Кому раніше належала Тива

0 Comments

Кому належать готелі у центрі Львова і чи є серед них росіяни

Tvoemisto.tv публікує третій щорічний огляд власників готелів у центральній частині Львова. Цього року ми вирішили доповнити його десятьма новими позиціями, хоча все одно він не є вичерпним – ми пишемо лише про великі готелі та готелі, в які інвестували значні кошти. Попри повномасштабну російську агресію, у Львові минулого року відкрили два нові готелі у центральній частині міста – Best Western Plus Market Square Lviv та Ibis Lviv Center.

Серед власників готелів, як і раніше, переважають львів’яни та мешканці Львівської області. Після них йдуть мешканці інших областей, зокрема кияни, та іноземці (неросіяни). Три готелі опосередковано належать колишнім росіянам, що отримали громадянства інших країн, і ще три – українцям, які ховаються за номінальними бенефіціарами – іноземцями.

Готель «Дністер»/Premier Hotel Dnister

Будівля готелю за адресою Матейка, 6 належить ПрАТ «Туристично готельний комплекс «Дністер», а 62,12% акцій ПрАТ, за даними аналітичної системи YouControl, належать ТОВ «Східно-європейська готельна компанія», ще 37,87% – Pumori Enterprises Investments LTD (Кіпр). У свою чергу, ТОВ «Східно-європейська готельна компанія» на 100% належить згаданій компанії з Кіпру. Кінцевим бенефіціаром «Східно-європейської готельної компанії» в українському ЄДР вказана громадянка Франції – Наталія Селіванова. Її українські медіа називали цивільною дружиною російського кримінального авторитета Міхаіла Воєводіна, члена так званої «лужниківської групи», що, як припускають, володіє готелями та енергетичними компаніями в Україні. До неї, окрім Воєводіна, належать російський політик Алєксандр Бабаков та російський підприємець Євгєній Гінер. Воєводін і Гінер перебувають під українськими санкціями з жовтня 2022 р., Бабаков – з вересня 2022 р.

Зараз будівля готелю арештована у кримінальному провадженні із забороною відчуження, але не користування, на підставі ухвали слідчої судді Печерського районного суду Києва від 12 грудня 2022 р. За інформацією програми «Схеми», у цьому провадженні Державне бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора проводить досудове розслідування за кількома фактами, зокрема – привласнення майна та вчинення «злочинною організацією «Лужники», яке представлене фінансово-промисловою групою VS Energy, умисних дій, з метою зміни меж території або державного кордону України та порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб».

Best Western Plus Market Square Lviv

Готель на 74 номери відкрили влітку 2022 року. Головний вхід до готелю розміщений у кам’яниці на Шевській 4, але крім неї, готель займає ще приміщення у кам’яницях на Шевській, 6, Краківській, 1 та Краківській, 3 (у Державному реєстрі речових прав останні дві кам’яниці фігурують як один будинок – Tvoemisto.TV). Будинок на Шевській, 4 записаний на ТОВ «Кам’яниця №4», будинок на Шевській, 6 – на ТОВ «Кам’яниця №6», а приміщення готелю у кам’яницях на Краківській, 1 і 3 записані на ТОВ «Кам’яниця №1». Засновником усіх трьох товариств є львівський підприємець Олександр Бережанський, що почав скуповувати квартири і приміщення у цих кам’яницях приблизно ще двадцять років тому. До слова, у прилеглій кам’яниці на Краківській, 5 працює DREAM Hostel Lviv, приміщення якого записані на ТОВ «Кам’яниця №5», засновником якого є теж Бережанський.

Готель «Наталія 18»

Будівля готелю на площі Ярослава Осмомисла, 7 записана на львів’янку Ольгу Костик. Це колишня дружина вже покійного міліціонера Василя Пісного, що колись очолював міліцію на Тернопільщині і Львівщині, у 2014-2015 рр очолював Департамент по боротьбі з економічною злочинністю МВС України, а у згодом, у 2015-2019 р., був заступником начальника Головного управління боротьби з корупцією та організованою злочинністю СБУ. Пісний помер у січні 2021 р. До слова, Ользі Костик належать теж 9 квартир у прилеглому будинку на Яна Жижки, 9.

Мережа Reikartz

У Львові є три готелі мережі Reikartz – «Рейкарц Медіваль Львів» (вул. Друкарська, 9 – Вірменська, 19), «Рейкарц Дворжец Львів» (вул. Городоцька, 107/109) і «Рейкарц Мурал Львів» (вул. Весела, 3). Будинки, в яких розміщено перший готель, належать ТОВ «Рейкарц і партнери. Україна».

