Гайфа птахофабрика графік реалізації курчат качок гусенят

0 Comments

Багато птахофабрик працюють на мінімумі: поголів’я курей-несучок скоротилося на 40%

Сьогодні багато птахофабрик яєчного напряму виробництва скоротили поголів’я, не саджають ремонтний молодняк, працюють на мінімумі, бо збитки колосальні. Вони не знають, що робити далі, просто чекають.

Про це в інтерв’ю журналу «Наше птахівництво» розповів начальник відділу продажів ТОВ «Інкуба» Євген Хайлов.

За його словами, від початку війни поголів’я курей-несучок в Україні на кінець квітня скоротилося щонайменше на 40%.

«Це якщо говорити про кількість птиці у тих підприємств, які ще працюють і не постраждали через бойові дії, – уточнив Євген Хайлов. – Бо, до прикладу, Чорнобаївська птахофабрика втратила через війну велику кількість птиці, та попри це її пташники майже неушкоджені. Є зруйновані, а також частково пошкоджені господарства у Запорізькій, Харківській, Дніпропетровській, Полтавській і Донецькій областях. Я знаю принаймні 6 таких підприємств. Повністю або частково знищені господарства у Оріхівському, Гуляйпільських районах Запорізької області. Там постраждали птахофабрики, що у середньому мали близько 400-800 тис. голів птиці кожна».

Сьогодні повноцінно здійснюють посадку птиці тільки господарства у Західної України, зазначив експерт. Зараз вони відновили постачання курчат із-за кордону, головним чином зі Словаччини, Польщі, Угорщини. У центральній і східній частинах України саджати курчат у повному обсязі поки що ніхто не наважується.

У перші тижні війни все вироблене яйце надходило на внутрішній ринок. Ситуація на ринку суттєво покращилася після відновлення експорту.

«Птахогосподарства Західної й Центральної Україні вже експортують куряче яйце, – зазначив Євген Хайлов. – Сьогодні поставки відбуваються через Польщу та Румунію. Але поки що це далеко не ті обсяги, що були до війни».

ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА

Птахівництво –одна з найбільш механізованих й автоматизованих підгалузей сільського господарства, її продукція найпридатніша для поліпшення якості харчування людей. Воно має ряд переваг порівняно з іншими продуктами тваринництва, а саме: скороспілість, нижчу у 2–5 разів порівняно з м’ясом свиней і великої рогатої худоби енергоємність, швидше обертання грошових коштів від реалізації тощо.

Птахівництво – це галузь, яка включає розведення курей, індиків, качок, гусей та інших видів птиці. Птахівничі господарства і ферми поділяються на такі напрямки: яєчний, м’ясний, яєчно-м’ясний і племінний.

Розміщення птахівництва залежить від можливостей кормової бази та ринків реалізації продукції.

Для організації відтворення стада слід обґрунтувати тривалість використання маточного й промислового стада, способи його комплектування, впровадити заходи щодо максимального збереження молодняку, підвищити рівень племінної роботи та ін.

Т емпи відтворення визначаються, перш за все, структурою стада і безпосередньо залежать від способу утримання і термінів використання птиці. Кури починають нестись у вці 5 місяців, качки- 8, індички і гуски -9-10. За рік одна курка дає 180-250 яєць, качка- 80-120, індичка -100-110, гуска – 40-60.

Структура поголів’я птиці в господарствах істотно розрізняється залежно від галузевого спрямування їх спеціалізації. Так, при спеціалізації на виробництві яєць в стаді переважають кури-несучки, а при м’ясному напрямку – молодняк птиці.

У промисловому птахівництві необхідно забезпечити рівномірне протягом року виробництво яєць як для інкубації, так і харчових, чого досягають завдяки багаторазовому комплектуванню стада дорослої птиці. При замкнутому виробничому циклі на птахофабриках утримують батьківське стадо й вирощують ремонтний молодняк, який у віці 140-150 днів переводять в основне стадо. Деякі птахофабрики закуповують ремонтний молодняк на підприємствах-репродукторах або добових курчат на інкубаторно-птахівницьких станціях, яких потім вирощують. Комплектуючи основне стадо, враховують тривалість використання птиці. Так, у промисловому птахівництві яєчного напрямку в тому віці: бройлерів – 55-65 днів, каченят – 45-55, гусенят – 65-70, індиченят – 120 днів.

