Які іони визначають виникнення гпсп

0 Comments

Які іони визначають виникнення гпсп

Центральне гальмування розподіляється за локалізацією на пре- та постсинаптичне; за характером поляризації (зарядом мембрани) – на гіпер- та деполяризаційне; за будовою гальмівних нейронних ланцюгів – на реципрокне, або поєднане, зворотне та латеральне.

Розрізняють дві форми гальмування:

1. Первинне – для його виникнення необхідна наявність спеціальних гальмівних структур (гальмівних нейронів і гальмівних синапсів). Гальмування в даному випадку виникає без попереднього збудження.

Може бути двох видів:

а) Пресинаптичне гальмування , як свідчить назва, локалізується в пресинаптичних елементах і пов’язане з пригніченням проведення нервових імпульсів у аксональних (пресинаптичних) закінченнях. У основі такого гальмування лежить розвиток тривалої деполяризации терміналі аксона і, як наслідок, блокування проведення збудження. Воно особливо ефективне для обробки інформації, яка надходить до нейрона різними пресинаптичними шляхами, оскільки в цьому разі збудження, що надходить через один із входів, може бути вибірково зменшене або навіть повністю пригнічене, якщо немає інших впливів на інші синаптичні входи. Припускають, що пресинаптичне гальмування пригнічує сигнали, біологічне значення яких у даний момент є незначним, і пропускає інформацію, що є найважливішою для організму.

До збудливого аксону підходить вставний гальмівний аксон, який виділяє гальмівний медіатор ГАМК. Цей медіатор діє на постсинаптичну мембрану, яка є мембраною збудливого аксона, і викликає в ній деполяризацію. Ця деполяризація гальмує вхід Са 2+ з синаптичної щілини в закінчення збудливого аксона і таким чином призводить до зниження виділення збудливого медіатора в синаптичну щілину гальмуючи реакцію. Пресинаптичне гальмування досягає максимуму через 15-20 мс і триває близько 150 мс, тобто набагато довше, ніж постсинаптичні гальмування. Пресинаптичне гальмування блокується судомними отрутами – бікуліном і пікротоксином, які є конкурентними антагоністами ГАМК.

б) Постсинаптичне гальмування (ГПСП) обумовлене виділенням пресинаптичним закінченням аксона гальмівного медіатора (гамма-аміномасляна кислота (ГАМК) чи гліцин), який знижує або гальмує збудливість мембран соми і дендритів нервової клітини, з якою він контактує.

Гальмівні медіатори виділяються спеціальними гальмовими нейронами – клітинами Реншоу (в спинному мозку) і корзинчатими клітинами(в проміжному мозку), зірчасті клітини кори великого мозку та ін .

Клітини Реншоу забезпечують розвиток гальмування в мотонейронах м’язів – антагоністів. Вони також забезпечують ще одне (антидромное) гальмування, оберігаючи мотонейрони від перезбудження.

Корзинчаті клітини регулюють потоки імпульсів збудення, що йдуть до центрів проміжного мозку і кори півкуль. Вони викликають синхронне гальмування цілої групи нейронів діэнцефальных центрів, регулюючи в такий спосіб ритм активності кори.

Постсинаптичне гальмування локальне. Розвивається воно градуально, здатне до сумації, не залишає після себе рефрактерності. Є більш оперативним, чітко адресованим та універсальним гальмівним механізмом. За своєю суттю це «центральне гальмування», яке було описане у свій час Ch. S. Sherrington (1906).

Дослідженням П. Г. Костюка ( 1977) довело, що постсинаптичне гальмування пов’язане з первинною гіперполяризацією мембрани соми нейрона, в основі якої лежить підвищення проникності постсинаптичної мембрани для К+. Внаслідок гіперполяризації рівень мембранного потенціалу віддаляється від критичного (порогового) рівня. Тобто відбувається його збільшення – гіперполяризація . Це призводить до гальмування нейрона. Такий вид гальмування називається гіперполярізаційним.

Амплітуда і полярність ГПСП залежать від вихідного рівня мембранного потенціалу самого нейрона. Механізм цього явища пов’язаний з Сl+. З початком розвитку ГПСП Сl- входить в клітину. Коли в клітині стає його більше, ніж зовні, гліцин конформує мембрану і через її відкриті отвори Сl- виходить з клітини. У ній зменшується кількість негативних зарядів, розвивається деполяризація. Такий вид гальмування називається деполярізаційним .

Постсинаптичне гальмування є найпоширенішим у ЦНС. В основі цього виду гальмування лежить гальмівний постсинаптичний тенціал (ГПСП), який є локальною мембрани, що виникає внаслідок підвищення її проникності до СІ- або К+. Залежно від структури гальмівного нейронного ланцюжка, розрізняють такі форми постсинаптичного гальмування: реципрокне, зворотнє та латеральне.

Пряме постсинаптичне гальмування виникає у постсинаптичному нейроні внаслідок гіперполяризації його мембрани під час розвитку ГПСП під впливом ПД будь-якого гальмівного нейрона.

Зворотне постсинаптичне гальмування здійснюється у нейронному ланцюзі, який складається з рухового нейрона та вставного гальмівного нейрона (клітини Реншоу). Імпульси від збудженого рухового нейрона «тільки прямують через аксон, а й поширюються через його колатералі, що відгалужуються від нього, і активують вставний нейрон — клітину Ренто. Цей гальмівний нейрон спричинює пригнічення розрядів рухового нейрона. Отже, з цих двох нейронів утворюється контур з негативним зворотним зв’язком, який дає змогу стабілізувати частоту розрядів рухового нейрона, обмежуючи надмірну імпульсацію до ефекторного органа.

Латеральне гальмування. Гальмівний ланцюг нейронів характеризується тим, що вставні гальмівні нейрони впливають не тільки на збуджену клітину, але й на сусідні нейрони, в яких збудження є слабшим або зовсім відсутнє. Таке гальмування називається латеральним, позаяк ділянка гальмування, яка утворюється, міститься збоку (латерально) від збудженого нейрона.

Реципрокне (поєднане) гальмування характеризується тим, що у тому випадку, коли при активації аферентів збуджуються, наприклад, мотонейрони м’язів-згиначів, то одночасно (на цьому боці) гальмуються мотонейрони м’язів-розгиначів, які діють на цей же суглоб. Відбувається це тому, що аференти від м’язових веретен утворюють збуджуючі синапси на мотонейронах м’язів–агоністів, а через посередництво вставного гальмівного нейрона – гальмівні синапси на мотонейронах м’язів-антагоністів. З фізіологічної точки зору таке гальмування дуже вигідне, оскільки полегшує рух суглоба (працює «автоматично», без додаткового довільного або мимовільного контролю).