Зазначимо, що у 2021 році компанія завершила реставрацію кам’яниці на Вірменській, 19 з пристосуванням під апартаменти. За даними YouControl, частка у 99,9868% у статутному фонді товариства належить кіпрській компанії Reikartz Hotels and Resorts (Cyprus) Limited. Решта – кіпрській Friotron Holdings Limited. Кінцевим бенефіціаром українського товариства в українському ЄДР вказаний громадянин Туреччини Юрій Васін, зареєстрований в Анкарі. Ще у квітні 2022 р. у ЄДР Васін був громадянином РФ, зареєстрованим у Москві. Ще раніше, у 2021 році, серед бенефіціарів ТОВ «Рейкарц і партнери. Україна» були також росіяни Леонід Лаврентьєв і Тімур Родіонов. Минулого року Галицький районний суд Львова накладав арешт на нерухоме майно ТОВ «Рейкарц і партнери. Україна» за клопотанням слідчого поліції, але Львівський апеляційний суд його скасував.

Будівля готелю «Рейкарц Дворжец Львів» належить естонській AvanCard OÜ, що раніше була у засновниках кількох компаній з групи компаній Reikartz Hotel Group, і кінцевими бенефіціарами якої є той самий Юрій Васін та естонець Таймар Кепп. Окремі приміщення другого готелю у прилеглому будинку, на Городоцькій, 109, належать «Рейкарц і партнери. Україна». Натомість, будинок третього готелю («Рейкарц Мурал Львів») записаний на ПП «Піраміда», яке закінчило його будівництво у 2019 р. Засновниками у ПП «Піраміда» є громадяни України Олександр Мяктінов (його частка – це приблизно 88,5%) і Максим Титов (його частка – трохи більше 11,5%).

Цитадель Інн/Citadel Inn

Будівлями готелю володіє ТОВ «Галицька цитадель», воно ж орендує земельну ділянку навколо нього. Частка у 100% у статутному фонді товариства зараз належить АТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «РІСО ІНВЕСТ»». Кінцевим бенефіціаром «Галицької цитаделі» у ЄДР зазначений підприємець Олег Шуптар. Його називали одним із співвласників готелю у львівських медіа ще десять років тому. За даними YouControl, йому належать 100% акцій у фонді «РІСО ІНВЕСТ». Олег Шуптар є співзасновником у ТОВ «Техніка для бізнесу» (Львів) і ТОВ «Укрпол ЛТД» (село Дуліби Стрийського району). Останнє є серед засновників ТОВ «ВД «Укрпол» – відомої поліграфічної компанії у Стрию.

Апарт-готель «Horowitz»

Кам’яниця на Краківській, 4, де працює готель, є власністю фізичних осіб. Львівському підприємцю Андрію Шередьку належать 58% приміщень будинку, калушанці Надії Юрчик – 31% приміщень, і ще 11% належать львів’янину Миколі Шередьку.

BANKHOTEL

Будівля готелю на Листопадового Чину, 8 належить ТОВ «Марія». За даними YouControl, 89,3994% у статутному фонді товариства належать ТОВ «НРБ-Клуб», 10,3953% – АТ ЗНВКІФ «Трильйон», а решта – киянці Юлії Матвієнко. Кінцевим бенефіціаром «Марії» в українському ЄДР вказаний киянин Вячеслав Юткін. За даними YouControl, 100% акцій у «Трильйоні» належать самому Юткіну. Натомість, в «НРБ-Клуб» Юткіну належить частка у 93,8088% статутного фонду, решта – фонду «Трильйон». На ТОВ «Марія» записані також квартири у прилеглих будинках – дві квартири на Богдана Лепкого, 15 і п’ять квартир на Богдана Лепкого, 17.

Як розповідало Tvoemisto.tv, до 2012 року будівлю займав «Промінвестбанк». Юткін став першим заступником голови правління «Промінвестбанку» у березні 2009, після того, як контрольний пакет акцій банку отримав російський державний «Зовнішекономбанк».

До «Промінвестбанку» Вячеслав Юткін працював головою правління «Сбербанку Росії» в Україні, а перед тим – президентом «Банку НРБ-Україна» та керівником представництва «Національного резервного банку» (РФ) в Україні. До переходу у бізнес Юткін, за його ж словами, служив в СБУ, а ще раніше – у КДБ.

Ще одна компанія Юткіна, ТОВ «Лемберг-Плаза Сервіс», є власником будинку на Богдана Хмельницького, 157, де працює апарт-готель «Code 10».

Saint Feder Boutique Hotel / Бутік-готель «Сент-Федер»

Доволі невелика будівля готелю на площі Звенигородській, 3 належить мешканкам Брюхович Олені Пелех (70%) та Марті Кобилко (30%). Олена Пелех є приватним нотарісом і депутатом Львівської міської ради від «Європейської солідарності» з 2020 р.

