АН-26

Ан-26 — двомоторний турбогвинтовий легкий військово-транспортний літак. Створений на Київському механічному заводі (КМЗ; нині — «Антонов» Державне підприємство) під загальним керівництвом О. Антонова і безпосереднім — В. Гарвардта (1930–1989; Україна). Його основою став пасажирський літак Ан-24. На базі Ан-26 створено військово-транспортний літак Ан-32, у Китаї — літак Y-7H.

Зміст

• 1 Історична довідка
• 2 Модифікації
• 3 Характеристика
• 4 Служба
• 5 Ан-26 в Україні
• 6 Література
• 7 Автор ВУЕ
• 8 Важливо!

Історична довідка

1959 у конструкторському бюро О. Антонова збудовано турбогвинтовий пасажирський літак Ан-24 для місцевих повітряних ліній. Його характеристики підходили для легкого військово-транспортного літака (мав доповнити середні літаки Ан-8 і Ан-12) з метою перевезень невеликих вантажів та груп військовослужбовців. Проєктування такого літака під позначенням Ан-26 розпочато 1966 з ініціативи керівництва КМЗ. 12.03.1968 про розробку Ан-26 прийнято спільне рішення Міністерства авіаційної промисловості СРСР та Військово-повітряних сил СРСР. Цим актом створенню літака надано офіційний статус.

Перший дослідний зразок Ан-26 здійснив пробний політ 21.05.1969. У червні того ж року його демонстрували на Паризькому авіасалоні. Восени 1969 на Київському авіаційному заводі (тепер Серійний завод «Антонов») почато випуск серійних літаків Ан-26. До 1986 виготовлено 1398 літаків (темп випуску — 14–16 літаків на місяць). 420 з них відправлено на експорт, 564 отримали збройні сили СРСР, решту — радянські цивільні експлуатанти.

Модифікації

• Ан-26Ш — навчальний літак для підготовки штурманів (1972–1973 виготовлено 36);
• Ан-26 РТ — літак-ретранслятор зі станцією «Інжир», призначений для збільшення дальності радіозв’язку (із транспортних переобладнано 42);
• Ан-26РТР — літак радіотехнічної розвідки (переобладнано 8);
• Ан-26 М «Рятівник» — літак невідкладної реанімаційно-хірургічної допомоги (з 1977 переобладнано 5);
• Ан-26Б — цивільний транспортний літак, відрізняється складом радіонавігаційного обладнання (1980–1985 виготовлено 116);
• Ан-26КПА і Ан-26АШЛК — літаки для калібрування аеродромних радіотехнічних засобів. Варіанти відрізнялися складом бортової апаратури (з 1986 переобладнано 20 і 14 відповідно);
• Ан-26РЛ — літак для патрулювання виняткової морської економічної зони та розвідки льодового покриву, зі спеціальною апаратурою і збільшеним запасом палива (з 1987 переобладнано 8);
• Ан-26П — пожежний літак із двома зовнішніми баками для води загальною місткістю 4000 л (з 1987 переобладнано 5);
• Ан-26-100 і Ан-26Б-100 — відповідно, Ан-26 і Ан-26Б, переобладнано на пасажирські літаки місткістю 43 пасажири (1999–2010 переобладнано 31 і 38 відповідно).

Існувало декілька варіантів літаків спеціального призначення та літаючих лабораторій для випробувань різного обладнання, виготовлених в одиничних екземплярах.

Характеристика

Ан-26 — моноплан цілком металевої конструкції з високо розташованим прямим крилом і класичним хвостовим оперенням. Формально літак вважають двомоторним. Окрім двох основних турбогвинтових двигунів АІ-24ВТ (потужність по 2820 к. с.), має додатковий розгінний турбореактивний двигун РУ19А-300 (тяга 800 кгс) у хвостовій частині правої мотогондоли. Цей двигун також забезпечує самостійний запуск основних двигунів та живлення електроенергією бортової мережі літака на стоянці. Шасі складається з носової і двох основних опор (усі опори двоколісні) та забезпечує польоти з ґрунтових аеродромів.

Фюзеляж поділено на 2 основні герметичні частини: кабіну екіпажу і вантажний відсік. У хвостовій частині останнього є вантажний люк, який закривається рампою. Під час відкривання вона може мати 2 положення: опускатися до землі для завантаження / розвантаження колісної техніки, десантників, поранених або від’їжджати під фюзеляж для парашутного десантування і завантаження / розвантаження безпосередньо з кузова автомобіля. Для полегшення переміщення вантажу на підлозі вантажної кабіни встановлено спеціальний транспортер, під стелею — монорейку з кареткою. Літак може перевозити:

• до 5,5 т вантажу;
• 38 солдатів;
• 30 парашутистів (на відкидних сидіннях уздовж бортів);
• 24 поранених (на ношах, зафіксованих до спеціальних стійок у 3 яруси).