Постсинаптичне гальмування переважно легко знімається при введенні стрихніну, який конкурує з гальмівним медіатором (гліцином) на постсинаптичній мембрані. Правцевий токсин також пригнічує постсинаптичне гальмування, порушуючи вивільнення медіатора з гальмівних пресинаптичних закінчень. Тому введення стрихніну або правцевого токсину супроводжується судомою, яка виникає внаслідок різкого посилення процесу збудження в ЦНС, зокрема, мотонейронів.

2. Вторинне – не потребує наявності гальмівних структур. Гальмування розвивається в результаті змін функціональної активності збудливих нейронів.

Види вторинного гальмування:

а) Позамежне гальмування – виникає в нейронах центральної нервової системи в тому випадку , якщо потік інформації до тіла нейрона вище його працездатності. Розвивається різке зниження збудливості нейрона.

б) Парабіотичне гальмування – виникає при дії сильних і довготривалих подразників (парабіоз в тканинах). Парабіоз – явище межового стану між загибеллю і життям тканини (різко падають всі властивості тканини, основна властивість – фазна зміна лабільності). Якщо парабіотичний фактор продовжує діяти, тканина гине .

в) Песимальне гальмування (гальмування Введенського) (лат. – найгірший) – виникає внаслідок зниження функціональної лабільності збудливої структури в разі надмірних за силою або частих подразнень і виявляється пригнічена рефлекторної діяльності. Песимальне гальмування відіграє важливу роль у механізм координації рефлекторної діяльності в ЦНС. Воно не пов’язане з активацією спеціалізованих гальмівних утворів, а виникає внаслідок поступового зниження збудливості, і ті самі імпульси, що раніше викликали рефлекторний акт, тепер його гальмують. Значення процесів гальмування у функціонуванні нервової системи надзвичайно велике: воно обмежує неконтрольоване поширення збудження у ЦНС, забезпечуючи чіткі координовані реакції; відіграє охоронну роль, захищаючи нейрони від ушкодження внаслідок надмірних за силою подразнень, значний внесок у вивчення механізмів центрального гальмування зробили праці таких вчених, як І. М. Сєченов, Ч. Шеррінгтон, Є. Введенський, Дж. Екклс, П. Г. Костюк, П. М. Сєрков.

г) Гальмування вслід за збудженням (А. А. Ухтомський) – пригнічення нейронів після порушення. Є результатом того, що слідом за піком потенціалу дії виникає період слідової гіперполяризації, який характеризується зниженням збудливості. Після сильних ритмічних подразнень лапки жаби зникнення подразника призводить до миттєвого розслаблення лапки-піднята кінцівка падає, як батіг. Описана послідовність процесів збудження і гальмування часто зустрічаються в корі великих півкуль при умовно-рефлекторній діяльності.

д) Гальмування за принципом негативної індукції.

е) Умовне (внутрішнє ) гальмування.

КНИГИ / Фізіологія_навч.посіб._О.А.Кащенко, О.М.Поспєлов та ін., за ред. О.А.Шандри_ОНМедУ, 2013-288 с

види (нервовий, гуморальний, міогенний) і рівні регуляції фізіологічних функцій в організмі людини. 3. Контури біологічної регуляції. 4. Регульовані параметри і роль зворотного зв’язку в контурі біологічної регуляції. 5. Нервова регуляції функцій, її особливості, види впливів (пускові, модулювальні). Механізми їх реалізації. 6. Нейрон як структурно-функціональна одиниця ЦНС. Класифікація нейронів за морфологічними і функціональними ознаками. Властивості та функції нейронів. Нейронні ланцюги. 7. Рефлекси, їх класифікація і фізіологічне значення 8. Рецептори, їх класифікація, фізіологічна роль. 9. Поясніть поняття рецептивного поля і рефлексогенної зони рефлексу. 10. Механізми кодування збудження в рецеп- торах. 11. Види і механізми адаптації рецепторів. Питання до письмової відповіді: 1. Перелічіть основні функції ЦНС і наведіть приклади їх реалізації. 2. Перелічіть принципи, типи і види регуляції фізіологічних функцій в організмі людини. 3. Намалюйте приклади контурів біологічної регуляції функцій. 4. Поясніть роль зворотного зв’язку в забезпеченні пристосувальної реакції організму. 5. Наведіть класифікацію нейронів за структурними і функціональними ознаками. 6. Намалюйте схему замкнутих нейронних ланцюгів, що пояснює можливість циркуляції збудження в ЦНС. 7. Наведіть класифікацію рефлексів. Намалюйте моносинаптичну рефлекторну дугу, вкажіть частини рефлекторної дуги і поясніть їх функціональне значення. 8. Класифікація рецепторів, їх функціональне значення. 9. Дайте визначення поняттям рецептивного поля і рефлексогенної зони рефлексу. Наведіть приклади. 10. Перелічіть види кодування і передачі інформації в ЦНС. 11. Види і механізми адаптації рецепторів. Програма практичної роботи на занятті: 1. Дослідження рецептивного поля і рефлексогенної зони на спінальній жабі з використанням матеріалів навчального відеофільму. (Зробіть висновок, занесіть його у протокол дослідження та розв’яжіть відповідні ситуаційні і тестові завдання.) 2. Аналіз рефлекторної дуги згинального рефлексу задньої лапки жаби в процесі пристосувальної реакції організму (згинальний рефлекс задньої лапки жаби, рефлекс розгинання, рефлекс скидання (почісування) і обіймаючий (статевий) рефлекс у жаби) з використанням матеріалів навчального відеофільму. (Зробіть висновок, занесіть його у протокол дослідження та розв’я- жіть відповідні ситуаційні і тестові завдання.)

Тестові завдання до самоконтролю рівня знань 1. Яка ланка контуру біологічної регуляції забезпечує можливість регуляції «за збуренням»? A. Канал зовнішнього зв’язку B. Канал зворотного зв’язку C. Канал прямого зв’язку D. Канал нерезультативного зв’язку E. Жоден із каналів 2. За рахунок якого механізму біологічної регуляції здійснюється регуляція рухових функцій? A. Гуморальної B. Нервової C. Міогенної D. Ферментативної E. Генної 3. Чому при вимиканні каналу зворотного зв’язку діяльність контуру біологічної регуляції стає неможливою? A. Керуючий пристрій (КПр) не одержить інформацію про відхилення рецепторного потенціалу (РП) B. Порушується зв’язок контуру з навколишнім середовищем C. КПр не може впливати на виконуючий пристрій (ВП). D. ВП не може впливати на РП E. КПр не може впливати на РП 4. Кодування рецепторами інформації про якість подразника залежить від: A. Високої чутливості рецепторів до всіх подразників B. Високої чутливості рецепторів тільки до адекватного подразника C. Локалізації рецепторів D. Не залежить від подразника E. Не залежить від чутливості рецепторів 5. Завдяки якому компоненту рефлекторна дуга перетворюється на рефлекторне кільце? A. Детермінізму B. Структурності C. Єдності аналізу й синтезу D. Зворотному зв’язку E. Сигнальності 6. Які зміни спостерігаються на електронейрограмі нерва, що відходить від рефлексогенної зони за умов адаптації рецепторів цієї зони? A. ↑ частоти й сумарного МПД B. ↓ частоти й амплітуди сумарного МПД C. Частота й амплітуда сумарного МПД не зміняться D. Максимальне ↑ частоти й амплітуди сумарного МПД E. Змін не буде 7. У якій послідовності виконують свої функції рецептори рефлексогенних зон? A. Сприйняття подразника, передача інфор- мації