Hotel Leopolis

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, головна будівля готелю на Театральній, 16 та приміщення у кам’яницях на Шевській 14, 14А та 16 належать ПрАТ «Європейський Дім». Пакет акцій у 69,8688% в «Європейському домі» належить естонській HT Property Development OÜ, пакет акцій у 29,9769% – фінській інвестиційній компанії Kusinkapital AB, зовсім незначний пакет – керівнику «Європейського дому» Тарасу Добрянському. Раніше, у 2021 році, кінцевими бенефіціарами «Європейського дому» в українському ЄДР були зазначені громадяни Фінляндії – члени підприємницьких родин Хартвалл та Терман, але зараз кінцеві бенефіціари у реєстрі відсутні. Бенефіціарами HT Property Development OÜ в естонському реєстрі зазначені теж члени родин Хартвалл та Терман.

Готель «Британський клуб у Львові» / British Club Lviv

Готель на Наливайка, 18 працює з 2009 року. З невідомих нам причин, будинок готелю у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно досі записаний на Гері Боумена (Романа Оленича), українсько-британського підприємця, що помер ще у листопаді 2020 р. Боумен щонайменше протягом 20 років (у 1980-2000-х рр.) провадив власний букмекерський бізнес у Великобританії, відкритий теж для іноземних гравців, зокрема з Північної Америки.

У готелі веде діяльність ТОВ «Британський клуб у Львові», засновниками якого є львів’янка Наталія Топчій з часткою 33% у статутному фонді, винниківчанка Галина Мартинів (33%) та громадянка Канади Едіт Стефанія Оленич (34%). Ймовірно, Оленич успадкувала частку Гері Боумена у цьому товаристві у 2021 р.

Готель «Панорама»/Panorama Lviv Hotel

Будівля готелю на проспекті Свободи, 45, належить ТОВ «Будівельний альянс». Частка у 50% статутного фонду товариства належить підприємцю та екс-банкіру львів’янину Віталію Ломаковичу. 40% належать підприємцю з Тернополя Анатолію Тимку, що займається агробізнесом і продажем сільгосптехніки. Ще 10% – ТОВ КУА «Оптіма-Капітал» за рахунок та в інтересах її інвестиційного фонду «Професійний». Кінцевим бенефіціаром в ЄДР зазначені Віталій Ломакович та Анатолій Тимко. У 2005-2011 роках Віталій Ломакович працював головою правління «БМ-Банку». Згідно з річними звітами банку, головним його акціонером з пакетом у понад 99% акцій тоді був російський «Банк Москви». До БМ-Банку Віталій Ломакович очолював львівське «НДI Побутової радiоелектронної апаратури», працював у «Кредит Банку (Україна)» (а також його попереднику, «Західно-Українському комерційному банку») та банку «Тернопіль-Кредит».

FERENC Hotel & Restaurant

Будівля готелю на 35 номери на Ференца Ліста, 4 записана на ТОВ «Глассворк Технолоджі». За даними аналітичної системи YouControl, засновниками цього товариства є Віталій Ломакович з часткою у майже 75% у статутному капіталі, КУА «Оптіма-Капітал» з часткою 15%, КУА «Оптіма-Капітал» за рахунок та в інтересах інвестиційного фонду «Професійний» (10%) та киянин Роман Пилипець із зовсім незначною часткою.

Готель «LOFT7»

Цей готель на 69 номерів працює з осені 2021 р. Попри те, що будівля готелю має адресу: Куліша, 47А, до «LOFT7» можна потрапити лише з вулиці Газової. Готель будували разом із житловим комплексом Perfect Loft 47 – містобудівні умови та обмеження були видані на будівництво двох багатоквартирних житлових будинків. У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно готельні номери фігурують як квартири. На ТОВ «Перфект Лофт 47» записані 48 квартир, а на ПП «Кантрансбуд» – нежитлові приміщення у будівлі готелю.

За даними аналітичної системи YouControl, засновниками ТОВ «Перфект Лофт 47» є підприємець з Брюхович Володимир Грех з часткою у 43% в статутному капіталі товариства, а також львів’янки Світлана Садовяк (28,5%) та Вікторія Білько (28,5%). Засновником ПП «Кантрансбуд» є підприємець Михайло Садовяк, зареєстрований у селі Косівець Великолюбінської громади. ПП «Кантрансбуд» входить до групи компаній, що ведуть діяльність під торговельною маркою «Будівельно-інвестиційна компанія «СБ Груп» . Ключові особи «СБ Груп» – Михайло Садовяк і Олександр Білько.

Готель «Львів»

Будівля готелю на пр. Вячеслава Чорновола, 7 належить ТОВ «Готель «Львів». Співзасновниками товариства є вінничанин з київською реєстрацією Володимир Продивус (70%) та Ірина Ковалко (30%), зареєстрована у Старому Селі Давидівської громади. Раніше, на початку минулого року, частка Ірини Ковалко належала брату Володимира Продивуса від іншого батька – львівському підприємцю Степану Продивусу, віце-президенту Львівської обласної федерації боксу. Варто додати, що та сама частка (30%) у статутному капіталі «Готелю «Львів» належала Ірині Ковалко у 2014-2017 рр.