У разі потреби Ан-26 можна використовувати як бомбардувальник: на чотирьох тримачах із боків фюзеляжу потрібно причепити бомби калібром до 500 кг.

Радіонавігаційне обладнання Ан-26 забезпечує польоти в простих і складних метеорологічних умовах, зокрема вночі. У його складі — метеорологічний радар.

Таблиця. Технічні характеристики

Модифікація	Ан-26
Екіпаж, осіб	3–5
Розмах крила, м	29,15
Довжина літака, м	23,83
Висота літака, м	8,58
Площа крила, м 2	74,9
Маса літака, кг	16 300
Злітна маса, кг	24 000
Максимальна маса вантажу, кг	5 500

Служба

Літак Ан-26 експлуатували з 1970, офіційно узято на озброєння Військово-повітряних сил СРСР 26.05.1975. Більшість таких літаків служили в окремих мішаних авіаполках, що входили до складу повітряних армій та інших великих військових з’єднань і забезпечували діяльність їхніх штабів і частин. Ан-26 (зокрема спеціальні варіанти Ан-26РТ, Ан-26РТР, Ан-26М) брали активну участь в радянській інтервенції в Афганістані (1979–1989).

Ан-26 також служили в авіації Військово-морського флоту (ВМФ), Ракетних військ стратегічного призначення, Прикордонних військ та Міністерства внутрішніх справ (МВС) СРСР.

Після розпаду СРСР літаки Ан-26 перейшли до збройних сил пострадянських держав. Найбільше їх залишилося у РФ. На початок 2022 Повітряно-космічні сили РФ мали 114 Ан-26, ВМФ — 24, прикордонна служба — 25, Росгвардія — 12. Російські Ан-26 брали участь у чеченських війнах, а також у забезпеченні агресії проти України.

Невелику кількість Ан-26 продовжують експлуатувати у збройних силах Білорусі, Казахстану, Киргизстану, Узбекистану.

Ан-26 постачали союзникам СРСР, зокрема усім країнам-учасникам Організації Варшавського договору, а також Афганістану (56 літаків), Китаю (54), Кубі (51), В’єтнаму (50) і ще близько 20 країнам — у менших кількостях. У багатьох із них, насамперед в Африці й Азії, Ан-26 експлуатують і досі. За рахунок продажу вживаних літаків список країн, які використовували Ан-26, розширено.

Ан-26 широко використовували у цивільній авіації. Після 1991 цивільні авіакомпанії почали викупляти колишні військові літаки. Однак до 2020 значну частину Ан-26 списано. У РФ кількість цивільних літаків цього типу скорочено зі 147 (2005) до 30 (2019). Загалом 2019 у цивільних повітряних реєстрах залишалося близько 80 Ан-26.

Ан-26 в Україні

Військова авіація України 1992 нараховувала 63 літаки Ан-26 — транспортних, навчальних і спеціального призначення. Декілька літаків пройшли переобладнання: 1997 — один у варіант Ан-26С (пасажирський підвищеного комфорту), 2002 — один Ан-26Ш у варіант Ан-26 «Віта» (реанімаційно-хірургічний), 2007 — один Ан-26РТ у Ан-26БУС (повітряний командий пункт). 2015 ще один Ан-26 переобладнали у медико-евакуаційний літак «Рятунчик», інший — у реанімаційно-хірургічний для Спеціального авіаційного загону Державної служби з надзвичайних ситуацій (ДСНС).

2016 компанія «Мотор Січ» запропонувала модернізувати Ан-26 у варіант Ан-26МСБ. Замість двигунів АІ-24ВТ літак мав отримати нові — ТВ3-117ВМА-СБМ1 (такі ж, як на літаку Ан-140). Потужність силової установки залишилася попередньою, але суттєво зростала економічність — за рахунок меншої витрати палива. Однак цей проєкт не реалізовано.

З весни 2014 українські Ан-26 брали активну участь в антитерористичній операції на Сході України (згодом операції Об’єднаних сил). 19.07.2014 Ан-26 (бортовий номер «19») збив, ймовірно, російський винищувач МіГ-29 поблизу м. Краснодона (тепер м. Сорокине Луганської області). Загинули 2 члени екіпажу, 6 врятувалися з парашутами.

На початок 2019 у Збройних сил України (ЗСУ) та Міністерства внутрішніх справ України було 30 літаків Ан-26, 16 з яких 2014–2018 відремонтовано. Ще 8 (зокрема 3 Ан-26РТ і 1 Ан-26Ш) перебували на зберіганні.