B. Сприйняття подразника, аналіз і кодування інформації C. Трансформація і передача інформації D. Кодування і передача інформації E. Сприйняття подразника, аналіз і передача інформації 8. У чому полягає роль ланки зворотної аферентації? A. У морфологічному сполученні нервового центру з ефектором B. В оцінці результату рефлексу C. У поширенні збудження від аферентної ланки до еферентної D. У морфологічному сполученні нервового центру й аферентної ланки E. Усі відповіді невірні 9. Які механізми біологічної регуляції необхідні для регуляції соматичних функцій у цілісному організмі? A. Гуморальна B. Нервова C. Міогенна D. Ферментативна E. Генна 10. Який параметр є адекватним подразненням для пропріорецепторів м’язових волокон? A. Зменшення довжини м’яза B. Збільшення довжини м’яза C. Збільшення сили скорочення D. Збільшення поперечного перерізу м’яза E. Зменшення поперечного перерізу м’яза Відповіді 1.А, 2.D, 3.A, 4.B, 5.D, 6.B, 7.B, 8.B, 9.B, 10.B. Тестові завдання до самоконтролю за програмою «Крок-1» 1. Для ЦНС характерне: A. Тільки місцеве збудження B. Тільки збудження, що поширюється C. Місцеве збудження і таке, що поширюється D. Тільки циркуляторне поширення збудження E. Тільки згасаюче збудження 2. Міжклітинна регуляція здійснюється в основному за рахунок: A. Гуморальної регуляції B. Міогенної регуляції C. Ядерної регуляції D. Нервової регуляції E. Генної регуляції 3. У якій ділянці мембрани нейрона генерується МПД? A. На всій мембрані тіла нейрона B. На субсинаптичній ділянці мембрани C. На мембрані аксонного горбка D. На постсинаптичній мембрані соми нейрона E. На мембрані дендритів

4. Як зміниться характер серії РП, якщо в рецепторі збільшиться тривалість генераторного потенціалу (ГП)? A. Збільшиться тривалість серії МПД B. Збільшиться амплітуда серії МПД C. Збільшиться частота серії МПД D. Зменшиться частота серії МПД E. Зменшиться тривалість серії МПД 5. Як зміниться характер імпульсів, що генеруються рецепторами, при збільшенні порога деполяризації мембрани першого перехоплення Ранв’є? A. Частота імпульсів зменшиться B. Частота імпульсів збільшиться C. Тривалість імпульсів зменшиться D. Тривалість імпульсів збільшиться E. Частота імпульсів істотно не зміниться 6. Поріг деполяризації аксонного горбка становить: A. 10–15 мВ B. 3–5 мВ C. 20–30 мВ D. 80–90 мВ E. 1–2 мВ 7. Хто уперше сформулював принцип зворотної аферентації у діяльності ЦНС? A. І. П. Павлов B. І. М. Сєченов C. П. К. Анохін D. Я. Прохазкін E. М. Є. Введенський 8. Що таке рефлекс? A. Шлях, яким розповсюджується збудження у відповідь на подразнення B. Реакція організму на подразнення за участі нервового центру C. Центр перемикання збудження із чутливого шляху на руховий D. Реакція організму на подразнення E. Шлях збудження від рецептора до нервового центру 9. Як розташовані відносно екстрафузальних м’язових волокон м’язові веретена і яку інформацію про м’язи вони сприймають? A. Паралельно; сприймають напругу B. Паралельно; сприймають довжину C. Послідовно; сприймають довжину D. Послідовно; сприймають напругу E. Перпендикулярно; сприймають довжину 10. В експерименті вивчали збудливість різних ділянок нейрона. Яка ділянка відповість генерацією МПД на збудливий стимул порогової сили? A. Аксональний горбок B. Сома C. Пресинаптичне закінчення D. Основа дендриту E. Дендритні шипики

Відповіді 1.С, 2.A, 3.С, 4.A, 5.А, 6.А, 7.С, 8.В, 9.В, 10.A. Ситуаційні завдання 1. У результаті досліджень у пацієнта виявлене порушення однієї з ланок системи біологічної регуляції, що спричинило порушення програми цілеспрямованої поведінки. Поясніть, функція якого апарату системи біологічної регуляції виведена з ладу. 2. Поясніть, який принцип лежить в основі діяльності нервової системи. Намалюйте схему його реалізації. 3. Розрахуйте центральний час рефлексу в складній рефлекторній дузі, якщо в її сполученні 15 синапсів (без урахування часу поширення збудження нервовими волокнами). 4. Назвіть основні переваги нервової регуляції порівняно з гуморальною. Наведіть приклад прояву нервової регуляції. 5. Поясніть, чому жування навіть неїстівних предметів або наповнення шлунка великою кількістю погано засвоюваної їжі може пригнітити відчуття голоду. Поясніть механізм цього явища. 6. За умов зміни відстані до предмета кривизна кришталика автоматично (рефлекторно) змінюється так, щоб зображення предмета на сітківці залишалося різким. Чи можна сказати, що в даному випадку відбувається регулювання за відхиленням? Якщо так, то поясніть, в чому воно виражається. 7. Смакові рецептори (сосочки) містять вели- ку кількість холінестерази (ХЕ). Поясніть, до якого типу рецепторів вони належать — первинночутливих або вторинночутливих. 8. Для створення сценічного образу в цирку вкрили тіло артиста фарбою. Через декілька днів артист помер від перегрівання. Фарба закупорила всі протоки потових залоз, і виділення поту повністю припинилося. Поясніть, що повинне статися в системі терморегуляції, аби піт не виділявся навіть при підвищенні температури крові? Побудуйте схему системи терморегуляції. 9. У людини після вогнепального поранення в ділянці сідничного нерва на гомілці виникла незагойна виразка. Із порушенням якої функції нервової системи може бути пов’язане це явище? Відповіді до ситуаційних завдань 1. Порушено апарат акцептора результату дії (АРД) функціональної системи цілеспрямованої поведінки. 2. В основі діяльності нервової системи лежить рефлекторний принцип. Схема рефлекторної дуги: рецептор — аферентне нервове волокно — ЦНС — еферентне нервове волокно — ефектор. 3. Оскільки час руху збудження крізь синапс (синаптична затримка) дорівнює приблизно 0,2 мс, то центральний час рефлексу в цьому ви- падку 15·0,2 = 7,5 мс. 4. Точна адресація збудження, більша швидкість передачі збудження, терміновість реакцій органа, що іннервується.

