повноцінного життя.

Увага! Дана інформація носить виключно інформаційний характер! При появі перших симптомів, необхідно негайно звернутися за консультацією до фахівця. Не варто займатися самолікуванням, тому що це небезпечно для вашого здоров’я. Наш сайт zdravica.ua не несе відповідальності за ті наслідки, які можуть виникнути внаслідок використання інформації, наданої на сторінці. НЕ ЗАЙМАЙТЕСЯ САМОЛІКУВАННЯМ! ЦЕ МОЖЕ БУТИ НЕБЕЗПЕЧНИМ ДЛЯ ВАШОГО ЗДОРОВ’Я!