При організації відтворення стада у племінному птахівництві треба виходити з того, що курей, качок та індиків доцільно використовувати 2-3 роки, гусок 5-6, гусаків – 4-5 років. Навантаження на одного самця повинне бути таким: курей та індичок –10-11, качок – 7-8, гусок – 4-5. Якщо впроваджене штучне осіменіння, то ці норми доцільно збільшити у 8-10 разів.

Відтворення стада птиці починають з інкубації яєць. Показники роботи інкубатоторію є кулькість проінкубованих яєць і відсоток виходу добового молодняку. Вихід добового молодняку може ставити 75-90%. Інтенсивність відтворення стада на птахофабриках яйцевого напрямку характеризується коефіцієнтом обороту, який визначається співвідношенням поголів’я молодок, переведених за рік у доросле стадо, до середньорічного поголів’я несучок.

Значно впливає на відтворення стада організація племінной роботи. Підприємства комплектують його кросами гібридної птиці несучих і мясних порід, які характеризуються високою плодючістю, скоростиглістю і життєздатнісю.

2.Способи утримання птиці.

На птахофабриках і фермах птахівничих господарств залежно від природних та економічних умов застосовують різні способи утримання поголів’я: кліткове, підлогове (на глибокій підстилці або на сітчастій підлозі), вигульне, вольєрне або комбіноване.

Кліткове утримання практикується на птахофабриках і в спеціалізованих господарствах, які виробляють харчові яйця при вирощуванні ремонтного молодняку, бройлерів і відгодівлі молодняку. Поголів’я розміщують в одноярусних чи багатоярусних клітках.

При підлоговому утриманні птиця знаходиться в широкогабаритних пташниках без вигулів або з ними. Цей спосіб застосовують для промислового стада курей на невеликих птахофабриках, в спеціалізованих господарствах і на товарних фермах. Птиця утримується на незмінюваній підстилці або на сітчастій чи планчастій підлозі.

Вигульне утримання застосовується переважно в племінних птахівничих господарствах, на птахофабриках, для маточного поголів’я птахівничих господарств і племінних фермах господарств. Птиця на вигулі знаходиться в постійному русі на свіжому повітрі і під дією сонячних променів, що позитивно впливає на її здоров’я, підвищує інкубаційні якості яєць і збереження курчат при їх вирощуванні.

Вольєрне утримання використовують в районах з м’яким кліматом. При цьому способі птиця знаходиться в будівлях легкого типу без фасадної стіни, суміщеної з вольєром – невеликим майданчиком, огородженим сіткою із сітчастою або планчастою підлогою. Для захисту птиці можна опускати поліетиленову плівку, яка розміщена під дахом по довжині будівлі.

Комбіноване утримання застосовується для молодняку в птахівничих господарствах і на крупних товарних фермах, де курчат до 60 днів утримують в клітках, а пізніше в табірних умовах.

3.Організація виробництва яєць.

За технологічним процесом птахівничі господарства яєчного напрямку поділяються на: з повним, закінченим (замкнутим) виробничим циклом; з неповним циклом і спеціалізовані на окремих виробничих процесах.

Птахофабрики яєчного напрямку здебільшого мають закінчений цикл виробництва.

Неповний цикл виробництва характерний для птахофабрик невеликих розмірів, деяких птахівничих господарств і основної маси ферм господарств. Вони не мають батьківського стада, не займаються інкубацією яєць, забоєм і переробкою птиці.

При яєчному напрямку із закінченим виробничим циклом в птахівничому господарстві створюються цехи: промислового стада курей-несучок, батьківських форм, інкубації, вирощування молодняку до 60-денного віку, ремонтного молодняку до 150-денного віку, відгодівлі, кормоприготування, сортування і упаковування яєць, бойневої переробки птиці з холодильником, утилізації відходів.

Цех промислового стада курей-несучок є основним. Його продукція – товарні яйця. Утримання курей тут кліткове, але в ряді випадків застосовують і підлогове. Пташники і окремі зали цеху промислового стада комплектують одночасно одновіковими партіями поголів’я. Тут кури утримуються в клітках, які з’єднані в одноярусні або багатоярусні батареї.

