Що дає укріпрайон

0 Comments

Укріпрайон у Міжріччі: вісім годин екстриму

Укріпрайон у Міжріччі – це система військових фортифікацій, зведена поміж Одрою і Вартою. Понад 100 об’єктів, 30 км лабіринтів таємних та особливих підземель.

Навіть якщо ви не фанат мілітарної тематики, у цьому місці можна знайти унікальний досвід. Наприклад, випробувати себе темрявою у царстві кажанів.

До 15-річчя запуску віртуальних карт Гугл роздав нагороди – золоті позначки для туристичних місць із найвищим рейтингом за оцінками користувачів.

Польща отримала 16 золотих позначок, по одній у кожному воєводстві.

У Любуському воєводстві золоту відзнаку здобув особливий об’єкт – Укріплений район у Міжріччі.

МРУ – так називають укріпрайон між Вартою і Одрою скорочено. Повна його назва – Укріплений район Міжріччя-Музей фортифікацій та кажанів у Пнево. Це єдиний військовий об’єкт у Польщі, що отримав золоту відзнаку Гугла.

Ми спеціально поїхали подивитися, яке воно, туристичне золото із покинутих бункерів.

Де шукати:

Найзручніше для автомобілістів – їхати на Вроцлав, а потім на Щецин. Біля перехрестя автостради А2 та швидкісної дороги S3 є поворот у напрямку містечка Калави.

Головний офіс Музею фортифікацій та кажанів розташований у місцевості Пнево. Звідси починаються усі екскурсії.

Ходити поміж бункерами можна вільно і безкоштовно.

Крізь зуби дракона

Гуляючи поверхнею, не одразу розумієш, що перебуваєш на території величезного військового об’єкту. Його оборонне значення зраджують лише зуби дракона – бетонні надовби.

Глибокий протитанковий рів приховано за непримітними кущами колючої обліпихи. А на підвищеннях можна видивитися невеликі, на перший погляд, кулеметні та вогнеметні точки – панцерверки.

Якщо уявити тут трохи маскувальної сітки, ніщо не зрадить небезпеку цього терену. За проєктом, він був неприступним.

Попри програш у Першій Світовій війні Німеччина вже планувала новий наступ на Францію. Та перед тим хотіла зміцнити кордон із Польщею і захистити берлінський напрямок.

Загалом ця прикордонна територія була сприятливою для оборони завдяки великій кількості натуральних водних перешкод.

Тож спочатку німці вели гідротехнічні роботи: будували дамби і канали.

Зі стратегічної точки зору найважливішою була центральна ділянка, терени позбавлені ​​природних водних перепон. Тож цей відрізок вирішили озброїти до зубів бункерами та найсучаснішими протитанковими та протипіхотними перешкодами. Проєкт втілили швидко – 1938 року, усього за 4 місяці, але на третину від плану.

План передбачав понад сотню наземних і підземних бойових об’єктів, з’єднаних системою коридорів.

Для полегшення комунікації уздовж головної підземної дороги було 18 залізничних станцій.

Величезні маси ґрунту, видобуті з тунелів, використовували для поліпшення конфігурації місцевості.

Під непоказними наземними укріпленнями є входи у пащу підземель, теж з неабиякою системою захисту. Підземні коридори пролягають на глибині приблизно 30 м.

Спуститись до них можна, подолавши 150 сходинок старих бетонних сходів. Коли на горі велася стрілянина, унизу тривало нормальне казарменне життя.

Наземна частина бункерів уціліла, бо до великих боїв у цих місцях не дійшло. Воєнні плани Німеччини змінила з оборони на бліцкриг; добрі інженери та солдати були потрібні деінде.

Німці згадали про МРУ улітку 1943-го, коли від нальотів авіації альянтів потерпали німецькі заводи та фабрики. У підземелля перенесли виробництво авіадвигунів Daimler.

Коли у 45-му справа дійшла до дійсно оборони, обороняти МРУ не було кому. Непробивний технічно укріпрайон упав після трьох днів слабкого опору.

Хай у твоїй ніздрі кажан загніздиться

Добре збереженні споруди роками стояли небезпечною нічийною пусткою. Їх на свій спосіб обживали дигери та різні неформали. Подейкують, траплялося, що люди у тунелях губились і божеволіли.

Під землею існував окремий велетенський світ: плутані лабіринти, казарми, технічні та соціальні кімнати, зв’язок, ліфт, вузькоколійка, сховища.

Життєдіяльність забезпечувала продумана система вентиляції та дренажу.

Після війни більшість обладнання вивезли або знищили. Але у підземеллях залишилась дивна магія і відлуння.

Зараз зайти у підземелля можна лише з гідом. Частина споруд є цілорічними туристичними маршрутами у рамках Музею фортифікацій і кажанів.

Так, летючі миші чи не з усіє Польщі вподобали ці вологі тунелі зі сталою температурою. Тут найбільший заповідник кажанів у Європі, де зимує понад 35000 цих крилатих ссавців 12 видів.

Тож у підземеллях ви почуєте чимало історій про рукокрилих. Наприклад, те, що кажани атакують людину, щоб заплутатись у її волоссі – міф.

Різко наближаючись до людини вертунець лише захищає своїх малюків, які можуть бути розмірами з нігтик, й людське око їх просто не помічає. Також міфом є те, що кажани неприємні.