5. Жування якогось предмета або подразнення механорецепторів шлунка стимулює центр насичення у вентромедіальному гіпоталамусі, що, у свою чергу, гальмує центр голоду в латеральному гіпоталамусі. Це первинне (або сенсорне) насичення, завдяки якому своєчасно припиняється пошук їжі (регуляція за збуренням). 6. Регулювання за відхиленням полягає в порівнянні поточного значення регульованого показника з потрібним і усуненні виниклих відмінностей (помилки узгодження). В даному випадку потрібно отримати різке (не розпливчасте) зображення крапки. Без зусилля акомодації ця крапка виглядатиме як розпливчаста пляма. Це і стає подразником для виникнення регуляторної реакції «за відхиленням». Кривизна кришталика змінюватиметься до тих пір, поки зображення плями не перетвориться на крапку. Це відбувається дуже швидко. 7. ХЕ розщеплює АХ, який є медіатором, що здійснює зв’язок між рецепторними клітинами. Таким чином. наявність ХЕ характерна для вторинночутливих рецепторів, якими і є рецептори смаку. 8. У схему системи терморегуляції входять: задавальний елемент (нейрони гіпоталамуса, що визначають, яку температуру потрібно підтримувати), керуючий елемент (центри теплопродукції і тепловіддачі), об’єкт управління (в даному випадку потові залози) і вимірювальний елемент (терморецептори). Якщо порушиться робота терморецепторів, то центри перестануть отримувати інформацію про те, якою є в кожен момент температура тіла (точніше, крові). Таким чином, у цій ситуації припиняється функціонування зворотного зв’язку. Керуючий елемент «не знає», що робити, і не видає потрібні команди, тому дія центрів на потові залози припиниться. Можливий і інший варіант. Якщо задавальний елемент встановить необхідну температуру крові на значно вищому рівні порівняно зі звичайними умовами, то навіть при підвищенні температури крові вона може не досягти цього нового рівня. Тоді центри реагуватимуть на таку кров як на «холодну», отже, не включатиметься потовиділення. 9. Відомо, що багато відділів ЦНС виконують трофічну функцію, тобто виділені нервовими закінченнями біологічно активні речовини (БАР) змінюють обмін речовин безпосередньо в клітинах. Можливо, що в результаті вогнепального поранення в даної людини відбулося ушкодження сідничного нерва, внаслідок чого порушилася трофіка тканин гомілки і виникла виразка. 3.2. РЕФЛЕКТОРНИЙ ПРИНЦИП ДІЯЛЬНОСТІ ЦНС. ДОСЛІДЖЕННЯ ВЛАСТИВОСТЕЙ НЕРВОВИХ ЦЕНТРІВ Мотиваційна характеристика теми. Знання основних принципів діяльності ЦНС необхідне для розуміння механізмів перебігу фізіологічних

процесів у організмі людини як за умов норми, так і при патологічних змінах, що є необхідним для практичної діяльності лікаря. Мета заняття. Знати: 1. Принципи нервової регуляції фізіологічних функцій. 2. Властивості нервових центрів і їх роль у забезпеченні пристосувальних реакцій організму. Питання до усного і тестового контролю: 1. Поясніть основні принципи рефлекторної теорії: детермінізму, структурності, аналізу і синтезу. 2. Поняття про рефлекторну дугу, функції частин цієї дуги. 3. Закони проведення збудження рефлекторною дугою. 4. Поняття про нервовий центр, його види. Наведіть приклади. 5. Перелічіть та поясніть властивості нервових центрів. 6. Тонус нервових центрів, механізми його виникнення і підтримки. 7. Явище сумації в нервових центрах, його види і механізми. 8. Явища післядії, посттетанічної потенціації, трансформації ритму в нервових центрах. 9. Вплив несприятливих факторів (гіпоксії, нікотину, наркотичних речовин) на активність нервових центрів. Питання до письмової відповіді: 1. Опишіть основні принципи рефлекторної теорії. 2. Опишіть, хто в якому досліді вперше довів пристосувальний характер мінливості рефлексу. 3. Намалюйте схеми соматичних рефлекторних дуг (моносинаптичної, полісинаптичної). 4. Опишіть функції частин рефлекторних дуг. 5. Укажіть види нервових центрів, наведіть приклади. 6. Перелічіть і поясніть властивості нервових центрів. Програма практичної роботи на занятті: ви- значення часу рухового рефлексу в людини з використанням «естафетного» тесту. Методика визначення часу рухового рефлексу в людини з використанням «естафетного» тесту Для роботи необхідні: секундомір, 40-санти- метрова лінійка. Об’єкт дослідження — людина. Проведення роботи. Спостереження рефлексів рекомендується проводитинакількохпіддослідних, оскільки в цьому разі буде помітна різниця виразності індивідуальних рефлекторних реакцій. Кожен із рефлексів експериментатор викликає по обидва боки і відзначає його виразність і симетричність. Піддослідний витягає вперед одну руку ребром долоні вертикально вниз. Дослідник встановлює 40-сантиметрову лінійку поруч із долонею на відстані 1–2 см. Нульова позначка лінійки перебуває на рівні нижнього краю долоні. Після команди «увага» дослідник повинен протягом 5 с відпустити лінійку. У момент відпускання запускається секундомір для виміру часу реакції.

Випробуваний повинен зловити лінійку, що падає вниз. Для здійснення описаного рефлексу активізуються фоторецептори очного яблука, гангліозні нейрони зорового аналізатора, нейрони потиличної ділянки кори великих півкуль, а також нейрони рухових ділянок кори і передніх рогів сегментів спинного мозку, аксони яких іннервують м’язи, що беруть участь у даному рефлексі. Час рефлексу залежить від кількості нейронів і синапсів, залучених у процес. Збільшення часу рефлексу може спостерігатися при стомленні, зниженні лабільності нервової системи або дії нейротоксичних отрут. При гарній тренованості піддослідного зменшується час досліджуваного рухового рефлексу і коротшає відстань між нижнім краєм долоні і нульовою оцінкою лінійки. Оформлення результатів та їх оцінка. Резуль- тати експерименту рекомендується оформити у вигляді табл. 3.1. Таблиця 3.1

ПіддосліднийНазва рефлексуРецептивне полеАферентна ланкаРівень замиканняЕферентна ланкаЧас рефлексу, сВідстань, смСиметричність (DS)
1D
S