Володимир Продивус – відомий у Вінниці підприємець, у 2012-2014 рр. депутат Верховної Ради, обраний за списком Партії Регіонів. З інформації, що є в аналітичній системі YouControl, випливає, що родина Продивусів володіє готелем від середини 2000-х рр.

Готель «Асторія»/Astoria Hotel

Будівля готелю на Городоцькій, 15, належить ТОВ «Готель Асторія». За даними системи YouControl, частка у 41,4593% у статутному фонді товариства належить австрійській R.K.D. HOTEL Holding GmbH, зареєстрованій у Відні. Решта (58,5407%) – Риммі Мидзі, зареєстрованій у селі Підгородне під Тернополем. В українському ЄДР Римма Мидза зазначена теж як кінцевий бенефіціар R.K.D. HOTEL Holding GmbH. Вона є родичкою Юрія Мидзи – тернопільського підприємця та топ-менеджера, а також, як стверджували російські медіа, номінального власника вже ліквідованого російського концерну «Росенергомаш». У концерну було кілька заводів в Україні. Юрій Мидза помер у січні 2015 р.

Готель «Нобіліс»/Nobilis Hotel

Будівля готелю на Фредра, 5, була збудована наприкінці 2000-х рр. на місці скверу, що утворився після зруйнованих під час ІІ Світової війни будинків. Будівля належить ПП «Кук». Єдиним засновником ПП є львів’янка Лілія Кук, партнерка львівських підприємців Андрія Харачка та Володимира Губицького у ТОВ «Пам’ять», що розвиває мережу торговельних центрів «ВАМ».

Готель «Ріус»/Rius Hotel

Будівлю бізнес-центру, в якій міститься готель на вул. Академіка Гнатюка, 12а, звели на місці господарських одноповерхових споруд на перехресті вулиць Наливайка та Гнатюка у першій половині 2010-х рр. Будівля належить дочірньому підприємству «Інтергал-Буд» Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма «Інтергал» з Києва, на яке записано чимало нерухомості у багатьох областях України.

Засновниками ДП «Інтергал-Буд» є київське ТОВ «Стар Білдінг» з часткою 89% у статутному фонді та ТОВ КУА «Крістал Ессет Менеджмент» (11%) за рахунок та в інтересах активів пайового венчурного інвестиційного фонду «Інтергалбудінвест». Кінцевим бенефіціаром зазначена кіпріотка Юлія Мазманіду. Засновниками «Стар Білдінг» є кіпрська компанія Intergal Group Limited (90%) та КУА «Крістал Ессет Менеджмент» (10%) за рахунок та в інтересах активів того самого фонду «Інтергалбудінвест».

За даними аналітичної системи YouControl, ДП «Інтергал-Буд» входить у так звану групу компаній «Інтергал-буд», однією з ключових осіб якої є Володимир Зубик, президент «Асоціації підприємств будівельників «Інтергал-Буд». Володимир Зубик народився у Львові, був народним депутатом чотирьох скликань (у 2006-2019 рр.), двічі успішно балотувався до ВР від Партії Регіонів.

Готель «Атлас Делюкс»/Hotel Atlas Deluxe

Будівля готелю на пр. Шевченка, 27, з кількома квартирами у прилеглому будинку на Фредра, 7, належить ТОВ «Проджект Інвест Капітал», зареєстрованому у Пустомитах. Частка у 90% у статутному фонді товариства належить сокільницькому підприємцю Ігорю Назаркевичу, ще 10% – Галині Назаркевич.

Кластер Ibis Styles Lviv Center / Ibis Lviv Center

Будівля готелю Ibis Styles Lviv Center на Шухевича, 3, була закінчена ще у 2015 р. За даними з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, будівля належить ТОВ «Аракс Холдинг». За даними аналітичної системи YouControl, частка у 90% статутного фонду цього товариства належить кіпрській Pleinmont Capital LTD (раніше вона належала кіпрській I.S. Worldwide Management LTD), решта – АТ ЗНВКІФ «Камет». Кінцевими бенефіціарами «Аракс Холдингу» в українському ЄДР зазначені ізраїльтянин Алон Гольштейн, директор Pleinmont Capital LTD, та доктор права Максиміліан Дежако (Maximilian Dejaco), юриcт з компанії Marxer & Partner Rechtsanwälte з Ліхтенштейну. Бенефіціарами «Камету» зазначені ті самі іноземці.

Натомість, Ibis Lviv Center на Франка, 23А відкрили минулого року. Будівля записана на ТОВ «Чародійка Холдинг», засновниками якого є та сама Pleinmont Capital Ltd (90%) і той самий фонд «Камет» (10%).

Львівські медіа вважають, що через Pleinmont Capital Ltd та фонд «Камет» готелі насправді контролює львів’янин з громадянством Кіпру Юрій Федорів. Раніше він був у співзасновниках «Аракс Холдингу», а також з 2008 р. до листопада 2020 р. єдиним засновником і кінцевим бенефіціаром ТОВ «Інноваційні системи менеджменту», зареєстрованого на Шухевича, 3. Зараз у засновниках «Інноваційних систем менеджменту» – лише фонд «Камет».