Як запевняють гіди, вертунці – цілком милі істоти, різні на обличчя, а у деяких культурах є символом удачі. Тож побажання мати кажана у ніздрі – вельми добре.

Кажани бачать вухами, сплять униз головою, а полювання починають, спочатку напившись води – це наче загальновідомо.

А чи знаєте ви, що більшість кажанів добре плавають і бігають по землі? У підземеллях часом видно стежки від їх лап.

Кажани у МРУ кумедні-сонні (навіть коли літають), несподівано невеличкі – умістилися б у долоню, і ви точно побачите їх під час відвідання бункерів. Не варто їх боятися!

У темряві є значно страшніші речі, наприклад, ваш власний страх..

Пригоди чекають

У тунелях на глибині 30 метрів панує темрява абсолютна. Відлуння та видіння. Без джерела світла людину сковує первісний страх – максимум, який можна пройти у безмежному мороку – один крок.

Кожен наступний вимагає надзвичайного зусилля над собою. Можете проекспериментувати. Гіди вам поможуть.

Працівники Музею – дуже відкриті до спілкування і експериментів люди. Хочуть зробити колишні військові об’єкти придатними не тільки для історичних лекцій. Розробили маршрути на кожен запит. І постійно вигадують щось нове.

Експериментували із катанням на велосипедах у лабіринтах. Але химерність підземного клімату спричиняє, що кожен четвертий велосипедист в’їжджає у стіну.

Зараз у планах Музею – запустити підземну залізницю, мають все готове для цього. А для безстрашних подумують організувати пірнання у підземних водах.

Варто знати:

Головних туристичних трас у МРУ – п’ять: коротка, довга, наземна, екстремальна, тематична – Scharnhorst. Найкоротша триває півтори години, освітлена.

При виборі інших треба мати із собою ліхтарик. Температура у підземеллях 10 градусів. Тож варто подбати про теплий одяг і водонепроникне взуття.

У підземеллях, як у горах, відстані рахують не кілометрами, а годинами. Екстремальний маршрут, найдовший, називають “Для героїв”. Маршрут розрахований на 8 годин відвідування: 4 години на поверхні і 4 під землею.

Автор: Олена Бондаренко

Читайте також:

Звільнення Старомайорського: які перспективи для просування на Південь

Про це 24 Каналу заявив керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко. Він зауважив, що так українська армія зможе блокувати можливості ворога, щоби він не зміг повернути позиції.

“Старомайорське – чому та довго йшли бої, тому що там були укріплені позиції ворога. На цьому напрямку ледь не кожен населений пункт, ледь не кожне село – це невеликий укріпрайон”, – розповів Мусієнко.

Шлях на укріпрайон

Окупанти укріплюються та барикадуються в різних приміщеннях і створюють фактично потужні опорні пункти. Звідти росіяни ведуть вогонь, також є робота артилерією.

У Старомайорському є висоти, де ворог тримав свою артилерію й блокував просування ЗСУ. Окупанти після втрати висот закріплюються за ними. А це дає можливість українській армії збільшувати площу та дальність ураження росіян своєю артилерією.

“Це відкриває шлях на Старомлинівку – це такий укріпрайон, який залишається у ворога на цьому напрямку”, – сказав керівник Центру військово-правових досліджень.

Як може допомогти ЗСУ звільнення Старомайорського: дивіться відео

Враховуючи географічні особливості, там є висоти, де ворог зосереджує свою артилерію. Її кількість поступово зменшують Сили оборони України.

“Але вона все ще там є. Це становить ще проблеми та виклики для наших сил. І зараз тепер ключове після Старомайорського – це буде якраз рух на Старомлинівку та встановлення контролю за цими висотами”, – додав Олександр Мусієнко.

Контроль висот на Старомлинівському напрямку фактично дає можливість закріпити там українську артилерію та завдавати ударів по росіянах за цим населеним пунктом.

А тоді все – оперативний простір. Далі лінія оборони ворога на цьому напрямку закінчуються. І в українських військ з’являється можливість просунутися далі на Південь – ближче до Азовського моря, Маріуполя, навколишніх населених пунктів,
– наголосив керівник Центру військово-правових досліджень.

Точка для прориву оборони

Через те звільнення Старомайорського і важливе. Це по суті точка, де ЗСУ проривають лінію оборони росіян. Окупанти вимушені відходити до районів Старомлинівки. Звідти їх вже треба вибивати, а це теж непросто.

За різними сценаріями, бої можуть тривати від кількох годин до тижня. А можливо, навіть і більше. Усе залежить від того, скільки часу треба українським захисникам, аби вибити росіян. Адже ворог має укріплені позиції.

“Це ще не означає, що зараз одразу перспективи для стрімкого ривка та прориву. Після того, як вдасться вже взяти Старомлинівку й знести артилерією там будь-які позиції ворога, тоді – вже так. Старомайорське на цьому шляху – дійсно важливий населений пункт”, – сказав Мусієнко.

Звільнення Старомайорського: що відомо

  • Українська армія продовжує контрнаступ. Так 27 липня наші військові повідомили, що звільнили село Старомайорське на Донеччині. Зворушливе відео українських захисників оприлюднив Президент України Володимир Зеленський.
  • Згодом про звільнення населеного пункту повідомили в Міністерстві оборони України. Там зазначили, що бійці продовжують зачищати село.
  • Українські захисники поділилися кадрами, як вони звільняли населений пункт. До цього наші армійці активно працювали по позиціях ворога та знищували його техніку.