Тестові завдання до самоконтролю рівня знань 1. Пластичність нервового центру — це: A. Його здатність підсилювати рефлекторну відповідь після тривалого ритмічного подразнення B. Його здатність модифікувати діапазон реалізованих реакцій C. Поліпшення проведення подальших збуджень крізь синапси нервового центру D. Збереження певного рівня ЗПСП на нейронах центру E. Усі відповіді вірні 2. Збудження в нервовому центрі поширюється: A. Від еферентного нейрона крізь проміжний до аферентного B. Від проміжного нейрона крізь еферентний до аферентного C. Від аферентного нейрона крізь проміжний до еферентного D. Від проміжного нейрона крізь аферентний до еферентного E. Від аферентного нейрона, минаючи проміжний, до еферентного 3. Завдяки чому один мотонейрон може одержувати імпульси від кількох аферентних нейронів? A. Конвергенції B. Аферентному синтезу

C. Послідовній сумації D. Дивергенції E. Іррадіації 4. Чим зумовлений тонус нервового центру? A. Наявністю аферентних сигналів від різних рецептивних полів B. Дією на нейрони метаболітів та інших гуморальних подразників із клітинного мікросередовища C. Спонтанною електричною активністю ней- ронів D. Усі відповіді вірні E. Усі відповіді невірні 5. Що розуміють під реверберацією? A. Невпорядковане поширення збудження в ЦНС B. Збільшення або зменшення кількості імпульсів у замкнутому нервовому ланцюзі C. Усі відповіді правильні D. Тривалу циркуляцію нервових імпульсів замкнутим нервовим ланцюгом E. Невпорядковане поширення гальмування в ЦНС 6. Яка властивість меншою мірою притаманна нервовим центрам? A. Пластичність B. Висока чутливість до хімічних подразників C. Здатність до сумації збуджень D. Здатність до трансформації ритму E. Висока лабільність 7. Як називається підвищення ефекту одночасної дії двох слабких аферентних збуджень порівняно з сумою їх окремих ефектів? A. Сумація B. Трансформація C. Полегшення D. Мультиплікація E. Іррадіація 8. Уповільнення проведення збудження крізь синапси нервового центру зумовлено: A. Синаптичною затримкою B. Посттетанічною потенціацією C. Пластичністю нервового центру D. Пролонгуванням E. Усіма вищевказаними причинами 9. Збудження в нервових центрах проводиться однобічно, що зумовлено: A. Синаптичною затримкою B. Низькою лабільністю C. Усі відповіді правильні D. Властивістю хімічних синапсів проводити збудження одним напрямком E. Правильні відповіді A і D 10. Як називається здатність нервового центру до відновлення функцій після ушкодження частини нейронів центру? A. Трансформація ритму збуджень B. Пластичність

C. Лабільність D. Стомлюваність E. Адаптація Відповіді 1.B, 2.C, 3.A, 4.D, 5.D, 6.E, 7.C, 8.A, 9.D, 10.B. Тестові завдання до самоконтролю за програмою «Крок-1» 1. Тонус нервового центру характеризується: A. Як пасивний процес, пов’язаний із розвитком стомлення B. Як активний процес, що проявляється ослабленням процесу збудження робочого органа C. Наявністю його певної фонової активності D. Усі відповіді правильні E. Як активний процес, пов’язаний зі стомленням 2. Яку лабільність мають нервові центри порівняно з нервовими волокнами? A. Більш високу B. Більш низьку C. Таку ж, як і нервові волокна D. Таку ж, як і м’язові волокна E. Таку ж, як для м’язових, так і для нервових волокон 3. Чим зумовлене явище зміни кількості нервових імпульсів в еферентних волокнах рефлекторної дуги порівняно з аферентними? A. Рефлекторною післядією B. Трансформацією ритму в нервовому центрі C. Наявністю домінантного вогнища збудження D. Посттетанічною потенціацією E. Усі відповіді вірні 4. Час рефлексу обчислюється від моменту впливу подразника до: A. Появи відповідної реакції B. Закінчення його дії C. Досягнення корисного пристосувального результату D. Закінчення відповідної реакції E. Усі відповіді вірні 5. Від чого, насамперед, залежить час рефлек- су? A. Від виду подразника B. Від фізіологічних властивостей рецептора C. Від кількості синапсів у його рефлекторній дузі D. Від фізіологічних властивостей ефектора E. Від часу впливу подразника 6. Через який час після нанесення подразнення порогової сили настане відповідна реакція, якщо в рефлекторній дузі будуть заблоковані рецептори? A. Через 1–3 мс B. Через 1–3 с C. Через 3–5 с

D. Через 5–7 с E. Відповідна реакція не настане 7. Яку кількість нейронів містить еферентна частина соматичної рефлекторної дуги? A. 1 нейрон B. 2 нейрони C. 3 нейрони D. 4 нейрони E. Жодного нейрона 8. Що лежить в основі рефлекторної післядії? A. Просторова сумація імпульсів B. Циркуляція імпульсів у «нейронній пастці» C. Трансформація імпульсів D. Послідовна сумація імпульсів E. Іррадіація імпульсів 9. Через деякий час після припинення дії подразника в нервовому центрі продовжує реєструватися електрична активність, що пояснюється явищем: A. Післядії B. Полегшення C. Сумації D. Гальмування E. Оклюзії 10. В основі якого з перерахованих рефлексів лежить моносинаптична дуга? A. Вісцеральний рефлекс B. Оборонний рефлекс C. Міостатичний рефлекс D. Аксон-рефлекс E. Зіничний рефлекс Відповіді 1.C, 2.B, 3.B, 4.A, 5.C, 6.E, 7.A, 8.B, 9.A, 10.C. Ситуаційні завдання 1. Розрахуйте, скільки синапсів входить до складу центральної частини рефлекторної дуги рефлексу, якщо його центральний час дорівнює 100 мс? 2. Поясніть, якою повинна бути частота подразнювальних стимулів, щоб підпороговими подразненнями викликати збудження нейрона. 3. Поясніть, чому час рефлексу залежить від кількості вставних нейронів. Намалюйте схеми дуг моносинаптичного і полісинаптичного рефлексів. 4. Поясніть, чи відбудеться збудження нейрона, якщо одночасно впливати на різні конвергуючі з ним аксони підпороговими стимулами. Чому? 5. М’язове волокно, як правило, має одну кінцеву пластинку, і кожний ПКП перевищує пороговий рівень. На центральних нейронах перебувають сотні і тисячі синапсів, і ЗПСП окремих синапсів не досягають рівня порога. Поясніть, у чому фізіологічний зміст цих розходжень. 6. Поясніть, чому за умов стомлення у людини спочатку порушується точність рухів, а потім уже сила скорочень.