24 літаки служили у Повітряних силах Збройних сил України: 12 («Віта», 1 Ан-26РТ, 1 Ан-26КПА, 1 Ан-26Б та інші) у 456-й бригаді транспортної авіації (БрТА; аеродром Гавришівка поблизу м. Вінниці), 6 (серед них «Рятунчик» — у 15-й БрТА, м. Бориспіль Київської області), 1 — у 25-й БрТА (м. Мелітополь Запорізької області) і 5 (з них 3 Ан-26Ш і 1 Ан-26Б) — у 203-й навчальній авіаційній бригаді (НАБр) Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба (м. Чугуїв Харківської області).

Два літаки Ан-26 використовувала 10-та морська авіаційна бригада Військово-морських сил Збройних сил України (аеродром Кульбакине, м. Миколаїв). Окрім транспортних завдань, їх використовували для патрулювання над морем.

У структурі МВС України 2 літаки Ан-26 експлуатували в авіації Національної гвардії України (аеродром Жуляни, м. Київ) і 2 — у Спеціальному авіаційному загоні ДСНС (м. Ніжин Чернігівської області). Крім того, 2 літаки Ан-26КПА використовували Державним підприємством «Украерорух».

25.09.2020 літак Ан-26Ш 203-ї навчальної авіаційної бригади Повітряних Сил зазнав катастрофи під час заходу на посадку на аеродромі Чугуїв після навчального польоту. Загинуло 26 з 27 осіб, які перебували в літаку.

Після початку повномасштабного вторгнення РФ 24.02.2022 літаки Ан-26 беруть участь у відбитті агресії. Літаки Спеціального авіаційного загону ДСНС евакуйовані за кордон, де здійснюють перевезення гуманітарних вантажів для України.

На кінець 1991 в Україні експлуатували близько 60 цивільних Ан-26, з них 21 — в Українському управлінні цивільної авіації, 19 — у Вищій льотній школі в м. Кіровограді, нині м. Кропивницький), 15 — у підпорядкуванні низки підприємств оборонно-промислового комплексу. З останніх більшість продано за кордон, зокрема 14 літаків колишнього Українського управління цивільної авіації та 5 — Вищої льотної школи. Натомість українські авіакомпанії імпортували 31 Ан-26 (з них 23 — з РФ).

У різний час літаки Ан-26 експлуатували 24 українські авіакомпанії. 2018 вони залишилися тільки в чотирьох:

• «Константа» — 7 (з них 3 Ан-26Б і 3 Ан-26-100);
• «Урга» — 5 (з них 4 Ан-26Б-100);
• «Вулкан Ейр» — 3;
• «Авіалінії Антонова» — 1 (Ан-26-100).

22.04.2022 після старту з аеропорту Запоріжжя внаслідок зіткнення з лінією електропередач розбився Ан-26 (UR-UZB) авіакомпанії «Константа».

Література

1. Заярин В. Неприхотливый трудяга // Авиация и время. 2002. № 2. С. 4–24.
2. Заярин В. Ан-26: биография продолжается // Авиация и время. 2002. № 4. С. 29–31.
3. Charuk A. Antonow An-26 // Lotnictwo. 2020. № 8. P. 58–73.
4. The Military Balance. London : The International Institute for Strategic Studies, 2022. 504 p.

Автор ВУЕ

Покликання на цю статтю: Харук А. І. АН-26 // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/ АН-26 (дата звернення: 13.03.2024).

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 16.03.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів

Ан-26 – основний транспортний літак ЗСУ: що відомо про модель повітряного судна

Ан-26 – основний транспортний літак Збройних Сил України. Повітряне судно виготовляли протягом 16 років, аж до 1986 року. І це один з найчисленніших літаків з усього модельного ряду “антонівців” – майже півтори тисячі бортів. Існує майже три десятки модифікацій цієї моделі. Борт, який розбився на Харківщині, випустили в 1977 році.

Також читайте

Авіатроща російського літака в Сирії та інцидент в Судані: що відомо про аварії та катастрофи Ан-26

Про це йдеться в сюжеті ТСН.19:30.

Екіпаж літаку складається з п’яти осіб. На борт він може взяти до 40-ка десантників, або ж 24 поранених на ношах.

Основні завдання АН-26 – це транспортування та десантування людей або вантажів. Гранична вантажопідйомність – 5,5 тонн. Без посадки цей літак може долати відстань понад тисячу кілометрів.

Неодноразово ці літаки виконували бойові завдання в зоні бойових дій на Донбасі.

Також читайте

ТСН пригадала масштабні авіакатастрофи з українськими військовими та цивільними літаками за останні роки

Борт, який розбився біля Чугуєва, називається АН-26 Ш. Його використовували для навчання курсантів-штурманів. Там є 10 місць для учнів і одне для інструктора. До першого жовтня його мали віддати на завод “Антонов”, аби там провели роботи, щоб продовжити строк експлуатації машини іще на два роки.