Цех батьківського стада наявний тільки на тих птахофабриках, де проводиться інкубація яєць і вирощування ремонтних молодок. Основна продукція цеху – інкубаційні яйця. В цеху курей утримують в широкогабаритних пташниках на глибокій незмінюваній підстилці, випускаючи їх на вигули.

Цех інкубації призначений для виводу курчат. При цілорічному комплектуванні промислового стада інкубацію проводять постійно за мінусом одного місяця для проведення профілактики. Виведених курчат передають в добовому віці у цех вирощування молодняку до 60-денного віку або в цех утилізації відходів (півників). Залишки курчат продають іншим господарствам.

Цех вирощування молодняку до 60-денного віку одержує одноденних курчат з інкубаторного цеху свого господарства або від місцевої інкубаторно-птахівничої станції. Молодняк, призначений для ремонту стад батьківських форм і промислового, вирощують окремо. Молодняк утримують в клітках. В 60-денно-му віці когутиків передають в цех відгодівлі, а курочок – в цех вирощування ремонтного молодняку.

В цеху вирощування ремонтного молодняку утримується поголів’я у віці 61-150 днів в клітках або на підлозі на глибокій підстилці. Молодняк, який досягне 150-денного віку, передається в цех промислового стада або батьківських форм.

4.Організація виробництва м’яса птиці .

Організація вирощування бройлерів . Бройлер – це м’ясне курча 60-70-денного віку живою масою 1,2-1,8 кг. Вирощування бройлерів досить ефективне тому, що забезпечує високу якість м’яса, скороспілість птиці, низькі витрати кормів, високий рівень механізації і автоматизації виробництва, швидку оборотність оборотних фондів, окупність капітальних вкладень і високий рівень рентабельності.

Птахівничі підприємства з вирощування бройлерів із замкнутим циклом виробництва мають такі цехи: батьківського стада, інкубації, вирощування бройлерів, вирощування ремонтного молодняку, забою і обробки тушок, утилізації відходів.

Основним є цех вирощування бройлерів , в якому застосовують інтенсивну систему вирощування великих партій птиці безперервно протягом року у пташниках з високим рівнем механізації і автоматизації виробничих процесів. Бройлерів вирощують у широкогабаритних пташниках на глибокій підстилці при щільності посадки курчат 12-14 голів на 1 м 2 підлоги. При клітковому утриманні щільність посадки курчат складає 10-13 голів у клітці. Пташник заповнюють добовими курчатами за 1-2 дні.

Вирощування качок на м’ясо . Каченят вирощують крім птахофабрик, спеціалізовані підприємства, а також ферми інших господарств усіх форм власності. У складі підприємств з виробництва м’яса качок виділяють такі цехи: батьківського стада, інкубації, вирощування м’ясних каченят, ремонтного молодняку, забою і переробки, утилізації відходів, допоміжні цехи.

Батьківське стадо качок утримують 4-6 місяців і використовують тільки перший цикл несучості, тому що в подальшому їх несучість значно знижується.

При вирощуванні каченят виділяють три періоди. У перші 10 днів їх утримують в клітках за високої температури у приміщенні. Наступні 20 днів каченят утримують на глибокій підстилці. При досягненні 30-денного віку каченят переводять у відгодівельники, а через місяць забивають на м’ясо. Качок забивають на м’ясо у віці 60-65 днів, живою масою 2,0-2,5 кг до початку линьки.

При вирощуванні качок у водоймищах, птицю протягом дня утримують на них, а на ніч заганяють у пташники. На березі водоймища обладнують навіси для захисту каченят від сонця. При утриманні качок на хороших водоймищах потреба птиці в кормах значно знижується, їх годують тільки вранці та ввечері.

Вирощування індиків на м’ясо . У підприємствах з повним циклом виробництва виділяють такі цехи: батьківського стада, інкубації, вирощування індиченят до 20-денного віку, до 120-де-нного віку, ремонтного молодняку, забою і переробки, утилізації відходів, допоміжні цехи.

У цеху батьківського стада індиків утримують на підлозі з глибокою підстилкою. Поголів’я батьківського стада залежить від потреби в інкубаційних яйцях, яйценосності птиці і від інших факторів. Індички інтенсивно несуться 4-5 місяців з піком на другий місяць яйценосності.

У цеху вирощування індиченят до 20-денного віку їх утримують у клітках по 12-15 голів.