Модерн Арт-Готель/Modern Art Hotel

За даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, готельні номери, конференц-зал і ресторан у будинках на пр. Шевченка, 26 та 28 з кінця 2019 р. є єдиним готельно-ресторанним комплексом, що належить Павлу Дубневичу. Раніше, принаймні ще на етапі реставрації у 2018 р., вони належали, крім нього, ще й його батьку – Богдану Дубневичу (підприємцю, екснардепу, нині голові Солонківської громади), і матері – Тетяні Дубневич.

Кластер Taurus Hotel & Spa / Taurus City Hotel

Готелі розташовані через дорогу один від одного. Будівлі обох готелів на площі князя Святослава, 5 і 9 належать ТОВ «Готельний комплекс «Таурус». Обидві звели у 2010-х рр. з різницею близько чотирьох років. Єдиним засновником «Готельного комплексу «Таурус» є львів’янин Юрій Канюк. На цю компанію записані також корпуси бізнес-центру «Таурус» на території колишнього заводу «Кінескоп» у Львові.

Готель «Швейцарський»/Swiss Hotel

Готель займає два будинки на вулиці Князя Романа, 20 у Львові – №20 та №22. Власницею обох є Наталія Горбачук, зареєстрована у Старому Селі Давидівської громади (раніше вона була зареєстрована у Львові і Сокалі). Вона ж займається реконструкцією під готель будинку на Залізничній, 30 у Львові. За даними аналітичної системи YouControl, Наталія Горбачук є також співзасновницею полтавського ТОВ «Санрайс Логистикс», основним видом діяльності якого є гуртова торгівля паливом, засновницею фермерського господарства «Фруттосвіт» на Мостищині, кінцевим бенефіціаром АТ ЗНВКІФ «Онест Капітал» та засновником ТОВ «Н.К-Груп». На останню компанію записаний торговельно-офісний центр на Липинського, 50А.

Варто зазначити, що раніше, до 2019 р., приміщення готелю на вулиці Князя Романа, 20-22, належали підсанкційній тепер цивільній дружині колишнього народного депутата від ОПЗЖ, теж підсанкційного Тараса Козака – Наталії Лавренюк. Згідно із записами у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Наталія Горбачук стала власницею готелю у жовтні 2019 р.

Готель «Шопен»/Chopin Hotel

Будівля готелю на площі Євгена Маланюка, 7, як і земельна ділянка під ним, належить Ірині Сердюк (частка у 62%) та Анастасії Тиртичній (частка у 38%). Ірина Сердюк – підприємець зі Львова, депутат Львівської міської ради попереднього скликання (2015-2020 рр.), обрана від Громадянської позиції. Цивільний чоловік Ірини Сердюк – Олександр Смірнов, у минулому член забороненої ОПЗЖ, є керівником кількох компаній Тиртичної.

Готель «Жорж»/George Hotel

Будівля готелю на площі Адама Міцкевича, 1, належить ТОВ «Готельний комплекс «Жорж». Засновницею товариства є Ольга Філатова-Кривецька, дружина Ігоря Кривецького, львівського підприємця, члена ВО «Свобода», народного депутата у 2012-2014 рр. Варто додати, що Філатова-Кривецька є партнером київського підприємця Василя Хмельницького у ТОВ «Львів Стандартбуд», що розвиває інноваційний парк LvivTech.City на Стрийській, 48. Вона також має частку у 49,5% у статутному фонді ПП «КСМ фінансовий консультант», на яке записана кам’яниця на Шевській, 12.

Ігор Кривецький є cпівзасновником ТОВ «Фієста-Фантастика», на яке записана будівля на площі Івана Підкови, 1, де працює Fashion Club, та співвласником комерційної нерухомості на Валовій, 4 у Львові. Крім того, він є засновником ТОВ «Узлісся», на яке записані будівлі і земельні ділянки готельного палацово-паркового комплексу Edem Resort Medical & SPA у селі Стрілки Львівського району. Як підрахували «Наші гроші. Львів» у 2019 році, Кривецький фактично є власником понад 110 га землі у колишньому Перемишлянському районі, поруч із селами Стрілки, Свірж та Романів. Частина ділянок записана на «Узлісся», частина – на нього особисто і на ТОВ «Еко Ферма Едем», засновником якого є «Узлісся».

Міні-готель «Крива Липа»

Власником будівлі готелю на Кривої Липи, 3А є міський голова Львова у 2002-2005 рр. – Любомир Буняк.