Відповіді до ситуаційних завдань 1. Якщо час синаптичної затримки прийняти за 0,2 мс, то в центрі даного рефлексу перебуває 500 синапсів. 2. Для того щоб могла відбутися сумація медіаторів у синапсі, необхідно, щоб інтервал між подразненнями був меншим, ніж час руйнування кванта холінестеразою. 3. Час рефлексу залежить від кількості перемикань, тобто від кількості синапсів. Чим більше вставних нейронів, тим більший центральний час рефлексу. 4. Збудження відбудеться, тому що при одномоментному підпороговому подразненні кількох синапсів на постсинаптичній мембрані реєструватиметься сумація підпорогових квантів медіатора (просторова сумація). 5. М’язове волокно не має інтегративної функції. Після виникнення збудження воно щоразу має скоротитися. Нейрон же одержує різного роду сигнали і повинен вибрати, на які відповідати. Тому необхідні одночасне збудження багатьох синапсів і його алгебраїчна сумація. У результаті відбудеться переважання ЗПСП над ГПСП або навпаки. 6. Нервові центри стомлюються швидше, ніж м’язи, тому за рахунок порушення процесів координації рухів порушується їх точність. 3.3. СИНАПСИ ЦНС. ДОСЛІДЖЕННЯ ПРОЦЕСІВ ЗБУДЖЕННЯ І ГАЛЬМУВАННЯ В ЦНС. КООРДИНАЦІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ЦНС Мотиваційна характеристика теми. Знання основних принципів координаційної діяльності ЦНС необхідне для розуміння перебігу фізіологічних процесів у організмі людини як за умов норми, так і при патологічних змінах, що є необхідним для практичної діяльності лікаря. Мета заняття. Знати: 1. Фізіологічні властивості центральних синапсів. 2. Механізми процесів збудження і гальмування в ЦНС. 3. Принципи координаційної діяльності ЦНС. Питання до усного і тестового контролю: 1. Центральні синапси, їх класифікація, будова, функції і механізми передачі інформації. 2. Збудливі синапси, їх нейромедіатори, циторецептори. ПараметриЗПСПійогофізіологічнароль. 3. Гальмівні синапси, їх медіатори. Механізми постсинаптичного гальмування; ГПСП і механізми пресинаптичного гальмування. 4. Нейромедіатори (АХ, НА, дофамін, гліцин, ГАМК, глутамат, серотонін, оксид азоту й ін.). 5. Нейромодулятори (нейропептиди, нейростероїди й ін.). 6. Процеси збудження у ЦНС, залежність сили збудження від сили подразнення. 7. Процеси гальмування в ЦНС, види і механізми центрального гальмування. Праці І. М. Сєченова з центрального гальмування.

8. Види і механізми сумації збудження і гальмування нейронами ЦНС. 9. Принципи координаційної діяльності ЦНС (конвергенція, дивергенція, мультиплікація, іррадіація, індукція, оклюзія, принцип загального кінцевого шляху, домінанти, детермінанти). Питання до письмової відповіді: 1. Перелічіть типи синапсів за місцем контакту нейронів, за механізмом передачі збудження та за функцією. 2. Наведіть нервовий синапс, вкажіть його частини і фізіологічне значення. 3. Побудуйте графік ЗПСП і поясніть механізм його виникнення. 4. Зобразіть графік ГПСП і поясніть механізм його виникнення в постсинаптичному гальмівному синапсі. 5. Намалюйте зміни МП постсинаптичної мембрани при виникненні пресинаптичного гальмування і поясніть їх виникнення. 6. Намалюйте схему сумації збудження в ЦНС за умов просторової і часової (послідовної) сумації. 7. Складіть схему розвитку пресинаптичного і постсинаптичного, зворотного, реципрокного і латерального гальмування. 8. Перелічіть принципи координаційної діяльності ЦНС і намалюйте їх схеми. Програма практичної роботи на занятті: до- слідження явища лабільності синапсів рефлекторної дуги людини. Методика оцінки лабільності синапсів рефлекторної дуги в людини з використанням «теппінг»-тесту Лабільність визначають за допомогою нанесення ритмічних подразнень із частотою, що збільшується, і реєстрацією процесів збудження в досліджуваній збудливій тканині. Мірою лабільності є максимальна частота подразнення, яку збудлива тканина може відтворити без трансформації ритму за одиницю часу. Міра лабільності обернено пропорційна тривалості рефрактерного періоду. Найменшу лабільність мають синапси, що пов’язано із затримкою проведення ними збудження. За умов збільшення швидкості нанесення ритмічних подразнень існує «критична» частота подразнень, більше якої синапси не здатні відтворювати збудження, не трансформуючи його, що зумовлено їхньою лабільністю. Для роботи необхідні: секундомір, аркуш па- перу, олівець середньої м’якості. Об’єкт дослідження — людина. Проведення роботи. Спостереження рекомендується проводити на кількох піддослідних, оскільки в цьому випадку буде помітна різниця виразності індивідуальних рефлекторних реакцій. Кожен із рефлексів експериментатор викликає по обидва боки, відзначаючи його виразність і симетричність. Піддослідні за командою експериментатора в максимальному темпі починають ставити крапки на лівій половині аркуша паперу протягом 10 с. Після закінчення часу експериментатор подає

сигнал і піддослідні починають виконувати ту ж роботу на правій стороні аркуша протягом 10 с. Після закінчення роботи піддослідні підраховують кількість крапок на правій половині аркуша, з’єднуючи їх лініями. Крапки на лівій половині аркуша до уваги не беруться, оскільки виконані для тренування. Потім беруть олівець в другу руку, повторно виконують тест і оцінюють результати. У нормі за 10 с людина встигає вдарити олівцем по папері 70–80 разів. Зниження результатів може спостерігатися при стомленні, зниженні лабільності нервової системи або дії нейротоксичних отрут. Збільшення лабільності можливе за умов гарної тренованості піддослідного, у результаті збільшення активності синапсів рефлекторної дуги. Оформлення результатів і їх оцінка. Результа- ти експерименту рекомендується оформити у вигляді табл. 3.2. Таблиця 3.2

ПіддосліднийНазва рефлексуРецептивне полеАферентна ланкаРівень замиканняЕферентна ланкаЧас рефлексу, сСиметричність (DS)
1D
S

Тестові завдання до самоконтролю рівня знань 1. У чому полягає роль синапсів ЦНС? A. Є місцем виникнення збудження в ЦНС B. Формують МПС нервової клітини C. Передають збудження з одного нейрона на інший D. Проводять струми спокою E. Усі відповіді правильні 2. Як називається здатність нейрона встановлювати численні синаптичні зв’язки з різними нервовими клітинами? A. Конвергенція B. Пролонгування C. Сумація D. Дивергенція E. Трансформація ритму 3. Як називається сходження різних шляхів проведення нервових імпульсів до однієї і тієї ж нервової клітини? A. Дивергенція B. Пролонгування C. Сумація D. Трансформація E. Конвергенція 4. Який фізіологічний процес лежить в основі явища, під час якого збудження пресорного