Індиків вирощують різними способами залежно від пори року та інших умов: узимку в приміщеннях без вигулів, улітку – у таборах на пасовищі, а також комбіновано – індичата до 20-денного віку в клітках, а потім – на підлозі з глибокою підстилкою.

Молодняк індиків вирощують до 4-місячного віку і реалізують масою 4-5 кг, у віці 6-7 місяців жива маса сягає 9-12 кг.

Вирощування гусей на м’ясо . Важливою особливістю даного виду птиці є те, що гуси використовують як основний вид корму у літньо-осінній період зелену масу лук і пасовищ, а також стерню зернових культур, що позитивно впливає на зниження собівартості продукції. Вода для гусей необхідна для купання і активного моціону.

Батьківське стадо гусей розміщують у секціях пташників по 25 голів, або 1,5 голови на 1 м 2 підлоги. Біля пташника обладнують вигули з розрахунку 15-20 м 2 на одну голову. У приміщенні птиця утримується на глибокій підстилці. Гуси починають нестись у віці 9-10 місяців. Гусей утримують 3-4 роки, а яйця для інкубації використовують з весняно-літньої і осінньо-зимової яйцекладки.

Товарний молодняк вирощують з добового до 60-денного віку на підстилці або до 20 днів в клітках, а потім у приміщенні на глибокій підстилці чи сітчастій підлозі. В теплу погоду гусенят 5-6- денного віку випускають на вигул, який обладнують канавою з водою для купання шириною до 1 м, глибиною 25-30 см.

Улітку для вирощування молодняку іноді облаштовують від годівельні майданчики, де встановлюють годівниці для вологих мішанок і зелених кормів або автогодівниці для сухих кормів При пасовищному утриманні з гусей формують гурти по 250- 500 голів на 1 га. Пасуть гусей уранці і увечері, удень гуси перебувають на воді або в чагарниках, вночі – у зимових або пересувних літніх приміщеннях. Гусенят вирощують до 60-70-денного віку і реалізують живою масою 4-5 кг .

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМУ ТА ПОВТОРЕННЯ

1. Як організують відтворення стада птиці?

2. Які застосовуються способи утримання птиці?

3. Як здійснюється виробництво яєць на птахофабриках?

4. Як здійснюється промислове виробництво м’яса птиці?

  • ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА :: Анотація
  • Вступ
  • Тема 1 ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ВИРОБНИЦТВА
  • Тема 2 ВИРОБНИЧІ СИСТЕМИ І ПРОЦЕСИ
  • Тема 3 ОРГАНІЗАЦІЯ ТРУДОВИХ ПРОЦЕСІВ І РОБОЧИХ МІСЦЬ
  • Тема 4 НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
  • Тема 5 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЧОГО ПРОЦЕСУ
  • Тема 6 ПАРТІОННИЙ І ОДИНИЧНИЙ МЕТОДИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА
  • Тема 7 ОРГАНІЗАЦІЯ ПОТОКОВОГО І АВТОМАТИЗОВАНОГО ВИРОБНИЦТВА
  • Тема 8 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА В ГАЛУЗІ РОСЛИННИЦТВА
  • Тема 9 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВА В ГАЛУЗІ ОВОЧІВНИЦТВА
  • Тема 10 ОРГАНІЗАЦІЯ ВИРОБНИЦТВАВ ГАЛУЗІ САДІВНИЦТВА ТА ВИНОГРАДАРСТВА
  • Тема 11 ОРГАНІЗАЦІЯ СКОТАРСТВА
  • Тема 12 ОРГАНІЗАЦІЯ СВИНАРСТВА
  • Тема 13 ОРГАНІЗАЦІЯ ПТАХІВНИЦТВА
  • Тема 14 ОРГАНІЗАЦІЯ ВІВЧАРСТВА
  • Тема 15 ОРГАНІЗАЦІЯ ДОПОМІЖНИХ ВИРОБНИЦТВ
  • Тема 16 ОРГАНІЗАЦІЯ ОБСЛУГОВУЮЧИХ ГОСПОДАРСТВ
  • Тема 17 ОРГАНІЗАЦІЙНО-ВИРОБНИЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЯКОСТІ І КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ ПРОДУКЦІЇ
  • Тема 18 КОМПЛЕКСНА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА ДО ВИПУСКУ НОВОЇ ПРОДУКЦІЇ
  • Тема 19 ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ПРОЕКТУВАННЯ ВИРОБНИЧИХ СИСТЕМ
  • СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Миронівська птахофабрика

«Миронівська птахофабрика» — підприємство замкнутого циклу (від виробництва добового молодняку ​​до м’яса курчат-бройлерів). Входить до структури агроіндустріального холдингу МХП.