Гранд-готель/Grand Hotel Lviv Casino & Spa

Готель займає кілька будівель за адресами пр. Свободи, 13, 13а, 15а і деякі приміщення у будинку на пр. Свободи, 11. Власником усіх Софія Максимець-Козловська, донька Григорія Козловського – відомого львівсько-винниківського підприємця, у минулому депутата Львівської обласної ради від «ЄС», а також колишнього депутата Львівської міської ради. Вона є також власником приміщень і квартир у будинку на пр. Свободи 11, які поки що не є частиною готелю, але можуть стати нею після його запланованої реконструкції. Крім того, Софія Максимець і винниківчанка Леся Данчевська є власниками прилеглої ділянки на Дорошенка, 2, де вони ведуть будівництво торгового центру з конференц-залом та готельними номерами у верхніх поверхах.

Готель «Відень»

Будинок готелю на пр. Свободи, 12 належить ТОВ «Готель «Відень». Частка у 2% у статутному фонді товариства належить Володимиру Грубрину, депутату Львівської міської ради у 2010-2015 рр. від ВО «Свобода». Решта ж (98%) – канадській компанії з Торонто, що в українському ЄДР записана як «КАНСАМЕР ІНС». Кінцевими бенефіціарами ТОВ «Готель «Відень» через «КАНСАМЕР ІНС» зазначені киянка Оксана Шлапак і львів’янки Галина Рудавська та Іванна Мандюк, причому Рудавська і Мандюк мають найбільші частки у канадській компанії. Керівником ТОВ «Готель «Відень» є Олег Мандюк, колишній генконсул України у Кракові та колишній депутат Львівської облради, чоловік Іванни Мандюк.

«Євроготель»/Eurohotel

Будівля готелю на Тершаковців, 6А, записана на ТОВ «Євроготель». Співзасновниками товариства є львівський підприємець Ігор Машталер (80%) та Світлана Порайко (20%). Керує готелем дружина Ігоря Машталера – Ірена Машталер. Ігорю Машталеру належить також частка у 50% у статутному фонді ТОВ «Сихів-Сервіс», якому належить будівля готелю «Соната» на Сихові на Морозній, 14.

Готель «Рудольфо»/Boutique Hotel Rudolfo

Готель розташований у колишній кам’яниці Обухівській за адресою: вулиця Вірменська, 4. Власником кам’яниці є громадянин Австрії Франц Пісек (так транслітеровано його прізвище в українських реєстрах, якщо його транскрибувати, воно звучить як Пізек – нім. Franz Pisec). Йому належать також вісім квартир у прилеглій кам’яниці на Вірменській, 6, внутрішній житловий будинок з адресою Краківська, 9А, квартира на Краківській, 7 і квартира на Краківській, 9, що прилягають до обох кам’яниць на Вірменській. Австрієць веде бізнес у галузі деревообробки і торгівлі деревиною в Австрії, Україні та Росії – в Архангельській області РФ, де він є співзасновником трьох компаній. Цікаво, що у квартирі Франца Пізека на пл. Ринок, 28, зареєстроване ТОВ «Дендро Індастрі», серед засновників якого, окрім самого Пізека з часткою 99% у статутному капіталі та австрійця Герольда Штадлера (0,5%), є росіянка Наталія Яковлева (0,5%) з Архангельської області.

«Вінтаж Бутік Готель»/Vintage Boutique Hotel

Готель займає три кам’яниці за адресами: Сербська, 11 та Староєврейська, 25 і 27. Приміщення готелю записані на ТОВ «Вінтаж груп». Засновником товариства з часткою у 100% є кіпрська Vengast Investments Limited, а кінцевими бенефіціарами в українському ЄДР зазначені львів’яни Олена Вовк і Ростислав Вовк (брат і сестра). Олена Вовк і Ростислав Вовк є також кінцевими бенефіціарами ПрАТ «Компанія Ензим», що спеціалізується на виробництві дріжджів і додатків для хлібопекарського виробництва, і ТОВ «Кормотех», що спеціалізується на виробництві кормів для домашніх тварин.

Дмитро Борисов

Ілюстрація Дмитра Тарадайки

Повна або часткова републікація тексту без письмової згоди редакції забороняється і вважається порушенням авторських прав.

Тива: батьківщина шойгу

Республіка Тива, або Тува (адміністративний центр – Кизил) – суб’єкт російської федерації, що входить у Сибірський федеральний округ. Тива має вихід до зовнішніх кордонів росії – на півдні республіка межує з Монголією.

Тива входить до переліку найбільш депресивних та дотаційних регіонів у рф. За підсумками 2021 року, його визнали найбіднішим у росії. Так, за межею бідності проживає 34,1% населення регіону. Незадовільна соціально-економічна ситуація впливає і на рівень злочинності. Так, Тива – серед лідерів за кількістю вбивств на душу населення, а Кизил взагалі називають – «найкримінальнішим містом росії». Бідність штовхає багатьох тувинців йти служити у військо. За незалежними оцінками, у війні проти України беруть участь 2-4,5 тисячі тувинців, або 0,6%-1,4% населення республіки. Вихідці республіки у відносних цифрах до її населення посідають одне з перших місць за кількістю загиблих на війні (за підтвердженими даними у період з 24 лютого по 7 жовтня) серед всіх російських регіонів.