відділу судинорухального центру супроводжується пригніченням його депресорного відділу? A. Дивергенція B. Реципрокне гальмування C. Конвергенція D. Трансформація ритму E. Сумація 5. Як називається гальмування нейронів власними імпульсами, що надходять колатералями аксона до гальмівних клітин? A. Вторинним B. Реципрокним C. Поступальним D. Поворотним E. Латеральним 6. Як називається більш слабкий ефект одночасної дії двох сильних аферентних збуджень, ніж сума їх роздільних ефектів? A. Гальмуванням B. Оклюзією C. Знижувальною трансформацією D. Конвергенцією E. Негативною індукцією 7. За участі яких синапсів переважно здійснюється проведення збудження в ЦНС? A. Електричних B. Змішаних C. Хімічних D. Гальмівних E. Контактних 8. ЗПСП є наслідком локальної: A. Гіперполяризації B. Поляризації C. Деполяризації D. Усі відповіді вірні E. Усі відповіді невірні 9. ЗПСП виникає в результаті відкриття на постсинаптичній мембрані каналів для іонів: A. Cl – B. К + C. Na + D. Mg 2+ E. Ca 2+ 10. За умов тривалого подразнення шкіри лапки жаби рефлекторне відсмикування лапки припиняється через розвиток стомлення у: A. М’язах лапки B. Нервово-м’язових синапсах C. Усі відповіді вірні D. Нервовому центрі рефлексу E. Нервах лапки Відповіді 1.C, 2.D, 3.D, 4.B, 5.D, 6.B, 7.C, 8.C, 9.C, 10.D.

Тестові завдання до самоконтролю за програмою «Крок-1» 1. Завдяки чому один мотонейрон може одержувати імпульси від кількох аферентних нейронів? A. Конвергенції B. Аферентному синтезу C. Послідовній сумації D. Дивергенції E. Іррадіації 2. Що спостерігається під час постановки досліду «сєченовського» гальмування? A. Наявність збудливих впливів з боку головного мозку на спинномозкові рефлекси B. Наявність гальмівних впливів з боку головного мозку на спинномозкові рефлекси C. Наявність збудливих впливів спинного мозку на рефлекторну діяльність головного мозку D. Наявність гальмівних впливів спинного мозку на рефлекторну діяльність головного мозку E. Усі відповіді невірні 3. Що лежить в основі принципу загального кінцевого шляху? A. Морфологічне переважання аферентних нейронів над еферентними B. Конкурентна боротьба між різними аферентними збудженнями, що одночасно приходять до одного еферентного нейрона C. Мотонейрон є кінцевою ланкою будь-якої рефлекторної рухової реакції D. Усі відповіді вірні E. Усі відповіді невірні 4. Хто вперше сформулював принцип домінанти? A. М. Є. Введенський B. І. П. Павлов C. І. М. Сєченов D. Ч. Шеррингтон E. О. О. Ухтомський 5. Яку роль відіграє гальмування у роботі нервових центрів? A. Служить для замикання рефлекторної дуги у відповідь на подразнення B. Стимулює роботу нервових центрів C. Виконує охоронну, регулювальну і координувальну функції D. Забезпечує об’єднання клітин ЦНС у нервові центри E. Виконує тільки охоронну функцію 6. Для розвитку гальмування в ЦНС необхідно все, крім: A. Медіатора B. Енергії АТФ C. Відкриття Cl – каналів D. Відкриття K + каналів E. Порушення цілісності нервового центру

7. Які іони визначають виникнення ГПСП? A. Na + B. Na + і Cl – C. Ca 2+ D. К + і Cl – E. Cl – 8. У яких синапсах розвивається пресинаптичне гальмування? A. Аксоносоматичних B. Соматосоматичних C. Аксо-аксональних D. Аксонодендральних E. У всіх синапсах 9. Механізм пресинаптичного гальмування переважно пов’язаний з: A. Тривалою деполяризацією B. Гіперполяризацією C. Роботою Na + /К + насоса D. Роботою Са 2+ насоса E. Тривалою реполяризацією 10. Які властивості має домінантне вогнище? A. Підвищену збудливість B. Інертність C. Здатність гальмувати субдомінантні вог- нища збудження D. Здатність до сумації субдомінантних збу- джень E. Усі відповіді вірні Відповіді 1.A, 2.B, 3.D, 4.E, 5.C, 6.E, 7.D, 8.C, 9.A, 10.E. Ситуаційні завдання 1. Розрахуйте, на скількох нейронах конвергують аксони, якщо за умов подразнення одного аксона збуджуються 3 нейрони, а під час подразнення іншого — 6. Під час спільного подразнення збуджується 15 нейронів. 2. У процесі розглядання складного зображення або прослуховування музичного фрагмента піддослідний виділяє їх світлові, кольорові та звукові характеристики. Поясніть, який вид центрального гальмування лежить в основі поліпшення розходжень частоти звуків, виділення контурів зображення, диференціації сусідніх точок дотику на шкірі. Які види центрального гальмування вам відомі? Дайте визначення центральному гальмуванню. 3. Поясніть, що відбудеться в нервовому центрі, якщо імпульси надходять до його нейронів із частотою, за якої АХ не встигає повністю зруйнуватися холінестеразою і нагромаджується на постсинаптичній мембрані у великій кількості. 4. Поясніть, чому за умов введення стрихніну у жаби спостерігаються судоми у відповідь на будь-яке, навіть найлегше подразнення. 5. Навчаючись письму, дитина «допомагає» собі головою і язиком. Поясніть, який механізм цього явища.

6. Поясніть, яку фізіологічну роль відіграють клітини Реншоу в діяльності нейронів спинного мозку. Намалюйте схему зворотного гальмування. Відповіді до ситуаційних завдань 1. На 6 нейронах: 15 – (6+3) = 6. 2. 1) Латеральне гальмування. 2) Пресинаптичне, постсинаптичне, зворотне, реципрокне, латеральне, гальмування слідом за збудженням, песимальне. 3) Гальмування — це фізіологічний процес, що виникає в центральній нервовій системі на основі збудження, яке приводить до зменшення або повного припинення поточної реакції. 3. У цьому випадку АХ викликає стійку деполяризацію постсинаптичної мембрани і як наслідок цього — катодичну депресію Вериго (песимальне гальмування). 4. Стрихнін блокує гальмівні синапси в спинному мозку жаби і підсилює іррадіацію збудження в ЦНС. 5. Сильне збудження, що виникає за умов недостатнього освоєння рухової навички, приводить до явища іррадіації збудження і залучення до процесу додаткових м’язів. 6. Клітини Реншоу викликають гальмування діяльності мотонейрона за рахунок механізму зворотного гальмування. Глава 4. РОЛЬ ЦЕНТРАЛЬНОЇ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ У РЕГУЛЯЦІЇ МОТОРНИХ ФУНКЦІЙ Конкретні цілі: 1. Робити висновки про стан рухових функцій організму — пози, локомоції, рухових рефлексів, що виникають після поперечного перерізання на різних рівнях ЦНС і за умов ушкодження рухових структур. 2. Робити висновки про стан рухових систем організму, які поєднують структури різних рівнів ЦНС, і про їх організацію. 3. Аналізувати регульовані параметри під час здійснення рухових рефлексів і механізми активації рецепторів як слідкуючих пристроїв. 4. Робити висновки про стан рухових рефлексів, що замикаються на різних рівнях ЦНС, описувати будову та функції їх рефлекторних дуг. 5. Робити висновки про стан провідних шляхів ЦНС, оцінювати їх роль у забезпеченні сенсорних і рухових функцій. 6. Аналізувати механізми впливу структур переднього мозку і стовбура на активність моторних систем спинного мозку. 7. Аналізувати вікові особливості регуляції рухових функцій. 8. Пояснювати роль кори головного мозку і лімбічної системи у формуванні системної діяльності організму.