Регіон діяльності: Черкаська область.

Профіль бізнесу «Миронівської птахофабрики»

Потужності підприємства включають:

  • інкубаторно-птахівничу станцію потужністю 185 млн яєць на рік;
  • 27 виробничих дільниць із 432 пташниками загальною потужністю близько 24 млн голів;
  • комплекс з переробки курчат-бройлерів на дві забійні лінії продуктивністю 14000 гол./год кожна, що має також цех технічних фабрикатів та власні біологічні очисні споруди.

Також на території комплексу розташовані потужності Регіонального центру логістики МХП.

За результатами 2021 року на птахофабриці:

  • виведено 157 432 353 голів курчат;
  • вироблено 281 373 248,9 кг м’яса птиці.

Кількість працівників підприємства: понад 3000 осіб.

Сертифікація

Якість та безпечність виробництва підтверджено міжнародними сертифікатами, впровадженими на підприємстві, та постійним контролем за дотриманням їх норм і вимог.

На «Миронівській птахофабриці» діють стандарти:

  • відповідності вимогам Halal;
  • BRC Global Standard for Food Safety (редакція 8);
  • GMP+B2 Виробництво кормових інгредієнтів;
  • впроваджено вимоги стандарту Global G.A.P. Poultry;
  • птахофабрика має дозвіл ЄС, є одним із членів SEDEX (Supplier Ethical Data EXchange).

Також на підприємстві впроваджено вимоги стандарту Асоціації «Союз птахівників України», розробленого за підтримки FAO, щодо вирощування птиці без використання антимікробних засобів.

Соціальна відповідальність

«Миронівська птахофабрика» приділяє особливу увагу забезпеченню та дотриманню необхідних умов праці та надає співробітникам наступні можливості:

  • пільгова продукція та харчування;
  • забезпечення робітників спецодягом та спецвзуттям;
  • Безкоштовний трансфер на роботу та з роботи;
  • матеріальна допомога у випадку народження/усиновлення дитини; лікування працівника та рідних 1 лінії спорідненості; смерть працівника та рідних 1 лінії спорідненості (згідно з політикою компанії)
  • система мотивації та преміювання найкращих працівників;
  • забезпечення службовим житлом згідно з матрицею надання службового житла;
  • безвідсоткові позики на соціальні потреби (дороговартісне лікування, надзвичайні події, що вимагають додаткових витрат) та придбання житла (згідно з політикою компанії).

«Миронівська птахофабрика» активно підтримує та впроваджує соціальні проєкти на територіях своєї присутності, а саме, на Канівщині Черкаської області, розвиває партнерські відносини з місцевими територіальними громадами.

Ключовими напрямами для підприємства як соціально відповідального бізнесу є підтримка розвитку місцевих закладів освіти, культури, медицини, соціального захисту, а також допомога малозахищеним категоріям населення.

У межах КСВ-діяльності «Миронівська птахофабрика» реалізовує проєкт «Соціальний магазин» у форматі мобільного магазину для сільських територій своєї присутності та двох торгових точок стаціонарного магазину у м. Каневі. Проєкт діє з 2018 року, в межах нього здійснюється продаж продукції за пільговою ціною для пенсіонерів за віком. Загальна кількість людей, які користуються магазином, — понад 10 тис. осіб щомісяця.

Крім того, «Миронівська птахофабрика» постійно долучається до реалізації ініціатив Фонду «МХП — Громаді» на території Канівщини, зокрема, мікрогрантових конкурсів, соціальних та екологічних проєктів тощо.

За підсумками 2021 р. ПрАТ «Миронівська птахофабрика» сплатило податків до бюджетів різних рівнів на суму майже 284 млн грн.

Для того, щоб актуалізувати інформацію у розділі досьє або компанії, надішліть поновлені дані на пошту [email protected]