Економіка Тиви – слабо розвинена. У її структурі значну роль відіграє сільське господарство, яке визначає уклад більше 45% жителів республіки. Також розвивається добувна промисловість – надра Тиви багаті, зокрема, на кам’яне вугілля, кольорові та рідкісні метали.

Важливу роль в житті регіону відіграє тіньова економіка, зокрема вирощування коноплі. У 2005 р. площа земель, засіяна нею, оцінювалася експертами у більш ніж 70 тисяч гектарів. У 2004 р. Людмила Нарусова, багаторічна членкиня Ради Федерації від Тиви, вдова екс-мера Санкт-Петербурга Анатолія Собчака та мати журналістки Ксенії Собчак, навіть пропонувала узаконити збір марихуани, який би став «серйозним джерелом доходів» для республіки.

У республіці відсутнє залізничне сполучення, що фактично ізолює її від іншої частини росії. Головна автомобільна артерія пов’язує Тиву з сусідньою Хакасією. Найпростіший спосіб дістатися з Москви до Кизила – літаком. Подорож займе близько 5 годин.

Тива – один з найменших за чисельністю регіонів росії. Згідно з Всесоюзним переписом населення 1989 року, у регіоні проживало майже 308,5 тисяч осіб. Серед них тувинців, один із тюркських народів, налічувалося майже 198,5 тисяч, або 64%, а росіян близько 98,8 тисяч, або 32%. Згідно з Всеросійським переписом населення 2010 року, населення Тиви складало майже 308 тисяч осіб. З них тувинці – майже 264 тисячі (82%), росіяни – 16,3%, інші національності – 1,7%. Відповідно, станом на 2010 р., чисельність росіян у регіоні, починаючи з 1970-их, знизилася вдвічі. У свою чергу, згідно з дослідженнями, чисельність тувинців у другій половині ХХ століття збільшилася у 2,5 рази.

Відсоток російського населення у Тиві – один з найнижчих у рф. Менше росіян проживає лише у Республіці Дагестан (3,6%), Чеченській республіці (1,93%) та Республіці Інгушетія (0,78%). Причому спостерігається їхній подальший відтік за межі регіону. На думку деяких дослідників, на цей процес впливають не лише економічні фактори, але й соціальні, адже росіяни перебувають тут у статусі етнічної меншини.

За часів Радянського Союзу особливих ускладнень у взаєминах між тувинцями та росіянами не спостерігалося. Однак на початку 90-х між ними сталася низка сутичок (наприклад, у селищі Хову-Акси, де працював кобальтовий завод), – для приборкання заворушень довелося навіть застосовувати силу. Тоді до республіки було введено спецпризначенців з інших регіонів. Оцінки тих подій різняться: одні, особливо у російському націоналістичному середовищі, наголошують на їх етнічному характері, а інші наполягають все ж на побутовому, соціально-економічному аспекті. Нинішній стан міжетнічних відносин у регіоні дослідники характеризують як стабільний.

У республіці існують серйозні проблеми з функціонування російської мови через скорочення її комунікативного середовища. Сільські жителі, особливо молоде покоління, нею взагалі не розмовляють. Майже 98% тувинців говорять тувинською мовою і вважають її рідною.

Серед релігій поширені буддизм в формі ламаїзму, шаманізм та православ’я. Шаманізм є невід’ємною складовою духовного та культурного життя тувинського народу.

Епоха Єльцина

До 1912 року землі сучасної Тиви входили до складу Китаю, поки там не відбулася Синьхайська революція. У 1914 вони стали протекторатом російської імперії під назвою Урянхайський край. У 1921 на цій території було проголошено першу Народну республіку Танна-Тува (з 1926 року – Тувинська народна республіка). Формально вона вважалася незалежною, але фактично перебувала під контролем Москви. Цей факт пояснює, чому ТНР вважається першим офіційним союзником СРСР у війні з Третім Рейхом. До складу Радянського Союзу республіка увійшла у 1944 році на правах автономної області РРФСР. Таким чином, до складу Росії цей регіон долучився одним з останніх (за винятком Калінінградської області). З 1961 і аж до розпаду СРСР Тива перебувала у складі радянської росії як автономна республіка.

12 грудня 1990 р. було проголошено Декларацію про державний суверенітет Туви. Згідно з документом за підписом тодішнього голови Верховної Ради Тувинської АРСР Чіміта-Доржу Ондара, Тува підвищила свій статус з автономного до республіканського. При цьому, Тува визнавала себе суб’єктом у складі радянської росії та СРСР. Також у Декларації підкреслювався договірний характер майбутніх відносин між регіоном та союзним центром. Крім того, вводилося поняття «громадянина Радянської Республіки Туви». 28 серпня 1991 р. регіон прийняв нову назву – Республіка Тува.