9.Пояснювати фізіологічні основи електро-11. Опишіть синдром Броун-Секара, який ви-
енцефалографії (ЕЕГ).никає за умов перерізання половини спинного
мозку у тварин і в людини.
4.1. ДОСЛІДЖЕННЯ РОЛІ12. Опишіть ознаки спінального шоку і при-
СПИННОГО МОЗКУ В РЕГУЛЯЦІЇчини його виникнення.
МОТОРНИХ ФУНКЦІЙПрограма практичної роботи на занятті:
Мотиваційна характеристика теми. Знання1. Дослідження сухожильних рефлексів люди-
ни (колінного, ахіллового, ліктьового).
ролі спинного мозку в регуляції моторних функ-2. Дослідження шкірних рефлексів людини (че-
цій необхідне для розуміння перебігу фізіологіч-
ревних, підошовних).
них процесів у організмі людини як за умов нор-
ми, так і під час патологічних змін, знання якихМетодика дослідження сухожильних
є необхідним для практичної роботи лікаря.рефлексів людини
Мета заняття. Знати:Для роботи необхідні : перкусійний молоток,
1.Будову і функції спинного мозку.
стілець із можливістю регулювання висоти сидіння.
2.Роль структур спинного мозку в забезпе-
ченні рухових функцій організму.Об’єкт дослідження — людина.
Проведення роботи. Спостереження рефлексів
Питання до усного і тестового контролю:
рекомендується проводити на кількох піддослід-
1.Функції спинного мозку.них, оскільки в цьому випадку буде помітна
2.Роль передніх і задніх корінців спинногорізниця виразності індивідуальних рефлекторних
мозку.реакцій. Кожен із рефлексів експериментатор ви-
3.Рухові системи спинного мозку, їх органі-кликає по обидва боки і відзначає його ви-
зація та механізми координації (конвергенція, ди-разність і симетричність.
вергенція, види гальмування мотонейронів спин-Колінний рефлекс викликається легким уда-
ного мозку — поворотне, реципрокне).ром по сухожиллю чотириголового м’яза нижче
4.Роль спинного мозку в регуляції м’язовогоколінної чашечки. Випробуваний сидить на
тонусу.стільці, розташувавши одну ногу поруч з дру-
5.Фізіологічна характеристика пропріорецеп-гою, гомілки вільно звисають під прямим кутом
торів: м’язові веретена, їх будова і функції.до стегон, стопи не повинні впиратися в підлогу.
6.Сухожильні рецептори Гольджі, їх функції,Після удару молоточком виникає скорочення чо-
рефлекси із сухожильних рецепторів.тириголового розгинача стегна і легке розгинан-
7.Класифікація рефлексів спинного мозку.ня гомілки. Рефлекторна дуга колінного рефлек-
8. Рефлекси розтягування, їх рефлекторнісу: механорецептори — чутливі волокна стегно-
дуги, функції гамма-петлі.вого нерва — мотонейрони L III–IV сегментів спин-
9. Роль рефлексів розтягування в регуляції то-ного мозку — рухові волокна стегнового нерва
нусу (тонічні рефлекси) і довжини м’язів (фазні— чотириголовий м’яз стегна.
рефлекси).Рефлекс із сухожилля двоголового м’яза плеча
10. Наслідки перерізань спинного мозку навикликається за умов легкого згинання в ліктьо-
різних рівнях у тварин або ушкоджень у люди-вому суглобі. Експериментатор кладе передпліччя
ни.піддослідного на передпліччя своєї лівої руки.
11. Провідникова функція спинного мозку, їїКисть лівої руки експериментатора перебуває під
роль у регуляції рухових функцій.ліктьовим суглобом випробуваного. Великий па-
Питання до письмової відповіді:лець лівої кисті експериментатора перебуває на
1.Перелічіть рефлекси спинного мозку. Дайтесухожиллі біцепса піддослідного, і на кінцеву фа-
їх класифікацію.лангу цього пальця наноситься удар молоточком.
2. Охарактеризуйте сухожильні, шкірно-Відповідна реакція — згинання руки в ліктьово-
м’язові і вісцеро-м’язові рефлекси.му суглобі руки піддослідного. Рефлекторна дуга
3. Намалюйте схему рефлекторної дуги колін-біцепс-рефлексу: механорецептори — чутливі волок-
ного й ахіллового рефлексу.на м’язово-шкірного нерва — мотонейрони С V–VI —
4.Укажіть центри спинного мозку, їх розта-рухові волокна м’язово-шкірного нерва — дво-
шування і роль.головий м’яз плеча.
5.Намалюйте будову м’язових веретен та їхРефлекс із сухожилля триголового м’яза пле-
сполучення з м’язовими волокнами.ча викликається за умов бокового відведення до-
6.Зобразіть будову сухожильних рецепторівгори і назовні руки. Експериментатор лівою ру-
Гольджі та їх сполучення з м’язовими волокна-кою фіксує плечі піддослідного, не знижуючи рух-
ми.ливість ліктьового суглоба. Передпліччя повин-
7.Намалюйте альфа- і гамма-петлі мотоней-не вільно звисати вниз під прямим кутом до пле-
ронів спинного мозку, опишіть їх значення.ча. При ударі молоточка по сухожиллю триголо-
8.Укажіть, з якими структурами мозку пов’я-вого м’яза над ліктьовим відростком виникає роз-
зані тонічні рефлекси.гинання руки в ліктьовому суглобі. Рефлекторна
9. Опишіть клінічне значення дослідженнядуга трицепс-рефлексу: механорецептори — чут-
спінальних рефлексів.ливі волокна променевого нерва — рухові ней-
10. Перелічіть провідні шляхи спинного мозку,рони C VII–VIII — рухові волокна променевого
їх функціональне значення.нерва — триголовий м’яз плеча.