Після провалу путчу ДКНС (ГКЧП – ред.) Чіміт-Доржу Ондар подав у відставку. На його місце обрали Каадир-оола Бічелдея, лідера «Народного фронту Тиви». На посаді голови Верховної Ради Республіки Тива, а пізніше Верховного Хурала він перебував до 1998 року. Російськомовні жителі звинувачували його у проведенні антиросійської політики – дискримінації за національною ознакою. Не в останню чергу це пов’язано з тим, що на початку 90-х у регіоні було зафіксовано кілька епізодів національного напруження між тувинцями та росіянами. 15 березня 1992 р. Шеріг-оол Ооржак був обраний президентом Тиви. Він був незмінним очільником Тиви з 1992 по 2007 рік. За час його правління політична система республіки почала нагадувати кланову.

У жовтні 1993 р. Верховна Рада Туви прийняла Конституцію, відповідно до якої регіон став називатися Республікою Тива. Конституція Республіки Тиви була прийнята раніше за російську (12 грудня 1993 р.) очевидно для того, щоб забезпечити собі максимальну політичну та економічну незалежність від росії. Згідно з документом, передбачалося право республіки на самовизначення та вихід із російської федерації шляхом всенародного референдуму (ст. 1). У тій же статті 1 визнавалося знаходження у складі росії на основі Федеративного договору та договірних відносин. Єдиною державною мовою проголошувалася тувинська (ст. 33), при цьому статус російської визначався як «загальнофедеральний державний».

Епоха путіна

Процеси централізації за путіна у Тиві мали свої особливості. У 2001 році в ході республіканського референдуму – до слова, першого в історії сучасної Тиви – була ухвалена нова Конституція. У ній згадку про суверенітет забрали. Також російська мова поряд з тувинською набувала статусу державної. Протягом 2000-х до Основного Закону неодноразово вносилися правки, усуваючи, таким чином, розбіжності з федеральним законодавством. У 2010 р. навіть довелося проводити референдум, у результаті якого з документа було виключено положення про «місцеве» громадянство.

У 2007 році главою республіки став Шолбан Кара-оол, який перебував на посаді до 2021 року. Його називали ставлеником міністра оборони рф сергія шойгу. Шойгу – один із найвідоміших вихідців з республіки і один з найбільших довгожителів у російській владі. Так, починаючи з 90-х рр., він є постійним членом уряду рф. Існує навіть певний культ його особи в регіоні, наприклад, в офіційних будівлях його портрет висить поруч з портретом путіна. Батько сергія шойгу – Кужугет Шойгу – у радянські часи був секретарем Тувинського обкому КПРС.

З кінця 2021 р. новим главою Республіки Тива є Владислав Ховалиг, який до цього з 2008 по 2018 рр. очолював міську адміністрацію Кизила.

Національні організації

Народний фронт Туви – основна організація тувинського національного руху, що виникла наприкінці 80-х рр. Вона виступала за національне та культурне відродження тувинського народу, суверенітет та самостійність республіки. На її місці на початку 1991 р. виник Народний фронт «Хостуг Тива» («Вільна Тива»), у середовищі якого відверто обговорювалися ідеї незалежності на основі економічної самостійності. Зокрема, там вимагали визнати незаконним включення Туви до складу СРСР 1944 року.

У 1993 році від «Хостуг Тива» відбрунькувалася «Народна партія суверенної Туви», яка також виступала за створення незалежної тувинської держави. Її називали помірним крилом «Хостуг Тива». У результаті їхньої діяльності вдалося включити до першої Конституції Республіки Тива декларативне положення про можливість виходу із складу рф. Багато з представників цієї організації увійшли до регіонального уряду. Цікаво, що першим головою політичної ради партії був Калин-оол Кужугет, рідний дядько сергія шойгу. До кінця 90-х всі ці організації фактично припинили активну діяльність.

У росії сучасну Тиву порівнюють з Чечнею: в обох регіонах немає опозиції, а на виборах населення демонструє виняткову лояльність до чинної влади. Після початку повномасштабного російського військового вторгнення в Україну у регіоні виник антивоєнний рух «Нова Тува». Обличчям руху став Ерес Кара-Сал, уже колишній депутат Верховного Хурала республіки від ЛДПР. Члени організації бачать антивоєнну боротьбу як частину руху за федералізацію росії.

Висновки

Росії вдалося кооптувати сепаратистський рух Тиви до місцевої та федеральної еліти, але при цьому місцева бюрократична еліта все рівно складається переважно з етнічних тувинців. Враховуючи пограничний статус республіки, низький відсоток російського населення, загальну соціально-економічну кризу влади, історичну спадщину, зокрема прагнення до більшої незалежності від федерального центру, наслідки війни можуть призвести до наростання сепаратистських тенденцій в регіоні.